З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Роумінг – це можливість користуватися своїм номером за кордоном, наприклад: телефонувати, користуватися інтернетом або іншими послугами зв’язку. Він потрібен, коли ви подорожуєте за межі країни або регіону, де зазвичай користуєтеся зв’язком, і хочете зберегти можливість дзвонити, приймати SMS чи користуватися інтернетом.

Як правильно підключити роумінг і налаштувати роботу інтернету, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Роумінг закордоном: що перевірити перед поїздкою

Перед поїздкою за межі країни варто переконатися, що у вас не виникне проблем зі зв’язком та мобільним інтернетом.

Уточніть у свого оператора, чи підключена у вас послуга роумінгу, особливо якщо ви плануєте користуватися мобільним інтернетом. Це допоможе уникнути ситуацій, коли зв’язок або передача даних недоступні одразу після прибуття за кордон.

Також дізнайтеся, чи включає ваш тарифний план роумінг і які умови діють у країні, куди ви їдете. Вартість хвилин, SMS та мобільного інтернету може суттєво відрізнятися залежно від напрямку, тому краще перевірити тарифи заздалегідь.

Переконайтеся, що на вашому мобільному рахунку достатньо коштів. У роумінгу послуги можуть бути дорожчими, і недостатній баланс часто стає причиною того, що інтернет або дзвінки не працюють.

Зверніть увагу на налаштування смартфона – перевірте точку доступу (APN), мобільні дані та роумінг даних. Коректні параметри забезпечать стабільне підключення до інтернету.

Перед поїздкою також варто впевнитися, що телефон зможе автоматично підключитися до мережі місцевого оператора. Якщо автоматичне підключення з якоїсь причини недоступне, ви завжди зможете обрати мережу вручну в налаштуваннях.

Що потрібно перед виїздом за кордон

Для того, щоб користуватися роумінгом за кордоном, спершу потрібно:

• вимкнути/вмикнути блокування міжнародних дзвінків, (якщо така функція є в вашого оператора), щоб дзвінки були доступні;
• перевірити, чи на рахунку достатньо коштів – роумінг часто передбачає оплату за хвилини, SMS або інтернет;
• переконатися, що тариф вашого оператора підтримує міжнародний інтернет роумінг;
• перевірити, чи підтримує ваш телефон 4G/5G у країні призначення, якщо плануєте користуватися мобільним інтернетом;
• перевірити, чи підтримує ваш оператор, або оператор-партнер  зв’язок у країні, куди ви їдете.

Як працює роумінг

Роумінг працює за принципом передачі вашого мобільного сигналу в мережу іншого оператора, коли ви знаходитесь поза територією України або зоною покриття свого мобільного оператора.

Тобто, коли ви виїжджаєте за кордон  ваш телефон автоматично шукає доступні мережі інших операторів, а ви підключаєтеся до мережі оператора-партнера.

Після успішної реєстрації у мережі іноземного оператора ви отримуєте можливість:

• дзвонити;
• приймати дзвінки;
• надсилати/отримувати SMS;
• користуватись мобільним інтернетом.

Зазначимо, що усі операції тарифікує ваш український оператор. Тож якщо коротко:  роумінг, це тимчасовий договір між операторами різних країн.

Як увімкнути інтернет у роумінгу (APN, мобільні дані)

Для того, щоб увімкнути можливість використовувати інтернет в роумінгу, потрібно:

• увімкніть мобільні дані у налаштуваннях смартфона;
• активуйте “Роумінг даних” (Data Roaming);
• переконайтесь, що тип мережі встановлено на 4G/3G/5G (залежно від країни);
• якщо інтернет не з’являється, перевірте налаштування APN (має бути internet для Київстару за замовчуванням);
• за потреби перезавантажте смартфон або вручну оберіть оператора в меню вибору мережі.

Для того, щоб підключити функцію на iPhone потрібно:

• відкрийте Налаштування – Стільникові – Параметри стільникових даних.;
• увімкніть опцію “Роумінг даних” (Data Roaming);
• якщо потрібно – вручну оберіть оператора: параметри – вибір мережі – вручну – обрати Vodafone UA, UA-Kyivstar або lifecell (якщо автоматичне не працює).

Для того, щоб підключити функцію на Android потрібно:

• перейдіть до Налаштування – Мобільні мережі (Підключення) – SIM / Оператор;
• увімкніть Мобільні дані;
• для інтернету за кордоном – активуйте Роумінг даних;
• якщо автопідключення не спрацьовує – вручну оберіть оператора.

Як підключити роумінг у Київстар

Є два види підключення: автоматичне та ручне.

• Автоматичне підключення

Роумінг у Київстар активується автоматично, щойно номер під’єднується до мережі партнера за кордоном. Щоб інтернет працював, увімкніть мобільні дані та роумінг даних у смартфоні.

Після реєстрації ви можете дзвонити, приймати дзвінки, надсилати SMS та користуватися інтернетом. Вартість залежить від країни перебування.

• Підключення вручну

Це можна зробити як через дзвінок за номером 477, так і через додаток “Мій Київстар”. 

Як підключити роумінг у Vodafone

Для абонентів передплати роумінг у Vodafone Україна увімкнений за замовчуванням. Головна умова – це наявність достатньої суми на рахунку для користування послугами у країні перебування. Для контрактних абонентів роумінг автоматично активується при переході на тарифи Vodafone Red.

Також можна увімкнути роумінг вручну. Для цього потрібно ввести наступні USSD-коди:

• *600*16# – підключення;
• *600*16*0# – відключення;
• *600*16*1# –  перевірка статусу послуги.

Підключитися також можна й через застосунок оператора.

Як підключити роумінг у lifecell

У lifecell роумінг активується автоматично після входу в мережу іноземного оператора. Для роботи інтернету увімкніть мобільні дані та роумінг даних. Послуги дзвінків, SMS та інтернету будуть доступні відповідно до тарифів lifecell у країні вашого перебування.

Підключення також можна здійснити вручну через коди:

• *141# – меню послуг;
• *150# – деталі тарифу та роумінгу.

Здійснити підключення можна й через застосунок чи особистий кабінет.

Тарифи на роумінг: короткий огляд

• Для тарифів і умов роумінгу у Київстар – дивіться на офіційному сайті або в додатку “Мій Київстар”.
• Для Vodafone Україна – подивитися тарифи можна через додаток My Vodafone або на сайті Vodafone. 
• Для lifecell – інформація про пакети, тарифи та підтримку 4G/5G доступна на сайті lifecell у розділі роумінгу.

Читайте також:

Як зігрітися без світла та опалення: практичні поради на час блекаутів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Попри тимчасову окупацію міста, Бахмут продовжує жити в культурному просторі України. Волонтери ГО “Бахмут Український” через виставки та мистецькі проєкти доводять: ідентичність Донеччини — глибоко українська.

Редакція Бахмут IN.UA разом з однією із засновниць організації “Бахмут Український” Світланою Кравченко підготувала огляд знакових експозицій, що проходили та проходитимуть в Дніпропетровській області взимку.

Культурний фронт та ствердження української ідентичності

Паралельно з волонтерством ГО “Бахмут Український” продовжує реалізовувати культурні ініціативи. В цій роботі беруть участь багато волонтерів, зокрема Світлана Кравченко.

“Ми не прив’язуємося до сезону — культурні проєкти реалізуються постійно“, — зазначає вона в коментарі редакції Бахмут IN.UA.

Лише за останній час громадська організація організувала декілька культурних подій в Дніпропетровській області. Зокрема, нині в місті Самар триває виставка “Про Бахмут мовою українських строїв”, створена у співпраці з творчою майстернею “Бахмутський оберіг”. Як зізнається Світлана Кравченко, через великий інтерес громади експозицію продовжили на січень.

“І на фоні цієї виставки багато відбувається екскурсій цікавих розповідей про Бахмут, презентації, майстер-класи. І це не дає забути про те, що таке місто є в українському просторі, не дивлячись на те, що воно тимчасово окуповане“, — каже одна із засновниць “Бахмуту Українського”.

Окреме місце в діяльності організації займає робота з історичною пам’яттю про українську ідентичність Бахмута. Одним із таких прикладів є картина бахмутського художника Сергія Садчикова “Підняття українського прапора над Бахмутом у 1917 році”. Картина була презентована в бахмутському краєзнавчому музеї восени 2021 року і втрачена в Бахмуті у 2022-му. 

“Ця картина відображає важливу подію, яка відбулася на сході у 1917 році. Вона фіксувала те, що Бахмут на рівні державних органів підтримав Українську Народну Республіку. Ця картина є маркером історії міста, яка показує ще інший бік, котрий зовсім невідомий, як би мовити, великій Україні“, — вказує Світлана Кравченко.

Вона додала, що сама доля в картини не менш бурхлива. Оригінал роботи був знищений у Бахмуті під час повномасштабного вторгнення. Сам же художник переїхав до Німеччини з однією валізою, де з ним зв’язалися активісти “Бахмута Українського”. Їм вдалося надихнути Сергія Садчикова на створення авторської копії вже за кордоном, яку згодом вдалося повернути в Україну і на День прапора у 2025 році вона була презентована в окремій залі музею Дмитра Яворницького в Дніпрі.

Вказана картина буде показана в лютому в стінах Музею спротиву Голодомору до річниці його заснування. ГО “Бахмут Український” також реалізує ще одну культурну ініціативу — виставку “МОВОЮ СЕРЦЯ: українська жінка в художній творчості та дослідженнях Людмили Огнєвої” з циклу “Світлана Кравченко представляє”. Ця виставка розповідає про жінок-політв’язнів часів срср мовою вишивок, зроблених ними в радянських таборах.

Вона є серією експозицій народних майстрів Донеччини, та майстрів з тимчасово окупованих територій України Їх проводять в Дніпровському національному історичному музеї імені Д.І. Яворницького. У стінах того ж музею в кінці лютого в рамках цього ж проєкту Світлани Кравченко планується відкриття ще однієї виставки, присвяченій народній творчості Донеччини.

Читайте також:

Голосування за незалежність та президента в Бахмуті: як у місті проходив референдум 1991 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!