З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Представництво Естонської ради у справах біженців в Україні продовжує надавати допомогу вразливим домогосподарствам, що постраждали внаслідок війни або в яких виснажені заощадження. Підтримку вони можуть отримати за п’ятьма напрямками.

Які суми виплат доступні та для яких категорій, повідомляє Естонська рада у справах біженців.

Види грошової допомоги Естонської ради у справах біженців у 2026 році

Естонська рада у справах біженців в Україні реалізує грошову допомогу постраждалому населення за п’ятьма категоріями.

Підтримка власного виробництва базових продуктів надається найбільш вразливим домогосподарствам для самостійного виробництва продуктів харчування. Її можуть отримати мешканці територій за 25 кілометрів і далі від лінії бойових дій:

• Запорізького району Запорізької області;   
• Ізюмського, Куп’янського, Харківського та Чугуївського районів Харківської області;
• Криворізького, Нікопольського та Сінельниківського районів Дніпропетровської області.

У межах цієї програми можна обрати лише вид допомоги:

• на вирощування продуктів рослинного походження у відкритому ґрунті або в теплиці — 16 600 гривень;
• виробництво яєчної та м’ясної продукції — 12 780 гривень;
• виробництво молочної продукції — 17 381 гривня.

Кошти можна витратити на придбання:

• насіння та розсади;
• ручних інструментів для обробки землі;
• невеликої тунельної теплиці та добрив;
• набору чи матеріалів для крапельного поливу городу або теплиці;
• кормів, годівниць, поїлок та ветеринарних наборів для продуктивних тварин (свиней, бройлерних курчат, корів тощо).

Цей вид допомоги можна отримати не частіше ніж один раз на 6 місяців.

Багатоцільова сільськогосподарська підтримка надається вразливим домогосподарствам для самостійного виробництва продуктів харчування. Вона призначена для комплексного покриття витрат на декілька напрямків одночасно: як на посадку та збирання овочів, так і на утримання птиці чи худоби.

Прийом заявок відкрито для територій, що знаходяться за 25 кілометрів і далі від лінії бойових дій:

• Запорізького району Запорізької області;   
• Ізюмського та Харківського районів Харківської області;
• Нікопольського та Сінельниківського районів Дніпропетровської області;
• Великоолександрівської громади Бериславського району Херсонської області.

У межах цієї програми підтримують розвиток тваринництва, птахівництва і рослинництва.

Розмір грошової допомоги становить 32 495 гривень. Їх можна витратити на:

• насіння, розсаду, систему крапельного поливу та придбання птиці, худоби, кормів, поїлок і годівниць;
• закупівлю та встановлення теплиці, ветеринарний набір для птиці або худоби;
• закупівлю двох видів тварин (птиця + худоба або два види худоби), годівниці, поїлки, корм.

Цей вид допомоги можна отримати не частіше ніж один раз на 6 місяців.

Екстренна підтримка для захисту родинного доходу підтримує запуск або відновлення дрібної діяльності для реалізації продукції або надання різноманітних послуг населенню. Її можуть отримати мешканці територій, за 25 кілометрів і далі від лінії бойових дій:

• Запорізького району Запорізької області;   
• Ізюмського, Куп’янського, Харківського та Чугуївського районів Харківської області;
• Криворізького, Нікопольського та Сінельниківського районів Дніпропетровської області;
• Великоолександрівської громади Бериславського району Херсонської області.

Розмір допомоги варіюється під різні потреби:

•  птахівництво (виробництво яєць та/або м’яса) — 31 000 гривень;
• розведення корів (виробництво молочної продукції) — 43 000 гривень;
• тепличне господарство — 43 000 гривень;
• розведення свиней (виробництво м’ясної продукції) — 32 000 гривень;
• розведення кіз, овець, нутрій, кролів (виробництво м’ясної та молочної продукції) — 30 000 гривень;
• бджільництво — 30 000 гривень;
• інше сільське господарство (рослинництво у відкритому грунті) — 32 000 гривень;
• виробництво хлібобулочних, кондитерських виробів та напівфабрикатів, переробка продуктів харчування — 43 000 гривень;
• надання послуг (шиття та рукоділля, будівельні та побутові послуги, послуги краси тощо) — 43 000 гривень.

У заявці потрібно обирати той вид діяльності, який принесе вам дохід протягом трьох-шести наступних місяців. 

Отриману домогу можна витратити на:

• велику та дрібну рогату худобу, птицю;
• обладнання для виробництва м’яса та молока;
• обладнання для вирощування птиці;
• обладнання та сировину для бджільництва;
• бджолині сім’ї та вулики;
• ветеринарні послуги;
• обладнання та інструменти для переробки харчової продукції;
• сировину для виготовлення продукції та надання послуг;
• інші витрати (за погодженням з Естонською радою у справах біженців).

Такий вид допомоги можна отримати не частіше ніж раз на 12 місяців.

Відновлення доходів після переміщення. Ця програма підтримує запуск або відновлення дрібної діяльності (самозайнятості) для реалізації продукції або надання різноманітних послуг населенню. Її можуть отримати мешканці територій, що знаходяться за 25 кілометрів і далі від лінії бойових дій:

• Запорізького району Запорізької області;   
• Ізюмського та Харківського районів Харківської області;
• Нікопольського та Сінельниківського районів Дніпропетровської області;
• Великоолександрівської громади Бериславського району Херсонської області.

Ця допомога передбачена родинам, що перемістилися або були евакуйовані з територій, що знаходяться ближче ніж 20 кілометрів до лінії фронту через протягом останніх 6 місяців. Розмір допомоги та категорії витрат такі ж, як і в програмі вище (екстренна підтримка для захисту родинного доходу).

Відновлення доходів після обстрілів. Ця програма підтримує запуск або відновлення дрібної діяльності (самозайнятості) для реалізації продукції або надання різноманітних послуг населенню. Вона передбачена для мешканців територій, що знаходяться за 25 кілометрів і далі від лінії бойових дій:

• Запорізького району Запорізької області;   
• Ізюмського та Харківського районів Харківської області;
• Нікопольського та Сінельниківського районів Дніпропетровської області;
• Великоолександрівської громади Бериславського району Херсонської області.

Допомога передбачена для родин, що зазнали прямої шкоди від обстрілу чи ракетного удару протягом останніх 3 місяців. Розмір допомоги та категорії витрат такі ж, як і в програмі вище (екстренна підтримка для захисту родинного доходу).

Реєстрація на допомогу від Естонської ради у справах біженців

Щоб отримати один із видів допомоги, потрібно відповідати хоча б одній з категорій вразливості:

• родини з трьома і більше дітьми віком до 18 років;
• родини з вагітними жінками та дітьми до 2 років;
• родини з дітьми, очолювані лише одним дорослим;
• родини, у складі яких є люди з особливими потребами у здоров’ї (люди з інвалідністю 1 або 2 групи, тяжкими чи хронічними захворюваннями та ті, хто потребує дорогого лікування та догляду);
• родини, що складаються лише з людей старшого віку (60+);
• одинокі люди старшого віку;
• родини, всі члени якої віком 18-49 років є безробітними;
• родини, у складі яких є ветерани війни;
• молоді родини (віком до 24 років включно);
• родини, в яких хоча б один член родини віком 50-59 років є безробітним.

Подати заявку на отримання допомоги можна за покликанням.

Читайте також:

• Родини ВПО з дітьми можуть отримати гуманітарну допомогу в Павлограді
• Бахмутяни у Дніпрі можуть оформити картку для виплат від GEM: куди звертатися
• Бахмутяни у Дніпрі та Жовтих Водах можуть отримати 2 тис грн: умови

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині тривають бойові дії. Найбільше зростання наступальної активності російських військ фіксується на Костянтинівському та Покровському напрямках, де кількість штурмів зросла. Також незначно збільшилася інтенсивність атак на Слов’янському напрямку. Натомість на Лиманському напрямку кількість атак помітно зменшилася, а на Краматорському — російська армія штурмових дій не проводила.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що відбувається на фронті Донеччини

За даними Генштабу, найбільшу кількість штурмових дій зафіксовано на Костянтинівському напрямку, де відбулося різке зростання інтенсивності боїв. Українські військові відбили тут 37 атак, що на 22 штурмові дії більше порівняно з попередньою добою. Російські військові вели наступальні дії у районі населеного пункту Костянтинівка та у бік Новоселівки, Миколайпілля, Новопавлівки, Грузького, Приюту, Добропілля, Вільного, Колодязя та Кучерового Яру.

Також активізація спостерігається на Покровському напрямку. Тут українські військові зупинили 30 атак, що на 9 штурмових дій більше порівняно з минулим днем. Російські війська намагалися просунутися у бік населених пунктів Добропілля, Ганнівка, Дорожнє, Новий Донбас, Красноподілля, Білицьке, Сергіївка, Мирне, Молодецьке, Новопавлівка та Муравка.

На Слов’янському напрямку зафіксовано незначне посилення тиску. Російські війська здійснили 9 атак (що на 2 більше, ніж попередньої доби) у районах населених пунктів Озерне, Крива Лука, Оріхуватка та Юрківка.

Водночас на Лиманському напрямку відбувся спад наступальної активності. Українські військові відбили 3 спроби російської армії просунутися, що на 9 атак менше порівняно з минулою добою. Штурмові дії проводили, зокрема, у бік населеного пункту Зарічне.

На Краматорському напрямку ситуація залишається без змін — як і попередньої доби, російська армія штурмових дій не проводила.

Добові втрати російської армії

Протягом доби особовий склад російської армії зазнав втрат на 1 820 осіб (загиблі та поранені). Російські війська також втратили 1 820 безпілотних літальних апаратів оперативно-тактичного рівня, 407 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн, а також 44 артилерійські системи.

Окрім цього, знищено:

• 16 бойових броньованих машин;
• 11 танків;
• 4 наземні робототехнічні комплекси;
• 2 засоби протиповітряної оборони;
• 2 одиниці спеціальної техніки;
• 1 реактивну систему залпового вогню.

Читайте також:

На Покровському напрямку фіксується спад активності росіян — Генштаб

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!