Юрій Зайцев працює реабілітологом на Черкащині, віднедавна лікар почав допомагати бійцям ЗСУ ставати на ноги після поранень. Медик не має чіткого графіка роботи, адже працює навіть вночі, якщо є запити від захисників. Про те, що таке реабілітація та як вона проходить — читайте в матеріалі.

Юрій Зайцев з 2018 року працює у 3 міській лікарні швидкої допомоги міста Черкаси. Близько двох років він працював у відділенні фізіотерапії, а згодом перейшов у відділення травматології та ортопедії.

Юрій закінчив навчання й подався в реабілітацію. Юнак сам займався спортом професійно, отримав пошкодження та був прооперований. Розповідає, що відчув на собі, що таке реабілітація і якою вона повинна бути. З квітня 2022 року відновлює та працює із бійцями ЗСУ, допомагає їм реабілітуватися та ставити на ноги, щоб повернутися до життя.

З якими травмами до Вас найчастіше потрапляють бійці?

Вогнепальні травми, мінно-вибухові, різні. В основному до нас приїжджають на спеціалізоване лікування, тобто на заміну методу фіксації, долікувуння, та реабілітацію. Дуже багато поступають пацієнтів, які мають контрактури колінних суглобів, плечових, ліктьових, які були прооперовані, але не мали реабілітації. Розробляти це дуже важко та довго. 

Юрій Зайцев за роботою. Фото: особистий архів героя

Окрім робочих годин, займаєтеся додатково реабілітацією бійців?

В мене є мій основний графік робити, але субота та неділя також робочі…Знаючи й розуміючи що хлопців потрібно відновлювати, як ти можеш сказати, що в тебе вихідний. Після роботи я також беру пацієнтів на реабілітацію, не тільки тих, що лежать в лікарні, але й тих, які є в мене в місті. Я знаю, що є ці військові. Буває, що родичі їхні пишуть, чи самі вони в інстаграм, чи фейсбук що їх прооперували в іншому місті — і вони потребують реабілітації.

Тож є таке, що працюю і до самого вечора. Немає такого, що відпрацював години і все. Це не відповідає й моїм етичним нормам. Хлопці нас захищають, кладуть життя за нас  — їх треба максимально відновлювати. Ти повинен працювати на максимум, щоб повернути цих хлопців до нормального життя. Більшість з них знову рвуться на фронт — захищати нас.

Звідки приходять Ваші пацієнти, є якийсь конкретний напрямок?

Ні, звідусіль. На реабілітацію лягають ще ті, хто отримав поранення на Київщині, Харківщині, з пораненнями це й Південний й Східний напрямок. З усіх куточків, де зараз лінія фронту йде — хлопці отримують поранення, їх доправляють до нас сюди. Були хлопці й з Бахмутського напрямку де зараз пекло…

Поранений військовий на реабілітації. Фото: особистий архів героя

Скільки в середньому потрібно часу на реабілітацію для бійця?

Потрібно розуміти, що військова травма відрізняється від цивільної. Чим? Це часом, складністю, характером травми. Коли цивільний отримує якесь пошкодження, допустимо — це перелом кісток, розрив зв’язок, він поступає в лікарню по швидкій на лікування.

Так званий «золотий» час для операції (якщо потрібно) — це 24 години. На наступний день він вже виконує певні реабілітаційні заходи, рухається, стає на ноги, працює всім тілом. 3-4 дні й пацієнт може бути виписаний додому. Такий пацієнт відновлюється від 1, 5 до 3 місяців, це все індивідуально.

Військова травма – це інше, це важкі поранення, з осколками, землею, проблемними ранами, які погано і довго заживають, це дає ускладнення. Це все час, а нога, лікоть, стопа не рухається, коліно не згинається. Якщо у цивільної травми відновлення займає три місяці, то травми військових, у два рази довше.

Реабілітація під наглядом лікаря. Фото: особистий архів героя

За Вашу практику, яка найважча травма була у військового?

Найважча травма, це був хлопець, який поступив до нас. Чотири місяці у нього нога була в апараті зовнішньої фіксації й перші його слова були: «Док, а у мене нога згинатися буде? Хочу ходити». Ти вже розумієш, що немає відповіді такої як «не знаю» чи  «все буде добре». За півтора місяця хлопець почав згинати ногу, ходити по сходинках з милицями, це було свято для нас всіх. Він приїхав на каталці лежачій, а поїхав своїми ногами, за допомогою милиць. Це була контрактура колінного суглоба.

Реабілітація під наглядом лікаря. Фото: особистий архів героя

Чи має можливість військовий вдома проходити реабілітацію?

Має, але це апріорі. Хлопці ж дома не воюють. Всі військові повинні отримати кваліфіковану, професійну реабілітацію.Після кожної операції ми завжди залишаємо бійця на 10-12 днів, пацієнта потрібно відновити, щоб він знав, що можна робити, а що ні, як відновлюватися та міг сам б себе обслуговувати. 

Коли пацієнт виходить з лікарні, я йому даю програму реабілітації. Пояснюю, як можна розробляти ногу чи руку в домашніх умовах, якщо не має можливості займатися реабілітацією. Завжди залишаю свій номер телефону. Завжди ми можемо бути на зв’язку онлайн. Буде пацієнту зручно займатися о 9 вечора, без проблем — ми з ним зв’яжемося. Ми не можемо, не маємо право залишити наших хлопців, наших захисників — бо вони не залишили нас.

Юрій Зайцев. Фото: особистий архів героя

Онлайн Ви також проводите консультації?

Так, звичайно. Якщо немає у пацієнта можливості придбати банальних резинок чи навантажувачів — то кажу, ось бери, що є під рукою: пакет цукру чи крупи, полотенце чи ремінь, й працюємо, іноді даю приладдя для реабілітації. Береш згинаєш, піднімаєш, працюєш і все. 

По іншому не може бути, війна ж не зачепила тільки військових. Коли ти стоїш з цими людьми, таке враження, що ти стоїш не біля людей, а біля титанів. Реабілітацію можуть і повинні проходити всі — це перше, по-друге — її мають проводити всі, як державні установи, так і приватні клініки. І по третє — це наші хлопці. Ми повинні відновити та підняти наших козаків. 

Фото: особистий архів героя

Читайте також: «Ми не з тих волонтерів, які відвезли людей на вокзал й все», — волонтер про будні евакуації та дітей в Бахмуті

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!