У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Верховна Рада підтримала законопроєкт №15111-д, який змінює правила оподаткування доходів від здачі нерухомості в оренду. Документ передбачає зниження податкової ставки понад удвічі та запроваджує автоматичну передачу даних про доходи орендодавців із цифрових сервісів безпосередньо до податкової служби.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Податок на доходи від оренди житла: нові положення

Зараз власники нерухомості, які здають житло легально, сплачують 23% податку від свого прибутку. Ця сума складається з 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору. Нові правила почнуть діяти з 1 січня 2027 року. Загальне податкове навантаження знизиться до 10%. Ставка податку на доходи фізичних осіб становитиме 5%, а військовий збір залишиться на рівні 5%.

Під час переходу на офіційну здачу житла власники втратять пільги на нерухомість. Наразі вони діють на площу до 60 квадратних метрів для квартир та до 120 квадратних метрів для приватних будинків.

Окремим кроком реформи є зміна підходу до контролю за фінансовими операціями. Цифрові платформи та сервіси, через які користувачі здають житло, будуть зобов’язані автоматично передавати інформацію про доходи орендодавців до податкової. Механізм запроваджують для унеможливлення приховування прибутків та виведення ринку з тіні.

Легалізація ринку нерухомості

Офіційна статистика за 2024 рік показує, що доходи від оренди задекларували лише близько 900 осіб. Більшість власників не оформлюють договори та уникають сплати податків через високе фінансове навантаження. Зниження ставки має стимулювати громадян переходити в легальне поле самостійно.

Голова профільного парламентського комітету Олена Шуляк вказує, що ключова мета реформи — легалізувати ринок оренди і зробити його зрозумілим для людей. Також ці зміни є частиною переходу держави до європейської системи житлової політики, де ринок оренди та соціального житла функціонує прозоро.

Читайте також:

Довідка про доходи онлайн: інструкція з оформлення через Електронний кабінет платника

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Діти з бахмутських родин, які перебувають за кордоном, мають повний доступ до української освіти. Це забезпечують бахмутські школи, які продовжують навчати дітей та приймати нових учнів. Щоб кожен бахмутянин мав доступ до української освіти, педагоги створюють гнучкі графіки навчання і реалізують нові освітні ініціативи. Це дозволяє дітям не втрачати зв’язок з Україною та отримувати якісну освіту в евакуації. На сьогодні майже половина учнів бахмутських шкіл — це діти, які перебувають за кордоном. Право на вступ до бахмутських шкіл мають і діти з інших громад.

Які можливості пропонують бахмутські школи українським учням з-за кордону, редакції Бахмут IN.UA розповіла Анна Артюхіна — заступниця начальниці Управління освіти.

Які бахмутські школи приймають дітей, що перебувають за кордоном

Бахмутські школи продовжують роботу в евакуації та дистанційне навчання. Станом на кінець навчального року в школах Бахмута навчались понад 2 000 учнів. Майже половина з них — це діти, які перебувають за кордоном.

“Коли починався воєнний стан, у нас приблизно 25, до 30% дітей були за кордоном. А зараз ця цифра збільшується. Сьогодні у нас за кордоном перебувають 1 014 школярів, тоді як в Україні — 1 123 дітей. Тобто майже в кожному класі є діти, які перебувають за кордоном”, — зазначила Анна Артюхіна.

За словами Анни Артюхіної, попит на навчання в бахмутських закладах освіти пояснюється кількома причинами. По-перше, діти хочуть отримати документи про освіту українського зразка, що дозволяє вступати в українські ВНЗ. По-друге, діти мають проблеми із засвоєнням програми в закордонних школах та документами, через що вони мають труднощі під час повернення в українські школи.

“Якщо діти залишаються з нами і працюють не перший рік, я думаю, що вони зацікавлені в отриманні документа державного зразка. Також ми маємо приклади, коли діти повертаються з-за кордону, а там вони різні документи отримують, і не завжди співпадає рівень освіти за кордоном з рівнем української освіти. Через це дітям дуже складно надолужувати програму. Бо, по-перше, оскільки вони не знають мови за кордоном, можуть або навчатися на рік назад, або по кілька років в одному класі бути. Тому, коли повертаються в Україну, вони не відповідають за рівнем знань своїм одноліткам, і їм знову доводиться повертатися назад і надолужувати матеріал. А коли відбувається синхронне навчання, то таких проблем не виникає”, — зауважила Анна Артюхіна.

Сьогодні всі шість шкіл Бахмута, які працюють онлайн, приймають учнів з-за кордону. Для того, щоб віддати дитину на навчання, батьки мають звертатися до адміністрацій шкіл. Там їх проконсультують щодо вступу і запропонують зручну схему навчання для дитини.

Приймають на навчання і дітей з інших громад. Місце реєстрації чи проживання не є перепоною для вступу.

Як навчаються діти, які перебувають за кордоном

За словами Анни Артюхіної, у бахмутських школах немає чіткої схеми навчання для дітей, які перебувають за кордоном. Кожна ситуація розглядається окремо, і пропонують комфортні умови для кожного учня. Завдяки онлайн-навчанню є можливість створити гнучкий графік для школярів.

На сьогодні школи пропонують кілька схем для навчання. По-перше, це класи з українознавчим компонентом. Це нова ініціатива Управління освіти, запроваджена у 2025-2026 навчальному році у двох навчальних закладах — Бахмутському НВК №11 та Бахмутській школі №18. Ці класи передбачають скорочений навчальний план. З більшості предметів передбачене перезарахування оцінок із закордонних шкіл, в яких навчаються діти. А в класах з українознавчим компонентом вивчають предмети, яких немає за кордоном, наприклад українська мова, українська література, історія України. Перелік предметів залежить від класу. Також передбачені кілька годин предметів на вибір, які можуть обрати діти разом з батьками.

Цьогоріч у п’яти класах з українознавчим компонентом навчалися 93 дітей. Якщо буде більший попит на ці класи, то наступного навчального року їх кількість збільшать.

Для тих, у кого немає можливості навчатися в класах з українознавчим компонентом, передбачений гнучкий графік навчання. Він обговорюється і затверджується разом із вчителями. Також у бахмутських школах є практика поділу класів на групи. Коли діти, які перебувають в Україні, та ті, хто може долучатися з-за кордону, навчаються за звичайним графіком вранці, а всі інші — у вечірній час.

“У різних країнах різні умови. Є діти, які за кордоном і там не навчаються, то вони виходять на звичайні уроки. Є діти, які частково залучені до закордонного навчання, або в недільних школах. Є діти, які навчаються у школах повного дня. Тому якоїсь сталої схеми навчання для дітей за кордоном у нас немає. З кожною дитиною, з родиною ми спілкуємося і розробляємо індивідуальний освітній маршрут. У нас часто практикується, коли великі класи ми ділимо на групи на вивчення окремих предметів, що дозволяється законодавством. І ми ці групи розводимо по часу навчання. Тобто, одна група вранці навчається, а інша група у вечірній час, коли в дітей є можливість”, — розповідає Анна Артюхіна.

Немає обмежень і щодо участі дітей в українських освітніх конкурсах чи олімпіадах. Діти, які навчаються з-за кордону, можуть вільно брати участь у всіх заходах. Є приклади, коли такі учні здобували перемоги і показували гарні результати.

За словами посадовиці, вчителі мають додаткове навантаження, але готові приймати на навчання всіх дітей.

“На вчителів колосальне додаткове безкоштовне навантаження, у вечірній час вони працюють на волонтерських засадах. Тому що законодавством, на жаль, не визначено якихось додаткових годин саме для дітей, які перебувають за кордоном. Але ми зацікавлені, щоб діти у нас навчалися, тому вчителі йдуть на поступки на школярам”, — зауважила Анна Артюхіна.

Нагадаємо, що цьогоріч бахмутські заклади освіти випустили майже 500 учнів. 263 учнів закінчили 9 клас і 224 учнів — 11 клас.

Читайте також:

• Вступна кампанія 2026: як створити кабінет та які документи необхідні для вступу
• 180 тисяч на стипендії дітям: Бахмутська міськрада відзначила вихованців Школи мистецтв
• Безоплатне харчування для дітей-ВПО у закладах освіти: хто має право та як його оформити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!