Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Від початку жовтня 2026 року з підконтрольної Україні території Донецької області виїхали 4 340 людей. Найбільше мешканців евакуювалися з Краматорська та Слов’янської громади. Наразі в області залишаються близько 71,3 тисячі цивільних, серед яких понад 3 тисячі дітей.

Про це повідомили представники Донецької обласної військової адміністрації під час брифінгу, 14 жовтня, щодо евакуації населення.

Евакуація з Донеччини: скільки людей виїхали у жовтні

За словами начальника відділу департаменту з питань цивільного захисту Донецької ОВА Дмитра Петліна, від початку жовтня підконтрольну Україні територію області залишили 4 340 людей. Найактивніше мешканці виїжджають із великих міст Донеччини. Зокрема, за майже два тижні жовтня:

• з Краматорська евакуювалися понад 2 100 людей;
• зі Слов’янської громади — близько 700;
• з Олександрівської громади — близько 400;
• з Новодонецької громади — близько 200 людей.

За даними ОВА, на підконтрольній Україні території Донеччини залишаються близько 71 300 цивільних мешканців. Приблизно 60% із них перебувають у громадах, де тривають активні бойові дії. Загалом від початку евакуаційних заходів місця постійного проживання залишили понад 1 мільйон 467 тисяч мешканців Донеччини, серед яких понад 216,5 тисячі дітей.

Скільки дітей залишаються на Донеччині

Начальниця служби у справах дітей Донецької ОВА Юлія Рижакова повідомила, що на підконтрольній Україні території області залишаються 3 069 дітей. Із них 2 293 дитини перебувають у трьох громадах, віднесених до територій активних бойових дій:

• Слов’янська громада — 1 618 дітей;
• Краматорська громада — 638 дітей;
• Святогірська громада — 37 дітей.

У дев’яти населених пунктах чотирьох громад, де оголошена обов’язкова евакуація дітей у примусовий спосіб разом із батьками або законними представниками, залишаються 387 дітей зі 184 родин. З 9 жовтня в області триває 39-й етап такої евакуації. За жовтень із небезпечних населених пунктів у межах цих заходів евакуювали 221 дитину зі 160 родин. Найбільше — із Краматорської громади, звідки виїхали 159 дітей зі 114 сімей.

Також евакуювали:

• зі Слов’янської громади — 39 дітей із 29 родин;
• з Новодонецької — 19 дітей із 14 родин;
• зі Святогірської — 4 дітей із 3 родин.

За інформацією ОВА, випадків примусової евакуації дітей без супроводу законних представників наразі не було.

Куди евакуюють мешканців Донеччини та яку допомогу надають

За словами представника департаменту соціального захисту населення Дмитра Пожарського, від початку жовтня через транзитні центри в Харківській та Дніпропетровській областях безоплатно розселили 275 людей. Серед них — 36 дітей та 107 маломобільних осіб.

Найбільше евакуйованих прийняли:

• Житомирська область — 70 людей;
• Рівненська — 36;
• Одеська — 32;
• Кіровоградська — 30;
• Хмельницька — 29.

Із 107 маломобільних людей 75 розмістили в медичних закладах у межах урядового проєкту довготривалого медсестринського догляду. Ще 11 людей, які потребують стороннього догляду, прийняли комунальні заклади Житомирщини.

У транзитних центрах евакуйованим допомагають оформити одноразову грошову допомогу, надають гуманітарну та психологічну підтримку. За потреби медики допомагають підготувати документи для подальшого догляду.

Для родин із дітьми підготували місця на Закарпатті

Окремо представники ОВА повідомили про можливість безоплатного розміщення родин із дітьми на Закарпатті. У відремонтованому за підтримки гуманітарної місії “Проліска” гуртожитку неподалік Хуста готові прийняти до 42 людей.

Для організації переїзду родинам потрібно звернутися до своєї військової адміністрації. За інформацією посадовців, евакуацію залізницею, зустріч після прибуття та перевезення до гуртожитку організовують безоплатно. Також для мешканців Донеччини продовжують курсувати евакуаційні поїзди: з Харківської області, щодня, а з Дніпропетровської, через день.

До теми:

На Донеччині вводять 20-годинну комендантську годину — Вадим Філашкін

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Внутрішньо переміщені особи можуть залишитися без виплат на проживання через технічні помилки в державних реєстрах. Система часто фіксує виїзд людини за кордон, але не відображає її повернення в Україну.

Про це повідомив народний депутат, голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО Павло Фролов.

За яких умов ВПО скасовують виплати через виїзд за кордон

Згідно з чинними правилами, виплату допомоги на проживання можуть припинити, якщо переселенець перебував за межами України:

• понад 30 днів поспіль;
• понад 60 днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.

Водночас ці терміни можуть бути збільшені до 60 та 90 днів відповідно. Для цього необхідно надати документальне підтвердження поважних причин перебування за кордоном, серед яких — лікування, реабілітація, службове відрядження або оздоровлення дітей.

Як відновити допомогу в разі помилки

Якщо виплати припинили безпідставно через збій у даних Державної прикордонної служби, для їх відновлення необхідно виконати наступні кроки:

• пвернутися до відділення Пенсійного фонду України (ПФУ) та з’ясувати точну причину скасування допомоги;
• перевірити свої дані про перетин кордону, за необхідності — отримати офіційну довідку-підтвердження від Держприкордонслужби;
• додати до ПФУ або Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) заяву разом із підтвердними документами для перегляду рішення.

Як планують системно вирішувати проблему

Павло Фролов зазначив, що вже звернувся до прем’єр-міністра України з вимогою налагодити роботу баз даних та відновити виплати переселенцям, які втратили їх виключно через технічні збої у реєстрах.

Крім того, посадовець запропонував запровадити обов’язкове SMS-інформування для всіх ВПО, яким припиняють виплату допомоги на проживання. За його словами, такі повідомлення обов’язково мають містити причину скасування та детальну інструкцію щодо порядку оскарження цього рішення.

Читайте також:

Грошова допомога для ВПО з Бахмута: хто і як може отримати виплати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!