У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Внутрішньо переміщені особи та українці, які через війну втратили роботу або дохід, можуть отримати до 4 000 доларів (близько 176 тисяч гривень) на запуск власної справи. Конкурс мікрогрантів оголосила гуманітарна організація “Людина в біді”.

Переселенцям пропонують гранти до 4000 доларів на відкриття бізнесу

Чеська гуманітарна організація “Людина в біді” відкрила конкурс мікрогрантів для людей з обмеженими економічними можливостями. Переможці зможуть отримати до 4 000 доларів США (близько 176 тисяч гривень) для запуску або розвитку власного бізнесу.

Грантові кошти можна використати на придбання обладнання, ремонт приміщення, закупівлю матеріалів, маркетинг або інші витрати, необхідні для старту підприємницької діяльності.

Крім фінансової підтримки учасники програми отримають навчання та менторський супровід, що допоможе підготуватися до запуску власної справи.

Податися на грант можуть повнолітні громадяни України, зокрема внутрішньо переміщені особи, які проживають у визначених громадах Дніпропетровської та Харківської областей. Зокрема, у Дніпропетровській області участь можуть взяти мешканці міст Дніпро, Кривий Ріг, Павлоград, а також Дніпровського та Самарівського районів.

У Харківській області заявки приймають від мешканців Берестинського, Харківського, Лозівського, Богодухівського та Чугуївського районів.

Перевага під час відбору надаватиметься людям з інвалідністю, внутрішньо переміщеним особам, одиноким батькам, людям старшого віку та ветеранам.

Подати заявку на участь у програмі можна до 31 березня 2026 року.

Пріоритет у виборі учасників буде наданий:

• особам з інвалідністю;
• внутрішньо переміщеним особам;
• одиноким матерям/батькам/опікунам;
• людям передпенсійного віку (50+) або старшим (60+);
• представникам етнічних меншин;
• ветеранам.

До теми:

Як ВПО в Києві отримати 36 тисяч гривень від Карітасу: деталі програми

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні планують запровадити нову соціальну виплату для пенсіонерів та людей, які отримують державну соціальну допомогу. У квітні уряд має підготувати програму спеціальної доплати у розмірі 1 500 гривень, яку отримають щонайменше 13 мільйонів українців.

Про це повідомив Володимир Зеленський, президент України.

Уряд готує доплату 1 500 гривень для пенсіонерів та отримувачів соцдопомоги

Уряд України доручив Міністерству соціальної політики підготувати програму спеціальної доплати для пенсіонерів та громадян, які отримують соціальну допомогу. Зазначається, що виплата становитиме 1 500 гривень. Її планують надати щонайменше 13 мільйонам українців.

Кошти нараховуватимуть автоматично — без необхідності подавати додаткові заяви або проходити бюрократичні процедури. Доплату отримають громадяни, рівень доходів яких свідчить про потребу у додатковій підтримці.

Очікується, що деталі програми підтримки будуть підготовлені та представлені суспільству найближчим часом.

До теми:

У Рівному переселенцям виплачуватимуть по 2000 грн: відкрито реєстрацію на допомогу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!