Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Рф продовжує завдавати ударів по населених пунктах Донеччини. Ввечері 3 червня відбувся обстріл міста Краматорськ. Внаслідок атаки є постраждалі і загиблі серед мирного населення.

Про це повідомляє голова Донецької ОВА Вадим Філашкін.

Обстріл Краматорська 3 червня

Сьогодні ввечері, 3 червня, війська рф атакували місто Краматорськ. Окупанти вдарили по житловій забудові. Загалом було два удари, тип озброєння встановлюється.

Пошкоджено інфраструктуру міста. Обсяги завданої шкоди встановлюють фахівці.

Внаслідок обстрілу є загиблі і постраждалі. Станом на момент публікації відомо про щонайменше трьох загиблих і одного пораненого.

Точна кількість жертв і постраждалих точно не встановлена. На місці працюють всі відповідальні служби, відбувається пошуково-рятувальна операція.

Читайте також:

• Українські дрони в Бахмуті: ЗСУ показали окуповане росіянами місто
• Евакуація на Донеччині: скільки дітей залишається в області
• Російська армія екстрено переносить склади за Маріуполь через удари ЗСУ на півдні — “Атеш”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Керівники бахмутських комунальних підприємств подали декларації про майновий стан та доходи за звітний період 2025 року. Кампанія декларування, яка традиційно триває у 2026 році, відкрила дані про заробітні плати, отриману державну допомогу, соціальні виплати, а також нерухомість і транспортні засоби посадовців.

Детальний аналіз декларацій посадовців публікує Бахмут IN.UA.

Андрій Атаманченко, декларація

Андрій Атаманченко очолює комунальне підприємство “Бахмутське бюро технічної інвентаризації”. У звітному документі посадовець вказав наявну нерухомість та отримані доходи.

Згідно з опублікованими даними, у власності керівника та його дружини перебувають чотири об’єкти нерухомості. Усі вони розташовані в Бахмуті. Це:

• квартира площею 63.6 м², яка належить Андрію Атаманченку з 1997 року;
• квартира площею 43.6 м² вартістю 69 429 гривень, яка з 2018 року перебуває у власності дружини Наталії Атаманченко;
• квартира площею 25.4 м² вартістю 38 000 гривень, придбана Андрієм Атаманченко у 2020 році;
• квартира площею 36.7 м² вартістю 44 100 гривень, яка перейшла у власність посадовця у 2021 році.

Посадовець вказав у документі, що він та члени його сім’ї не мають транспортних засобів, об’єктів незавершеного будівництва, цінного рухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав та інших нематеріальних активів.

За основним місцем роботи в комунальному підприємстві Андрій Атаманченко отримав заробітну плату у розмірі 602 496 гривень. Пенсійні виплати посадовця склали 55 727 гривень, а від Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради надійшло 6 000 гривень соціальних виплат. Для порівняння, у 2025 році рівень доходів керівника БТІ був нижчим. Тоді за роботу на підприємстві він отримав 586 835 гривень, а його пенсія становила 49 349 гривень.

Надія Трофимова, декларація

Надія Трофимова обіймає посаду заступниці начальника Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради. Посадовиця подала звіт про доходи, нерухомість та наявні виплати.

Згідно з декларацією, посадовиця володіє майном у Бахмуті. Нерухомість задекларована як спільна сумісна власність разом із синами Романом та Євгеном. Це квартира площею 43.4 м² придбана 23 жовтня 2014 року.

Джерелами доходів Надії Трофимової є заробітна плата, пенсійне забезпечення та державна підтримка:

• 552 106 гривень — заробітна плата за основним місцем роботи в Управлінні розвитку міського господарства та капітального будівництва;
• 96 583 гривні — пенсійні виплати від Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України;
• 24 000 гривень — соціальні виплати від Управління соціального захисту населення Автозаводського району Кременчуцької міської ради;
• 1 000 гривень — виплати в межах програми “Зимова Підтримка”.

У 2025 році рівень доходів посадовиці за аналогічними статтями був нижчим. За основним місцем роботи Надія Трофимова тоді отримала 519 005 гривень, її пенсія складала 85 411 гривень, а державні соціальні виплати, у тому числі виплати ВПО, становили 24 000 гривень.

Роман Гапаєв, декларація

Згідно з даними, вказаними у декларації, у власності Романа Гапєєва перебувають два об’єкти нерухомості в селищі Опитне Бахмутського району:

• земельна ділянка площею 31 м², набута у 2019 році;
• квартира площею 51.1 м² вартістю 119 300 гривень, право на яку зареєстроване у 2022 році.

Також посадовець має два легкових автомобілі:

• Renault Kangoo 2006 року випуску вартістю 64 000 гривень, який належить директору з 2017 року;
• Kia Ceed 2011 року випуску вартістю 202 500 гривень, який перебуває у власності дружини Ганни Гапєєвої з 2021 року.

Водночас у декларації зафіксовано, що дружина керівника володіє 100% капіталу в ТОВ “КВАНТ-АО”, вартість частки у грошовому еквіваленті складає 37 500 гривень. Права передані в управління. Це ж підприємство зареєстроване за нею як за кінцевим бенефіціарним власником у селищі Опитне. Цінних паперів та нематеріальних активів родина не має.

Керівник підприємства задекларував такі особисті доходи:

• 323 717 гривень — заробітна плата на основній посаді в ОСКП “Прогрес”;
• 973 633 гривні — дохід від зайняття підприємницькою діяльністю;
• 35 867 гривень — пенсійні виплати від Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління ПФУ;
• 18 000 гривень — соціальні виплати з відповідних бюджетів від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради;
• 18 000 гривень — соціальні виплати від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;
• 11 071 гривня — заробітна плата, отримана за сумісництвом у БО “МБФ “Українська душа”;
• 3 049 гривень — виплати за програмою “Національний кешбек”;
• 2 000 гривень — державна допомога за програмою “Зимова підтримка”;
• 1 500 гривень — благодійна допомога від РО “РМ “Карітас – Спес – Одеса”;
• 1 439 гривень — гуманітарна допомога від філії БО “БФ “Деполь Україна” в місті Одеса.

Для порівняння, за 2025 рік Роман Гапаєв отримав за роботу в КП “Прогрес” 292 464 гривні. Проте, у минулому році він не вказував доход, отриманий підприємницькою діяльністю

Олександр Бондарєв, декларація

Олександр Бондарєв — директор КП “Бахмутська житлова управляюча компанія”. Також він є відповідальним за будівництво житла в Гощі, зокрема має забезпечити реалізацію проєкту.

Згідно з декларацією за 2025 рік, Олександр Бондарєв спільно з дружиною Вікторією володіють чотирма об’єктами нерухомості. Серед них на Олександра Бондарєва оформлені два, всі вони в окупованому Бахмуті:

• земельна ділянка площею 573 м² (дата набуття — 04.11.2008). Вартість не вказана;
• житловий будинок площею 61,1 м² (дата набуття — 28.05.2002). Вартість на дату набуття — 17 619 гривень.

Окрім цього, подружжя має у спільній власності два об’єкти у Кропивницькому, придбані у квітні 2023 року. Це земельна ділянка площею 648 м² і житловий будинок площею 93,6 м². Частка власності Олександра Бондарєва на ці об’єкти складає 70%, тоді як дружини — 30%.

Олександр Бондарєв також має легковий автомобіль KIA SPORTAGE 2012-го року випуску вартістю 442 000 гривень.

Заробітна плата Олександра Бондарєва за 2025 рік склала 457 266 гривень, що на місяць у середньому 38,1 тисяч гривень. Окрім цього, він також отримав доходи з інших джерел:

• 552 194 гривень — гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовим правочинами від ГО “Аваліст”;
• 137 992 гривень — пенсія;
• 33 000 гривень — допомога на проживання;
• 2 054 гривень — виплати в межах програми “Національний кешбек”.

Вікторія Бондарєва також є працівницею КП “Бахмутська житлова управляюча компанія”. За 2025 рік вона отримала зарплату в розмірі 84 411 гривень. Окрім зарплати, вона також мала 3 194 гривень виплат у межах програми “Національний кешбек”.

Грошові активи Олександр Бондарєв не декларує.

Роман Спічкін, декларація

Роман Спічкін — директор КП “Бахмут-Вода”. Згідно з декларацією за 2025 рік, Роман Спічкін не володіє об’єктами нерухомості. Серед майна він має у власності лише легковий автомобіль Chevrolet Aveo 2007-го року випуску, вартість якого не вказана.

Заробітна плата Романа Спічкіна за 2025 рік склала 442 995 гривень, що на місяць у середньому 36,9 тисяч гривень.

Додаткові доходи та грошові активи директор КП “Бахмут-Вода” не декларує.

Читайте також:

У Бахмутській міській раді призначили уповноваженого з питань безбар’єрності

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!