З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Нова система контрактів у Силах оборони України визначає чіткі терміни служби, після завершення яких надається гарантоване право на звільнення та відстрочку. Правила поширюються на військовослужбовців, які приєдналися до війська з початку повномасштабного вторгнення та раніше.

Детальніше про це розповіли в Міноборони.

Чи зараховуватиметься попередня служба до нового контракту

Строк служби за попереднім контрактом не додається і не зараховується до терміну нового мотиваційного контракту. У разі підписання документа на 10 або 24 місяці, військовослужбовець зобов’язаний відслужити саме цей період, навіть якщо до завершення старого контракту залишався один рік.

Виняток передбачений для випускників військових навчальних закладів. Якщо вони не завершили обов’язковий термін за першим контрактом, новий мотиваційний контракт укладається на строк, що дорівнює або перевищує час, який залишилося відслужити.

Попередня служба безпосередньо впливає на загальну тривалість відстрочки, яка надається після звільнення на підставі завершення нового піхотно-штурмового, бойового або базового контракту. Термін формується з базової відстрочки на шість місяців та додаткового часу. Кількість додаткових місяців залежить від виду укладеного контракту, тривалості виконання бойових завдань та загального часу служби до або з 2022 року. Форма попередньої служби — за призовом під час мобілізації чи за контрактом — на нарахування відстрочки не впливає. Принцип розрахунку однаково працює для солдатів, сержантів та офіцерів.

Розрахунок для військовослужбовців, які служать із 2022 року

Військові, які стали до лав Сил оборони з початку повномасштабної війни, мають право на підписання піхотно-штурмового контракту на 10 місяців. За кожен рік служби з 2022 року до базової відстрочки додається ще шість місяців. Виконання бойових завдань також збільшує цей період: за кожен місяць таких завдань нараховується три додаткові місяці відстрочки.

Для прикладу, якщо військовослужбовець мобілізувався у 2024 році та укладає піхотно-штурмовий контракт на 10 місяців у 2026 році, після його завершення він отримає мінімум 18 місяців відстрочки (шість базових та 12 місяців за два роки служби з 2022 року). За наявності двох місяців виконання бойових завдань до цього терміну додасться ще шість місяців.

Умови для військових із досвідом служби до 2022 року

Військовослужбовці, які проходять службу за контрактом з 2020 року або раніше, отримують гарантовану відстрочку після того, як відслужать 10 місяців за піхотно-штурмовим або 24 місяці за бойовим чи базовим контрактом. За кожен рік служби до 2022 року їм нараховується один додатковий місяць відстрочки. Також за кожні 30 днів виконання бойових завдань (зокрема й тих, які виконувалися до підписання нового контракту) додається один місяць.

Наприклад, офіцер, який несе службу з 2016 року та укладає новий бойовий або базовий контракт на 24 місяці, після звільнення отримає щонайменше 12 місяців відстрочки. Вона складатиметься з шести місяців базової та шести місяців додаткової відстрочки за роки служби до 2022 року.

Дії у разі поранення та переведення

Якщо військовослужбовець на піхотно-штурмовому контракті отримав поранення під час виконання бойових завдань і за висновком військово-лікарської комісії визнаний придатним до служби в частинах забезпечення, він має право на переведення на інші посади у своїй або до іншої військової частини. За таких обставин новий контракт укладати не потрібно. Військовому достатньо дослужити термін, що залишився, для подальшого звільнення та розрахунку відстрочки за загальними правилами.

Читайте також:

Підйомна допомога при переїзді: як військовослужбовцям отримати виплати на новому місці служби

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Держава запровадила два механізми забезпечення житлом громадян, які втратили нерухомість або виїхали з тимчасово окупованих територій. Житловий сертифікат у межах програми “єВідновлення” та житловий ваучер мають різні правила оформлення і призначені для різних категорій осіб.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Житловий сертифікат та ваучер: різниця

Держава запровадила два механізми забезпечення житлом громадян, які втратили нерухомість або виїхали з тимчасово окупованих територій. Житловий сертифікат у межах програми “єВідновлення” та житловий ваучер мають різні правила оформлення і призначені для різних категорій осіб.

Умови отримання житлового сертифіката

Житловий сертифікат компенсує втрату знищеного нерухомого майна. Правила цієї програми передбачають такі умови:

• документ видають власникам квартир, приватних будинків та інших приміщень, які повністю знищені внаслідок бойових дій;
• заява подається через застосунок або портал “Дія”;
• спеціальна комісія підтверджує факт знищення та визначає суму компенсації;
• співвласники зобов’язані припинити право власності на зруйнований об’єкт через нотаріуса або державного реєстратора перед купівлею нового житла;
• термін дії документа становить п’ять років із дня видачі.

Сертифікат використовується для придбання квартири, будинку або як перший внесок за програмою доступної іпотеки “єОселя”.

Особливості надання житлового ваучера

Житловий ваучер допомагає придбати нерухомість громадянам, які через окупацію не можуть повернутися додому. Цей механізм має такі особливості:

• програма розрахована на ветеранів та осіб з інвалідністю внаслідок війни зі статусом ВПО, які виїхали з тимчасово окупованих територій;
• допомога доступна людям, які отримали статус переселенця під час проведення АТО або ООС;
• огляд житла та оцінка пошкоджень не проводяться, факт знищення нерухомості доводити не потрібно;
• право власності на майно на окупованій території повністю зберігається без необхідності підтверджувати його втрату;
• максимальна сума державної підтримки становить 2 мільйони гривень;
• кошти перераховуються виключно у безготівковій формі продавцю житла або банку;
• члени однієї родини можуть об’єднати кілька ваучерів для придбання одного об’єкта нерухомості.

Гроші з ваучера можна витратити на купівлю квартири чи будинку, інвестування у новобудову, погашення іпотечного кредиту або використання як першого внеску за іпотекою.

Взаємовиключність державних програм

Житловий сертифікат та ваучер неможливо оформити одночасно. Якщо особа бере участь у програмі “єВідновлення” або має активну заяву на отримання компенсації, вона не зможе отримати ваучер. Для переходу до програми житлових ваучерів необхідно офіційно припинити участь у програмі “єВідновлення”.

Читайте також:

Скільки компенсацій за зруйноване майно погодили мешканцям Бахмутської громади: офіційні цифри

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!