Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2025 році на обліку в Донецькому обласному центрі зайнятості перебували понад 13 тисяч безробітних. З них 12,5 тисяч осіб вдалося знайти роботу.

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомили представники Донецького обласного центру зайнятості у відповідь на запит.

Скільки безробітних осіб в Донецькій області

У 2025 році послугами Донецької обласної служби зайнятості скористалися 21,4 тисячі осіб, з них 13,3 тисячі мали статус безробітного.

Як вказують представники обласного центру зайнятості, протягом року вдалося забезпечити роботою 12,5 тисяч осіб, серед яких 10,3 тисячі отримали роботу, в тому числі на робочі місця, котрі були створеними отримувачами грантів/мікрогрантів чи в межах реалізації державних компенсаційних програм. Ще 2,2 тисячі — долучалися до суспільно-корисних та інших видів робіт, які мають тимчасовий характер.

Як скористатися послугами Донецького обласного центру зайнятості

Державна служба зайнятості надає допомогу у працевлаштуванні всім громадянам, а також тим, хто планує змінити місце роботи, шукати зайнятість за сумісництвом або у вільний від навчання час. Реєстрація безробітних здійснюється незалежно від місця фактичного проживання та наявності зареєстрованої адреси в найближчому центру зайнятості.

Як отримати статус безробітного

Щоб отримати статус безробітного потрібно зареєструватися одним із наступних способів:

• портал “Дія” або через мобільний застосунок “Дія”;
• мобільний додаток Державної служби зайнятості;
• електронний кабінет шукача;
• особисто під час відвідування центру зайнятості.

Для набуття статусу потрібно надати наступний перелік документів:

• паспорт або інший документ, що підтверджує громадянство України, а для іноземців – посвідка на проживання;
• довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
• трудову книжку (цивільно-правовий договір чи інший документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості);
• документ про освіту або його дублікат (за наявності);
• військово-обліковий документ — для військовозобов’язаних громадян;
• посвідчення УБД (за наявності);
• особи з інвалідністю: копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю або копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (а також за бажанням копію індивідуальної програми реабілітації);
• картковий рахунок для перерахунку допомоги по безробіттю в
  установі банку.

Зверніть увагу, що внутрішньо переміщені особи (ВПО), які звільнилися та не мають документів, що підтверджують факт звільнення або трудовий стаж, можуть отримати статус безробітного без дотримання загальних процедур, які застосовуються для інших категорій громадян.

Читайте також:

Прожитковий мінімум та мінімальна зарплата у 2026 році: на які зміни варто чекати українцям

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Днями у мережі з’явилась інформація про ймовірний розстріл священника з парафіянами в місті Сіверськ. Цю інформацію поширювали місцеві жителі в онлайн-спільнотах. Цивільних, нібито, розстріляли російські військові через відмову у виїзді на підконтрольні рф території.

Що відомо про цей випадок, дізнавалась редакція Бахмут IN.UA.

У Сіверську, ймовірно, розстріляли священника з парафіянами

У мережі останніми днями поширюється неперевірена наразі інформація про нібито розстріл цивільних у місті Сіверськ Бахмутського району. Згідно з повідомленнями у соцмережах, російські військові могли бути причетні до загибелі місцевого священника та вірян, яких, за однією з версій, начебто вбили через відмову від евакуації на території, підконтрольні російській федерації.

Про можливий випадок, описаний у соцмережах, редакції повідомив Олександр Панасенко, ексдепутат Сіверської міськради, який наразі перебуває за межами громади. За його словами, таку інформацію йому передала переселенка з Сіверської громади, яка, у свою чергу, дізналася про це від своїх колишніх сусідів.

Згідно з їхніми словами, загиблим міг бути священник Георгій Байдаров. Повідомляється, що того дня він проводив богослужіння у підвалі багатоповерхівки, де під час молитви перебувало кілька вірян. За цією ж версією, у підвал нібито зайшли російські військові.

“Це сталося в підвалі того будинку, де мешкав отець Георгій. Він мешкав у п’ятиповертівці, вулицю я не пам’ятаю, але це п’ятиповерхівка, яка виходить на бік Лисичанська. Сталося це, коли він правив службу в цьому підвалі. І військові, російські солдати почали вимагати, щоб він з людьми покинув підвал, бо їх будуть евакуювати. Він сказав: “Я закінчу службу, потім будемо розмовляти”. І після цього його розстріляли”, — розповів Олександр Панасенко.

За повідомленнями, які були передані місцевими жителями, разом зі священником могли бути розстріляні й парафіяни. Точна кількість загиблих невідома, оскільки, за цією версією, свідків події нібито вивезли до окупованого наразі Лисичанська. Олександр Панасенко зазначає, що йому відомо щонайменше про одного загиблого чоловіка, однак ці дані не мають офіційного підтвердження.

Також, як повідомляє Панасенко, отець Георгій залишався у місті попри обстріли. Він уточнює, що священник, за попередньою інформацією, міг мати проросійські погляди, тому не планував залишати територію та очікував приходу російських військ.

Наразі вся наявна інформація базується на переказах місцевих мешканців.

Що кажуть у поліції

Напередодні, вчора, редакція зв’язалася з Павлом Дяченком, начальником відділу комунікації поліції Донецької області, аби отримати коментар. На той момент у поліції зазначили, що не можуть надати інформацію, оскільки офіційних звернень щодо цього випадку ще не надходило. Також редакція кілька разів намагалися додзвонитися до Сіверської МВА, проте з ними зв’язатися не вдалося. Редакція розмістить уточнення від МВА, якщо отримає коментар.

Також після консультації з поліцією, редакція попросила Олександра Панасенка подати відповідну заяву. Він це зробив, передавши відомості до правоохоронців. Сьогодні ми додатково звернулися до Бахмутського районного відділу поліції, де нам підтвердили факт отримання заяви. Повідомили, що звернення вже зареєстровано.

Разом із тим у поліції наголошують, що поки що не можуть ані підтвердити, ані спростувати сам факт події, про яку йдеться. Після внесення інформації в ЄРДР буде розпочато офіційне досудове розслідування, у межах якого всі обставини мають бути перевірені.

Чи були випадки розстрілу росіянами цивільних?

Так, такі випадки неодноразово фіксувала Донецька обласна прокуратура. У 2024 році, у Лиманській громаді росіяни розстріляли беззбройну жінку. У серпні 2025 року росіянин розстріляв цивільного на Покровському напрямку. У жовтні 2025 року, підтвердили розстріл російськими військами цивільних у Званівці Бахмутського району.

Що відомо про ситуацію у Сіверську

У місті Сіверськ ускладнюється ситуація. В населений пункт продовжує заходити російська піхота. За останніми даними аналітиків DeepState, половина Сіверська перебуває під контролем ворога. Рубежем для стримування окупантів є річка Бахмутка.

За офіційними даними Донецької ОВА станом на листопад 2025 року, в населених пунктах Сіверської громади залишались 330 людей.

Читайте також:

• У DeepState заявили, що росіяни утримують половину Сіверська
• У якому стані родина з Костянтинівки, що потрапила під удар російського дрона
• “Збільшилась кількість заявок на вивезення тіл”: волонтер про евакуацію з Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!