Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

На окупованій Донеччині і Луганщині користуються популярністю солодощі бренду “Лаконд”. Це локальний бренд на ТОТ, який має дві кондитерські фабрики в Донецьку і Луганську. Цукерки бренду “Лаконд” продають у роздрібних магазинах та на російських маркетплейсах, постачають продукцію і в рф. Та насправді “Лаконд” — це компанія-клон українського бренду АВК. Окупанти працюють на захоплених потужностях української компанії та копіюють її фірмовий стиль і деякі найпопулярніші види солодощів.

Як “Лаконд” заробляє на вкрадених фабриках АВК, йдеться в матеріалі Бахмут IN.UA.

Які солодощі роздають дітям на ТОТ

Волонтерка з окупованої Донеччини Алла Сидорова звітує про допомогу дітям до Дня захисту дітей, який у рф відзначають 1 червня. Для них закупили близько 300 кілограмів цукерок і створили солодкі набори. На своєму каналі Алла Сидорова показала цукерки, які видаватимуть дітям. Серед них є й ті, які дуже схожі на українські — копіюють фірмовий стиль, а називаються так само, але в російському перекладі. Наприклад, “Королевский шарм”, “Кто сказал “Му”, Truffel.

Редакція Бахмут IN.UA вирішила дізнатись, хто постачає ці солодощі. Виявилось, що виробником всіх цукерок є кондитерська компанія “Лаконд”, яка виготовляє продукцію на окупованих Донеччині і Луганщині. Вона є компанією-клоном українського бренду АВК.

Примітка. Компанія-клон — це нелегітимна копія відомого бренду, що копіює його назву, фірмовий стиль або візуальні елементи. Її головна мета — обдурити споживачів або інвесторів, щоб заробити на чужій репутації.

Як окупанти присвоїли собі солодощі українського бренду АВК

Щоб дізнатися більше про компанію “Лаконд”, ми зайшли на її офіційний сайт. На ньому вказується, що історія бренду почалась у 1991 році. Але кондитерських компаній з такою назвою в Україні ніколи не було.

Власники бренду вказують, що мають дві кондитерські фабрики: по одній у Донецьку і Луганську. Адреси виробничих потужностей є у вільному доступі. У Донецьку фабрика працює по вулиці 1-а Олександрівка, 9, а в Луганську — по вулиці Лутугінська, 131. Перевірши ці адреси, дізнаємось, що до 2014 року за цими адресами розташовувались фабрики української компанії АВК.

Офіційно компанія АВК оголосила про закриття своїх фабрик у Донецьку та Луганську в січні 2015 року.

Окупанти відновили роботу фабрик під брендом “Лаконд” у 2015 році. На російському ресурсі “РБК Компании” йдеться, що ТОВ “Лаконд” у Донецьку було зареєстровано 7 квітня 2015 року, а ТОВ “Луганська кондитерська фабрика “Лаконд” — 8 липня 2015 року.

З тих пір окупанти виготовляють солодощі на захоплених фабриках. Примітно, що нові “власники” присвоїли собі заслуги української компанії. Наприклад, бренд розповідає про свої здобутки на конкурсах у Москві, Санкт-Петербурзі та Донецьку із зазначенням років участі. Також є згадки про участь і перемоги в міжнародних конкурсах, однак без зазначення дат. Насправді ж ці здобутки були в української компанії АВК, але окупанти про це замовчують.

Окупанти також вказують: “Система управління виробничими процесами відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO 9001, HASP”. Насправді ж сертифікацію на відповідність стандарту ISO 9001 проходила компанія АВК у 2002-2004 роках. Таким чином “Лаконд” знову присвоїв собі здобутки АВК. Чи проходили фабрики сертифікацію після захоплення окупантами, невідомо.

Про що йдеться під визначенням HASP невідомо. Ймовірно, окупанти мали на увазі HACCP (ред. з англійської Hazard Analysis and Critical Control Point — аналіз ризиків і визначення критичних контрольних точок). Система HACCP впроваджується на харчових виробництвах для контролю безпеки харчових продуктів. Натомість міжнародного стандарту HASP, яким нібито керуються в “Лаконді”, не існує.

Які українські цукерки копіюють на окупованих територіях

Компанія “Лаконд” випускає цукерки, які копіюють українські оригінальні бренди від АВК. Їхні назви або просто перекладені на російську, або ж трохи змінені. З незмінних назв залишився “Королівський шарм”, “Хто сказав “Му” і “Бурундучок”, які окупанти переклали на російську, дизайн залишили такий самий. Окрім цукерок, окупанти продають батончики “Мажор”, які здобули популярність під брендом АВК.

Відомі цукерки “Стріла” в фірмових коробках окупанти продають під назвою “Стрела Купидона”. Дизайн коробки теж не змінили.

Цукерки Trufalie стали Truffel, фірмову обгортку окупанти теж вкрали. А цукерки “Гулівер” тепер продають під назвою “Король великан”.

Примітно, що російський “Лаконд” копіює дизайни й інших українських цукерок, зокрема виробництва Roshen. Серед них желейні цукерки “Оська”, які копіюють українську “Шалену бджілку”, “Маковое поле”, які є копією “Червоного маку” та “Калахари”, які дизайном дуже схожі на “Кара-кум”.

Свою продукцію компанія “Лаконд” продає у фірмових магазинах при кондитерських фабриках, а також поширюють у роздрібних магазинах. На сайті бренду вказано, що солодощі можна замовити й через російські маркетплейси Ozon та Wildberries. Постачають продукцію і в інші окуповані регіони України — в Запорізьку і Херсонську області, про що звітували у червні 2022 року.

Окрім цього, компанія розповідає про експорт своєї продукції. Серед країн-імпортерів лише ті, які є партнерами рф: Білорусь, Іран, Ірак, Китай.

Читайте також:

• Білосарайська коса, Урзуф і Сєдове: як стартував сезон на окупованому узбережжі. Огляд
• Окупанти вивезли архіви “Азовсталі”: де тепер зберігають історичні матеріали
• У Бахмуті планують розвивати промисловість, щоб привабити людей до міста — нові заяви окупантів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

День міста Київ — це особливе свято, яке припадає на останні вихідні травня. Воно не тільки для киян, а й для всіх українців, адже українська столиця — справжня жива легенда. Саме для знайомства з його багатовіковою історією часто організовують безплатні екскурсії знаковими місцями.

Редакція Бахмут IN.UA до свята зібрала добірку з безплатних екскурсій, котрі варто відвідати під час Дня Києва.

Розклад безкоштовних екскурсій до Дня Києва

День Києва — це чудова нагода більше дізнатися про історію, архітектуру та видатних діячів столиці. Саме тому під час святкування організовують низку пізнавальних мандрівок, які дозволяють дізнатися про історію України в межах одного міста.

У перший вихідний день заплановано п’ять маршрутів, які охоплюють історичні райони та сучасні об’єкти столиці:

• 10:30 — екскурсія “Старим Подолом”, під час прогулянки вулицею Петра Сагайдачного слухачі дізнаються про зміну Подолу від початку розбудови до сьогодення та побачать найстаріший будинок Києва, реєстрація за посиланням;
• 11:00 — квест-екскурсія “Секретні коди Бессарабки”, яка пропонує інтерактивну прогулянку з вивченням історії найдовшого торговельного майданчика міста та його архітектурних таємниць, форма реєстрації доступна за посиланням;
• 15:00 — екскурсія “Київський стрітарт”, де учасники оглянуть мурали від українських та світових авторів, а також дізнаються про закладені в них концепції, зареєструватися можна за посиланням;
• 16:00 — автобусна екскурсія “Крізь віки та легенди”, яка охоплює пам’ятки від часів заснування до сучасності, історію старого Подолу, Софійського й Михайлівського соборів та Хрещатика, реєстрація за посиланням;
• 16:00 — екскурсія “Меценати Києва”, під час якої розкажуть про традиції благодійництва та відомі родини, які понад століття тому перетворювали власні оселі на музеї чи молитовні будинки, запис доступний за посиланням.

Крім того, 30 травня відбудеться ще дві екскурсії, участь в яких безплатна та не потребує реєстрації:

• об 11:00 стартує екскурсія, присвячена українському бароко старого Києва, збір біля фонтану поруч із Золотими Воротами;
• об 14:45 стартує екскурсія, присвячена масонам та Києво-Подолу, збір біля майданчику Музею Гетьманства (вулиця Спаська, 16В).

Програма заходів на 31 травня

На неділю заплановано ще п’ять тематичних екскурсій, присвячених паркам, університету та головній вулиці міста. Їх проводитиме КМДА:

• 10:30 — екскурсія “Нивки. Паркова симфонія”, де слухачі довідаються про таємниці одного з найбільших парків та видатних особистостей, пов’язаних із цією місцевістю, реєстрація за посиланням;
• 11:00 — екскурсія “Все починається з університету”, яка розкриє історію розбудови кварталу навколо Київського національного університету імені Тараса Шевченка та створення місцевого парку з ботанічним садом, форма реєстрації доступна за посиланням;
• 14:00 — автобусна екскурсія “Київ літописний та сучасний”, учасники якої оглянуть панорами міста, дізнаються про формування вуличної мережі та внесок історичних діячів у розвиток держави, зареєструватися можна за посиланням;
• 16:00 — автобусна екскурсія “Крізь віки та легенди”, маршрут якої дублює суботню програму з оглядом Подолу, площ, мостів та Хрещатика, реєстрація за посиланням;
• 16:30 — екскурсія “Київ хрещатий”, де учасники ознайомляться з об’єктами центральної вулиці та історіями відомих особистостей, які вплинули на розвиток міста, запис доступний за посиланням.

Крім того, 31 травня також відбудется ще дві екскурсії, участь в яких безплатна та не потребує реєстрації:

• об 11:00 стартує екскурсія до Михайлівського монастиря;
• об 14:45 стартує екскурсія до Флорівського монастиря, яка включає в себе відвідування чотирьох храмів та підйом на дзівницю.

Читайте також:

3 нові серіали 2026 року, які вже можна подивитися онлайн

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!