У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У “днр” створять так звану міжвідомчу комісію, яка займатиметься питанням виплати компенсацій українцям на ТОТ. Вона, нібито, ухвалюватиме рішення щодо виплат мешканцям Бахмута та територій, які були нещодавно окуповані.

Про це заявив олексій муратов — керівник партії “единая россия” в “днр”.

Компенсація за зруйноване житло на ТОТ: що вирішили в “днр”

У “днр” створять міжвідомчу комісію, яка розглядатиме питання компенсацій бахмутянам. Вона, нібито, має запрацювати найближчими днями. Для цього ухвалили відповідне рішення на пленарному засіданні “днр”.

“Тепер немає перешкод для створення міжвідомчої комісії. Найближчими днями вона приступить до своєї роботи. Це стосується Бахмута та нових звільнених територій, де ще немає адміністрації”, — заявив олексій муратов.

Ця комісія, нібито, ухвалюватиме рішення щодо обстеження пошкодженого і зруйнованого житла. За словами муратова, при обстеженні окупанти користуватимуться досвідом Курської області, де житло оглядали в тому числі й з використанням квадрокоптерів.

Питання щодо дистанційної подачі заяв на компенсації в “днр” так і не врегулювали.

“Ну і той досвід з дистанційної подачі через “госуслуги”, коли виїжджав до Курська, теж опрацьовується. І я сподіваюся, найближчими днями такий алгоритм у нас з’явиться”, — заявив олексій муратов.

Виплати за втрачене житло, нібито, мають бути вже цього року. Хто їх отримає і як швидко ухвалюватимуться рішення з нарахувань виплат, окупаційний посадовець не повідомив.

Нагадаємо, що в “днр” планують призначити нового віцепрем’єра, який буде відповідальним за окуповані після 2022 року території. Ним стане бойовик “днр” — ілля ємельянов, який брав участь у бойових діях на боці росіян з 2014 року. Він, нібито, налагоджуватиме системну гуманітарну допомогу, займатиметься питаннями щодо компенсацій та відновлення документів.

Читайте також:

• Хто такий олексій муратов: досьє на депутата, який очолює путінську партію в “днр”
• Пушилін заявив, що частину окупованої Донеччини не планують відновлювати
• Окупанти забирають квартири: Госдума РФ ухвалила закон про конфіскацію покинутого житла українців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмутській громаді завершили прийом заяв на матеріальну допомогу. Таке рішення ухвалили з нагоди завершення бюджетного періоду 2025 року.

Про це повідомляє Управління соцзахисту населення Бахмутської міськради.

Грошова допомога для бахмутян призупинена

З 13 грудня 2025 року припинили прийом заяв на матеріальну допомогу за рахунок бюджету Бахмутської громади. Рішення ухвалили з урахуванням рекомендацій Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області.

Крім цього, розпочато роботу з формування нових підходів до надання соціальної допомоги окремим категоріям населення Бахмутської громади. Тут будуть враховані пропозиції щодо видів та розмірів соціальної підтримки на 2026 рік.

Про затвердження нових рішень та відновлення подачі заяв бахмутян повідомлятимуть додатково.

Для отримання додаткової інформації можна звернутись за телефонами гарячих ліній: +380 (95) 498 7615, +380 (99) 713 3980.

Читайте також:

• Уряд зрівняв умови іпотеки для мобілізованих у програмі єОселя: деталі
• Чи відмовлять у компенсації за зруйноване житло, якщо сім’я вже придбала нове: відповідь юристів
• Які медичні послуги можна отримати в бахмутській лікарні в Броварах: актуальний перелік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!