Як краєзнавці відшукали журнал бахмутської української молоді початку ХХ століття

Семаковська Тетяна 14:25, 27 Серпня 2022

289684181 554066389589469 1564719349760378288 n 877d4Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

289684181 554066389589469 1564719349760378288 n 877d4

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

290646972 715324522862866 1453328125769200615 n 3185c

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

290266094 3171536816428911 1938723793566923179 n da354

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».


Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

290270094 780611983295388 2937124592837536363 n 5c63c

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

290610411 1248088249354413 1625654235137454230 n 5c05b«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У Львові відкриється виставка присвячена Бахмуту: що відомо

Семаковська Тетяна 15:33, 18 Листопада 2026
Музей “Територія Терору” / фото “Територія Терору”

Сьогодні, 18 листопада, о 16:00 у музеї “Територія Терору”, який розташований у місті Львові, відбудеться відкриття нової виставки “Бахмут. 9 кроків пам’яті”. Експозиція присвячена історії єврейської громади Бахмута, трагедії Голокосту та важливості збереження історичної пам’яті.

Про подію повідомили на сторінці музею.

Про що виставка “Бахмут. 9 кроків пам’яті”

Проєкт створила мисткиня та дослідниця історії українського сходу Наталя Михальченко. Поштовхом до роботи стало знайомство з родинним архівом харківського професора Лазара Глускіна та розповідями його нащадків. Окрім приватних колекцій, в основу виставки лягли матеріали Бахмутського краєзнавчого музею та Меморіального комплексу “Яд Вашем”.

Як зазначають організатори, через репресії, міграції, війни та системні замовчування чимало історій тривалий час залишалися незафіксованими або були втрачені, тому сьогодні приватні архіви набувають особливого значення.

Експозиція об’єднує дев’ять витинанок рейзеле, інформаційні постери та цифровий архів. Число дев’ять обране невипадково: у єврейській культурі та містиці воно є символічним і пов’язане водночас із жалобою та пам’яттю, а також зі світлом і надією.

Де та коли відбудеться відкриття

Як повідомили нам у коментарі організатори, відкриття виставки “Бахмут. 9 кроків пам’яті” відбудеться сьогодні, 18 листопада, о 16:00 у приміщенні музею “Територія Терору” за адресою: просп. В’ячеслава Чорновола, 45Г.

Експозиція триватиме до 30 листопада з можливістю продовження. У день відкриття вхід для всіх відвідувачів безкоштовний. В інші дні вартість повного квитка становитиме 100 гривень, а для ветеранів, учасників АТО та членів сімей загиблих військових діятиме пільгова ціна — 50 гривень (пів ціни).

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росія використала храми Донеччини для пропаганди: що відомо

Валентина Твердохліб 13:50, 18 Листопада 2026
хресну ходу
Хресна хода біля зруйнованих святинь / фото росджерела

Російські пропагандисти презентували в Донецьку фільм “Тут звучить молитва”. У цій стрічці росіяни маніпулюють темою православної віри. Фільм розповідає про окуповані святині на території Донеччини, а відповідальність за їх руйнування покладають на Україну. Росіян же зображають в образах рятівників, які відновлюють руйнування.

Що насправді криється за заявами рф, розповідає Бахмут IN.UA.

У Донецьку презентували фільм про захоплені церкви

У Донецьку презентували фільм “Тут звучить молитва”, знятий пропагандистами “РИА новости”. Стрічку позиціонують, як документальне кіно, втім назвати його таким не можна. Весь фільм базується лише на основі розповідей священників і прихожан, які підтримують дії рф. Незалежних доказів сказаному в фільмі немає.

Митрополит Донецький і Маріупольський Владімір на презентації фільму / фото росджерела

Насправді фільм “Тут звучить молитва” є черговим інструментом російської пропаганди. Автори фільму намагаються покласти на Україну провину за руйнування храмів, замовчуючи, що саме росія принесла війну та масштабні руйнування на Донеччину. Крім того, у стрічці намагаються сформувати позитивний образ окупантів і військових священників, які благословляють росіян на війну.

При цьому росіяни активно поширюють тези про нібито гоніння священників в Україні через перехід церков до Православної церкви України.

Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир

Однією зі святинь, яку пропагандисти використали для пропаганди є Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир, що в селі Микільське поблизу Вугледара. Його історія розпочалася в 1998 році. Тоді в селі Микільське побудували два монастирі: чоловічий і жіночий, які разом утворили монастирський комплекс. На території святині були розташовані чотири церкви.

З 2022 року монастир потерпав від обстрілів російських загарбників. Війська рф перетворили храмові споруди на руїни. Церкви і споруди на території монастиря були під обстрілами з літа 2022 року, про що свідчать кадри Донецької ОДА.

У фільмі “Тут звучить молитва” пропагандисти розповідають, що до окупації в монастирі, нібито, базувалася українська армія. Коли до села підійшли окупанти, біля святині розгорнулися бої. Цю інформацію подають самі пропагандисти за кадром, не наводячи жодних доказів перебування українських військових у монастирі.

Після відступу українська армія, нібито, почала обстрілювати святиню. Служниці, які фігурують у стрічці, кажуть, що там перебували тільки цивільні. Російська армія, нібито, просилася до церков, але їх не пустили, і окупанти спокійно це сприйняли.

Монахині розповідають і деталі обстрілів. Кажуть, що монастир обстрілювали ЗСУ ракетами Himars, 120-ми мінами і запалювальними снарядами. Звідки цивільні жінки мають інформацію про тип озброєння і кому воно належало — не повідомляється. Тому сприймати ці слова за доведений факт не можна.

хресна хода
Служителі на території монастиря / фото росджерела

Також одна з жінок розповіла, що при відході з монастиря українські військові погрожували цивільним розправою. Та цих слів вона особисто не чула, їх їй передали прихожани. Тому розцінювати це як факт також не можна.

При цьому одна з монахинь відкрито виправдовує дії рф та звинувачує Україну у війні.

“Завдяки тому, що це почалося, люди піднялися, ми все таки маємо можливість бути вільними. Вірити, як ми хочемо, відзначати ті свята, які для нас святі, говорити тією мовою, яка для нас священна, проводити службу на церковнослов’янській мові, а не на українській. Україна просто не залишила нам шансу. Це недопустимо, ми погодитися на це не можемо. Тільки через це на нас почали сипатися залізні снаряди і нас почали вбивати”, — каже монахиня Варвара.

Монахиня Варвара / скриншот

При цьому росіян зображають в образі рятівників. Служниці кажуть, що храмові споруди почали відновлювати завдяки митрополиту Владіміру, якого у 2024 році назначили керівником окупованої Донецької єпархії РПЦ. До кар’єри на окупованих територіях він був відомим російським священнослужителем і очолював різні єпархії на далекому сході росії. Серед відновлень, про які кажуть монахині — це ремонт покрівель і заміна вікон. Про капітальний ремонт не йдеться.

Таким чином, фільм “Тут звучить молитва” є не стільки розповіддю про долю православних святинь Донеччини, скільки спробою росії нав’язати власну версію подій на окупованих територіях.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Львові відкриється виставка присвячена Бахмуту: що відомо

Сьогодні, 18 листопада, о 16:00 у музеї “Територія Терору”, який розташований у місті Львові, відбудеться відкриття нової виставки “Бахмут. 9 кроків пам’яті”. Експозиція присвячена історії […]

хресну ходу
Важливо

Росія використала храми Донеччини для пропаганди: що відомо

Російські пропагандисти презентували в Донецьку фільм “Тут звучить молитва”. У цій стрічці росіяни маніпулюють темою православної віри. Фільм розповідає про окуповані святині на території Донеччини, […]

Важливо

Пенсії, зарплати та прожитковий мінімум у 2027 році: які зміни чекати українцям

У 2027 році на українців очікує підвищення базових соціальних стандартів — прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Відповідні показники закладені у проєкті Державного бюджету на […]

12:40, 18.11.2026 Скопіч Дмитро
позиції

На Донеччині викрили агента рф, який наводив вогонь на позиції ЗСУ заради російського громадянства

СБУ затримала коригувальника у сірій зоні на Донеччині. Ним виявився чоловік з Миколаївки. Його завербували росіяни, обіцяючи “евакуацію” на бік рф і оформлення російського громадянства. […]

Російський дрон вбив цивільного у Шабельківці на порозі його будинку: Нацполіція

За минулу добу російські війська атакували 8 населених пунктів Донецької області. Внаслідок обстрілів загинули четверо людей, зокрема у Шабельківці росіяни вбили чоловіка FPV-дроном на порозі […]