У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Україна провела черговий обмін полоненими, в результаті якого додому повертаються 193 українські захисники. Серед них — військові різних підрозділів, поранені та ті, проти кого росія відкривала кримінальні справи.

Про обмін 24 квітня повідомив Володимир Зеленський, президент України.

Обмін полонених, 24 квітня

Україна продовжує повертати своїх громадян із російського полону. У межах чергового обміну додому повертаються 193 українські військові. Серед звільнених — бійці:

• Збройні Сили України;
• Національна гвардія України;
• Державна прикордонна служба України;
• Національна поліція України;
• Державна спеціальна служба транспорту.

Відомо, що звільнені захисники виконували бойові завдання на різних напрямках фронту. Серед них є поранені, а також військові, проти яких російська сторона відкривала кримінальні провадження.

До теми:

• Великодній обмін: Україна повернула 182 військових та цивільних з російського полону

• Україна повернула 300 військових з полону: деталі обміну 6 березня
• Новий обмін військовополоненими: Україна повернула з російської неволі 200 громадян
• 71-й обмін: Україна повернула з російської неволі 157 військових та цивільних громадян
• Обмін полоненими 23 липня: в Україну повертаються тяжкопоранені захисники
• Новий обмін 4 липня 2025 року: хто повернувся до України після російського полону
• Повернення додому: 15 фотографій українців після обміну 4 липня 2025 року
• Обмін полоненими 26 червня 2025 року: хто повернувся до України
• Новий обмін полоненими: кого вдалося повернути до України 20 червня
• Обмін 19 червня: звільнено українців з важкими пораненнями після 3 років у полоні
• З полону повернулися офіцери, молоді воїни та оборонці Маріуполя — обмін 14 червня
• Обмін полоненими 12 червня: Україна повернула важкопоранених військових
• Обмін 10 червня. Україна повернула важкопоранених захисників з російського полону
• Перші фото вдома: 35 світлин звільнених з полону українців
• Обмін полоненими 9 червня – 30 фото звільнених Героїв
• Обмін 1000 на 1000: імена всіх українців, які повернулися з полону. Повний список
• Обмін 307 на 307: Україна повернула додому ще три сотні людей. Хто серед звільнених
• 307 українських героїв повернулися додому: перші фото після полону
• Обмін полоненими 6 травня: хто повернувся додому з російського полону – офіційний список
• Повернення додому: перші фото звільнених з полону українських військових

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні може з’явитися новий інструмент підтримки родин і дітей — накопичувальні рахунки для дітей від держави, відомі в світі як baby bonds.

Відповідну ініціативу представив Денис Улютін, міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України, на зустрічі із новопризначеною головою Представництва ЮНІСЕФ в Україні Анн-Клер Дюфей.

В Україні можуть запровадити baby bonds

Під час зустрічі сторони визначили ключові напрями подальшої співпраці. У центрі уваги опинилися підготовка соціальної сфери до наступного зимового періоду, загальний розвиток системи соціального захисту, всебічна підтримка родин і дітей, а також зміцнення системи місцевих соціальних послуг.

У міністерстві підкреслюють, що досвід минулої зими яскраво продемонстрував: саме соціальна сфера першою бере на себе удар під час криз, пов’язаних із безпековими чи енергетичними викликами. Також учасники зустрічі проаналізували ефективність механізмів допомоги, застосованих минулої зими. Окрему увагу приділили швидкості здійснення виплат, цифровізації робочих процесів та важливості адресного використання коштів Гуманітарного рахунку для найбільш вразливих категорій населення.

Однією з тем обговорення стала концепція “baby bonds”. Це спеціальні накопичувальні рахунки, які відкриватимуться для дітей. Ініціатива являє собою довгостроковий підхід, за яким держава інвестуватиме кошти в кожну дитину починаючи з моменту її народження.

Згідно з планом, такий фінансовий інструмент стане суттєвою підтримкою для дитини у майбутньому. Після досягнення повноліття ці накопичені кошти можна буде використати на здобуття освіти, старт самостійного дорослого життя або закриття інших важливих базових потреб.

Програма SPIRIT та регіональні соціальні послуги

Міністр та Представниця ЮНІСЕФ обговорили практичні результати програми SPIRIT, яка вже працює в українських регіонах. Цей проєкт реалізується за підтримки ЮНІСЕФ, Міністерства закордонних справ, у справах Співдружності та розвитку Великої Британії, а також Світового банку. Програма має на меті розвиток соціальної сфери та послуг безпосередньо у громадах і вже охопила понад 20 тисяч людей у 10 регіонах України.

У межах розвитку регіональних сервісів обговорювалося розширення послуг раннього втручання, розвиток підтримки батьківства, впровадження догляду за місцем проживання у громаді та надання допомоги родинам, у яких виховуються діти з інвалідністю. Значну роль у реалізації цих завдань відіграють програми малих грантів — вони дозволяють територіальним громадам самостійно запускати локальні сервіси підтримки.

Читайте також:

Допомога дітям у Києві: Червоний Хрест оголосив реєстрацію на продуктові набори

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!