Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

На окупованій частині Донеччини діють так звані студентські загони. Це об’єднання студентів, мета якого — залучення молоді до різноманітних робіт і допомога у працевлаштуванні. Традиція студзагонів тягнеться з часів радянського союзу, саме за прикладом радянських об’єднань діють подібні загони в “днр”. Очолив студзагони на окупованій Донеччині колишній військовий армії рф, який брав участь у боях в Маріуполі і на Вугледарському напрямку.

Що відомо про студзагони “днр” і їхнього нового очільника, розповідає Бахмут IN.UA.

Студентські загони в “днр”

На окупованій Донеччині діють так звані студентські загони. Це об’єднання в межах загальноросійської організації “Російські студентські загони”.

Традиція руху студентських загонів тягнеться з радянських часів. Подібні організації діяли в срср з 1959 по 1991 роки. Перші загони були сформовані у москві.

У 2004 році рух студентських загонів відновили в росії, тоді ж була створена організація “Російські студентські загони”, яка об’єднала студентів по всій росії. Метою цього руху є залучення студентів до різноманітних робіт. Зокрема, в рф студентські загони залучались до будівництва об’єктів для Олімпіади в Сочі.

Після окупації частини Донецької області, рух студентських загонів почав діяти і в так званій “днр”. На сайті захопленого Донецького національного технічного університету йдеться, що він почав працювати в “днр” з 2016 року. З 2023 року донецькі студенти стали частиною всеросійського руху студентських загонів.

Як повідомляє донецьке пропагандистське видання “ДАН”, у студзагонах “днр” налічують понад 1 300 учасників. Чисельність руху планують збільшити до 2 000 людей.

Студентів донецьких вишів долучають до робіт на будівництвах. Зокрема, активісти руху брали участь у будівництві донецького молодіжного центру “30/09” як різнороби: енергетики, маляри, штукатури. Окрім цього, студентів з Донеччини відправляють на так звані “всеросійські будівництва”, на роботу в дитячі табори біля Азовського і Чорного морів та на великі підприємства. Чи отримують студенти гроші за свою роботу, чи окупанти використовують їх як безоплатну робочу силу, не вказується.

Студентський рух у “днр” очолив колишній військовий

Ватажок “днр” денис пушилін повідомив, що студентські загони “днр” очолив Даніїл Боровской. Це колишній військовий армії рф, який брав участь у боях в Україні. Він очолив студентський рух після того, як став фіналістом конкурсу “Донбас. Свої герої”. Нагадаємо, що цей конкурс має на меті підготовку держслужбовців і керівників з-поміж військових, які брали участь у війні в Україні. Таким чином окупантів заводять в адміністрації та призначають керувати державними структурами.

Даніїл Боровской не перший військовий, який отримав посаду в “днр”. Раніше пушилін призначив своїм прибічником Іллю Ємельянова — колишнього бойовика, який брав участь у війні з 2014 року. Його планують призначити віцепрем’єром “днр”, який відповідатиме за території, окуповані після 24 лютого 2022 року.

Відомо, що Даніїл Боровской воював в Україні з 24 лютого 2022 року. До цього він проходив строкову службу, а 15 лютого поїхав на так звані навчання, які фактично було підготовкою до повномасштабного вторгнення. Окупант воював у складі танкової роти і брав участь у захопленні Маріуполя. Далі його відправили на Вугледарський напрямок.

У складі армії рф він воював до літа 2023 року. Тоді в нього виявили онкологічне захворювання і окупант демобілізувався. Після одужання колишній військовий вирішив долучитися до державної слжби. В якості “ветерана сво” він також проводить зустрічі зі школярами, де просуває ідеї війни.

Читайте також:

• Росіянин, який воював під Бахмутом, претендує на участь у Паралімпіаді-2026
• “Узаконили викрадення дітей”: російська пропаганда залякує жителів Краматорська, Дружківки та Слов’янська
• Що відомо про куратора відновлення окупованих територій України від рф? Досьє на Марата Хуснулліна

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Норвезька рада у справах біженців (NRC) в Україні розпочала прийом заявок на програму грошової допомоги для людей, які постраждали від війни. Подати заявку можна з 12:00 16 лютого до 12:00 25 лютого 2026 року за київським часом.

Детальніше про про те, що передбачає допомога від NRC, читайте на Бахмут IN.UA

До 25 лютого 2026 року можна подати заявку на грошову допомогу від NRC

Норвезька рада у справах біженців відкрила прийом заявок у межах програми відкритої подачі для отримання грошової допомоги. Реєстрація триватиме з 12:00 16 лютого 2026 року до 12:00 25 лютого 2026 року (за київським часом). Організація закликає заявників подати форму саме в зазначений період.

Подати заявку можна через спеціальний онлайн-портал. Там також доступна інформація про діяльність NRC в Україні, опис програми грошової допомоги, інструмент для самостійної перевірки статусу заявки та відповіді на поширені запитання.

Хто може отримати грошову допомогу

Програма спрямована на підтримку людей, які постраждали внаслідок війни. Грошова допомога надається у вигляді виплат, які отримувачі можуть використати відповідно до власних потреб — на продукти харчування, медичні послуги, оплату житла, освіту чи інші першочергові витрати.

NRC працює в Україні з 2014 року, а після повномасштабного вторгнення у 2022 році розширила діяльність по всій країні. Організація надає життєво необхідну допомогу найбільш вразливим категоріям населення, зокрема внутрішньо переміщеним особам та жителям постраждалих регіонів.

Як отримати консультацію

У разі виникнення запитань щодо подачі заявки або умов програми можна звернутися на гарячу лінію NRC: 0 800 302 007 (щодня з 08:00 до 18:00), або написати на електронну пошту [email protected]. Також інформація публікується на офіційній сторінці організації у Facebook.

Організація наголошує, що надання відгуків чи скарг жодним чином не впливає на можливість отримання допомоги.

До теми:

Норвезька рада відкрила реєстрацію на грошову допомогу: як подати заявку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!