Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У так званій “днр” проходять дитячі змагання “Зарніца”. Це всеросійська воєнно-патріотична гра, яка є частиною великої системи мілітаризації дітей. Дітей віком від 6 років долучають до так званих змагань, які насправді мають на меті базову армійську підготовку. Учасники гри змагаються в умовах, наближених до поля бою, та освоюють різні військові спеціальності, серед яких інженер-сапер, штурмовик, воєнкор, медик та інші.

Як окупанти мілітаризують українських дітей на ТОТ під прикриттям змагань, розповідає Бахмут IN.UA.

Гра “Зарніца” у “днр”: як мілітаризують молодь

На тимчасово окупованій Донеччині набирає популярності дитяча гра “Зарніца”. Це воєнно-патріотичні змагання, які проводять на території росії та тимчасово окупованих територіях України. Участь у ній беруть збірні команди молодіжних громадських об’єднань та учнів освітніх закладів. До змагань залучають як старшокласників, так і першачків — грати у “Зарніцу” можуть діти віком від 6 років.

Примітка. Гра “Зарніца” сягає корінням у радянські часи. Офіційно її заснували у 1967 році. Метою гри було військово-патріотичне виховання радянської молоді. Також “Зарніца” входила до плану початкової військової підготовки у середніх навчальних закладах у зв’язку зі скороченням військової служби з 3 до 2 років. Першим командувачем гри був радянський воєначальник Василь Казаков. Він наказав створити юнармійські батальйони, навчити молодь навичкам армійського життя, а також виховувати молодь у дусі “готовності протистояти будь-яким ворогам”.

У лютому 2026 року в так званій “днр” стартував третій сезон гри “Зарніца 2.0”. Вона має видозмінену назву, оскільки є наступницею радянської гри, яку продовжує рф. Організатором “Зарніци” є рух “юнармія”, який займається мілітаризацією дітей, та громадська організація “Російський союз молоді”.

Партнером гри виступає міноборони рф. Саме за сприяння міністерства дітям надають навчально-матеріальну базу та майданчики для проведення гри, які фактично є полігонами.

У російському інформаційному просторі “Зарніца” подається як захоплива гра, де діти можуть змагатися командами однолітків. Та насправді за нею ховається справжня армійська підготовка. Для того, щоб взяти участь у грі, діти мають опанувати базові військові навички, а саме:

• стройову підготовку;
• знання з військової історії та символіки росії;
• орієнтування на місцевості;
• стрільбу;
• метання гранати;
• силову підготовка.

Фактично діти приміряють на себе ролі військових. Кожен учасник команди виконує різні функції, які передбачені такими військовими спеціальностями:

• воєнкор;
• командир загону;
• медик;
• оператор БПЛА;
• інженер-сапер;
• зв’язківець;
• штурмовик.

Для підготовки до змагань у рф розробили онлайн-курс підготовки на кожну зі спеціальностей. Зокрема, медики вчаться надавати першу допомогу “пораненим” бійцям та евакуювати їх з поля бою. Зв’язківці мають навчитися організувати зв’язок між командиром та “бійцями”, опанувати шифрування і дешифрування інформації. Діти, які хочуть приміряти роль командира, повинні вміти вибудовувати бойовий порядок групи, працювати з топографічними картами і визначати дальність до мети. Сапери проводять розвідку місцевості, виявляють мінно-вибухові загородження та допомагають організувати безпечний прохід через перешкоди. А оператори БПЛА, керуючи дронами, відповідають за повітряну розвідку.

Ключові ролі виконують штурмовики. Під час гри вони відповідають за придушення позицій противника і прикриття “побратимів”. Щоб успішно виконати завдання, штурмовику потрібні навички вогневої підготовки, розуміння принципів ведення бою в обмеженому просторі, а також вміти правильно заходити до приміщень, працювати з кутами та діяти під час штурму.

Суть гри — першим захопили фортецю та прапор противника. Самі ігри відбуваються на полігонах, де створюють реальні умови бою. На кадрах з ігор видно, що діти пересуваються окопами, полями та “воюють” в умовах житлової забудови. Таким чином дітей у форматі гри навчають, як діяти на полі бою. Це фактично є підготовкою до службі в армії рф.

З 23 лютого по 10 червня 2026 року на окупованій Донеччині триватуть відбіркові ігри. Найкращі команди у різних вікових категоріях представлятуть так звану “днр” на фінальній грі, яка відбудеться 10 серпня.

За словами ватажка “днр” дениса пушиліна, на окупованій Донеччині серйозно готуються до “Зарніци”. Окупанти налагодили роботу центру “Воїн”, де діти вчаться керувати дронами, опановують навички надання першої допомоги та елементи військово-патріотичної підготовки. За словами пушиліна, це необхідно для “формування сильного та відповідального покоління”.

Переможцям гри передбачені різні види нагород. Серед них солодкі призи, грошові призи (передбачаються в окремих регіонах за ініціативи місцевої влади), та додаткові пільги, наприклад компенсація витрат на навчання у вищих чи середніх закладах освіти або іменні стипендії.

Читайте також:

• Росіяни використали для пропаганди історію дитини з Бахмута
• У Донецьку презентували серіал про війну: які меседжі російської пропаганди він просуває
• “Вдень ходять до російської школи, а у вільний час вчать українські предмети”: як діти з ТОТ боряться за вступ в українські виші

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 22 квітня у Полтаві стартувала видача спеціалізованих гігієнічних наборів для внутрішньо переміщених осіб, які переїхали до області у 2026 році та належать до вразливих категорій.

Про це повідомляє Карітас Полтава.

Хто може отримати допомогу

Благодійна організація “Карітас Полтава” розпочне з 22 квітня видачу спеціалізованих гігієнічних наборів для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які переїхали до Полтавської області після 1 січня 2026 року. Допомога надається тим, хто раніше не отримував подібні набори та належить до однієї з вразливих категорій:

• особи з інвалідністю (1, 2, 3 групи, а також інвалідність з дитинства);
• люди з важкими захворюваннями;
• особи віком 70+ за наявності медичних показань.

Реєстрація на отримання допомоги проводиться у Полтаві за адресою: вулиця Гоголя, 28. Прийом здійснюється щодня з 10:00. Перед отриманням допомоги організатори перевірятимуть, чи отримувала особа подібну підтримку раніше.

Для реєстрації необхідно надати:

• паспорт (оригінал);
• ідентифікаційний код;
• довідку ВПО;
• документи, що підтверджують належність до вразливої категорії.

Додаткову інформацію можна отримати за телефоном +380 (50) 346 4883.

До теми:

Відпочинок у Кракові для дітей ВПО та військових: як зареєструватися

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!