Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У “днр” планують призначити нового віцепрем’єра, який буде відповідальним за окуповані після 2022 року території. Ним стане бойовик “днр” — ілля ємельянов. Він брав участь у бойових діях на боці росіян з 2014 року. У 2025 році почав політичну кар’єру, ставши прибічником ватажка “днр” пушиліна.

Що відомо про участь іллі ємельянова у бойових діях, як пішов у політику і чим займатиметься на посаді в адміністрації пушиліна? Редакція зібрала детальне досьє.

Ілля ємельянов, участь у війні на сході України

Інформації про походження, освіту і життя іллі ємельянова до 2014 року нічого не відомо. У відкритих джерелах його біографії немає. Єдине, що вдається дізнатися, — його дата народження. 6 травня пропагандистський канал “Оплот” вітав його із днем народження. А зі сторінки радниці голови “днр” олени нікітіної (ред. яка є рідною тіткою пушиліна) можна дізнатися, що у 2025 році іллі ємельянову виповнилось 33 роки.

У відкритих джерелах інформації є лише інформація про бойовий досвід іллі ємельянова. З допису дениса пушиліна дізнаємось, що ілля ємельянов на позивний “малой” бере участь у війні в Україні з квітня 2014 року. Він добровільно доєднався до так званого руху “народного опору”.

З 2015 року ємельянов служив у рядах так званої “народної міліції днр”. Він був заступником командира 11 окремого гвардійського мотострілецького Єнакієво-Дунайського полку. Перебуваючи на цій посаді, він вперше став з’являтися у медійних колах. Зокрема, давав коментарі пропагандистським медіа про бої в Пісках.

Наприкінці 2022 року 11-й полк народної міліції “днр” інтегрували до складу регулярної армії росії й дали йому нову назву — 114-та гвардійська мотострілецька бригада “Єнакієво-Дунайська”. Ємельянова призначили одним із її командирів.

Ватажок “днр” денис пушилін зазначає, що підрозділ під керівництвом ємельянова, нібито, брав участь у боях в понад ста населених пунктів Донеччини. Зокрема Авдіївки, Українська, Гірника. Також його підрозділ, нібито, брав участь у захопленні першого населеного пункту в Дніпропетровській області.

Іллі ємельянову дали звання героя “днр”. Пропагандисти знімають про нього сюжети, де окупанти зображений в образі героя. В інтерв’ю він поширює актиукраїнські тези та відкрито говорить про плани на знищення українців.

“У планах — викорінювати цей геноцид і йти. Бо Донецька область — це ж не крайня точка. Треба йти і очищати всю Україну, бо якщо десь зробити паузу, рано чи пізно — рік, два, три, п’ять, неважливо скільки б років не минуло — будуть спалахувати нові вогнища нацизму”, — сказав ілля ємельянов у програмі “герої” пропагандистського видання “донецкое время”.

Ілля ємельянов: політична кар’єра в “днр”

На початку 2025 року ілля ємельянов ще перебував на фронті в якості командира 114-ї бригади. Його можна помітити на фото зі штабу, куди 7 січня приїздив денис пушилін.

У травні 2025 року ілля ємельянов подався на російську державну програму “Время героев”. У своїй заявці він вказав, що його мета — робота, пов’язана з допомогою ветеранам.

Примітка. Програма “Время героев” створена за ініціативи володимира путіна. Її мета — підготовка керівників з-поміж військових, які брали участь у війні в Україні. У подальшому учасники цієї програми можуть займати посади в органах державної та муніципальної влади, а також державних компаніях. Таким чином окупантів заводять в адміністрації та призначають керувати державними структурами.

Участь у програмі передбачає так званого куратора для кожного учасника. Допомагати іллі ємельянову визвався денис пушилін. З липня 2025 року ємельянов став прибічником ватажка “днр” та почав працювати з ним.

1 грудня 2025 року стало відомо, що ємельянов виконував доручення пушиліна з питань життєзабезпечення окупованого Курахового. У місті, нібито, налагодили постачання зрідженого газу і доставили партію балонів із газом. Яка була роль ємельянова в цих заходах, не повідомляється.

Днями пушилін заявив, що планує призначити іллю ємельянова віцепрем’єром “днр”. Такі заяви лунали на форумі “Ми разом”, який відбувся в москві.

На новій посаді ілля ємельянов координуватиме роботу в ​​окупованих після 2022 року населених пунктах Донеччини. За словами пушиліна, він дізнаватиметься потреби населення і прцюватиме над їх вирішенням, налагоджуватиме системну гуманітарну допомогу. Також колишній бойовик займатиметься питаннями щодо компенсаційних виплат та відновлення документів.

Читайте також:

• Хто такий олексій муратов: досьє на депутата, який очолює путінську партію в “днр”
• Окупанти призначили росіянина з Нижнього Новгорода керувати компенсаціями на Донеччині: що про нього відомо
• Пушилін заявив, що частину окупованої Донеччини не планують відновлювати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Оператори 8-го полку Сил спеціальних операцій України під час бою у лісовій місцевості Донеччини знищили п’ятьох військовослужбовців рф, які намагалися просочитись у тил українських позицій.

Про це повідомили в ССО.

Росіян знищили у лісовому масиві на Донеччині

У лісовій місцевості Донеччини під час проведення спеціальних дій оператори 8-го полку Сил спеціальних операцій України знищили групу російських військовослужбовців. За наявною інформацією, йдеться про п’ятьох військових рф, які намагалися скористатися погодними умовами, щоб непомітно просочитись у тил українських позицій.

Українські бійці виявили переміщення росіян та ліквідували їх.

До теми:

ЗСУ блокують просування росіян у центральній частині Покровська — Генштаб

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!