Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

26 червня 2026 року виповнюється 7 років з дня утворення Бахмутської міської територіальної громади, яку створили, відповідно до Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Вона об’єднала в собі навколишні села навколо адміністративного центру у вигляді Бахмуту для оптимізації управління в межах децентралізації.

Детальніше про те, як з’явилася Бахмутська міська територіальна громада та для чого її створили — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як з’явилася Бахмутська міська територіальна громада

Бахмутська міська територіальна громада з’явилася 26 червня 2026 року. Вона стала першою в Донецькій області, до якої застосували процедуру приєднання сільських територій до міста обласного значення.

Саме в цей день до Бахмутської міської ради обласного значення приєднали низку сільських рад, а саме:

• Зайцівську;
• Іванівську;
• Клинівську;
• Опитненську;
• Покровську;

Процедура приєднання відбувалася відповідно до закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Цей нормативний акт мав на меті врегулювати процес об’єднання кількох суміжних територій у єдину структуру. Згідно із законодавством, адміністративні одиниці, утворені внаслідок приєднання суміжних громад до міст обласного значення, автоматично визнаються спроможними. Такий статус означає, що громада не потребує проведення додаткових виборів.

Загалом, закон, у межах якого створювалася Бахмутська МТГ, передбачав:

• сприянню децентралізації влади шляхом створення правових умов для передачі повноважень і ресурсів від держави до місцевих громад, що підвищує їхню ефективність;
• покращення якості надання населенню соціальних, освітніх, медичних та інших послуг;
• оптимізацію використання ресурсів через збільшення бюджету та розширення можливостей для інвестицій у розвиток інфраструктури та економіки;
• гарантування добровільності процесу виключно за згодою громад та без примусу;
• надання державної підтримки, яка включає фінансову допомогу та консультації;

За роки свого існування до повномасштабного вторгнення Бахмутська громада демонструвала високі показники розвитку. У 2021 році адміністративна одиниця та її керівництво здобули низку відзнак у всеукраїнських та регіональних рейтингах. Громада посіла сьоме місце серед 300 кращих малих та середніх адміністративних одиниць України у рейтингу інституційної спроможності та сталого розвитку, а місто Бахмут зайняло п’яте місце серед 45 міст держави за якістю ділового середовища в індексі конкурентоспроможності.

На регіональному рівні громада виборола перше місце серед 44 територіальних одиниць Донецької області. Досягнення зафіксовані і на рівні місцевого самоврядування: міський голова отримав звання “Міський голова року” за результатами загальнонаціональної програми “Людина року”, а також увійшов до Національного реєстру рекордів України за найдовше перебування на посаді, що склало понад 30 років.

Сучасний стан територій

Незважаючи на закладені цілі розвитку та децентралізації, повноцінна життєдіяльність громади призупинена. Станом на червень 2026 року більша частина території Бахмутської міської територіальної громади окупована російськими військами.

Читайте також:

Родинам загиблих захисників з Бахмута надають матеріальну допомогу: хто і як може звернутися

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

У Донецькій області викрили посадову особу Костянтинівської міської ради. Дії уповноваженого з тендерних закупівель призвели до значної переплати бюджетних коштів під час придбання матеріалів для будівництва оборонних рубежів на фронті.

Про це повідомила Донецька обласна прокуратура.

Підозра посадовцю Костянтинівської міськради в корупції

У 2025 році посадовець одного з управлінь міської ради Костянтинівки займався організацією тендерів. Метою закупівель було забезпечення стратегічно важливого напрямку фронту колючим дротом типу “єгоза”, який використовується для створення ліній оборони.

Під час проведення процедури уповноважена особа не здійснила належної перевірки реальної вартості продукції на ринку. Це призвело до укладання договорів із постачальником за завищеними цінами.

Обставини проведення тендерів:

• вартість дроту перевищувала ринкову у півтора раза;
• загалом відбулося чотири закупівлі матеріалу;
• фактична сума витрат склала 39,4 мільйона гривень;
• реальна вартість товару оцінюється у 25,4 мільйона гривень.

Різниця між цими сумами склала майже 14 мільйонів гривень, які держава переплатила постачальнику.

Покарання

Донецька обласна прокуратура повідомила фігуранту про підозру. Йому інкримінують неналежне виконання службових обов’язків через несумлінне ставлення, що спричинило тяжкі наслідки. Ця стаття Кримінального кодексу України стосується службової недбалості.

Наразі правоохоронні органи вирішують питання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу. Досудове розслідування проводять слідчі Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Оперативний супровід забезпечує управління стратегічних розслідувань.

Читайте також:

СБУ затримала у Слов’янську коригувальницю: жінка передавала дані про ЗСУ сину-бойовику

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!