У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Росія продовжує мобілізовувати громадян України на тимчасово окупованих територіях. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, російська сторона підтвердила примусове залучення до своїх збройних сил 46 327 жителів ТОТ. Зокрема, з окупованої Донеччини мобілізували понад 5 тисяч українців.

Росія мобілізувала десятки тисяч українців для участі у війні проти України

Під час третьої міжнародної конференції Crimea Global бригадний генерал та секретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Дмитро Усов повідомив, що РФ масово примусово мобілізує чоловіків на окупованих територіях.

За його словами, російська сторона офіційно підтвердила мобілізацію 46 327 українських громадян, яких наразі змушують воювати проти України. З них:

• понад 5 000 — з Донеччини;
• понад 4 500 — з Луганщини,
• понад 35 000 — з Криму;
• 560 — із Запорізької області;
• 478 — з Херсонщини.

До теми:

Місцеві мешканці намагаються повернутися в Бахмут і Соледар, але окупанти блокують в’їзд

В Україні стартував новий етап програми “Зимова підтримка”. Відтепер подати заявку на виплату “зимової тисячі” можна у будь-якому стаціонарному або мобільному відділенні Укрпошти. Оформлення доступне до 24 грудня 2025 року.

Як отримати зимову підтримку у відділеннях Укрпошти?

Відсьогодні у відділеннях Укрпошти офіційно розпочався прийом заявок на участь у державній програмі “Зимова підтримка”, яка передбачає разову виплату у розмірі 1 000 грн. Подати письмову заявку можна у будь-якому з понад 26 тисяч відділень по всій Україні — як стаціонарних, так і мобільних. Прийом документів триватиме до 24 грудня 2025 року.

Для частини громадян звернення до відділення не є обов’язковим. Якщо пенсія або соціальна допомога вже надходить через Укрпошту, виплату буде нараховано автоматично, без подання додаткової заяви.

Подати заявку у відділенні можуть такі категорії українців:

• громадяни, які отримують пенсію на банківську картку і не користуються застосунком “Дія”;
• люди, які не мають РНОКПП;
• опікуни недієздатних осіб;
• батьки, яким не вдалося оформити заявку на дітей онлайн.

Маломобільні громадяни, які не можуть самостійно відвідати відділення, можуть звернутися на гарячу лінію Укрпошти за номером 0 800 300 545.

Які документи треба для оформлення заявки на тисячу на Укрпошті

Для подання заяви потрібно мати:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
• РНОКПП (ідентифікаційний код) або відмітку в паспорті про його відсутність;
• свідоцтво про народження — для оформлення виплати на дітей (подають батьки окремо на кожну дитину);
• документи опікуна та рішення про опіку — для законних представників.

На що можна витратити “зимову тисячу” в Укрпошті

Отриману “Зимову підтримку 2025”, незалежно від того, чи оформлена вона через “Дію”, чи у відділенні, можна витратити безпосередньо в Укрпошті. Наприклад:

• оплачувати комунальні послуги;
• оформлювати передплату на газети та журнали;
• оплачувати поштові послуги (посилки, тара, марки тощо);
• замовляти лікарські засоби українського виробництва;
• купувати товари українського виробництва;
• робити донати для ЗСУ.

До теми:

1000 грн єПідтримки: Кабмін ухвалив порядок виплати нової допомоги

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!