Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Українські військові продовжують успішно ліквідовувати аеророзвідку противника. На Донецькому напрямку підрозділи Сил оборони виявили та завдали нищівного удару по позиції операторів російського розвідувального дрона Zala.

Про це повідомили представники 15 ОМБр “Чорний ліс”.

Знищення росіян на Донеччині

Успішну операцію реалізували воїни бригади “Чорний ліс”. Вони зуміли відстежити маршрут переміщення російського екіпажу одразу після завершення розвідувального польоту. Як зазначають військові, росіяни були впевнені, що непомітно та безпечно покинули стартовий майданчик, проте згодом їх відстежили.

Зібрані координати військовослужбовці оперативно передали суміжним підрозділам, після чого по вказаній локації завдали точного вогневого удару, який повністю знищив укриття та позицію російських окупантів.

Читайте також:

Росіяни просунулися у бік Костянтинівки та Родинського: нові дані DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українці, які залишилися без роботи, мають право зареєструватися в центрі зайнятості та отримувати фінансову підтримку від держави. Розмір цих виплат розраховується суворо індивідуально. Кінцева сума залежить від загального страхового стажу, офіційного доходу перед звільненням та безпосередньої причини розірвання трудового договору.

Детальніше про те, як саме розрахувати виплати у 2026 році — в матеріалі Бахмут IN.UA

Як працює формула розрахунку допомоги з безробіття

Для самостійного обчислення розміру майбутньої допомоги необхідно знати свій середній дохід за останні шість місяців роботи до моменту реєстрації. Також для розрахунку знадобиться точна кількість календарних днів у цьому розрахунковому періоді.

Процес обчислення складається з двох кроків:

• визначення середньоденної заробітної плати (загальну суму доходу за останні шість місяців необхідно поділити на загальну кількість календарних днів у цьому періоді);
• визначення щоденної допомоги (триману середньоденну зарплату потрібно помножити на визначений відсоток, який залежить від стажу та поділити на 100).

Відсоткові ставки та вплив страхового стажу

Для громадян, які мають щонайменше сім місяців страхового стажу протягом останнього року, розмір допомоги формується у відсотках від їхньої середньої зарплати. Відсоткова ставка зростає пропорційно до кількості років загального стажу:

• до 3 років — 50%;
• від 3 до 6 років — 55%;
• від 6 до 12 років — 60%;
• від 12 до 18 років — 65%;
• від 18 до 24 років — 70%;
• від 24 до 30 років — 75%;
• понад 30 років — 80%.

Окремий бонус передбачено для працівників зі стажем понад 15 років. Якщо така людина жодного разу не отримувала допомогу з безробіття протягом останніх 15 років, її базова відсоткова ставка автоматично збільшується ще на 10%.

Також варто враховувати поступове зменшення суми виплат з часом. У першу половину встановленого строку безробітний отримує 100% від розрахованої суми, а в другу половину терміну — лише 50%.

Максимальні ліміти під час воєнного стану

Законодавство обмежує максимальну суму допомоги півтора розмірами мінімальної зарплати. Проте на час дії воєнного стану працює інше правило: максимальна виплата обмежується рівнем мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Таким чином, у 2026 році найбільша можлива щомісячна сума допомоги становить 8 647 гривень (до цього ліміт складав 8 000 гривень).

Хто отримує мінімальні виплати у 2026 році

З 1 січня 2026 року оновилися розміри базових виплат. Стандартна мінімальна допомога зросла до 3 900 гривень (замість 3 600 гривень). На неї претендують:

• особи, які мають менше ніж сім місяців страхового стажу за останній рік;
• співробітники, які працювали неповний робочий день чи тиждень, через що неможливо вирахувати їхню середню зарплату;
• внутрішньо переміщені особи та мешканці тимчасово окупованих територій, які не мають документів для підтвердження свого стажу;
• працівники, яких звільнили на підставі спеціальних законів (“Про державну службу”, “Про Національну поліцію”, “Про прокуратуру”, “Про місцеве самоврядування”).

Знижений мінімум у розмірі 1 650 гривень (раніше 1 500 гривень) отримуватимуть дві категорії громадян:

• молодь без страхового стажу, яка реєструється для пошуку свого першого робочого місця;
• працівники, яких звільнили за порушення трудової дисципліни, прогули або через втрату довіри.

Читайте також:

Довідка форми 5 для військових: як оформити документ та які пільги він надає

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!