У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

На Донеччині збільшилась кількість людей, які бажають евакуюватися в більш безпечні регіони. Збільшення евакуйованих фіксують у транзитних центрах, куди централізовано звозять людей. Там люди одразу після евакуації можуть отримати гуманітарну допомогу, оформити грошові виплати та отримати безоплатний прихисток.

Як евакуйовані мешканці Донеччини можуть отримати безоплатне житло і які регіони наразі приймають людей, під час брифінгу розповів Дмитро Пожарський — начальник відділу з питань надання соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення Донецької ОВА.

Скільки людей евакуюються на Донеччині

Донецька ОВА фіксує збільшення кількості евакуйованих мешканців. Люди стали активніше виїжджати, через що зросло навантаження на транзитні центри.

“Якщо я говорив, що в лютому в середньому десь 100 людей за день проходило через один із транзитних центрів, то вчора через транзитний центр Харківської області пройшло 262 людини. Як ми бачимо, з початку місяця кількість людей, які звертаються за допомогою до транзитних центрів, збільшилась майже у два рази”, — зазначив Дмитро Пожарський.

Тимчасово безоплатне житло для ВПО: як отримати

Першочергово людей, які евакуювались з Донеччини, везуть до транзитних центрів. Там їм одразу видають необхідну гуманітарну допомогу, а також оформлюють державні виплати та грошову допомогу від міжнародних організацій.

Окрім цього, люди, які не мають варіантів для подальшого розміщення, можуть отримати безоплатне житло. Людей з Донеччини розміщують у різних областях України. Є варіанти і для розміщення родин з дітьми.

“З початку місяця було безкоштовно розселено 197 людей у 14 областях України. Найбільшу кількість наших людей прийняла Рівненська, Львівська та Івано-Франківська області. Активно сім’ї з дітьми розселялися у співпраці з благодійною організацією Save Ukraine. Вони були розселені у шелтері в Київській області, також вони розселялися в партнерських організаціях у Вінницькій області, в Черкаській області, де відкрилися нові відремонтовані МТП (ред. місця тимчасового перебування), які дуже комфортні для сімей з дітьми”, — розповів Дмитро Пожарський.

Евакуйованим людям надають безоплатний прихисток у гуртожитках та модульних містечках, які облаштовані за державним стандартом. Проживання в таких МТП повністю безоплатне.

“Коли людина заселяється, з нею підписується відповідний договор на безкоштовне поселення і людина не оплачує за проживання в цих МТП взагалі нічого. Це безкоштовно. Надавачам таких послуг з державного бюджету компенсується гроші”, — зазначив Дмитро Пожарський.

Всім, хто бажає отримати безоплатний прихисток, радять звертатися до Донецької ОДА або до військової адміністрації свого населеного пункту. Допомогу в розміщенні також надають у транзитних центрах після евакуації.

Контакти для евакуації

Звернення на евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Читайте також:

• До Дружківки повертаються родини з дітьми: що відомо
• У Слов’янську оголосили примусову евакуацію дітей через обстріли: які райони підпадають
• Росіяни пишуть про евакуацію дітей зі Слов’янська без дозволу батьків: чому ці заяви є фейком і що відбувається насправді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині тривають активні бойові дії. Найактивніше росіяни атакують на Покровському напрямку, де протягом доби зупинили понад 40 штурмів. Разом з цим противник проводить й інформаційну війну, заявляючи про захоплення нових населених пунктів. У ЗСУ спростували вчорашні заяви рф про захоплення села Никифорівка Соледарської громади.

Про ситуацію на фронті розповідає Бахмут IN.UA.

Що відбувається на Покровському напрямку

Найбільше ворожих атак протягом минулої доби, 25 березня, зафіксовано на Покровському напрямку. За твердженням Генштабу, тут зупинили 44 ворожих штурмів. Окупанти атакували в районах Білицького, Родинського, Мирнограда, Покровська, Котлиного, Удачного, Новомиколаївки, Новопідгороднього, Молодецького, Горіхового, Світлого, Новосергіївки та в бік Нового Донбасу, Новоолександрівки, Гришиного і Шевченка.

За даними оперативного командування “Схід”, на Покровському напрямку залишається складна ситуація. У планах окупантів — повністю захопити Покровськ і Мирноград. Підрозділи ЗСУ утримують позиції на північних околицях цих міст.

Ситуація в Никифорівці

Вчора, 25 березня, росіяни заявили про захоплення села Никифорівка Соледарської громади. Цю інформацію поширювали пропагандисти з посиланням на російське міноборони.

Насправді ці заяви не відповідають дійсності. Їх спростували в оперативному командуванні “Схід”.

“Населений пункт Никифорівка та підходи до нього — під контролем Сил оборони України. Повідомлення про начебто захопленням ворогом цього населеного пункту — черговий приклад пропагандистського фейку і брехні. На тлі великих втрат своєї живої сили і неможливості досягти визначених цілей російські окупанти вигадують свої “перемоги” і “здобутки”, — зазначають військові.

Загалом, за даними Генштабу, на Краматорському напрямку противник один раз намагався покращити своє положення, штурмуючи в районі Часового Яру. Боєзіткнень в районі Никифорівки не фіксували.

Читайте також:

• До Дружківки повертаються родини з дітьми: що відомо
• У Слов’янську оголосили примусову евакуацію дітей через обстріли: які райони підпадають
• На Донеччині зруйновано греблю на річці Сіверський Донець: чи є загроза підтоплень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!