У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

З 1 серпня 2026 року іспанська залізнична компанія “Renfe” запускає міжнародний нічний поїзд, який курсуватиме між Перемишлем та Франкфуртом-на-Майні. Для пасажирів з України передбачені стикувальні рейси від “Укрзалізниці”.

Детальніше про це розповіли в пресслужбі “Укрзалізниці”.

Новий залізничний маршрут до Німеччини

Поїзд здійснюватиме рейси щодня територією Польщі, Чехії та Німеччини. Маршрут включає зупинки в Остраві, Празі, Бад-Шандау, Вайсенфельсі, Наумбурзі, Апольді, Готі, Айзенаху, Ганау та Оффенбаху.

Для здійснення пересадки на новий рейс у Перемишлі українці зможуть скористатися п’ятьма поїздами “Укрзалізниці”:

• №51/52 Київ – Перемишль;
• №31/32 Запоріжжя/Дніпро – Перемишль;
• №69/70 Кременчук – Перемишль;
• №35/36 Одеса – Перемишль;
• №89/90 Київ – Перемишль.

Графік руху

Відправлення з Перемишля відбуватиметься о 12:04, а прибуття до Франкфурта-на-Майні — о 07:22 наступного дня. У зворотному напрямку поїзд виїжджатиме о 15:03 та прибуватиме до кінцевої станції у Перемишлі об 11:25.

До складу поїзда входять сидячі вагони першого і другого класів, а також спальні вагони категорії “Economy Sleeper”. Спальні купе розраховані на розміщення від одного до чотирьох пасажирів та обладнані кондиціонерами, розетками і безкоштовним доступом до інтернету. У вартість спального місця також входить сніданок.

Ціни на квитки у сидячих вагонах стартують від 15 євро (765 гривень), у спальних — від 37,50 євро (1914 гривень).

Читайте також:

Як купити квиток на потяг у піковий період: поради “Укрзалізниці”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні військовослужбовці мають право на перетин державного кордону під час відпустки, лікування або службового відрядження. Процедура виїзду чітко регламентована, вимагає дотримання встановленого алгоритму дій та підготовки повного пакета документів, який командування розглядає індивідуально.

Детальніше про те, які документи потрібні для виїзду — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що потрібно для виїзду військовослужбовців за кордон

Для отримання дозволу на поїздку військовослужбовець зобов’язаний завчасно, щонайменше за три тижні до дати виїзду, подати рапорт на ім’я командира військової частини. У документі фіксуються конкретні дати виїзду та повернення, місто і точна адреса перебування за кордоном, транспорт для подорожі, а також обраний пункт пропуску через державний кордон.

Разом із рапортом подаються документи на підтвердження мети поїздки. Оскільки основною законною підставою є сімейні обставини, зокрема зустріч із родиною, яка тимчасово перебуває за кордоном, необхідно надати свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей та посвідки про їхній тимчасовий захист за межами України. Законодавство дозволяє додавати до відпустки дні, необхідні на дорогу, що узгоджується на етапі розгляду рапорту. Після ухвалення позитивного рішення командир видає наказ, а відповідний дозвіл вноситься до відпускного квитка військовослужбовця.

Документи для перетину кордону під час відпустки

Успішний перетин кордону залежить від наявності повного пакета документів, відсутність яких стає підставою для відмови. На пункті пропуску прикордонникам необхідно пред’явити:

• чинний закордонний паспорт;
• документ для посвідчення особи військовослужбовця (військовий квиток або посвідчення офіцера);
• відпускний квиток із вказаним місцем перебування та дозволом на виїзд;
• витяг із наказу про надання відпустки та права залишити територію України.

Пакет документів для виїзду на лікування

Окремий порядок діє для військовослужбовців, які отримали поранення під час бойових дій та потребують медичної допомоги за кордоном. Для перетину кордону у таких випадках потрібен внутрішній або закордонний паспорт громадянина України, офіційний медичний висновок про необхідність лікування за кордоном, а також лист Міністерства охорони здоров’я України з погодженням направлення до іноземного медичного закладу.

Правила оформлення закордонних відряджень

У квітні 2026 року Кабінет Міністрів України вніс зміни до правил перетину державного кордону, розширивши перелік посадових осіб, які ухвалюють рішення про закордонні відрядження військовослужбовців Збройних Сил. Згідно з новою постановою, пропуск здійснюватиметься на підставі рішень заступників Міністра оборони.

До ухвалення цих змін дозвіл на виїзд для виконання завдань у сфері безпеки і оборони надавався виключно за рішенням Міністра оборони, керівників інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення або розвідувальних органів.

Читайте також:

Підйомна допомога при переїзді: як військовослужбовцям отримати виплати на новому місці служби

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!