Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Незабаром в Україні стартує нова програма фінансової підтримки, анонсована Президентом Володимиром Зеленським. Ця ініціатива спрямована на посилення захисту пенсіонерів та найбільш вразливих верств населення, зокрема, ВПО.

Про це повідомила Юлія Свириденко, прем’єр-міністерка України.

Кому передбачені виплати

За результатами наради з Президентом стало відомо, що нова одноразова допомога у розмірі 1500 гривень охопить близько 13 мільйонів українців. До переліку отримувачів увійшли:

• особи пенсійного віку;
• малозабезпечені громадяни;
• внутрішньо переміщені особи (ВПО);
• люди з інвалідністю, які вже є одержувачами державних виплат;
• сім’ї з дітьми;
• громадяни, яким призначено базову соціальну допомогу.

Як отримати кошти та чи потрібні документи

Ключовою перевагою нової ініціативи є повна автоматизація процесу. Фінансування відбуватиметься в межах існуючих програм Міністерства соціальної політики.

Це означає, що громадянам не доведеться збирати додаткові довідки, відвідувати держустанови чи подавати нові заяви. Держава нарахує кошти автоматично за вже звичними для отримувачів каналами:

• на діючі банківські картки;
• або готівкою через поштові відділення та листонош “Укрпошти”.

Терміни нарахування

В уряді зазначають, що програма має одноразовий характер. Усі громадяни, які належать до вищезгаданих категорій, отримають свої 1500 гривень уже впродовж квітня поточного року.

Читайте також:

ВПО з 2 областей можуть отримати до 4 000 доларів на запуск власного бізнесу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Весна — це час пробудження природи, коли міста перетворюються на справжні квіткові оазиси. У кінці березня та протягом усього квітня в Україні традиційно стартує сезон цвітіння сакур та магнолій — пора, коли парки та сквери вкриються ніжним рожевим і білим цвітом.

Редакція Бахмут IN.UA підготувала добірку локацій у різних куточках України, де можна насолодитися цією красою та зробити неймовірні весняні фотографії.

Київ: квітковий рай у кожному районі

Столиця України може похвалитися величезною кількістю квітучих дерев. Головними осередками краси традиційно залишаються Ботанічний сад імені академіка Фоміна, де зібрана одна з найбільших колекцій магнолій та сакур — понад 65 видів та Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка з його розкішними алеями.

Милуватися японськими вишнями же простіше: їх можна знайти майже в кожному районі Києва. Ось лише кілька найпопулярніших локацій:

• Дніпровський район: бульвар Верховної Ради, парк “Перемога”, парк “Кіото”;
• Оболонський район: парк “Наталка”, парк “Пуща Водиця”, “Сад Каменів”;
• Шевченківський район: Сирецький парк, сквер біля Золотих воріт, парк імені Тараса Шевченка, Пейзажна алея;
• Печерський район: Наводницький парк, бульвар Липський.

Ужгород та Мукачево: закарпатська столиця сакур

Закарпаття по праву вважається одним із головних регіонів сакур в Україні. В Ужгороді ці дерева ростуть майже на кожній вулиці, а цвітіння зазвичай триває з середини квітня й до перших днів травня. Місцева влада навіть створила інтерактивну карту для туристів.

Найбільше дерев можна побачити на Набережній Незалежності, Слов’янській та Київській набережних, вулицях Олександра Довженка та Ференца Ракоці, а також на площах Народній і Театральній. Магнолії тут також розпускаються просто у центрі міста.

Не відстає і Мукачево, де загальна протяжність вулиць із сакурами сягає 6 кілометрів. Саме тут, на вулиці Пряшівській, знаходиться найдовша алея японської вишні на Закарпатті. А на вулиці Володимира Фраткіна можна побачити найстарішу сакуру регіону, якій вже 99 років.

Львів: квіткова карта міста

У Львові розробили спеціальну “Квіткову карту“, щоб місцевим та туристам було легше знаходити квітучі локації. Найбільша концентрація сакур (близько 120 дерев) знаходиться у парку імені Папи Римського Івана Павла II. Також японські вишні прикрашають площу Митну, вулицю Городоцьку (біля церкви св. Анни) та територію біля Домініканського собору.

За розкішними рожево-білими магноліями у Львові варто йти до Ботанічного саду Львівського університету (вулиця Черемшини, 44 та вулицяКирила і Мефодія, 4), а також до Шевченківського гаю та на вулицю Котлярську.

Одеса та Харків: краса всупереч обставинам

В Одесі головною локацією для весняних прогулянок є Ботанічний сад, де висаджено 150 сакур різних сортів (найстарішому дереву вже 80 років). Також цвітіння можна побачити в дендропарку Перемоги, біля Оперного театру та на узбережжі Ланжерона.

У Харкові, попри війну, природа бере своє. У Центральному парку цвіте алея сакур, висаджена у 2017 році як символ дружби між Японією та Україною. А на Аерокосмічному проспекті дерева взагалі висаджували під час обстрілів у 2022 році. Помилуватися цвітом можна і в саду імені Тараса Шевченка.

Інші обласні центри: де ще шукати весну

Майже в кожному великому місті України є свої таємні куточки з екзотичними деревами:

• Дніпро: ботанічний сад ДНУ, Сад сакури на вулиці Академіка Лазаряна, Набережна Перемоги;
• Чернівці: місто славиться своїми сторічними магноліями, а понад 100 сакур прикрашають площу Філармонії, парк Жовтневий та територію біля національного університету;
• Полтава: найстаріші сакури міста ростуть на вулиці Раїси Кириченко, також дерева є у Сонячному парку;
• Суми: понад 30 японських вишень висаджено біля аграрного університету, ще близько 20 ростуть у парку “Казка”;
• Івано-Франківськ: найбільше сакур — у парку Шевченка, частину з яких місту передало посольство Японії;
• Черкаси: улюбленими локаціями є Долина троянд та парк “Сосновий бір”. Найстарішій сакурі міста (на вулиці Медичній) виповнилося 25 років;
• Рівне та Луцьк: у Рівному дерева адаптувалися до помірного клімату і цвітуть на майдані Незалежності та в парку Шевченка. У Луцьку сакури можна знайти на проспекті Волі та біля ЦНАПу на вулиці Лесі Українки.

Читайте також:

Що подивитися ввечері: 5 сучасних українських фільмів, від яких не відірватися

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!