Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд у межах реорганізації Міністерства розвитку створив Міністерство у справах громад, територій та ВПО. Відомство має скоординувати роботу центральної та місцевої влади для узгодження допомоги переселенцям та пришвидшення державних рішень.

Детальніше про те, що зміниться для переселенців, розповів Павло Фролов, народний депутат та голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Нове міністерство у справах громад, територій та ВПО: деталі

За словами Павла Фролова, мета нового органу полягає у зосередженні державної політики щодо розвитку громад, відновлення територій та підтримки внутрішньо переміщених осіб в єдиному центрі.

Міністерство займатиметься формуванням та реалізацією державної політики щодо ВПО, а також удосконаленням механізмів їхньої підтримки та адаптації. До основних напрямів роботи відомства належать:

• реалізація програм підтримки переселенців на всіх етапах, від процесу евакуації до повної інтеграції у нових громадах;
• координація житлових програм для ВПО, серед яких розвиток місць тимчасового проживання, впровадження доступної оренди та видача житлових ваучерів для людей з тимчасово окупованих територій;
• залучення ресурсів для розвитку громад та підтримки ВПО через взаємодію з міжнародними партнерами;
• спрощення доступу до державних послуг шляхом розвитку цифрових сервісів;
• запуск електронного кабінету та реєстру доступного житла для внутрішньо переміщених осіб.

Зазначається, що нове відомство не матиме повноважень для призначення щомісячних фінансових виплат для внутрішньо переміщених осіб. Цей напрям роботи залишається у сфері відповідальності Міністерства соціальної політики та Пенсійного фонду України.

Читайте також:

Продукти, спальні мішки та грілки: ВПО у Києві можуть отримати гуманітарну допомогу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні набув чинності оновлений порядок роботи місць тимчасового проживання (МТП) для внутрішньо переміщених осіб. Зміни, які чітко регламентують умови поселення, проведення перевірок житла, обов’язки всіх сторін та критерії для виселення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 4 червня 2026 року.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Нові правила функціонування місць тимчасового проживання для ВПО

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 4 червня 2026 року, яка регулює порядок роботи місць тимчасового проживання для внутрішньо переміщених осіб. Документ визначає умови поселення громадян, правила перевірки житлових умов, а також фіксує обов’язки адміністрації та мешканців.

Відтепер перед внесенням об’єкта до офіційного переліку місць тимчасового проживання адміністрація зобов’язана перевірити його на відповідність мінімальним стандартам.

Для контролю за станом прихистків запроваджується система моніторингу. До перевірок залучатимуть представників органів влади, міжнародних організацій та громадських об’єднань. Внутрішньо переміщені особи також мають право брати участь у моніторингу за власною згодою. Результати таких інспекцій передаватимуть керівникам закладів, балансоутримувачам та Міністерству соціальної політики для оперативного усунення виявлених порушень і покращення умов проживання.

Оформлення договорів

Основою для надання житла є офіційний договір. Документ укладається терміном на шість місяців із можливістю подальшого продовження. Підписати його необхідно безпосередньо в день заселення. У випадку відсутності у людини необхідних паперів, на оформлення договору надається строк до 90 днів.

На період дії воєнного стану процедура ідентифікації спрощується. Для поселення дозволяється використовувати цифрові документи із застосунку “Дія”, зокрема електронний паспорт, закордонний електронний паспорт або єДокумент.

Пріоритетне право на житло

Урядова постанова визначає категорії громадян, які мають першочергове право на отримання кімнат у місцях тимчасового проживання та подальше продовження договорів. До цього переліку належать:

• багатодітні сім’ї;
• родини з дітьми;
• ветерани та учасники бойових дій;
• сім’ї загиблих військовослужбовців;
• особи з інвалідністю;
• вагітні жінки;
• люди похилого віку;
• громадяни, чиє житло було знищене або пошкоджене.

У разі необхідності переселення мешканців, адміністрація закладу зобов’язана попередити їх про це не пізніше ніж за чотири тижні. Винятком є лише виникнення надзвичайних ситуацій або офіційне визнання об’єкта непридатним для подальшого проживання.

Підстави для виселення та вимоги до працевлаштування

Новий порядок встановлює чіткі причини для припинення права користування тимчасовим житлом. Договір з переселенцями можуть розірвати у таких випадках:

• систематичне порушення умов проживання, прописаних у договорі;
• надання недостовірної інформації під час поселення;
• наявність у власності іншого придатного житла;
• відсутність у місці проживання понад 60 днів без наявності поважних причин;
• виключення об’єкта з переліку місць тимчасового проживання.

Для працездатних осіб, які не мають роботи, впроваджується додаткова вимога. Вони зобов’язані протягом трьох місяців після підписання договору працевлаштуватися, зареєструватися в центрі зайнятості як безробітні або вжити інших активних заходів для пошуку роботи. У разі ігнорування цієї вимоги договір на проживання розривається.

Читайте також:

Скільки компенсацій за зруйноване майно погодили мешканцям Бахмутської громади: офіційні цифри

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!