Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Семаковська Тетяна 17:48, 14 Липня 2022

sosiura volodymyr mykolayovych 5d477До гуртка української шкільної молоді Бахмута належав молодий Володимир Сосюра, в майбутньому класик української радянської літератури. І саме в Бахмуті він робив свої перші поетичні спроби, перейнятий тими ж ідеями національного відродження, що й його товариші по українському молодіжному руху, а невдовзі – й по збройній боротьбі за незалежну Україну. Фейки радянської пропаганди про цей періож життя видатного українського поета описує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. Дізнавайтесь історію і перевіряйте себе у тесті.

Розповідаючи про бахмутян – учасників Української революції 1917 – 1921 років, які після поразки визвольних змагань продовжили свою діяльність в еміграції, ми вже згадували невідомі в радянський час імена Валентина Костенка й Миколи Малашка – учнів Бахмутського реального училища та Бахмутської чоловічої гімназії, які в 1917 – 1918 роках стояли на чолі новоствореної організації українців, учнів-середньошкільників міста. Яскравим представником цього руху був і Володимир Сосюра.

Читайте також: 

Першим своїм літературним твором Сосюра вважав вірш «Чи вже не пора…», опублікований у журналі гуртка Бахмутської української шкільної молоді, що видавався в 1918 році під назвою «Вільні думки». Про це сам поет свідчив, відповідаючи на анкету «Універсального журналу» в числі від 2 грудня 1928 року:

«1918 року, коли німці захопили Україну, я вчився в сільсько-господарській школі при ст. Яма, Північно-Донецьких залізниць (нині мсто Сівесрьк).

В Бахмуті почав виходити журнал учневої молоді «Вільна Думка», де й надрукували мого першого вірша: «Чи вже не пора».

290346370 414954300560875 3746722570270564338 n 9070d

Сторінка журналу з публікацією вірша В.Сосюри

 

Читайте також:  

Перший надрукований «вірш»… Та ще й в журналі. Я носив цього журнала, як зірку, і показував знайомим. Я не сміюся з тих хвилин радості, і з вірша – мого першого наївного вірша, – моєї дитинки, що потонула в громі громадянської війни. Повстанцем возив і носив я з собою цей журнал і коли думав, що умру від тифу, подарував його сестрі-жалібниці, щоб передала його моїй матері.

Чудно. Тепер у мене жодної збірки моїх поезій (пороздавав), жодної книжки, де пишеться про мене. Такий я став розгублений. А тоді… Чудно, чудно… Затуманився образ смуглявого наївного селюка, одлітають спомини про грози минулого й перший вірш, як мій перший постріл».

Спогад, датований 1928 роком і опублікований у радянській пресі, дещо змінює хронологію подій й адресує гнівну поетичну інвективу нібито німецьким окупантам. Але ж німецькі війська розпочали активні дії на території Української Народної Республіки в другій половині лютого 1918 року згідно умов Берестейського миру, підписаного УНР із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією. А перший і єдиний номер бахмутського учнівського журналу «Вільні думки», знайдений нами у Національній історичній бібліотеці України, датується січнем 1918 року.

290511738 576942320615957 7291608512631693545 n b1ba7

Видатний український письменник Володимир Сосюра в в молоді роки.

290359147 358415509767647 2006130621628714294 n a2509

Кам’янське сільськогосподарське училище при станції Яма Бахмутського повіту

22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила державну самостійність УНР. Хто ж той ворог, що кував кайдани вільній Україні, і з яким закликав битись молодий поет своїм віршем? Зрозуміло, що це була більшовицька Росія, яка вже в грудні 1917 року розпочала неоголошену війну проти України. До середини лютого більшовики захопили Донецький басейн, Слобожанщину і всю Лівобережну Україну, зайняли Київ і значно просунулися на Правобережжі. Лише вступ до війни союзників – німців та австро-угорців, які за Берестейським договором зобов’язалися надати Україні військову допомогу проти радянської Росії, призвів до очікуваного перелому в ході бойових дій.

 


 

На початку березня українські та німецькі війська вступили до Києва, а вже в перших числах травня вся територія України, включно з Донеччиною і Луганщиною, була звільнена від більшовиків. Союзні війська зайняли також і Крим, і командування Чорноморського флоту визнало владу УНР. Перша війна за Україну була програна більшовиками. Близько 70 днів знадобилося військам союзників для відвоювання всієї території України.

291585938 1381521122311026 1510792475143358818 n 9abfe

Титульний аркуш журналу «Вільні думки». м. Бахмут, січень 1918 р

Володимир Сосюра на початку 1918 року ще був учнем Кам’янського сільськогосподарського училища при станції Яма (нині – місто Сіверськ). А вже в травні – червні того ж року, за часів Української держави гетьмана П. Скоропадського, бачимо його в складі українського війська, добровольцем Бахмутської повітової охоронної сотні. У листопаді 1918 року під час протигетьманського повстання розташований у Донбасі 3-й Гайдамацький полк перейшов на бік Директорії УНР. Серед інших до 3-го Гайдамацького полку вступив і В. Сосюра і воював на боці «петлюрівців» аж до кінця 1919 року. Згодом він докладно описав свою службу в гайдамаках на сторінках автобіографічного роману «Третя Рота», що був повністю опублікований лише через багато років після його смерті, в 1988 році. А в радянські часи багато сторінок своєї революційної біографії нашому видатному землякові доводилось ретельно приховувати й багаторазово складати перед партійними наглядачами покаяння за націоналістичні «ухили» в творчості.

290544364 378649947706437 5753090759268065824 n 1b369

Володимир Сосюра. 1950-і роки. Фотопортрет, подарований музею міста Бахмута (тоді – Артемівська).

Читайте також: 

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Фронт на Донеччині: росіяни зменшили кількість атак на Костянтинівському та Лиманському напрямках

Семаковська Тетяна 11:00, 21 Листопада 2026
Донеччина / фото Генштаб ЗСУ

На Донеччині тривають активні бойові дії. Найактивніше противник атакує на Покровському та Костянтинівському напрямках, де протягом доби українські військові зупинили 26 та 9 штурмів відповідно. Загалом у Донецькій області протягом минулої доби зафіксували 46 наступальних дій російських військових, що на 14 менше, ніж напередодні. Інтенсивність штурмів помітно знизилася на Костянтинівському та Лиманському напрямках — на 9 та 7 атак відповідно, тоді як на Покровському тиск дещо зріс.

Про ситуацію на фронті розповідає Бахмут IN.UA.

Що відбувається на фронті Донеччини

Найбільше атак протягом минулої доби, 20 листопада, зафіксовано на Покровському напрямку. За даними Генштабу, тут українські військові зупинили 26 штурмів противника — на 2 більше, ніж добою раніше. Російські військові атакували у районах Софіївки, Новогришиного, Новопавлівки, Торецького, Кучерового Яру, Білицького, Вільного, Добропілля, Чернігівки та Сергіївки.

На Костянтинівському напрямку зафіксовано 9 атак — це удвічі менше (на 9 атак), ніж напередодні. Противник вів штурмові дії в районах Костянтинівки, Новоселівки та Новопавлівки.

На Лиманському напрямку минулої доби росіяни провели 6 атак — на 7 менше, ніж днем раніше. Українські військові зупинили спроби противника просунутися вперед у районах Колодязів та Лимана.

На Слов’янському напрямку противник здійснив 5 атак (стільки ж, як і за попередню добу) — у районах Кривої Луки та Ямполя.

На Краматорському напрямку минулої доби російські військові активних дій не проводили, як і напередодні.

Втрати росіян за 20 листопада

За даними Генштабу ЗСУ, протягом 20 листопада російські військові втратили:

  • близько 1 730 осіб особового складу (пораненими та вбитими);
  • 24 бойові броньовані машини;
  • 21 артилерійську систему;
  • 1 РСЗВ;
  • 2 засоби ППО;
  • 7 наземних робототехнічних комплексів;
  • 1 065 БПЛА оперативно-тактичного рівня;
  • 82 крилаті ракети;
  • 283 одиниці автомобільної техніки та автоцистерн;
  • 2 одиниці спецтехніки.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До Дня Гідності та Свободи: бахмутянин Андрій Лоза про два Майдани та події 2014 року

Семаковська Тетяна 10:00, 21 Листопада 2026

Напередодні 21 листопада, коли Україна відзначає День Гідності та Свободи, ми згадуємо події, що змінили хід нашої історії та загартували покоління борців за незалежність. Серед тих, хто відстоював український вибір ще з 2004 року, а взимку 2013–2014 років пройшов крізь газові атаки, побиття силовиками та Лук’янівське СІЗО, — бахмутянин Андрій Лоза.

Народжений у Бахмуті, він свідомо перейшов на українську мову в розпал Помаранчевої революції, ламаючи міфи про “російськомовний Донбас” у центрі Донецька. Згодом очолював міський осередок ВО “Свобода”, був затриманий силовиками на Водохреща 19 січня 2014 року, боронив рідну землю у складі добровольчого батальйону “Січ”, а під час повномасштабної війни став на захист Київщини.

Про першу поїздку на Майдан із 800 гривнями в кишені, жорстоке затримання на вулиці Грушевського, проросійський спротив у Бахмуті навесні 2014-го та мрію про відбудову рідного міста Андрій Лоза розповів редакції Бахмут IN.UA.

“Вийшов на перон у Києві вже українськомовним”: Помаранчева революція та робота в Донецьку

Андрій Лоза народився 1 червня 1983 року в Бахмуті, навчався у місцевій школі №13. Заклад тоді був російськомовним — українську мову та літературу викладали лише двічі на тиждень. Проте вчителька української, родом із Поділля, зуміла прищепити хлопцеві любов до рідного слова, яка згодом стала визначальною в його житті.

У 2002–2007 роках Андрій працював у Донецьку за графіком “чотири через чотири”: чотири доби в обласному центрі, чотири — вдома в Бахмуті. Працював у відомих закладах у середмісті Донецька — на бульварі Пушкіна, площі Дзержинського та в районі між “Донбас Ареною” і старим стадіоном “Челюскінців”.

Переломний момент стався восени 2004 року, у розпал Помаранчевої революції. Андрій ніколи не приховував своїх проукраїнських поглядів на роботі, тож зрештою керівництво ресторану попросило його звільнитися. Не вагаючись, із 800 гривнями в кишені він сів на потяг до Києва — вперше їхати до столиці, на Майдан.

“Саме в поїзді, в тамбурі, я згадав свою шкільну вчительку української мови з тринадцятої школи. І вирішив: усе, переходжу на українську. На перон київського вокзалу я вийшов уже українськомовним. А коли повернувся до Донецька, почав спілкуватися українською з гостями в закладі. Не розуміли мене відсотків п’ять-десять — ті, хто приїхав із росії. Усі інші чудово розуміли, ще й гарні чайові залишали. Ніякого “мовного питання” в Донецьку не існувало — це була вигадка політтехнологів“, — згадує Андрій Лоза.

“У мене не було Євромайдану — була Революція Гідності”: грудень 2013-го та Банкова

Перед початком Революції Гідності Андрій очолював бахмутський міський осередок ВО “Свобода” на громадських засадах, заробляючи на життя роботою на фермерському господарстві в Покровському. Коли наприкінці листопада 2013 року силовики жорстоко побили студентів у Києві, він разом із побратимами вирушив до столиці.

Із 1 грудня 2013 року по 19 січня 2014 року бахмутянин безвиїзно перебував у вирі протестів. Для нього ці події від самого початку мали глибший сенс, ніж просто зовнішньополітичний курс країни.

“У мене ніколи не було “Євромайдану”. Революція Гідності — це те, чого нам не вистачало, і цей гештальт досі повністю не закритий. Ще не всі розуміють, що таке гідність і власна цінність“, — наголошує чоловік.

Уже в перший день зими, 1 грудня, Андрій опинився в епіцентрі подій на вулиці Банковій — стояв безпосередньо біля того самого грейдера, коли активісти намагалися стримати людей і не допустити провокацій проти силовиків. Тоді ж він отримав своє перше “хрещення” сльозогінним газом та контузію.

Водохреща на Грушевського, побиття силовиками та Лук’янівське СІЗО

Найважчим спогадом тієї зими для Андрія стало 19 січня 2014 року — Водохреща, яке увійшло в історію Майдану як “Вогнехреща”. На той момент бахмутянин мав статус помічника народного депутата та посвідчення позаштатного кореспондента газети “Всеукраїнське об’єднання «Свобода»”, допомагаючи журналістам і стрімерам висвітлювати події наживо.

Того дня він разом із побратимами з’їздив скупатися в ополонці, вирішив кинути курити, одягнув вишиванку, а зверху — теплу куртку з капюшоном. Повернувшись на Майдан, побачив, що на вулиці Грушевського спалахнули активні сутички: силовики застосовували водомети на морозі, в повітрі літали світлошумові гранати. Андрій пішов туди, наївно розраховуючи, що журналістське посвідчення та статус помічника нардепа захистять його в межах закону.

“Мене витягли прямо з автобуса, де перебували журналісти. Люди в чорному камуфляжі без розпізнавальних знаків натягнули мені на голову капюшон, заламали руки в “ластівку” і відвели до бордюру біля Червоного корпусу університету. Почали бити ногами, вимагаючи розставити ноги. Дякувати Богу, я займався спортом: згрупувався, закрився в “замочок”, і це мене врятувало від тяжчих травм“, — розповідає Андрій.

Після затримання його близько трьох-чотирьох годин возили Києвом в автозаку. У кишені дивом залишився мобільний телефон, тож Андрій встиг зателефонувати до пресцентру Революції Гідності й повідомити, що його везуть до Деснянського райвідділу міліції. Коли автозак прибув на місце, там уже чергували адвокати та народні депутати. Попри це, за командою одного з міліцейських керівників затриманого кинули до камери, відрізавши шнурки та витягнувши пояс.

На суді взяти бахмутянина на поруки пропонували народні депутати та громадські діячі, однак суддя відправив його під варту — формальною підставою стало те, що Андрій був зареєстрований у Бахмуті (тоді Артемівську), а не в столиці.

“Спершу мене на дві доби помістили в ізолятор тимчасового тримання. Єдиний плюс, який я там отримав, — у камері була гаряча вода і я нарешті виспався після тижнів на барикадах. Потім перевели до Лук’янівського СІЗО. Хлопці в камері раділи, бо побратими з волі передавали мені сигарети, а я тримався і не курив — пообіцяв собі, що закурю лише тоді, коли вийду“, — ділиться спогадами ветеран.

У СІЗО, попри спроби тиску, Андрій відчув несподівану солідарність: навіть серед звичайних в’язнів до майданівців ставилися з повагою. А звільнення в лютому 2014 року, коли режим Януковича вже сипався, обернулося справжнім юридичним курйозом.

“Шевченківський суд змінив мені запобіжний захід на нічний домашній арешт — із десятої вечора до ранку за місцем прописки в Артемівську. Конвоїри в Києві розгубилися: вони мали везти мене під домашній арешт на Донеччину, а в країні вже тривала розв’язка, Янукович тікав із Межигір’я, і ніхто не розумів, що робити. Зрештою мене просто відпустили. Вийшовши за ворота, я, як і обіцяв, з’їв добрий шматок м’яса і закурив“, — посміхається Андрій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Фронт на Донеччині: росіяни зменшили кількість атак на Костянтинівському та Лиманському напрямках

На Донеччині тривають активні бойові дії. Найактивніше противник атакує на Покровському та Костянтинівському напрямках, де протягом доби українські військові зупинили 26 та 9 штурмів відповідно. […]

До Дня Гідності та Свободи: бахмутянин Андрій Лоза про два Майдани та події 2014 року

Напередодні 21 листопада, коли Україна відзначає День Гідності та Свободи, ми згадуємо події, що змінили хід нашої історії та загартували покоління борців за незалежність. Серед […]

часів яру
Важливо

Росіяни активізували малі піхотні групи біля Часів Яру та посилили удари по логістиці

Російські війська намагаються просуватися поблизу Часів Яру, використовуючи малі піхотні групи та погіршення погодних умов. Одночасно окупанти посилили удари дронами по логістичних маршрутах українських військових. […]

Як авторизуватися в Армія+ та отримати доступ до застосунку: покрокова інструкція від Міноборони

Військовослужбовці, які стикаються з помилками під час входу в застосунок “Армія+”, можуть розв’язати проблему за допомогою оновленої інструкції від Міністерства оборони. За даними відомства, запропонований […]

субсидії

Чому переселенці не можуть скористатися програмою субсидій на оренду житла

З січня 2025 року в Україні діє програма субсидій на оренду житла для ВПО. Кошти на реалізацію програми в бюджеті є, але фактично вона не […]