Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Бахмутянин Кирило Загурський, колишній вчитель англійської та німецької мов у школі №18, а нині військовий у складі батальйону 21 окремої механізованої бригади. Днями він відкрив збір на інверторний генератор, який забезпечуватиме безперебійний зв’язок підрозділу на передовій.

Про свій шлях від шкільного класу до війська та про те, чому генератор зараз критично необхідний, військовий розповів у коментарі редакції Бахмут IN.UA.

Від Бахмута до шкільного класу

Кирило Зугурський народився в Бахмуті (тодішньому Артемівську). Навчався у загальноосвітній школі №18, а через роки саме туди повернувся працювати вже вчителем. Педагогічну освіту він здобував в Горлівському інституті іноземних мов. Через початок бойових дій на Донеччині навчання довелося перервати, однак після релокації закладу до Бахмута він відновився та завершив спочатку бакалаврат, а потім магістратуру. За словами військового, любов до мов у нього з’явилася ще під час навчання в школі.

Після отримання диплома директор рідної школи запропонував йому посаду вчителя англійської та німецької мов. Робота Кирила припала на непростий період.

“Пригадує, я прийшов у школу в 2020 році, а вже 12 березня почався ковід. Багато чого тоді не знав, довелося дуже швидко вчитися дистанційній роботі”, — пригадує у розмові чоловік.

Повномасштабна війна змінила життя

Велика війна героя застала в Бахмуті, він ділиться, що тоді директор школи вранці сказав вчителям, щоб про всяк випадок забрали трудові книжки. Після початку повномасштабного вторгнення родина Кирила була змушена залишити Бахмут. У квітні 2022 року вони евакуювалася самостійно машиною. Спочатку сім’я переїхала до Луцька. Там Кирило намагався знайти роботу, паралельно надсилаючи резюме до міжнародних компаній. Згодом він знайшов пропозицію в аутсорсинговій компанії і ще близько восьми місяців продовжував дистанційно навчати школярів.

У 2024 році Кирило добровільно мобілізувався до лав Збройних сил України.

“Мене ніхто не ловив і не робив пропозиції, від якої неможливо відмовитися. Я сам пішов у військкомат і подав документи“.

Після проходження військово-лікарської комісії його направили до навчального центру, де він опановував спеціальність зв’язківця. Згодом військовий потрапив до 21 окремої механізованої бригади, де служить уже близько двох років на посаді зв’язківця. За словами Кирила, знання англійської мови та попередня робота в ІТ стали корисними і під час служби.

“Все ніби як пазл склалося. Англійська мова допомогла отримати навички в ІТ-сфері. Завдяки цьому я можу знаходити потрібні ресурси, розуміти технічну документацію й працювати з обладнанням.”

Він додає, що сьогодні працює не лише з радіостанціями, а й із мережевим обладнанням.

Для чого підрозділу потрібен генератор

Зараз Кирило відкрив збір на інверторний генератор Könner & Söhnen KS 6500iE вартістю 47 200 гривень. Такий генератор військовим потрібен, щоб мати змогу забезпечувати електроживлення та зв’язок. Адже через постійні переміщення підрозділу та роботу далеко від населених пунктів генератори залишаються основним джерелом живлення.

Підтримати збір можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/25yJMXkGZS. Наразі зібрано 8 345 грн з потрібних 47 200. Після закриття суми збору, Кирило надасть підтверджуючий фотозвіт, який редакція додасть до матеріалу.

До теми:

“На першому чергуванні боялася, що впаду від вигляду крові”: історія нашої журналістки, яка стала інструкторкою з тактичної медицини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Володимир Зеленський дав інтерв’ю американському каналу Fox News. У ньому він розповів про втрати України у війні. За словами президента, на фронті загинули близько 50 тисяч українців. При цьому втрати росії у приблизно 14 разів вищі.

Про це заявив Володимир Зеленський в інтерв’ю Fox News.

Втрати України у війні

Володимир Зеленський дав інтерв’ю ведучому Fox News Брету Баєру. Журналіст поцікавився, які втрати у війні на сьогодні має Україна і росія.

За словами президента, в Україні загинули близько 50 тисяч захисників і захисниць. Близько 400 тисяч людей отримали поранення. Щодо зниклих безвісти Зеленський не називає цифру, каже що їх “дуже велика кількість”.

Втрати росії, за приблизними підрахунками, наданими Президентом України, вищі у близько 14 разів. Загальні втрати живої сили російської армії складають 1,6 мільйонів людей. З них близько 700 тисяч — загиблі.

Володимир Зеленський наголосив, що озвучені цифри є приблизними.

Читайте також:

• Повернення із СЗЧ через “Армія+”: як подати рапорт по спрощеній системі до вересня 2026
• У Броварах попрощалися з військовим Павлом Жарким з Бахмута
• Воєнний стан і мобілізацію офіційно продовжили: Зеленський підписав закони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!