Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Бійці 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго публікують кадри зі звільненого села Шандриголове Лиманської громади. Військові показали, який вигляд мають вулиці села і будівлі.

Редакція публікує вибрані кадри.

Шандриголове, Лиманська громада

Українські захисники проводять контрнаступ на півночі Донецької області. У межах наступальної операції “Вівальді” Третього армійського корпусу деякі населені пункти були звільнені і зачищені від просочування окупантів.

Одним з деокупованих населених пунктів є село Шандриголове Лиманської громади. 20 вересня аналітики DeepState підтвердили інформацію про його звільнення.

На фото, опублікованих бійцям 66-ї ОМБр імені князя Мстислава Хороброго, видно, що село сильно постраждало внаслідок бойових дій. Домівки людей мають значні пошкодження. Деякі будівлі повністю зруйновані: від них лишилися частини фундаменту і стін, решта — лише груда каміння.

У кадр потрапила і будівля Храму святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Від святині залишились тільки стіни і пошкоджена дзвіниця.

На вулицях Шандриголового видно сліди бойових дій. На дорогах є залишки спаленої техніки та військової амуніції росіян.

За словами військових, протягом останніх п’яти років лінія бойового зіткнення пройшла через Шандриголове чотири рази. Сьогодні село практично повністю стерте з лиця землі.

Читайте також:

• Чотири авіабомби вдарили по Олександрівці: п’ятеро людей загинули, під завалами можуть бути діти
• Росіяни зруйнували храм у Краматорську: що відомо про атаку
• Просування росіян у бік Краматорська: як змінювалася ситуація на фронті протягом 2026 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Частина Донеччини на сьогодні окупована. Люди, які були вимушені залишитися в окупації, йдуть різними шляхами. Хтось таємно чинить спротив, хтось живе звичайне життя без можливостей виїхати, а хтось обирає стати на бік окупантів. Ті, хто обрав співпрацю з рф, можуть понести кримінальну відповідальність і бути засудженими за колабораціонізм. У подальшому їх може чекати ув’язнення.

Скільки мешканців Донеччини отримали вироки за колабораціонізм та як правоохоронці виявляють зрадників, редакції Бахмут IN.UA розповіли у ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Скільки колаборантів виявили з початку повномасштабного вторгнення в Донецькій області

З початку повномасштабного вторгнення слідчі Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях повідомили про підозру 1 299 людям, які співпрацюють чи співпрацювали з окупаційними адміністраціями. 1 226 кримінальних проваджень скерували для розгляду до суду.

Від 24 лютого 2022 року суди винесли 189 вироків щодо колаборантів, які співпрацюють з окупаційними адміністраціями на тимчасово окупованих територіях Донецької області. Більшість із них — за спеціальною процедурою, тобто за відсутності обвинувачених.

Після вироку суду на майно колаборанта накладається арешт. Далі це питання переходить до компетенції Державної виконавчої служби.

Значна частина фігурантів переховується на тимчасово окупованих територіях або в рф. Якщо колаборант був засуджений заочно, термін відбування покарання обчислюватимуть з моменту його затримання.

Найбільш поширені види співпраці з рф на сьогодні — це робота в окупаційних органах влади та організація псевдореферендумів.

Як виявляють колаборантів

У СБУ зазначають, що правоохоронці проводять цілий комплекс оперативних та слідчих заходів для перевірки інформації про факт можливої колабораційної діяльності. При цьому форми і методи роботи тримають у таємниці.

СБУ поіменно встановлює людей, які допомагають ворогу на тимчасово окупованих територіях, їхні установчі дані і коло спілкування. Усе це документують слідчі.

“СБУ не просто ідентифікує колаборантів, а збирає аргументовану доказову базу про скоєні злочини. Тобто ми якісно документуємо злочинну діяльність і проводимо всі необхідні експертизи. Кожен випадок СБУ розглядає індивідуально і ми діємо лише тоді, коли є докази, що людина свідомо пішла на злочин — тобто у даному випадку — на співпрацю із рашистами”, — зазначають у ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Доказами можуть бути публічні заяви людини, її виступи в окупаційних медіа, дописи в соцмережах, документи окупаційних органів влади, свідчення людей та журналістські розслідування.

“Відомості, зібрані з відкритих джерел, направляються на експертизи. І вже за результатами цих спецдосліджень надається сукупна правова оцінка вчинкам людини за Кримінальним процесуальним кодексом України”, — пояснюють в СБУ.

Читайте також:

• Хто такий Гліб Пирогов: досьє на 20-річного пропагандиста з окупованої Донеччини
• Дмитро Єриш: що відомо про начальника відділу окупаційної адміністрації Старобешевого
• Російські дипломи, співпраця зі СберБанком і підозра в колабораціонізмі: досьє на ректорку захопленого ДонНУЕТ Світлану Дрожжину

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!