У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

На тимчасово окупованих територіях Донецької області російські загарбники розпочали активну підготовку до політичних кампаній. Попри те, що деякі захоплені міста перебувають у стані повного занепаду або фізично зруйновані війною, окупаційна влада максимально зосереджена на організації виборчого процесу.

Про ці плани офіційно повідомив деніс пушилін, ватажок “днр”.

Вибори на ТОТ: до чого готовляться росіяни

За словами деніса пушиліна, місцева “влада” намагається забезпечити можливість “голосування” для усіх жителів ТОТ. Для цього вони вже почали облаштування стаціонарних пунктів голосування. Крім того, росіяни розпочали підготовку інструментів для тотального обходу населення за допомогою “мобільних груп”.

Варто зазначити, що ватажок “днр” заявив про наміри окупаційної влади провести вибори не тільки у відносно цілих містах, але й у вщент зруйнованих населених пунктах, зокрема, у зруйнованих Кураховому та Авдіївці.

“Неважливо, де він живе — у Донецьку чи в Кураховому, у Макіївці чи в Авдіївці. Кожен виборець зможе зробити свій вибір!“, — стверджує пушилін.

Самі вибори загарбники призначили на 20 вересня 2026 року. Цього разу вони збираються вперше обирати депутатів до російського парламенту, які представлятимуть окуповану частину регіону на федеральному рівні.

Читайте також:

Росіяни показали, як виглядає зруйнована Авдіївка у квітні 2026 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Донецькій області триває кампанія з обов’язкової евакуації родин із дітьми. Загальна кількість населення, яке досі перебуває на території регіону, складає близько 166 000 осіб. З них 9 300 — це діти. При цьому близько 8 дітей наразі знаходяться в зонах активних бойових дій.

Про це під час брифінгу Донецької ОВА з питань евакуації населення, який пройшов 29 квітня 2026 року, повідомив Сергій Гончар, начальника відділу планування заходів цивільного захисту, реагування на НС та підготовки у сфері цивільного захисту управління організації цивільного захисту населення і території департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи облдержадміністрації.

Евакуація дітей у Донецькій області

За словами Юлії Рижакової, начальниці служби у справах дітей при Донецькій ОВА, загалом в області перебуває 9 361 дитина, з яких 36 з 30 сімей — в зонах, де проводиться примусова евакуація:

• Дружківській територіальній громаді — 2 дитини, 2 сім’ї;
• Андріївській сільській територіальній громаді — 6 дітей, 4 сім’ї;
• Миколаївській територіальній громаді — 6 дітей, 5 сімей;
• в окремих района Слов’янська — 22 дитини, 19 сімей.

Водночас Юлія Рижакова зазначає, що за останній тиждень вдалося евакуювати 22 дитини та 16 їх сімей:

• Дружківка — 9 дітей, 7 сімей;
• Андріївська територіальна громада — 3 дитини, 2 сім’ї;
• Миколаївська територіальна громада — 2 дитини, 2 сім’ї;
• з окремих районів Слов’янська — 8 дітей, 5 сімей.

Загалом за квітень евакуйовано з Донецької області 100 дітей, 76 сімей.

Як додає Сергій Гончар, начальника відділу планування заходів цивільного захисту, реагування на НС та підготовки у сфері цивільного захисту управління організації цивільного захисту населення і території департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА, з початку проведення заходів з обов’язкової евакуації, а саме з 7 квітня 2023 року, вдалося евакуювати 20 378 дітей з 373 визначених населених пунктів.

Читайте також:

Нова грошова допомога від Acted: хто з жителів Донеччини та інших регіонів може отримати виплати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!