Як радянська інтелігенція Артемівська-Бахмута боролося і вмирала за українську мову

Семаковська Тетяна 15:29, 26 Липня 2022

292509556 1183020415819152 5767001748969149809 n 84635З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

292066148 5714530361890892 932324123659325365 n bca44

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

 


З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

290618170 8071664462851320 7641781881758134980 n 34d5e

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

292741438 7644607252275916 6430812758102940362 n 1fd3b

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

292394398 784872152690058 7237934080615230203 n 01fdb

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

292509556 1183020415819152 5767001748969149809 n 84635

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

В Україні вперше запустили мережу 5G в тестовому режимі

Валентина Славінська Славінська Валентина 16:00, 27 Травня 2024
Інтернет-зв’язок / фото ілюстративне

Vodafone та Nokia провели перший в Україні 5G-телеміст між Івано-Франківськом, Києвом та Гельсінкі, продемонструвавши роботу інноваційної мережі нового покоління.

Про це повідомив Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Впровадження нових технологій

Тестові майданчики 5G були розгорнуті на території інноваційного центру “Промприлад” в Івано-Франківську та в київському офісі Vodafone. Це перші в Україні локації, де нова мережа стала доступною не лише на демонстраційному обладнанні.

“Ми маємо розвивати інновації та наздоганяти світ, навіть попри повномасштабну війну”, – наголосив Віцепрем’єр-міністр з інновацій Михайло Федоров під час виступу на Action Forum 2024 в Івано-Франківську.

Переваги 5G

Під час першого тестування 5G було досягнуто швидкості завантаження даних 1508 Мбіт/с. Це втричі більше теоретичного максимуму 4G та до 5 разів швидше за реальні показники у чинних 4G-мережах України.

Розгортання повноцінної 5G-мережі дозволить значно підвищити швидкість мобільного інтернету для українських користувачів.

Vodafone планує продовжувати тестування 5G та готується до масштабного впровадження цієї технології в Україні.  Розвиток 5G в Україні важливий з огляду на плани ЄС покрити нею всі міста та основні транспортні шляхи до 2025 року. 

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Виплати ВПО: чи можуть їх отримувати українці, які повторно евакуювалися

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 15:00, 27 Травня 2024
Гроші для ВПО / фото ілюстративне

Через війну, яку розпочала рф, багато українців були змушені покинути свої домівки та стати внутрішньо переміщеними особами. Цей статус  гарантує можливість отримувати грошову допомогу від держави. Проте виникає питання: а чи можуть ті, хто повторно евакуюється із небезпечних регіонів Харківщини та інших населених пунктів України, поновити виплати ВПО.

Відповідь надала пресслужба Мінреінтеграції.

Допомога повторно евакуйованим ВПО

За словами віцепрем’єр-міністерки Ірини Верещук, особи, які спершу евакуювалися на Харківщину, а тепер змушені робити це повторно, можуть поновити статус внутрішньо переміщених осіб та оформити виплати від держави. Аналогічну процедуру можуть пройти й інші ВПО, які повторно евакуюються в інші міста країни.

Як поновити статус ВПО

Для того, щоб відновити статус ВПО та знову почати отримувати грошову допомогу від держави, потрібно звернутися до ЦНАПу або іншої установи Управління соціального захисту населення у громадах, що приймають переселенця. 

Грошова допомога для ВПО призначається на шість місяців та становить:

  • 2000 гривень на місяць для дорослих;
  • 3000 гривень на місяць для дітей і осіб з інвалідністю.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні вперше запустили мережу 5G в тестовому режимі

Vodafone та Nokia провели перший в Україні 5G-телеміст між Івано-Франківськом, Києвом та Гельсінкі, продемонструвавши роботу інноваційної мережі нового покоління.

Виплати ВПО: чи можуть їх отримувати українці, які повторно евакуювалися

Через війну, яку розпочала рф, багато українців були змушені покинути свої домівки та стати внутрішньо переміщеними особами. Цей статус  гарантує можливість отримувати грошову допомогу від […]

15:00, 27.05.2024 Скопіч Дмитро

Уряд планує розширення програми “єВідновлення” та запровадження нових компенсацій для постраждалих від війни

Кабінет Міністрів України готується запустити низку нових ініціатив у рамках програми “єВідновлення”, спрямованих на підтримку громадян, чиє житло було пошкоджене чи знищене внаслідок російської агресії. 

Евакуація з Торецької громади до Дніпра: як записатися

На території Торецької громади продовжується обов’язкова евакуація населення до більш безпечних регіонів України. Організацією займається місцева влада за підтримки благодійних організацій з Дніпра. Найближча дата […]

13:00, 27.05.2024 Скопіч Дмитро

Безплатний відпочинок і реабілітація для військових в Карпатах: як долучитися

Благодійний фонд “Зорі надії” надає можливість військовим безплатно відпочити в Карпатах. Там їх чекатимуть робота з психологом на природі та інші цікаві активності. Про це […]

12:00, 27.05.2024 Скопіч Дмитро