Як краєзнавці відшукали журнал бахмутської української молоді початку ХХ століття

Семаковська Тетяна 14:25, 27 Серпня 2022

289684181 554066389589469 1564719349760378288 n 877d4Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

289684181 554066389589469 1564719349760378288 n 877d4

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

290646972 715324522862866 1453328125769200615 n 3185c

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

290266094 3171536816428911 1938723793566923179 n da354

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».


Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

290270094 780611983295388 2937124592837536363 n 5c63c

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

290610411 1248088249354413 1625654235137454230 n 5c05b«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Компенсація за невикористану відпустку військовим: за які дні платять та як розраховують суму

Семаковська Тетяна 18:00, 19 Листопада 2026
Компенсація за невикористану відпустку / фото Міноборони

Під час звільнення зі служби військовослужбовці мають право на грошову компенсацію за всі невикористані дні відпусток — як за рік звільнення, так і за попередні роки служби. Водночас отримати ці кошти без звільнення, продовжуючи службу, неможливо: закон передбачає виплату виключно при звільненні або в разі загибелі чи смерті захисника.

Правила нарахування виплат, формулу розрахунку та перелік документів, які варто перевірити заздалегідь, пояснили в Міністерстві оборони України. Головне з роз’яснення публікує Бахмут IN.UA.

За які відпустки виплачують компенсацію

У Збройних Силах України грошова компенсація передбачена за невикористані дні чотирьох видів відпусток:

  • щорічної основної відпустки — її тривалість залежить від вислуги років у календарному обчисленні: до 10 років вислуги — 30 календарних днів, від 10 до 15 років — 35 днів, від 15 до 20 років — 40 днів, понад 20 років — 45 днів;
  • щорічної додаткової відпустки за особливі умови служби — становить до 15 календарних днів залежно від часу проходження служби у відповідних умовах;
  • додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (відповідно до ст. 19 Закону України “Про відпустки”);
  • додаткової відпустки для учасників бойових дій (УБД) та осіб з інвалідністю внаслідок війни — становить 14 календарних днів на рік (згідно зі ст. 16-2 Закону України “Про відпустки”). Якщо під час воєнного стану військовий не використав ці дні, їх компенсують під час звільнення.

Як визначають кількість днів та суму виплати

За загальним правилом кількість днів щорічної основної відпустки за рік звільнення обчислюють пропорційно до відпрацьованого часу: за кожен повний місяць служби нараховують 1/12 річної тривалості відпустки, після чого віднімають уже використані в поточному році дні. Отримане число округлюють у бік збільшення до повного дня.

Повну річну тривалість основної відпустки без пропорційного зменшення враховують лише у разі звільнення за віком, станом здоров’я, у зв’язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Невикористані дні за попередні роки служби додають окремо — обмеження у 90 календарних днів, яке діє для об’єднаної основної відпустки, на компенсацію не поширюється.

Розмір виплати розраховують виходячи з місячного грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою. До суми включають посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород). Місячну суму ділять на 30 і множать на кількість днів відпустки, які підлягають компенсації.

Що потрібно перевірити під час оформлення звільнення

Щоб уникнути помилок у нарахуваннях, військовослужбовцю варто заздалегідь виконати кілька кроків:

  • звірити кількість днів;
  • перевірити документи на додаткові відпустки;
  • проконтролювати фінальний розрахунок.

Хто і як отримує виплату в разі загибелі військового

Якщо військовослужбовець загинув або помер, компенсацію за невикористані дні відпусток виплачують людям, зазначеним у його особистому розпорядженні на випадок полону (відповідно до визначених часток). Якщо такого розпорядження немає, кошти отримують члени сім’ї згідно з черговістю, встановленою законом та Порядком № 37, а за їхньої відсутності сума входить до складу спадщини.

Щоб отримати виплату, заявник має подати заяву в довільній формі (у паперовому або електронному вигляді) на ім’я командира військової частини, де служив захисник. Зробити це можна з дати складання актового запису про смерть.

До заяви додаються:

  • копія документа, що посвідчує особу заявника;
  • копія документа з податковим номером (РНОКПП);
  • копія свідоцтва про смерть військовослужбовця;
  • витяг з інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості”;
  • документи, що підтверджують родинні зв’язки або повноваження законного представника;
  • реквізити банківського рахунку у форматі IBAN.

Командир військової частини має ухвалити рішення про виплату або відмову протягом 15 днів із моменту подання заяви та письмово повідомити про це заявника. У разі відмови через нестачу документів їх можна донести й звернутися повторно, а неправомірну відмову — оскаржити в суді.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупанти намагалися скористатися негодою для наступу на Покровському напрямку

Валентина Твердохліб 16:35, 19 Листопада 2026
штурм
Покровський напрямок / скриншот мапи DeepState

У ніч на 19 листопада російські військові спробували штурмувати позиції Сил оборони на Покровському напрямку під час зливи, розраховуючи, що негода ускладнить роботу української аеророзвідки. Однак безпілотники продовжували відстежувати пересування піхоти рф, і українські захисники зупинили атаку ще до наближення окупантів.

Про це в ефірі “Суспільне Студія” розповіла Катерина Мирончук, начальниця відділення комунікацій 152 окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.

Російська піхота йде на штурми під час зливи

У ніч на 19 листопада на Покровському напрямку погіршилися погодні умови. Цим вирішили скористатися російські військові, які намагалися штурмувати українські позиції під час зливи. Піхота противника, ймовірно, розраховувала на погіршення можливостей української аеророзвідки через негоду.

“Росіяни повірили знову в себе. Цієї ночі в смузі відповідальності бригади був рясний дощ. Відповідно, росіяни розраховували на те, що аеророзвідка трішки погіршилася, і почали запускати свої “каруселі” із російських піхотинців”, — розповіла Катерина Мирончук.

Попри несприятливі погодні умови, українська аеророзвідка не припинила роботу. Військові спостерігали за пересуванням російських піхотинців протягом всієї ночі. В українських військових також склалося враження, що російське командування відправило на штурм виснажених бійців. Про це, зокрема, свідчила їхня поведінка під час пересування мокрою місцевістю.

У результаті російським військовим не вдалося дістатися українських позицій. Сили оборони відбили спробу наступу ще до того, як окупанти наблизилися до них.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Компенсація за невикористану відпустку військовим: за які дні платять та як розраховують суму

Під час звільнення зі служби військовослужбовці мають право на грошову компенсацію за всі невикористані дні відпусток — як за рік звільнення, так і за попередні […]

штурм

Окупанти намагалися скористатися негодою для наступу на Покровському напрямку

У ніч на 19 листопада російські військові спробували штурмувати позиції Сил оборони на Покровському напрямку під час зливи, розраховуючи, що негода ускладнить роботу української аеророзвідки. […]

Будівництво в Гощі

У Гощі стартували підготовчі роботи до будівництва житла для бахмутян. Редакція поспілкувалася з виконавцем

У серпні 2026 року КП “Бахмутська житлова управляюча компанія” провела тендер на виконання підготовчих робіт з будівництва житла для ВПО в селищі Гоща (перша черга). […]

Росіяни розглядають трасу через Маріуполь як альтернативу Кримському мосту: деталі

Після пошкодження Кримського мосту російська влада почала активніше обговорювати альтернативні маршрути сполучення з тимчасово окупованим Кримом. Одним із ключових варіантів для загарбників стала траса Р-280 […]

Житло для ВПО у селах: уряд виділив додаткові кошти на придбання ще 21 будинку

Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про збільшення обсягу субвенції місцевим бюджетам на придбання житла для внутрішньо переміщених та евакуйованих осіб у сільській місцевості. Додаткове фінансування […]

12:30, 19.11.2026 Скопіч Дмитро