Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У Гостомелі після деокупації проживають майже три тисячі переселенців, серед них є й родини бахмутян, їх близько 15. Громада розвиває власні волонтерські осередки, допомагає з житлом і інтегрує ВПО в культурне та соціальне життя, створюючи приклад співпраці замість розділення. Тут стараються не ділити людей за принципом “ВПО” та “місцеві”. Дізнавалися, чим особливий Гостомель, чим займаються місцеві та як живуть в громаді переселенці.

Про це розповідали Аліна Стратієнко, начальниця відділу соціального захисту населення Гостомельської сільської військової адміністрації, заступниця голови Ради ВПО Гостомельської громади, а також Марина Бабієнко, начальниця Управління фінансів.

Економіка Гостомеля

Територіально Гостомель знаходиться в Бучанському районі Київської області, до Києва звідси — 15 кілометрів. Це пряма траса від Києва, саме селище вважається індустріальним. У саму Гостомельську громаду входить Гостомель та три менші села: Озера, Горенка та Мощун. Річний бюджет громади складає орієнтовно 350-400 мільйонів гривень, з них частка власних доходів орієнтовно складає 300 мільйонів — це сплата місцевих податків і зборів, загальнодержавних податків.

“Гостомель — це індустріальне містечко, на території якого знаходяться всесвітньо відомі підприємства.  Найбільше і найвідоміше – це аеропорт АТ “Антонов”. На жаль, в тому числі через місцерозташування, Гостомель та села, що входять до складу громади дуже постраждали на початку вторгнення. Також у нас є величезний логістичний хаб, дочірнє підприємство “Кюне і Нагель”. Ще на території громади є відоме підприємство з іноземними інвестиціями “Ветропак Гостомельський склозавод”, — розповідає деталі інфраструктури селища Марина Бабієнко, начальниця Управління фінансів. 

До повномасштабного вторгнення Гостомельський склозавод був одним з найбільших постачальників пляшок із зеленого і коричневого скла в Грецію та Італію. Також гордістю громади є Група компаній “Грін Гілд Груп”, до складу якої входять: 

• ТОВ “Сігма Солюшнз”; 
• ТОВ “Компанія Консалдінг-Інвест”;
• ТОВ “Зелена Гільдія Переробка”;
• ТОВ “РЕНО”. 

Тут вирощують знайомі нам з полиць супермаркетів фасовані овочі “Вовка-морковка”, “Матуся-потуся”, “Пані цибулька”. Ще одне велике підприємство — це “Ukrainian Gears”, всесвітньо відомий виробник 3D-іграшок, які замовлять аж у Діснейленд. Всі вище перелічені підприємства є бюджетоутворюючими для громади. Всі вони працюють з іноземними інвестиціями, і відповідно мають офіційні зарплати та соціальний пакет. Крім того, за останні роки на території громади збільшується міграція фізичних осіб-підприємців (ФОП) та юридичних осіб. Щодо ФОПів, то протягом 2025 року на території Гостомельської громади зареєструвалося 238 підприємців, а припинили роботу 77.

Примітка. Це коли підприємство або фізична особа-підприємець знаходились в одному місці і потім перереєструвалась. Простими словами, це не нове зареєстроване підприємство, а переміщене.

“Я це пояснюю, бо це важливо для розуміння загалом, наскільки людям в плані роботи комфортно жити в нашій громаді. Дуже багато людей й працюють, й живуть тут… У нас достатньо багато власних підприємців і підприємців, які переміщуються до нас, або, відповідно, ново зареєстровані. Це завжди тішить”, – говорить Марина Бабієнко.

Підприємці реєструються в різних галузях, але нам навели найбільш часті КВЕДи, і вони мають наступні спрямування: 

• оптова та роздрібна торгівля;
• ремонт автотранспортних засобів;
• комп’ютерне програмування та надання інших інформаційних послуг;
• транспорт;
• складське господарство;
• поштова, кур’єрська діяльність;
• діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, архітектури, інжинірингу;
• адміністративне та допоміжне обслуговування;
• будівництво;
• операції з нерухомим майном;
• освіта;
• мистецтво, відпочинок розваги;
• виготовлення виробів з деревини, паперу та поліграфічна діяльність;
• охорона здоров’я.

Серед проблем, які виділяють в Гостомелі — це наразі закритий на ремонт садочок. Діти відвідують сусідні дитячі садки, що не є дуже зручно, а ремонт місцевого садка йде дуже повільними темпами. Загалом на території громади працюють 5 закладів загальної середньої освіти, 3 заклади дошкільної освіти та дошкільне відділення при гімназії. Загальна кількість учнів у 2024/2025 навчальному році склала 2 358 дітей, функціонувало – 109 класів, середня наповнюваність – 21 осіб. Серед школярів є 194 дитини ВПО.

Щодо медицини, то на території громади працює КНП “Гостомельський центр первинної медико-санітарної допомоги”, який має 4 структурних підрозділи у всіх населених пунктах громади. Тут люди отримують усю необхідну медичну допомогу. Також у планах є будівництво амбулаторії загальної практики сімейної медицини в Гостомелі.

Селище має давню історію, перша письмова згадка про нього датується аж 1494 роком. Гостомель частково стоїть на річці Ірпінь, по якій в Середньовіччя ходили великі пароплавні судна. Але саме та частина річки Ірпінь, яка протікає через Гостомельську громаду, зараз слугує місцем для так званого “дикого відпочинку” — тут можна усамітнитися та відпочити без людей. На річці люблять відпочивати рибалки та родини з дітьми. Улітку ви побачите тут осередок для сімейного відпочинку: люди виїжджають сюди на пікні, на бадмінтон. Це не урбанізована частина селища, й місцеві це цінують.

“Це наша перевага того, що річка Ірпінь є дуже старовинною. Всі ми знаємо це, й цим пишаємося. Ми слідкуємо за її чистотою й дотримуємося всіх необхідних правил, щоб вона була в належному вигляді. Це наше місце для рекреаційного відпочинку”, — каже пані Аліна у розмові.

Житло та життя для ВПО в Гостомелі

Населення в Гостомелі ініціативне — тут існує багато культурних програм, до яких долучаються як молодь, так й люди середнього віку, каже Аліна Стратієнко. У громаді після деокупації відкрили волонтерський центр “Червона Калина” — саме тут місцеві працюють на допомогу війську, долучають до плетіння сіток у вільний час. Окремо варто відзначити, що так само до волонтерства та громадського життя в Гостомелі долучаються й переселенці, вони не є пасивними спостерігачами. Люди активно цікавляться новинами громади, самі йдуть дізнаватися про можливості, й цікавляться як вони можуть на них впливати. Показовий приклад, коли самі бахмутяни, які мешкають в громаді прийшли до місцевих органів самоврядування, аби дізнатися про житло, яке тут планують звести, хоча тоді ця інформація ще не була озвучена офіційно, проте люди не боялися запитувати, цікавилися майбутнім проєктом.

“Багато людей відвідують наші книгарні в межах громади. Маємо культурні заходи. Тобто у нас дуже насичене, як на мене, культурне життя. Також ми стараємося не розмежувати ВПО і місцевих. В оголошеннях про події прописуємо, що це для мешканців наших громад, а ВПО вже є нашими мешканцями. Ми також залучаємо активних переселенців до роботи Ради ВПО Гостомельської громади, наразі доєдналися 4 людей”, – розповідає Аліна Стратієнко, начальниця відділу соціального захисту населення Гостомельської сільської військової адміністрації.

Наразі це єдиний приклад формалізованої участі внутрішньо переміщених осіб у дорадчих структурах, проте громада розглядає можливість подальшого розширення цієї практики. Цей пункт включено й в Стратегію розвитку громади на найближчі два роки.

Щодо житла, то, за її словами, запит з надання житла для ВПО в громаді доволі частий. Тут потрібно зазначити, що на території громади проживають 2 672 ВПО, з них у: Гостомелі – 1840, у Горенці — 562, у Озері — 89, у Мощуні — 181 внутрішньо переміщених осіб. 

Примітка. У Гостомельську громаду входить 1 селище й три села — це, власне, сам Гостомель та три менші села: Горенка, Мощун та Озера. Найбільше людей територіально проживають у Гостомелі, це приблизно ⅓ частина, далі за кількістю населення йде Горенка, де проживає близько 10 тисяч людей, й найменше людей живуть у селах Мощун та Озера відповідно (у кожному селі офіційно зареєстровано до 1 тисячі осіб). Таким чином, у цих селах й найменша кількість ВПО. 

Загалом переселенці надають перевагу проживанню у багатоквартирних будинках на противагу приватному сектору. Разом з тим, на території громади є два модульних містечка для ВПО. Наразі з кількістю потреб громада справляється, каже начальниця відділу соціального захисту населення Гостомельської СВА.

“Але існують складніші запити, які полягають в тому, що люди мають бажання проживати по одному або принаймні там, де дві особи, в яких може проживати подружжя. Наші ж кімнати розраховані на чотири особи і не завжди є можливість для того, щоб там проживали лише двоє людей”, — каже Аліна Стратієнко. 

Вона пояснює, що наплив ВПО великий, люди хочуть регіонально розміщатися поближче до Києва. Тому постає проблема, що люди, які потребують житла, не завжди погоджуються на підселення. Втім, через брак житла доводиться йти на компроміс й жити не самому, а з сусідом. Попри те, настрої переселенців в громаді позитивні, каже спікерка. Громада старається розселювати всіх.

“З мого особистого спостереження й аналітики, яку я провожу майже щодня, працюючи з людьми, можу зробити висновки, що багато хто їде в якесь житло до родичів, знайомих. Тобто, це вже питання попередньо обумовлено. Проте є й важкі випадки. В нас тут була ситуація, коли приїхала мама з Донецької області з 4 дітьми, двоє яких є з інвалідністю, але нам вдалося знайти їй гідні умови в спеціалізованому центрі в місті Києва. Для мене цей випадок, як для людини, в першу чергу, був болючий, а не як для службовця”, — ділиться у розмові службовиця.

Осередки для ВПО в Гостомелі та координування: як це відбувається

На території Гостомельської ОТГ проживають й бахмутяни, з них 22 в Гостомелі, 3 в Горенці. Люди в громаді активні, каже заступниця голови Ради ВПО Гостомельської громади.

Зараз більшість з цих людей житло винаймають в оренду, також деякі отримують компенсацію за програмою від Пенсійного фонду за оренду житла. 

“У нас внутрішньо переміщені особи створили собі чат в соціальних мережах. Я знаю, що в Фейсбуці й в Телеграмі є точно. Вони обговорюють всі актуальні теми: хто що отримував, хто що не отримував, кому коли мають прийти виплати.

Також у нас, як громади, є офіційний Телеграм-канал, ну і в будь-яких соціальних мережах, де ми маємо офіційні сторінки, то будь-яку інформацію стосовно ВПО ми оприлюднюємо з хештегом “Увага ВПО”, – розповідає Аліна Стратієнко.

Також місцева адміністрація ділиться з місцевими ВПО інформацією, як у громаді можна провести час або отримати ті чи інші послуги: від оформлення документів до того, як долучитися до допомоги війська.  

“Тобто, розповідаємо людям, куди вони можуть першочергово звернутися, щоб вони розуміли, що вони зовсім не одинокі тут”, — наголошує службовиця.

Щодо упереджень заступниця голови Ради ВПО Гостомельської громади каже: з такими, на її думку, тут переселенці не зустрічаються. За весь досвід її роботи вона не побачила подібних ситуацій. Одна з причин цього, це те, що відбувається постійне залучення переселенців до процесів життя громади й спільних ініціатив.

“Всі ми різні, але ми намагаємося поєднувати нас за одним якимось принципом.  Головне – це допомогти й заспокоїти. От я вважаю, що це основні наші задачі зараз”, — резюмує заступниця голови Ради ВПО Гостомельської громади.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.Проєкт “Імпульс” реалізують Фонд Східна Європа та Міжнародний фонд “Відродження” за підтримки Norad та Sida. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

Читайте також:

• “Бахмут-Гоща”: Олександр Марченко відповів на питання бахмутян по проєкту
• Без громадського транспорту й роботи:чому переселенцям у селах не так легко адаптуватися до нових умов
• “Спільне бачення нового дому”: розповідаємо про передпроєктне обговорення житлового кварталу в Гостомелі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Світлодарська міська військова адміністрація Бахмутського району оголосила про початок прийому заяв на отримання матеріальної допомоги для членів сімей загиблих військових. Подати документи можна до 1 грудня 2025 року.

Про це повідомила Світлодарська МВА.

Грошова допомога від Світлодарської МВА

Світлодарська МВА розпочала прийом заяв на отримання грошової допомоги від членів сімей загиблих військових. Підтримка надається громадянам зі Світлодарської міської територіальної громади., які мали задеклароване або зареєстроване місце проживання на території Донецької області, але вимушено перемістився за її межі.

Прийом документів триватиме до 1 грудня 2025 року. Подати заяву можна особисто за місцем проживання або поштою.

Які документи необхідні для грошової допомоги

Для отримання матеріальної допомоги потрібно подати:

• заяву встановленого зразка (доступна за покликанням);
• копію паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу;
• посвідчення члена сім’ї загиблого військового або витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни;
• довідку ВПО або її електронний аналог із QR-кодом;
• копію ІПН (ідентифікаційного коду);
• документи, що підтверджують родинні відносини із загиблим чи загиблою — свідоцтво про народження, одруження чи рішення суду;
• документи про опіку, якщо допомогу оформлює законний представник;
• свідоцтво про смерть військового;
• банківські реквізити (довідка з рахунком за стандартом IBAN).

Копії документів мають бути засвідчені підписом заявника із позначкою “Згідно з оригіналом”. У разі особистої подачі потрібно мати оригінали для перевірки.

Хто може подати заяву

Звернутися за допомогою можуть:

• повнолітні члени сім’ї загиблого особисто;
• законні представники малолітніх, неповнолітніх, недієздатних або осіб з обмеженою дієздатністю.

Якщо заяву подає уповноважений представник сім’ї, він повинен мати письмову згоду інших повнолітніх членів родини. У разі відсутності згоди допомога призначається тим, хто особисто звернувся.

Контакти

Якщо у вас залишилися питання, телефонуйте на номер телефону — +380 (95) 128 8553.

Читайте також:

• Родини ВПО з дітьми у Дніпропетровській області можуть отримати по 2 400 грн на людину
• Як отримати статус безробітного і скільки становить виплата: роз’яснення Донецького центру зайнятості
• Жителі Донеччини можуть отримати грошову допомогу на опалення від ACTED

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!