“Ти не загинеш, Україно…”, – бахмутський письменник Микола Чернявський

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Жовтня 2025
Духовне училище у Бахмуті, де навчався та працював Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Микола Чернявський, останні роки життя / фото Ігор Корнацький

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

Обкладинка збірки “Донецькі сонети”, Бахмут, 1898 рік / фото Ігор Корнацький

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 року / фото Ігор Корнацький

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині залишаються понад 2 300 дітей, більшість із них — у зоні бойових дій

Валентина Твердохліб 19:00, 28 Жовтня 2026
дітей на донеччині
Евакуація дітей на Донеччині / фото відділ комунікації поліції Донецької області

У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із зон бойових дій та громад, наближених до лінії фронту. На сьогодні на територіях, де оголошена примусова евакуація, залишаються 1 746 дітей. Примусова евакуація триває у чотирьох громадах Донеччини.

Скільки дітей залишаються в населених пунктах, де оголошена примусова евакуація, під час брифінгу розповіла Юлія Рижакова — начальниця Служби у справах дітей.

Скільки дітей залишаються на Донеччині, дані на жовтень 2026 року

Станом на 28 жовтня в Донецькій області залишаються проживати 2 389 дітей. Із них у зоні активних бойових дій перебувають 1 745 дітей.

Примусова евакуація дітей триває у чотирьох громадах області. Загалом у 15 населених пунктах, де оголошено обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб, перебувають 1 746 дітей.

На сьогодні діти залишаються в таких громадах, де оголошена обов’язкова евакуація:

  • Краматорська громада — 484 дітей (360 сімей);
  • Слов’янська громада — 1 234 дітей (1 203 сім’ї);
  • Святогірська громада — 27 дітей (16 сімей);
  • Новодонецька громада — 1 дитина.

Протягом жовтня з населених пунктів, де оголошена примусова евакуація, вивезли 761 дитину. Найбільше з них — 406 дітей — зі Слов’янської громади.

На сьогодні на Донеччині не було фактів примусового вилучення дітей з родин, які мешкають у зоні бойових дій.

Евакуація з Донецької області: контакти

Звернення про евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Евакуація безоплатна.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Скільки людей залишається на Донеччині: дані від ОВА

Семаковська Тетяна 17:30, 28 Жовтня 2026
Евакуація зі Слов’янська / фото Слов’янська МВА

З початку проведення заходів з евакуації Донеччину покинули близько 1 мільйона 472 тисяч цивільних. Однак у містах і селах регіону досі залишається значна кількість людей.

Про це повідомив начальник відділу оперативно-чергової служби Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА Дмитро Петлін під час брифінгу 28 жовтня 2026 року.

Скільки людей залишається на Донеччині

За словами посадовця, темпи евакуації цивільного населення з області дещо знизилися. Наразі на підконтрольній території регіону залишається близько 67 600 осіб. З них у 21 громаді, що офіційно віднесені до зони активних бойових дій, наразі перебуває близько 57 тисяч осіб.

Скільки людей виїхали за місяць

За жовтень поточного року кількість евакуйованих становила понад 8 тисяч осіб. З них:

  • з Краматорської громади виїхали близько 3,5 тисяч осіб;
  • зі Слов’янської громади — 1 750 осіб;
  • з Олександрівської громади — 1 070 осіб;
  • з Новодонецької громади — 340 осіб;
  • з Дружківської громади — 150 осіб.

Дмитро Петлін також повідомив, що кількість населення Костянтинівської громади, яке перебуває на обліку, зменшилася на 420 осіб. За його словами, частина жителів залишилася на територіях, які перейшли під контроль російських військ.

Кількість населення в громадах Донеччини

Станом на кінець жовтня 2026 року кількість населення в найбільших громадах Донецької області виглядає так:

  • Краматорська громада — близько 26 500 осіб;
  • Слов’янська громада — 22 500 осіб;
  • Олександрівська громада — 3 400 осіб;
  • Лиманська громада — майже 2 000 осіб;
  • Дружківська громада — 1 300 осіб;
  • Святогірська громада — близько 1 000 осіб;
  • Добропільська громада — 850 осіб;
  • Новодонецька громада — 370 осіб;
  • Миколаївська громада — 350 осіб;
  • Костянтинівська громада — 340 осіб.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

дітей

На Донеччині залишаються понад 2 300 дітей, більшість із них — у зоні бойових дій

У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із зон бойових дій та громад, наближених до лінії фронту. На сьогодні на територіях, де оголошена примусова евакуація, […]

Евакуація

Скільки людей залишається на Донеччині: дані від ОВА

З початку проведення заходів з евакуації Донеччину покинули близько 1 мільйона 472 тисяч цивільних. Однак у містах і селах регіону досі залишається значна кількість людей. […]

Важливо

“Подекуди вже майже немає евакуації” — представник Донецької ОВА про ситуацію у Дружківській громаді

У Дружківській громаді важка ситуація з евакуацією. Окупанти постійно обстрілюють територію, тому заїзд туди проблематичний. Попри це у громаді лишаються близько 1 300 людей. Можливості […]

тварин

У Краматорську знищено будинок, який був прихистком для тварин

У Краматорську внаслідок обстрілу зруйновано будинок, який був прихистком для волонтерів і тварин. У момент удару в будинку перебувало багато тварин. Всіх їх врятували, але […]

Реєстрація місця проживання в гуртожитку онлайн: як прописатися через Дію

Студенти понад 40 українських закладів вищої освіти відтепер можуть зареєструвати своє місце проживання в гуртожитку онлайн за допомогою порталу “Дія”. Новий цифровий сервіс повністю усуває […]

15:00, 28.10.2026 Скопіч Дмитро