Яскравим явищем у культурному житті повітового міста Бахмута під час Української революції 1917 – 1921 років став вихід журналу «Вільні думки», що був друкованим органом гуртка Бахмутської української шкільної молоді. Саме до нього наш земляк, молодий Володимир Сосюра, подав свій патріотичний вірш «Чи вже не пора…», який вважав своїм літературним дебютом. Про це видання, яке тривалий час вважалося втраченим, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Спогад про першопублікацію сосюриного вірша в Бахмуті спричинив зацікавлення дослідників до її джерела, бахмутського учнівського журналу 1918 рок, у зазначеного в спогаді під назвою «Вільна Думка». Відомий краєзнавець Донеччини Валерій Романько, досліджуючи ранній період творчості Сосюри, відзначав: «На жаль, ні в архівах Артемівська (колишнього Бахмута), ні в інших архівах України чи за кордоном поки що не віднайдено журналу «Вільна думка».

Про те, що в Бахмуті в 1918 році розпочав виходити журнал «Вільна думка», в першому і єдиному номері якого надрукований вірш В. Сосюри «Чи вже не пора…», згадував у середині 1990-х років відомий місцевий краєзнавець Валентин Замковий (1911 – 2003). На той час він вже мав точніші відомості про цей часопис та вірогідне місцезнаходження його збережених примірників, але, ймовірно, не встиг скористатися цими відомостями в своїй пошуковій роботі.

Сад Чепурковського в Бахмуті. Десь тут у 1917 році містився будинок Українського клубу. Листівка з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Обкладинка першого й єдиного номера бахмутського журналу «Вільні думки» (1918). Національна історична бібліотека України.

У фондах Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються листи, адресовані Валентину Замковому видатним українським бібліографом й книгознавцем Федором Максименком (1897 – 1983). У перші пореволюційні роки Максименко працював інспектором бібліотечної справи при Бахмутському відділі народної освіти, у 1919 – 1920 роках керував Бахмутською міською бібліотекою й першим у Донбасі педагогічним музеєм, а наступні два роки завідував Костянтинівською районною бібліотекою. Протягом багатьох років збирав матеріали до краєзнавчої бібліографії України, і, зокрема, Донеччини. В повоєнні роки Максименко працював у науковій бібліотеці Львівського університету, яка нині носить його ім’я.

Листування Ф. Максименка з В. Замковим тривало з червня 1980 до лютого 1981 року, й стало для артемівського краєзнавця, за його словами, «криницею знань з історії Бахмута». В шести листах патріарха українського книгознавства містяться відомості про багато місцевих імен і подій. Серед бахмутських періодичних видань, які він колись мав у своїй особистій бібліотеці, згадуються «Вільні думки» – літературно-просвітній журнал, який видавав гурток Бахмутської української молоді за редакцією Гната Побігайла. Перший номер журналу вийшов у Бахмуті в січні 1918 р., більше не виходило. «Між іншими матеріалами були вірші В. Сусюри, як він тоді підписувався. Переданий також до Москви, а м.б. до Київської іст. б-ки». В одному з наступних листів – уточнення: «Вільні думки (єдиний №) в 1950-х рр. я передав, здається, в історичну б-ку, або до Москви, або до Києва».

Бахмутянин Федір Максименко, видатний український бібліограф, якому завдячуємо збереженням раритетного номера «Вільні думки».

Пошук за електронним каталогом Національної історичної бібліотеки України виявив, що в її фондах зберігається примірник бахмутського журналу «Вільні думки», ймовірно, переданий туди Максименком. Журнал на 16 сторінках у сірій паперовій обкладинці містить на титульному аркуші автограф, напевне, колишнього власника «В. Данилевич».

Вихідні дані свідчать, що журнал був надрукований у бахмутській друкарні Г.В. Піпко. На останній сторінці – прізвища редактора (Гнат Побігайло) та його помічника (І. Мороз) і подяка Українському Клубу за сприяння коштами у справі видання журналу. Перший і останній номер «Вільних думок» розпочинається вступною статтею «Од редактора». В ній сформульована мета, яку ставили перед собою ініціатори видання: «пробуджувати українську молодь зі сна, давати їй моральних сил в ідейній праці свому народові, організовувати її в єдину міцну спілку».

Поетична творчість В. Сосюри, крім згадуваного вірша «Чи вже не пора…», представлена на сторінках «Вільних думок» невідомою досі ліричною мініатюрою «Вечір». Надрукований також вірш Гриця Скорохода «Не ріс я, а мучивсь. Усе переносив…» з присвятою В. Скороходу. Розділ художньої прози в журналі складають етюди Гната Побігайла «Вечірня мелодія» та І. М. (здогадно, Івана Мороза) «Од і до».

Сторінка журналу з віршем В. Сосюри «Вечір»

Статті, надруковані в журналі, присвячені злободенним тоді питанням шкільної реформи та самоорганізації учнів-українців. Це відозва Ол. Вержбицького «До українців-учнів» та О. В. (можливо, того ж Ол. Вержбицького) «Шкільні організації українців міста Києва»», Ів. Мороза «Реформа середніх шкіл» і підписана криптонімом М. «Наш «Закон Божий». Псевдонімом «Батіг» підписаний фейлетон «Дедеркальська учительська семінарія і духовна школа». Завершується номер публікацією «Статуту Гуртка української шкільної молоді Бахмута». У розділі «Хроніка» подано звістки про утворення вищих українських шкіл та розвиток учнівського й студентського руху в різних регіонах України.

Принаймні двох авторів «Вільних думок» зустрічаємо вже в радянські часи на сторінках бахмутського журналу «Голос печатника», де в березневому «шевченківському» номері за 1924 рік надруковані поруч стаття Г. Скорохода «До 63-х роковин смерті Тараса Григоровича Шевченка» і його ж вірш «Т.Г. Шевченкові» та статті Ол. Вержбицького «Соціальні моменти в творах Шевченка» й «Шевченко й жіноцтво». Вірші Гриця Скорохода знаходяться і в інших номерах цього журналу.

Попри наївність змісту більшості творів, друкованих у часописі Бахмутського гуртка української учнівської молоді, та невправність літературного пера юних авторів, журнал «Вільні думки» заслуговує уваги читача як пам’ятка культури та історії національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років у нашому краї. У 2015 році Бахмутський краєзнавчий музей та місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України здійснили перевидання першого й єдиного номера цього журналу за примірником, який зберігається в Національній історичній бібліотеці України, зі збереженням мовних особливостей оригіналу.

«Журнал Вільні думки» – обкладинка перевидання 2015 року

Читайте також:

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

Гнат Побігайло – шлях від редактора україномовного журналу в Бахмуті до еміграції

Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Держава гарантує дітям військовослужбовців та учасників бойових дій спеціальні освітні пільги. Вони охоплюють весь навчальний процес: від влаштування у дитячий садок без черги до фінансової підтримки під час навчання в університеті та забезпечення путівками на відпочинок.

Про це повідомили в Міноборони.

Освітні пільги для дітей УБД: від садочка до університету

Закон передбачає два механізми швидкого влаштування дитини до закладів освіти за місцем проживання. Право на позачергове зарахування, яке дозволяє отримати місце негайно в обхід списків очікування, мають діти чинних військовослужбовців, а також діти захисників і резервістів, які загинули чи зникли безвісти.

Першочергове зарахування просуває дитину на початок загальної черги і стосується конкретно дітей військовослужбовців зі статусом учасника бойових дій. Якщо батьки є чинними військовими зі статусом УБД, достатньо послатися саме на право позачергового зарахування, яке зобов’язує заклад прийняти дитину одразу.

Безкоштовне харчування учнів

З 1 вересня 2026 року безоплатне одноразове гаряче харчування запроваджено для всіх учнів 1-11 класів державних і комунальних шкіл, які навчаються очно або у змішаному форматі. Фінансування здійснюється за рахунок державної субвенції. Довідка про статус УБД для отримання цієї послуги більше не потрібна, оскільки пільга стала загальною гарантією для всіх школярів.

Підтримка здобувачів вищої та фахової освіти

Діти учасників бойових дій, які навчаються на денній формі, мають право на державну цільову підтримку до закінчення закладу, але не довше ніж до досягнення 23 років. Допомога передбачає:

• повну оплату навчання за держзамовленням;
• пільгові кредити для студентів-контрактників;
• першочергове переведення на бюджетні місця;
• соціальні стипендії та безоплатне або пільгове проживання у гуртожитках.

Для дітей УБД, осіб з інвалідністю внаслідок війни та звільнених з полону також діє урядова ініціатива безповоротної фінансової допомоги для оплати контрактного навчання у закладах будь-якої форми власності.

Переведення на бюджет та вступ поза конкурсом

Закон визначає чіткий механізм переведення студентів-контрактників на вакантні бюджетні місця. Дітей загиблих або зниклих безвісти захисників переводять першочергово незалежно від конкурсного бала. Дітей учасників бойових дій можуть перевести, якщо їхній конкурсний бал відстає від прохідного не більше ніж на 15 балів (для військових, педагогічних, аграрних, інженерних та природничих спеціальностей — не більше ніж на 25 балів).

Крім того, діти загиблих або зниклих безвісти військових мають право на вступ до вишів чи закладів професійно-технічної освіти поза конкурсом на бюджетні місця. Цим правом можна скористатися протягом трьох років після закінчення школи.

Оздоровлення та відпочинок дітей

Діти військовослужбовців віком від 7 до 18 років зі статусом УБД забезпечуються місцями в дитячих оздоровчих таборах у першочерговому порядку. Держава оплачує путівки до санаторно-курортних закладів один раз на рік. Тимчасові обмеження в державному бюджеті на 2026 рік щодо зупинення безоплатного лікування стосуються виключно дорослих пільговиків і жодним чином не скасовують право дітей на оздоровлення.

Процедура оформлення пільг

Базовий пакет документів для отримання пільг складається зі свідоцтва про народження дитини та посвідчення військовослужбовця або УБД одного з батьків. Для дітей загиблих військових потрібне посвідчення члена сім’ї загиблого.

Для зарахування до закладу освіти чи отримання фінансової підтримки на навчання заява разом із копіями документів подається на ім’я керівника закладу освіти. Для отримання путівок на оздоровлення необхідно звертатися до управління соціального захисту населення за місцем реєстрації дитини. Заклади не мають права вимагати документи, які не передбачені чинним законодавством.

Читайте також:

Підйомна допомога військовослужбовцям: умови, розміри та порядок виплат

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Парламент ухвалив у першому читанні законопроєкт №15335. Документ дозволяє внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованих територій поєднувати державний житловий ваучер з іпотечним кредитом для придбання нерухомості або будівництва нового житла.

Про це повідомив Павло Фролов, голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Механізм дії житлових ваучерів та іпотеки

Номінал державного житлового ваучера для ВПО становить 2 мільйони гривень. Ці кошти призначені для оплати житла. У випадках, коли вартості ваучера недостатньо для повного покриття ціни об’єкта нерухомості, залишок суми покупець має право оплатити за рахунок іпотечного кредиту. Зокрема, передбачена можливість фінансування через державну програму “єОселя”.

Ухвалений документ усуває юридичні бар’єри, які раніше забороняли банкам брати в заставу нерухоме майно, придбане за участю державних ваучерів. Тепер житло, куплене за допомогою ваучера та кредитних коштів, офіційно передається в заставу банку.

Законопроєкт встановлює чіткі обмеження щодо розпорядження придбаним майном. Власник не має права продавати таке житло або передавати його в повторну іпотеку протягом п’яти років із моменту оформлення. Єдиним винятком із цього правила є процедура звернення стягнення кредитором у разі невиконання позичальником кредитних зобов’язань.

Ключовим викликом для реалізації ініціативи залишається обмежений фінансовий ресурс. За наявними даними, з понад 37 тисяч офіційно погоджених заяв наразі профінансовано лише близько 3,3 тисячі житлових ваучерів. Для подальшого забезпечення ВПО житлом уряд має зосередитися на залученні додаткових коштів від партнерів.

Читайте також:

Держбюджет-2027: як і на що розподілять державний кошторис

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!