Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Міністерство освіти і науки України змінило строки проведення вступної кампанії до аспірантури. Рішення ухвалили для того, щоб надати вступникам більше часу на подання заяв та проходження необхідних вступних випробувань.

Про це повідомили в МОН.

Нові дати основної вступної кампанії до аспірантури

Згідно з оновленим графіком, процес вступу на бюджетні та контрактні місця передбачає такі часові межі:

• подання заяв для участі у конкурсному доборі та реєстрація на іспит зі спеціальності триватиме до 18:00 7 вересня;
• вступні іспити зі спеціальності та інші передбачені закладами освіти оцінювання пройдуть у період з 8 до 21 вересня;
• надання рекомендацій до зарахування розпочнеться з 22 вересня;
• оновлення списків рекомендованих на бюджетні місця відбудеться до 26 вересня, це передбачено для випадків, коли окремі вступники не виконають вимог до зарахування;
• зарахування вступників, які отримали рекомендації та виконали всі вимоги, завершиться до 28 вересня.

Умови додаткового набору

Заклади вищої освіти мають право проводити додатковий набір студентів до аспірантури. Це стосується виключно контрактних місць за заочною або вечірньою формами здобуття освіти. Такий набір може розпочатися не раніше 29 вересня, а точні строки кожен заклад освіти визначає самостійно у своїх правилах прийому. Процес зарахування на ці місця має відбутися не пізніше ніж через 15 днів після завершення реєстрації заяв, але кінцевий термін встановлено до 15 жовтня.

Результати загальнодержавних випробувань Основна сесія іспитів “ЄВІ” та “ЄВВ” для вступників в аспірантуру відбулася в липні. Результати цих випробувань за шкалою від 100 до 200 балів будуть доступні до 7 серпня у персональних кабінетах учасників. Додаткова сесія випробувань пройде з 24 до 28 серпня, а оголошення її результатів заплановане до 4 вересня.

Іспит зі спеціальності та додаткові оцінювання

Другим етапом відбору є вступний іспит зі спеціальності або спеціальностей для міждисциплінарної освітньо-наукової програми. Цей іспит є обов’язковим для всіх вступників, включно з особами, які мають право на спеціальні умови вступу. Результат іспиту зі спеціальності становить 60 відсотків конкурсного бала.

Заклади вищої освіти також можуть встановлювати додаткові критерії оцінювання, серед яких співбесіди, інші іспити, а також презентації дослідницьких пропозицій або наукових досягнень. Перелік та порядок проведення таких оцінювань фіксується у правилах прийому конкретного закладу освіти.

Читайте також:

Податкова знижка на освіту в Україні: як повернути кошти за навчання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У серпні 2022 року почалася битва за Бахмут, вона тривала фактично по травень 2023 року. За цей час російські війська послідовно знищували місто, так армія рф зруйнувала 99% житлових будинків. Окупаційна влада ж активно згадувала за Бахмут лише у перший час після окупації. Зараз же Бахмут фактично викреслений з інформаційного простору так званої “днр”. Замість реальних кроків з відбудови чи системної підтримки мешканців, тема Бахмута у 2026 році зводиться до згадок про виставки медалей та роздачу продуктових наборів.

Про те, як окупаційна влада змінювала риторику щодо Бахмута — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Статистика обіцянок: про що пише Пушилін

Денис Пушилін, який є головним представником окупаційної адміністрації на не непідконтрольній території Донеччини, з початку повномасштабної війни згадував Бахмут у своєму офіційному телеграм-каналі загалом 25 разів. Левова частка цих публікацій припала на період штурмів міста, а далі поступово згасала:

• у 2022 — 4 згадки;
• у 2023 — 12 згадок;
• у 2024 — 4 згадки;
• у 2025 — 4 згадки;
• у 2026 — 1 згадка.

Ця єдина згадка міста за 2026 рік була присвячена відкриттю виставки державних нагород “днр” у Санкт-Петербурзі, де серед іншого демонстрували медаль за захоплення Бахмута.

Про реальний став міста, питання розмінування чи початок будівельних робіт очільник окупаційної влади не повідомляє. Відсутність ініціатив на рівні Пушиліна може свідчити про те, що Бахмута не передається до російського уряду, а всі попередні заяви про відбудову залишилися просто словами. Так, у травні 2023 року Пушилін відвідвав Бахмут, і тоді ж заявляв, що “російське місто Артемівськ будуть відновлювати”. З моменту цієї заяви пройшло вже більше 3 років.

Натомість періодично згадки про нібито відновлення Бахмута, чи підприємств там від імені Пушиліна зявлялися у російських пропагандистських медіа, проте у себе на каналі він про це не згадує.

Імітація допомоги та відмовки: заяви Муратова

Друга за публічністю особа в окупаційній адміністрації, в інфопросторі якої фігурувало місто, це очільник місцевого осередку путінської партії Олексій Муратов у своєму офіційному каналі згадував Бахмут за весь час лише чотири рази.

У 2025 році Муратов присвятив населеному пункту два дописи, в яких пояснював, чому місцеві жителі не можуть отримати компенсації за втрачене майно. Він заявив, що спеціальні комісії не мають доступу до міста для обстеження пошкоджених будинків через небезпеку. Щоб імітувати вирішення проблеми, Муратов запропонував використовувати дрони для фіксації руйнувань, замість реальних виплат.

У 2026 році в його каналі з’явилася єдина публікація про Бахмут. У ній йдеться про передачу продуктових наборів, ліків та теплого одягу евакуйованим бахмутянам, яких розмістили в Макіївці. Жодної системної програми фінансової підтримки, забезпечення житлом чи конкретних кроків для людей, які втратили все через дії російської армії, партійний функціонер не озвучив.

Аналіз офіційних публікацій представників окупаційної адміністрації свідчить, що після завершення активної фази боїв увага до Бахмута у їхній публічній комунікації суттєво знизилася. Водночас не можна стверджувати, що місто повністю зникло з інформаційного простору окупаційної влади — окремі згадки про нього продовжують з’являтися.

Проте якщо порівняти офіційні повідомлення ватажка так званої “днр” Дениса Пушиліна за 2022–2023 роки із публікаціями 2024–2026 років, помітно, що кількість згадок і тем, пов’язаних із Бахмутом, істотно скоротилася. Водночас у проаналізованих офіційних повідомленнях за 2026 рік відсутня інформація про початок комплексної відбудови міста, відновлення житлового фонду чи реалізацію масштабних програм для його мешканців. Попри окремі заяви про відновлення Бахмута, які періодично поширюють російські посадовці та пропагандистські медіа, у відкритих офіційних повідомленнях, проаналізованих редакцією, відсутні відомості, які б підтверджували практичну реалізацію таких заяв.

Читайте також:

Як колишній посадовець Донецької ОДА став “мером” окупованого Донецька: досьє на Олексія Кулемзіна

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!