Нещодавно ЮНЕСКО випустила звіт, в якому зафіксували руйнацію або знищення 274 культурних об’єктів в Україні протягом повномасштабного вторгнення. Найбільше таких об’єктів було в Донецькій області, там їх кількість склала 78. Але слід звернути увагу, що ці цифри не є кінцевими, адже доступу до тимчасово окупованих територій немає. Кожна з цих будівель має довгу історію та несе культурну цінність для громад та для країни в цілому. Наша редакція поспілкувалася з істориками та урбаністами щодо того, як може виглядати процес відновлення історичної та культурної спадщини у Бахмуті. 

Бахмут.IN.UA вже неодноразово писав про те, як росіяни знищують у місті історичні пам’ятки. Нещодавно у мережі з’явилися кадри знищеної Свято-Миколаївської церкви, яка була одним з найдавніших храмів на Донеччині.

Ще минулого року окупанти знищили майже 100-річний Палац Культури у центрі міста, Бахмутський коледж транспортної інфраструктури, над яким у листопаді 1917 року вперше у Донецькій області підняли український прапор з нагоди утворення УНР та багато інших будівель. Наразі візія відбудови Бахмута після деокупації та перемоги тільки розробляється.

Ми вирішили розпитати історика, дослідника історії розвитку промисловості Бахмутського району Григорія Соколовського та пам’яткоохоронця, експерта ГО «Центр розвитку міст» Дмитра Перова про те, чи має бути місце у цій візії для історичних пам’яток та їх відбудови. 

Чому важливо відновити історичні пам’ятки

З урахуванням ступеня руйнації інфраструктури міста, може здатися, що питання навіть потенційної відбудови історичних пам’яток є в пріоритеті. В цьому питанні є дві складові. По-перше, згідно з Гаазькою конвенцією 1954 року, руйнування об’єктів культурної спадщини є воєнним злочином. По-друге, знищення історичних об’єктів є частиною тактики війни окупантів.

Таким чином, росія намагається знищити не тільки наше теперішнє та майбутнє, але й минуле. За століття фізичної та ментальної окупації, росіяни постійно намагалися переписати нашу історію, вкрасти її та привласнити собі. Знищення історичних пам’яток це чергова спроба продовжити таку тактику. 

Росіяни знищують історичні будинки не просто так

Дмитро Перов, який працює у сфері охорони пам’яток, каже, що одна з цілей росіян – знищення історичного контексту в Україні. Ігнорування історичних пам’яток під час відбудови буде свідчити про те, що окупанти досягнули її.

Вони це вже робили неодноразово. Одним з показових прикладів є Калінінград, до 1946 року – Кенігсберг. Коли росіяни прийшли туди, вони намагалися максимально знищити історичний зв’язок цих земель з іншими державами та побудувати на тому місці середньостатистичне російське поселення, яке б нічим не відрізнялося від інших населених пунктів росії. 

Важливість збереження культурної спадщини й пам’яток – це якраз збереження цих опорних точок, оцієї спадковості поколінь, коли ти можеш простежити по забудові, чи по якимось пам’яткам, будівлям, яким було твоє місто раніше в ту чи іншу епоху, пояснює Дмитро. 

В 1951 році в окремих регіонах Польщі був голод, в цей час стартувала відбудова

Якщо говорити про збереження та відбудову історичних пам’яток загалом, то в Україні громади вигадали багато способів це зробити. Наприклад, у Львові та Києві такі об’єкти обкладалися мішками та іншими матеріалами, які допоможуть зберегти пам’ятники, скульптури, мозаїки тощо від можливих обстрілів. Організація Aliph Foundation допомагає містам України зробити 3D моделі пам’яток архітектури, що допоможе їх відновити у випадку знищення.

Проте, в ситуації з Бахмутом ми говоримо про повне знищення міста, тому такі методи не допомогли б місту зберегти історичний спадок. У цьому випадку варто говорити про планування відбудови ледве не з нуля. 

Гарним прикладом є досвід Польщі після Другої світової війни. Цю країну руйнували німецька та радянська армії з самого початку війни у 1939 році. У результаті ступінь руйнації був величезним. За різними підрахунками тільки головне місто Варшава було зруйноване на 80%.

Проте, поляки вирішили відбудувати міста. Цікавий факт, відновлення історичних будинків у Польщі відбувалося з автентичних матеріалів. Тобто, такі об’єкти не тільки зберігали свій історичний зовнішній вигляд, але й були перебудовані з тих самих матеріалів, в яких вони існували до війни. 

Під час Другої світової війни, коли вже вся Польща була під окупацією, Варшава тримала оборону та не здавалася. Тому Гітлер наказав знищити це місто повністю, як помсту за спротив, пояснює Дмитро Перов. Рішення поляків відбудувати міста демонструвало те, що польська історія досі живе на цій території. 

Бахмутський дослідник Григорій Соколовський вважає, що буде складно в сучасних умовах перейняти досвід Польщі із використання автентичних матеріалів при відбудові. Бо цегла, з якої історичні об’єкти були зроблені вже не виробляється та відрізняється розміром від сучасної. Та її в такій кількості складно буде знайти. Адже мова йде не тільки про Бахмут, а про багато інших міст, де росіяни зруйнували пам’ятки архітектури. 

Креслення цих будинків буде складно знайти, навряд чи багато з них збереглося. Проте із сучасною якістю фотографій та відео можна буде відтворити первісний вигляд будівлі й без них, вважає Григорій.

Отже, наші експерти вважають, що концепція відбудови має обов’язково містити в собі відбудову історичних пам’яток.  Важливо не забувати свою історію та підтримувати наш зв’язок з нею.  В якому форматі це буде відбуватися наразі складно уявити, адже кінцевий стан цих будівель невідомий.

Проте, у світі є успішні приклади післявоєнної відбудови історичних об’єктів. Відбудова житла та інфраструктури має бути беззаперечним пріоритетом для держави. Втім, не варто забувати й про пам’ятки історії та культури, які є частиною нашої ідентичності. 

Фото: Бахмут.IN.UA

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм– підписуйтесь!

Коли ми говоримо за деокупацію міст та сіл, то повинні думати й про те, як працювати з людьми, які тривалий час жили на територіях, що були непідконтрольні Україні, й не тільки за дорослих, але й за дітей. Ми вирішили дослідити актуальне питання для Донеччини та дізнатися, хто буде працювати з дітьми, які пережили травматичні події? Як організовуватимуть освітній процес? Та чи будуть готові українські вчителі та вчителі з Бахмута до цього?

Редакція поспілкувалася з громадською організацією “ЗНОвУ”, яка готує дітей на ТОТ до вступу в українські виші, а ще паралельно займається з молодшими школярами. Також ми поговорили з вчителькою Бахмута, яка вже мала досвід роботи з дітками, які потрапили в окупацію та виїхали з неї. Про особливості процесу такого навчання — читайте у матеріалі.

Навчання дітей на ТОТ або чому не треба давати справжні дані під час уроків

Щоб розуміти, як вже навчаються діти, з населених пунктів окупованих росіянами, ми звернулися до команди вчителів “ЗНОвУ”. Ольга Коваль, одна зі співзасновниць громадської організації “ЗНОвУ” — це спільнота вчителів, які допомагали готуватися до ЗНО дітям з 2020 року. Зараз педагоги допомагають з підготовкою до НМТ (національного мультипредметного тесту). Вже понад 4 роки вони готують дітей.

Зареєструватися на навчання можна за посиланням: https://forms.gle/bPjninhUp9zd5eLF7. Діти можуть доєднатися у будь-який час до 20 червня.

Але крім підготовки до іспитів тут беруть на навчання й діток, це можуть бути учні від 1 до 11 класу. В межах цього проєкту діти можуть відвідувати цікаві заняття з української мови, математики та історії, отримувати професійну психологічну підтримку, розвивати навички критичного мислення та творчість.

“Спершу фокусом нашої уваги були саме діти з тимчасово окупованих територій, це Донеччина та Луганщина. Після повномасштабного вторгнення ми розширили спектр, бо в Україні не залишилося дітей, які б не постраждали від війни, і ми вирішили допомагати вже всім. Як ми шукаємо дітей на ТОТ, які хочуть навчатися в українських педагогів? Ця складна, і з міркувань безпеки ми надаємо перевагу непублічним способам поширення інформації та ретельно відбираємо учасників.”, — каже Ольга Коваль.

Вона додає, що ГО співпрацює з департаментами освіти, які продовжують контактувати з дітьми, які перебувають на ТОТ. Пріоритетом у навчання таких дітей — насамперед є безпека. 

“Наші заняття проходять дистанційно, коли діти спілкуються з викладачами в онлайн-форматі. Важливо, щоб інформація була максимально зашифрована. Тобто на заняттях діти не можуть бути підписані своїм справжнім ім’ям і прізвищем. Підписуються або лише ім’ям, або ж придумують собі нікнейм. Це важливо для того, щоб навіть учасники зустрічі не мали багато особистої інформації одне про одного. І тим паче якщо стороння людина під час заняття дитини зайде в кімнаті, то не побачить ніякої особистої інформації інших учасників”, — пояснює співзасновниця ГО.

До слова, у більшості деокупованих селах чи містах навчання проходить дистанційно, особливо це стосується тих місць, які близько біля лінії фронту. Дистанційне навчання — важливий безпековий фактор, який має бути врахований після деокупації.

Які сервіси не можна використовувати на ТОТ

Анастасія Бєляєва також стояла на чолі організації “ЗНОвУ”, коли її засновували. Дівчина додає, що якщо ви живете з дитиною на окупованих територіях, але хочете продовжувати навчатися за українською програмою, то не можна використовувати для навчання такі сервіси як:

• Яндекс браузер; 
• Telegram;
• пошту Mail.ru.

А от VPN варто вмикати щоразу, це не викличе підозр, каже Анастасія, тому що більшість мешканців окупованих територій його використовують. 

Як проходять уроки для дітей з ТОТ

Ми вже зазначали за безпеку під час уроків, але також вчителі звертають увагу на психо-емоційний стан дитини. Вся команда ГО “ЗНОвУ” є освітянською, тому стежать аби дитина була в стані навчатися та сприймати нову інформацію. Ще один важливий аспект, аби потрапити на уроки від “ЗНОвУ” батьки дитини, яка хоче навчатися, мають дати на це дозвіл. На жаль, ті діти, які мають опікунів чи батьків з проросійськими поглядами — не можуть бути учасниками програми.

“Річ у тому, що неповнолітні діти не можуть нести повної відповідальності за свою безпеку, не можуть повною мірою оцінювати ситуацію на тій території, на якій перебувають.Ми розуміємо, що це відсіює частину наших учасників, але в цьому питанні все одно безпека стоїть вище за все інше”, — кажуть наші співрозмовниці.

Повернення дітей з ТОТ до української системи освіти

Ми запитали Ольгу та Анастасію, як на їхню думку варто повертати до навчання українських дітей після деокупації територій. Обоє вважають, що хорошим варіантом будуть змішані групи у класах. Тобто, коли одна частина дітей, ті, хто не були під окупацією, а інша — навпаки. 

“Загалом, можу сказати, що діти налаштовані, як би, один до одного, і ми як, педагоги робимо акцент на тому, що нас об’єднує. Також, ті, хто хочуть навчатися з нами вже апріорі мають проукраїнську позицію, бо інакше — вони би до нас не дійшли. До нас вже приходять діти, які попри те, що їм доводиться відвідувати російську школу, хочуть пов’язати своє майбутнє з Україною, вони ідентифікують себе, як українці, які просто опинилися в таких обставинах, бо ніхто не обирав бути в окупації”, — говорять педагоги.

Чи впливає російська пропаганда на дітей, які живуть в окупації?

І Ольга й Анастасія кажуть, що для дітей, які живуть або в окупації, або вже у деокупованих містах чи селах — освіта в українських школах стає мостом для возз’єднання. Навіть, російська пропаганда, яка намагається відвернути українських дітей — у більшості безсила. Але важливо, щоб вчителі розуміли, що поки дитина була на територіях, які не підконтрольні Україні — відбулися значні освітні втрати. Тобто, школяр/школярка можуть не знати частину матеріалу чи мати прогалини.

“Насправді дуже важливим є розуміння цієї ситуації, лояльне ставлення. Наші викладачі бачать і розуміють, що їм складніше наздогнати ці втрати..Ми працюємо більше за адаптованими програмами, які не обов’язково повністю відповідатимуть дітям такого самого віку, які навчаються в Україні”, — пояснює Ольга Коваль.

Вона додає, що це й варто врахувати під час складання навчальних програм для дітей з деокупованих територій, відтак всі навчальні матеріали потрібно буде адаптовувати.

Освітній скринінг

Ольга Коваль ділиться, що перед початком навчання вони з дітьми проводять освітній скринінг. Фактично — це тестування, яке дає можливість побачити, які освітні втрати є у дитини. Таку перевірку вони розробили разом з іншими педагогами для дітей з усіх класів.

Після скринінгу навчальна програма будується під потреби дітей. 

“У нас немає одної універсальної програми, бо її неможливо створити. Вона відрізняється від року до року, від групи до групи”, — каже Анастасія Бєляєва.

Ольга Коваль каже, що у їхній практиці були діти, які готувалися на окупованих територіях до іспитів, а потім виїхали звідти та вступили в українські ВНЗ,  а також є ті, хто досі перебувають на ТОТ, але навчаться в українських вишах дистанційно.

“Одна наша випускниця з тимчасово окупованої території зараз навчається в Харківській академії. Тобто це також можливо”, — пояснюють вчительки.

Які труднощі можуть виникати під час навчання дітей з ТОТ

Досвід окупації безперечно буде мати вплив на дитину, тому важливо аби викладач або модератор освітнього процесу був обізнаним і підготовлений до того, що можуть виникати конфліктні ситуації, пояснюють у ГО. Фахівчині додають, що викладачу буде корисно зустрічатися з психологом, аби знати як працювати з учнями, які пережили травматичні події.

“З боку держави важливо підходити комплексно і цілісно до цієї проблеми. Ми спілкувалися багато з викладачами, які працюють в державних освітніх закладах на деокупованих територіях, вони не мають чітких безпекових інструкцій щодо того, які платформи можна використовувати, а які не варто, якими браузерами не можна користуватись і так далі. Водночас зараз є дуже багато класних українських матеріалів, за якими діти можуть займатися онлайн. Наприклад, якщо ми візьмемо ту ж Всеукраїнську школу онлайн, там з кожного класу, з кожної теми є розроблені відеозаняття тощо. Але дітям бракує живого спілкування”, — пояснює Ольга.

Через це діти, які змушені навчатися онлайн часто відчувають самотність, тому вчителю треба вміти побудувати відчуття спільноти, приналежності дитини до чогось.

Що кажуть бахмутські вчителі?

Бахмутська вчителька Ольга Петрівна вже мала досвід роботи з дітьми, які перебували в окупації. Педагогиня наголошує, що насамперед необхідно робити пріоритет у навчанні на збереженні й поширенні саме української культурної спадщини, популяризації мови. Також вона погоджується з твердження колег з ГО “ЗНОвУ” щодо оцінки освітніх втрат, які понесли діти на ТОТ чи деокупованих територіях. 

“У моїй практиці були діти, які перебували на ТОТ. Це траплялося тому, що як кажуть, батьки вчасно не зреагували, не дали дозволу на вивезення, тому їх вивезли на ту сторону у Шахтарськ (ред. на території підконтрольні рф). Але потім батьки ухвалили правильне рішення, вони там побули деякий час, акліматизувалися, а далі через якісь канали виїхали”, — пояснює педагогиня.

Освітянка розказує, що впливу російської пропаганди, у дітей, які пережили окупацію, не помітила, через те, що ці вони перебували там не настільки довго.

“Ми готові навчати дітей з деокупованих територій, у нас з 2014 року були такі дітки у класах. Вони проходили за індивідуальною формою навчання, йдеться про екстернат, це були школярі з Горлівки, Донецьку та інших міст, які росіяни окупували з 2014 року”, — каже вчителька.

А потім додає, що фактично — екстернат наразі єдиний спосіб, який дає можливість дітям офіційно навчатися в наших школах. Бахмутська вчителька розмірковує, що чинні освітні програми будуть потребувати перегляду та внесення змін відповідно до тих освітніх втрат, які отримали діти на ТОТ.

Психологічна підготовка до навчання

Щоб ефективно працювати з дітьми, які пережили травмуючі події бахмутські педагоги постійно підвищують свою кваліфікацію, зокрема проходять психологічні тренінги, курси, отримують навички з медіаграмотності у межах проєкту “Інформедійна грамотність”. Наразі туди залучені вчителі історії та української мови, пояснює педагогиня.

“Ми вивчаємо як розрізняти фейки, все це у межах класних уроків, діти у формі гри можуть навчатися розпізнавати інформацію, тобто, це все працює вже”, — резюмує Ольга Петрівна.

Навчання на ТОТ з перших вуст

Джерело редакції на ТОТ розповіло нам про те, як йому вдалося отримати українську освіту перебуваючи в окупації. З міркувань безпеки ми не розкриваємо особисті дані особи.  

Після анексії частини територій у 2014 році, окупанти з нового навчального року вже впроваджували російські освітні стандарти у школах та університетах, каже співрозмовник.

“З 2014 року відбулося повне виключення з основної програми української мови та літератури, історії України. Натомість в збільшених обсягах додавались російська мова та література, історія росії…Додавались такі дисципліни, як суспільствознавство вже за російськими стандартами та основи безпеки життєдіяльності. І ряд інших дисциплін, таких як громадянська оборона, тобто — це як частина мілітаризації освіти та провадження та просування військової справи”, — говорить джерело редакції про освітні зміни з 2014 року на ТОТ.

Дітям, які хотіли вивчати українську мову та літературу, доводилось шукати приватні заклади або самостійно вчитися через відкриті джерела, пояснює джерело. Співрозмовник додає, що він навчався екстерном. До українського ВНЗ вступив у 2021 році, у цьому допомогли програми складені спеціально для випускників ТОТ. Наш герой самостійно вступив на бюджет.

Він розповідає, що до повномасштабного вторгнення чимало дітей з ТОТ мали змогу навчатися в українських школах, це стосується тих територій, які були окуповані частково — Донеччина та Луганщина. Звідси школярі мали змогу виїхати на підконтрольну Україні територію та отримати документи про освіту. Після початку Великої війни — ця ситуація кардинально змінилася, бо виїхати з ТОТ складно.

“Документи про закінчення ВНЗ чи школи в українських навчальних закладах визнаються в Україні та закордоном, а от документи про освіту в російських школах на ТОТ — не будуть мати сили, та будуть ігноруватися у цивілізованому світі”, — розповідає джерело.

Вже навчаючись в українському університеті, наш співрозмовник пригадує, що швидко інтегрувався, та має поради, як допомогти дітям з ДОТ адаптуватися до навчання:

• зробити так, щоб діти з ТОТ відчували себе громадянами України, враховуючи факт примусової окупації та насадження російської пропаганди;
• зробити доступ до вивчення української мови;
• зробити освітній скринінг української мови, аби забезпечити дитині доступну програму навчання;
• зробити українську освіту більш привабливою — пояснювати дітям, що саме з українськими дипломами, а не російськими, діти можуть навчатися закордоном, ставити хорошим спеціалістом тощо;
• працювати з фактором внутрішніх конфліктів, які можуть виникати між дітьми, які не були в окупації та тими, які там опинилися.

Зелена книга й Біла книга: сценарії рішень для навчання дітей, які пережили окупацію

Нещодавно благодійний фонд “Солом’янські котики”за підтримки USAID дослідили, як повертати освітній процес на деокуповані території. У результаті дослідження представили у двох інтепретація, це Біла книга та Зелена книга.

Біла книга — це ґрунтовні сценарії рішень у процесі деокупації у сфері освіти та можливі наслідки кожного з них. 

Зелена книга — це узагальнення аналітичних матеріалів та розробка рекомендацій для відновлення освіти після деокупації територій

У Білій книзі є вказані фактори, які впливатимуть на відновлення освітнього процесу на деокупованих територіях, які потрібно буде враховувати освітянам, це:

• тривалість окупації;
• доступ до освіти в умовах тимчасової окупації;
• обсяг освітньої мережі;
• контингент учасників освітнього процесу;
• доступні освітні ресурси;
• безпекова ситуація.

Зважаючи на той факт, що чимало міст та сіл Донеччини були окуповані ще з 2014 року — саме тривалість окупації визначено першим фактором для побудови нового освітнього процесу, коли ці території будуть деокуповані, або ж коли дитина з таких територій потрапляє на підконтрольні Україні землі. Як зазначила у розмові педагогиня з Бахмута, діти, які короткий час перебували під окупацією — мають меншу травмованість. Натомість, особлива увага має бути до дітей, які були змушені жити в окупації роками й потребують підтримки та розуміння з боку соціуму.

Читайте також:

• Інклюзивне місто або як зробити Бахмут доступним для всіх після відбудови
• Як росіяни зомбують дітей на ТОТ та популяризують війну серед молоді
• “Український гітлерюґенд”: чому підготовка підлітків на фронт є фейком роспропаганди

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Департамент молодіжної політики Міністерства молоді та спорту відкрив реєстрацію на участь у програмах обміну для молодих учасників проєкту ВідНОВА:UA. В межах ініціативи молодь зможе відкрити для себе нові куточки України та отримати нові корисні навички.

Про це повідомили в Департаменті молодіжної політики Міністерства молоді та спорту.

Відновлення України

Молоді люди від 18 до 35 років межах Національної програми залучення молоді до відновлення країни ВідНОВА:UA можуть зареєструватися в програмі обміну, в межах якої вони поїдуть на 5 днів в іншу громаду, щоб долучитися до відновлювальних робіт. Організатори обіцяють:

• нові знайомства;
• насичені дні з корисними та цікавими активностями й тренінгами;
• участь у відновлювальних роботах метою створення нових молодіжних просторів.

Реєстрація в програмі доступна за посиланням. Усі витрати на проїзд, проживання та харчування беруть на себе організатори.

ВідНОВА:UA

Програма залучення молоді до відновлення України, яка отримала назву ВідНОВА:UA, з’явилася у 2022 році в результаті співпраці Міністерства молоді та спорту України, Всеукраїнського молодіжного центру, UNDP в Україні у партнерстві з ГО “Молодіжний центр Волині” та урядами Данії та Японії.

 В основу програми закладені принципи популяризації волонтерства, залучення молоді та сприяння соціальній згуртованості. Окрім того, вона дозволяє підвищити власну обізнаність про культуру, історію різних куточків країни та силу розмаїття. 

Читайте також:

• “Сталева Мрія Бахмута”: як у Кропивницькому представляли відбудову міста-фортеці
• Візія Бахмута: як у міськраді працюють над відновлення міста-фортеці
• Відродження Бахмута. Погляд із Варшави

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!