Кращі представники бахмутської молоді у 1917 – 1918 роках зв’язали свою долю з українським визвольним рухом, пройшли буремними шляхами Української революції, і в складних умовах еміграції залишилися вірними своєму народу, ідеям національного визволення й поступу. Їхні імена залишилися в літописі Української Господарської Академії, заснованої нашим видатним земляком – Микитою Шаповалом. Хто ці люди і чим вони займалися, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Розповідаючи про видатного діяча Української революції 1917 – 1921 років, нашого земляка родом із села Серебрянки Микиту Шаповала, члена Центральної Ради, міністра урядів УНР, видатного поета й публіциста, вченого-соціолога, ми згадували його подвижницьку діяльність з розбудови українського життя на еміграції в 1920-30-х роках. За його ініціативи у Чехо-Словаччині, при підтримці президента республіки Томаша Масарика, була створена низка українських громадських та освітніх інституцій, серед них і Українська Господарська Академія в Подєбрадах.

В курортному місті Подєбрадах за 50 кілометрів від Праги, на правому березі річки Лаба, височіє замок чеського короля Юрія Подєбрадського. Саме в ньому 1922 року розмістилася Українська господарська академія, заснована Українським громадським комітетом у Празі при фінансовій допомозі міністерства закордонних справ Чехо-Словаччини. Через це впродовж 1922 – 1935 років у місті склалася численна українська громада.

Академія складалася з трьох відділів: агрономічно-лісового, гідротехнічно-технологічного та економічно-кооперативного, мала для своїх навчальних потреб кабінети, лабораторії, господарчу ферму, лісовий розсадник, метеорологічну станцію, ґрунтовну бібліотеку, що налічувала 25600 томів фахової наукової літератури різними мовами.

Подєбрадський замок – осідок Української Господарської Академії

Метою чехословацького уряду, який фінансував її діяльність, було надати допомогу українцям, які опинилися в скрутній ситуації на чужині, без засобів для існування. Керівництво ж УГА ставило іншу мету – підготовку керівних кадрів для майбутньої Української самостійної держави. Багато студентів запам’ятали заклик голови Українського громадського комітету Микити Шаповала спішити вчитися, «а то скоро нас покличе Батьківщина».

У професорсько-викладацькому складі переважали відомі українські політики і вчені, урядовці, дипломати й військовики часів Української Народної Республіки. Серед професорів були два колишні прем’єр-міністри  УНР – Борис Мартос та Ісак Мазепа.

Студентами також ставали активні учасники українських визвольних змагань, а після їх поразки – вимушені емігранти в країнах Центральної Європи. Це були насамперед козаки і старшини Армії УНР, учасники козацько-селянського руху, повстанські отамани. Були серед студентів і генерали, як-от Олекса Алмазов та Іван Омелянович-Павленко. Тож не дивно, що в господарській академії поруч зі зверненням «пане колего» можна було почути «пане хорунжий», «пане сотнику», «пане полковнику».

Серед офіційних автобіографій студентів та вступників до академії, що збереглися в архіві УГА, збереглися життєписи наших земляків-бахмутян, активних учасників українських визвольних змагань 1917 – 1921 років.

Учень Бахмутського реального училища Валентин Костенко

Так, у цьому «Подєбрадському полку» УНР, як його згодом стали називати, знаходимо Валентина Костенка, одного з очільників українського молодіжного руху в Бахмуті в 1917 – 1918 роках. Він народився 11 лютого 1898 року на хуторі Весела Гора Бахмутського повіту (тепер належить до Самарської сільради Олександрівського району Донецької області).

Валентин Костенко навчався в Бахмутському реальному училищі, де під час навчання у 1917 році виступив організатором Вільного козацтва в Бахмуті. На початку 1918 року він стояв на чолі організації середньошкільників-українців міста. У квітні 1918 року втік від більшовицьких репресій та вступив до української армії.

В серпні 1918 року демобілізувався як учень. У 1919 році поступив до Катеринославського гірничого інституту. Брав участь у повстанні проти денікінщини в складі різних повстанських загонів. Потім перебував на еміграції в Чехословаччині, де в 1927 році скінчив Українську Господарську Академію. Був відомий як інженер-економіст, кооператор і журналіст.

Учень Бахмутської чоловічої гімназії Микола Малашко

Іще один визначний діяч українського національного руху на Донеччині – Микола Малашко, який народився 5 грудня 1898 року в селі Мар’їнка Маріупольського повіту (тепер місто Мар’їнка Донецької області). У 1917 – 1918 роках він навчався в Бахмутській чоловічій гімназії, був ініціатором створення організації учнів-середньошкільників міста й повіту.

Микола Малашко брав активну участь у створенні Вільного козацтва Торецької Січі, а пізніше – Вільного козацтва Донецького басейну. У березні 1918 року молодий хлопець втік від більшовицького арешту до Запорозької дивізії, де прослужив до проголошення влади гетьмана П. Скоропадського. Потім відновив навчання у Бахмутській гімназії й закінчив її 1919 року.

Того ж літа Малашко долучився до повстання проти денікінщини, яке очолював його старший брат Михайло Малашко. До жовтня 1920 року брав активну участь в українському повстанському русі, та врешті був змушений із Катеринославським повстанським кошем емігрувати до Румунії. У 1922 – 1927 роках навчався в Українській Господарській Академії в Подєбрадах за фахом інженера-економіста й був залишений у ній професорським стипендіатом.

В одній із анкет на питання «В яких країнах маєте бажання працювати?» Микола Малашко відповів: «На Україні, на землях з українським населенням, де прийдеться». А на інше питання «Які фізичні вади маєте?» відповів: «Кулю в грудях».

Учениця Бахмутської жіночої гімназії Ганна Марченко

Незвичайною була також доля Ганни Марченко (дівоче прізвище – Лифар), яка народилася 10 червня 1899 року в селі Вірівка Бахмутського повіту. Закінчивши Бахмутську жіночу гімназію, вона в 1918 – січні 1919 року була слухачкою першого курсу історико-філологічного факультету Київських вищих жіночих курсів. Потім працювала в Міністерствах преси, внутрішніх справ, народного господарства уряду УНР, евакуювалася разом з урядовими установами в січні 1919 року. В еміграції закінчила Українську Господарську Академію в 1927 році, отримавши фах інженера-економіста. Загинула вона в 1944 році під час польського повстання у Варшаві, її чоловік в той час перебував у складі дивізії «Галичина».

Микола Малашко, Ганна Марченко, Валентин Костенко залишаться в пам’яті бахмутян як свідчення про наш довгий історичний шлях в набутті незалежності України. Як свідчення про глибоке прагнення до державності.

Фото з архіву Бахмутського краєзнавчого музею та з вільного доступу.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

15 липня стало відомо, що Михайло Федоров залишив посаду міністра оборони. Підбиваючи підсумки роботи, він опублікував допис, у якому перелічив головні досягнення своєї команди та визнав реформи, які завершити не вдалося. Усунення Федорова викликала хвилю негативних реакцій у суспільстві, зокрама сьогодні у різних містах України жителі вийшли на мирну акцію проти відставки Міністра оборони.

Бахмут IN.UA зібрав головне про його роботу, відставку та те, що відбувається навколо оновлення уряду.

Коли Михайло Федоров очолив Міністерство оборони

Михайло Федоров очолив Міністерство оборони з 14 січня 2026 року. До цього він відповідав за цифрову трансформацію України, розвиток застосунку “Дія” та цифровізацію державних сервісів. На новій посаді одним із головних напрямів його роботи стала технологічна перевага української армії, розвиток оборонних інновацій, реформування закупівель та масштабування виробництва озброєння. 15 липня стало відомо, що Федоров подав у відставку. Джерела видання “Українська Правда” повідомили, що рішення про усунення Федорова було прийнято через те, що Зеленський більше не міг миритися з постійним конфліктом між Федоровим і Сирським. Ймовірним кандидатом на посаду Федорова буде Ігор Клименко, очільник МВС.

Один із депутатів “Слуги народу”, який був присутній на засіданні фракції, розповів: “Було видно, що президенту дуже важко про це говорити. Він хвилин десять буквально вичавлював із себе слова, підбирав формулювання, намагався пояснити своє рішення. Воно наче і виглядало раціональним, але було видно, що це звільнення Федорова дається дуже непросто”.

Які результати своєї роботи назвав Федоров

Після відставки Федоров опублікував перелік із 22 досягнень, які, за його словами, вдалося реалізувати команді Міністерства оборони. Серед головних результатів він виділив розвиток безпілотних технологій. За словами ексміністра, за чотири місяці Міноборони закупило більше дронів, ніж було придбано за весь попередній рік. Йдеться про FPV-дрони, дрони на оптоволокні, безпілотники для глибоких ударів, дешеві розвідувальні комплекси, наземні роботизовані комплекси та дрони-перехоплювачі.

Окремо він згадав запуск системного забезпечення бойових бригад безпілотниками, завдяки чому підрозділи мають отримувати прогнозовані поставки без ручного розподілу.

Федоров також заявив про реформування системи оборонних закупівель.

За його словами, Міноборони:

• запустило тендери на закупівлю далекобійної артилерії та сотень тисяч дронів;
• почало закуповувати автомобілі, багі та квадроцикли через конкурентні процедури;
• запровадило механізм 70% передоплати для закупівель через Brave1 Market;
• розпочало грантову програму для українських виробників ракет та вибухових речовин.

Окремим напрямом стала підтримка українського оборонно-промислового комплексу та масштабування виробництва сучасного озброєння.

Серед досягнень Федоров також назвав:

• підписання контрактів на ракети Patriot;
• запуск механізму закупівлі ракет за рахунок європейського кредиту;
• підвищення ефективності роботи ППО після впровадження аналізу кожної масованої атаки;
• успішне тестування української балістичної ракети, над якою працювали в зоні відповідальності Міністерства оборони;
• контракт на закупівлю винищувачів Gripen.

Також, за його словами, було створено Defense AI Center для впровадження штучного інтелекту у військовій сфері та Trophy Lab, який дозволяє партнерам вивчати захоплені російські військові технології. Колишній міністр окремо відзначив міжнародний напрям роботи. За його словами, за час його каденції відбулося три засідання Контактної групи з питань оборони України (“Рамштайн”), під час яких партнери оголосили про військову підтримку на десятки мільярдів доларів. Також Міністерство оборони працювало над залученням європейського фінансування для українських оборонних потреб.

Які реформи завершити не вдалося

У своєму зверненні Федоров визнав, що частину змін команда не встигла реалізувати.

Серед них:

• завершення організаційної реформи Міністерства оборони відповідно до стандартів НАТО;
• переведення всіх оборонних закупівель на тендерну систему;
• формування культури персональної відповідальності за ухвалені рішення.

За словами ексміністра, багато процесів уже були розпочаті, однак потребували більше часу.

Реакція суспільства та протести

Відставка Федорова спричинила негативний відгук у суспільства. Так, сьогодні, 16 липня у Києві, Львові, Івано-Франківську, Дніпрі, Одесі та інших містах України проходять мирні акції проти рішення щодо відставки Федорова.

Сергій Стерненко також повідомив, що припиняє роботу як радник міністра оборони. Він назвав Федорова “найкращим міністром оборони за всю історію України” та заявив, що його відставка “віддаляє державу від перемоги”.

За словами Стерненка, разом із відставкою міністра він втратив можливість впливати на розвиток військових технологій і закупівлі дронів.

“Прикро, що сьогодні наша держава стала значно далі від перемоги. Прикро, що реальні реформи навіть не дали розпочати, хоча все одно вдалося багато що змінити. Не прикро за вас, за людей, які усе бачать та розуміють. І підтримують. Це точно не кінець. Безмежна повага Михайлу. Подяка всім, хто не мовчить”, — написав Сергій Стерненко.

Марія Берлінська, керівниця проєкту Victory Drones критично висловилася щодо відставки Федорова, назвавши це “фатальною помилкою презедента”.

“Призначити Федорова міністром оборони – одне з наймудріших рішень Президента Зеленського.Звільнити Федорова зараз – одна з найбільших помилок Президента Зеленського. Те, що робив Федоров з командою для переваги в технологічній війні – безумовно талановито, а моментами навіть без перебільшення геніально. Ситуація в нас настільки погана, що звичайне гарне управління вже не допоможе. Це вже не простуда, не бронхіт і навіть не пневмонія. Останні стадії туберкульозу. Тут потрібен не звичайний терапевт, а консиліум світил медицини. Нас спасуть тільки асиметричні, технологічні, нестандартні і, виключно, геніальні рішення. Це рішення президента буде коштувати нам не дорого. А безумно дорого.

Ціна буде – життя і здоров’я сотень тисяч людей. Сотень тисяч, якщо не більше. Дуже хочу помилитись. Але я чітко і по суті відповідаю за кожен свій прогноз протягом 12 років війни. Фатальна помилка Президента. Доповідь завершено”, — написала Марія Берлінська.

Відставка Федорова і реакція росіян

Після повідомлення про відставку Михайла Федорова в російському інформаційному просторі з’явилися схвальні коментарі щодо цього рішення. Зокрема, окремі російські воєнні блогери та пропагандистські ресурси позитивно оцінили кадрові зміни в українському уряді. Редакція наводить ці реакції як факт інформаційного супроводу події.

До теми:

Кадрові зміни в Уряді: хто залишив свої посади

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Напередодні голосування за оновлений Кабмін з’являються наміри об’єднати в одному відомстві сферу ветеранської політики та питання ВПО. Громадськість висловлює занепокоєння. Об’єднання різних сфер в одному відомстві загрожує розмиванням його функцій.

На можливе об’єднання відреагувала Коаліція ветеранських організацій.

Можливе об’єднання політики ветеранів та ВПО: реакція

Напередодні голосування за оновлений Кабмін з’являються заяви про наміри об’єднати в одному відомстві сферу ветеранської політики та питання ВПО. Проти такого рішення виступає коаліція ветеранських організацій, у складі якої “Ветеран Хаб”, “Принцип”, “Юридична Сотня” та “Платформа відновлення людського капіталу. Рестарт”.

Громадськість попереджає про ризики можливого об’єднання Міністерства у справах ветеранів з іншими сферами. Це може розмити фокус роботи держави із людьми, які брали участь в обороні країни.

“Підтримка ветеранів, ветеранок та їхніх родин є не суто соціальною, вона є наскрізною і стосується усіх сфер діяльності уряду. Саме вона визначає престижність військової професії та формує бачення існування інституту резерву”, — зазначають у коаліції організацій.

Цільова аудиторія ймовірного відомства складатиме понад 15 мільйонів людей:

• учасники бойових дій — 1,8 мільйонів людей;
• члени родин УБД — понад 3,75 мільйонів людей;
• ВПО — до 6 мільйонів людей;
• українські біженці за кордоном — до 5 мільйонів людей.

Усі згадані групи мають різний досвід, а перетин потреб відбувається лише в окремих сферах, наприклад, житло, фінанси, здоровʼя. Це потребує різних інструментів підтримки, що призводитиме до труднощів в адмініструванні.

Ветеранські організації зазначають, що держава має остаточно визнати ветеранську політику надто великою і специфічною сферою, щоб ділити її з іншими напрямами. В умовах постійної війни кількість ветеранів та членів їхніх родин лише зростатиме. Тож інституційна спроможність та незалежність окремого міністерства є питанням національної безпеки.

У 2019 році в Україні вже був досвід обʼєднання сфер управління ветеранської політики, ТОТ та ВПО. Це паралізувало роботу як у напрямі ветеранської політики, так і в частині реінтеграції ВПО. Тому громадськість закликає не повторювати подібних рішень.

Читайте також:

• Кабмін створює Координаційну раду з питань ВПО: які завдання вона виконуватиме
• Як посилити роль ВПО з Донеччини та Луганщини у відновленні: реєстрація на подію в Києві 22 липня
• Демобілізовані бахмутяни можуть відпочити у Миргороді: деталі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!