У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

З приходом грудня супермаркети починають наповнюватися новорічними декораціями й солодощами, магазини прикрашають фасади гірляндами. Якщо у вас випала нагода провести свята разом з родиною, то ви, ймовірно, вже ставите собі запитання: “Де святкувати Новий рік в Україні? Де провести Різдво”.

Редакція зібрала кілька ідей, куди поїхати на Новий рік в Україні та де можна провести Різдво з родиною.

Карпати 

Буковель, Славське, Яремче, Ворохта: кожен курорт у Карпатах має свій колорит. Катання на лижах, чани з гарячою водою просто неба, карпатські вечорниці з колядками, усе це створює атмосферу справжньої зими. У період Різдва та Нового року готелі наповнюються туристами, на вулицях працюють ярмарки з ароматним глінтвейном  та смачною їжею.

Це ідеальний напрямок для поїздки з сім’єю, друзями чи коханою людиною, бо кожен знайде тут заняття до душі, милуючись неймовірними краєвидами українських Карпат. Перед бронюванням готелів чи будинків в Карпатах радимо уточнювати наявність знижок чи акційних пропозицій для військових та їх родин.

Львів

У грудні старе місто перетворюється на справжню казку: площа Ринок сяє вогниками, навколо пахне корицею, глінтвейном і імбирним печивом, а на різдвяному ярмарку можна знайти все: від гарячого шоколаду до сувенірів ручної роботи.

Це ідеальне місце, щоб зустріти Новий рік в Україні в компанії друзів або просто відчути святкову магію, гуляючи вузькими вуличками міста. Зверніть увагу, що у багатьох закладах тут діють знижки для військових та ветеранів, не соромтеся уточнювати на касі про акції чи спеціальні пропозиції для військових.

Чернівці

Чернівці — ідеальне місто для тих, хто хоче провести Новий рік у спокої та затишку. Тут збереглася унікальна атмосфера старовинної Європи: вузькі вулички, історична архітектура, камерні кав’ярні зі свічками та ароматом кориці.

На новорічні свята в Чернівцях зазвичай туристичних натовпів — місто залишається тихим, святковим і дуже домашнім. Прогулянки засніженим центром, красиві будівлі та спокійна святкова атмосфера роблять Чернівці одним із найкращих варіантів для тих, хто шукає, куди поїхати на Новий рік в Україні, щоб відпочити від метушні й насолодитися красою старовинного міста.

Київ

У Києві свято починається ще на початку грудня. Софійська площа з головною ялинкою країни, святкові ярмарки розташовані по всьому місту: усе це створює атмосферу. А ще варто завітати на ВДНГ, де щороку розгортається справжнє зимове містечко.

Тут працює велика ковзанка, гірки, резиденція Святого Миколая, тематичні фотозони й затишні будиночки з какао, глінтвейном і солодощами. ВДНГ, це чудове місце де можна провести день із родиною чи друзями, щоб хоча б на трохи зануритися у святкову атмосферу Різдва та Нового Року. 

До теми:

Яблучний пиріг: три рецепти, які варто спробувати кожному

Фінал серіалу “Дивні дива”: дата виходу, сюжет і долі героїв

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Внутрішньо переміщені особи стикаються з проблемою, коли їхня “прописка” залишилася на тимчасово окупованій території або повністю відсутня. Як наслідок люди не можуть отримати довідку ВПО. Однак це не є підставою для відмови у оформленні такого документа. Держава дозволяє підтверджувати проживання різними документами — не лише реєстрацією місця проживання.

Як це зробити, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Які документи потрібні для оформлення довідки ВПО та як підтвердити проживання без прописки

В Україні переселенці стикаються з проблемою, коли їхнє зареєстроване місце проживання залишилося на тимчасово окупованій території (ТОТ) або взагалі не внесено до паспорта. Юридичний порадник для ВПО пояснює, що це не заважає стати на облік як ВПО та отримати відповідну довідку.

Для подання заяви достатньо пред’явити один із документів, що посвідчує особу:

• паспорт;
• ID-картку;
• закордонний паспорт;
• документ про спеціальний статус або свідоцтво про народження дитини.

Якщо ж у паспорті відсутня “прописка” з території, з якої людина перемістилася, потрібно додатково підтвердити факт проживання там на момент початку бойових дій чи окупації.

Це можуть бути військовий квиток:

• трудова книжка з відміткою про місце роботи;
• документи про право власності на житло;
• довідки з навчальних закладів;
• медичні записи;
• документи про користування комунальними послугами;
• фото й відеоматеріали;
• е-паспорт у застосунку “Дія” з зазначеним місцем проживання.

У випадках, коли в людини немає навіть паспорта, під час воєнного стану дозволяється пред’явити електронні документи в “Дії” або довідку про подання документів на виготовлення паспорта. Головна умова, це можливість ідентифікації особи через Єдиний державний демографічний реєстр.

Якщо ж уповноважений орган відмовляє у видачі довідки ВПО, юристи рекомендують обов’язково вимагати письмову відмову, щоб рішення могло бути оскаржено.

До теми:

Родини з низькими доходами зможуть отримати нову соцдопомогу: включно з ВПО

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!