У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Питання забезпечення мешканців житлом залишається одним із найактуальніших для Бахмутської громади. Окрім відомого проєкту “Бахмут-Гоща” на Рівненщині, місцева влада розпочала роботу над ще однією ініціативою — реконструкцією будівлі місцевої амбулаторії під соціальне житло у селищі Софіївка Дніпропетровської області.

Редакція Бахмут IN.UA зібрала всю наявну інформацію про проєкт та відтворила повну хронологію подій довкола нього станом зараз.

Як з’явився проєкт “Бахмут-Софіївка”

У липні 2025 року начальник Бахмутської міської військової адміністрації Олексій Рева повідомив, що на території Софіївської громади у Криворізькому районі наразі проживають 70 родин з Бахмутської громади. Саме тоді з цією громадою було підписано офіційний Меморандум про співпрацю, котрий передбачав низку проектів. Одним з них став спільний проект реконструкції та перетворення будівлі місцевої амбулаторії в повноцінне соціальне житло.

Замовником будівництва виступає виконавчий комітет Софіївської селищної громади.

Яким буде житло та інфраструктура

Об’єкт розташований у селищі Софіївка за адресою: вулиця Спортивна, 1, корпус 6. Загалом проєкт має забезпечити житлом внутрішньо переміщених осіб (насамперед бахмутян, які перебувають у Єдиній базі ВПО), а також окремі категорії місцевих жителів.

Реконструйований будинок буде розрахований на 28 однокімнатних квартир, де загалом зможуть проживати від 33 до 49 людей.

Умови в квартирах:

• загальна площа кожної квартири складатиме близько 30 квадратних метрів;
• кожне помешкання матиме окремий вхід, власну кухню та санвузол;
• у нежитловій частині будівлі облаштують спеціальну кімнату для дітей та загальне приміщення для прання.

Поруч із будинком планується створити повноцінну інфраструктуру. Проєкт передбачає облаштування дитячого, дорослого та спортивного майданчиків, зони для зберігання велосипедів, тимчасової автостоянки та майданчика для збору сміття. Також заплановане комплексне озеленення території.

Важливо: після заселення всі мешканці самостійно оплачуватимуть житлово-комунальні послуги, що передбачено постановою Кабміну №495 щодо тимчасового проживання ВПО.

Хто фінансує розробку проєкту

12 серпня 2025 року начальник Бахмутської МВА підписав розпорядження про виділення 600 тисяч гривень із місцевого бюджету. Ці кошти передали у вигляді міжбюджетного трансферту до бюджету Софіївської громади саме на розробку проєкту реконструкції амбулаторії.

Вже 30 вересня 2025 року виконавчий комітет Софіївської селищної ради опублікував на сайті Prozorro відповідний тендер на суму 1 198 217,40 грн. Фінансування було паритетним: половину коштів надала Бахмутська громада, іншу половину — місцевий бюджет Софіївки.

Переможцем тендеру став підприємець із Дружківки Вадим Макогон, який мав розробити проєктну документацію до 25 грудня 2025 року.

Хто зможе отримати квартири

За інформацією Бахмутської МВА, точний і вичерпний перелік категорій громадян, які матимуть право на це житло, наразі ще не визначений, оскільки він значною мірою залежатиме від вимог майбутніх інвесторів.

Втім, планується, що квартири надаватимуть найвразливішим верствам населення та захисникам України, зокрема:

• людям з інвалідністю;
• особам, старшим за 60 років;
• сім’ям, які виховують дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування;
• родинам військовослужбовців, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують заходи з національної безпеки та оборони.

На якому етапі проєкт у 2026 році

Станом на 2026 рік проєкт успішно внесено до інтеграційної ІТ-системи управління публічними інвестиційними проєктами DREAM. Наразі триває активний пошук інвесторів для його реалізації. Через те, що джерела фінансування безпосередніх будівельних робіт ще не визначені, точних строків завершення реконструкції та здачі об’єкта в експлуатацію наразі немає.

Читайте також

Проєкт “Бахмут-Гоща” у фактах і датах: що відомо про будівництво житла для бахмутян на Рівненщині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

9 квітня до України повернули тіла 1000 громадян, які, ймовірно, належать українським військовим.

Про це повідомляє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

В Україну повернули тіла військових

За результатами проведених репатріаційних заходів, проведених 9 квітня 2026 року, в Україну повернули тіла 1000 осіб, які, ймовірно, належать українським військовим. Тіла вдалося повернути завдяки спільній роботі співробітників:

• Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими;
• Об’єднаного центру при СБ України;
• Збройних Сил України;
• МВС України;
• Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
• Секретаріату Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин;
• ДСНС України та інших структур Сектору безпеки та оборони України.

“Слідчі правоохоронних органів спільно з експертними установами системи МВС проведуть усі необхідні експертизи для ідентифікації репатрійованих осіб. Після встановлення осіб загиблих тіла будуть передані родинам для гідного поховання“, – уточнюють представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Читайте також:

DeepState фіксують просування росіян у Костянтинівській громаді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!