Юрій Закопець — старший лейтенант та командир 1-го механізованого взводу 5-ї роти 2-го батальйону 24 ОМБр ЗСУ. Чоловік з 2014 року, від початку війни на Донбасі, захищав Україну. Юрій брав участь у боях за визволення Артемівська, Попасної. У 2014 році він врятував побратима, що зазнав поранення, прикривши його від обстрілу своїм тілом. У 2015 році чоловік був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, сьогодні Юрій знаходить в полоні в «ЛНР», чоловіку загрожує ув’язнення за сфальсифікованою справою.

Як все починалося?

Дружина Юрія розповіла редакції історію свого чоловіка. Зараз дівчина намагається всіма можливими способами привернути увагу до коханого, адже на непідконтрольній території України, його збираються ув’язнити за сфальсифікованою справою.  

Війна для Юрія почалася ще в 2014 році, він  доброволець батальйону «Донбас» Нацгвардії. Після поранення військовий перейшов служити до батальйону «Свята Марія», воював під Маріуполем, Сартаною, Павлополем та Кураховим. 

Юрій вийшов з оточення в Іловайську, після демобілізації 2015 року він вступив до Національної академії сухопутних військ, продовжив службу у лавах 24 ОМБр. Повномасштабну війну 2022 року Юрій зустрів одразу на фронті на Донеччині, як пригадує дружина останні два роки вони з коханим майже не бачилися через службу.

Полон

«У травні цього року Юра потрапив в полон під час розвідувальної операції, потрапив в засаду разом з побратимами. Їх утримували в Луганській області, в Попасній, потім чоловіка відвезли у Луганське СІЗО №17. Він мені написав, що проти нього відкрито кримінально провадження, його судять. 8 травня чоловік зателефонував до мене увечері по відеозв’язку», — розповідає дружина військового.

Дівчина пригадує, що повідомив її про полон представник «ЛНР». З того часу, окупанти почали морально тиснути на дівчину:

«Вони телефонували мені, писали, питали чому я нічого не роблю, щоб звільнити чоловіка. Скидали мені документи чоловіка, писали, що він дуже цікавий. Питали, чому він вибрав полон, а не смерть… Вони телефонували до мене, давали говорити з чоловіком. 1 липня був передостанній зв’язок, останній раз ми спілкувалися з чоловіком в грудні, ми говорили хвилин 40».

За словами дівчини, її чоловік казав, що на нього морально тиснуть в полоні, на фото на обличчі Юрія помітні синці. Юрій зазначив, що відбуваються суди, на якому йому просто продовжують термін під вартою. Юрію надали так званого адвоката, але він не співпрацює з ним насправді, й звісно що діє не в його інтересах.

Юрія використовують як важіль для пропаганди рф

В полоні Юрія почали використовувати для сюжетів російської пропаганди. На відео чоловік в синцях, помітні сліди побоїв. Ми не будемо публікувати ці сюжети. Надаємо, тільки скріншоти з відео, де видно синець під оком чоловіка.

Юрій у полоні. Фото: скріншот

На знімку нижче Юрій до російського полону.

Юрія Закопець. Фото: архів героїні

Дружина військового каже, що вже звернулася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та правоохоронних органів, зокрема до СБУ. Леся чекає на свого чоловіка вдома, вже вісім місяців вона намагається повернути його до України. 

Фото: архів героїні

Читайте також: «Ми не маємо права залишити наших захисників — бо вони захищають нас»: лікар про реабілітацію бійців ЗСУ

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!