У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Краматорська станція переливання крові потребує донорів. На цій станції медики заготовляють компоненти крові, які рятують життя краматорців та евакуйованих людей із прифронтових громад у лікарнях Донеччини. Потреба в донорській крові зросла через посилення обстрілів у громаді.

Про це повідомляє Краматорська міськрада.

Куди звертатися донорам крові у Краматорську

Після ворожих ударів по Краматорську місцева станція переливання крові потребує донорів. Наразі є гостра потреба всіх груп крові, але найбільше — з негативним резус-фактором.

Якщо ви бажаєте стати донором, звертайтеся на станцію переливання крові з понеділка по п’ятницю. Забір крові здійснюється з 08:00 до 12:00. Стати донором можуть і ті, хто не знає своєї групи крові, адже всі зібрані зразки перевіряють.

Телефон для довідок — +380 (99) 297 1991.

Як підготуватися до здачі крові

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років. Перед здачею крові необхідно:

• за три дні до здачі крові відмовитись від прийому анальгетиків, аспірину і ліків, що їх містять. Ці речовини погіршують зсідання крові;
• за 48 годин до здачі крові відмовитись від вживання алкоголю;
• виключити з раціону жирну, смажену, копчену, молочну їжу, соління;
• у день здачі крові з’їсти легкий сніданок (солодкий чай, дієтичне печиво, каша на воді);
• не палити за годину до здачі крові.

Не приходьте здавати кров, якщо відчуваєте нездужання: озноб, запаморочення, головний біль, слабкість.

Читайте також:

• Евакуація з Донеччини: місія “Проліска” запускає нову програму вивезення родин із майном
• Відмили і шукають родину: зоозахисники розповіли історію порятунку “зеленої собаки” із Дружківки
• “Скринінг здоров’я 40+”: в Україні спростили правила участі в програмі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До 10 травня 2026 року всі учасники цьогорічного національного мультипредметного тесту (НМТ) зможуть дізнатися дату, час і місце складання іспиту, а також отримати запрошення.

Про це повідомили представники Українскього центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО).

Коли з’являться запрошення на НМТ-2026 року

Дізнатися деталі можна виключно через персональний кабінет учасника до 10 травня 2026 року, тобто не пізніше ніж за десять календарних днів до початку основних сесій НМТ. УЦОЯО наголошує, що жодних повідомлень в SMS або на електронну пошту надсилати не будуть. Згодом у цьому ж кабінеті з’явиться вкладка з результатами складеного тесту.

У сформованому запрошенні вкажуть:

• точну дату та час початку тестування;
• адресу тимчасового екзаменаційного центру (ТЕЦ).

Правила інформаційної безпеки

Точне місце проведення іспиту є конфіденційною інформацією. Аби не наражати на небезпеку себе та інших, учасників наполегливо просять:

• не розголошувати та не публікувати адреси екзаменаційних центрів;
• не передавати свої логіни, паролі та інші персональні дані стороннім;
• не довіряти сумнівним Telegram-каналам чи сайтам, які пропонують “швидкий доступ” до інформації про НМТ.

Для підготовки та отримання достовірної інформації варто користуватися виключно офіційними ресурсами УЦОЯО.

Читайте також:

НМТ і ЗНО: в чому різниця між фінальними іспитами для школярів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!