У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Ситуація на східному фронті залишається складною. Аналітики DeepState фіксують зміни лінії бойового зіткнення поблизу декількох населених пунктів Донеччини, а Генеральний штаб ЗСУ повідомляє про високу інтенсивність бойових дій, зокрема на Покровському відтинку.

Детальніше про ситуацію на фронті — в матеріалі Бахмут IN.UA

Як змінився фронт на Донеччині

Аналітики проєкту DeepState оновили мапу бойових дій, зафіксувавши просування окупаційних військ на кількох ділянках. Згідно з останніми даними, ворог має успіхи поблизу таких населених пунктів:

• Удачне (Покровський район);
• Гришине (Покровський район);
• Привільне (Краматорський район).

Покровський напрямок: епіцентр боїв

За даними Генштабу ЗСУ, саме Покровський напрямок залишається найгарячішим в Донецькій області. З початку доби російські окупанти здійснили тут 23 спроби потіснити українських воїнів із займаних позицій. Водночас українські військові же відбили 18 атак.

Бойові зіткнення відбуваються в районах населених пунктів:

• Шахове;
• Новий Донбас;
• Покровськ;
• Світле;
• Котлине;
• Удачне;
• Молодецьке;
• Новопавлівка.

Також ворог намагається штурмувати у бік Іванівки, Ганнівки й Родинського.

Ситуація на інших напрямках

За даними Генерального штабу ЗСУ, активні бойові дії тривають і на інших відтинках фронту:

• Лиманський напрямок — українські військові відбивали 2 атаки росіян в районі Зарічного та у бік Дробишевого;
• Слов’янський напрямок — росіяни 3 рази намагалися просунутися у бік Закітного, Свято-Покровського та в районі Дронівки, дві атаки станом на зараз досі тривають;
• Костянтинівський напрямок — загарбники здійснили 3 наступальні дії поблизу населених пунктів Щербинівка та Плещіївка, одна атака ворога досі продовжується;
• Краматорський напрямок — на цьому відтинку фронту противник наступальних дій не проводив.

Читайте також:

Росіяни збирають військо біля Ступочок та Торецька: що відомо

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Евакуйований із Бахмута притулок для тварин “Лада”, який нині функціонує у Дніпропетровській області, опинився в зоні підвищеного акустичного впливу під час нічної атаки “шахедів” та ракет. Через це багато утриманців зіштовхнулися зі стресом, а дехто навіть “відкотився” в адаптації до тихого життя не в зоні бойових дій.

Детальніше про те, як притулок пережив нічну атаку, редакції Бахмут IN.UA розповіла Марина Шажко керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”.

Нічна атака на Дніпропетровщині: як її зустріла “Лада”

За словами Марини Шажко, притулок розташований на відкритій місцевості, через що звуки вибухів під час атак на Дніпро та область чутно особливо гучно. Прильотів саме по території не було і фізично тварини не постраждали, але сам акустичний удар став серйозним випробуванням для утриманців.

Загалом, собаки, які жили в умовах війни та були евакуйовані із зон бойових дій, досить активно реагують на гучні звуки, адже спрацьовує інстинкт виживання.

“У тварин-переселенців стрес найчастіше проявляється панікою, тремтінням, різкими спробами сховатися. Деякі стають лякливими до будь-якого різкого звуку, інші можуть реагувати захисною агресією від переляку. Вони можуть метатися по вольєру, не реагуючи на голос. Тому тварини можуть травмуватися об вольєри або битися один з іншим“, — зазначає керівниця притулку.

Як зізнається співрозмовниця, на ранок після атаки спостерігалися полярні реакції собак: частина відмовлялася виходити з будок та їсти, інші ж перебували у стані гіперактивності та метушливості.

Найгіршим наслідком подібних ночей Марина Шажко називає “відкат” в адаптації. Тварини, які почали звикати до тиші, знову повертаються у стан постійного очікування небезпеки.

Серед фізичних проявів стресу фіксують:

• спроби гризти власні лапи чи хвіст;
• біг по колу;
• загострення проблем зі шлунком;
• серцеві розлади.

“У такі моменти їхня нервова система ніби знову повертається у стан небезпеки, і адаптацію доводиться підтримувати заново, крок за кроком“, — пояснює керівниця притулку.

Методи заспокоєння та робота персоналу

Для стабілізації стану тварин застосовують медикаментозну терапію (заспокійливі, серцеві препарати, ліки для шлунка) та поведінкову корекцію — тиха розмова та присутність людини поруч. Вночі з тваринами перебував охоронець, який заспокоював найбільш наляканих. Вдень до роботи долучаються три волонтерки. Попри обмежений людський ресурс, працівники намагаються приділити увагу кожному підопічному.

“Після сильного стресу ми насамперед даємо тваринкам спокій і можливість сховатися в будочках, якщо вони цього потребують. На жаль, у нинішніх умовах забезпечити повну тишу дуже складно, тому відновлення дається їм важче й повільніше. Нікого не змушуємо до контакту — просто тихо говоримо, сідаємо поруч, щоб вони відчували нашу присутність“, — каже керівниця “Лади”.

Нагальні потреби притулку

Заклад потребує допомоги небайдужих для відновлення здоров’я тварин. Наразі у списку найнеобхіднішого:

• вологий корм (паштети) — критично необхідний для старих та хворих собак, а також тих, хто відмовляється від сухого корму через стрес;
• ліки — потрібен широкий спектр препаратів (заспокійливі, для підтримки серця та шлунково-кишкового тракту).

Як допомогти

Отримати повний перелік необхідних медикаментів можна, зв’язавшись із керівництвом притулку телефоном: +380 (95) 199 9539. Відправка допомоги можлива через “Нову пошту” (доставлення сплачує притулок коштом балів гуманітарної програми).

Читайте також:

“145 собак вивезли за один день”: як бахмутський притулок для тварин “Лада” евакуював тварин під обстрілами

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!