У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Російські військові на одному з пропагандистських каналів опублікували нові кадри з Бахмута. На них зафіксовані різні вулиці міста. Кадри зроблені в січні 2026 року, видно, що вулиці засипані снігом. Подекуди можна помітити і людей.

Редакція публікує вибрані знімки.

Який вигляд має Бахмут у 2026 році

Російські окупанти показали, який вигляд має Бахмут на початку 2026 року. В кадр потрапили вулиці, на яких розташовані багатоповерхові будинки. На відео видно, що більшість будинків знищена.

На вулицях і у дворах можна побачити знищені автомобілі. Також обабіч дороги стоїть зруйнована військова техніка.

На деяких кадрах видно і людей. Але чи цивільні це, чи російські військові не повідомляється. Видно, що ці люди одягнені в чорний одяг, військового пікселя на них немає. Біля них також бігають безпритульні тварини.

Читайте також:

• Українці на тимчасово окупованих територіях вітають з Новим роком: фото
• Російська волонтерка підтвердила перебування дітей з Бахмута, Селидового та Красного Лимана на окупованій території
• Діти серед зниклих: скільки бахмутян досі вважаються безвісти зниклими

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадяни, які оплачували навчання в українських закладах освіти, мають право повернути частину витрачених коштів через податкову знижку. Для цього необхідно мати офіційні доходи та подати декларацію про майновий стан і доходи у встановлений термін.

Про це повідомили представники Державної податкової служби в Україні.

Хто може отримати податкову знижку за навчання

Податкова знижка надається громадянам, які отримували офіційні доходи, з яких сплачувався податок на доходи фізичних осіб, і протягом року здійснювали витрати на навчання.

До податкової знижки включаються витрати на навчання у вітчизняних закладах дошкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти. Знижка поширюється як на оплату навчання самого платника податку, так і його дітей, інших членів сім’ї першого ступеня споріднення або осіб, над якими встановлено опіку чи піклування.

Як отримати податкову знижку

Для отримання податкової знижки необхідно подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до 31 грудня року, наступного за звітним. Наприклад, для отримання знижки за 2024 рік декларацію потрібно було подати до 31 грудня 2025 року, а за 2025 — до 31 грудня 2026.

До декларації додаються:

• копії паспортів учня або студента та члена сім’ї, який подає декларацію;
• копія договору з навчальним закладом;
• копії квитанцій про оплату навчання за звітний рік;
• документи, що підтверджують ступінь споріднення;
• копії реєстраційних номерів облікових карток платників податків;
• оригінал довідки з місця роботи про доходи та сплачені податки;
• реквізити банківського рахунку для перерахування коштів.

У разі використання електронних розрахункових документів у декларації зазначаються лише їх реквізити. Оригінали документів до податкових органів не подаються, але зберігаються платником у встановлений законом строк.

Зазначимо, що контролюючі органи не мають права вимагати документи, які вже містяться у державних реєстрах або базах даних.

Як подати декларацію

Подати декларацію можна:

• особисто або через уповноважену особу в орган ДПС за місцем обліку;
• поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення;
• через Електронний кабінет платника податків.

Читайте також:

Бюджет України на 2026 рік: пояснюємо куди спрямують кошти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!