У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У зоні відповідальності угруповання “Схід”, у районі Часового Яру, підрозділи 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила застосовують наземні роботизовані комплекси (НРК) для забезпечення піхоти на передовій.

Детальніше про те, в яких умовах використовують НРК українські військові, показали на офіційній сторінці угруповування “Схід”

Використання роботизованих комплексів на фронті

На опублікованих кадрах показано роботу екіпажу наземного роботизованого комплексу, який доставляє боєкомплект, продовольство та медичні засоби до підрозділів на передовій.

Перед виконанням завдання екіпаж готує НРК, підвозить його до стартової точки та далі дистанційно керує машиною через прострілювані ділянки місцевості.

Як наголошують військові, принцип роботи простий: техніку можна втратити, людське життя — ні. Робот замінює бійців у небезпечних зонах, зменшуючи ризики для особового складу та забезпечуючи безпечне доставлення необхідних ресурсів.

Читайте також:

Російські війська просунулися в Покровську та Мирнограді: дані DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росія просунулася в районі Покровська, Мирнограда та Світлого на Донеччині.

Про це повідомили аналітики DeepState

Просування російських військ на Донеччині

За даними DeepState, російські війська за минулу добу взяли під контроль північну частину Покровська. Невелика ділянка за залізничним полотном залишається у сірої зоні.

Крім того, армія РФ просунулася в самому Мирнограді та на захід від району передмістя у бік Світлого. Загальна площа території, яку противник контролює на Покровському напрямку, становить близько 3 квадратних кілометрів.

Дані Генштабу

За даними Генштабу ЗСУ, станом на 3 січня, ситуація на фронті в Донецькій області наступна:

• на Лиманському напрямку ворог провів дев’ять атак. Намагався вклинитися в нашу оборону у районах населених пунктів Дробишеве, Лиман, Зарічне, Ставки, Торське, Ямпіль;
• на Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби українські військові зупинили п’ять спроб окупантів просунутись вперед в районах Сіверська, Закітного та Переїзного;
• на Краматорському напрямку противник здійснив одну атаку в районі Міньківки;
• на Костянтинівському напрямку ворог здійснив 14 атак в районах населених пунктів Костянтинівка, Олександро-Шультине, Плещіївка, Клебан-Бик, Миколайпілля, Софіївка;
• на Покровському напрямку наші захисники зупинили 26 штурмових дій агресора у районах населених пунктів Нове Шахове, Червоний Лиман, Родинське, Мирноград, Покровськ, Котлине, Молодецьке, Удачне, Філія, Дачне та у бік Новопавлівки.

Читайте також:

Чи вірять українці в перемогу та чи допускають передачу окупованих територій росії: опитування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!