У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Батьки першокласників можуть отримати грошову допомогу в межах державної програми “Пакунок школяра”. Це одноразова допомога в розмірі 5000 гривень, яку можна витратити на шкільний одяг, взуття та канцелярію. Наразі триває прийом заяв, однак не всі заяви погоджують.

Що може стати причиною у відмові допомоги “Пакунок школяра”, роз’яснили в Міністерстві освіти і науки України.

Кому відмовляють у допомозі “Пакунок школяра”

Станом на 27 серпня українці подали 97 638 заяв на отримання виплати “Пакунок школяра”. З них 1655 заяв отримали відмови.

Серед причин відхилення заявок на “Пакунок школяра”:

• перебування родини за кордоном чи на ТОТ (допомогу можна буде отримати після повернення);
• відрахування або переведення дитини до іншого закладу освіти (в таких випадках потрібно подати нову заяву);
• невідповідність даних у державних реєстрах (у такому разі інформацію потрібно оновити).

У Міносвіти радять — щоб допомога надійшла вчасно та без зайвих труднощів, важливо правильно оформити дані в освітній системі.

Як правильно подати заяву на “Пакунок школяра”

Під час зарахування дитини до закладу освіти її дані вносяться до модернізованої системи АІКОМ. Вона взаємодіє з іншими державними системами та реєстрами і є єдиним джерелом для підтвердження, що дитину справді зараховано до 1 класу. Верифікація відбувається автоматично.

Під час кожного подання заяви в “Дії” або зміни її статусу система надсилає запит до Пенсійного фонду України, який раз на 2 дні отримує зведений перелік першокласників і перевіряэ актуальний статус школяра та дані батьків. За результатами цих перевірок Пенсійний фонд опрацьовує заяву та організовує виплату.

Якщо інформація про дитину відсутня в послузі “Пакунок школяра” в “Дії”, батьки мають уточнити у школи, чи внесено дані дитини до АІКОМ. Також закладу освіти варто перевірити наявність в АІКОМ реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) батьків або законних представників. Якщо ці дані відсутні, їх потрібно надати для внесення.

Якщо ви не користуєтесь “Дією” або не маєте ID-картки чи закордонного паспорта, допомогу можна оформити через сервісний центр Пенсійного фонду, але для цього дані дитини мають бути внесені до АІКОМ.

Читайте також:

• Грошова допомога від УВКБ ООН у Києві: як зареєструватися
• В Україні запустять виплати “єВідновлення” для ВПО з ТОТ: подробиці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українці, які втратили житло на тимчасово окупованих територіях, зможуть отримати від держави компенсацію у розмірі до 2 мільйонів гривень. Виплати відбуватимуться через програму єВідновлення.

Про це повідомив Павло Фролов, голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО Павла Фролова.

Компенсація до 2 млн грн: хто першим отримає виплати та як їх використати

Кабінет Міністрів України запровадить компенсації за втрачене житло на окупованих територіях. За словами Прем’єр-Міністра Юлії Свириденко, програма єВідновлення для ТОТ запрацює через два місяці після ухвалення постанови.

На першому етапі виплати отримають учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни. У подальшому дію програми поширять і на інші категорії внутрішньо переміщених осіб.

Розмір компенсацій становитиме до 2 мільйонів гривень на одну особу чи родину. Кошти надаватимуть у вигляді ваучера, який можна буде використати для:

• придбання нового житла;
• першого внеску за квартиру чи будинок;
• погашення іпотеки.

До теми:

В Україні запустять виплати “єВідновлення” для ВПО з ТОТ: подробиці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!