Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Поліція розслідує ймовірний факт розстрілу священника в Сіверську. Минулого тижня стало відомо, що військові російської армії, нібито, розстріляли місцевого священнослужителя та вірян. За оновленою інформацією, зараз триває досудове розслідування.

Про це повідомляє Бахмут IN.UA.

Поліція розслідує ймовірне вбивство священника в Сіверську

Минулого тижня редакція дізналась про ймовірний факт розстрілу священника Георгія Байдарова в Сіверську. За непідтвердженою інформацією, до загибелі священника могли бути причетні російські військові, які, начебто, вбили його через відмову від евакуації на території, підконтрольні рф.

Редакція звернулась до Бахмутського районного відділу поліції та запитала, чи є зрушення у справі. У черговій частині нам повідомили, що за фактом розстрілу священника розпочате кримінальне провадження, матеріали занесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР). Слідчий відділ проводить досудове розслідування, однак його деталей не розголошують.

Що цьому передувало

Про можливий розстріл священника редакції повідомляв Олександр Панасенко — ексдепутат Сіверської міськради, який наразі перебуває за межами громади. За його словами, таку інформацію йому передала переселенка з Сіверської громади, яка, у свою чергу, дізналася про це від своїх колишніх сусідів.

Згідно з їхніми словами, того дня священник проводив богослужіння у підвалі багатоповерхівки, де під час молитви перебувало кілька вірян. За цією ж версією, у підвал нібито зайшли російські військові. Вони почали вимагати, щоб священник з людьми покинули підвал, бо їх будуть евакуювати. Отримавши відмову, солдати, нібито, розстріляли священника.

За повідомленнями, які були передані місцевими жителями, разом зі священником могли бути розстріляні й парафіяни. Точна кількість загиблих невідома, оскільки, за цією версією, свідків події нібито вивезли до окупованого наразі Лисичанська.

Вчора, 16 грудня, на одному з російських каналів оприлюднили відео з сіверським священником. На ньому видно, що він перебуває в підвалі разом з російськими військовими. На відео фігурують двоє солдатів.

Окупанти запитують в чоловіка де він живе і де служив. Також ставлять питання щодо можливого розташування українських військ. Росіяни пропонують священнику виїжджати, але він не погоджується. Після цього відео завершується.

Зазначимо, що дане відео не є ані спростуванням, ані підтвердженням того, що священник зараз живий. Адже де саме і в який день проводилась зйомка, невідомо. Самі окупанти не дають інформації щодо подальшої долі чоловіка з відео.

Читайте також:

• Російські війська атакували FPV-дроном рятувальників у Дружківці: є поранені
• Полювання дронами та розстріл цивільних росіянами на Донеччині: скільки фактів зафіксувала прокуратура
• У Лиманській громаді росіяни розстріляли беззбройну жінку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До 2025 року внутрішньо переміщені особи, житло яких залишилося на тимчасово окупованих територіях, фактично не мали доступу до механізмів компенсації. У 2025 році вперше було запроваджено зміни, які відкрили можливість отримання відшкодування для окремих категорій ВПО. Наразі такі механізми застосовуються лише до двох категорій осіб, однак сам факт їх появи є зміною державного підходу до виплати відшкодувань, тим, хто раніше не міг претендувати на їх законне отримання.

Розповідаємо, які основні зміни у питанні компенсації за майно на ТОТ, відбулися у 2025 році.

Компенсація за майно на ТОТ

Примітка. Що вважається майном на ТОТ? Йдеться про житлову та нежитлову нерухомість — квартири, приватні будинки, кімнати в гуртожитках, а також інші об’єкти, що перебувають у приватній власності громадян України та розташовані на тимчасово окупованих територіях. Важливо: майно може бути як зруйнованим, так і фізично недоступним через окупацію.

11161 на паузі

У 2024 році Верховна Рада проголосувала за законопроєкт 11164, згідно з ним переселенці мали б право отримувати компенсації за зруйноване майно на ТОТ. Для того, щоб законопроєкт став законом, його після голосування мав підписати президент, аби пришвидшити процес створили петицію з проханням до президента підписати законопроєкт 11161. У березні цього року петиція зібрала голоси, однак 11161 не підписаний. Й наразі він не рухається.

У травні Олена Шуляк, очільниця партії “Слуга народу” повідомила, що роботи цього законопроєкту потрібні трильйони гривень, яких у держави немає. Коштів не вистачає навіть на ті заяви, які вже подані, не кажучи про можливі в майбутньому заяви за житло на ТОТ. Тому людям, чиє майно лишилось в окупації, не хочуть давати порожніх обіцянок. Водночас розв’язання цієї проблеми бачили у використанні російських заморожених активів.

єВідновлення для ВПО з ТОТ: обстеження майна

У липні уряд ухвалив рішення, що розширило можливості програми єВідновленнядля внутрішньо переміщених осіб. Українці, чиє житло зруйноване внаслідок бойових дій або окупації, зможуть претендувати на компенсацію навіть у випадках, коли фізичне обстеження пошкодженого об’єкта є неможливим. До цього механізму, який б дозволяв претендувати на компенсацію для ВПО з ТОТ, не було. Фіксація факту знищення житла відбуватиметься дистанційно — за допомогою фото- та відеоматеріалів. Наразі більше про деталі програми не відомо.

Постанова 1176

Міністерство розвитку громад та територій у липні повідомило про початок розробки пілотної програми компенсацій для переселенців та переселенок з ТОТ. Під час Конференції з відновлення України URC2025 у Римі Міністерство звернулося до Європейського банку реконструкції та розвитку з ініціативою виділення 80 мільйонів євро на запуск пілотного проєкту цієї програми. Кошти мали бути спрямовані на виплати людям, які втратили житло на ТОТ.

У серпні Олексій Кулеба, міністр розвитку громад та територій підтвердив, що Кабінет Міністрів ухвалить постанову, що відкриє можливість виплат компенсацій за житло для ВПО з ТОТ. Для цього Україна має домовленість із міжнародними партнерами про фінансування. Кошти призначені для перших 3 700 родин, які отримають допомогу. Згодом стали відомі деталі.

Павло Фролов, голова Спеціальної комісії з питань захисту прав ВПО повідомив, що держава виплатить до 2 мільйонів гривень українцям, чиє житло зруйноване на ТОТ. У вересні Кабмін затверджує Постанову 1176. Це перший правовий механізм у державі, який відкрив шлях до компенсації людям, чиє майно залишилося на окупованих територіях. У листопаді ця постанова набула чинності.

Хто зараз має право на компенсацію?

Право на компенсації мають наразі дві категорії:

• учасники бойових дій визначені пунктами 19—25 частини першої
  статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
  захисту”;
• особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені пунктами 11—16
  частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії
  їх соціального захисту”.

Розмір компенсації становить 2 мільйони гривень на одну людину або родину у вигляді ваучера, ці гроші можна буде витратити на придбання нового житла, як перший внесок або для погашення іпотеки. Ваучер діє 5 років і не може бути переданий іншим особам.

Головною умова отримання ваучера для людини є:

• відсутність житла на підконтрольній Україні території;
• передача державі права на вимоги до рф по відшкодуванню збитків у зв’язку з внутрішнім переміщенням у розмірі отриманої допомоги.

Звідки гроші на компенсацію?

Додатково у жовтні редакція звернулась за роз’ясненнями до Мінрозвитку, де нам повідомили, що Програма фінансуватиметься переважно коштом міжнародних партнерів. Наразі підтверджено фінансування у розмірі 120 мільйонів євро (за сьогоднішнім курсом це понад 5 мільярдів гривень) від Банку розвитку Ради Європи (CEB). Також тривають переговори зі Світовим банком про залучення додаткових коштів. На першому етапі передбачалося надати допомогу приблизно 3 тисячам родин.

Водночас у проєкті державного бюджету на 2026 рік на реалізацію цієї програми передбачено 14 мільярдів гривень, стверджує Павло Фролов. За розрахунками уряду, це дозволить забезпечити житлом близько 7 тисяч родин ВПО. Тобто, фінансування, передбачене в держбюджеті-2026, більше приблизно на 180%, ніж уже раніше підтверджені кошти міжнародних партнерів. Відповідно, кількість родин ВПО, яких планують забезпечити житлом, зростає більш ніж на 130% — з близько 3 до приблизно 7 тисяч.

Подача на компенсацію за майно у Дії

1 грудня 2025 року внутрішньо переміщені особи, які втратили житло на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), вперше змогли подати заяву у Дії на отримання компенсації до 2 мільйонів гривень через житловий ваучер. Це кошти, які можна використати для придбання нового житла, сплати першого внеску або погашення іпотеки. 3 грудня стало відомо, що заяву на компенсацію подали вже понад 10 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Кількість заявників росте.

Куди звертатися бахмутянам, аби подати заявку на компенсацію?

З 1 грудня дві категорії переселенців з окупованих територій, майно яких знищене, можуть подати заявку на житловий ваучер в “Дії”. Зокрема, й бахмутяни, які або є учасниками бойових дій, або є людьми з інвалідністю внаслідок війни.

У МВА повідомили, що мешканці Бахмутської громади можуть отримати офлайн консультацію щодо оформлення житлового ваучера безпосередньо за місцем проживання — у Центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП). Для тих, хто не має можливості звернутися особисто, працює гаряча лінія за номером: +380 (95) 498 7615.

Чи буде компенсація за майно на ТОТ для тих, хто не підпадає під категорію Постанови 1176?

Наразі житлова допомога надаватиметься внутрішньо переміщеним особам, які мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. Розширення програми на інші категорії — наприклад, багатодітні сім’ї, пенсіонерів чи одиноких матерів, стане можливим тільки після залучення додаткових фінансових ресурсів. Мінрозвитку повідомило, що веде перемовини з потенційними донорами для забезпечення стабільного фінансування.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!