У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У районі міста Сіверськ Донецької області тривають інтенсивні бойові дії. Через чисельну перевагу противника та постійний тиск російських військ українські підрозділи відійшли від населеного пункту.

Про це повідомив Генштаб.

Що відбувається в районі Сіверська

У районі Сіверська тривають важкі бої. Російські війська мають відчутну перевагу в живій силі та техніці й, попри значні втрати, продовжують активні наступальні дії. Для збереження життів українських військовослужбовців і боєздатності підрозділів Сили оборони України здійснили відхід із міста.

Під час оборонних боїв українські захисники суттєво виснажили противника — кожен метр міської забудови давався російським військам значною ціною.

Чому ворог зміг просунутися

Просування російських підрозділів відбулося за рахунок значної чисельної переваги та постійного тиску малими штурмовими групами, зокрема в складних погодних умовах. Водночас ці дії супроводжувалися високими втратами з боку окупантів.

Місто Сіверськ залишається під вогневим контролем українських військ. Підрозділам противника, які перебувають у місті, завдається ураження, зокрема по логістичних маршрутах. Сили оборони здійснюють заходи з блокування ворожих підрозділів, щоб не допустити їх подальшого просування.

До теми:

Пушилін заявив про видачу паспортів рф людям з нещодавно окупованих сіл Бахмутського району

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міжнародний Реєстр збитків продовжує збирати заяви на компенсації від українців. Наразі основну кількість заяв отримують від людей, які через війну перемістилися зі свого місця проживання. Для них передбачені дві категорії, за якими можна подати заяви — переміщення в межах України та переміщення за кордон. Заяви щодо переміщення Україною вже приймаються, а незабаром з’явиться можливість подати заяву щодо переміщення за кордон.

Про це під час спеціального вебінару заявив Ігор Караман — юридичний радник Київського офісу Реєстру збитків для України.

Міжнародний Реєстр збитків: заяви про переміщення

На сьогодні однією з найбільш популярних категорій, за якою подають заяви до міжнародного Реєстру збитків є А1.1 “Вимушене переміщення”. Наразі вже працює механізм подачі заяви щодо вимушеного внутрішнього переміщення, тобто в межах України. Незабаром має розпочатися прийом заяв і щодо переміщення за кордон.

При цьому одна людина може подати одразу дві заяви. Це можливо, якщо вона переміщалась і Україною, і перебувала чи продовжує перебувати за кордоном.

“Особливість заяви категорії А1.1 — це те, що може бути так, що особа перемістилася в межах України, а потім виїхала за кордон. Або ж навпаки, спочатку перемістилася за межі України, а потім повернулась в Україну, і в Україні продовжує перебувати у вимушеному вже внутрішньому переміщенні та не має змоги повернутися до своєї первісної домівки. Це дві різні ситуації, не є взаємовиключними, не є такими, що накладаються одна на одну. Заявник може подати дві різні заяви у двох різних категоріях”, — зазначив Ігор Караман.

Подати заяву до міжнародного Реєстру збитків можна через вебпортал “Дія”. Головним документом при поданні заяви за категорією А1.1 є довідка ВПО.

Детальніше про те, як ВПО подати дані Реєстр збитків за категорією “Вимушене переміщення”, читайте в нашому матеріалі.

Читайте також:

• Як ВПО стати на квартирний облік у Львові та області: покрокова інструкція та перелік документів
• Житлова допомога для ВПО з ТОТ: як формується черговість виплат компенсації
• Компенсація за майно на ТОТ: що змінилося для ВПО у 2025 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!