У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У Донецькому обласному спеціалізованому коледжі спортивного профілю імені Сергія Бубки, який у 2022 році релокувався в Полтаву, стартує вступна кампанія. Паралельно ведеться набір дітей на шкільний та коледжний блок.

Про терміни вступної кампанії та умови для вступників розповіли у приймальній комісії коледжу.

Спортивний коледж імені Сергія Бубки: хто може вступити у 2026 році

Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю імені Сергія Бубки оголосив прийом вступників. Заклад паралельно проводить набір учнів у шкільний блок та коледжний блок.

“По ліцензії ми 50 дітей беремо на курс, але ми ще здійснюємо прийом до шкільного блоку. Тобто у нас діти навчаються з 7 по 11 класи — це шкільний блок, а на коледжний блок у нас ліцензія на 50 осіб. Це для тих дітей, які вступають на основі свідоцтва про базову середню освіту”, — зазначили в коледжі.

Шкільний блок передбачає навчання за державною програмою, яке поєднується з регулярними тренуваннями, спортивними зборами та змаганнями.

Вступивши до коледжного блоку, студенти можуть здобути фахову освіту за спеціальністю “Фізична культура і спорт” і кваліфікацію “Інструктор-методист із фізичної культури і спорту”. Диплом дає право працювати тренером-викладачем в ДЮСШ.

Для навчання доступні 15 видів спорту, серед яких вільна боротьба, бокс, тхеквондо, важка і легка атлетики, велосипедний спорт, плавання, веслування на байдарках і каное, волейбол, футбол, баскетбол та інші.

Які умови пропонують у коледжі імені Сергія Бубки

Навчання в коледжі відбувається за денною формою. Всім дітям, які потребують житло, надається місце в гуртожитку. Також передбачене чотириразове харчування.

Навчання та проживання безоплатні.

Студенти також можуть отримати стипендію. Їх є два види:

• стипендія за результатами навчання;
• соціальна стипендія для дітей пільгових категорій.

Терміни вступної кампанії у спортивному коледжі імені Сергія Бубки

Реєстрація кабінетів вступників стартує з 25 червня. Подати заяву на вступ можна з 1 по 20 липня.

Вступні іспити в коледжі імені Сергія Бубки заплановані на 21-28 липня.

Додаткову інформацію можна дізнатися за телефонами: +380 (95) 037 7962, +380 (50) 625 8964, +380 (93) 796 6145, +380 (50) 613 5320.

Читайте також:

• Вступна кампанія 2026: скільки балів потрібно для зарахування на бюджет та контракт
• Результати НМТ-2026: як дізнатися бали за червневі сесії й сформувати картку для вступу
• Як бахмутянам поєднати навчання за кордоном з українською освітою: досвід бахмутських шкіл

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Історія із затриманням жителів Донецької області біля будівлі Адміністрації президента рф у Москві отримала продовження. Учасники подій опублікували повне відео інциденту, а постраждалий активіст зафіксував побої та готує позови до правоохоронних органів російської федерації..

Детальніше про це розповів В’ячеслав Лисаков, депутат російської госдуми.

Нові деталі конфлікту біля Адміністрації президента рф

Учасники мітингу передали повний відеозапис конфлікту від 20 червня 2026 року. На кадрах, які опублікував В’ячеслав Лисаков, зафіксований перебіг подій біля будівлі Адміністрації президента, а також відео з поліцейського відділку. Представники ініціативної групи зазначають, що російські пабліки навмисно виставили жителів Донецької області та потерпілого неадекватними особами.

Люди стверджують, що прийшли до будівлі виключно для того, щоб розповісти про критичну ситуацію з виплатами за втрачене під час бойових дій житло.

На відео зафіксовано, що жінка, яка назвалася “зоозахисницею”, керувала поліцейськими. Вона спілкувалася з правоохоронцями у панібратському форматі та вказувала їм, що потрібно робити. Після того як поліція забрала активіста до відділку, жінка також пішла туди, але назад до будівлі Адміністрації президента не повернулася.

В’ячеслав Лисаков проаналізував відеозапис та заявив, що метою жінки була “нейтралізація найбільш підготовленого заявника”. Постраждалий на ім’я Андрій навчається на юриста. Лисаков припускає, що поліцейські виконували вказівки жінки через те, що вона показала їм службове посвідчення. Дії правоохоронців, які закінчилися жорстким затриманням, названі незаконними.

Після виходу з відділку поліції затриманий житель Бахмута зафіксував отримані побої. Для притягнення винних до відповідальності чоловік планує подавати скарги. Він та інші учасники мітингу вимагає встановити жінки-провокаторки та покарати поліцейських за побиття.

Нагадаємо, що 20 червня біля будівлі Адміністрації президента рф у Москві стався конфлікт між переселенцями з Донеччини, які вимагали компенсацій за зруйноване житло, та місцевими зоозахисниками. За словами очевидців, суперечку в черзі до приймальні штучно спровокувала одна з жінок, що призвело до агресії та втручання поліції. Внаслідок інциденту правоохоронці силоміць затримали жителя Бахмута, побили його та відвезли до відділку. Згодом чоловіка відпустили з розбитою головою та слідами від наручників, а російський депутат назвав ініціаторку суперечки “підсадною качкою”.

Читайте також:

“Нас порівняли з собаками”: як жителів Бахмута затримали біля Адміністрації президента рф через вимоги компенсацій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!