У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

“Укрпошта” та “Нова Пошта” — найбільші поштові оператори країни — опублікували офіційні графіки роботи власних відділень на Різдво і Новий рік.

Детальніше про те, як працюватиме пошта на зимові свята — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як працюватимуть поштові оператори під час зимових свят

Зимові свята завжди вносили власні корективи у роботу різноманітних установ, в тому числі й пошти. Проте, цього року оператори працюватимуть майже без змін.

Як працюватиме “Укрпошта” на Різдво і Новий Рік

За словами генерального директора “Укрпошти” Ігоря Смілянського, поштові відділення поштового оператора працюватимуть наступним чином:

• 24 та 25 грудня — стандартний графік;
• 31 грудня — скорочений робочий день;
• 1 січня — вихідний.

Як працюватиме “Нова Пошта” на Різдво і Новий Рік

За офіційною інформацією представників поштового оператора, більшість відділень під час свят працюватимуть наступним чином:

• 24 та 25 грудня — стандартний графік;
• 31 грудня — до 17:00;
• 1 січня — вихідний, однак поштомати залишатимуться доступними для отримання відправлень.

У компанії радять додатково перевірити актуальний розклад роботи кожного окремого відділення, щоб дізнатися про можливі корективи. Це можна зробити на офіційному сайті оператора за посиланням.

Читайте також:

Ароматний узвар на Різдво: три рецепти українського напою, які прикрасять святковий стіл

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українські військові відбили позиції та звільнили село Іванівка на кордоні Донеччини і Дніпропетровщини. Ворог намагається відновити свої позиції, оскільки це село є важливим для подальшого наступу. Для цього росіяни намагаються форсувати річку Вовча, що неподалік села.

Про це в ефірі телемарафону “Єдині новини” заявив військовий на позивний “Рон” — головний сержант взводу безпілотних авіаційних комплексів бригадної розвідроти 42-ї ОМБр імені Валерія Гудзя.

ЗСУ звільнили село Іванівка

Бійці ЗСУ відбили позиції та звільнили село Іванівка на кордоні Донеччини і Дніпропетровщини. Населений пункт розташований за річкою Вовча, яку зараз намагається форсувати ворог. Метою росіян є повторне захоплення села, оскільки там є можливості закріпитися для подальшого наступу.

“Для ворога це дуже файне таке місце, де можна сфорсувати і зразу закріпитися. Бо населений пункт, як будують на Донеччині, в кожній хатинці є підвал, майже в кожному домі є підвал. І от це форсування і закріплення там — це дуже зручна річ для ворога була”, — каже військовий “Рон”.

Для відновлення позицій росіяни вдаються до піхотних штурмів, а також використовують техніку. Зокрема модернізовані дрони, які виявляють Wi‑Fi-сигнали. Їх застосовують для пошуку українських пілотів та коригувальників і подальшого ведення вогню. Також росіяни регулярно використовують КАБи.

Військовий зазначив, що критичну роль у збереженні життя військових зараз відіграють наземні роботизовані комплекси. Підвезення боєкомплекту на автівках стає ще більш небезпечним через роботу ворожих дронів.

Читайте також:

• Російські війська просунулися на Бахмутському напрямку — дані DeepState
• Українські військові знищили танки та ЗРК “Оса” біля Покровська
• В Україну повернули понад тисячу тіл військових: новий етап репатріації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!