Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українські військові ліквідували групу піхоти російської армії, яка рухалася у напрямку Часового Яру зі сторони Бахмута. Внаслідок удару військові знищили понад 20 росіян.

Про це повідомила 24 окрема механізована бригада імені короля Данила.

Знищення групи російської армії в Часів Ярі

Про подію 13 травня повідомила 24 окрема механізована бригада імені короля Данила. Росіяни пересувалися відкритою місцевістю без використання тактики розосередження у складі понад 20 осіб.

Українська розвідка заздалегідь зафіксувала пересування піхоти на марші. Після отримання координат по цілі відпрацювали артилерія та ударні безпілотники підрозділів 24 ОМБр та бригади “РАРОГ”.

Унаслідок атаки групу росіян повністю знищили ще на підступах до українських позицій. Деталі операції та моменти ударів зафіксували на портативні камери GoPro, які були закріплені на екіпіруванні самих російських військових.

Читайте також:

У DeepState повідомили про нові просування росіян на Слов’янському напрямку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

У 2022 році в так званому “міністерстві освіти і науки днр” з’явився новий посадовець. Заступником міністра призначили росіянина Олега Трофимова. Він родом з Тюмені і до цього працював у російській системі освіти. У 2024 році Олег Трофимов очолив освіту на окупованій Донеччині, ставши виконувачем обов’язків міністра.

Що відомо про біографію Олега Трофимова, його роботу і скандали на ТОТ Донеччини? Редакція зібрала детальне досьє.

Олег Трофимов, міністр “днр”, біографія

Олег Трофимов народився в 1986 року в російському місті Тюмень. Освіту здобув у місцевому Тюменському державному університеті: у 2008 році отримав диплом з відзнакою за спеціальністю “Біоекологія”. Після цього поїхав на дворічне стажування до Московської області.

Трудовий шлях Олега Трофимова розпочався у Тюменському державному університеті. Спочатку він був асистентом кафедри екології та генетики, а згодом — старшим викладачем, доцентом кафедри екології та генетики, заступником директора Інституту біології. З 2021 року виконував обов’язки директора Інституту біології ТюмДУ.

У 2022 році Олег Трофимов переміг у конкурсі управлінців “Лідери росії” на платформі “росія — країна можливостей”, яку курує володимир путін. У липні 2022 року Трофимов, як переможець конкурсу, мав особисту зустріч з путіним у кремлі. На цій зустрічі президент рф ухвалив рішення щодо призначення Олега Трофимова заступником міністра освіти “днр”.

31 серпня 2024 року ватажок “днр” денис пушилін призначив Олега Трофимова виконувачем обов’язків міністра освіти і науки “днр”.

Олег Трофимов як міністр освіти “днр”

На сайті так званого “уряду днр” йдеться, що Олег Трофимов як міністр освіти і науки займається управлінням у сферах освіти, опіки та піклування над дітьми, а також реалізує молодіжну політику.

За ініціативи Олега Трофимова в навчальних закладах окупованої Донеччини проводять пропагандистські заходи. Зокрема, у квітні і травні в школах проводять так звані уроки російської весни. Вони ініційовані міністерством освіти з нагоди “повернення Донбасу до росії”. Під час таких заходів дітям насажують наративи про історичний зв’язок з росією.

Часто на заходах присутні і бойовики “днр”. А самі діти вдягаються у форму армії рф.

“Учні через художнє слово, музику, театральні постановки та тематичні обговорення звертаються до історії Донбасу, осмислюють значення подій весни 2014 року, роль народної єдності, громадянської позиції та збереження історичної пам’яті. Такі заходи допомагають школярам та студентам не лише дізнатися факти про народження республіки, а відчути значення російської весни, усвідомити нерозривний зв’язок Донбасу з росією”, — так описує заходи у школах Олег Трофимов.

Долучають дітей і до заходів, приурочених до 9 травня. Всі вони ініційовані міністерством освіти “днр”. Серед них: проведення всеросійської акції “Безсмертний полк”, оптимізована для проведення у школах, “Листи перемоги”, де дітей долучають до читання листів військових, та “Вікна перемоги”, в межах якої діти прикрашають георгіївськими стрічками вікна у класах. Також для дітей проводять зустрічі з ветеранами і діючими військовими російської армії, які брали участь у війні в Україні. Залучають до пропаганди війни школярів усіх класів, в тому числі і початкових.

Серед пропагандистських заходів, які проводять у школах за ініціативи міністерства освіти, є так звані “розмови про важливе”. Це обов’язкові уроки, які проводять щотижня. На цих заняттях розглядають та обговорюють конкретні теми, яка є загальними для всіх класів та шкіл та переважно зосереджені на пропаганді російських цінностей і наративів.

Наприклад, у травні відбувся урок “Республіка наших сердець”. Його метою було “виховання почуття гордості за республіку і осмислення “дня днр” як символу відродження і мужності”. Цей захід охопив понад 140 тисяч школярів та понад 18 тисяч студентів.

За ініціативи Олега Трофимова проходить мілітаризація дітей у школах. Зокрема в навчальних закладах запровадили урок “Основи безпеки та захисту Батьківщини”, під час якого діти мають опанувати навички надання першої допомоги та дій у надзвичайних ситуаціях. На перший погляд, це справді корисна для дітей інформація. Втім, ці уроки проводять лише для хлопчиків, яких одягають у військову форму.

Для уроків передбачені окремі класи, які оснащує міністерство освіти. Зокрема, Олег Трофимов звітував про оснащення предметних кабінетів у школах Маріуполя. За його словами, навчальні заклади “отримали базу, необхідну для формування навичок цивільної оборони та початкової військової підготовки”. Цим посадовець підтвердив, що метою уроків є, передусім, мілітаризація учнів.

Скандал з харчуванням у школах “днр”

У лютому 2025 року Олег Трофимов потрапив у скандал щодо відсутності гарячого харчування у школах “днр”. Батьки учнів в окупованих містах Донеччини скаржились на відсутність гарячого харчування, через що діти не могли ходити на повноцінне очне навчання, бо залишалися голодними. З такою ситуацією стикнулися навчальні заклади Донецька — чотири школи та вісім дитсадків — та інших міст.

Скарги батьків дійшли до ватажка “днр” пушиліна. Для вирішення проблеми він зібрав нараду. У своє виправдання Олег Трофимов зазначив, що “годувати дітей у низці навчальних закладів просто немає кому” через відсутність кухарів. Також Трофимов запевняв, що в деяких школах проблему намагаються вирішити через залучення сторонніх організацій. По решті закладах він не називав конкретних заходів, а говорив, що “робота ведеться”.

Через бездіяльність міністерства освіти, контролювати ситуацію доручили координаторці дитячого фонду “Діти Донбасу”. Вона мала особисто інспектувати проблемні школи та стежити за тим, щоб відсутність кухарів не впливала на харчування дітей. Фактично цим рішенням пушилін визнав бездіяльність міністерства, яке ігнорувало проблему.

Читайте також:

• На окупованій Донеччині вводять козацькі класи у школах: що зміниться для учнів
• Олександра Кульгіна (досьє) або як окупація вирощує нових “лідерів” з українських дітей
• Штурмовики, сапери і зв’язківці: у “днр” дітей залучають до армійської підготовки під прикриттям ігрових змагань

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!