У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Російські волонтери алла і павло сидорови показали нові кадри з Бахмута. Росіяни кажуть, що житло місцевих жителів зруйноване вщент, тому люди вимушені мешкати у пунктах тимчасового розміщення (ПВР). Та в коментарях до допису люди пишуть, що насправді в Бахмуті живуть цивільні, і це не одинокі люди, а цілі родини.

Про це стало відомо з допису волонтерів алли і павла сидорових.

Росіяни стверджують, що в Бахмуті живуть цивільні

Російські волонтери алла і павло сидорови показали нові кадри з Бахмута, зроблені у листопаді 2025 року. Вони пишуть, що місто пусте і крім військових там нікого немає. Пересування містом, нібито, обмежене через обстріли і мінування.

Також є факти подальшого руйнування житла. Росіяни показали фото однієї з квартир після влучання снаряда. Навесні 2023 року житло було цілим, хоч і без вікон, там збереглись меблі. У листопаді 2025 року від квартири не залишилось нічого, під’їзд обвалився.

Росіяни кажуть, що через руйнування житла бахмутяни вимушені жити в пунктах тимчасового розміщення. Однак у коментарях люди пишуть, що насправді в Бахмуті продовжують жити люди. У місті, нібито, мешкають кілька сімей. Підтвердження цій інформації немає.

Зазначимо, що росіяни не вперше заявляють про цивільних, які, нібито, мешкають в Бахмуті. Влітку 2025 року пропагандисти публікували кадри з чоловіком, якого називали “останнім мешканцем Бахмута”. Сам чоловік називав себе Гаврющенком Володимиром Олександровичем і говорив, що під час повномасштабної війни жодного разу не виїжджав з міста. Гуманітарну допомогу йому, начебто, надають російські військові.

Читайте також:

• Пушилін опублікував звернення до населення, але запити бахмутян проігнорував
• У Бахмуті чеченці облаштували військовий госпіталь — фото
• Пушилін повторює наративи: заявив, що ЗСУ “гальмують” відбудову Бахмута і Соледара

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні продовжується реалізація національної програми “Зимова підтримка”, в межах якої надають 1 000 гривень з державного бюджету. На що саме можна витратити кошти?

Детальніше про категорії товарів та послуг, на які можна витратити “зимову тисячу” — в матеріалі Бахмут IN.UA

На що можна витратити тисячу від Зеленського

З 22 листопада запрацював оновлений перелік товарів та послуг, на які можна витрачати гроші, отримані за програмою “Зимова підтримка”.

Відтак, “зимову тисячу” можна витратити на:

• комунальні послуги;
• поштові послуги;
• лікарські засоби та медичні вироби;
• книги та іншу друковану продукцію;
• благодійність, зокрема, на донати для ЗСУ чи інші доброчинні цілі.

Зазначимо, що список збігається з тим, на що українці можуть витратити кошти в межах програми “Національний кешбек”.

Крім того, з 11 грудня запрацювала нова частина програми, яка дозволяє громадянам та громадянкам витрачати кошти на харчові продукти. Скористатися такою можливістю можуть покупці кількох торгівельних мереж:

• “Сільпо”;
• “Фора”;
• “THRASH!ТРАШ!”;
• “Fozzy”.

Витратити “зимову тисячу” громадяни можуть також у магазинах української мережі сучасних “магазинів біля дому” під назвою “Близенько”.

Загалом, як вказують в Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності України, загалом кошти можна використати в понад 1 160 магазинах по всій країні. Водночас у відомстві додають, що вказаний перелік постійно розширюватиметься.

Як отримати “зимову тисячу”

Наразі отримати “зимову тисячу” можна двома способами — за допомогою застосунку “Дія” чи у відділені “Укрпошти”.

Для того, щоб отримати кошти в “Дії”, потрібно:

• оновити застосунок до найновішої версії та авторизуватися в ньому;
• знайти пункт “Розділ” та обрати “Зимова єПідтримка”;
• обрати отримувача виплати (себе або дитину);
• обрати банківський рахунок, на який саме нараховуватимуться кошти;
• підтвердити, що ви перебуваєте в Україні;
• подати заявку, натиснувши “Надіслати”.

Варто зазначити, що отримати кошти можна лише на картку “Національного кешбеку”. Якщо ви її не маєте, то варто спочатку звернутися до банку щодо оформлення, після чого рахунок підтягнеться в застосунок “Дія”.

У разі оформлення допомоги у відділенні “Укрпошти” кошти будуть зараховані на спеціальний рахунок, відкритий для отримувача.

Використати їх можна безпосередньо у відділеннях “Укрпошти” — на покупку українських товарів або оплату комунальних платежів і благодійні внески.

Читайте також:

Українці зможуть отримати 2 тисячі гривень на скринінг здоров’я: деталі програми

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!