З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Для переселенців з Бахмутської громади запрацювали оновлені правила отримання грошової підтримки. В межах затвердженої “Програми підтримки та інтеграції внутрішньо переміщених осіб на 2026–2027 роки” місцеві родини з дітьми мають право на разову фінансову виплату в розмірі 5 000 гривень.

Про це повідомили в Центрі підтримки бахмутян в Одесі та Одеській області.

Хто має право на грошову допомогу

Фінансова підтримка розрахована на родини, які опинилися у складних життєвих обставинах та виховують дітей віком до 18 років. Програма має чіткі винятки: ця виплата не передбачена для багатодітних родин, а також для сімей, які виховують дітей з інвалідністю.

Головна вимога до заявників — наявність офіційної реєстрації у дитини. Станом на 24 лютого 2022 року місце проживання або перебування дитини мало бути задеклароване саме на території Бахмутської міської територіальної громади.

Розмір виплати та терміни подання документів

Розмір фінансової допомоги становить 5000 гривень на одну сім’ю. Гроші виплачують один раз на рік.

Подати документи на оформлення допомоги можна протягом усього 2026 року. Фахівці просять людей не поспішати та максимально уважно готувати документи згідно з вимогами. Правильно зібраний пакет паперів допоможе уникнути затримок у розгляді. Усі надіслані заявки розглядають оперативно та суворо в порядку черги.

Перелік необхідних документів

Для отримання коштів необхідно підготувати заяву та зробити чіткі скан-копії або фотографії наступних документів:

• паспорта заявника;
• паспорта дитини (якщо їй виповнилося 14 років) або іншого документа, який підтверджує особу та містить дані про місце реєстрації;
• ідентифікаційних кодів заявника та дитини;
• довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (ВПО) на всіх членів сім’ї;
• свідоцтва про народження дитини разом з документом про її зареєстроване місце проживання;
• банківських реквізитів рахунку для зарахування коштів.

Куди надсилати заявку та звертатися за консультаціями

Зяву таусі зібрані документи необхідно надіслати на офіційну електронну адресу: [email protected]. Уважне ознайомлення з процедурою та правильне оформлення електронного листа може значно пришвидшити процес нарахування грошей.

Для отримання додаткових консультацій щодо процедури подання документів працює спеціальна гаряча лінія. Дзвонити можна з понеділка по п’ятницю з 09:00 до 17:00 за номерами:

• +380 (95) 498 7615;
• +380 (99) 713 3980.

Читайте також:

Скільки грошей та допомоги отримали бахмутяни у I кварталі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська міська військова адміністрація відзвітувала за перший квартал 2026 року. Зокрема, в ньому йдется про те, що МВА надала грошову допомогу бахмутянам на суму близько 10 мільйонів гривень,а також понад 9 900 продуктових наборів.

Редакція Бахмут IN.UA провела детальний аналіз звіту.

Робота Бахмутської МВА за перший квартал 2026 року

В І кварталі представники Бахмутської МВА зареєстрували 112 звернень громадян (з них 67% — усні через “Пряму лінію”) та опрацювали 27 запитів на публічну інформацію. Також у березні 2026 року провели загальнодержавний скринінг щодо 494 публічних та адміністративних послуг.

Для забезпечення зв’язку з мешканцями також організували низку прийомів:

• 12 прийомів адміністраторами ЦНАП на робочих місцях в осередках у Києві та Дніпрі;
• 3 прийоми у відеоформаті за участю керівників ЦНАП, відділу реєстрації та КП “Бахмутське БТІ”;
• 27 виїзних прийомів у різних містах України (Жовті Води, Київ, Дніпро, Львів, Вінниця) та щоденні прийоми в Харкові з питань соціальних послуг та ветеранської політики.

Підтримка ВПО

Станом на 1 квітня 2026 року офіційно зареєстровано понад 29,9 тисяч бахмутян-ВПО (це 13,5 тисяч родин, де виховуються 5,7 тисяч дітей). Для них працюють 11 осередків “З Бахмутом у серці” по всій Україні.

Завдяки залученню 41 партнера переселенцям видали значний обсяг гуманітарної допомоги:

• понад 9 900 продуктових наборів;
• 5 240 одиниць одягу, ковдр та грошових сертифікатів;
• 466 одиниць засобів гігієни.

В осередках переселенці отримують не лише речі, а й послуги: консультації юристів, працівників ЦНАП, соцзахисту, Пенсійного фонду та центру зайнятості. У 10 містах працюють “Соціальні шафи”, а в окремих локаціях (Жовті Води, Харків) доступні безкоштовні послуги перукаря, швачки та масажиста.

Окрім гуманітарної допомоги, в осередках надаються:

• консультації ЦНАПу, УПСЗН, Пенсійного фонду, центру зайнятості та БТІ;
• послуги “Соціальної шафи” у 10 містах;
• послуги перукаря, швачки та масажиста в окремих локаціях (Жовті Води, Харків);
• функціонують бібліотеки та проводяться майстер-класи для дітей.

Грошові виплати

Управління соцзахисту отримало та опрацювало 2 513 заяв на матеріальну допомогу.

• Комісія затвердила фінансові виплати для 1 744 осіб.
• Загальна сума виділеної допомоги склала понад 10,8 мільноа гривень (10,6 млн грн з місцевого бюджету громади та 187 тисяч гривень — з обласного).

Окрема увага приділяється ветеранам та їхнім родинам. На обліку перебуває 116 осіб із сімей загиблих Захисників України (серед них 19 дітей). Для них діє комплексна цільова програма підтримки, адаптації та психологічного відновлення.

Читайте також:

У Бахмуті затвердили план трансформації освіти: що змінилося

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!