“Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади

Семаковська Тетяна 14:40, 26 Лютого 2024

Вугледар, або, як його називають місцеві, “Вуглик” — це невеличке місто на Донеччині. До повномасштабної війни тут проживало понад 16 тисяч людей, а зараз залишилося близько 130 осіб. Вугледар продовжує жити попри лінію фронту, яка невпинно наближається. Тим людям, які залишилися в громаді, продовжують везти гуманітарну допомогу. Авто для цих потреб вдалося отримати завдяки підтримці Мережі робочих груп з безпеки та соціальної згуртованості Донецької області.

Поспілкувавшись із Максимом Вербовським, головою Вугледарської робочої групи з безпеки та соціальної згуртованості, ділимось досвідом цієї команди та планами на майбутнє. Поговорили про те, як зараз живе місто, де його люди, та які проблеми вирішує міська влада у співпраці з робочою групою.

Вугледар: навіщо громаді казати про свої проблеми не лише у Facebook

Вугледарську робочу групу з безпеки та соціальної згуртованості створили у 2017 році. Одна з причин її заснування — це, власне, ініціатива громади та проблема комунікації з владою. Нерідко можна побачити обурливі коментарі до влади саме у дописах Facebook, а от вживу заявити про ці ж проблеми важче, бо не завжди є можливість поговорити з ОМС або немає кому це говорити.

Робоча група
Робоча група у Вугледарі допомагала людям створити майданчик для спілкування з владою

Саме тому Мережа робочих груп допомагає громадам великих та малих міст формувати групи безпеки та соціальної згуртованості, аби люди та влада могли працювати над своїми проблемами не паралельно, а разом.

“Ми хотіли почути про те, що інколи не чує влада. А от коли є взаємодія між населенням і владою — це дуже добре. На базі робочої групи ми створили цей майданчик для спілкування з населенням. У нас вийшов діалог. Так, інколи було неприємно чути про якісь проблеми, але інакше вони б не вирішилися. У першу чергу група створювалась для того, щоб розуміти, що хоче населення, та як розв’язувати ці питання”, — каже Максим Вербовський.

Вугледарська робоча група зараз починає роботу в евакуації, а в лютому 2024 року буде перше її засідання після тривалого простою.

У 2019 такі зустрічі проводили офлайн — на них запрошували місцеві навчальні заклади, громадські організації, ОСББ, представників/-ць ДСНС, поліцію, і лікарні. Люди розказували про свої проблеми та разом із робочою групою шукали рішення. Як виявилося, саме такий спосіб був найбільш ефективний. Спочатку група налічувала близько 10 людей, а в 2022 році — вже понад 20 осіб.

“На засідання приходило багато мешканців — ми інформували людей про деталі й коли воно відбудеться. Часто, найбільше людей турбувало питання безпеки, бо наші території межували із зоною бойових дій — це село Тарамчук. Тут були проблеми з вибухонебезпечними предметами, мінами, гранатами тощо. А ще людей турбували безпритульні собаки, яких потрібно було вакцинувати”, — розказує Максим Вербовський.

Як працювати з малою громадою в евакуації

Людям надають гуманітарну допомогу

У першій половині березня більша частина робочої групи евакуювалася, засідання проводили онлайн. Група значно зменшилася, бо люди виїхали за кордон, але ті, хто залишися, продовжували працювати. В більшості допомагали вугледарцям, які залишилися в місті. Їжа, гігієна, буржуйки — все це доставляли автомобілем, який був придбаний за сприяння ПРООН за ініціативи робочої групи.

“Зараз в місті залишилося 130 людей, а цей автомобіль досі працює — тепер уже в іншому напрямку. Ми їздимо в села, які знаходяться під контролем України, ним розвозимо гуманітарну допомогу. Це Богоявленка, Новоукраїнка, Причистівка, Максимівка, Водяне. Починали ми возити продуктові набори та набори гігієни, а далі пішли в хід будматеріали, вода, генератори, ліхтарі, павербанки. Зараз на кожні три двори Вугледарської громади, де залишилися люди, є генератор”, — пояснює Вербовський.

Допомогу для населення отримували частково завдяки співпраці з Мережею робочих груп, які направляли запити до різних організацій та фондів.

Федір Сорокін, директор Агенції розвитку Вугледара, був відповідальний за діяльність робочої групи в плані громадської участі. Федір розказує, що для того, аби залучати громаду до змін, він разом з членами та членкинями команди проводив опитування. Так вдавалося визначити основні проблеми в громаді, серед основних було безробіття та гендерно обумовлене насильство. Відтак Агенція ініціювала відкриття прихистку для жінок, які постраждали від домашнього насильства.

А щоб розв’язувати питання з роботою для вугледарців — людей вчили писати гранти, аби створювати власні бізнеси, а також робочі місця. Завдяки Агенції вдалося налагодити контакт між громадою та владою.

Пан Федір пригадує, що не завжди легко було долучити людей до змін, бо все ще побутує думка, що “все вирішують депутати й місцева влада”. Поетапно Агенція знайомила людей з тим, як насправді працюють ОМС, хто може на них впливати, яку зарплату отримають чиновники/-ці, а коли люди краще познайомилися з цим процесом, то стали ініціативніші.

“Мені цікаво було працювати над розвитком своєї громади, бачити, як вона змінюється. Люди приходили до нашого офісу, писали у соцмережі, було помітно, що вони стали сміливіші, відвертіші, бо розуміли, що їх почують. Дуже важливо розуміти, що Агенція та робоча група не розв’язували питання за людей, ми сприяли їх вирішенню. Давали вудку, так би мовити, а не рибу. Ми розказували, як написати проєкти, які документи потрібні, освітні лекції робили, працювали з молоддю, старшокласниками й це дало свої результати, бо Вугледар розвивався”, — каже Федір Сорокін.

Зараз пріоритетним для робочої групи залишається допомога людям з Вугледару вже в евакуації, хоча це не буде легко, бо громада роз’єднана, в осередку планують долучати активістів/-ок із різних міст України, які є рупором переселенців.

Група збирає дані про кількість переселенців у різних містах, далі розглядає варіант підписання Меморандумів між ВЦА. Планують надати юридичну допомогу, особливо вугледарців турбує питання компенсації за зруйноване житло, й хоча це не зовсім напрямок діяльності робочої групи, до цього питання залучатимуть експертів/-ок.

На думку Максима Вербовського, найцінніше, що дає Мережа робочих груп Донеччини — це насамперед досвід.

“Ми можемо переймати найкращий досвід розв’язування проблем, розуміти, які рішення будуть працювати в громаді, а які ні. Також цей майданчик став такою платформою, де можуть спілкуватися напряму різні адміністрації. Саме досвід інших допомагає розуміти, як можуть працювати органи місцевого самоврядування з населенням”, — резюмує Максим Вербовський.

Федір Сорокін підтримує цю думку, директор Агенції розвитку наголошує, що робоча група стала майданчиком для змін Вугледарської громади.

Примітка. Матеріал створено в межах ініціативи “Спільноти в безпеці”, яку втілює Агенція Розвитку Вугледара за сприяння Програми розвитку ООН  (UNDP) в Україні за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої в межах проєкту “EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку

Семаковська Тетяна 12:00, 15 Квітня 2024
Допомога ВПО / фото з особистого архіву героїні

Тетяна Красько раніше мешкала у Нью-Йорку, на лінії зіткнення. Жінка звикла до постійних бойових дій ще у 2014 році, але початок повномасштабної війни змусив її евакуюватися в більш безпечну локацію. Зараз вона проживає у місті Миргород, що на Полтавщині, де веде активну волонтерську діяльність.

Про труднощі, які спіткають вимушених переселенців, життя в новій громаді та депресію українців після евакуації — героїня розповіла редакції Бахмут IN. UA.

Як живуть ВПО

340771267 546263467632283 5442093309031617148 n 2d30d
Тимчасово-вимушені переселенці на Полтавщині / фото з Facebook

Тетяна Красько — членкиня ГО “Студія громадських жіночих ініціатив”, яка підтримує жінок в евакуації. Після приїзду на Полтавщину, близько місяця жінка не могла нічого робити, адже виникла сильна апатія. Проте, героїня вирішила, що жити далі так не можна й почала шукати де є осередки переселенців, щоб допомагати їм. Таким місцем став гуртожиток в селі Хомутець.

Вперше ми туди поїхали у травні, або на початку червня 2022 року. Коли ми приїхали, допомоги туди не привозили, а на той момент там було 80 людей, зараз вже менше. Багато людей виїхали в січні, було дуже холодно, проблеми з опаленням. Ні дров, ні вугілля не було. Ми завезли їх за допомогою Восток-SOS,

Тетяна Красько // волонтерка

До березня 2023 року працівники коледжу, які надали гуртожиток, самотужки забезпечували переселенців дровами, щоб зберігти хоча б мінімальне тепло.

За словами волонтерки, гуртожиток для переселенців потребує ремонту. Активісти за допомогою грантової програми завозили посуд, речі для сну, холодильники та пральні машини. Осінню 2022 року до ініціативи приєдналися міжнародні організації, хоча ще літом з допомогою було тяжко. Річ у тому, що Хомутець — це невелике село, яке віддалене від самого Миргорода. Через цей факт волонтери не знали перший час, що в громаді є постійно перебуваючі переселенці.

Як облаштований побут у людей

340763125 487532343478157 1908253981847919005 n ddb91
Спільне місце в гуртожитку, де люди можуть випити чай чи зіграти в настільні ігри / фото з Facebook

Кожна родина, каже Тетяна Красько, живе в окремій кімнаті на 20 квадратних метрах. В них вміщаються чотири людини. Переселенців не селять порізно, тож це вагомий плюс. Деякі мешканці гуртожитку вже почали робити ремонт у кімнаті, щоб покращити умови життя.

Також коледж надав людям невелику ділянку для городини, тож ті, хто має сили почали вирощувати овочі чи зелень. Час від часу до гуртожитку приїздять перукарі, щоб люди могли привести зачіску в порядок.

331671869 1231409601140988 2747771722835221521 n 99921
Тетяна Красько / фото з Facebook

Щоб інтегрувати переселенців у нову громаду започаткували проєкт за підтримки ООН — “ВПО, як ресурс для розвитку громади”. Також провели соціологічне дослідження, виявилося, що переселенці до місцевих ставляться краще, ніж ті до них.

Здавалося, що люди повинні входити положення тих, хто залишився без нічого. Ми проводили заходи для місцевих й переселенців, щоб їх познайомити. Ті, хто брав участь у проєкті через місцевих людей, вони об’єдналися, підняли дух й готові далі співпрацювати. В гуртожитку для ВПО ми створили спільний простір, закупили матеріали для ремонту, а працівники коледжу зробили цей ремонт. Закупили настільні ігри, меблі, щоб люди в гуртожитку могли зібратися разом навіть попити чай, поговорити й подивитися телевізор. Відтворили такі домашні умови,

Тетяна Красько // волонтерка

Роботу в маленькому селі знайти важко, допоміг коледж, який запропонував пару вакансій. Втім здебільшого коли люди приїздять потрібно немало часу, щоб усвідомити все, що відбувається. 

Емоційні переживання у переселенців

332027612 604232741523164 8042329871328089218 n 59108
В гуртожитку люди можуть помалювати разом з дітками / фото з Facebook

В шелтері на Полтавщині мешкають переважно люди похилого віку з Донецької та Луганської областей, є тільки три молоді родини. Після приїзду багатьом важко впоратися із депресією, каже Тетяна Красько. Є люди, які вже все втратили, є ті, в кого ще є майно, але воно може бути знищене.

Людей старшого віку важко зібрати разом, пояснити для чого їм це, хоча й часу у них вдосталь. Потім вони вже звикли, самі приходили, грали в настільні ігри, сміялися…Переживають люди багато, є родина, в яких батьки в Часів Ярі залишилися,

Тетяна Красько // волонтерка

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутяни відкрили перше незалежне медіа у Вільногірську: відеорепортаж

Микола Ситник 14:30, 13 Квітня 2024
Перше незалежне ЗМІ у Вільногірську
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Громадська організація “Бахмутська фортеця” працює з 2015 року. Одна із засновниць організації бахмутянка Альона Щекодіна після повномасштабного вторгнення росії в Україну евакуювалась у Вільногірськ. У цій громаді не працювало жодне медіа, тож команда, яка мала досвід створення та розвитку громадського медіапорталу Бахмут IN.UA, вирішила відкрити медіа рішень й тут, аби надати місцевим доступ до перевіреної та якісної інформації, комунікувати про проблеми, шукати рішення і змінювати громаду на краще. 

Наша команда побувала на відкритті сайту Вільногірськ IN.UA. Більше про цю знакову для громади подію дивіться у сюжеті Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Вільногірськ IN.UA — перше незалежне ЗМІ громади

Примітка. Вільногірськ IN.UA — перше незалежне медіа розвитку Вільногірської громади. Це майданчик, де висвітлюються події, заходи, підіймаються проблеми та шукаються варіанти їх вирішення. Його журналісти пишуть новини про місто, район та Дніпропетровську область, а також про жителів міста та переселенців, для яких Вільногірськ став другим домом.

“Я релокувалася з Бахмуту саме у Вільногірську громаду, і з нашої організації була сама тут. Познайомилася з місцевими мешканцями, з переселенцями. Зрозуміла під час спілкування, що тут не вистачає професійного, офіційного медіаресурсу. Так, тут працює офіційний канал міської ради і в Telegram, і в Facebook. Але людям важко отримувати офіційну й об’єктивну інформацію. Тому ми з командою вирішили, що тут треба відкрити офіційний медіаресурс”, — розповіла керівниця проєкту Вільногірськ IN.UA Альона Щекодіна.

Команда видання спонукає мешканців брати участь у житті громади заради позитивних змін. Медіапортал у 2024 році створила ГО “Бахмутська Фортеця”, започаткувавши мережу сайтів платформи Бахмут IN.UA.

Загалом наша мета глобальна — допомагати впроваджувати демократію в нашому суспільстві. Поступово, маленькими кроками кожного дня ми це робимо,

наголосила Ганна Бокова // головна редакторка Бахмут IN.UA та Вільногірськ IN.UA

Перше ЗМІ Вільногірська має на меті надати місцевим мешканцям доступ до перевіреної та якісної інформації, комунікувати про проблеми, шукати рішення, змінюючи громаду на краще.

“Ми б хотіли зробити свій внесок у розвиток громади. Ми б хотіли, щоб жителі розуміли, що до нас можна звернутися з будь-яких питань, з будь-якими проблемами, і ми можемо хоч якось наблизитися до вирішення цих проблем”, — додала випускова редакторка Вільногірськ IN.UA Олександра Зоз.

Більше про перше незалежне медіа у Вільногірську дивіться у нашому новому відеосюжеті:

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

340776388 529221312622206 3781291859027257854 n a57bc

Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку

Тетяна Красько раніше мешкала у Нью-Йорку, на лінії зіткнення. Жінка звикла до постійних бойових дій ще у 2014 році, але початок повномасштабної війни змусив її […]

Перше незалежне ЗМІ у Вільногірську

Бахмутяни відкрили перше незалежне медіа у Вільногірську: відеорепортаж

Громадська організація “Бахмутська фортеця” працює з 2015 року. Одна із засновниць організації бахмутянка Альона Щекодіна після повномасштабного вторгнення росії в Україну евакуювалась у Вільногірськ. У […]

14:30, 13.04.2024 Микола Ситник
IMG 3146 f21ac

Одна камера — одне бажання: як волонтери дарують дітям мрію в обмін на фотокартку

26-річний Артем Скороходько — один із засновників фотопроєкту Behind Blue Eyes (За блакитними очима). У межах цієї ініціативи діти із деокупованих сіл на плівку фотографують […]

Яна Баришева – двічі переселенка

Двічі переселенка та вчителька з Бахмута: розповідаємо історію Яни Баришевої

Яна Баришева — двічі переселенка. Жінка родом із Дебальцевого, після початку війни у 2014 році вона евакуювалась у Бахмут. Тут донеччанка розпочала власну справу та […]

14:00, 06.04.2024 Микола Ситник
Ситуація на ринку праці

Втрата роботи серед переселенців/переселенок: чи є пріоритет на посади для чоловіків або жінок

Через російське вторгнення мільйони людей залишилися без роботи. Серед них — і мешканці та мешканки Бахмутської громади. Скільки людей вже знайшло роботу та чи є […]

13:05, 30.03.2024 Микола Ситник