У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Російські війська продовжують штурми на напрямку Добропілля та намагаються розширювати “сіру зону”, зокрема за допомогою інфільтраційних груп. Водночас Сили оборони України виявляють і знищують російські підрозділи.

Про ситуацію на цьому напрямку розповів Ігор Яременко, в етері “Єдині новини” 22 вересня, начальник штабу дивізіону артилерійської розвідки окремої артилерійської бригади Національної гвардії України.

Що відбувається на напрямку Добропілля

За словами Ігоря Яременка, твердження про значні успіхи російських військ у районі Добропілля не відповідають реальній ситуації на полі бою. Військовий зазначив, що російська армія продовжує здійснювати велику кількість штурмових дій. Окремою проблемою залишаються інфільтраційні групи, які намагаються проникати на позиції та розширювати “сіру зону”. Сили оборони України, за його словами, виявляють і знешкоджують такі групи.

Яременко також розповів, що російські війська продовжують використовувати тактику випаленої землі. Йдеться про масовані артилерійські обстріли, удари великою кількістю безпілотників та застосування керованих авіаційних бомб.

“Сказати, що ворог має якісь великі здобутки, це не зовсім відповідає дійсності. Але завдяки тому, що це постійна і велика кількість штурмових дій, плюс не будемо забувати, що ворог продовжує все ж таки тактику випаленої землі”.

За словами військового, російські удари значно руйнують інфраструктуру населених пунктів, до яких армія РФ може дістати. Ігор Яременко зазначив, що українські військові не лише протидіють штурмам та інфільтраційним групам російської армії. За його словами, Сили оборони також розробляють плани контрнаступальних дій на окремих ділянках фронту.

“Сили оборони активно борються не тільки з інфільтраційними групами, але і розробляється дуже багато планів контрнаступальних дій. Ми прекрасно бачимо, що Сили оборони мають в даному аспекті також успіхи”.

Військовий додав, що російські війська продовжують спроби просування, однак, за його оцінкою, суттєвих позитивних результатів для армії РФ наразі немає.

Восени РФ може активніше використовувати бронетехніку

Окремо Яременко звернув увагу на початок осінньої кампанії. За його словами, із погіршенням погодних умов та появою густих туманів російські війська можуть активніше застосовувати бронегрупи. Влітку російська армія використовувала бронетехніку значно рідше. Водночас, за словами військового, Сили оборони за цей період посилили можливості розвідки.

Йдеться, зокрема, про оптичні та радіолокаційні засоби розвідки, а також безпілотники. Це ускладнює для російських військ приховане переміщення бронетехніки до району Добропілля та інших ділянок фронту. Яременко також зазначив, що українські засоби ураження працюють по логістичних шляхах російської армії та місцях концентрації її техніки.

“Тому ворогу вкрай складно перекидати якраз таки саме в район Добропілля техніку, оскільки за допомогою засобів, таких як оптичні засоби розвідки, радіолокаційні, не будемо забувати активну роботу БпЛА, вкрай важко ворогу непомітно висунути свою бронетехніку”.

За оцінкою військового, російське командування продовжує намагатися захопити всю Донецьку агломерацію. Водночас через втрати особового складу та невідповідність початкових планів ситуації на полі бою російські війська змушені переносити терміни досягнення поставлених цілей.

До теми:

Просування росіян у бік Краматорська: як змінювалася ситуація на фронті протягом 2026 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Благодійна організація “Карітас-Спес Київ” анонсувала видачу допомоги для ВПО. Переселенці і переселенки, які мають інвалідність першої групи, можуть отримати продуктові набори. Реєстрація проходить телефоном.

Про це повідомляє “Карітас-Спес Київ”.

ВПО безоплатно видаватимуть продуктові набори в Києві

Благодійна організація “Карітас-Спес Київ” оголосила реєстрацію на продуктові набори для ВПО, які мають інвалідність першої групи. Видача допомоги запланована на середу, 23 вересня.

Реєстрація на отримання допомоги проходить у телефонному режимі. Якщо ви бажаєте отримати продуктовий набір, телефонуйте за номером: +380 (68) 600 2009. Дзвінки приймають сьогодні, 22 вересня, з 10:00 до 14:00.

Кількість наборів обмежена, тому попередня реєстрація є обов’язковою.

Допомогу видаватимуть за адресою: місто Київ, вулиця Анни Ахматової, 3-А. У день видачі з собою потрібно мати оригінали документів:

• паспорт;
• довідку ВПО;
• посвідчення про інвалідність 1-ї групи.

Читайте також:

• Гуманітарна допомога від Grocery Box: як ВПО отримати набір
• Грошова допомога від “СОС Дитячі Містечка Україна”: як отримати виплати на дітей
• ВПО з Бахмута можуть отримати будинок у селі вартістю до 500 тисяч гривень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!