Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

В Україні готують новий проєкт житлового кредитування REACH, який має розширити доступ українців до іпотеки. Особливу увагу в документах приділяють внутрішньо переміщеним особам та іншим вразливим категоріям населення. Серед потенційних отримувачів такої підтримки можуть бути й ВПО з Бахмута. Водночас програма ще не запрацювала, а остаточні ставки, перший внесок та критерії для позичальників поки не затверджені.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала документи проєкту REACH та розповідає, що вже відомо про майбутню програму, яку роль у ній відводять ВПО та чого поки немає в затверджених умовах.

Що таке REACH та навіщо Україні нова програма житлового кредитування

REACH — це проєкт “Стійке, справедливе та доступне кредитування житла”, який Україна готує у співпраці зі Світовим банком. Його офіційний номер, P517177. Мета проєкту — розширити доступ до доступного житлового фінансування для українських домогосподарств, які зараз недостатньо охоплені такими можливостями, а також створити умови для розвитку сталого ринку житлового фінансування.

Фактично йдеться не лише про запуск ще однієї пільгової іпотечної програми. REACH має стати частиною ширшої реформи житлового кредитування в Україні.

Світовий банк у концептуальному документі проєкту звертає увагу на те, що український іпотечний ринок залишається дуже малим, його обсяг становить менш як 1% ВВП. Після початку повномасштабної війни головним рушієм іпотечного кредитування стала державна програма єОселя. Водночас майбутню систему хочуть зробити менш залежною виключно від державних грошей та активніше залучати до кредитування комерційні банки.

Саме тому REACH передбачає одразу кілька напрямів:

• реформування системи житлового фінансування;
• нову програму підтримки іпотечних кредитів із залученням коштів комерційних банків;
• технічну допомогу державним установам, які реалізовуватимуть зміни.

Чому REACH може бути важливим для ВПО

Внутрішньо переміщені особи окремо згадуються серед груп, яким планують приділяти особливу увагу під час реалізації майбутньої програми. Укрфінжитло зазначає, що нова програма підтримки іпотечного кредитування має бути орієнтована на українські родини та домогосподарства, які потребують доступніших умов придбання житла, з особливою увагою до вразливих груп населення та ВПО.

Проблема житла для ВПО залишається значною. У проєктних документах REACH зазначається, що частка власників житла серед ВПО суттєво нижча, ніж серед населення України загалом. Водночас сама згадка ВПО серед пріоритетних груп ще не означає автоматичного права на пільгову іпотеку. Майбутньому позичальнику потрібно буде відповідати критеріям програми, які мають остаточно визначити перед її запуском. Поки цих критеріїв немає.

Близько 30 тисяч домогосподарств: скільки людей можуть охопити програмою

У Плані залучення зацікавлених сторін REACH вказана орієнтовна кількість прямих бенефіціарів майбутньої програми підтримки іпотечного кредитування — близько 30 тисяч домогосподарств.

Цю цифру важливо правильно трактувати. Йдеться не про 30 тисяч ВПО і не про гарантовану видачу 30 тисяч кредитів виключно переселенцям. Це загальна орієнтовна кількість домогосподарств, які можуть стати прямими бенефіціарами програми. Але ВПО є однією з категорій, на які планують звернути особливу увагу.

Одна з ключових відмінностей REACH, це спроба активніше залучити до житлового кредитування приватні банки. Ідея полягає в тому, щоб комерційні банки використовували власні кошти для видачі іпотечних кредитів, тоді як державна та міжнародна підтримка допомагала б зробити ці кредити доступнішими для визначених категорій населення.

Це має відрізнятися від моделі, за якої доступність іпотеки значною мірою залежить від обсягу державного фінансування. Світовий банк пояснює необхідність змін, зокрема, тим, що українські банки після попередніх криз обережно ставляться до іпотечного та будівельного кредитування. Водночас банки мають ліквідність, яку потенційно можна залучити до фінансування житла.

У вересні 2026 року Мінекономіки та Укрфінжитло вже проводили публічні консультації щодо REACH. Під час них мали обговорювати, зокрема, концепцію нової програми підтримки іпотечного кредитування та збирати пропозиції від потенційних учасників, представників ринку, громадськості й медіа.

Чи відомо, під який відсоток ВПО зможуть отримати кредит

Наразі, з документи, який опублікований Міністерством економіки та довкілля України — ні.

Станом на початок жовтня 2026 року у відкритих офіційних документах проєкту немає остаточно затверджених умов, за якими можна було б сказати:

• якою буде процентна ставка для ВПО;
• яким буде мінімальний перший внесок;
• який максимальний дохід дозволятиме отримати підтримку;
• якою буде максимальна сума кредиту;
• які вимоги висуватимуть до віку та площі житла;
• які документи потрібно буде подавати;
• яким буде термін кредитування.

Тому порівнювати REACH із єОселею за конкретними ставками поки зарано. Наприклад, за чинною єОселею ВПО можуть отримувати кредити за визначеними програмою умовами. Однак автоматично переносити ці ж параметри на REACH не можна, остаточна конструкція нової програми ще формується.

Чи враховуватимуть доходи родини

Загальний напрям майбутньої реформи передбачає більшу адресність державної допомоги. Тобто підтримка має передусім спрямовуватися на домогосподарства, яким складно отримати іпотеку на звичайних ринкових умовах.

У документах Укрфінжитла раніше вже розглядалася можливість запровадження критеріїв доходу для державної іпотечної підтримки. Ідея полягає в тому, щоб більш заможні домогосподарства, які здатні самостійно отримати ринковий кредит, не користувалися субсидією на тих самих умовах, що й люди, яким така допомога справді необхідна. Однак конкретний максимальний дохід саме для учасників REACH наразі не варто називати, остаточних правил програми ще немає.

Скільки грошей планують спрямувати на REACH та коли він запрацює

У документі Світового банку проєкт має кілька фінансових компонентів. Зокрема, попередня структура передбачає близько 300 мільйонів доларів на напрям реформування системи житлового фінансування, 195 мільйонів доларів — на програму підтримки іпотечного кредитування та ще 5 мільйонів доларів — на технічну допомогу й інституційний розвиток.

Водночас сам проєкт REACH перебуває на стадії підготовки. Тому до остаточного затвердження проєкту його бюджет і структура ще можуть змінитися. 30 листопада 2026 року зазначене як орієнтовна дата розгляду та схвалення проєкту.

Водночас сама ця дата не означає, що вже 30 листопада українці зможуть подавати заявки на іпотеку. Зараз можна говорити лише про те, Україна та Світовий банк готують нову модель житлового кредитування.

До теми:

Житлові ваучери та іпотека: Україна отримає 140 мільйонів євро для підтримки переселенців і ветеранів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Житлова субсидія на опалювальний сезон надається на період з 1 жовтня до 30 квітня. Частині отримувачів виплату перерахують автоматично, проте деяким категоріям потрібно звертатися за її призначенням окремо.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Кому допомогу перерахують автоматично

Автоматичний перерахунок проводять для людей, які вже отримували житлову субсидію в неопалювальному сезоні. Також виплату автоматично продовжать тим громадянам, які мали призначену “нульову” субсидію.

Звернутися за призначенням допомоги потрібно у випадках, якщо субсидія призначається вперше, або якщо раніше у її призначенні відмовили. Заяву також необхідно подати, якщо змінився склад домогосподарства, соціальний стан або інші обставини, що впливають на призначення допомоги.

Окремо звернутися за субсидією потрібно певним категоріям громадян, якщо вони не подавали документи після 1 травня поточного року. Зокрема, це стосується:

• домогосподарств, де фактично проживає менше людей, ніж зареєстровано;
• ВПО, які отримують субсидію за адресою, відмінною від місця реєстрації;
• громадян, які орендують житло та самостійно сплачують за житлово-комунальні послуги.

Як можна подати документи

Людям, які не встигли або не мали можливості звернутися за субсидією протягом неопалювального сезону, необхідно подати заяву для її призначення на осінньо-зимовий період.

Звернутися для оформлення документів можна кількома способами:

• особисто до органів Пенсійного фонду України;
• поштою;
• в електронній формі;
• через уповноважених посадових осіб виконавчих органів сільських, селищних та міських рад.

Читайте також:

Як отримати закордонний паспорт в Україні у 2026 році: покрокова інструкція

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!