Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

В Україні триває зміна системи обліку внутрішньо переміщених осіб. У зв’язку з ухваленням нового закону щодо захисту прав ВПО, Кабінет Міністрів готується до оновлення відповідної урядової постанови. Представники громадських організацій, зокрема “Групи впливу”, закликають уряд не обмежуватися технічними змінами та врахувати міжнародні стандарти прав людини.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Новий закон про ВПО

За словами Тетяни Дурнєвої, виконавчої директорки ГО “Громадський Холдинг “Група впливу”, ключовим ризиком нового законодавства є можливість зняття людини з обліку ВПО у разі визнання її рідної громади “безпечною для повернення”. Такий механізм дозволяє позбавити переселенця державної підтримки, пільг та участі в житлових програмах без його заяви.

Правозахисники наголошують, що фізична безпека території не гарантує наявності умов для гідного життя, адже будинок людини може бути зруйнованим, а робочі місця та соціальні зв’язки — відсутніми. Позбавлення підтримки через зміну статусу громади є формою примусу, що порушує право людини на добровільний вибір місця проживання, що суперечить міжнародним стандартам.

“Зруйнований будинок не зникає через зміну статусу громади“, — підкреслюють у “Групі впливу”.

Тому громадські організації пропонують:

• запровадити індивідуальну оцінку потреб людини (стан житла, можливості працевлаштування, потреби у лікуванні) перед зняттям з обліку;
• визначити зруйноване житло самостійною підставою для збереження статусу ВПО;
• встановити перехідний період для поступового припинення виплат і пільг;
• створити прозорий та оскаржуваний порядок визнання громади “безпечною”.

Подолання цифрових та бюрократичних перешкод

Система обліку ВПО потребує усунення технічних проблем, які залишають частину людей без підтримки. Правозахисники вказують на такі проблеми:

• відсутність у застосунку “Дія” даних про переселенців, які виїхали до 2022 року;
• технічні збої, через які довідки дітей-ВПО зникають із цифрових сервісів після отримання ID-картки у 14 років;
• вимоги на місцях щодо надання додаткових витягів про реєстрацію попри наявність штампа в паспорті;
• повторне витребування повного пакета документів при зміні громади проживання, хоча закон цього не вимагає.

Для розв’язання цих питань запропоновано інтегрувати “старі” дані до застосунку “Дія”, забезпечити автоматичне перенесення даних дітей після отримання першого паспорта, а також автоматично реєструвати статус ВПО для дітей, народжених у родинах переселенців, без окремого звернення батьків.

Відв’язання базових послуг від довідки ВПО

Наразі довідка переселенця часто є обов’язковим документом для отримання послуг, які не пов’язані з внутрішнім переміщенням. Наприклад, без неї складно отримати водійське посвідчення, окремі банківські та медичні послуги.

Правозахисники закликають провести ревізію відомчих актів, щоб доступ до базових прав залежав від реєстрації місця проживання чи громадянства, а не від формального статусу ВПО. Це дозволить уникнути ситуацій, коли людина стає заручником документа навіть після успішної інтеграції в новій громаді.

Читайте також:

Готель “Одеса” може стати першим арештованим активом для розміщення ВПО: деталі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Готельний комплекс “Одеса” може стати першим арештованим активом, частину приміщень якого використають для тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб. Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) наразі розробляє практичні кроки для реалізації цього механізму.

Про це розповіла Ярослава Максименко, т.в.о. голови АРМА.

Заарештований готель в Одесі можуть передати ВПО

За попередніми підрахунками Одеської міської ради, інфраструктура готельного комплексу дозволяє прийняти до 700 переселенців:

• кількість номерів: 175;
• місткість одного номера: від двох до чотирьох осіб.

Зазначимо, що готельний комплекс “Одеса” арештували 16 грудня 2022 року. Відповідну ухвалу виніс Київський районний суд Одеси.

Арешт передбачав заборону відчуження, розпорядження, реєстраційних дій та інших операцій із майном. Згідно з даними слідства, кінцева власниця комплексу мала громадянство РФ.

Механізм передачі активу

Законодавство про АРМА дозволяє залучати арештовані активи для підтримки переселенців. Передача об’єкта в управління відбувається двома шляхами:

• за результатами відкритого конкурсу;
• за спеціальним рішенням Кабінету міністрів України.

В обох випадках умови договору можуть передбачати використання частини будівлі для тимчасового розміщення людей, які втратили дім.

Ярослава Максименко, тимчасово виконуюча обов’язки голови АРМА, наголошує, що реформа агентства спрямована на ефективну роботу активів. Завдяки такому підходу арештовані об’єкти не просто зберігаються, а приносять надходження до державного бюджету, не втрачають економічної цінності та розв’язують суспільно важливі завдання.

Також АРМА працює над тим, щоб закріпити у майбутніх договорах управління спеціальну умову — обов’язкове резервування частини номерного фонду виключно для потреб ВПО.

Загальний потенціал арештованої нерухомості в Україні

На сьогодні під управлінням АРМА перебуває значна кількість об’єктів, загальна площа яких становить майже 36,7 тисячі квадратних метрів. Серед них:

• житлові комплекси та будинки;
• готелі;
• санаторії.

Враховуючи санітарний норматив у 9 квадратних метрів на одну особу, наявний ресурс потенційно дозволяє забезпечити тимчасовим житлом понад 4 000 внутрішньо переміщених осіб.

Читайте також:

Бахмутська МВА розпочинає громадське обговорення житлової програми для ВПО на 2026-2028 роки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!