Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продовження реалізації експериментального проєкту, який передбачає надання соціальних послуг для внутрішньо переміщених осіб. Згідно з постановою №966, програма стаціонарного догляду та підтриманого проживання для людей старшого віку і громадян з інвалідністю діятиме до 8 серпня 2028 року.

Про це повідомив Павло Фролов, народний депутат України та голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Програма підтримки для ВПО похилого віку та людей з інвалідністю

За словами Павла Фролова, програма функціонує за базовим принципом “гроші ходять за людиною”. Фінансування не спрямовується на установи безпосередньо, а перераховується отримувачу соціальної послуги для подальшого розрахунку. Людина отримує право самостійно обирати надавача послуг серед доступних варіантів, до яких належать державні заклади, приватні компанії та фізичні особи-підприємці.

Водночас держава встановила граничні ліміти фінансування, які залежать від типу необхідної соціальної допомоги. Для покриття витрат на стаціонарний догляд виділяється сума до 16,2 тисячі гривень на місяць для однієї особи. Виплати на підтримане проживання становлять до 9,9 тисячі гривень на місяць. У випадках, коли фактична вартість послуг в обраному закладі перевищує обсяг державного фінансування, отримувач має право самостійно доплатити різницю.

Мета соціальної програми полягає у забезпеченні безпечних умов проживання та наданні побутової підтримки громадянам. У державному бюджеті на 2026 рік для реалізації цього проєкту передбачено 366,8 мільйона гривень. Вказаний обсяг фінансування розрахований на надання соціальних послуг для понад 2,3 тисячі внутрішньо переміщених осіб.

Алгоритм оформлення допомоги

Для отримання послуги громадянам потрібно звернутися до органу соціального захисту населення або Центру надання адміністративних послуг за місцем свого перебування. Після звернення проводиться обов’язкова оцінка індивідуальних потреб людини. На основі результатів цього оцінювання формується рішення про надання послуги, після чого отримувач переходить до етапу вибору конкретного надавача.

Читайте також:

Скільки матеріальної допомоги від початку 2026 року отримали бахмутяни від місцевої влади

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Суд ухвалив рішення щодо позбавлення волі терміном на 15 років із конфіскацією майна для 59-річної жительки міста Лиман за те, що вона передавала противнику інформації про розташування українських операторів безпілотних літальних апаратів.

Про це повідомили в Донецькій обласній прокуратурі.

Вирок за державну зраду в Лимані

На початку лютого 2026 року російський військовий із позивним “Шаман” проник на територію житлової забудови Лиману. Диверсант переховувався у приватному будинку. У цей час до оселі свого сина прийшла 59-річна місцева жителька для годування собак і виявила там представника російської армії.

Жінка не повідомила Збройні Сили України про виявлення військового армії рф. Натомість вона вступила з ним у розмову на побутові теми. Під час спілкування місцева жителька добровільно надала інформацію про тимчасову дислокацію українських операторів БпЛА на своїй вулиці. Вона вказала напрямок рукою та назвала приблизну відстань до розташування військових. Російський диверсант одразу передав ці дані по рації своєму керівництву для визначення цілі та подальшого вогневого ураження.

Через кілька днів українські підрозділи зачистили вказаний район Лиману, внаслідок чого російського розвідника ліквідували. Під час огляду його телефона військовослужбовці знайшли запис розмови з місцевою жителькою. Затримання жінки відбулося у травні 2026 року в іншому місті. До цього населеного пункту вона евакуювалася за допомогою українських військовослужбовців.

Досудове розслідування у цій справі здійснювало Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях. Жінку визнали винною за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України. Суд призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі та ухвалив рішення про конфіскацію її майна.

Читайте також:

Полювання дронами та розстріл цивільних росіянами на Донеччині: скільки фактів зафіксувала прокуратура

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!