Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Міністерство оборони України оприлюднило чіткий алгоритм дій для військовослужбовців ЗСУ, які зіткнулися з порушенням своїх прав. Незаконні накази, несправедливі стягнення, сумнівні висновки військово-лікарських комісій або проблеми з виплатами — усе це можна оскаржити. Головне — знати, куди саме звертатися та як правильно оформити документи.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира

Відповідно до чинних правил, військовослужбовець має законне право подати скаргу на:

• прийняття незаконних рішень, дії чи бездіяльність командування, які порушують права та інтереси;
• незаконне покладення обов’язків або безпідставне притягнення до відповідальності;
• факти порушення рівності прав, сексуальні домагання чи насильство у колективі;
• рішення військово-лікарської комісії;
• накази про дисциплінарні стягнення;
• порушення порядку нарахування та виплати грошового забезпечення;

Головні правила оскарження

Перед початком процедури захисту своїх прав варто пам’ятати про три базові принципи:

• подання скарги не зупиняє дію наказу, винятком є лише очевидно злочинні накази, від виконання яких підлеглий зобов’язаний відмовитися;
• скарги подаються виключно індивідуально із дотриманням субординації, колективні звернення не передбачені правилами;
• скарги не подаються під час виконання службових обов’язків, несення варти чи занять, окрім випадків офіційного опитування особового складу;

Позасудовий шлях вирішення проблеми

Це найшвидший варіант, який не потребує залучення юристів. Базовий механізм полягає у поданні письмового рапорту своєму безпосередньому командиру або старшому начальнику. На розгляд звернення дається до 30 днів, а у складних ситуаціях — до 45 днів.

Ключове правило процедури полягає у тому, що рапорт треба подавати із фіксацією доказу реєстрації. Це може бути відмітка на другому примірнику або відправлення цінним листом з описом вкладення. Без такого підтвердження довести факт звернення буде неможливо.

У самому рапорті обов’язково треба вказати:

• повне найменування посади та прізвище адресата і дані заявника;
• хронологічний виклад фактів порушення;
• конкретну вимогу щодо скасування рішення, перерахунку чи призначення перевірки;
• копії документів, які підтверджують викладені факти;

Куди звертатися, якщо командир ігнорує проблему

Якщо вирішити питання на рівні військової частини не вдалося, існують інші контрольні та правоохоронні інстанції:

• гаряча лінія Міноборони за номером 1512 для ініціювання перевірок щодо виплат чи процедурних порушень;
• представник з питань рівних прав жінок і чоловіків у разі фактів насильства за ознакою статі;
• Військова служба правопорядку для фіксації фактів фізичного насильства чи перевищення повноважень командирами;
• Офіс Військового омбудсмана, куди можна написати на електронну пошту “[email protected]”, термін розгляду становить 10 днів, а при загрозі життю — 3 дні;
• Уповноважений Верховної Ради з прав людини для захисту від дискримінації чи приниження гідності;
• Спеціалізована прокуратура у сфері оборони для розгляду неправомірних дій командування чи питань самовільного залишення частини;
• Державне бюро розслідувань, якщо дії командування містять чіткі ознаки кримінального злочину, наприклад, фізичне насильство чи знущання;

Судовий захист прав

Якщо контрольні органи не допомогли, військовослужбовець має право звернутися до адміністративного суду. Зробити це потрібно протягом одного місяця з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Якщо перед судом була спроба письмового досудового оскарження, цей строк становить три місяці з моменту отримання офіційної відповіді. Важливо знати, що військовослужбовці звільнені від сплати судового збору у справах, які стосуються виконання їхніх службових обов’язків.

Загальний алгоритм дій

У будь-якій конфліктній ситуації варто дотримуватися чіткої послідовності:

• зафіксувати порушення та зберегти копії документів;
• підготувати та подати рапорт із обов’язковими доказами реєстрації;
• звернутися до вищих інстанцій чи на гарячу лінію 1512 у разі ігнорування;
• звернутися до правоохоронних органів при наявності кримінального злочину або до суду з дотриманням строків;

Читайте також:

Довідка форми 5 для військових: як оформити документ та які пільги він надає

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України передає на місця 1,5 мільярда гривень на житло для переселенців. У регіонах уже стартував процес відбору об’єктів для фінансування.

Про це повідомила прес-служба Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України.

Мінсоцполітики спрямувало державну субвенцію на житло для ВПО

Для правильного розподілу державних грошей обласні військові адміністрації створили спеціальні тимчасові комісії. Саме вони зараз отримують та аналізують заявки від територіальних громад. Мета цих комісій — обрати проєкти, які найшвидше та найякісніше розширять доступ переселенців до житла.

Ключовим критерієм для отримання грошей є архітектурна доступність. Кожен поданий проєкт обов’язково має враховувати потреби осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Держава встановила чітку квоту: щонайменше 20% житлових місць у будівлі повинні бути повністю адаптовані для таких людей. Якщо громада ігнорує цю вимогу, комісія навіть не розглядає її заявку на фінансування.

Зазначається, що Львівська область вже ухвалила перші рішення щодо фінансування. Місцева тимчасова комісія розглянула сім поданих ініціатив від територіальних громад, а п’ять проєктів вже успішно пройшли перевірку та отримають державні кошти. До списку переможців увійшли Великолюбінська, Новояричівська, Комарнівська, Новороздільська та Яворівська громади.

Бюджет та розподіл коштів

Програма працює на основі урядової постанови №301 від 6 березня 2026 року. Документ чітко регламентує порядок надання субвенцій на формування житлових фондів. Загальний бюджет ініціативи складає 1,5 мільярда гривень. Ці кошти розділили на два напрямки:

• 1 мільярд гривень витратять на проведення ремонтних робіт у приміщеннях для тимчасового проживання;
• 500 мільйонів гривень спрямують на пряме придбання готового житла у сільській місцевості.

Читайте також:

“Іпотека стане недоступною для тих, для кого вона була створена”: які ризики несе об’єднання Держмолодьжитла та Укрфінжитла

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!