Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У ніч на 16 грудня підрозділи Сил спеціальних операцій Збройних Сил України вдарили по тимчасово окупованій території Донецької області. Вдалося ліквідувати ворожу техніку та російські позиції.

Про це повідомили в ССО.

Удари по окупованій Донеччині

У тимчасово окупованому населеному пункті Благодатне оператори ССО відпрацювали по місцю зберігання російської реактивної системи залпового вогню БМ-27 “Ураган”, а також за місцем розташування екіпажів зазначених систем.

Крім того, в районі Покровська уразили місця накопичення особового складу росіян. Сили спеціальних операцій ЗСУ продовжують застосовувати асиметричні дії, спрямовані на зниження наступальних спроможностей російської армії та знищення її військового потенціалу.

До теми:

ССО ліквідували ворожу групу під час спроби закріпитися біля Покровська

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська міська військова адміністрація надала згоду на участь у реалізації експериментального проєкту зі створення фонду муніципального (соціального) орендного житла та надання його в оренду.

Про це йдеться у розпорядженні № 302рр від 10 грудня 2025 року.

Бахмут, створення фонду муніципального житла

Бахмутська громада долучається до експериментального проєкту зі створення фонду муніципального орендного житла. Відповідне розпорядження підписали 10 грудня 2025 року.

Документом передбачено участь громади у реалізації експериментального проєкту щодо створення фонду муніципального (соціального) орендного житла. У межах цього рішення Бахмутська громада планує підписати угоду (меморандум) про участь у проєкті з Міністерством розвитку громад та територій України та Агентством відновлення.

Координацію виконання розпорядження поклали на Олександра Марченка, заступника начальника Бахмутської міської військової адміністрації.

Розпорядження ухвалене на підставі чинного законодавства України, указів Президента щодо воєнного стану, постанов Кабінету Міністрів України та Верховної Ради, зокрема постанови КМУ від 2 липня 2025 року №796, яка регулює реалізацію цього експериментального проєкту.

Що передбачає постанова КМУ №796

Держава запускає 2-річний експериментальний проєкт зі створення муніципального (соціального) орендного житла. У межах проєкту в громадах будуються багатоквартирні житлові будинки, квартири в яких формують фонд муніципального (соціального) орендного житла. Таке житло перебуває в комунальній власності громади та використовується виключно для надання в оренду. Воно не підлягає приватизації, продажу, даруванню, піднайму чи заставі.

Координаторами експериментального проєкту визначені Мінрозвитку та Агентство відновлення. Безпосередніми замовниками будівництва є органи місцевого самоврядування або військові адміністрації, які добровільно долучаються до проєкту шляхом прийняття відповідного рішення та підписання меморандуму. Саме громади визначають земельні ділянки, забезпечують інфраструктуру та організовують будівництво.

Фінансування проєкту здійснюється коштом місцевих бюджетів, а також може доповнюватися коштами міжнародної технічної допомоги, грантами, донорськими та іншими не забороненими законодавством джерелами. Побудовані об’єкти є публічними інвестиціями та використовуються виключно з соціальною метою.

Муніципальне (соціальне) орендне житло має відповідати державним будівельним нормам, бути придатним для проживання, з виконаними внутрішніми опоряджувальними роботами, інженерними мережами, а також із наявністю укриттів та елементів інклюзивності. Для внутрішньо переміщених осіб житло може надаватися з базовими меблями та побутовою технікою.

Отримати таке житло можуть громадяни України, які не мають придатного житла або втратили його внаслідок війни, мають обмежені доходи та відповідають встановленим критеріям. Основними категоріями є:

• внутрішньо переміщені особи;
• ветерани війни та їхні сім’ї;
• члени сімей загиблих Захисників і Захисниць України;
• багатодітні сім’ї;
• сім’ї з малими дітьми;
• особи з інвалідністю;
• постраждалі від домашнього насильства;
• працівники соціально важливих професій (медики, педагоги, комунальники, соціальні працівники, військовослужбовці).

Надання житла відбувається за договором оренди строком не менше шести місяців. Розмір житла визначається з урахуванням нормативної площі (13,65 квадратних метрів на одну особу). Водночас постанова дозволяє незначне перевищення цієї норми, до 3,96 квадратних метрів на особу, але із загальними обмеженнями (наприклад, не більше 40 квадратних метрів для сім’ї з двох осіб або одинокої людини). Орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату та комунальні послуги і використовувати житло виключно для проживання.

Органи місцевого самоврядування або оператори житла щороку здійснюють перевірку відповідності орендарів встановленим вимогам. У разі втрати підстав для отримання соціального житла або порушення умов договору оренда може бути припинена.

Загалом постанова створює правовий механізм, за яким громади можуть швидше та системно забезпечувати житлом соціально вразливі категорії населення, не передаючи це житло у приватну власність, а зберігаючи його як довгостроковий ресурс громади.

До теми:

Які моделі заселення діють в Україні: експертка назвала 4 ключові варіанти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!