Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

8 липня Кабінет міністрів України представляє Раді коаліції концепцію пенсійної реформи. Оновлення передбачає перехід до трирівневої системи, впровадження накопичувальної моделі та зміну принципів нарахування виплат без підвищення пенсійного віку.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Пенсійна реформа 2026

Майбутня пенсійна реформа базуватиметься на трьох основних елементах:

• солідарна система;
• професійні пенсії;
• накопичувальна система.

Головним принципом нарахування стане пряма залежність розміру пенсії від суми внесків, які людина сплатила протягом усього трудового життя. Для громадян, які не мають повного страхового стажу, запровадять гарантовану базову виплату. Її розмір визначатимуть щороку, виходячи з можливостей державного бюджету.

Окремий напрям реформи стосується виплат за пільговим стажем або за достроковим виходом на пенсію. Такі спеціальні пенсії більше не фінансуватимуть із солідарної системи. Для цих категорій працівників створять окремі професійні пенсійні механізми. Джерелом їх фінансування стануть підвищені ставки єдиного соціального внеску або інші накопичувальні інструменти. Перехід на нову модель триватиме 13 років.

Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев описує очікувані результати так: “Формула нарахування та індексація були справедливими, кланові пенсії скасовані, а мінімальна пенсія була не меншою за реальний прожитковий рівень“.

Автоматична накопичувальна модель

Накопичувальна система працюватиме за принципом автоматичного приєднання. Усіх працівників включатимуть до неї автоматично, проте кожен матиме право відмовитися від участі. Представники Міністерства соціальної політики зазначають, що така відмова в майбутньому означатиме нижчий рівень пенсійних виплат.

Розмір пенсій та обмеження

Реформа передбачає встановлення мінімальної пенсії на рівні не нижче 6 тисяч гривень. Максимальну солідарну пенсію обмежать десятьма прожитковими мінімумами.

Для людей, які мають страховий стаж від 40 років, планують збільшити пенсії у півтора-два рази порівняно з поточними виплатами. Однією з цілей цих змін є досягнення фінансової самодостатності Пенсійного фонду.

Пенсійний вік та страховий стаж

Пенсійний вік залишається на рівні 60 років і підвищуватися не буде. Водночас вимоги до наявності страхового стажу продовжуватимуть зростати за таким графіком:

• у 2026 році — 33 роки стажу;
• у 2027 році — 34 роки стажу;
• у 2028 році — 35 років стажу.

У разі браку стажу громадяни матимуть можливість офіційно його докупити.

Читайте також:

Які види матеріальної допомоги доступні бахмутянам: актуальний перелік на 2026 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українці продовжують подорожувати власною країною. І хоча туристичні центри на кшталт Одеси, Львова та Трускавця знайомі кожному, невеликі міста також мають чим здивувати мандрівників. Одним із таких міст є Бровари — районний центр у передмісті столиці з населенням близько ста тисяч осіб, розвиненою інфраструктурою та власною історією.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Куди піти та що подивитися у Броварах

Писемні джерела фіксують існування Броварів ще у 1628 році. Тоді ці землі належали польському вельможі Єремії Вишневецькому. Після завершення козацько-селянської війни населений пункт став сотенним козацьким центром, а згодом перейшов у підпорядкування Києво-Печерської Лаври. Нині це райцентр у передмісті столиці з населенням близько ста тисяч осіб та розвиненою промисловою і комерційною інфраструктурою. Незважаючи на статус промислового міста, Бровари мають низку культурних, історичних та рекреаційних локацій для туристичного дозвілля.

Центр “СвітЛиця”

Міський культурно-просвітницький центр “СвітЛиця” проводить інтерактивні освітні екскурсії. За допомогою комп’ютерних технологій відвідувачів знайомлять з фактами біографії та творчості Тараса Шевченка. Експозиція розрахована на екскурсантів різного віку.

Адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 1.

Краєзнавчий музей

Фонд краєзнавчого музею Броварів налічує понад сім тисяч експонатів, які розміщені у шести виставкових залах. Історично-археологічна експозиція містить знаряддя праці, прикраси та предмети вжитку давньоруської доби. Окремі відділи присвячені життю Тараса Шевченка та Антона Макаренка у місті. Також тут представлені роботи професійних митців і народних майстрів.

Адреса: вулиця Героїв України, 6.

Музей історичної зброї

Заклад розпочав роботу у 2020 році на вулиці Броварської сотні, на території підприємства “Талісман”. Основу експозиції складає приватна колекція Євгена Градунова, де виставлені предмети старовинної зброї та обладунків різних історичних епох..

Адреса: Броварської сотні , 3.

Будинок культури

У будівлі старого будинку культури до початку Другої світової війни знаходилася трудова колонія для підлітків. Протягом двох років цим закладом керував педагог Антон Макаренко.

Адреса: бульвар Незалежності, 4.

Парк імені Тараса Шевченка

Територія парку раніше мала статус скверу. Окрім пам’ятника Тарасу Шевченку, тут розташований дитячий майданчик з гойдалками та хатинками, лавки та газони.

Адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 1.

Парк Перемоги

Паркова зона розташована в центрі міста. На території розміщені скульптури, зразки військової техніки, зокрема танк Т-34 і літак МІГ-19, а також штучне озеро з містком. Поруч працює пункт прокату човнів і катамаранів.

Адреса: вулиця Небесної сотні.

Аквапарк “Термінал”

Об’єкт складається з чотирьох поверхів та має модульну розсувну покрівлю. Заклад містить басейни, водні гірки, джакузі, фітнес-центр, боулінг, кінотеатр і бар. Наразі аквапарк тимчасово зачинений, інформацію щодо відновлення роботи необхідно уточнювати перед візитом.

Адреса: вулиця Київська, 316 (ТРЦ “Термінал”) 

Читайте також:

Безпечні пляжі Києва та області: локації для відпочинку біля води

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!