Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

На тимчасово окупованих територіях Донецької області окупаційна влада поступово створює умови, за яких жінкам буде майже неможливо перервати вагітність. Правозахисники зазначають, що формально прямої заборони може не бути, однак запроваджені правила та перевірки фактично блокують доступ до цієї медичної послуги.

Редакція дізнавалась деталі у Віри Ястребової, очільниці “Східної Правозахисної групи”.

На окупованій Донеччині посилюють контроль над жінками

Про нові тенденції на тимчасово окупованих територіях розповіла директорка ГО “Східна правозахисна група” Віра Ястребова. За її словами, інформацію про нові обмеження організація отримує через мережу інформаторів, адже значна частина команди походить із тимчасово окупованих територій.

Правозахисники фіксують, що окупаційні адміністрації почали впроваджувати заходи, які пояснюють “покращенням демографічної політики”. Однак на практиці ці рішення обмежують можливість жінок самостійно вирішувати питання вагітності та доступу до медичних послуг.

Віра Ястрібова пояснює, що жінкам доводиться проходити додаткові перевірки навіть для звичайного прийому у гінеколога, а лікарі дедалі частіше відмовляються проводити процедури через ризик переслідування.

“Нам стало відомо про те, що відбуваються певні тенденції, певні заходи, які окупаційні адміністрації проводять під егідою нібито поліпшення демографічної політики. Проте по суті усі обмеження, які введені на тимчасово окупованих територіях, і зміст цих нелегітимних документів зводиться до того, що фактично окупаційні адміністрації втілюють політику Кремля, щоб суттєво обмежити можливість жінки вільно вирішувати, чи залишати вагітність, чи не залишати”, — каже Віра Ястребова.

Додаткові перевірки та контроль у лікарнях

За словами правозахисниці, навіть під час звернення до жіночої консультації жінкам необхідно надавати додаткові документи. Зокрема, мова йде про російський паспорт, номер СНІЛС та результати флюорографії. Такі вимоги, за її словами, створюють механізм адміністративного контролю за населенням на окупованих територіях.

“По факту на сьогоднішній день жінка, яка має бажання звернутися взагалі до жіночої консультації, до гінеколога, ми навіть не кажемо за аборт, вона має надати СНІЛС, паспорт та флюорографію. Тобто фактично створюються умови, що якщо ти потребуєш медичного лікування, доступу до медицини, то окупаційні адміністрації тебе пропускають через фільтр такого контролю — чи отримав ти паспорт російського зразка, чи отримав ти СНІЛС, а тепер ще зроби флюорографію, щоб ми верифікували всі ці твої дані”, — додає правозахисниця.

Також вона зазначає, що вимога флюорографії пояснюється складною ситуацією із захворюваністю на туберкульоз на окупованих територіях, яку окупаційна влада намагається приховувати.

“Люди неохоче звертаються за медичною допомогою, тому що зруйнована інфраструктура, а перебування у так званих тубдиспансерах дуже небезпечне. Як кажуть джерела, ти можеш зайти туди із закритою формою захворювання, а вийти вже з відкритою. Лікування там неефективне, але флюорографію вони вимагають майже на кожному кроці як інструмент контролю”.

Лікарі бояться проводити процедури

Правозахисники зазначають, що раніше на окупованих територіях переривання вагітності було можливим, хоча часто залежало від фінансових можливостей жінки. Однак зараз ситуація значно ускладнилася.

“До цього це було відносно реалістично. Було питання тільки фінансове. Не було такого браку кадрів, і це робили, це не було прям проблемою. А зараз це дуже велика проблема. Лікарі і лікарні не бажають брати на себе відповідальність і попадати на олівець до спецслужб, тому їм простіше відмовити”, — пояснює Віра Ястребова.

За словами Ястрібової, подібні тенденції раніше спостерігалися і в окупованому Криму, де приватні клініки почали відмовлятися від проведення абортів через ризик перевірок та переслідувань.

Зростає ризик нелегальних абортів

Правозахисники також фіксують зростання попиту на медикаментозні засоби для переривання вагітності. Однак через дефіцит препаратів їхня вартість значно зросла.

“Вже збільшився попит на медичні препарати. Їх там дефіцит, їх не вистачає і ціна питання дуже висока. Якщо говорити про фармакологічний аборт на ранньому строку — це не всім підходить і теж має певні наслідки та ускладнення. А послуги у “сірій зоні” нікуди не зникнуть. Якщо жінка вирішила для себе, вона буде шукати шляхи, як вийти з цієї ситуації”.

При цьому правозахисниця наголошує, що заборони можуть призвести до небезпечних наслідків для жінок.

“Я не агітую за проведення переривання вагітності. Але розумію, які ризики може отримати жінка — аж до втрати життя через кримінальний аборт. Тому що комусь захотілося залізти до неї в особисте життя і проконтролювати, чому вона не народжує дитину”, — додає Віра Ястребова.

Окупаційна влада намагається підвищити народжуваність

За словами Віри Ястрібової, одна з причин таких рішень — демографічна ситуація на окупованих територіях. Населення там швидко старіє, а молодь виїжджає.

“Суттєво населення постарішало. Немає адекватної можливості жити, коли відсутня вода, коли поруч військовий контингент окупаційної армії. Молодь, навіть та, яка зростала там, намагається виїжджати…”.

Вона зазначає, що спроби підвищити народжуваність через обмеження абортів не вирішують реальних проблем регіону.

“Це один із кроків, нібито, виправити демографічну ситуацію. Але він абсолютно популістичний і не буде працювати. Я думаю, що ми стикнемося з численними випадками загибелі жінок від кримінальних абортів або отримаємо купу дітей-сиріт, яких Росія потім буде мілітаризувати за своїми програмами. Ключова мета — щоб народжувалися майбутні солдати, а хто їх буде виховувати, для росії не так й важливо”.

До теми:

“Я не хотів постійно жити у страху”: історія 19-річного хлопця, який вирвався з окупованої Херсонщини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська міська військова адміністрація анонсувала старт громадського обговорення плану трансформації мережі закладів загальної середньої освіти. Цей крок є обов’язковою частиною підготовки до всеукраїнського переходу на 12-річну систему навчання, який має повністю завершитися до 1 вересня 2027 року.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Громадське обговорення трансформації освіти Бахмута

За словами Анни Артюхіної, заступниці начальника Управління освіти, місто розпочинає поступовий процес реформування освітнього простору, котра передбачає перехід на 12-річну освіту до 1 вересня 2027 року.

Попередній план трансформації передбачає чіткий поділ навчальних закладів за рівнями здобуття освіти. Згідно з вимогами реформи, мережа складатиметься з п’яти гімназій, де школярі навчатимуться до 9 класу включно та здобуватимуть базову середню освіту. Після закінчення гімназії учні постануть перед вибором подальшого шляху — здобувати професійну чи академічну освіту в ліцеях. В бахмутській громаді функціонуватиме один ліцей, який працюватиме виключно для учнів старшої школи: 10, 11 та 12 класів.

“На сьогоднішній день, відповідно до того контингенту, який у нас є, ми бачимо, що це буде так. Але ж ви розумієте, що час плине, можливо, щось зміниться на краще, можливо, зменшиться контингент. У нас, на жаль, є тенденції до зменшення кількості учнів в дистанційному форматі“, — пояснює поточну ситуацію Анна Артюхіна.

Посадовиця також зауважила, що кількість закладів може скоротитися, якщо якась зі шкіл буде змушена призупинити свою діяльність. Проте на сьогодні функціонують усі шість установ, і адміністрація вбачає їхнє майбутнє саме у форматі “1 ліцей та 5 гімназій”.

Що очікують від бахмутян на громадських обговореннях

Публічні консультації з громадськістю офіційно проходитимуть у період з 16 по 30 березня 2026 року. Бахмутська міська військова адміністрація закликає мешканців громади не залишатися осторонь та активно висловлювати власні позиції.

Головна мета цього процесу — зібрати конструктивний фідбек від батьків школярів, освітян та громадськості. Влада очікує почути пропозиції щодо того, які саме школи доцільно перетворити на гімназії, а також загальне бачення розвитку освітньої мережі в умовах евакуації.

“Думку громадськості ми будемо розглядати, враховувати, за підсумками громадського обговорення готується звіт. Якщо потрібно буде вносити якісь корегування до плану трансформації, будемо вносити”, — запевнила Анна Артюхіна.

Детальну інформацію щодо обговорення представники МВА опублікують до 16 березня.

Читайте також:

Вступна кампанія 2026 для молоді з ТОТ: чому Україна втрачає абітурієнтів та як це змінити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!