Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині фіксується зростання кількості штурмових дій противника. Найбільше збільшення інтенсивності боїв спостерігається на Покровському та Костянтинівському напрямках, де російська армія суттєво наростила наступальні зусилля порівняно з попередньою добою.

Про це йдеться в новому зведенні Генштабу ЗСУ.

Ситуація на Донеччині

На Покровському напрямку противник здійснив сорок атак. Росіяни намагалися просунутися у бік населених пунктів Білицьке, Добропілля, Ганнівка, Чернігівка, Світле, Василівка, Сергіївка, а також у районах Молодецького, Новопідгороднього, Котлиного, Удачного та Новопавлівки. Цей показник зріс на дев’ять атак порівняно з попереднім днем. Напередодні російська армія провела на цій ділянці тридцять одну атаку, концентруючи зусилля біля Білицького, Василівки, Сергіївки, Світлого, Нового Донбасу, Мирного, Філії, Новопавлівки, Удачного, Новоолександрівки та Молодецького.

На Костянтинівському напрямку кількість атак російської армії зросла до тридцяти п’яти. Противник вів штурмові дії у районах населених пунктів Костянтинівка, Олексієво-Дружківка, Іллінівка, Новоселівка, Русин Яр, Новопавлівка, Софіївка, Кучерів Яр та Довга Балка. Минулої доби тут фіксувалося двадцять вісім атак у районах Костянтинівки, Іллінівки, Новоселівки, Русиного Яру, Нового Шахового та в бік Миколайпілля.

Спроби вклинитися в оборону відбувалися на Лиманському напрямку, де росіяни одинадцять разів атакували у бік населених пунктів Лиман та в районах Нового Миру, Новоселівки, Шийківки, Чернещини. Цей показник також перевищує дані попереднього дня, коли противник здійснив сім атак у районі Лимана та у бік Греківки й Новоселівки.

На Слов’янському напрямку російська армія здійснила сім штурмових дій у районі населеного пункту Крива Лука та в бік Рай-Олександрівки. Напередодні тут відбулося шість штурмів біля Озерного, Закітного, Кривої Луки та Миколаївки.

На Краматорському напрямку активність противника знизилася. Росіяни проводили одну наступальну дію в бік Малинівки, тоді як днем раніше зафіксовано три атаки в районі Федорівки Другої та Никифорівки.

Втрати росіян

Добові втрати російської армії наразі наступні:

• особовий склад — 1630 осіб;
• безпілотні літальні апарати оперативно-тактичного рівня — 1657 одиниць;
• автомобільна техніка та автоцистерни — 493 одиниці;
• артилерійські системи — 55 одиниць;
• наземні робототехнічні комплекси — 16 одиниць;
• крилаті ракети — 8 одиниць;
• танки — 3 одиниці;
• засоби ППО — 3 одиниці;
• реактивні системи залпового вогню — 2 одиниці;
• спеціальна техніка — 2 одиниці.

Читайте також:

Російські війська просунулися в Часів Ярі: що показує мапа бойових дій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До повномасштабного вторгнення Бердянськ, Кирилівка та інші приморські міста асоціювалися з морем і літнім відпочинком. Сьогодні ці території перетворилися на прифронтову зону з порожніми пляжами, військовими блокпостами та розбитою інфраструктурою.

У новому відео ми поговорили Наталею Криворучко з СЕО медіа “Локатор” та Павлом Лакійчуком військовим експертом про те, що насправді відбувається на окупованих курортах. Вони розповідають, як окупанти фальсифікують статистику туристів, перетворюють заводи на ремонтні бази для танків і використовують дитячі табори для мілітаризації молоді.

Дивіться повний відеосюжет про реалії життя на окупованому узбережжі на каналі “Донеччина в евакуації” за посиланням: https://youtu.be/7TXdc1-SuI0.

Читайте також:

“Траса Новоросія”: чи вдалось доїхати до моря або що відбувається з курортами на ТОТ?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!