Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У Гощі відбулась робоча зустріч щодо реалізації житлового проєкту “Бахмут-Гоща”. Представники Бахмутської та Гощанської громад перейшли до практичного обговорення реалізації проєкту. Вже сформовано робочу групу, яка координуватиме реалізацію проєкту. На початок будівельних робіт передбачили 158 мільйонів гривень.

Звідки братимуть фінансування і хто увійшов до складу робочої групи, в коментарі редакції Бахмут IN.UA повідомив Олександр Марченко — заступник начальника Бахмутської МВА.

Проєкт “Бахмут-Гоща”: що відомо про фінансування

У Гощі на Рівненщині відбулась робоча нарада щодо реалізації проєкту будівництва житлового кварталу “Бахмут-Гоща”. Участь у ній взяли представники Бахмутської громади — заступник начальника Бахмутської МВА Олександр Марченко та директор КП “Бахмутська житлова управляюча компанія” Олександр Бондарєв.

На сьогодні з бюджету Бахмутської громади спрямовано понад 62 мільйони гривень на розробку проєктно-кошторисної документації. Ще 158 мільйонів гривень передбачено на початок будівельних робіт.

“Це закладено в програмі (ред. Програма економічного і соціального розвитку). Якщо знайдемо інші джерела, то, звісно, будемо використовувати інші джерела. Поки що такої можливості немає. У Програму економічного розвитку закладені кошти на виконання робіт. Але це тільки у програмі, а вже далі будемо вирішувати звідки брати ці кошти”, — зазначив Олександр Марченко.

Перелік першочергових робіт буде визначено після того, як їх розробить проєктувальник.

“Тільки відбувся тендер на визначення переможців на виконання проєктних робіт. Зараз переходимо до проєктування, очікуємо від проєктувальників надходження всього пакету документів. Далі будемо вирішувати, згідно з проєктом, коли розпочинати за календарним планом”, — зауважив Олександр Марченко.

Завершити проєктування першої черги будывництва планують до кінця вересня 2026 року.

За словами Олександра Марченка, вже сформовано робочу групу, яка координуватиме подальші етапи реалізації проєкту. До її складу увійшли фахівці Гощанської селищної ради, Бахмутської МВА та Бахмутської міської ради.

Що передбачає проєкт “Бахмут-Гоща”

За інформацією Бахмутської міськради, проєкт передбачає зведення житлового кварталу з три- та чотириповерховою забудовою. Він розрахований орієнтовно на 1 200 мешканців. Окрім зведення будинків заплановано облаштування дитячих і спортивних майданчиків, зон відпочинку, паркувальних місць та укриттів. У межах проєкту також запланована інтеграція елементів бахмутської ідентичності.

Згідно з плановими показниками по кварталу, в житлових будинках передбачені 174 смарт-квартири та 395 стандартних квартир, з яких:

• однокімнатні — 236 квартир;
• двокімнатні — 107 квартир;
• трикімнатні — 52 квартири.

Загальна площа нежитлових приміщень складатиме 2 600 м². Частина площ перших поверхів запланована під комерційну оренду. Споруда для керуючої компанії складатиме 500 м².

Читайте також:

• Бахмут витратить понад 1,3 млн грн на відпочинок дітей: як подати заявку на оздоровлення
• Як ВПО стати на квартирний облік в 2026 році: покрокова інструкція
• У Гостомелі планують звести житло для бахмутян: ключові факти і актуальні дані на 2026 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Олександра Кульгіна — представниця покоління, яке сформували в умовах російської окупації Донбасу. На момент захоплення Донецька їй було 13 років. Сьогодні вона очолює так зване “Донецьке регіональне відділення “Движения первых” — структуру, створену росією для ідеологічної роботи з дітьми та молоддю на тимчасово окупованих територіях. Її історія — це приклад того, як підлітків, що залишилися в окупації, поступово інтегрують в російську систему.

Окупація, 2014

Олександра народилася та виросла у Донецьку. У 2014 році, коли росія вперше вторглася на Донеччину, дівчині було 13 років. За даними російських джерел, вона не хотіла виїжджати з Донбасу, рік жила в Москві. У столицю росії вона поїхала до бабусі. Новини дізнавалася з російського телебачення. Мама Кульгіної — медикиня, і, як зазначає сама Олександра в інтерв’ю, мати не розглядала варіант виїзду з Донецька. Згодом Олександра повернулася в Донецьк, який на той час вже контролювали росіяни. Саме цей момент у її біографії подається як точка “ідейного становлення”.

Російська пропаганда прямо формулює це так: цінності так званої “русской весны” стали для неї “фундаментом і путівником у житті”. Фактично йдеться про ранню соціалізацію в умовах окупаційного інформаційного поля, де альтернативна позиція відсутня або маргіналізована. І на підлітка, легко впливати.

Кар’єра в окупаційних структурах

На 1 курсі, навчаючись в університеті вже на території, яку контролювали війська рф, Олександра взяла участь у “школі вожатих”, де з дітьми вже починають поступово вести ідеологічну роботу.

Згодом Кульгіна починає будувати кар’єру в підконтрольних росії молодіжних організаціях. Зокрема, вона очолила так звані “студентські будівничі загони днр”. Вони, зокрема, брали участь у відбудові Маріуполя, зруйнованого росіянами. Донеччанка додає, що вона особисто спілкувалася з підрядниками, які відбудовували Маріуполь.

Олександра також брала активну участь у проєктах, які подаються як “відновлення”, зокрема роботи на Саур-Могилі.

Примітка. Меморіал “Савур-Могила” був одним із головних символів пам’яті про Другу світову війну в Донецькій області. Він розташовувався на кургані, де у 1943 році йшли бої між радянськими та німецькими військами. Меморіальний комплекс був створений в 1960-х роках. У 2014 році Меморіал знищили російські війська, відбудовувати його почали у 2022 році повністю змінивши значення. Так на його місці місці з’явилися три нові пілони, які за композицією відтворюють радянський задум, однак тепер присвячені представникам угруповання “днр”. На них розміщені портрети загиблих бойовиків, які командували підконтрольними росії збройними формуваннями.

Загалом, студентка була активно залучена до молодіжної політики окупаційної адміністрації.

Кульгіна систематично брала участь у зустрічах, де був присутній ватажок “днр”. Також вона агітувала молодь у вересні 2022 року, аби ті виказували прихильність до приєднання до росії на референдумі.

Примітка. 20 вересня 2022 року ватажки “днр”, “лнр” та окупаційна влада Херсонської та Запорізької областей оголосили референдуми про приєднання до рф 23—27 вересня.

У грудні, 2023 року, коли офіційно розпочав роботу виборчий штаб кандидата на посаду президента рф володимира путіна, до його діяльності долучають молодь, зокрема учасників студентських загонів з різних регіонів країни. Серед них також була Олександра Кульгіна, яка взяла участь у відкритті штабу та навчанні, що відбулися в Москві.

Зараз Кульгіна очолює “Донецьке регіональне відділення “Движения первых”.

Примітка. Російський рух дітей та молоді “Движение первых” – всеросійський загально-державний молодіжних рух, створений 18 грудня 2022 року за ініціативою путіна, фактично цей рух спрямований на здобуття спершу лояльності до росії, а потім вірності.

Цю посаду вона отримала у лютому 2026 року. До цього, власне, Кульгіна багато працювала з молоддю. Вона зазначала, що найяскравішим прикладом роботи з молодим поколінням на ТОТ є “Зарніца”.Організація просуває:

• ідеї “патріотизму” у російському трактуванні;
• культ служіння державі;
• лояльність до влади та її рішень.

На тимчасово окупованих територіях цей проєкт виконує ще одну функцію — інтеграцію українських дітей у російський ідеологічний простір.

Штурмовики, сапери і зв’язківці: у “днр” дітей залучають до армійської підготовки під прикриттям ігрових змагань

Історія Кульгіної — не унікальна. Вона показує, як за роки окупації формується нове покоління, яке:

• виросло без доступу до українського освітнього та інформаційного простору;
• інтегроване в російські політичні та молодіжні структури;
• відтворює ті самі наративи, які закладалися з підліткового віку.

Це не лише про одну людину — це про системну роботу держави-агресора з молоддю на захоплених територіях. Олександра Кульгіна, стала уособленням того середовища, в якому зростала. Її кар’єра демонструє, як окупаційна влада не просто контролює території, а й інвестує у формування нової лояльної молоді. І саме ці люди згодом стають провідниками російської політики — вже не як зовнішня сила, а як “свої”.

До теми:

Окупанти заявили про створення 15 тисяч робочих місць у Бахмуті для залучення нових мешканців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!