Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У Парижі розгорівся скандал навколо виставки російської художниці Олександри Овчиннікової “Пуд солі”, в анонсі якої використали зображення упаковки української “Артемсолі”. Після обурення українців організатори видалили афішу та оприлюднили офіційне вибачення.

Детальніше про інцидент — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Виставка “Пуд солі” у Парижі з “Артемсіллю”

Користувачка соцмережі Threads, яка родом із Бахмута, поширила допис, у якому повідомила про виставку російської художниці Олександри Овчиннової “Пуд солі” (“Le Sel de la Vie”), що проходила в Парижі з 24 лютого по 3 березня. У своєму зверненні вона назвала подію провокацією та наголосила, що їй боляче бачити використання українських символів представниками держави-агресора.

На оприлюдненому зображенні афіші була використана упаковка солі “Артемсіль” — підприємства з Донеччини, виробничі потужності якого розташовувалися в Соледарі. Місто було знищене внаслідок бойових дій під час повномасштабного вторгнення росіян.

Виставку ініціювала російська художниця Олександра Овчиннікова, родом із Санкт-Петербурга.

Захід планували провести в Centre culturel Alexandre Soljenitsyne — культурному центрі імені російського письменника Олександра Солженіцина в Парижі. Анонс опублікувало видавництво YMCA-Press у своєму Instagram-акаунті ymcapress.

Примітка. YMCA-Press — паризьке видавництво, засноване у 1925 році, пов’язане з міжнародною організацією YMCA. З 1960-х років його штаб-квартира розташована за адресою 11 rue de la Montagne Sainte-Geneviève у Парижі. У 2016 році разом із вдовою письменника було засновано культурний центр імені Солженіцина, який організовує виставки та конференції, присвячені російській літературі. Centre culturel Alexandre Soljenitsyne названий на честь Олександра Солженіцина, російського письменника, та лауреата Нобелівської премії з літератури 1970 року. Світову відомість він здобув завдяки творам про радянські репресії, зокрема книзі “Архіпелаг ГУЛАГ”. У 1974 році його позбавили громадянства СРСР і вислали з країни, після чого він жив у Швейцарії та США, а в 1994 році повернувся до Росії. У 1990–2000-х роках Солженіцин підтримував контакт із російською владою, зустрічався з Володимиром Путіним, отримав державну премію РФ (2007) та раніше — державну дачу за розпорядженням Бориса Єльцина. Водночас він критикував частину реформ пострадянського періоду але виступав із позиціями, зокрема щодо ролі НАТО, які перегукувалися з риторикою російської влади про “загрозу оточення”.

Після скарг українських користувачів афішу виставки було видалено із соціальних мереж. Водночас за пошуковими запитами її анонс ще певний час відображався в Google. Це видно нижче на зображенні.

Згодом центр опублікував офіційну заяву англійською мовою. Зокрема, написали, що художниця нібито не знала про походження упаковки солі. У заяві зазначено:

“Від імені Культурного центру імені Олександра Солженіцина ми щиро шкодуємо, що постер виставки міг зачепити почуття членів української громади. Художниця не знала про походження зображеної упаковки солі. Вона глибоко шкодує, що її задум — чітко переданий у її поемі — міг бути неправильно зрозумілий. Постер було видалено з наших соціальних мереж, а картину знято з експозиції”.

Зазначимо, що це не вперше, коли росіяни використовують українські символи чи зображення. У грудні 2025 року росіяни скопіювали фірмовий стиль “Артемсолі” для продажу своїх алкогольних напоїв.

Редакція також звернулася за коментарем щодо виставки до посольства України у Французькій Республіці. Ми додамо відповідь у матеріал після отримання.

До теми:

Росіяни скопіювали фірмовий стиль “Артемсолі” для продажу своїх алкогольних напоїв

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Настільні ігри давно перестали бути розвагою винятково для дітей. Сьогодні це ефективний спосіб зблизитися з партнером, пізнати друзів з несподіваного боку або просто приємно провести час у компанії близьких. Саме таку філософію сповідує українська компанія Fun Games Shop, яку заснували двоє друзів у 2017 році.

Їхній шлях — це історія про те, як бажання створити якісний продукт “для себе” перетворилося на успішний бізнес із десятками тисяч прихильників.

Настільні ігри для дітей та сім’ї

Компанію Fun Games Shop заснували двоє друзів, Євген та Андрій, у 2017 році. Все починалося з ідеї, а переросло у великий бізнес. Сьогодні компанія виробляє різноманітні ігри для дорослих та дітей. 

Спільне дозвілля — це найкращий спосіб відволікти дітей від екранів смартфонів та створити теплі спогади. В асортименті Fun Games Shop є ігри, які здатні об’єднати за одним столом різні покоління: від наймолодших школярів до бабусь і дідусів. Жодних складних правил чи нудних партій — лише живі емоції від продуманих настільних ігор.

Купити настільну гру для родини у Fun Games Shop можна, обравши за вподобаннями. Наприклад, зверніть увагу на гру “Ілюстрації”. Це швидка сімейна гра з дуже простими правилами. Гравці мають сформувати зображення на своїй секретній картці з одним із наступних наборів компонентів: набором шнурків, кольоровими кубиками, картками зі значками, палицями та камінцями або будівельними блоками таким чином, щоб інші гравці вгадали, що саме було зображено.

А якщо ваші діти захочуть весело провести час в компанії друзів, гляньте на гру “Правда або Дія” для дітей. Ця настільна гра для дітей не залишить нікого байдужим. Гра ідеально підійде для віку від 8 до 13 років. Купити дитячі настільні ігри недорого можна на сайті Fun Games Shop.

Настільні ігри для пар: де купити

Парні ігри для дорослих також можна знайти у Fun Games Shop. Євген згадує, що власне, одна з подібних ігор і підбила на заснування компанії. Під час однієї з відпусток друзі придбали гру для дорослих у форматі показухи (коли треба показати без слів слово, яке вам загадали) , очікуючи від неї пікантності та відвертості. Натомість отримали набір передбачуваних слів на кшталт “побачення”.

“Я подумав: ‘Це що для діточок? Що це за 18+ таке?’ І вирішив розробити справжню гру для дорослих, щоб навіть не кожен зміг вголос вимовити ті слова та вирази, а тим паче продемонструвати їх“, — розповідає один із засновників бренду

Так народилася гра “Еродит”, яка разом із хітом “Ширше Рота” поклала початок шляху компанії у гейм-девелопменті. Fun Games Shop стали першим видавництвом в Україні, яке почало розробляти напрямок ігор 18+ без цензури. Це рішення швидко вивело їх на позицію ТОП-1 серед виробників авторських ігор для дорослих в Україні.

Тож якщо ви шукаєте ідеальний подарунок або спосіб провести вечір, Fun Games Shop пропонує настільні ігри на будь-який смак. Замовити ігри можна на офіційній сторінці бренду в Instagram або на сторінці гік-напрямку. Зверніть увагу на гру Ти + Я — це справжній сімейний психолог у коробці. Вона створена для пар, які хочуть зробити стосунки більш розкутими та знайти нові теми для розмов.

Яку настільну гру варто обрати для компанії 

Якщо ви шукайтеє гру для компанії, то ідеальним варіантом стане Лови 7. Уся суть гри побудована на вмінні вчасно зупинитися. Гра складається з низки раундів і триває доти, доки хтось із гравців не набере 200 балів.

Настільна гра Лови 7 створена не для вивчення складних правил, а для того, щоб дарувати живі емоції та закривати цілком реальні потреби сучасної людини. Вона ідеально вирішує питання про те, чим зайнятися, коли немає світла. До того ж швидка динаміка та елемент ризику миттєво знімають напругу і генерують море сміху, створюючи невимушену атмосферу, яка легко об’єднує за одним столом як давніх друзів, так і малознайомих людей.

Зазначимо, що ця настільна гра може вважатися універсальним презентом на будь-яке свято. Це той випадок, коли ви даруєте не просто коробку з картоном, а гарантовані позитивні емоції.

Загалом сьогодні в асортименті компанії понад 40 ігор власного виробництва. Бренд співпрацює з більшістю мереж магазинів настільних ігор, сувенірів та подарунків. Продукти Fun Games Shop експортуються до трьох країн Європи, а компанія успішно створює корпоративні подарунки для таких гігантів, як CocaCola та ОТП Банк.

Рекламний матеріл

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!