Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Сьогодні у Харкові стартує запис на продуктову допомогу. Подати заявку можуть місцеві жителі та ВПО, які мають пільгову категорію. Видача наборів відбудеться в неділю, 5 липня.

Про це повідомляє благодійна організація “Зіронька надії”.

Гуманітарна допомога для ВПО у Харкові, реєстрація

Сьогодні, 3 липня, стартує запис на продуктову допомогу для мешканців Харкова від БО “Зіронька надії”. Записів буде кілька для різних пільгових категорій:

• родини, які виховують дітей з інвалідністю (місцеві та ВПО);
• багатодітні родини;
• малозабезпечені родини;
• діти, які постраждали внаслідок воєнних дій.
• люди з інвалідністю першої та другої групи.

Запис на допомогу відбуватиметься в Telegram-каналі благодійної організації. Для родин, в яких виховуються діти з інвалідністю, людей з інвалідністю реєстрація розпочнеться о 15:00. Для багатодітних і малозабезпечених родин, постраждалих дітей — о 16:00.

Коли відкриється реєстрація, у групі потрібно написати свої прізвище, ім’я, по-батькові, зазначити пільгову категорію і одразу надіслати документ підтвердження категорії у приватні повідомлення.

Серед умов отримання допомоги — підписка на соціальні мережі благодійної організації (Facebook та Instagram).

Видача допомоги запланована на неділю, 5 липня.

Читайте також:

• Безкоштовні рюкзаки для першокласників ВПО: у Броварах розпочали збір заявок
• Бахмутська МВА збільшила розміри матеріальної допомоги: кому і на скільки
• Як ВПО на Житомирщині можуть отримати допомогу на ремонт житла: умови

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ситуація з евакуацією в Донецькій області знову набирає обертів. Загострення проблем з електропостачанням, перебої з водою та регулярні російські обстріли змушують жителів регіону залишати свої домівки.

Про тенденції виїзду, найгарячіші напрямки та виклики для волонтерів редакції Бахмут IN.UA розповів Євген Ткачов, представник гуманітарної місії “Проліска” в Донецькій області.

Чому посилюється евакуація з міст Донеччини

Основними містами, звідки наразі найчастіше виїжджають люди, залишаються Краматорськ та Слов’янськ. Однією з головних причин посилення евакуації Євген Ткачов називає проблеми з критичною інфраструктурою.

“Особливо підштовхує людей зникнення електрики і великий проміжок, поки її відновлюють. Люди, мабуть, починають розуміти, що будь-якої миті вона зникне зовсім. І тоді для багатьох буде дуже складно проживати в багатоповерхівках. Тому я бачу, що саме ця категорія більше виїжджає“, — пояснює представник “Проліски”.

Проблема електропостачання безпосередньо впливає на наявність води у квартирах. За словами Євгена, тиск часто буває слабким, через що вода не доходить до верхніх поверхів, а в багатьох випадках зникає повністю.

Водночас російські обстріли продовжують залишатися головним фактором небезпеки. Як зазначає представник місії, поняття безпеки на Донеччині зараз просто не існує, адже удари завдаються постійно і по різних населених пунктах.

“Вчора в Олександрівці, через котру проходять всі транзитні шляхи, прямо посеред білого дня десь о 5-й КАБами відпрацювали по центру і по дорозі, по якій йде евакуація. Дрони залітають і в Краматорськ, і в Слов’янськ“, — розповідає представник гуманітарної місії “Проліска” в Донецькій області.

Жителі міст бачать, як закриваються будівельні магазини, зменшується трафік перевізників та скорочується кількість автівок на вулицях. Як наслідок: “Зранку вже замітно, з кожним тижнем Краматорськ, Слов’янськ пустіше і пустіше”.

Куди переїжджають мешканці області

Не всі жителі Донеччини одразу вирушають до інших областей України. Частина людей намагається знайти прихисток у віддалених селах власного регіону або на межі з сусідніми областями.

“Слов’янськ та Краматорськ пустішають. Навіть люди з цих місць намагаються виїхати в села, котрі подалі, наприклад, навіть в своїх регіонах. Зі Слов’янська там на Билбасівку хочуть приїхати, на Черкаське, на кордоні з Харківською областю, або сюди в Олександрівку“, — зазначає Євген Ткачов.

За його словами, жителі приватного сектору тримаються за власні будинки набагато довше. Наявність врожаю, худоби та власних колодязів дозволяє їм долати труднощі, з якими стикаються мешканці багатоповерхівок, тому евакуація з сіл відбувається значно повільніше.

Як працює евакуація з речами від місії “Проліска”

Гуманітарна місія “Проліска” реалізує проєкт безкоштовної евакуації родин разом із їхнім майном. Для реєстрації необхідно звернутися на номер гарячої лінії 0800 688. Від людей не вимагають жодних документів під час реєстрації, проте просять чітко підготувати відповіді щодо складу сім’ї, адреси та переліку майна.

“Те, що для нас дуже важливо, і це іноді буває складніше всього — тобто перерахувати те майно, яке люди хочуть вивезти. Тому що щось ми веземо, щось ми не веземо, бо різні випадки бувають. Іноді люди хочуть і трішечки свій бізнес перевезти, і будівельні матеріали, або там 20 мішків з вугіллям. Тому просто підготувати відповіді, яке саме майно, тому що в нас різні вантажівки, різні об’єми, різна вантажоспроможність“, — наголошує представник гуманітарної місії “Проліска” в Донецькій області.

Якщо речей небагато, місія об’єднує вантажі двох або трьох родин. Людей транспортують мікроавтобусами, а їхні речі — вантажівками. Окремим питанням є евакуація тварин. Волонтери готові допомагати, але просять господарів заздалегідь продумати деталі. Маленьких тварин можна перевозити на колінах у мікроавтобусі, а великих — у вантажівках, обов’язково у клітках або спеціальних переносках, враховуючи погодні умови.

Небезпеки та виклики для евакуаційних бригад

Робота евакуаційних бригад супроводжується постійними небезпеками та технічними труднощами. Ворожі обстріли відбуваються протягом усього світлового дня, тому пристосуватися до безпечного часу виїзду неможливо. Російська армія часто завдає ударів по інфраструктурних об’єктах, зокрема по автозаправних станціях.

“В дорозі бачимо автозаправочні станції згорівші. Тому зараз наші водії отримали інструкцію, що на автозаправочних станціях ніяких хот-догів, ніякої кави. Швиденько заправились і швиденько тікати. Це навіть не тільки прифронтова територія, а й в Харківській, і в Донецькій областях“, — розповідає Євген Ткачов.

Крім обстрілів, волонтери стикаються з логістичними труднощами. Робота засобів радіоелектронної боротьби глушить навігатори, а відсутність табличок із назвами перейменованих вулиць та номерами будинків суттєво ускладнює роботу фахівців під час пошуку адрес.

Читайте також:

“Ми взяли з собою по одній дорожній сумці, сіли в машини, і поїхали”: історія бахмутянки Аліни Дорохової

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!