У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Працівники Слов’янського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області оформили паспорт громадянина України для виїзду за кордон жінці поважного віку. Сторічна місцева жителька готується до європейської мандрівки.

Про це повідомила Державна міграційна служба України.

В Слов’янську оформили паспорт 100-річній жінці

До міграційної служби у місті Слов’янськ звернулася громадянка України Олександра Іванівна. Жінка народилася у 1925 році. Метою її візиту до відділу стала необхідність оформлення закордонного паспорта. Згідно з процедурою, вже найближчими днями заявниця має офіційно отримати свій готовий паспортний документ на руки.

Отримання документа необхідне Олександрі Іванівні для реалізації запланованого візиту до Європи. Жінка спланувала цю подорож задля відпочинку, а також для того, щоб відвідати свою онуку. Зі свого боку представники міграційної служби висловили жінці побажання міцного здоров’я, приємної подорожі, гарних вражень та довгих щасливих років життя.

Як і де можна отримати паспортні послуги

Представники Головного управління ДМС у Донецькій області нагадують громадянам про чинні правила надання адміністративних послуг. Оформити необхідні паспортні документи українці мають змогу у будь-якому діючому підрозділі міграційної служби. Звертатися можна безпосередньо за місцем фактичного перебування, оскільки надання послуги здійснюється незалежно від місця офіційної реєстрації проживання заявника.

Читайте також:

На Донеччині запровадили нові правила вакцинації дітей: що змінилося

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Народний депутат Федір Христенко достроково припинив свої повноваження у парламенті. Причиною втрати мандата стало набрання законної сили обвинувальним вироком щодо політика.

Про це повідомив Ярослав Железняк, народний депутат.

Федір Христенко втратив мандат у Верховній Раді

За даними Ярослава Железняка, позафракційний депутат Верховної Ради Федір Христенко втратив мандат після того, як набрав чинності обвинувальний вирок щодо нього. Йому інкримінували державну зраду та зловживання впливом.

Ярослав Железняк також наголосив на тому факті, що Христенко обирався до парламенту як депутат-мажоритарник. Відповідно до законодавства, його місце у сесійній залі не буде заповнено наступним кандидатом за списком. Через це, за словами депутата, у Верховній Раді залишається 391 депутат.

Юридичні підстави та деталі судового вироку

Федір Христенко був обраний до Верховної Ради України у 2019 році. Датою його офіційного вибуття з парламенту визначено 3 лютого 2026 року.

Підставою для такого рішення стала стаття 81 Конституції України. Ця стаття передбачає механізм дострокового припинення повноважень народного обранця у разі, якщо щодо нього набирає законної сили обвинувальний вирок суду.

Як встановило розслідування, Федір Христенко був завербований фсб рф ще за часів президентства Віктора Януковича. Він перебував у тісному зв’язку з Юрієм Іванющенком, відомим як Юра Єнакієвський — резидентом фсб та “смотрящим” за “днр”. Крім того, нардеп був зв’язковим колаборанта Армена Саркісяна, який загинув від вибуху в одному з елітних московських ЖК на початку 2025 року.

Федір Христенко активно виконував завдання російської спецслужби під час Революції Гідності. Зокрема, він використовував підконтрольних собі приватних перевізників для транспортування “тітушок” на мітинги Антимайдану.

Судовий розгляд справи завершився у грудні 2025 року, коли Печерський районний суд міста Києва офіційно затвердив угоду про визнання вини Федором Христенком. При цьому повний текст судового вироку був засекречений з міркувань безпеки.

Варто зазначити, що втрата мандата Федором Христенком є частиною ширшої тенденції. Загалом за час каденції Верховної Ради IX скликання парламент залишили 66 народних депутатів.

Серед тих, хто раніше достроково втратив свої повноваження через кримінальні справи, є представник партії “Слуга народу” Андрій Одарченко, якого було засуджено за хабарництво. Також мандат втратив представник депутатської групи “Відновлення України” Анатолій Гунько — він отримав вирок у вигляді семи років позбавлення волі.

Читайте також:

Чи знаєте ви повноваження влади Бахмута в екзилі: (Опитування)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!