Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Питання житла для внутрішньо переміщених осіб залишається одним із найгостріших в Україні. Частина родин, які мають заощадження або компенсаційні виплати, розглядають купівлю власного житла як спосіб стабілізувати своє становище. Водночас ціни на квартири у Києві для багатьох залишаються недосяжними. Саме тому попит зміщується у бік навколишніх сіл та малих міст.

Наша редакція знайшла 17 варіантів будинків на платформі ЛУН у ціновому сегменті до 15 000 доларів. Це переважно сільські хати старої забудови, дачні будинки або об’єкти під реконструкцію.

Таунхаус біля Ірпеня за $15 000

Михайлівська Рубежівка — це село поряд з Ірпенем, звідки можна швидко дістатися до Києва. Поруч ліс, тихо, але при цьому є магазини, транспорт і все необхідне для життя.

Тут за 15 тисяч доларів (ред. близько 650 тисяч гривень) пропонують двоповерховий таунхаус у новому будинку 2025 року. Площа — від 35 до 60 квадратних метрів. У будинку дві кімнати, але без ремонту — все потрібно робити з нуля.

Це варіант для тих, хто хоче недороге житло за містом і готовий вкластися в облаштування.

Будинок у Березані за 11 500 $

Березань — місто у Броварському районі Київської області, розташоване вздовж траси Київ-Харків. Тут пропонують будинок площею 46 м² із ділянкою 29 соток вартістю 11 500 доларів (близько 500 тисяч гривень).

У будинку є електрика, до двору асфальтований під’їзд. Відстань до траси складає близько 400 метрів.

Сам будинок без ремонту, але разом з ним йде велика площа землі. Тому цей варіант можна розглянути як базу для садиби або нового будівництва.

Дача в Мирчі за 13 000 $

Село Мирча розташоване в Бучанському районі. Тут пропонують одноповерховий будинок на чотири кімнати та з ділянкою в 25 соток вартістю 13 тисяч доларів (ред. близько 560 тисяч гривень).

Сам будинок потребує ремонту, можливе перепланування. Головна перевага — велика земельна ділянка.

Це передусім дачний формат, однак площа й кількість приміщень дозволяють розглядати його як оселю постійного проживання. Будинок підійде для родини, яка готова вкладатися в ремонт.

Будинок у Сухолісах за 11 000 $

Сухоліси — село в Білоцерківському районі Київщини. Тут за 11 тисяч доларів (ред. близько 476 тисяч гривень) пропонують будинок на 2-3 кімнати з ділянкою 10-20 соток. Є базові комунікації, але житло потребує ремонту.

Це варіант для тих, хто шукає мінімальну ціну входу на ринок і готовий миритися з простими умовами.

Будинок у Трипіллі за 10 000 $

Трипілля — село в Обухівському районі, розташоване на березі Дніпра. Тут продають будинок площею 40 м² за 10 тисяч доларів (ред. близько 430 тисяч гривень). Це оселя під знесення на 5 сотках землі.

У цьому випадку покупець платить насамперед за локацію. Це скоріше варіант придбання земельної ділянки, ніж готового житла.

Будинок у Яготині за 12 400 $

Яготин — невелике місто у Бориспільському районі з розвиненішою інфраструктурою, ніж у селах: є школи, лікарня, магазини, залізничне сполучення. Тут пропонують на продаж будинок 1958 року площею 97,6 м² за 12 400 доларів (ред. близько 536 тисяч гривень).

У будинку є п’ять кімнат, ділянка складає 12 соток. Підключені газ та електрика, є криниця, збережене пічне опалення. Це один із найбільших за площею об’єктів у добірці. Водночас будинок потребує оновлення: заміну покрівлі, утеплення, модернізацію внутрішніх мереж.

Цей варіант підійде для тих, хто шукає просторий будинок за мінімальну ціну.

Частина будинку в Білій Церкві за 11 800 $

Біла Церква — одне з найбільших міст області з повною міською інфраструктурою, робочими місцями та транспортним сполученням зі столицею. Тут на продаж пропонують частину приватного будинку площею 24 м². Його ціна — 11 800 доларів (ред. близько 510 тисяч гривень).

У будинку підключені газ, вода та електрика, частково виконано ремонт.

Цей варіант може бути альтернативою оренді або стартовим житлом для однієї людини. Основна перевага — розташування в межах міста з гарною інфраструктурою.

Будинок у Малій Березанці за 13 600 $

Мала Березанка — село у Броварському районі. Тут продають будинок площею 76,7 м² на ділянці 54 сотки. Його вартість — 13 600 доларів (ред. близько 590 тисяч гривень).

У будинку підключені газ і електрика, є свердловина, бойлер, газові конвектори. На території також є альтанка і два погреби.

Ключова перевага — масштаб земельної ділянки. Цей варіант може підійти тим, хто планує вести господарство. Сам будинок придатний для проживання, але також може потребувати модернізації.

Будинок у Прибірську за 4 300 $

Прибірськ розташований поблизу річки Тетерів і лісових масивів. Тут продають будинок площею 59 м² на 14 сотках землі. За оселю просять 4 300 доларів (ред. близько 186 тисяч гривень).

У будинку є піч, грубка, газовий конвектор, колодязь, сарай. Це один із найдешевших об’єктів у добірці.

Варіант більше підходить для сезонного проживання або як бюджетна альтернатива дачі.

Модульний будинок у Гостомелі за 13 500 $

Гостомель — передмістя Києва, яке активно відновлюється та забудовується. Тут продають модульний будинок площею 18 м² за 13 500 гривень (ред. близько 580 тисяч гривень).

У будинку є ремонт, тепла підлога, кондиціонер, підключені всі комунікації. Фактично це готове до проживання житло. Проте площа мінімальна, це формат квартири-студії.

Такий варіант найкраще підійде для однієї людини. Перевага — близькість до столиці, недолік — обмежений простір.

Пів будинку в Богуславі за 15 000 $

Богуслав — місто на річці Рось із туристичною привабливістю та природними ландшафтами. Тут продають половину будинку за 15 тисяч доларів (ред. близько 650 тисяч гривень).

Площа будинку — 36 м², ділянка — 5 соток. Світло підключене, газ проведений, але не під’єднаний, вода — у дворі. Є вихід до річки.

Для постійного проживання знадобляться додаткові вкладення.

Будинок у Жуківцях — близько 10 000 $

Жуківці — село в Обухівському районі Київської області. Тут продають будинок площею 58,4 м² на дві кімнати, що розташований на ділянці в 57 соток. Його вартість — 10 тисяч доларів (ред. близько 432 тисячі гривень).

Стан будинку — без сучасного ремонту, ймовірно потребує оновлення інтер’єру та утеплення. Підключений газ, є колодязь, сарай і гараж, тобто є базова інфраструктура для проживання та ведення господарства.

Будинок у Хохітві за близько 9 500 $

Хохітва — село в Обухівському районі Київської області. Тут можна придбати будинок площею 73,5 м² на чотири кімнати, розташований на ділянці в 17 соток. Вартість — 9 500 доларів (ред. близько 410 тисяч гривень).

Стан будинку житловий, він придатний для заселення. Підведено газ, є колодязь, погріб і господарські споруди.

За співвідношенням площі, ціни та наявності комунікацій це один із найбільш збалансованих варіантів у нижньому ціновому сегменті.

Будинок у Небелиці за близько 14 000 $

Небелиця розташована в Бучанському районі. Тут можна придбати будинок площею 79,5 м² на 25 сотках землі. Вартість — 14 тисяч доларів (ред. близько 606 тисяч гривень).

Стан будинку житловий. Тут є газ і електрика, встановлені котел, піч.

Дача в Таращі за 4 500 $

Тараща — невелике місто в Білоцерківському районі з лісами та водоймами поблизу. Тут продається будинок площею 40 м² на дві кімнати. Земельна ділянка — 10 соток плюс додаткові 5. Вартість — 4 500 гривень (ред. близько 195 тисяч гривень).

У будинку є електрика, на ділянці — криниця і льох.

Це типовий дачний формат із мінімальним бюджетом.

Дача в Загальцях за 15 000 $

Загальці розташовані у Бучанському районі, в зоні активного дачного та малоповерхового будівництва.

Двоповерхова дача на 6-7 сотках має ремонт, облаштовану кухню, літню терасу та навіть сауну. Підключені світло та вода. За цей об’єкт просять 15 000 доларів (ред. близько 650 тисяч гривень).

Ділянка з недобудовою в Рогозові за 12 500 $

Рогозів — село в Бориспільському районі, що має відносно зручний виїзд у напрямку столиці. Тут на ділянці у 25 соток розташована недобудова площею 55 м². Є свердловина, підключене світло та газ. Ділянка кутова, із цільовим призначенням під житлову забудову. Вартість — 12 500 доларів (ред. близько 540 тисяч гривень).

Покупець отримує можливість завершити будівництво відповідно до власних потреб. Такий формат підійде тим, хто хоче сам будувати власне житло.

Сегмент будинків у Київській області до 15 000 доларів залишається ринком компромісів. У більшості випадків покупець отримує старий сільський будинок або дачу з великою земельною ділянкою, але з потребою в ремонті, модернізації комунікацій чи навіть реконструкції. Головна цінність таких об’єктів — не стільки стан житла, скільки земля та можливість мінімального входу в ринок заміської нерухомості.

Читайте також:

• Брак житла: спецкомісія визначила основні проблеми ВПО та назвала рішення
• Підтримка ЮНІСЕФ для українських сімей у 2025: хто може отримати допомогу
• Перший паспорт у 14 років: як оформити ID-картку та які документи потрібні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Діана Писаренко — переселенка з Харкова. Три роки тому вона виїхала з рідного міста разом з родиною — чоловіком і дитиною. Спочатку жінка з донькою мешкали за кордоном, але через деякий час повернулись в Україну. Прихисток знайшли у селищі Нові Санжари на Полтавщині. Тут родина кілька разів змінювала орендоване житло, але нещодавно змогла придбати власну квартиру. Житло отримали в іпотеку за програмою від Держмолодьжитло.

Своїм досвідом подачі заявки, пошуку житла та збору документів Діана Писаренко поділилась з редакцією Бахмут IN.UA.

Про пошук іпотечних програм і подачу заявки

Діана Писаренко — харків’янка. Там вона мешкала до повномасштабного вторгнення з чоловіком і донькою. Три роки тому родина вирішила виїхати з рідного міста в більш безпечний регіон. Спочатку мама з дитиною мешкали за кордоном, але згодом повернулись до України. Зараз вони проживають у селищі Нові Санжари на Полтавщині. Чоловік пані Діани захищає Україну на фронті.

Живучи в Нових Санжарах, родина змінила не одне орендоване житло. Переїжджаючи з будинку в будинок, подружжя Писаренко задумалось про купівлю власного житла. Але купити нерухомість одразу за повну вартість вони не могли, тому розглядали різні програми іпотечного кредитування.

“Три роки в Нових Санжарах ми переїжджали з будинку в будинок. Пів року в одному місці, пів року в іншому… Так ми зрозуміли, що просто не маємо сил на постійні переїзди, тому ми з чоловіком розглядали різні варіанти придбання житла в іпотеку. Навіть подали заявку на “єОселю”, нам погодили її в ПриватБанку, Ощадбанку. Але нас не дуже приваблювали умови цієї програми: 20% першого внеску, висока процентна ставка”, — розповідає Діана Писаренко.

Подружжя вирішило відкласти питання купівлі житла. Але в листопаді 2025 року пані Діана отримала дзвінок від Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (Держмолодьжитло). Їй повідомили, що вона стала переможницею відбору в межах проєкту “Житло для ВПО”.

Примітка. Програма іпотечного кредитування від Держмолодьжитло реалізується спільно з KfW Development Bank (ред. німецький банк) та Банком розвитку Ради Європи. Вона доступна для людей і сімей, які мають статус ВПО, і не мають у власності житлової нерухомості, крім об’єктів на тимчасово окупованій території. Відбір переможців програми проходить методом випадкової комп’ютерної вибірки за допомогою генератора випадкових чисел. Самі розіграші відбуваються тоді, коли Держмолодьжитло має фінансування від партнерів.

“Два роки тому я подала заявку на сайті Держмолодьжитло. Після цього мене внесли в реєстр очікування. Перші пів року я моніторила всі ці розіграші, але потім якось забула про це. Навіть були думки, що це взагалі дурня якась, думала: “Хто взагалі буде розігрувати іпотеку?”. Аж ось у листопаді 2025 року мені подзвонили і сказали, що мене обрано переможцем. Спочатку я й не зрозуміла хто це, а потім згадала, що подавала заявку. Тоді мені сказали, що в мене є місяць на пошуки житла і оформлення попереднього договору”, — розповіла жінка.

Як шукали житло в іпотеку

Отримавши звістку про перемогу в програмі, пані Діана разом з чоловіком одразу почали пошуки житла. Шукали нерухомість, яка б підходила під умови програми, та власників житла, які б погодились на ці умови.

Зокрема, житло під іпотеку має бути введене в експлуатацію не пізніше 50 років тому. Є обмеження і щодо площі житла. Якщо в ньому проживатимуть одна або дві людини, то можна придбати житло площею 52 м², якщо членів родини більше, то на кожного можна додати ще 21 м².

Виплати продавцям житла, за умовами програми, мають надходити виключно у гривні. Кошти надходять на рахунок продавця, але зняти всю суму одразу він не може. Перевести в готівку можна лише по 100 тисяч гривень на день. Тому пошук житла і людей, які б погодились на такі умови, може бути проблематичним.

“Першою складністю був сам пошук квартири. Наприклад, якщо шукати квартиру в Полтаві, то список квартир дуже звужується, бо там є багато будинків, які старше 50 років. А ще знайти квартиру дуже важко, бо багато хто думав, що ми якісь шахраї. Коли ми приходили дивитись квартири, то розповідали про програму, кажемо: “Це щось типу “єОселі”, але там іпотеку роздають в форматі розіграшу”. І одразу ж виникала недовіра, багато хто нам просто не вірив. Шукали житло ми без рієлтора, бо відверто — вони хочуть наживитися на людях. Вони розуміють, що в людини є тільки 30 днів і вона заплатить будь-які кошти, щоб отримати це житло. Складно було знайти і продавця, який погодиться знімати 100 тисяч гривень в день. Але я вважаю, що нам пощастило. Ми знайшли житло самі і продавець погодився на розрахунок у гривнях”, — розповіла Діана Писаренко.

Як збирали документи

Коли житло було знайдене, родина почала збір документів. Тут теж виникли деякі труднощі, бо чоловік втратив свої документи на фронті. Пані Діана розповідає, що в цьому питанні їм на поступки пішли організатори програми. За потреби вони надавали консультації і сприяли тому, щоб родина змогла отримати житло.

“Треба копії паспортів, копії реєстраційних номерів облікової картки платника податків переможця і членів всіх його сім’ї. Потім інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: ви берете витяг про те, що у вас немає нерухомого майна або є, але на окупованій території. Потім потрібна довідка про доходи з місця роботи за останні півроку. Оскільки я ФОП, то ще потрібен був витяг з ЄДР. Також треба попередній договір про придбання житла від нотаріуса, звіт про незалежну експертну оцінку майна, копії довідок ВПО, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини. Ці документи реально зібрати за місяць, але ми писали заяву про продовження, бо чекали документів чоловіка. Це зайняло в нас ще два тижні”, — розповідає Діана Писаренко.

Жінка наголошує, що потрібно добре перевіряти документи, які подаєте на програму. Вона сама зіткнулась з такою проблемою — нотаріус у звіті про оцінку нерухомості зробив помилку, неправильно вказавши рік побудови будинку. Через це родина ризикувала втратити можливість придбати це житло, але проблему швидко усунули.

Також при оформленні документів на програму враховується платоспроможність родини. Після щомісячного внеску за іпотекою має залишатися прожитковий мінімум на кожного члена родини. При цьому враховуються і незакриті кредити чи купівлі в розстрочку, які має родина. Вони враховуються як додатковий баласт, тому учасникам програми потрібно мати гарну кредитну історію і не мати додаткових кредитних зобов’язань.

Що вигідніше: знімати житло чи платити іпотеку? Реальний досвід

Діана Писаренко радить: якщо ви бажаєте взяти участь у програмі іпотечного кредитування від Держмолодьжитло, то потрібно мати в наявності 8-10 тисяч доларів. Ця сума потрібна для закриття першого внеску й інших першочергових внесків.

“У нас квартира коштувала 28 тисяч доларів. Перший внесок склав 6% від вартості квартири. Також до цього додається ще страхування квартири 0,2%, у нас вийшло це десь 500 доларів, і ще якісь внески. Загалом наші витрати склали десь 3 500 доларів. Але ж у нас і вартість квартири значно менша, ніж, наприклад, в обласних центрах. Тому я думаю, що людям потрібно мати, як мінімум, тисяч 8 доларів, щоб закрити перші внески, страхування, нотаріусів, можливо рієлторів”, — радить жінка.

Родина Писаренко оформила іпотеку на 30 років під 3% річних. Пані Діана каже, що ці умови для них є дуже вигідними. У першу чергу їх приваблює те, що платіж і відсотки залишаються сталими впродовж всього періоду іпотеки, на нього не впливатиме можлива інфляція.

Переможниця програми іпотечного кредитування каже, що іпотека є вигіднішою для неї, ніж оренда житла.

“За орендовану квартиру ми платили 7 тисяч гривень на місяць. А зараз щомісячно платимо 5,5-6 тисяч гривень. Тобто те ж саме, навіть трішки вигідніше”, — зауважила Діана Писаренко.

Раніше редакція Бахмут IN.UA писала про трьох переселенок, які придбали власне житло. Їхні історії та досвід придбання житла — в матеріалі.

Читайте також:

• Ремонт житла для ВПО у Дніпрі, Кам’янському та Самарі — як подати заявку
• Чому переселенцям відмовляють у бронюванні коштів за програмою “єВідновлення”
• До 430 тисяч гривень без відсотків: як українцям отримати державну позику

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!