У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

З 1 квітня 2026 року Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) повністю оновлює підхід до надання фінансової підтримки в Україні. Головна новація стосується розміру виплат, зокрема, йдеться про скасування єдиного стандарту та введення індивідуального підходу.

Про це повідомили представники УВКБ ООН.

Грошова допомога від УВКБ ООН: нові правила

До квітня цього року програма передбачала стандартну виплату для всіх затверджених категорій — 10 800 гривень на людину (сума покривала тримісячний період). Відтепер фінансова допомога стала диференційованою.

Згідно з новими правилами, вже з 1 квітня 2026 року розмір підтримки становитиме:

• 12 300 гривень (виплата за три місяці) — для людей, які евакуюються або були змушені покинути свої домівки поблизу лінії фронту;
• 12 300 гривень (виплата за три місяці) — для громадян, які безпосередньо постраждали від ворожих обстрілів;
• 1 800 гривень на людину щомісяця — для жителів, які продовжують проживати поблизу лінії фронту. Це абсолютно новий тип допомоги, який раніше не надавався;
• від 2 000 до 3 000 гривень на людину щомісяця — для вразливих переселенців (ВПО), які перебувають у цьому статусі понад пів року та мають законне право на державну допомогу, але з певних причин не мають до неї доступу. Це також нова програма підтримки.

Крім того, УВКБ ООН продовжить фінансово підтримувати вразливі родини, які повернулися до своїх постійних місць проживання після вимушеного переміщення по Україні або з-за кордону.

Оновлені критерії відбору

Після 1 квітня 2026 року претендувати на фінансову допомогу зможуть такі категорії населення:

• родини, чиє житло було пошкоджене бомбардуваннями або стало непридатним для життя через бойові дії;
• сім’ї, які втратили близького родича внаслідок ракетного удару чи атаки безпілотників;
• домогосподарства, де хтось із членів родини потребує лікування або був госпіталізований через атаки ракет чи БпЛА;
• евакуйовані жителі з територій активних бойових дій або тимчасово окупованих територій;
• вразливі ВПО, які перемістилися протягом останніх шести місяців;
• вразливі громадяни, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року, але повернулися в Україну протягом останніх 12 місяців і безперервно перебувають тут щонайменше три місяці;
• вразливі ВПО, які протягом останнього року повернулися до свого постійного місця проживання і знаходяться там не менше трьох місяців.

Як визначатимуть пріоритетність

Для переселенців та людей, які повернулися додому, запроваджено додаткове оцінювання. Гуманітарні організації проводитимуть спеціальне опитування, щоб визначити, хто потребує коштів найперше.

Під час оцінювання враховуватимуть рівень небезпеки (близькість до лінії зіткнення), умови проживання (місто чи село), розмір родини, її соціально-економічний стан, а також наявність у сім’ї дітей, людей cтаршого віку чи осіб з інвалідністю.

Перевірка на дублювання та винятки з правил

Організатори наголошують: отримати один і той самий вид грошової допомоги від різних благодійних фондів одночасно неможливо. Гуманітарні місії координують свої бази даних, щоб уникнути подвійних виплат.

Проте існують винятки. Якщо родина евакуювалася або постраждала від обстрілів, ви можете отримати допомогу, навіть якщо раніше вже отримували виплати. При цьому діє ліміт: допомога у зв’язку з евакуацією чи обстрілами надається максимум два рази протягом одного року.

Остаточне рішення про нарахування коштів ухвалюється лише після проходження повної реєстрації, яку здійснює офіційний партнер УВКБ ООН — благодійний фонд “Право на захист”.

Читайте також:

До 14 400 гривень на дитину: як отримати нову грошову допомогу від “СОС Дитячі Містечка”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росія залучає до війни в Україні військових з африканських країн, зокрема Ефіопії і Марокко. Вони вже перебувають на полігонах, де готуються до участі в бойових діях. Африканських військових планують залучати до наступу на Донеччині.

Про це в ефірі каналу “Еспресо” розповів Володимир Черняк — офіцер бригади “Рубіж” НГУ.

Військові з Африки в Україні

Військові з країн Африки, зокрема Ефіопії та Марокко, готуються до бойових дій в Україні в лавах російської армії. Вони вже перебувають на полігонах в окупованій частині Донецької області, де готуються до майбутніх штурмів. Таким чином рф хоче поповнити особовий склад своєї армії.

“Так як людський ресур противника не є необмежений, противник час від часу має потребу в тому, щоб його накопичувати. У нас є інформація про те, що противник активно залучає найманців з країн Африки, рекрутує їх, наприклад, з Марокко і не тільки. Зараз доволі велика кількість таких військовослужбовців перебуває на полігонах на території Донецької області, у нас є про це інформація”, — заявив Володимир Черняк.

Військовий припускає, що найманців з Африки рф використовуватиме для подальших штурмів. Таку практику противник вже використовує на полі бою. Першими у штурми йдуть саме найманці, а після закріплення на позиції заходять добре підготовлені російські підрозділи.

Нагадаємо, що рф не вперше залучає іноземних найманців для війни в Україні. Зокрема, військових КНДР залучали до бойових дій у Курській області. А в окупованому Бахмуті був помічений темношкірий військовий. З якої країни був цей іноземець окупанти не повідомляли, але стверджували, що він, нібито, афроамериканець.

Читайте також:

• Росіяни намагаються прорватися в районі Гришиного та Родинського
• Рф просунулася біля Васюківки: карта боїв
• На Донеччині знищили пункт управління та склади російських військ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!