У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У червні 2026 року Бахмутська МВА затвердила надання нового виду матеріальної допомоги ветеранам війни та членам сімей загиблих захисників і захисниць. Вони можуть отримати до 200 тисяч гривень на покриття першого внеску за іпотекою. Рішення про надання грошової допомоги ухвалює комісія, створена Бахмутською МВА. До її складу входять понад десятеро осіб.

Хто увійшов до складу комісії, йдеться у розпорядженні начальника Бахмутської МВА № 247рр.

Допомога ветеранам на іпотеку, склад бахмутської комісії

Бахмутська міська військова адміністрація створила комісію з надання матеріальної допомоги на забезпечення іпотечного кредитування на придбання житлових приміщень ветеранам війни. Вона розглядатиме заяви від людей та ухвалюватиме рішення про виділення матеріальної допомоги на покриття першого внеску за іпотекою ветеранам війни та членам сімей загиблих захисників і захисниць.

Головою комісії призначено Сергія Родіна — заступника міського голови. Заступником голови комісії стала начальниця Управління соціального захисту населення Інна Сподіна, а секретаркою — Оксана Ритова, заступниця начальника відділу бухгалтерського обліку і звітності Управління соціального захисту населення.

Серед членів організаційного комітету:

• Олександр Бабенко — голова правління громадської організації “Ми з Україною”;
• Олександр Бондарєв — директор комунального підприємства “Бахмутська житлова управляюча компанія”;
• Наталя Захаренко — начальниця відділу правового та кадрового забезпечення Управління соціального захисту населення;
• Наталія Семенець — заступниця начальника відділу соціальної і ветеранської політики Управління соціального захисту населення;
• Костянтин Семиряд — головний спеціаліст відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Бахмутської міськради;
• Юлія Стрижченко — начальниця відділу обліку та звітності Фінансового управління;
• Тетяна Татаринова — начальниця Управління економічного розвитку;
• Надія Трофимова — заступниця начальника Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва.

Читайте також:

• Як оформити допомогу, якщо дитина отримала поранення внаслідок війни
• ВПО у п’яти областях можуть отримати відшкодування оренди житла: умови програми
• Зимова допомога для прифронтових громад: родини з дітьми отримають 19 400 гривень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Кабінет Міністрів України виділяє понад п’ять мільярдів гривень на фінансування житлових сертифікатів.

Про це повідомив Павло Фролов, голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Уряд спрямовує нові кошти на компенсації за знищене житло

Уряд виділяє 5,14 мільярда гривень на компенсації українцям за знищене житло в межах державної програми “єВідновлення”. Фінансові ресурси для цього надає Банк розвитку Ради Європи. Це надходження є першим за останні місяці фінансуванням житлових сертифікатів. Виділена сума дасть можливість 3,6 тисячі родин реалізувати свої документи та придбати нові оселі замість втрачених.

Державна компенсація за знищене майно надається за кількома напрямками. Зокрема, громадяни можуть отримати допомогу у вигляді житлового сертифіката на придбання квартири або будинку, який також дозволяється використати як перший внесок за програмою “єОселя”, або ж у формі цільових коштів для самостійної відбудови будинку на власній земельній ділянці. Середня сума одного сертифіката становить 1,3 мільйона гривень, а термін його дії складає п’ять років.

Водночас загальна потреба у фінансуванні залишається значною. За офіційними даними, понад 88 тисяч родин вже отримали житлові сертифікати, з яких понад 33 тисячі успішно скористалися ними та придбали нове житло. При цьому близько 55 тисяч власників виданих сертифікатів продовжують очікувати на надходження фінансування.

Для покриття цих потреб уряд має посилити роботу та активніше залучати ресурси міжнародних партнерів. Відбудова України є насамперед відновленням життя людей, де кожна родина має отримати можливість повернути собі власну домівку.

Читайте також:

Як оформити допомогу, якщо дитина отримала поранення внаслідок війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!