Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Військовослужбовці, у яких самовільне залишення частини зафіксовано до 12 червня 2026 року включно, мають можливість добровільно повернутися на службу за спрощеною процедурою. Для скористання програмою необхідно подати відповідний рапорт до 20 вересня 2026 року. Після цієї дати повернення відбуватиметься за загальним порядком через батальйони резерву та судові процедури без права самостійного вибору підрозділу.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Спрощене повернення після СЗЧ

Програма поширюється на військовослужбовців ЗСУ, НГУ та ДССТ. Головна умова полягає у даті фіксації правопорушення: СЗЧ має бути зафіксовано до 12 червня 2026 року включно. Для повернення необхідно подати відповідний рапорт до 20 вересня 2026 року включно.

Військові можуть обрати нову частину виключно в межах своєї структури:

• із ЗСУ до підрозділу ЗСУ;
• із НГУ до підрозділу НГУ;
• із ДССТ до підрозділу ДССТ. Військовослужбовці, чиє СЗЧ зафіксовано 13 червня 2026 року або пізніше, повертатимуться за загальним порядком без права самостійного вибору військової частини.

Переваги програми та вибір підрозділу

Військові отримують змогу обрати нове місце служби з-понад 70 підрозділів, серед яких механізовані, штурмові, десантні, дронові та артилерійські. У рапорті вказується бажаний напрям служби, навички, медичні довідки, військовий та цивільний досвід. Процедура звільняє від необхідності їхати за документами до попередньої частини. Після погодження рапорту військовий прибуває одразу до обраної частини, минаючи ВСП та батальйони резерву.

Алгоритм подання рапорту

Подати документ можна онлайн або особисто. Військові ЗСУ подають документи через застосунок “Армія+”, 1-й або 2-й центр рекрутингу ЗСУ чи безпосередньо до обраної частини. Службовці ДССТ оформлюють рапорт через застосунок або безпосередньо у частині. Для НГУ доступний виключно електронний формат через “Армія+”. Військові НГУ також обов’язково додають до рапорту рекомендаційний лист від нової частини та документ, що підтверджує проходження служби в НГУ. Одночасно на розгляді перебуває лише один рапорт. У разі відхилення військовослужбовець має право подати новий документ. Після підписання рапорт не можна відредагувати або скасувати.

Терміни розгляду та прибуття до частини

Для ЗСУ та ДССТ термін розгляду рапорту становить до 7 днів, для НГУ — до 4 днів. Після погодження в застосунку “Армія+” автоматично з’являється статус “У дорозі”. Терміни прибуття до нового підрозділу:

• військовослужбовцям ЗСУ та ДССТ дається 5 діб;
• для НГУ готується наказ командувача про переведення (до 3 діб), після чого на прибуття дається 2 доби. Під час зупинки та перевірки документів представниками поліції, ТЦК та СП або ВСП у дорозі, військовослужбовець має показати статус “У дорозі” в застосунку або паперовий припис із центру рекрутингу ЗСУ.

Відновлення виплат та статус після повернення

Продовольче забезпечення відновлюють безпосередньо в день прибуття до підрозділу. Грошове та речове забезпечення поновлюють після зарахування до списків особового складу нової частини, що зазвичай займає до 7 днів. Червона стрічка в застосунку “Армія+” може зберігатися до кількох тижнів, поки частина оформлює документи та передає інформацію до ВСП для оновлення реєстрів. Протягом перших шести місяців після зарахування до нового підрозділу військового не можуть перевести до іншої частини без його письмової згоди. Після офіційного зарахування до списків особового складу з’являється можливість укласти новий контракт.

Кримінальна відповідальність та наслідки після 20 вересня

Якщо правопорушення за статтями 407 або 408 Кримінального кодексу України вчинено вперше під час дії воєнного стану, військовослужбовець може бути звільнений від кримінальної відповідальності. Останній день дії спрощеної програми — 20 вересня 2026 року. Після цієї дати повернення на службу відбуватиметься виключно за загальним порядком через батальйони резерву та судові процедури. Це передбачає триваліший процес повернення, довше очікування на відновлення виплат та відсутність права самостійно визначити новий підрозділ.

Читайте також:

Виплати військовим у 2026 році: різниця між бойовими та грошовим забезпеченням

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В окупаційній адміністрації так званого “Старобешівського муніципального округу днр” начальником відділу економічного розвитку, торгівлі, інвестиційної політики та підтримки підприємництва призначено Дмитра Єриша. Він є фіналістом кадрового конкурсу окупантів “Донбас. СВОї Герої”.

Що відомо про Дмитра Єриша та його діяльність на тимчасово окупованій території? Редакція зібрала досьє.

Дмитро Єриш: освіта та трудова діяльність

Дмитро Олександрович Єриш має вищу освіту. Відомо, що він закінчив Донецький університет економіки та права. У відкритому доступі немає інформації щодо дати його народження чи інших деталей ранньої біографії.

До початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Єриш працював начальником відділу розвитку мережі Центрального Республіканського Банку — фінансової установи, створеної окупаційною владою на захопленій території Донеччини.

Участь у бойових діях проти України

У 2022 році Дмитро Єриш добровільно вступив до лав незаконних збройних формувань. Він служив у складі 107-го стрілецького полку “народної міліції днр” та брав безпосередню участь у бойових діях проти Збройних Сил України. Згідно з російськими джерелами, Єриш воював на Попаснянському та Маріупольському напрямках.

Під час боїв на півдні Донеччини його підрозділ нібито потрапив в оточення. Протягом трьох діб вони утримували позицію під постійним вогнем, внаслідок чого Єриш отримав поранення. Після відновлення він продовжив службу в штабі в окупованій Попасній, а пізніше був комісований.

Участь у кадрових конкурсах окупантів

Після повернення з фронту Дмитро Єриш активно долучився до російських кадрових програм, спрямованих на інтеграцію учасників так званої “сво” у владні структури. Спочатку він брав участь у федеральному проєкті “Час героїв”, а згодом увійшов до списку 50 фіналістів регіонального кадрового конкурсу “Донбас. СВОї Герої”. Метою цього конкурсу є формування управлінського корпусу “республіки” саме з-поміж колишніх бойовиків.

У межах програми Єриш проходив стажування під керівництвом заступника голови “адміністрації Донецька” Володимира Зайцева. За словами наставника, стажер активно вивчав нормативно-правову базу, брав участь у нарадах, виїжджав на території та відвідував окупований Великоновосілківський район.

“Кадровий конкурс дав можливість не лише продемонструвати свої компетенції, а й отримати зворотний зв’язок від експертів. Навчання та наставництво дозволили швидше освоїти специфіку роботи в органах місцевого самоврядування“, — зазначає сам Єриш.

Плани на новій посаді

Після завершення стажування Дмитра Єриша призначили начальником відділу економічного розвитку в Старобешівському районі. На новій посаді колишній бойовик планує провести аудит поточних економічних проєктів, запустити ініціативи з підтримки малого бізнесу та сформувати пул пропозицій для зовнішніх інвесторів.

“Ключовим завданням вважаю синхронізацію галузевих планів із довгостроковими цілями розвитку Старобешівського муніципального округу. Також бачу одним із завдань створення умов для стійкого зростання доходів бюджету“, — заявляє новопризначений керівник.

Зазначимо, що його призначення є частиною ширшої політики російської окупаційної влади щодо працевлаштування учасників збройної агресії проти України на керівні посади в захоплених українських регіонах.

Читайте також:

Російські дипломи, співпраця зі СберБанком і підозра в колабораціонізмі: досьє на ректорку захопленого ДонНУЕТ Світлану Дрожжину

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!