Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У Донецькому обласному спеціалізованому коледжі спортивного профілю імені Сергія Бубки, який у 2022 році релокувався в Полтаву, стартує вступна кампанія. Паралельно ведеться набір дітей на шкільний та коледжний блок.

Про терміни вступної кампанії та умови для вступників розповіли у приймальній комісії коледжу.

Спортивний коледж імені Сергія Бубки: хто може вступити у 2026 році

Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю імені Сергія Бубки оголосив прийом вступників. Заклад паралельно проводить набір учнів у шкільний блок та коледжний блок.

“По ліцензії ми 50 дітей беремо на курс, але ми ще здійснюємо прийом до шкільного блоку. Тобто у нас діти навчаються з 7 по 11 класи — це шкільний блок, а на коледжний блок у нас ліцензія на 50 осіб. Це для тих дітей, які вступають на основі свідоцтва про базову середню освіту”, — зазначили в коледжі.

Шкільний блок передбачає навчання за державною програмою, яке поєднується з регулярними тренуваннями, спортивними зборами та змаганнями.

Вступивши до коледжного блоку, студенти можуть здобути фахову освіту за спеціальністю “Фізична культура і спорт” і кваліфікацію “Інструктор-методист із фізичної культури і спорту”. Диплом дає право працювати тренером-викладачем в ДЮСШ.

Для навчання доступні 15 видів спорту, серед яких вільна боротьба, бокс, тхеквондо, важка і легка атлетики, велосипедний спорт, плавання, веслування на байдарках і каное, волейбол, футбол, баскетбол та інші.

Які умови пропонують у коледжі імені Сергія Бубки

Навчання в коледжі відбувається за денною формою. Всім дітям, які потребують житло, надається місце в гуртожитку. Також передбачене чотириразове харчування.

Навчання та проживання безоплатні.

Студенти також можуть отримати стипендію. Їх є два види:

• стипендія за результатами навчання;
• соціальна стипендія для дітей пільгових категорій.

Терміни вступної кампанії у спортивному коледжі імені Сергія Бубки

Реєстрація кабінетів вступників стартує з 25 червня. Подати заяву на вступ можна з 1 по 20 липня.

Вступні іспити в коледжі імені Сергія Бубки заплановані на 21-28 липня.

Додаткову інформацію можна дізнатися за телефонами: +380 (95) 037 7962, +380 (50) 625 8964, +380 (93) 796 6145, +380 (50) 613 5320.

Читайте також:

• Вступна кампанія 2026: скільки балів потрібно для зарахування на бюджет та контракт
• Результати НМТ-2026: як дізнатися бали за червневі сесії й сформувати картку для вступу
• Як бахмутянам поєднати навчання за кордоном з українською освітою: досвід бахмутських шкіл

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Історія із затриманням жителів Донецької області біля будівлі Адміністрації президента рф у Москві отримала продовження. Учасники подій опублікували повне відео інциденту, а постраждалий активіст зафіксував побої та готує позови до правоохоронних органів російської федерації..

Детальніше про це розповів В’ячеслав Лисаков, депутат російської госдуми.

Нові деталі конфлікту біля Адміністрації президента рф

Учасники мітингу передали повний відеозапис конфлікту від 20 червня 2026 року. На кадрах, які опублікував В’ячеслав Лисаков, зафіксований перебіг подій біля будівлі Адміністрації президента, а також відео з поліцейського відділку. Представники ініціативної групи зазначають, що російські пабліки навмисно виставили жителів Донецької області та потерпілого неадекватними особами.

Люди стверджують, що прийшли до будівлі виключно для того, щоб розповісти про критичну ситуацію з виплатами за втрачене під час бойових дій житло.

На відео зафіксовано, що жінка, яка назвалася “зоозахисницею”, керувала поліцейськими. Вона спілкувалася з правоохоронцями у панібратському форматі та вказувала їм, що потрібно робити. Після того як поліція забрала активіста до відділку, жінка також пішла туди, але назад до будівлі Адміністрації президента не повернулася.

В’ячеслав Лисаков проаналізував відеозапис та заявив, що метою жінки була “нейтралізація найбільш підготовленого заявника”. Постраждалий на ім’я Андрій навчається на юриста. Лисаков припускає, що поліцейські виконували вказівки жінки через те, що вона показала їм службове посвідчення. Дії правоохоронців, які закінчилися жорстким затриманням, названі незаконними.

Після виходу з відділку поліції затриманий житель Бахмута зафіксував отримані побої. Для притягнення винних до відповідальності чоловік планує подавати скарги. Він та інші учасники мітингу вимагає встановити жінки-провокаторки та покарати поліцейських за побиття.

Нагадаємо, що 20 червня біля будівлі Адміністрації президента рф у Москві стався конфлікт між переселенцями з Донеччини, які вимагали компенсацій за зруйноване житло, та місцевими зоозахисниками. За словами очевидців, суперечку в черзі до приймальні штучно спровокувала одна з жінок, що призвело до агресії та втручання поліції. Внаслідок інциденту правоохоронці силоміць затримали жителя Бахмута, побили його та відвезли до відділку. Згодом чоловіка відпустили з розбитою головою та слідами від наручників, а російський депутат назвав ініціаторку суперечки “підсадною качкою”.

Читайте також:

“Нас порівняли з собаками”: як жителів Бахмута затримали біля Адміністрації президента рф через вимоги компенсацій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!