У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

На тимчасово окупованій Донеччині бійці ЗСУ знищили об’єкти військової логістики та скупчення живої сили ворога. Удари здійснили на чотирьох локаціях окупантів.

Про це повідомляє Генштаб ЗСУ.

ЗСУ вразили склади і пункти росіян на Донеччині

Бійці ЗСУ знищили російські склади боєприпасів на окупованій Донеччині. Українські бійці вдарили по складах у Донецьку і Ялті Маріупольського району. Також українські захисники завдали удару по складу матеріально-технічного забезпечення окупантів у районі Веселого Донецької області.

Окрім цього, ЗСУ вдарили по районах зосередження живої сили ворога. Пункти дислокації окупантів знищено поблизу Ялти на Донеччині та Овражків у Криму.

Масштаби збитків та втрати ворога уточнюються.

Також Генштаб відзвітував про уражені об’єкти в Херсонській області. Українські бійці вдарили по:

• складу боєприпасів у Каланчаку;
• складу пально-мастильних матеріалів у районі Новотроїцького.

Читайте також:

• Росіяни пішли в масований штурм у бік Котлиного: ЗСУ зірвали атаку
• Окупанти намагалися прорватись технікою в районі Мирнограда і Гришиного: штурми зупинили бійці ЗСУ
• Росіяни використовують Покровськ як плацдарм для накопичення військ — командування “Схід”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупаційна адміністрація так званої “днр” заявила про нові правила для мешканців ТОТ, чиє житло зруйновано внаслідок бойових дій. Людей змушують знімати нерухомість з кадастрового обліку та відмовлятися від права власності. Це, нібито, необхідно для майбутніх компенсацій.

Про це йдеться в росджерелах.

Бахмутян змушують відмовлятися від житла на ТОТ

Російські джерела публікують заяву керівника управління росреєстру по “днр” Юрія Сироватко. Посадовець зазначив, що власники зруйнованого майна на ТОТ мають відмовитися від права власності на житло та зняти його з російського кадастрового обліку. Це, нібито, умова для отримання компенсацій.

Процедура вимагає мешканців ТОТ замовити витяг з російського реєстру нерухомості, запросити кадастрового інженера для складання акта обстеження, а потім подати заяву на компенсацію.

Примітно, що росіяни постійно змінюють правила отримання компенсацій для мешканців окупованих територій. Раніше людей змушували ставити житло на облік, а тепер вимагають знімати. Також немає роз’яснення, що робити людям, якщо не має доступа до міст. Наприклад, доступ цивільних до Бахмута обмежено, тому скласти необхідний акт обстеження там фактично неможливо.

Ймовірно це робиться свідомо для виправдання невиплат компенсацій. Також мешканці ТОТ висловлюють побоювання, що можуть просто втратити житло, відмовившись від права власності.

Нагадаємо, що раніше окупанти заявляли про необхідність відчуження майна в разі отримання компенсацій. Тепер це вимагають зробити до отримання коштів і ухвалення рішення про виплати.

Окупанти змушують оновлювати реєстрацію в Артемівську

Окрім цього, бахмутян змушують змінювати місце реєстрації. Зокрема, в російському паспорті має стояти колишня назва міста — Артемівськ.

Нагадаємо, що були відомі факти, коли в бахмутян, які переїхали до “днр” і “лнр” є проблеми з доступністю послуг. У них не приймають документи з пропискою в Бахмуті. Ситуації, коли в людей не приймали документи з бахмутською пропискою, виникали і у Криму, і в різних містах росії.

Якщо артемівська реєстрація не була занесена в паспорт, бахмутяни мають їхати в Єнакієве. Там працює підрозділ з питань міграції, який має вирішити це питання. Дистанційно оформити потрібні документи люди не можуть.

Читайте також:

• У “днр” заявили про плани на відбудову Єнакієвого: що відомо
• На ТОТ відбудовуватимуть житло, щоб заселяти росіян: у рф розповіли про плани на окуповані території
• Окупанти пропонують іпотеку для заселення Бахмута, Соледара та Часового Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!