Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Луганській обласній військовій адміністрації розпочали процес зміни штатної структури, яка передбачає зменшення кількості керівних посад, розширення штату профільних спеціалістів та економію понад мільйон гривень щомісяця.

Про це повідомив Олексій Харченко, голова Луганської ОВА.

Оптимізація штату Луганської ОВА

За словами Олексія Харченко, в Луганській ОВА розпочали реформування обласної адміністрації. Головна мета — скоротити кількість співробітників на керівних посадах, а також оптимізувати витрати.

“Спочатку потрібно прибрати функції, а вже потім скорочувати людей“, — констатує посадовець.

Як зазначає Олексій Харченко, станом на сьогодні штатний розпис Луганської ОВА налічує 743 посади. Фактично ж в установі працює 341 людина. Безпосередньо в апараті адміністрації передбачено 118 місць, з яких зайняті 54. У 22 структурних підрозділах із 625 існуючих штатних одиниць робочими є 287.

Реформа не призведе до зменшення загальної чисельності працівників після оновлення структури. Головні зміни стосуватимуться перерозподілу посад між керівною та виконавчою ланками:

• кількість керівних посад категорії “Б” зменшать із 224 до 170;
• кількість фахівців категорії “В” збільшать із 466 до 522;
• 51 посаду недержавної служби збережуть без змін.

Переформатування штату матиме прямий фінансовий результат. Оптимізація дозволить зберігати близько 1,3 мільйона гривень кожного місяця. До кінця року загальна сума економії має скласти 9,2 мільйона гривень.

Читайте також:

Хто увійшов до молодіжної ради Бахмута: оприлюднено новий склад на 2026-2028 роки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни затвердили зміни до постанови № 61-1, яка передбачала створення міжвідомчої комісії, що мала виїжджати на огляд зруйнованих і пошкоджених будинків. Вона мала запрацювати і в Бахмуті, куди окупанти не дають доступу цивільним. Відтепер процедуру огляду житла росіяни проводитимуть нібито без виїзду комісії на місцевість.

Про це повідомив олексій муратов, голова регіонального виконавчого комітету партії “єдина росія” в “днр”.

Соціальна “підтримка” населення на ТОТ

За словами олексія муратова, в “днр” оновили порядок оформлення виплат за житло у зоні бойових дій. Відтепер всі заходи соціальної підтримки “призначатимуть” дистанційно, без виїзду спеціалістів на місце.

“Тепер заходи соціальної підтримки будуть призначатися без виїзду на місце, щоб не піддавати ризику ні вас, ні співробітників мінсоц і кадастру“, — повідомив представник окупаційної структури.

Муратов додав, що “має” прийняти список міст для реалізації програми, при цьому сам перелік населених пунктів “подали” на розгляд на основі повідомлень від людей у чаті. Конкретні населені пункти нібито опублікують згодом на цьому тижні.

Крім того, представник путінської партії заявив, що на ТОТ “впроваджують” нові канали для збору інформації, які запрацюють вже у липні 2026 року. Саме тоді, за його словами, можна буде подавати документи на отримання соціальної “підтримки” за житло у зоні бойових дій.

“Також по подачі документів через мфц і держпослуги ці зміни прийняті“, — додає муратов.

Нагадаємо, що російські представники ще у грудні 2025 року анонсували створення “комісій” для огляду зруйнованого житла у Бахмуті, Селидовому та Покровську за постановою №61-1. Однак цей механізм на практиці не працює: жителі зазначають, що обстеження майна не проводять навіть в Авдіївці та Мар’їнці. Доступ до Бахмута залишається повністю закритим для цивільних комісій, у місті перебувають виключно російські військові та представники російських медіа.

Зазначимо, що внаслідок російського вторгнення у Бахмуті було зруйновано 99% житлових будинків. Російська армія окупувала місто весною 2023 року, з того часу періодично лунають обіцянки про “відновлення” міста. Однак, наразі Бахмут виконує роль військової бази для росіян.

Читайте також:

У “днр” заявили про затвердження механізму оцінки знищених будинків у Бахмуті: що про це кажуть люди

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!