Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

На початку червня ми на своїх сторінках у соцмережах запустили опитування серед бахмутян. Ми просили назвати вчителів, яким би ви хотіли сказати “дякую” навіть через багато років після випуску.

Яких педагогів пам’ятають бахмутяни і що про них згадують — у матеріалі Бахмут IN.UA.

Вчителі Бахмута, яких пам’ятають випускники

Випускники Бахмутського НВК №11 з теплотою згадують не одного вчителя. Одним із них є Габелев Марк Володимирович, який викладав російську мову та літературу.

Народився Марк Габелев 24 липня 1937 року. Викладацькій діяльності присвятив 44 роки життя. Окрім роботи в школі, Марк Габелев організовував у Бахмуті поетичні вечори, збирав матеріали з історії міста.

Особисту библіотеку Марка Габелева передали до Бахмутського краєзнавчого музею. Вона налічувала близько 5 тисяч екземплярів. Книги, щоденники та архівні матеріали Марка Габелева хотіли зробити доступними для відвідувачів.

У 2000-х роках Марк Габелев переїхав до Ізраїлю, де помер 11 лютого 2015 року.

Ось так Марка Габелева згадують його випускники:

“Габелев Марк Володимирович завжди залишиться в моїй пам’яті, як людина, яка вчила нас мислити нестандартного і йти до поставленої мети”, — пише користувач Олександр Безсмертний.

Також з теплотою згадують Турчинову Асю Михайлівну, яка була вчителькою початкових класів:

“Особисто я дуже вдячна першій вчительці Турчиновій Асі Михайлівні. До останнього її подиху підтримувала з нею зв’язок. На моєму 50-річному ювілеї вона була бажаною, дорогою і головною гостею — бо саме з перших учителів починається наш шлях. І йдучи по ньому, ми багато в чому звіряємося з людиною, що відкриває нам світ”, — пише користувачка Тетяна Диннік.

Серед вчителів школи №24 багато слів вдячності висловили Світлані Логіновій. Вона була вчителькою перших класів, а згодом — викладала історію та правознавство.

“Світлана Логінова, хочу просто щиро подякувати вам. Я була вашою ученицею і з теплом згадую ваші уроки історії України та права. Минуло вже багато років після школи, але я досі пам’ятаю вашу подачу, вашу вимогливість і те, як ви вміли зацікавити предметом. Це залишило слід у моїй пам’яті і в моєму житті”, — пише користувачка Анастасія Малишенко.

“Світлана Логінова. Перша вчителька назавжди залишається в серці особливою людиною. Саме Ви зустріли нас із щирою посмішкою, навчили тримати олівець, виводити перші літери та вірити у власні сили. Я й досі пам’ятаю Ваш добрий погляд, лагідний голос і безмежне терпіння. Ви вміли перетворити звичайний урок на цікаву подорож, а кожен наш маленький успіх сприймали як справжню перемогу. Ваша підтримка допомагала не боятися помилок і сміливо крокувати вперед. Саме завдяки першій вчительці школа стала місцем, де хотілося навчатися, дружити, мріяти та відкривати нове. Вона подарувала нам не лише знання, а й тепло, доброту, повагу до людей і любов. Минули роки, змінилися міста й обставини, але спогади про перший дзвоник, перший зошит і першу вчительку назавжди залишаться світлими й дорогими серцю. Дякую Вам за мудрість, турботу, щире серце і за той міцний фундамент, на якому будувалося наше майбутнє”, — написала користувачка Nata Ya.

Серед вчителів школи №5 багато згадок про вчителя хімії Париша Олега Мийхайловича. У 2006 році він здобув звання Заслуженого вчителя України.

“Дякуємо Вам за знання, підтримку та терпіння у найважливіші шкільні роки. 10-11 класи назавжди залишаться у пам’яті завдяки Вам. Дякую Вам, Олеже Михайловичу Париш, за все тепло, мудрість і віру в нас!”, — пише користувачка Ірина Ашминец.

“Весь колектив 5 школи! Особливо Париш Олег Михайлович, Краснова Ірина Іванівна и Уманцева Вікторія Іванівна”, — написав Денис Гасанов.

“Олег Михайлович Париш!!! Поважаємо!”, — написав Олександр Скрипка.

Серед вчителів школи №18 згадують Ушпік Галину Іванівну, яка була вчителькою початкових класів.

“Галина Ушпік назавжди краща і найулюбленіша з Вчителів! Люблю”, — написала Катерина Лихобабіна.

“Не можу виділити одного вчителя, дякую кожному з ЗОШ №18… Але особлива любов до Ушпік Галини Іванівни, перша вчителька”, — написала Ксенія Ушакова.

Зі школи №2 випускники згадують теплими словами Жарову Олену Андріївну, яка теж навчала першачків. Вона також викладала у школі №24. Згадують бахмутяни і першого директора школи Нестеренка Віталія Анатолійовича. Він очолював заклад у 1984-1998 роках.

“Школа 24 найулюбленіші вчителі: перша вчителька Жарова Олена Андріївна, класна керівниця Миронова Нелі Миколаївна, Шилова Антоніна Анатоліївна — руська мова і література, вчитель математики Плоцкая Ніна Іванівна, фізкультура і НВП Савєльєв Олександр Володимирович, найкращий директор Сьомік Зінаїда Григорівна. Взагалі у наших випусків 1990-1992 років був найкращий вчительський склад!”, — пише Світлана Васюткіна.

“Так, Олена Андріївна чудовий вчитель. Була класним керівником моєї доньки. Досі з нею підтримуємо зв’язок”, — пише користувачка Тетяна.

“Моя перша вчителька Жарова Олена Андріївна, Кіндякова Любов Митрофанівна, школа №2. Та Царство Небесне найкращому директору моєї школи Нестеренко Віталію Анатолійовичу”, — написала Ольга Мартиненко.

“Царство небесне першому директору школы №2 Нестеренку Віталію Анатолійовичу”, — пише Інна Митник.

Багато бахмутян висловлюють подяку не одному вчителю, а великим педагогічним колективам шкіл.

“Я навчалася в ЗОШ №12. Які чудові вчителі працювали в цій школі! Я застала першого директора Бондаря Івана Івановича. Він викладав фізику. Чудовий був викладач! Ольга Шепель — теж викладала фізику. А моя перша вчителька була Буравльова Зінаїда Федорівна! Ми її просто обожнювали! Також в початкових класах в 12 школі працювали Проказіна Клавдія Іванівна, Заіченко Любов (я забула по-батькові). Мені також пощастило навчатися , коли директором стала Хмельницька Надія. Нестеренко Лідія Лукʼянівна — викладачка географії, Оніпко Ніна Дмитрівна та Зеленова Зоя Федорівна, Легостаєва (забула ім’я та по-батькові) викладали математику, а Галік Галина Андріївна довгий час була заступником директора, а потім і директором цієї школи. А завдяки Шаталіну Віктору Івановичу я полюбила історію і деякий час працювала вчителькою історії в рідній школі”, — написала Ірина Деркаченко.

“Вітко Валентина Володимирівна, Шепель Ольга Анатоліївна — ЗОШ №12. Найкращі класні керівниці,які були в мене! Дякую вам, що завжди казали про те, що: “важливо, щоб ви зі школи вийшли людьми…” — які це незабутні слова”, — написала користувачка Юлія.

“ЗОШ №18 м. Бахмут: Кучерук Ірина Михайлівна, золота людина, зараз і дітей моїх вчить! Шулешова Валентина Вікторівна, теж людина! Іваненко Віра Іванівна, теж золота людина! Панащенко Ольга Вікторівна. Усіх обіймаю. І моя перша вчителька — Фітісенко Валентина Андріївна, якої вже немає з нами!”, — пише Олена Гончарова.

“Я навчалася у школі №18. Моя перша вчителька була Євтухова Ніна Миколаївна. З 4 класу у нас стала класним керівником Євтехова Валентина Григорівна (викладачка алгебри та геометрії). А і інші вчителі: Риндя, Ізмайлова, Проніна, Губа… Дякую їм величезне. Багатьох їх уже немає з нами, але ми пам’ятатимемо їх завжди. Низький їм уклін”, — написала Тетяна Молчанова.

“Лис Олена Анатоліївна (моя любов до математики почалася з її уроків), Ігнатенко Євгенія Вадимівна, мій класний керівник (вірила в мене, підтримувала, навчила любити книжки)”, — згадала Олена Ритсо.

“10 школа: найкраща вчителька початкових класів Мащенко Алла Юріївна, українська мова Тетяна Володимирівна, зарубіжна література Маслова Ірина Михайлівна, фізика Акопян Самвел Акопович, українська література Жукова Галина Василівна, чудовий класний керівник Маслянка Ольга Василівна, історія Басова Людмила Олександрівна. Ці вчителі навчали не тільки своїх предметів, вчили аналізувати, критично мислити. Чудовий педагогічний колектив 1994-2004, пишаюся, що мала таких вчителів”, — пише користувачка Людмила.

Читайте також:

• Як бахмутянам поєднати навчання за кордоном з українською освітою: досвід бахмутських шкіл
• У Бахмутській громаді припинили роботу понад 30 закладів освіти з початку вторгнення: перелік
• “У руках молоді буде відновлення Бахмута”: як вчителька 12-ї школи розвиває молодіжні проєкти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Внутрішньо переміщені особи, які проживають у Миколаївській області, мають можливість отримати фінансову підтримку в розмірі 12 300 гривень на одну людину від БФ “Карітас Миколаїв” та Міжнародної організації з міграції (МОМ).

Про це повідомили в БФ “Карітас Миколаїв”.

Грошова допомога у Миколаївській області від “Карітас”

Виплати у розмірі 12 300 гривень передбачені для внутрішньо переміщених осіб, які проживають у Первомайському та Вознесенському районах Миколаївської області. Грошова допомога призначена для громадян, які відповідають певним умовам:

• перемістилися з територій активних бойових дій або зон під підвищеною небезпекою;
• звернулися за підтримкою протягом 45 днів з дати евакуації чи переміщення;
• мають документальне підтвердження факту переміщення;
• перебувають у вразливому становищі без можливості самостійно задовольнити нагальні потреби.

Екстрена допомога для місцевих мешканців

Окрім допомоги для ВПО в межах проєкту співпраці “Карітас” з МОМ існує можливість отримати екстрену допомогу в розмірі 10 800 гривень. Вона доступна для місцевих жителів Снігурівської, Горохівської та Широківської територіальних громад.

Кошти можуть отримати люди з низьким доходом або ті, хто втратив джерело доходу і проживає на відстані до 50 кілометрів від лінії бойових дій. Для отримання виплати необхідно також належати до однієї з категорій вразливості:

• люди з інвалідністю або важкими захворюваннями;
• особи віком від 55 років, які проживають самі або в сім’ї з двох осіб без підтримки родичів працездатного віку;
• самотні батьки або опікуни;
• багатодітні родини;
• вагітні жінки та матері з дітьми віком до трьох років.

Механізм виплат та процедура реєстрації

Фінансова допомога надається одноразово на кожного члена родини і розрахована на покриття базових потреб протягом шести місяців. Кошти перераховують на банківський рахунок заявника за стандартом IBAN або виплачують готівкою через відділення “Укрпошти”.

Процедуру збору даних проводять фахівці фонду безпосередньо у громадах. Інформацію про точний час та місце приїзду реєстраційних команд заздалегідь публікують сільські голови у місцевих групах у месенджерах Viber або Telegram.

Перелік документів для оформлення

Під час реєстрації представникам фонду необхідно надати оригінали документів . паспорт на всіх членів домогосподарства, а для власників ID-карток також паперовий додаток про місце реєстрації;

• довідку про доходи формату ОК-5 або ОК-7;
• довідку внутрішньо переміщеної особи, видану після 24 лютого 2022 року, на всіх членів сім’ї;
• ідентифікаційний код на кожного члена родини;
• довідку з реквізитами банківського рахунку у форматі IBAN на ім’я представника домогосподарства;
• документи для підтвердження критеріїв вразливості, серед яких довідка МСЕК, медичні виписки, посвідчення багатодітної родини чи свідоцтва про народження дітей.

Читайте також:

На підтримку бахмутян додатково виділили 216 мільйонів гривень: що відомо

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!