Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Мешканку Старобешівського району Донецької області засудили до 15 років ув’язнення за передачу російським спецслужбам даних про блокпости, оборонні укріплення та позиції українських військових на Покровському напрямку.

Про це повідомили представники Донецької обласної прокуратури.

На Донеччині засудили жінку, яка передавала інформацію про ЗСУ ворогу

За даними слідства, у 2023 році жінка під час візиту на тимчасово окуповану територію отримала російський паспорт. Повернувшись на підконтрольну Україні частину Донеччини, вона у 2024 році встановила контакт у Telegram зі співробітником фсб та погодилася збирати для нього розвіддані.

Агентка фіксувала та передавала куратору інформацію про блокпости, інженерно-фортифікаційні споруди, розташування українських підрозділів та техніки в Селидовому, Покровську та навколишніх населених пунктах. Зокрема, вона позначала на картах локації, які могли бути використані російськими військами для коригування ударів.

Жінка продовжувала передавати дані навіть під час власної евакуації з регіону, фіксуючи об’єкти на маршруті, зокрема в Покровську та на Кіровоградщині.

Упродовж двох місяців вона розкрила приблизно 20 локацій Сил оборони у щонайменше восьми населених пунктах. Телефон з доказами співпраці з фсб жінка намагалася сховати в орендованій квартирі, однак у жовтні 2024 року її викрили та затримали.

Суд визнав мешканку Старобешівського району винною у державній зраді (ч. 2 ст. 111 КК України) та призначив покарання — 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Читайте також:

У Франції затримали представників “SOS Донбас” за підозрою в роботі на російські спецслужби (Оновлено)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У листопаді 2025 року Часовоярська міська військова адміністрація та її структурні управління провели низку закупівель. Серед придбань, наприклад, подарункові набори для дітей-переселенців та евакуйованих. Загальна сума витрат за місяць сягнула понад 500 тисяч гривень.

Детальніше про те, що закуповував Часів Яр у листопаді — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Закупівлі Часів Яра у листопаді 2025 року

У листопаді 2025 року громада провела кілька тендерів через систему Prozorro на загальну суму 518 323 гривні та 70 копійок.

Відомо, що сама міська військова адміністрація протягом місяця реалізувала шість тендерів на 40 680 гривень:

• мастильні матеріали — 4 000,01 гривні;
• запчастини для ремонту автомобільного транспорту VOLKSWAGEN T.6.1 Kombi City — 5 280 гривні;
• послуги з ремонту та техобслуговування VOLKSWAGEN T.6.1 Kombi City — 1 550 гривні;
• додаткові мастильні матеріали — 5 800,04 гривні;
• додаткові запчастини для ремонту VOLKSWAGEN T.6.1 Kombi City — 17 250 гривні;
• техобслуговування та ремонт VOLKSWAGEN T.6.1 Kombi City — 6 800 гривні.

Часовоярська міська рада реалізувала лише один тендер — закупку 830 подарункових наборів для дітей-ВПО на загальну суму 349 994,40 гривень.

Що закуповували управління Часовоярська МВА

Відділ культури, спорту, сім’ї та молоді Часовоярська МВА у листопаді реалізував чотири тендери на загальну суму 91 026,30 гривень:

офісне обладнання та приладдя — 5 938,30 гривні;
техобслуговування та ремонт офісної техніки — 4 328 гривні;
послуги, пов’язані з програмним забезпеченням — 3 760 гривні;
140 штук різноманітної продукції для відзначення та нагородження — 77 000 гривні.

Відділ освіти Часовоярської міськради у листопаді 2025 року витратив 22 562 гривні на закупівлі:

ремонт та обслуговування комп’ютерної техніки, заправка картриджів — 14 000 гривні;
формування сертифіката відкритого ключа (КП “Варта”) — 702 гривні;
адміністрування програмного забезпечення M.E.Doc — 5 100 гривні;
обслуговування програми “АІС Місцеві бюджети” — 3 760 гривні.

Фінансовий відділ Часовоярської МВА у листопаді виконав три тендерні закупівлі на 14 061 гривню:

• постачання примірника та пакету оновлень комп’ютерної програми M.E.Doc — 3 600 гривні;
• кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки — 1 386 гривні;
• послуги з реєстрації користувача в системі програми”АІС “Місцеві бюджети рівня міста, району “2006” — 9 075 гривні.

Читайте також:

Закупівлі Соледара в жовтні: пальне, ремонт техніки та енергетичне обладнання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!