Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Від початку жовтня 2026 року з підконтрольної Україні території Донецької області виїхали 4 340 людей. Найбільше мешканців евакуювалися з Краматорська та Слов’янської громади. Наразі в області залишаються близько 71,3 тисячі цивільних, серед яких понад 3 тисячі дітей.

Про це повідомили представники Донецької обласної військової адміністрації під час брифінгу, 14 жовтня, щодо евакуації населення.

Евакуація з Донеччини: скільки людей виїхали у жовтні

За словами начальника відділу департаменту з питань цивільного захисту Донецької ОВА Дмитра Петліна, від початку жовтня підконтрольну Україні територію області залишили 4 340 людей. Найактивніше мешканці виїжджають із великих міст Донеччини. Зокрема, за майже два тижні жовтня:

• з Краматорська евакуювалися понад 2 100 людей;
• зі Слов’янської громади — близько 700;
• з Олександрівської громади — близько 400;
• з Новодонецької громади — близько 200 людей.

За даними ОВА, на підконтрольній Україні території Донеччини залишаються близько 71 300 цивільних мешканців. Приблизно 60% із них перебувають у громадах, де тривають активні бойові дії. Загалом від початку евакуаційних заходів місця постійного проживання залишили понад 1 мільйон 467 тисяч мешканців Донеччини, серед яких понад 216,5 тисячі дітей.

Скільки дітей залишаються на Донеччині

Начальниця служби у справах дітей Донецької ОВА Юлія Рижакова повідомила, що на підконтрольній Україні території області залишаються 3 069 дітей. Із них 2 293 дитини перебувають у трьох громадах, віднесених до територій активних бойових дій:

• Слов’янська громада — 1 618 дітей;
• Краматорська громада — 638 дітей;
• Святогірська громада — 37 дітей.

У дев’яти населених пунктах чотирьох громад, де оголошена обов’язкова евакуація дітей у примусовий спосіб разом із батьками або законними представниками, залишаються 387 дітей зі 184 родин. З 9 жовтня в області триває 39-й етап такої евакуації. За жовтень із небезпечних населених пунктів у межах цих заходів евакуювали 221 дитину зі 160 родин. Найбільше — із Краматорської громади, звідки виїхали 159 дітей зі 114 сімей.

Також евакуювали:

• зі Слов’янської громади — 39 дітей із 29 родин;
• з Новодонецької — 19 дітей із 14 родин;
• зі Святогірської — 4 дітей із 3 родин.

За інформацією ОВА, випадків примусової евакуації дітей без супроводу законних представників наразі не було.

Куди евакуюють мешканців Донеччини та яку допомогу надають

За словами представника департаменту соціального захисту населення Дмитра Пожарського, від початку жовтня через транзитні центри в Харківській та Дніпропетровській областях безоплатно розселили 275 людей. Серед них — 36 дітей та 107 маломобільних осіб.

Найбільше евакуйованих прийняли:

• Житомирська область — 70 людей;
• Рівненська — 36;
• Одеська — 32;
• Кіровоградська — 30;
• Хмельницька — 29.

Із 107 маломобільних людей 75 розмістили в медичних закладах у межах урядового проєкту довготривалого медсестринського догляду. Ще 11 людей, які потребують стороннього догляду, прийняли комунальні заклади Житомирщини.

У транзитних центрах евакуйованим допомагають оформити одноразову грошову допомогу, надають гуманітарну та психологічну підтримку. За потреби медики допомагають підготувати документи для подальшого догляду.

Для родин із дітьми підготували місця на Закарпатті

Окремо представники ОВА повідомили про можливість безоплатного розміщення родин із дітьми на Закарпатті. У відремонтованому за підтримки гуманітарної місії “Проліска” гуртожитку неподалік Хуста готові прийняти до 42 людей.

Для організації переїзду родинам потрібно звернутися до своєї військової адміністрації. За інформацією посадовців, евакуацію залізницею, зустріч після прибуття та перевезення до гуртожитку організовують безоплатно. Також для мешканців Донеччини продовжують курсувати евакуаційні поїзди: з Харківської області, щодня, а з Дніпропетровської, через день.

До теми:

На Донеччині вводять 20-годинну комендантську годину — Вадим Філашкін

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Внутрішньо переміщені особи можуть залишитися без виплат на проживання через технічні помилки в державних реєстрах. Система часто фіксує виїзд людини за кордон, але не відображає її повернення в Україну.

Про це повідомив народний депутат, голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО Павло Фролов.

За яких умов ВПО скасовують виплати через виїзд за кордон

Згідно з чинними правилами, виплату допомоги на проживання можуть припинити, якщо переселенець перебував за межами України:

• понад 30 днів поспіль;
• понад 60 днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.

Водночас ці терміни можуть бути збільшені до 60 та 90 днів відповідно. Для цього необхідно надати документальне підтвердження поважних причин перебування за кордоном, серед яких — лікування, реабілітація, службове відрядження або оздоровлення дітей.

Як відновити допомогу в разі помилки

Якщо виплати припинили безпідставно через збій у даних Державної прикордонної служби, для їх відновлення необхідно виконати наступні кроки:

• пвернутися до відділення Пенсійного фонду України (ПФУ) та з’ясувати точну причину скасування допомоги;
• перевірити свої дані про перетин кордону, за необхідності — отримати офіційну довідку-підтвердження від Держприкордонслужби;
• додати до ПФУ або Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) заяву разом із підтвердними документами для перегляду рішення.

Як планують системно вирішувати проблему

Павло Фролов зазначив, що вже звернувся до прем’єр-міністра України з вимогою налагодити роботу баз даних та відновити виплати переселенцям, які втратили їх виключно через технічні збої у реєстрах.

Крім того, посадовець запропонував запровадити обов’язкове SMS-інформування для всіх ВПО, яким припиняють виплату допомоги на проживання. За його словами, такі повідомлення обов’язково мають містити причину скасування та детальну інструкцію щодо порядку оскарження цього рішення.

Читайте також:

Грошова допомога для ВПО з Бахмута: хто і як може отримати виплати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!