“Ти не загинеш, Україно…”, – бахмутський письменник Микола Чернявський

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Жовтня 2025
Духовне училище у Бахмуті, де навчався та працював Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Микола Чернявський, останні роки життя / фото Ігор Корнацький

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

Обкладинка збірки “Донецькі сонети”, Бахмут, 1898 рік / фото Ігор Корнацький

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 року / фото Ігор Корнацький

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Помер Віктор Ляшко, почесний громадянин Бахмута

Семаковська Тетяна 18:33, 21 Квітня 2026
Віктор Ляшко / фото Бахмутської міської ради

21 квітня 2026 року помер донеччанин Віктор Ляшко, мешканець Бахмута зі статусом Почесного громадянина. Йому було 90 років.

Про це повідомили в Бахмутській міській раді.

Біографія Віктора Ляшко

Віктор Ляшко народився 26 жовтня 1935 року в селі Щурове на Донеччині. Свою кар’єру він розпочав з робітничої справи, поступово піднявшись до керівних посад. Все життя Віктор Ляшко працював у житлово-комунальній сфері.

Робота Віктора Ляшко була пов’язана із Бахмутом. Протягом дев’яти років, з 1973 по 1982 рік, він очолював виконавчий комітет Артемівської міської ради (нині — Бахмутської). Саме в цей час, як пише міська рада, в місті відбувалася розбудова соціальної інфраструктури, зокрема, житловий фонд міста зріс на 33%. Також під його управлінням у місті збудували вісім дошкільних закладів та реалізували комплексну програму забезпечення дітей місцями у садках.

Крім того, у цей період були створені виробничі бази для місцевих підприємств торгівлі, побутового обслуговування та житлово-комунального господарства.

У 1986 році Віктора Ляшко призначили заступником міністра житлово-комунального господарства України. З 1990 по 1996 рік він обіймав відповідальну посаду першого заступника голови державного комітету у сфері житлово-комунального господарства. Також бахмутянин мав політичну кар’єру — у період з 1990 по 1994 рік він був обраний народним депутатом України.

18 грудня 1996 року йому офіційно надали звання “Почесний громадянин” Бахмута.

Примітка. У 2010 році Віктор Ляшко був запрошений як гість на святкування Дня міста. За даними Бахмутської міської ради, на цю ж подію були запрошені й інші політичні діячі, зокрема, Сергій Мальцев, помічник нардепа Сергія Клюєва. Сергій Клюєв — це народний депутат VII скликання від Партії регіонів. 16 січня 2014 року голосував за пакет законів, що суттєво обмежував права громадян та свободу слова (відомі як “диктаторські закони”).

21 квітня 2026 року Віктора Ляшко не стало.

Нагадаємо, що станом на червень 2023 року статус почесного громадянина міста Бахмута мали 54 людини. Зокрема, у списку були Йосип Кобзон та Андрій Клюєв, які є відвертими послідовниками ідей “русского міра”. Згодом кількість почесних громадян зменшилася. У червні того ж 2023 року Бахмутська міська рада відповіла на звернення редакції Бахмут.IN.UA про можливість позбавлення звання “Почесний громадянин міста Бахмут” трьох громадян: Сергєєва Артема Федоровича, Чапліна Івана Григоровича та Чубанова Василя Сергійовича. Всіх трьох осіб позбавили статусу “Почесного громадянина міста”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни обстріляли Слов’янськ: є поранені

Семаковська Тетяна 16:35, 21 Квітня 2026
Наслідки обстрілу / фото Вадим Лях

Російські окупаційні війська завдали чергового удару по місту Слов’янськ. Для атаки на населений пункт ворог використав реактивні системи залпового вогню.

Про наслідки атаки офіційно повідомив Вадим Лях, голова Слов’янської міської військової адміністрації.

Удар по Слов’янську: що відомо

За словами Вадима Ляха, ворожа атака відбулася відбулася вдень. Зафіксовано, що о 13:50 окупанти вчергове вдарили по території Слов’янська. Епіцентром ворожого обстрілу стала центральна частина міста. Снаряди з реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) влучили безпосередньо у дорожнє покриття.

Внаслідок ворожого влучання у центрі міста є постраждалі серед цивільного населення. Згідно з попередньою інформацією, яку надав Вадим Лях, поранення отримали пʼять людей.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Помер Віктор Ляшко, почесний громадянин Бахмута

21 квітня 2026 року помер донеччанин Віктор Ляшко, мешканець Бахмута зі статусом Почесного громадянина. Йому було 90 років. Про це повідомили в Бахмутській міській раді. Біографія Віктора […]

Росіяни обстріляли Слов’янськ: є поранені

Російські окупаційні війська завдали чергового удару по місту Слов’янськ. Для атаки на населений пункт ворог використав реактивні системи залпового вогню. Про наслідки атаки офіційно повідомив […]

Важливо

“Люди поступово покидають регіон”: волонтер про евакуацію з Донеччини

Ситуація з евакуацією цивільного населення на Донеччині залишається стабільною, проте логістика та безпекові умови змушують волонтерів адаптуватися до нових викликів. Про те, як місцеві жителі […]

Довідки ОК-5 та ОК-7: у чому різниця та як отримати документи від Пенсійного фонду

Отримання довідок ОК-5 та ОК-7 залишається однією з найпопулярніших послуг серед застрахованих громадян, які звертаються до органів Пенсійного фонду України. Ці документи являють собою індивідуальні […]

14:00, 21.04.2026 Скопіч Дмитро
відпочинок

Діти ВПО можуть поїхати на безоплатний відпочинок: як оформити та які заклади пропонують

У 2026 році діти-ВПО можуть безоплатно оздоровитися та відпочити. На ці потреби з державного бюджету виділили 740 мільйонів гривень. Оздоровлення передбачене для дітей віком від […]