Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Святвечір — це унікальна християнська традиція, яка передує Різдву, яке в Україні святкуватимуть 25 грудня. Цієї дати вірянини готуються до святкування, збираючись всією родиною за святковим столом. Ця традиція супроводжується іншою — тим, що до свята традиційно готують 12 пісних страв.

Редакція Бахмут IN.UA ділиться власною добіркою страв, які варто приготувати на Святвечір у 2025 році

12 пісних страв на Святвечір

Святвечір є одним із найважливіших родинних обрядів різдвяного циклу. Центральне місце цього вечора займає святковий стіл, на якому традиційно подають 12 пісних страв. Ця традиція формувалася століттями та поєднує дохристиянські уявлення з християнською символікою.

Історики та етнологи пояснюють, що спочатку кількість страв не була чітко визначена, проте поступово в українській культурі усталилося число 12. Воно символізує:

• 12 апостолів — ближніх учнів Христа;
• 12 місяців року — завершення та початок нового циклу;
• повноту та достаток, що має увійти в дім у новому році.

Традиція остаточно зміцнилася з розвитком християнства, коли Святвечір став підготовкою до Різдва й мав відзначатися постом і стриманістю.

Сам святковий стіл має свої особливості. Усі святвечірні страви є пісними, оскільки до появи першої зірки триває строгий піст. Основою меню є зерно, овочі, гриби, мед, горіхи, сушені фрукти — продукти, що мають давні символічні значення. 

Головною стравою столу стає кутя, яка символізує життя, відродження, єдність родини та поминання предків.

Як приготувати кутю до Святвечора

Кутя — це головна страва на Святвечір. Вона має глибокий символічний зміст, адже пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності. Її традиційно готують з пшениці та додають до неї мед, горіхи та родзинки. Редакція Бахмут IN.UA пропонує приготувати варіацію українського шеф-кухаря Євгена Клопотенко. Для її приготування знадобляться:

• 250-300 грам пшениці;
• 4 склянки води;
• 100 грамів кураги;
• 50 грамів волоських горіхів;
• 50 грамів родзинок;
• 50 грамів соняшникової олії;
• 2-3 столових ложки меду;
• 2 столові ложки маку;
• 1 штука лимону з цедрою й соку;
• 1 сантиметр кореня імбиру.

Для приготування куті помийте 250–300 грам пшениці та залийте 4 склянками води. Варіть на невеликому вогні 30–40 хвилин до готовності. Ще в теплу кашу додайте 50 грамів вершкового масла, якщо готуєте щедру кутю, або 2 столові ложки соняшникової олії, якщо страву пісну. Так смак буде більш насиченим і збалансованим.

Підготуйте наповнювачі: наріжте 100 грамів помитої чи розпареної кураги невеликими кубиками, після чого додайте її разом із 50 грамів родзинок у теплу пшеницю з олією чи маслом. Далі всипте 2 столові ложки маку та приблизно 1 сантиметр кореня імбиру, натертого на дрібній тертці.

Коли основні інгредієнти з’єднані, додайте жменю крупно подрібнених волоських горіхів і перемішайте кутю так, щоб усі компоненти рівномірно розподілилися. Добре помийте лимон, обсушіть і натріть його цедру на дрібній тертці, а потім додайте до страви 2–3 столові ложки меду та підготовлену цедру.

Після цього видавіть 1–2 столові ложки лимонного соку, влийте його у кутю та знову перемішайте. Страву слід залишити мінімум на дві години, щоб вона настоялася. Після цього кутю можна подавати у красивій мисці, ставлячи її в центр святкового столу.

Узвар

Узвар, або компот із сухофруктів — традиційний напів святкового стола кожної української сім’ї на Різдво. Він символізує очищення тіла та душі.

Для його приготування знадобиться:

• 3 літри води;
• 200 грамів сушених яблук;
• 200 грамів меду або цукру;
• 100 грамів сушених груш;
• 100 грамів чорнослив;
• 100 грамів сушених ягід шипшини або родзинки (за бажанням);
• цедра лимона чи апельсина.

Для приготування узвару сушені фрукти та ягоди або готовий набір необхідно викласти у друшляк та ретельно промити під проточною водою. Після цього інгредієнти варто перекласти у велику каструлю та залити трьома літрами води. Напій треба варити на маленькому вогні протягом 30 хвилин під кришкою. Далі необхідно зняти узвар з вогню, додати три бутони гвоздики та одну столову ложку маку, добре перемішати і залишити вистигати.

Коли узвар охолоне до теплого стану, в нього можна додати мед, після чого слід розмішати до повного розчинення. Кількість меду можна регулювати за смаком. Далі узвар слід охолодити і подати до столу.

Вареники з капустою та вареники з картоплею

Пісні вареники з картоплею чи капустою обов’язково мають бути на різдвяному стіл, адже вони символізують достаток та ситість усієї сім’ї. 

Для приготування знадобиться:

• 500 грамів борошна;
• 500 грамів картоплі;
• 1 невелика капустина
• 250 мілілітрів води;
• 2 цибулі;
• 2 столові ложки картоплі;
• сіль, перець.

Для приготування вареників із пісною начинкою насамперед потрібно приготувати тісто. Борошно слід просіяти, додати воду, сіль та олію, після чого вимісити круте тісто. Його накривають і залишають приблизно на годину, щоб воно стало більш еластичним та зручним у роботі.

Поки тісто відпочиває, слід приготувати начинку. Для цього треба почистити картоплю, відварити її та зробити пюре, приправивши сіллю та перцем за смаком, після чого дати йому вистигнути. Окремо дрібно слід нарізати капусту та тушкувати її.

Далі тісто необхідно розкачати і вирізати кружальця. У центр кожного необхідно покласти приблизно чайну ложку картопляної начинки та сформувати невеликі вареники. Далі у великій каструлі дововести воду до кипіння й опускати у неї вареники, варять близько п’яти хвилин, періодично помішуючи, доки вони не піднімуться на поверхню.

Готові вареники можна подавати до столу прикрасивши їх підсмаженою цибулею та змастивши олією.

Запечена скумбрія

Риба — це знак християн. Три рибини з однією головою або переплетені символізують Святу Трійцю. Так, як риба вільно плаває у воді, так і християни живуть повноцінним життям через купання у свяченій воді. Рекомендуємо приготувати запечену скумбрію, ніжність якої стане візитівкою будь-якого святкового столу.

Для її приготування знадобиться:

• 2 скумбрії;
• 1 цибулина;
• половина лимона;
• 2 столові ложки майонезу;
• сіль, приправа для риби — за смаком.

Для приготування страви рибу необхідно добре вимити та випатрати. Далі її слід натерти спеціями для риби зовні, а всередині й залишити маринуватися на 30 хвилин. Після цього на черевці варто зробити глибокі надрізи, у які вставити кружальця цибулі та півкільця лимона. Зверху скумбрію необхідно змастити майонезом і запікати у духовці 20–30 хвилин при температурі 200 градусів, до готовності та рум’яної скоринки.

Різдвяний калач

Калач або колач — традиційний обрядовий хліб із білого борошна, випечений у формі кола із крученого й переплетеного тіста, з отвором посередині.

Для його приготування за традиційним рецептом знадобляться:

• 450 грамів борошна;
• 200 мілілітрів молока;
• 50 грамів олії;
• 2 столові ложки цукру;
• 1 чайна ложка дріжджів;
• дрібка солі;
• ванільний цукор;
• жовток для змащування та мак для посипання.

Підігрійте молоко до теплого стану, додайте цукор і сухі дріжджі, перемішайте й залиште на 10 хвилин, щоб опара активувалася. Перелийте її у велику миску, додайте олію та борошно, замісіть м’яке тісто. Накрийте рушником і залиште у теплому місці приблизно на годину — воно має збільшитися удвічі.

Готове тісто розділіть на дві частини, сформуйте з них довгі валики, з’єднайте один край та заплетіть косичку. Надалі сформуйте калач у вигляді кільця з отвором посередині. Викладіть заготовку на деко з пергаментом і залиште ще на 20 хвилин для підростання. Перед випіканням змастіть виріб яйцем і посипте маком.

Розігрійте духовку до 180 градусів та випікайте калач 30–40 хвилин до повної готовності та рум’яної скоринки. Такий калач вийде ароматним і стане чудовою окрасою святкового столу.

Мариновані гриби

Гриби — це ще одна зі святкових страв до різдвяного столу, яка символізує подвійну природу Ісуса Христа: божественну (шляпка) та земну (ніжку).

Для приготування ніжних маринованих грибів потрібні:

• 1 кілограм печериць;
• 1 цибуля;
• 70 мілілітрів оцту;
• 2 столові ложки цукру;
• 1 столова ложка солі;
• 3 лаврових листки;
• духмяний перець горошком.

Ретельно промийте гриби та очистьте їх від усього бруду. У каструлі нагрійте 1 літр води й додайте кілька горошин запашного перцю, лаврове листя, сіль та дрібку цукру. Коли маринад закипить, покладіть у нього гриби та варіть 15 хвилин.

Після цього влийте оцет і продовжуйте варити ще близько 5 хвилин. Підготуйте стерилізовану банку, виклавши на її дно тонко порізану цибулю півкільцями. Поверх цибулі покладіть гриби та залийте їх гарячим маринадом. Залиште на добу, щоб смак повністю розкрився.

Через 24 години гриби будуть готові до подачі — пряні, хрусткі та з насиченим ароматом.

Пісний борщ

Пісний борщ — унікальний рецепт, який поєднує в собі велику кількість різноманітних овочів. Він стане гарною прикрасою різдвяного столу.

Для його приготування знадобляться:

• 3 літри води;
• 700 грамів капусти;
• 5 картопель;
• 2 буряки;
• 1 морква;
• 1 цибуля;
• половина болгарського перцю;
• 3 столові ложки рослинної олії;
• 2 столові ложки томатної пасти;
• 1 столова ложка лимонного соку;
• 2 чайні ложки цукру;
• 2 зубчики часнику.

Спершу підготуйте основу: натріть буряк і моркву на крупній тертці або наріжте соломкою, а картоплю — кубиками. Поставте каструлю з водою на вогонь і одразу додайте картоплю.

Поки вона вариться, дрібно поріжте цибулю та перець, а капусту — тонкими смужками.

Окремо приготуйте заправку: на розігрітій рослинній олії обсмажте цибулю та моркву, додайте буряк, а за кілька хвилин — перець, томатну пасту та трохи води з каструлі. Тушкуйте овочі близько 15 хвилин, щоб буряк став м’яким і насиченим.

У каструлю викладіть нарізану капусту, доведіть до кипіння та проваріть 5–7 хвилин. Потім додайте в зажарку сіль, лимонний сік, цукор і часник — це підкреслить кисло-солодкий баланс. Перекладіть заправку до каструлі, перемішайте й залиште борщ тушкуватися під кришкою на дуже слабкому вогні ще 15 хвилин.

Далі рекомендуємо залишити борщ на кілька хвилин, щоб він став ще ароматнішим та глибшим на смак.

Пампушки

Пампушки — символ свята та солодкого життя.

Для їх приготування знадобляться:

• 1 літр олії (для обсмаження);
• 400 грамів борошна;
• 200 грамів цукрової пудри;
• 150 мілілітрів молока;
• 80 грамів соняшникової олії;
• 50 грамів цукру;
• 30 грамів дріжджів;
• цедра одного лимона;
• варення чи мак для начинки.

Зробіть опару, розвівши дріжджі в теплій воді, додайте 2 столові ложки борошна та 1 столову ложку цукру і поставте суміш у тепле місце для бродіння на 15 хвилин. Просійте борошно та решту цукру в глибоку миску, влийте опару, додайте олію та цедру лимона і замісіть тісто. 

Залиште тісто в теплому місці на годину для підйому. Після цього розкачайте тісто і видавіть склянкою круги, у центр кожного покладіть начинку та накрийте іншою частиною тіста, защипавши краї. 

Готові пампухи викладіть на посипану борошном дощечку швом донизу і залиште на 10–15 хвилин для підйому. У глибокій каструлі або сковороді з товстим дном розігрійте 1 літр олії, коли на дні з’являться невеликі пухирці, опускайте по 3–4 пампухи і обсмажуйте з обох сторін до золотистого кольору.

Гарячі пампухи посипайте цукровою пудрою, при бажанні з додаванням ванільного цукру для аромату.

Тушена капуста з грибами

На різдвяному столі капуста символізує єднання навколо однієї основи. Тому страв з капусти, як і з грибів, так багато на столі у Святвечір.

Для її приготування знадобляться:

• 400 грамів свіжих грибів;
• 2-3 моркви;
• 1 капуста;
• 1 штука цибулі;
• 2 зубчики часнику;
• сіль, перець;
• олія.

Нашаткуйте капусту, наріжте гриби слайсами, натріть моркву на тертці та дрібно наріжте цибулю. Викладіть капусту у каструлю або глибоку сковороду, додайте 100 мілілітрів води та трохи олії і поставте на повільний вогонь. Додайте до капусти гриби, моркву, цибулю та лавровий лист і тушкуйте до готовності.

Голубці

Сама назва “голубці” вказує на символ — “голуба”, який вважається уособленням Святого Духа та миру.

Для їх приготування потрібні:

• 1 капуста;
• 150 грамів рису;
• 10 штук шампіньйонів;
• 1 цибуля;
• 1 морква;
• 2 столові ложки пасти;
• сіль та перець.

З капусти зніміть верхній шар листя та виріжте качан. Занурте качан у окріп і поступово відділяйте листки один за одним, після чого зі зрізаних листків зніміть товсті прожилки. 

Відваріть рис, натріть моркву, а цибулю та гриби нашаткуйте дрібно, обсмажте овочі в олії, додайте рис, сіль, перець та томатну пасту і тримайте на легкому вогні ще 7–10 хвилин, потім остудіть начинку. Покладіть начинку в центр капустяного листка, заверніть листок рулетиком, підібгаючи кінці до середини, складіть голубці в каструлю, залийте водою до половини і тушкуйте під кришкою 40 хвилин.

Читайте також:

Де провести новорічні свята в Україні: найкращі напрямки для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українські сім’ї, чиє житло було знищене внаслідок обстрілів, можуть отримати компенсацію від держави незалежно від того, чи придбали вони новий будинок після руйнування власним коштом.

Про це повідомили експерти з Юридичного порадника для ВПО.

Компенсація за зруйноване житло: чи відмовляють при купівлі нового дому

Як вказують в Юридичному пораднику для ВПО, право на компенсацію за знищене житло належить тому, хто був його власником на момент руйнування відповідно до правовстановлюючих документів. Законодавство не передбачає підстав для відмови лише через те, що сім’я після руйнування придбала інший будинок або має іншу нерухомість.

Власник повинен документально підтвердити право власності на зруйнований будинок. Якщо житло не було внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, необхідно внести відповідні відомості, оскільки дані для подання заяви про компенсацію підтягуватимуться саме з реєстру.

Як подати заявку

Для отримання компенсації потрібно подати повідомлення про знищення житла та заяву через застосунок Дія або у ЦНАП.

Після цього місцева комісія проведе обстеження, внесе дані до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна і прийматиме рішення щодо компенсації. Власник зруйнованого житла має право обрати житловий сертифікат або кошти для нового будівництва.

Юридичний порадник для ВПО наголошує на важливості належної фіксації руйнування та внесення всіх даних до офіційних реєстрів, оскільки це є підставою для подальших міжнародних відшкодувань.

Читайте також:

Куди звертатися бахмутянам за консультацією щодо житлового ваучера

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!