З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У червні 2026 року багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування міста Бахмут провела десятки закупівель через електронну систему Prozorro. Загальна вартість успішних та активних тендерів склала понад 2,2 мільйона гривень. Основні кошти медичний заклад спрямував на фармацевтичну продукцію, витратні медичні матеріали та спеціалізований ремонт обладнання.

Детальний огляд витрат лікарні — редакція Бахмут IN.UA.

Закупівлі багатопрофільної лікарні Бахмута у червні 2026

Для забезпечення медичного процесу лікарня здійснила закупівлі ліків та спеціальних препаратів. До цього переліку увійшли:

• фармацевтична продукція (лікарські засоби) — 498 200 гривень;
• наркотичні та психотропні препарати — 330 000 гривень;
• вакцина для профілактики захворювань, що викликаються вірусом папіломи людини (9-валентна) — 228 800 гривень;
• лабораторні реактиви — 70 000 гривень;
• онкологічні препарати — 60 000 гривень;
• розчин для ін’єкцій промедол — 30 400 гривень;
• лікарські засоби для лікування хвороб нервової системи та захворювань органів чуття — 15 000 гривень;
• препарат віракса (500 мг) — 10 396,12 гривні.

Медичні матеріали та інструменти

Значну частину тендерів медичного закладу склало придбання витратних матеріалів, інструментів та засобів реєстрації медичної інформації:

• перев’язувальні матеріали — 196 500 гривень;
• медичні матеріали нехімічні та гематологічні одноразового застосування — 152 800 гривень;
• медичні матеріали нехімічні та гематологічні одноразового застосування — 92 700 гривень;
• швидкі тести для визначення інфекційних захворювань та тести-набори для аналізаторів — 65 000 гривень;
• стоматологічні та вузькоспеціалізовані інструменти та прилади — 58 500 гривень;
• гель для ЕЕГ, електроди для холтера, стрічка для ЕКГ — 13 600 гривень;
• скальпелі хірургічні з нержавіючої сталі — 12 800 гривень;
• скальпелі хірургічні з нержавіючої сталі — 8 200 гривень;
• приладдя для венепункції та забору крові — 6 600 гривень;
• тестові смужки для аналізу сечі — 6 500 гривень;
• серветка спиртова, просочена ізопропіловим спиртом — 6 000 гривень;
• контейнери та пакети для забору матеріалу для аналізів, дренажі та комплекти — 6 000 гривень;
• приладдя для венепункції та забору крові — 4 300 гривень;
• серветки антисептичні на основі ізопропілового спирту — 3 000 гривень;
• стрічка для ЕКГ — 2 500 гривень.

Послуги, ремонт та господарські закупівлі

Лікарня також замовляла послуги з обслуговування техніки, проведення ремонтних робіт та закуповувала матеріали для функціонування закладу:

• поточний ремонт цифрової мамографічної системи — 297 000 гривень;
• послуги з ремонту і технічного обслуговування охолоджувальних установок — 39 600 гривень;
• тканинні ролети — 18 100,08 гривні;
• електричні лампи розжарення та світлодіодні панелі — 9 680,60 гривні;
• будівельні товари, фасадні та кабінетні таблички зі шрифтом Брайля — 8 840 гривень;
• проведення вимірювання опору ізоляції електричних мереж — 7 000 гривень;
• паперові чи картонні реєстраційні журнали — 5 760 гривень;
• страховий платіж згідно з договором — 4 352 гривні;
• конструкційні матеріали різні, ЛДСП та кромка — 3 571,82 гривні;
• прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів — 1 392 гривні;
• столярні та теслярні роботи, розкрій та порізка матеріалів — 933,04 гривні;
• автоматичний вимикач для захисту електричних кіл — 363 гривні.

Загальна сума успішних та активних закупівель медичного закладу за червень 2026 року склала 2 274 388,66 гривні. Найдорожчою позицією стала закупівля загальних лікарських засобів за 498 200 гривень, а найдешевшою — придбання автоматичного вимикача за 363 гривні. Водночас низка торгів, зокрема на закупівлю обладнання для анестезії та додаткових партій перев’язувальних матеріалів, не відбулася.

Читйте також

Часовоярська МВА у червні витратила найменше коштів від початку року: скільки саме

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Абоненти мобільного оператора lifecell мають можливість отримати консультацію служби підтримки кількома способами. Зв’язатися зі спеціалістами можна через безкоштовні короткі номери, дзвінки з інших мереж, а також за допомогою месенджерів та онлайн-чатів.

Детальніше про те, як саме зв’язатися з оператором lifecell — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як зв’язатися з оператором lifecell

lifecell — одна з найпопулярніших компаній, яка надає послуги мобільного зв’язку в Україні. Її послугами користуються понад 10 мільйонів українців та українок.

Бренд має декілька робочих номерів, завдяки яким громадяни та громадянки можуть зв’язатися з оператором для розв’язання проблемних питань чи отримання додаткової інформації про умови власного тарифу.

Найшвидший спосіб зв’язку для абонентів мережі — короткий номер 5433. Дзвінки на цю лінію є безоплатними з мобільних номерів оператора. Після з’єднання з автовідповідачем абоненту необхідно прослухати голосове меню та обрати відповідний пункт для перемикання розмови на живого оператора.

Зв’язок з номерів інших операторів та міських телефонів

Для дзвінків з номерів Vodafone, Київстар або зі стаціонарних телефонів працює єдина гаряча лінія 0 800 20 5433. Дзвінки на цей номер не тарифікуються по всій території України. Цей спосіб підходить для випадків, коли основна SIM-картка втрачена, телефон зламався або виникли технічні збої на лінії.

Під час дзвінка з міського телефону апарат необхідно перевести в тональний режим. Для цього потрібно виконати наступні дії:

• знайти на трубці перемикач з позначенням “P/T” або “T” і перевести його в положення “T”;
• натиснути зірочку * після набору номера, якщо спеціального перемикача немає.

Після з’єднання необхідно діяти за стандартною процедурою — прослухати автовідповідач та обрати пункт для зв’язку з фахівцем.

Як зателефонувати оператору у роумінгу

Абоненти, які перебувають за кордоном, можуть зателефонувати до контакт-центру за номером +380 (63) 543 3111. З’єднання також відбувається через автовідповідач, де треба обрати пункт для зв’язку з експертом. Вартість такого дзвінка розраховується за розцінками оператора країни перебування.

Для уникнення додаткових роумінгових витрат компанія пропонує користуватися онлайн-чатом, який працює по всьому світу.

Текстова підтримка: онлайн-чат та соціальні мережі

Отримати текстову допомогу можна на офіційному сайті lifecell у розділі “Підтримка”. У вікні віртуального помічника треба ввести запит “консультація експерта” та пройти обов’язкову авторизацію за номером телефону.

Також існує варіант чату без авторизації за посиланням. Алгоритм дій тут наступний:

• вказати у спеціальній формі ім’я, номер телефону та електронну пошту;
• написати своє запитання у відповідне поле;
• натиснути кнопку “Почати розмову”;
• дочекатися з’єднання з оператором, яке відбувається протягом 5 хвилин.

Підтримка lifecell через Телеграм-бот

Зв’язатися з живим фахівцем можна через офіційний Телеграм-бот компанії. Для цього потрібно зайти у розділ “Підтримка” на сайті оператора та натиснути на іконку Telegram у нижньому правому куті, після чого відбудеться перенаправлення у додаток. Процедура з’єднання виглядає так:

• відкрити меню у боті та обрати пункт “Підтримка”;
• натиснути “Так” у вікні із запитанням “Вам потрібна консультація експерта?”;
• пройти авторизацію, ввівши свій номер телефону та код з SMS, або використати Супер пароль.

Читайте також:

Як зв’язатися з оператором ПриватБанк: усі способи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!