У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Контррозвідка Служби безпеки України викрила та затримала агента російської воєнної розвідки. Чоловік збирав інформацію про розташування українських військових на території Донецької області, а також допомагав готувати повторні повітряні удари по столиці.

Про це повідомили в СБУ.

Затримання агента розвідки рф

Основний акцент у розвідувальній діяльності затриманого був зосереджений на сході України. Він збирав дані про дислокацію запасних командних пунктів та бойових позицій Сил оборони на території Донецької області. Для отримання потрібної інформації агент використовував своїх знайомих. Він приховано випитував у них дані про перебування українських захисників на різних напрямках східного фронту, після чого передавав ці відомості російській стороні.

Ворожим агентом виявився охоронець одного з київських університетів. У Києві він відстежував наслідки російських атак для підготовки повторних обстрілів.

У столиці затриманий виконував низку завдань російської розвідки збирав дані біля теплоелектроцентралей та інших об’єктів енергетичної інфраструктури; об’їжджав місто та фіксував наслідки влучань; позначав точну геолокацію пошкоджень на електронній гугл-карті; фотографував зруйновані будівлі та споруди.

Представники російської розвідки завербували чоловіка через його сестру, яка проживає на території Росії. Жінка виконувала роль “зв’язкової”. Саме через неї агент передавав зібрані координати та розвідувальну інформацію з Донеччини та Києва.

Затримання та загроза довічного ув’язнення

Співробітники СБУ затримали агента за місцем його проживання у Київській області. Під час обшуку слідчі вилучили смартфон із доказами передачі даних.

Затриманому повідомили про підозру у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану. Наразі він перебуває під вартою без права внесення застави. За цей злочин передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі з повною конфіскацією майна.

Читайте також:

15 років ув’язнення за державну зраду: у Краматорську засудили жінку за передачу розвідданих

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупанти заявили про плани запуску круїзів по Азовському морю. Маршрут пролягатиме окупованим узбережжям Донецької, Запорізької і Херсонської областей. Таким чином росіяни хочуть привабити туристів.

Про це повідомляє Бахмут IN.UA.

Окупанти хочуть запустити круїзи по Азовському морю

Окупаційна влада заявляє про створення круїзного маршруту Азовським морем. Він пролягатиме Донецькою, Запорізькою і Херсонською областями. Розробкою маршруту займатиметься російська установа — Єдиний інститут просторового планування (ЄІПП).

До складу маршруту, нібито, увійдуть:

• Новоазовськ, Маріуполь і Мангуш (Донецька область);
• Бердянськ і так званий Приазовський округ (Запорізька область);
• Генічеськ (Херсонська область).

Метою круїзів є розвиток туризму на тимчасово окупованих територіях та розвиток водного транспорту. У майбутньому окупанти планують продовжити маршрут до Криму.

“Концептуальне об’єднання цих прибережних територій у межах єдиного круїзного маршруту дозволить у перспективі продовжити його до Кримського півострова з наступним виходом до акваторії Чорноморського басейну. Створення сучасної причальної мережі стане фундаментом для запуску регулярного водного сполучення між регіонами”, — зазначають у ЄІПП.

Нагадаємо, що раніше окупанти заявляли про плани відновлення аеропортів у Донецьку і Маріуполі. При цьому строків відновлення летовищ вони не називають. Кажуть, що безпосередні роботи з відновлення розпочнуться “тільки-но дозволить безпекова ситуація”.

Тому поки заяви окупантів можна розцінювати як обіцянки, а не реальні заходи.

Читайте також:

• Відбудова по-російськи: Бахмут, Авдіївка, Мар’їнка. Що сьогодні відбувається зі зруйновами містами
• Росіяни дистанційно “оцінюватимуть” зруйноване житло на ТОТ: що відомо
• Окупанти заявили про створення 15 тисяч робочих місць у Бахмуті для залучення нових мешканців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!