Можливо ви не знали, чи трохи підзабули уроки історії про минуле Бахмута. Насправді місто вже не вперше потерпає від бажання московитів встановити тут свої порядки. Як це було у ХVІІІ столітті та чому у Булавінському повстанні існує запорізькій слід у розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Після того, як у 2015 році в ході декомунізації в Бахмуті (тоді ще Артемівську) покинули свої постаменти комуністичні вожді Ленін, Артем (Сергєєв) та Квірінг, єдиною історичною постаттю, яка вшанована пам’ятником на одній із площ у центрі міста, залишився Кіндрат Булавін (1667 – 1708) – ватажок козацького повстання на Дону й Слобожанщині. Цей пам’ятник був встановлений у 1971 році, коли масштабно відзначалося офіційне 400-річчя заснування міста (про те, наскільки вірогідною є ця дата, йшлося в попередній нашій публікації).

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Бахмуті. 1971 р.

Погруддя суворого козацького отамана стоїть у історичному центрі Бахмута, де колись була розташована дерев’яна Бахмутська фортеця. Фортеця представляла собою укріплення козаків-солеварів, збудоване в 1703 році й наступного року передане царською грамотою в підпорядкування Ізюмського слобідського козацького полку. Незважаючи на це між слобідськими й донськими козаками продовжувалися суперечки за володіння соляними джерелами.  Тож не дивно, що вже в 1705 році бачимо отаманом Бахмутських солеварів донського козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Хто такий Булавін?

Тривалий час місцем його народження вважалася слобода Трьохізбенська (нині селище Трьохізбенка на території Луганської області). Але архівні дослідження довели, що Булавін походив не від донських козаків, а з військово-служилої верстви «дітей боярських», і народився в слободі Старий Салтів на Харківщині, тобто на Слобідській Україні.

Бунт бахмутських солеварів

Перші звістки про Кіндрата Булавіна датуються 1705 – 1706 роками, коли він очолив бунт бахмутських солеварів проти царського уряду. Бахмутяни відмовилися підкорятися ізюмському полковнику Шидловському, вчинили опір перепису солеварень, заарештували, а потім вигнали з містечка  царського дяка Горчакова, який прибув із військовою командою для вирішення суперечки між ізюмцями й донцями. Цей бунт вважається передвістям булавінського повстання, яке розгорнулося в наступні два роки.

Для пошуку й повернення втікачів на Дон у 1707 році був споряджений загін князя Ю. Долгорукова. Серед інших завдань він мав здійснити розшук у справі про бахмутський бунт. Військо Донське мало заарештувати Булавіна й видати його князю. Але повстанці випередили цей намір, у ніч на 9 жовтня 1707 року напали на каральний загін і знищили його. Донська старшина, щоб довести свою непричетність до цієї події, нашвидку зібрала похідне військо і спрямувала його проти булавінців. 18 жовтня повстанців було розбито, але самому Булавіну з групою козаків вдалося втекти на Бахмут, а звідти на Запорозьку Січ.

Пам’ятник Кіндрату Булавіну в Трьохізбенці. 1998 р

Булавін уклав із запорожцями таємний союз

Хоча січова старшина й намагалася відмовити товариство від масового виступу на боці Булавіна, але січовики дозволили Кіндрату та його сподвижникам отаборитися навколо фортеці Кодак і вербувати добровольців. Навесні 1708 року уряд вислав на придушення повстання регулярні війська під командою брата вбитого князя – В. Долгорукова. Булавін полишив Кодак і вирушив на Міус, а звідти на Дон, разом із загонами отаманів Безпалого, Голого, Драного, Некрасова.

9 травня К. Булавін у Черкаську був обраний військовим отаманом Війська Донського. У тому ж місяці жителі Бахмута урочисто зустрічали булавінського отамана Сергія Безпалого, який прийшов із загоном у тисячу чоловік і очікував приходу ще 300 запорожців. А сам Булавін наприкінці травня надіслав із Бахмута універсал на Запорозьку Січ, в якому закликав запорожців вирушати до слободи Ямпіль, щоб дати відсіч царським військам. Запорожці, отримавши цей універсал, стали переходити на бік повстанців партіями по кількасот чоловік. Дізнавшись про це, цар наказував В. Долгорукому особливо пильнувати, щоб не допустити з’єднання запорожців із донцями.

Пам’ятний хрест біля села Крива Лука. 1990-і роки

Царський уряд задушив повстання і спалив Бахмут

2 липня 1708 року повстанський загін під проводом отамана Семена Драного зазнав поразки від урядових військ у битві біля Кривої Луки. Тривалий час місцем битви вважалося село Крива Лука на Лиманщині. Саме там був встановлений пам’ятний хрест про цю подію Але останнім часом ствердилася думка, що під цією назвою слід розуміти урочище Крива Лука на Дінці, біля сучасного села Закітного.

Булавінське повстання 1707 – 1708 рр

Наступного дня урядові війська під Бахмутом перемогли запорожців, які прийшли на допомогу булавінцям, після чого зруйнували дощенту і спалили місто. Була вчинена жорстока розправа над місцевими мешканцями, які брали участь  у повстанні. Лише через рік уряд вирішив відновити солеварні на Бахмуті й вібудувати хоча б невелику фортецю для захисту від татарських нападів.

Читайте також: Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

7 липня в Черкаську Кіндрат Булавін був оточений у своєму будинку заколотниками, які вирішили видати його урядові, і загинув у сутичці. Після його загибелі деякий час діяли повстанські загони М. Голого й С. Безпалого, а І. Некрасов зі своїми прибічниками відступив на Кубань, у межі володінь кримського хана.

Таким чином Бахмут у 1707 – 1708 роках став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Держава передбачає можливість офіційного оформлення постійного догляду за громадянами похилого віку, які мають когнітивні порушення. Особа, яка бере на себе такі обов’язки на непрофесійній основі, має право на отримання фінансової компенсації та зарахування цього періоду до пенсійного стажу. Процедура вимагає проходження медичної комісії, підтвердження спільного проживання та подачі визначеного пакета документів.

Детальніше про те, як оформити догляд за людиною старшого віку — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Оформлення догляду за людиною старшого віку

Соціальні послуги спрямовані на допомогу людям у складних життєвих обставинах. Постійний догляд вимагає безперервної присутності іншої людини для надання необхідної підтримки особі з фізичними або психічними обмеженнями. Офіційний статус доглядача набуває лише та людина, яка отримує державну компенсацію за надання таких послуг на непрофесійній основі.

Медичний висновок та подача документів

Процедура оформлення розпочинається з візиту людини старшого віку до сімейного лікаря. Після огляду пацієнт отримує направлення на лікарську консультативну комісію, яка видає офіційний висновок про необхідність постійного стороннього догляду.

Наступним кроком є візит майбутнього доглядача до центру надання адміністративних послуг із підготовленим пакетом паперів. До установи необхідно подати:

• заяву про бажання здійснювати догляд;
• заяву особи, яку доглядатимуть, про її згоду (для дієздатних хворих);
• паспорт заявника та людини, яка потребує догляду;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та людини, яка потребує догляду (раніше ідентифікаційний код);
• довідку про реєстрацію місця проживання заявника та людини, яка потребує догляду;
• декларацію про доходи та майновий стан заявника, його склад сімʼї;
• документ, який підтверджує необхідність постійного догляду через стан здоровʼя людини, яка його потребує.

Працівники центру надання адміністративних послуг реєструють заявку та не пізніше наступного робочого дня передають електронну справу до уповноваженого органу. Протягом двох робочих днів фахівці аналізують ступінь індивідуальних потреб літньої людини та приймають рішення щодо офіційного призначення доглядача.

Обов’язковою вимогою для призначення виплат є спільне проживання сторін та ведення спільного побуту. Для перевірки цього факту представники уповноваженого органу проводять обстеження умов проживання та складають відповідний акт. Якщо місця реєстрації доглядача та людини старшого віку відрізняються, така перевірка є обов’язковою. Відсутність підтвердження спільного проживання унеможливлює оформлення офіційного статусу.

Механізм нарахування компенсації та пенсійний стаж

Розмір грошової компенсації не є фіксованим і залежить від середньомісячного сукупного доходу доглядача. Сума розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу на місяць (встановленим на 1 січня поточного року) та середньомісячним доходом надавача послуг за попередній квартал. Дані про доходи система збирає автоматично шляхом обміну інформацією між державними реєстрами.

Зазначимо, що законодавство також захищає пенсійні права доглядачів. Непрацюючі працездатні громадяни, які доглядають за пенсіонерами з підтвердженою медичною потребою та отримують за це державну компенсацію, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.

Читайте також:

Довідка про доходи онлайн: інструкція з оформлення через Електронний кабінет платника

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

За час повномасштабної війни, понад три мільйони українців втратили житло або не мають до нього доступу через окупацію. Якщо для людей, житло яких перебуває на території підконтрольній Україні, отримати компенсацію є реальним варіантом, то для переселенців з ТОТ, ситуація складніша. Останній дієвим механімз запустили у грудні 2025 року, а цьго літа також має запрацювати нова програма “Будиночки в селі” на тисячу родин.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалися з Павлом Фроловим, народним депутатом та Головою Спеціальної комісії з питань захисту ВПО. У розмові з нами він пояснив, чому держава не може виплатити компенсацію всім, як насправді працює нова програма “будиночків у селі” і чи не позбавить вона людей права на майбутнє відшкодування за квартиру на ТОТ.

Примітка. Павло Фролов — народний депутат України, голова Спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Один з авторів законопроєкту №13136, який передбачає розширення механізму компенсації за зруйноване житло на всіх власників, незалежно від категорії ВПО.

Зараз компенсацію за житло на окупованих територіях може отримати лише певні категорії ВПО. Чи є механізм і кошти, щоб відшкодування отримали всі власники житла на ТОТ?

Наразі механізму та фінансового ресурсу для компенсації всім власникам житла на окупованих територіях, незалежно від їхнього статусу, на жаль, немає. З 1 грудня 2025 року держава запустила програму житлових ваучерів номіналом 2 мільйони гривень для окремих категорій ВПО, які проживали на ТОТ.

Примітка. Програма житлових ваучерів, запущена з 1 грудня 2025 року, передбачає виплату 2 млн грн. На першому етапі — лише учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни зі статусом ВПО. Усього в реєстрах таких близько 90 тисяч осіб — значно менше за реальну кількість постраждалих.

На першому етапі право на допомогу мають учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни. На реалізацію програми вже спрямовано 6,6 мільярдів гривень, що дозволить забезпечити житло 3 300 родин.

Водночас масштаби проблем значно більші. За різними оцінками, житло на тимчасово окупованих територіях втратили або не мають до нього доступу понад 3 мільйони українців. Фактично тих з 90 тисяч, які є в реєстрах Міністерства соціальної політики і Мінветеранів (тобто ці категорі, учасники бойових дій та особи з інвалідністю зі статусом ВПО), — за перші місяці з 90 тисяч 41 тисяча подала заяви. Вже 32 тисячі погоджено комісіями, очікують фінансування. Але фінансування, на жаль, обмежене, тому що всі ресурси України йдуть зараз на сектор безпеки та оборони, і фактично все інше покривається або за рахунок кредитів, або грантів від наших західних партнерів.

Якщо загалом, то розширення компенсації на всіх власників нерухомості на ТОТ сьогодні стримується трьома ключовими факторами: відсутність фінансування, необхідність створення повноцінного механізму дистанційного обстеження майна та верифікація збитків.

Тому вже зараз законодавчо необхідно закріпити право громадян на фіксацію втрат або пошкодження житла і постановку в чергу на майбутню компенсацію. Це наш законопроєкт №13136, який розроблений усіма фракціями, авторами якого є члени нашої парламентської комісії захисту прав ВПО. Комітет його рекомендує прийняти за основу, але, на жаль, у порядок денний він поки не потрапляє. Я постійно піднімаю це на Раді Коаліції, декілька разів з президентом, щоб ми його розглянули. Він передбачає поширення механізму компенсації за житло і відновлення на житло, дистанційне обстеження зруйнованих об’єктів, спрощену процедуру для повністю знищених населених пунктів, таких як Мар’янка, Бахмут. Рішення в Кабміні: вони вже віднесені до таких, що знищені, і там навіть не треба комісії — просто якщо є право власності, якщо українці переїхали з ТОТ, вони подаються і отримують місце в черзі на програму відновлення.

Чи вірно трактувати так, що грошей на розширення компенсацій зараз немає?

Так, але за ці гроші ми постійно б’ємося. Я постійно це питання підіймаю. У нас було 14 мільярдів у бюджеті, це залишки коштів. Вони переходять у спеціальний фонд і йдуть на це. Але зараз, коли розглядався бюджет, Мінфін каже, що з 6,6 мільярдів вже немає коштів. Тому будемо з’ясовувати, де поділися кошти, чому нам обіцяли більше. Це все одно не вирішить проблему всіх переселенців, але це понад вдвічі більші, ніж те, що поки є. Ну і на Ukraine Recovery Conference (відбудеться 25-26 червня) теж планується підписання угоди щодо 80-120 мільйонів доларів на ці речі, це ще на 2–3 тисячі людей. Сподіваємося, що це буде швидко підписано і реалізовано. Але комплексне рішення — це законопроєкт №13136.

Примітка. Уряд заклав у держбюджет-2026 механізм вилучення залишків коштів із бюджетів тимчасово окупованих громад — щонайменше 14 млрд грн. Відповідну норму 3 грудня 2025 року підтримала Верховна Рада України, ухваливши закон про державний бюджет на 2026 рік.

Яка взагалі кількість переселенців з окупованих територій потенційно претендує на компенсацію? І чи є в держави оцінка необхідного фінансування?

Точної кількості громадян наразі немає. За різними оцінками, йдеться про мільйони людей — понад 3 мільйони українців втратили житло або не мають до нього доступу через окупацію. При цьому значна частина такого житла не внесена до державних реєстрів пошкодженого чи знищеного майна, оскільки на ТОТ досі відсутні повноцінні механізми фіксації збитків.

Щодо чинної програми житлових ваучерів, я вже казав: 90 тисяч таких людей є, це учасники бойових дій та особи з інвалідністю зі статусом ВПО. Щодо вартості, якщо казати про все житло, то це суми дуже великі — декілька довоєнних бюджетів. Наразі звучала сума у 40 мільярдів доларів по зруйнованому житлу на ТОТ. Якщо ще додати, всіх українців, які втратили доступ до житла в окупації, бо окупанти там, — то це 3 трильйони гривень.

Однією з останніх ініціатив для надання ВПО житла є програма “Будиночки в селі” для ВПО. На якому вона зараз етапі і коли переселенці реально зможуть отримати перше житло?

10 червня ухвалена постанова. Вона говорить про реалізацію дворічного експериментального проєкту. Наразі в регіонах вже триває відбір потенційних учасників, пошук будинків, які можуть бути прийняті громадами для подальшого надання переселенцям. Очікуємо, що перші переселенці зможуть їхати в сільські будинки впродовж літа 2026 року. Координує цю програму Міністерство соціальної політики. Але ми будемо, звісно, і ми контролювати з боку парламенту, щоб не було затримок, щоб дійсно люди могли переїхати в ці будинки. Тому що якби ми прийняли її (ред. постанову) умовно в лютому або березні, було б більше часу, люди менше витрачали б на оренду або переїхали з МТП (ред. місця тимчасового проживання) у кращі умови, де більше простору і так далі. Але тут же мова йде, що коштів лише на близько тисячу будиночків. 500 мільйонів гривень, тобто гранична вартість одного будинку 500 тисяч гривень. Це, на жаль, поки ми не можемо казати, що це така велика програма.

Як це працює. Відповідно до постанови КМУ №751 від 10 червня 2026 року, держава викуповує будинки у приватних власників і передає їх громадам. ВПО отримують житло у безоплатне користування — тобто платять лише за комунальні послуги. Договір укладається на строк до трьох років з можливістю продовження. Будинок залишається у комунальній власності громади. Подати заяву можна буде особисто або через веб-портал Пенсійного фонду України.

Переселенці зможуть самостійно обирати будинок? І чи можна буде згодом отримати його у власність?

Так, переселенці зможуть самостійно обирати житло із запропонованих варіантів. І після цього громада викуповуватиме це житло. Тут ще важливо сказати, що на першому етапі поки не передбачено передачу у приватну власність цих будиночків ВПО. Тобто вони залишатимуться в комунальній власності громад і надаватимуться людям на умовах соціальної оренди. Тобто фактично мова про безкоштовне проживання лише за комунальні послуги — за оренду не передбачено плати.

Але ми про це теж думаємо і розглядаємо. Давайте подивимося, який буде попит, як буде ця програма реалізовуватись. Думаємо над тим, що, можливо, треба змінювати законодавство, розробляти і приймати норми щодо надання власності цих будиночків. Але наразі це не передбачено.

Ну і пріоритет при розподілі будиночків, якщо попит буде перевищувати пропозицію, отримають багатодітні сім’ї, люди старшого віку, особи з інвалідністю, а також діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

В яких регіонах шукатимуть ці будинки?

Тут немає меж, можна в усіх областях ці будиночки шукати. Треба, щоб місцева влада їх взяла, включила в потенційні переліки, і тоді люди могли би подавати заявки на ці будиночки. Ну звісно, крім територій бойових дій, небезпечних зон. Координація — через Міністерство соціальної політики, бо субвенція йде через нього з державного бюджету до місцевого.

Є побоювання, що програма стане способом переселення за замовчуванням — адже не всі хочуть жити в селі, де, наприклад, немає роботи, садочків, шкіл. Чи матимуть люди право відмовитись і надалі претендувати на інші житлові програми або компенсації?

Ні, ну тут питання в тому, що це не примусово — жодної примусовості тут немає. Навпаки, тут же говорять про те, що може попит бути набагато більший. Тобто це добровільна участь, добровільна заявка, тому як переселення за замовчуванням тут не може бути. Навпаки, МТП, вони всі розташовані в абсолютній більшості в містах, а люди хочуть, часто хочуть мати якийсь город, ближче до землі бути, можливо, є якась худоба, і тому якраз ці проблеми — щоб знайти таке житло. Цим вже займався раніше Координаційний гуманітарний центр — ми знаємо, що вони шукають разом з громадами. Це така волонтерська робота, бо центр — це благодійна організація, яка допомагає в евакуації, і попит, звісно, є. Вони самі колись шукали будиночки, домовлялися, зводили сім’ї, щоб люди користувалися і поселялися. Але зараз держава централізовано відає кошти — це вже буде набагато в більших масштабах.

І найважливіше для тих, хто вагається: якщо людина переїде в такий будиночок, чи не втратить вона право на майбутню компенсацію за квартиру або будинок на ТОТ?

Отримання житла за програмою “Будиночки в селі” не позбавляє переселенців права на майбутню компенсацію за майно, яке залишилось на тимчасово окупованих територіях. Оскільки сільська хата надається виключно в умовах безкоштовної оренди, без передачі у власність, за громадянами повністю зберігається право вимагати в подальшому відшкодування за втрачену міську квартиру чи приватний будинок на ТОТ. Тобто будинки, викуплені за кошти цієї субвенції, вони переходять у комунальну власність місцевих громад, а не до власності переселенців. Тут право власності на нове майно у ВПО не виникає. Держава не вважає їхні житлові питання остаточно розв’язаними. Тому право на компенсацію за знищену, за втрачену на ТОТ нерухомість — воно зберігається.

В цьому порядку є умова, що не можна одночасно поєднати користування будиночком у селі та отримання сертифіката на відновлення або житлового ваучера — для цих категорій і особисто для ветеранів і учасників бойових дій. Оце є обмеженням: якщо ти вже отримав сертифікат або ваучер, тоді ти не маєш права користуватися цією новою програмою. І переселенець може жити спокійно в сільській хаті, поки житло на ТОТ окуповане або заявку на компенсацію не погодили і не профінансували. Але це не для всіх — не всі ж з ТОТ можуть подати заявку на відновлення.

***

Важливо розуміти попри те, що постанова про “Будиночки в селі” ухвалена 10 червня 2026 року, програма фактично ще не запрацювала. Наразі в регіонах тільки починається пошук будинків, які громади могли б придбати для переселенців. Поки немає ні готових переліків об’єктів, ні відкритого прийому заявок — просто тому, що ще невідомо, які конкретно будинки і в яких громадах будуть доступні. Очікується, що перші переселенці зможуть в’їхати орієнтовно влітку 2026 року — але це поки що прогноз, а не гарантована дата.

До теми:

Сіверськодонецька громада хоче дати житло ВПО 60+: звідки взяли 51 мільйон і хто отримає квартири

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!