Економічне відновлення громад є важливою передумовою відновлення нормального життя людей та їх подальшого розвитку соціально-економічного розвитку. Під час подальшого    відновлення міста Бахмут, на міську раду та мешканців очікує задача перезапустити бізнес-активність у місті. Від цього залежить наявність робочих місць, виробництво та податкові надходження. Ці кроки мають бути закладені у візію відбудови. Адже вже зараз громада втрачає свої прибутки, які так необхідні під час воєнного стану. Згідно із відповіддю міської ради Бахмута, у 2022 році громада отримала 31,5 млн грн єдиного податку, сплаченого підприємцями до бюджету. У 2021 році ця сума складала майже 57,5 млн грн. Тобто, громада втратила тільки на одному податку близько 54% надходжень до бюджету. 

Редакція Бахмут.IN.UA поспілкувалася з експертом, щоб дізнатися, які є можливості відновлення економіки міста та регіону у майбутньому та що для цього треба робити вже зараз. 

Процес майбутнього відновлення буде довгим та складним етапом життя України. Адже він містить в собі багато складових, ще необхідні для повноцінного перезапуску життя громад. Першочергово це відновлення безпекової ситуації, потім відбудова критичної інфраструктури населених пунктів, створення базових умов для життя людей тощо. 

Втім, для функціонування громади важливо звертати увагу  також на економічне відновлення, від якого залежить те, чи громада зможе забезпечити людей робочими місцями, а себе податковими надходженнями. Ці плани та бачення мають бути розробленні на місцевому рівні з урахуванням рівня руйнувань, потенціалу та ресурсів кожної окремої громади. 

За півтора року повномасштабної війни, Бахмутська міська рада втратила 54% надходжень до бюджету тільки від єдиного податку

Джерело: витяг із відповіді Бахмутської міської ради на запит на отримання публічної інформації

Наразі Бахмутська міська рада спільно із мешканцями працює над розробкою спільної візії майбутньої відбудови. Зважаючи на те, що громада отримала та продовжує отримувати колосальні збитки, спричинені повномасштабною війною росії проти України, планування таких заходів стає задачею із зірочкою.

Ігор Бураковський, Голова Правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій розповів нам, з яких етапів буде складатися процес саме економічного відновлення та про те, за яких умов можливо буде повернути бізнес-активність до громади. 

Що таке економічне відновлення та який пріоритет воно повинно мати

Від ефективності та швидкості економічного відновлення громади залежить її майбутня фінансова спроможність та повернення населення. Результатами такого процесу є повернення бізнесу та інвестицій.

Від цього залежить наявність робочих місць, відповідно, повернення працездатного населення до населеного пункту й фінансові надходження до бюджету громади у вигляді податків. У лютому 2023 року дослідження свідчили,  що серед українських переселенців за кордоном більш схильними повернутися  є люди похилого віку.

Це значить, що повернеться переважно населення, яке потребує фінансової допомоги з боку держави і є менш економічно активним. Відповідно, для того, щоб громада змогла повернути й працездатне населення, яке буде вкладатися у її розвиток, та інвестиції, вона має розробити план дій, який дозволить принаймні приблизно зрозуміти, як буде відбуватися цей процес. 

Ігор Бураковський, Голова Правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій

Джерело: відкриті джерела

Читайте також: Діалоги з владою: соціологиня Марія Грищенко про варіанти залучення громади до відбудови Бахмута

Падіння ВВП та брак робочої сили

Попри те, що плани росіян окупувати східну значну частину України провалилась, але станом на зараз ця територія зазнала значних втрат.

Запеклі бої та постійні обстріли спустошують східні області, підприємства, які мали суттєвий вплив на ВВП країни та на фінансовий стан громад вщент зруйновані або зазнали пошкоджень, аграрії не можуть повноцінно працювати через постійні обстріли та мінування полів. 

Кнауф був одним із найуспішніших прикладів іноземних інвестицій в Донецькій області, росіяни зруйнували його ще в травні 2022 року

Джерело: медіа Заборона

Це все спустошує цю частину країни та змушує бізнес або припиняти свою активність, або переносити свої потужності у більш безпечні регіони. Таким чином, власні доходи громад зменшуються, бізнес перереєстровується в інших громадах, а східна частина України ризикує залишитися дотаційним, депресивним регіоном без приватних інвестицій на довгі роки. Відповідно, кількість робочих місць теж буде зменшуватися.

Це потягне за собою такий наслідок, як неповернення до громад навіть тих, хто наразі готовий це зробити при сприятливій безпековій ситуації. Людям для життя потрібна не тільки критична та житлова інфраструктура, хоча це безперечно важливий елемент.

Відсутність роботи, перспектив заробітку може негативно вплинути на готовність людей повернутися додому, навіть у випадку відбудови цього самого дому. Саме тому плани економічного відновлення мають таку вагу при плануванні загальної відбудови.

Ігор Бураковський, Голова Правління Інституту економічних досліджень, пропонує розділити всі громади України на три великі групи:

• Перша група – це громади, які зазнали порівняно невеликих збитків від війни. Це, умовно кажучи, Київська громада, Львівська громада і багато інших. Ці території не мають якихось суттєвих руйнувань, тут є свої проблеми, але ці громади готові до досить швидкого відновлення.
• Друга група це громади, які перебувають на прифронтових територіях. Звичайно, ці громади зазнали більше руйнувань. В таких населених пунктах багато об’єктів знищено або зруйновано, дещо  можна відновити. І тут кожна громада матиме свою власну стратегію відновлення.
• Третя група – це ті громади, які безпосередньо перебувають на звільнених територіях. Це, зокрема, Бахмут, Маріуполь, Волноваха та інші, які були дуже сильно зруйновані. Тут процес відновлення буде мати іншу логіку та вимір, можливо, навіть інші пріоритети й абсолютно інші інструменти й джерела фінансування, ніж громади першої та другої груп.

Читайте також: Відбудова Бахмута не в Бахмуті: чи можливо це?

Що має бути у планах економічного відновлення

21 липня наша редакція організувала відкриту онлайн зустріч з приводу обговорення майбутньої візії відбудови Бахмута. На зустрічі були присутні представники громади, міської ради та експертного середовища.

Зокрема, була презентована вже сформована візія відбудови Маріуполі у якості позитивного прикладу того, як може виглядати план відбудови та як він може формуватися. Втім, план відбудови це окремий документ для кожної громади. Він має формуватися з урахуванням ступеня пошкодження, минулих та потенційних промислових потужностей, кон’юнктури ринку кожної окремої громади тощо. 

Бахмутська міська рада разом з громадськістю та експертами обговорює візію майбутньої відбудови міста

Наразі міська рада Бахмута працює над цим баченням. Ігор Бураковський пояснює, що в сучасних реаліях навряд чи вийде сформувати остаточний та детальний план дій на майбутнє. Адже умови можуть змінитися, і цей план може і повинен змінюватися з урахуванням відповідних реалій. 

Пан Ігор пояснив, що відновлення – це відкритий процес “навчання в процесі практичної роботи”. Тобто в процесі самого відновлення ми навчаємося відновлювати громаду й економіку України. При цьому ми весь час моніторимо, що ми робимо, та приймаємо якісь рішення, які пов’язані, можливо, із корекцією певних наших кроків, тому що середовище навколо нас весь час змінюється. 

Тому важливо ще на етапі планування закласти в план механізми, за якими буде здійснюватися корегування заявлених раніше кроків: за яких умов вони будуть відбуватися, хто буде здійснювати процес оновлення планів, яким чином ці оновлення будуть затверджуватися, як відбуватиметься моніторинг їх виконання. У такому випадку, громада не тільки буде готова до внесення змін, але й міська рада зможе дотримуватися прозорого механізму відбудови під час постійних змін.

Крім того, співрозмовник також наголошує, що розробка подібних планів має відбуватися не тільки силами органів місцевої влади та громадськості, але й з залученням профільного експертного середовища. 

Читайте також: Відбудова Бахмута: як не допустити розкрадання грошей?

Чи повернеться бізнес на схід: опитування Бахмутських підприємців

Наша редакція нещодавно провела опитування власників місцевого бізнесу, щоб дізнатися, якими потужностями вони володіли, як на їх діяльність вплинула повномасштабна війна та чи планують вони відновлювати свою справу у майбутньому саме у Бахмуті. 

В опитуванні взяли участь власники понад 100 переважно мікро та малих бізнесів Бахмута. З них менше ніж 5% встигли вивезти своє обладнання до руйнування міста та тільки 2.8% бізнесів змогли з цим обладнанням відновити роботу на новому місці. 

Більша частина респондентів, а саме 62%, зазначили, що готові відновити свій бізнес у Бахмуті. Втім, власники зазначили, що найбільшими їх потребами для майбутнього відновлення є грошова компенсація за втрачений бізнес (84%) та державні програми підтримки бізнесу (72%).

Водночас 53% зазначили, що для відновлення підприємницької діяльності їм потрібне припинення бойових дій на території України. 

Тобто, хоча фізична безпека залишається очевидним пріоритетом для бізнесу, потреба у фінансовій підтримці від держави переважає серед тих, хто втратив всі свої потужності. 

За словами експерта, наразі країна більше просунулася у питаннях компенсації людям за зруйноване чи пошкоджене житло, адже ця проблема має вищий пріоритет. Людям буквально немає де жити. Втім, ведуться активні розмови й щодо компенсації збитків власників українського бізнесу, які втратили свої активи та виробничі потужності.

З урахуванням стану української економіки та обсягу витрат на оборону, таке фінансування потенційно може здійснюватися зокрема коштом програм підтримки України, які реалізують міжнародні партнери України. 

Повернення людей до громади залежить від наявності робочих місць, водночас бізнесу потрібна впевненість, що він зможе знайти працівників для свого функціонування та роботи

Джерело: Depositphotos

Ігор також зазначає, що для повернення бізнесу важливо врахувати багато інших факторів, таких як джерела надходження коштів для відбудови, кількість та структура робочої сили, яка реально наявна зараз та буде наявною в майбутньому громадах тощо.

Що стосується фінансування процесу відбудови, то громади отримуватимуть кошти з бюджету (але ці можливості виглядають обмеженими) через програми міжнародної допомоги, яка регулюватиметься на рівні Уряду. Крім того, громади мають можливість укладати угоди про пряме партнерство із міжнародними організаціями та іноземними містами для розв’язання певних точкових проблем. 

Наразі важко спрогнозувати стан економіки та фактичний обсяг фінансової підтримки від міжнародних партнерів станом на кінець війни, так само як і терміни перемоги. Проте, процес планування відбудови вже розпочався як на рівні держави, так і на рівні деяких громад.

За допомогою експертного середовища, громадськості та аналізу всіх змінних важливо спрогнозувати подальші дії на підтримку бізнесу та на спонукання його повернутися у майбутньому. Без цього невіддільного елементу візії відбудови громада не зможе якісно відновитися та функціонувати. 

Читайте також: Інклюзивне місто або як зробити Бахмут доступним для всіх після відбудови

Фото: «Бахмут.IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У Кропивницькому можуть з’явитися соціальні житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади — відповідний проєкт планується реалізувати у співпраці з Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО).

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомили у Бахмутській МВА.

Житло для бахмутян у Кропивницькому

Бахмутська міська військова адміністрація у 2026 році планує реалізувати проєкт за яким забезпечить житлом внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади у місті Кропивницький.

Зазначається, що у 2026 році запланована тристороння співпраця між Кропивницькою міською радою, НЕФКО (Північна екологічна фінансова корпорація) та Бахмутською МВА в межах грантової угоди. Проєкт реалізується у рамках програми “Стійкі рішення у громадських будівлях та водному секторі для громад України”, яка є частиною Програми Зеленого відновлення України.

Житло планують створити реконструювавши вже наявну будівлю. Йдеться про соціальний проєкт “Реконструкція житлової будівлі для тимчасового проживання ВПО” за адресою: вулиця Металургів, 15, село Нове, місто Кропивницький.

Окрім цього, Бахмутська МВА повідомила, що веде консультації й з іншими органами місцевого самоврядування та переговори з міжнародними фінансовими організаціями й донорами щодо створення житла для бахмутян і в інших громадах за межами Донецької області. Шукають оптимальні рішення для будівництва або реконструкції житлового фонду з урахуванням потреб переселенців з Бахмута.

Нагадаємо, що у селищі Софіївка Дніпропетровської області також планують реконструювати будівлю амбулаторії під житловий будинок. Проєкт передбачає облаштування 28 однокімнатних квартир. Отримати житло тут зможуть переселенці із Бахмутської громади, які перебувають на обліку як ВПО, а також окремі категорії місцевих жителів Софіївської громади.

30 вересня 2025 року на сайті Прозорро опублікували тендер на 1 мільйон 198 тисяч 217 гривень та 40 копійок. За ці гроші розроблять проєктну документацію для реконструкції будівлі амбулаторії під житловий будинок. Кошти на розробку проєкту реконструкції амбулаторії надали порівну дві громади: Бахмутська та Софіївська.

До теми:

Гостомельська громада очима бахмутян: які переваги тут бачать переселенці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

13 січня Верховна Рада у другому читанні ухвалила у цілому закон“Про основні засади житлової політики” (реєстр. №12377) — документ, який закладає нову рамку для житлової реформи після десятиліть фактичної відсутності державної політики у цій сфері. Зараз закон переданий на підпис Президента. Закон не обіцяє швидких рішень і не створює житло “тут і зараз”, але вперше формує систему, на яку зможуть спиратися наступні кроки держави, громад і міжнародних партнерів. Закладено тут й основи про соціальне житло. 

Про те, що саме змінює цей закон, чи не погіршить він становище внутрішньо переміщених осіб і вразливих категорій, а також чому ключові відповіді ще попереду, ми поговорили з Аліною Москаленко, директором Інституту житла.

Що змінює закон “Про основні засади житлової політики” №12377?

Прийняття закону “Про основні засади житлової політики” №12377 стало точкою відліку для масштабної житлової реформи, якої в Україні не було з радянських часів. Як пояснює Аліна Москаленко, директор Інститут житла, документ готувався роками, а сама команда була залучена до його розробки ще з моменту появи ідеї — створити новий нормативний акт, який скасує застарілий Житловий кодекс 1983 року. За її словами, закон зазнав суттєвих змін у процесі роботи, однак зберіг ключову мету — закласти основу для нової житлової політики, що відповідає міжнародним практикам.

Важливо додати, що цей закон не означає миттєвих змін для людей, які сьогодні не мають змоги ані купити, ані орендувати житло за ринковими цінами. Про це прямо говорить директор Інститут житла, наголошуючи: ухвалення документа — це лише старт великої реформи, а не швидке вирішення житлової кризи. Водночас саме цей закон відкриває шлях до системних змін, яких в Україні не було десятиліттями, та є сигналом для міжнародних партнерів щодо готовності держави діяти за європейською моделлю.

“Від того, що у нас прийнятий закон, у нас завтра не з’явиться одномоментно величезна кількість житла, яке буде безоплатно  чи за пільговою орендою надано людям. Ні. Це початок великої реформи”, — пояснює Москаленко. 

За її словами, очікувати негайного покращення житлових умов для всіх — нереалістично, але в короткостроковій та середньостроковій перспективах соціальне житло в Україні почне з’являтися. 

“Вже в найближчі роки починається будівництво першого соціального житла. Європейський інвестиційний банк, ЄБРР та інші донори вже заявили про намір фінансувати такі  проєкти”, — каже вона.

Важливою частиною реформи є роль місцевих громад, які фактично стають виконавцями нової житлової політики. Однак, як показують дослідження Інституту житла, громади до цього поки що готові лише частково. За словами Аліни Москаленко, у половині громад житловими питаннями займаються одна-дві людини, які одночасно відповідають за архітектуру, землю, ЖКГ, інвестиції та інфраструктуру. Такий кадровий дефіцит унеможливлює реалізацію складних житлових проєктів.

“Це жахлива ситуація. В одному відділі може працювати одна-дві  особи, і  начальник відділу може бути і головним архітектором, і відповідальним за всі житлові процеси”, — зазначає вона. 

Саме тому організація запустила програму підвищення кваліфікації для представників органів місцевого самоврядування, працюючи з громадами безпосередньо на місцях. Навчання охоплює весь життєвий цикл об’єктів  — від планування територій до управління соціальним житлом. Окремим бар’єром для громад, за словами Москаленко, є страх відповідальності та кримінального переслідування. Будівництво житла пов’язане з великими коштами, а в умовах воєнного часу це часто означає відкриття кримінальних проваджень навіть без наявності складу злочину як “превентивна міра”. 

“Є такий вислів — ініціативи караються. І це дуже сильно стримує громади”, — пояснює вона.

Чи не погіршить 12377 становище ВПО у плані соціального житла?

У центрі дискусії навколо нового закону — питання доступності житла для найбільш вразливих груп, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Москаленко наголошує: закон не погіршує їхнє становище, бо фактично погіршувати вже нічого. Так, для ВПО передбачалося надання соціального житла, але тут важливо розуміти: за словами експертки, сьогодні в Україні до 1000 квартир є соціальними, а переселенців налічується понад 4 мільйони.

“У нас сьогодні житла для вразливих категорій просто немає. Єдине, що пропонується, — це місця тимчасового проживання, які часто взагалі не є житлом”, — каже вона, маючи на увазі тимчасові місця проживання у переобладнаних адмінбудівлях чи модульні містечка.

Сам закон не визначає конкретних критеріїв розподілу соціального житла — ці механізми будуть закладені в наступному профільному законі та підзаконних актах. За попередніми напрацюваннями, йтиметься про бальну систему, де першочергове право матимуть вразливі категорії, включно з ВПО, але також враховуватимуться молоді сім’ї, багатодітні родини та інші групи. 

Окремо в межах нової моделі передбачено механізм субсидій для тих людей, які не зможуть оплатити навіть соціальну оренду. Це принципово важливий елемент системи, адже йдеться про людей у найвразливішому становищі — без стабільного доходу, роботи або заощаджень. У таких випадках держава не залишає людину сам на сам із проблемою, а закладає механізм компенсації вартості оренди через систему субсидій, щоб запобігти втраті житла та соціальній ізоляції. Таким чином, навіть ті, хто не має фінансової можливості оплачувати житло, зможуть скористатися програмою і не повинні панікувати через ризик залишитися без даху над головою.

Заборона приватизації житла: за й проти

Принциповою нормою нового підходу є заборона приватизації державного й комунального  житла. Москаленко підкреслює, що це відповідає міжнародній практиці й має запобігти корупції. 

“Немає жодної країни у світі, де держава будує житло і безоплатно передає його у приватну власність”, — зазначає вона. 

Водночас, мова не йде про вилучення квартир у людей, які вже десятиліттями проживають у відомчому державному житлі: для них передбачено перехідний період для завершення приватизації після завершення воєнного стану.

Соціальне житло/доступне житло

На початку розмови Аліна Москаленко наголошує на ключовій зміні, яку запроваджує закон: чіткому розмежуванні понять “соціальне житло” та “доступне житло”. Соціальне житло — це орендне житло з регульованою платою, а доступне житло — це фінансово-кредитні механізми за участі держави. В основі соціальної оренди лежить принцип, за яким витрати на житло не мають перевищувати 30% доходу домогосподарства.

За словами експертки, раніше ці терміни часто змішували, що створювало плутанину і в законодавстві, і в практиці. Тепер соціальне житло — це виключно соціальне орендне житло, тоді як доступне житло охоплює пільгові фінансово-кредитні механізми за участі держави.

В основі соціальної оренди лежить міжнародний принцип доступності житла, за яким домогосподарство не повинно витрачати на житло понад 30% свого доходу. Саме тому соціальна оренда має бути дешевшою за ринкову, орієнтовно вдвічі. 

“Якщо я заробляю 15 тисяч гривень і 10 тисяч з них витрачаю на житло — це вже недоступне житло. Бо я витрачаю на житло левову частку свого доходу”, — пояснює вона. 

За словами Москаленко, нинішня ситуація з соціальним житлом в Україні фактично є критичною. Хоча відповідний закон “Про житловий фонд соціального призначення” формально існує, реального соціального житла практично немає.

“Кількість соціального житла по всій Україні — близько тисячі одиниць. Це фактично означає повну відсутність соціального житла”, — говорить вона. Для порівняння, у європейських країнах частка соціального житла зазвичай становить 5–10% усього житлового фонду, а в окремих державах сягає 30%.

Причину такої ситуації Москаленко вбачає у популістичності чинного законодавства. Воно передбачало безкоштовне житло для найбідніших і найвразливіших категорій населення без жодної економічної моделі утримання такого фонду. 

“Житло — це актив. Хтось за нього має платити. А коли житло безкоштовне і надається людям з доходом до п’яти тисяч гривень, жодна громада не буде зацікавлена створювати такий фонд”, — пояснює вона. Щобільше, концентрація виключно найвразливіших категорій  у такому житлі, за її словами, створює ризик соціальної ізоляції та геттоїзації.

Що передбачає нова модель житла?

Нова модель соціального житла, закладена в законі, передбачає платну, але доступну оренду для ширшого кола людей. Йдеться не лише про найбільш вразливі категорії, а й про молодь, працюючих людей, сім’ї, які не можуть дозволити собі ринкову оренду. Орієнтовно вартість соціальної оренди має бути вдвічі нижчою за ринкову. Для тих, хто не зможе оплатити навіть таку оренду, передбачено механізм субсидій.

Для реалізації нової моделі передбачено створення операторів соціального житла — спеціальних компаній, які будуватимуть і управлятимуть таким житлом. Вони можуть бути державними, комунальними або приватними. Бізнес, за словами Москаленко, зацікавлюватимуть через пільги, зокрема безплатну землю та можливі податкові стимули. Водночас ці проєкти матимуть довшу окупність і будуть цікаві насамперед великим гравцям ринку.

“Це не про малий бізнес. Це про компанії, які готові працювати з довгостроковими інвестиціями”, — зазначає вона, додаючи, що важливу роль відіграватимуть і муніципальні компанії, які нині проходять процес корпоратизації.

Підсумовуючи, Аліна Москаленко наголошує: новий закон не дає швидких рішень, але вперше створює цілісну рамку для житлової політики в Україні. 

“Це початок великої реформи. Вона потребує часу, але альтернативи цьому шляху просто немає”, — резюмує вона.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Мета проєкту “Імпульс” — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Реформа житлової політики: як новий закон торкнеться ВПО. Пояснюють юристи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!