Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Уряд у межах реорганізації Міністерства розвитку створив Міністерство у справах громад, територій та ВПО. Відомство має скоординувати роботу центральної та місцевої влади для узгодження допомоги переселенцям та пришвидшення державних рішень.

Детальніше про те, що зміниться для переселенців, розповів Павло Фролов, народний депутат та голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Нове міністерство у справах громад, територій та ВПО: деталі

За словами Павла Фролова, мета нового органу полягає у зосередженні державної політики щодо розвитку громад, відновлення територій та підтримки внутрішньо переміщених осіб в єдиному центрі.

Міністерство займатиметься формуванням та реалізацією державної політики щодо ВПО, а також удосконаленням механізмів їхньої підтримки та адаптації. До основних напрямів роботи відомства належать:

• реалізація програм підтримки переселенців на всіх етапах, від процесу евакуації до повної інтеграції у нових громадах;
• координація житлових програм для ВПО, серед яких розвиток місць тимчасового проживання, впровадження доступної оренди та видача житлових ваучерів для людей з тимчасово окупованих територій;
• залучення ресурсів для розвитку громад та підтримки ВПО через взаємодію з міжнародними партнерами;
• спрощення доступу до державних послуг шляхом розвитку цифрових сервісів;
• запуск електронного кабінету та реєстру доступного житла для внутрішньо переміщених осіб.

Зазначається, що нове відомство не матиме повноважень для призначення щомісячних фінансових виплат для внутрішньо переміщених осіб. Цей напрям роботи залишається у сфері відповідальності Міністерства соціальної політики та Пенсійного фонду України.

Читайте також:

Продукти, спальні мішки та грілки: ВПО у Києві можуть отримати гуманітарну допомогу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні набув чинності оновлений порядок роботи місць тимчасового проживання (МТП) для внутрішньо переміщених осіб. Зміни, які чітко регламентують умови поселення, проведення перевірок житла, обов’язки всіх сторін та критерії для виселення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 4 червня 2026 року.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Нові правила функціонування місць тимчасового проживання для ВПО

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 4 червня 2026 року, яка регулює порядок роботи місць тимчасового проживання для внутрішньо переміщених осіб. Документ визначає умови поселення громадян, правила перевірки житлових умов, а також фіксує обов’язки адміністрації та мешканців.

Відтепер перед внесенням об’єкта до офіційного переліку місць тимчасового проживання адміністрація зобов’язана перевірити його на відповідність мінімальним стандартам.

Для контролю за станом прихистків запроваджується система моніторингу. До перевірок залучатимуть представників органів влади, міжнародних організацій та громадських об’єднань. Внутрішньо переміщені особи також мають право брати участь у моніторингу за власною згодою. Результати таких інспекцій передаватимуть керівникам закладів, балансоутримувачам та Міністерству соціальної політики для оперативного усунення виявлених порушень і покращення умов проживання.

Оформлення договорів

Основою для надання житла є офіційний договір. Документ укладається терміном на шість місяців із можливістю подальшого продовження. Підписати його необхідно безпосередньо в день заселення. У випадку відсутності у людини необхідних паперів, на оформлення договору надається строк до 90 днів.

На період дії воєнного стану процедура ідентифікації спрощується. Для поселення дозволяється використовувати цифрові документи із застосунку “Дія”, зокрема електронний паспорт, закордонний електронний паспорт або єДокумент.

Пріоритетне право на житло

Урядова постанова визначає категорії громадян, які мають першочергове право на отримання кімнат у місцях тимчасового проживання та подальше продовження договорів. До цього переліку належать:

• багатодітні сім’ї;
• родини з дітьми;
• ветерани та учасники бойових дій;
• сім’ї загиблих військовослужбовців;
• особи з інвалідністю;
• вагітні жінки;
• люди похилого віку;
• громадяни, чиє житло було знищене або пошкоджене.

У разі необхідності переселення мешканців, адміністрація закладу зобов’язана попередити їх про це не пізніше ніж за чотири тижні. Винятком є лише виникнення надзвичайних ситуацій або офіційне визнання об’єкта непридатним для подальшого проживання.

Підстави для виселення та вимоги до працевлаштування

Новий порядок встановлює чіткі причини для припинення права користування тимчасовим житлом. Договір з переселенцями можуть розірвати у таких випадках:

• систематичне порушення умов проживання, прописаних у договорі;
• надання недостовірної інформації під час поселення;
• наявність у власності іншого придатного житла;
• відсутність у місці проживання понад 60 днів без наявності поважних причин;
• виключення об’єкта з переліку місць тимчасового проживання.

Для працездатних осіб, які не мають роботи, впроваджується додаткова вимога. Вони зобов’язані протягом трьох місяців після підписання договору працевлаштуватися, зареєструватися в центрі зайнятості як безробітні або вжити інших активних заходів для пошуку роботи. У разі ігнорування цієї вимоги договір на проживання розривається.

Читайте також:

Скільки компенсацій за зруйноване майно погодили мешканцям Бахмутської громади: офіційні цифри

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!