Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Графік відпусток є обов’язковим для всіх роботодавців в Україні — незалежно від кількості працівників. Він допомагає поєднати виробничі потреби з правом працівників на відпочинок. У Міністерстві юстиції роз’яснили, які вимоги до складання графіка відпусток передбачає законодавство.

Графік відпусток — обов’язок роботодавця

Закон України “Про відпустки” поширюється на всіх працівників, які працюють за трудовим договором — як на підприємствах та в установах, так і у фізичних осіб-підприємців. Відповідно, кожен роботодавець зобов’язаний складати графік відпусток.

Чіткої дати або типової форми для такого документа закон не встановлює. Водночас найпоширенішою практикою є затвердження графіка до початку календарного року. Це дозволяє врахувати специфіку роботи, сезонні навантаження та побажання працівників.

Як затверджується графік відпусток

Черговість надання відпусток визначається графіком, який:

• затверджується роботодавцем за погодженням із профспілкою або іншим представницьким органом трудового колективу;
• доводиться до відома працівників.

Такі вимоги передбачені статтею 79 Кодексу законів про працю України та частиною десятою статті 10 Закону “Про відпустки”.

Що має бути зазначено у графіку

Зазвичай у графіку відпусток вказують:

• вид відпустки;
• дату початку та закінчення;
• тривалість у календарних днях.

Під час складання графіка роботодавець має передбачити:

• щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів;
• додаткову відпустку для працівників, які мають дітей до 15 років або дитину з інвалідністю — 10 календарних днів;
• додаткові відпустки за вислугу років (для окремих категорій);
• інші соціальні та додаткові відпустки, передбачені законом або колективним договором.

Чи можна ділити відпустку і хто має пільги

За бажанням працівника щорічну відпустку можна ділити на частини, але одна з них має тривати щонайменше 14 календарних днів.

Окремі категорії працівників мають право на відпустку у зручний для них час. Серед них — неповнолітні, люди з інвалідністю, батьки дітей, одинокі матері та батьки, а також подружжя військовослужбовців.

Графік відпусток може змінюватися або доповнюватися, зокрема у разі прийняття нових працівників. Закон також передбачає перенесення відпустки у випадках тимчасової непрацездатності, наприклад вагітності та пологів або збігу з навчальною відпусткою.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Працівники, які через стан здоров’я тимчасово не можуть виконувати свої трудові обов’язки та оформлюють лікарняний, мають право на відповідні страхові виплати.

Детальніше про строки та порядок виплати лікарняних коштом ПФУ у 2026 році — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як нараховують лікарняні у 2026 році

У 2026 році виплату лікарняних, а також інших страхових виплат, здійснює Пенсійний фонд України. Це передбачено реформою, закріпленою в законі України “Про внесення змін до закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Підставою для отримання лікарняних є електронний листок непрацездатності (е-лікарняний), яким працівник підтверджує факт тимчасової непрацездатності.

Е-лікарняний формується на основі електронного медичного висновку, який створює лікар. Після цього документ автоматично потрапляє до Електронного реєстру листків непрацездатності, а роботодавець отримує повідомлення про його відкриття в кабінеті страхувальника на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Оплата днів хвороби без оформленого лікарняного не передбачена.

Водночас для нарахування виплат важливо, щоб листок непрацездатності набув статусу “Готовий до сплати”. Перевірити зміну статусу можна в особистому кабінеті на порталі ПФУ.

Для звичайних лікарняних цей статус присвоюється через 7 днів після дати відкриття. Упродовж цього часу лікар має право внести корективи до медичного висновку.

Слід враховувати, що під час воєнного стану через технічні збої в роботі електронних сервісів деякі лікарняні можуть не отримати статус “Готовий до сплати”. У таких випадках бухгалтер підприємства може самостійно здійснити нарахування та виплату лікарняних.

Строки виплат лікарняних за кошти ПФУ

Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачує роботодавець. Починаючи з шостого дня, виплати здійснюються коштом Пенсійного фонду України.

Якщо лікарняний триває понад п’ять днів, роботодавець зобов’язаний подати до ПФУ заяву-розрахунок. Це можна зробити через Портал електронних послуг Пенсійного фонду або в паперовій формі з електронною копією до головного управління ПФУ в області чи місті Києві за місцем обліку страхувальника.

У заяві зазначається сума лікарняних, яку має компенсувати Пенсійний фонд. Якщо ж працівник хворів лише п’ять днів, подавати документи до ПФУ не потрібно.

Як і раніше, Пенсійний фонд має перерахувати кошти протягом 10 календарних днів з моменту надходження необхідних документів. У цей період відповідна комісія ухвалює рішення щодо призначення виплат.

У разі позитивного рішення кошти надходять роботодавцю, а працівник отримує лікарняні разом із найближчою заробітною платою — як за перші п’ять днів хвороби, так і за дні, оплачені коштом ПФУ.

Читайте також:

“Це питання виживання”: як в Україні ставляться до ініціативи про 20% ПДВ для ФОПів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!