У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Визначитися з майбутнім — одне з найскладніших завдань для підлітка. “Програма менторства 10:11” допомагає пройти цей етап разом із досвідченим ментором — безкоштовно і в онлайн-форматі.

“Підлітки сьогодні дорослішають у час великої невизначеності. У такі моменти надзвичайно важливо мати поруч людину, яка вже проходила подібний шлях і може підтримати. Саме тому у “Програмі менторства 10:11″ ми поєднуємо підлітків із менторами/менторками — людьми, які допомагають побачити власні сильні сторони, розібратися у собі та сформувати перший план руху вперед. Ми віримо, що у підтримуючому середовищі кожна людина швидше знаходить впевненість у собі. І для багатьох підлітків саме така комунікація з ментором може стати першим кроком до розуміння своїх можливостей і майбутнього”, — зазначає CEO “Програми менторства 10:11” Єлизавета Герасимчук.

Мета програми — підтримати підлітків у період важливих освітніх і професійних виборів, допомогти їм орієнтуватися у можливостях і розвивати власні сильні сторони. Програма відкрита для учнів 10-11 класів, а також студентів 1-2 курсу коледжів з усієї України.

Як це працює? 

Кожен старшокласник та старшокласниця отримує персонального ментора або менторку — досвідчену людину, яка регулярно зустрічається з підлітком один на один. В середньому програма триває 3 місяці, проте багато менті продовжують спілкування з ментором і після її завершення.

Що отримують старшокласниці та старшокласники?

Участь у програмі — це не лише зустрічі з ментором. За 3 місяці підлітки зможуть відкрити нові можливості та розвинути власні навички, отримати підтримку своїх активностей і почути досвід людини, яка так само проходила через виклики цього періоду. Окрім цього, на них чекає спільнота однодумців, можливість подати власну ідею на внутрішній грант і перетворити її на проєкт, доступ до освітніх заходів, а після успішного завершення програми — диджитал-сертифікат та мерч.

Що кажуть менті про участь у програмі?

“Я знаходжу для себе багато нових можливостей і майже визначилася з вибором професії. Моя менторка Валерія вселила в мене велику впевненість у собі та віру в мої здібності, і зараз я відчуваю, що в мене все вийде”, — Анастасія, менті “Програми менторства 10:11”.

“Моя менторка Аня допомогла мені краще зрозуміти себе та навколишній світ, а також навчила раціональніше організовувати свій час. Вона підтримала мене у розумінні того, куди саме я хочу вступати, і зараз я вже на фінішній прямій до подачі документів в Америку. Також Аня допомогла мені усвідомити свої сильні сторони та знайти напрямки для покращення слабших. Безмежно дякую моїй менторці!“, — Дінара, менті “Програми менторства 10:11”.

Реєстрація на програму для старшокласників відкрита постійно — подати заявку можна у будь-який момент через бота: https://t.me/mentorship_10_11_bot

Більше про Програму можна дізнатися тут: https://www.instagram.com/mentorship.10.11

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Члени Бахмутської Ради ВПО ініціювали розробку проєкту “Картка бахмутянина” для ВПО з Бахмутської громади. Ця ініціатива передбачає додаткові види допомоги, в тому числі знижки або спеціальні пропозиції в магазинах чи закладах. Наразі проєкт перебуває на аналітичному та підготовчому етапі.

Про проєкт “Картка бахмутянина” редакції Бахмут IN.UA розповів Олександр Бабенко — бахмутський депутат, заступник голови Ради ВПО.

Картка бахмутянина: що передбачає

Рада з питань ВПО при Бахмутській МВА ініціювала проєкт “Картка бахмутянина”. Цю ініціативу обговорили на першому засіданні ради, також вона є у планах роботи Ради на перший квартал.

Депутат Олександр Бабенко, який є заступником Ради ВПО, розповів, що ця картка має стати інструментом додаткової підтримки для бахмутян. Зокрема, вона передбачатиме різні знижки або спеціальні пропозиції для її власників.

“Картка бахмутянина — це інструмент, який може стати механізмом додаткової підтримки мешканців нашої громади та функціонувати за аналогією до вже реалізованих програм в інших містах. Зокрема, вона передбачає надання різних переваг для власників, наприклад, знижок у партнерських магазинах, аптеках, сервісах та інших закладах, з якими в нас, за можливості, вийде домовитися”, — розповів Олександр Бабенко.

На якій стадії проєкт “Картка бахмутянина”

За словами Олександра Бабенка, наразі проєкт перебуває на аналітичному та підготовчому етапі. Триває робота щодо вивчення досвіду інших громад, які вже втілили подібні проєкти, та залучення потенційних партнерів.

“Ми проводимо комплексне опрацювання можливості її впровадження. Зокрема, аналізуємо досвід інших громад, де вже реалізовані подібні інструменти підтримки мешканців. Важливою частиною цієї роботи є вивчення механізмів їх функціонування, моделі взаємодії з бізнесом та рівня зацікавленості самих мешканців. Це ми ще будемо проговорювати. Паралельно триває робота з потенційними партнерами, хто захоче з нами попрацювати. Ми досліджуємо які саме компанії можуть долучитися до ініціативи, у яких містах вони представлені, а також які знижки, бонуси чи послуги вони готові запропонувати власникам наших карток. Окрему увагу приділяємо тому, щоб сформувати максимально широкий і в той же час практичний перелік пропозицій, які будуть корисними для наших мешканців”, — повідомив Олександр Бабенко.

Також триває робота щодо формату карток. В якому вигляді вони будуть — фізичному чи електронному — поки деталей немає, члени Ради ВПО розглядають різні варіанти.

Лише по завершенню аналітичної роботи члени Ради ВПО зможуть ухвалити рішення щодо доцільності формату роботи та можливості впровадження цієї програми.

Читайте також:

• Оренда житла для ВПО та ветеранів: орендодавцям пропонують нульову ставку податку
• Жителі Краматорська можуть отримати 1200 грн допомоги: старт реєстрації
• УВКБ ООН відновлює грошову допомогу: що відомо

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!