Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.
Волонтерство
Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим.
Нове хобі
Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.
Участь у житті громади
Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного.
Вікові рамки та соціальний статус
Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.
Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.
Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.
Волонтерство в Україні
Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.
Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:
Є такі потреби, які зараз стосуються військових — це мороз. Забезпечуємо теплими речами, термобілизною, кариматами й обладнання прицільне, тепловізійне. Це те, що вирішує на полі бою ситуацію… Якщо ми говоримо про цивільних — це теж теплі речі, буржуйки для тих, хто залишився в тих містах, де волонтери намагаються якось відправити генератори, бензин, паливо, буржуйки, щоб люди пристосувалися до нового сезону. На перспективу ми маємо готуватися налагоджувати життя людей, які залишилися без своїх домівок, які виїхали, які ще перебувають в інших містах, більш безпечних. Волонтери мають в цьому об’єднатися і робити все необхідне, щоб зробити умови для людей, які були вимушені переїхати,
Віктор Зіпір // голова громадської організації “Бахмут Український”
На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:
У нас вся країна — це потенційний волонтер. Коли в країні біда — народ звісно чекає від держави певних дій, але він починає діяти й сам,
Віктор Зіпір // голова громадської організації “Бахмут Український”
Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”
Марина Шажко разом з волонтерками Бахмутського товариства захисту тварин / фото з особистого архіву героїні
Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко
За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.
Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:
Зараз в нас 163 тваринки з різними життєвими історіями… Також ми хвилюємося про долю безхатніх тваринок, які залишилися в місті, тому при першій можливості передаємо туди корма з перевізником. Роздачею корму займається чоловік, який завжди допомагав нам з притулком,
Марина Шажко // керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”
На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу
Інна Гайдай, бахмутська волонтерка
Інна Гайдай / Фото: Фейсбук
Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:
Я більше телефоністка ніж волонтерка. На жаль я не зможу розрахувати скільки у нас є людей, бо у команді волонтерів, які нам допомагають дуже багато людей й вони то поповнюються, то змінюються. У нас є наш волонтер Андрій, в якого в команді є Клавдія, Наталя… У нас також дуже багато помічників по Україні. Сказати якусь кількість точну я не можу, я вважаю, що зараз волонтери — це всі люди, які щось роблять для когось…,
Інна Гайдай // бахмутська волонтерка
На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.
Через повномасштабне російське вторгнення і цивільні й військові громадяни України, на жаль, отримують поранення. Деякі з них закінчуються ампутацією кінцівок, внаслідок чого людина набуває статусу особи з інвалідністю.
Сьогодні в Україні є певні проблеми із належним забезпеченням таких людей. Нещодавно, Головою Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Г. Третьяковою було зареєстровано у Верховній Раді України під номером 5344-д.
Це законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю». Що він означає для самих людей з інвалідністю та в чому його недоліки та переваги, дізнавалась наша редакція.
Ми намагалися зв’язатися з Головою Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Г. Третьяковою. На жаль, станом на 4 січня вона не відповіла.
Голова Національної Асамблеї людей з інвалідністю не погоджується із законопроєктом №5344-д
Пан Валерій Сушкевич із Першою леді Оленою Зеленською. Фото: Фейсбук
Валерій Сушкевич очолює Національну Асамблею людей з інвалідністю. Активіст обурений пропозиціями, щодо вилучення важливих правових норм, які стосуються людей з інвалідністю.
Україна, близько 20 років тому, підписала та ратифікувала Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю. Пан Валерій, особисто стояв біля трибуни на милицях, і доповідав Конвенцію в Парламенті. Депутати проголосували – дали понад 300 голосів, щоб ратифікувати цей документ. А що відбувається сьогодні?
Сушкевич вважає, що новий законопроєкт 5344-Д, послаблює права і можливості осіб з інвалідністю. Загалом пропонується внести зміни у 10 чи 11 законів, щодо соціального захисту цієї групи.
«Ми винні нашим військовим за те, що вони нас захищають. І замість того, щоб зробити пріоритетною державну політику, яка має забезпечити соціальний захист і права людей з інвалідністю, що робить група депутатів, яку очолила Голова комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова?
Вона розробила законопроєкт, 5344-Д, в якому запропонувала вилучити з діючого законодавства норми які зобов’язують залучати ГО осіб з інвалідністю, до підготовки й прийняття рішень, які стосуються людей з інвалідністю. Також, вилучається норма що дозволяла громадським організаціям осіб з інвалідністю користуватись пільгами, преференціями, щоб вони здійснювали свою діяльність», — пояснює пан Валерій.
Також хочуть вилучити пункт, коли держава зобов’язана запрошувати голів ГО осіб з інвалідністю до обговорення та розв’язання питань, які стосуються безпосередньо життя людей з інвалідністю. Окрім цього, вилучають норму, яка зобов’язує владу надавати допомогу й сприяти роботі ГО осіб з інвалідністю.
«Це антиєвропейський злочин, який порушує норми конвенції ООН. Сентенція конвенції ООН «Не робіть для нас, без нас», повністю порушена. В Європі, в кожній цивілізованій державі до прийняття рішень долучають громадські організації людей з інвалідністю», — додає Валерій Сушкевич.
Згідно із новим законопроєктом, хочуть прибрати преференції, які є у підприємств ГО осіб з інвалідністю, а саме пільги з оподаткування й підтримці цих підприємств.
Щоб розраховувати на підтримку за вказаним законопроєктом, на підприємстві повинні працювати 70% осіб інвалідністю першої групи.
«Це фікція, яку хочуть зробити, замість того, що є в законодавстві зараз. Це руйнування того, що є, щодо роботи й співпраці ГО з владою, але навіщо? Невже ми другого сорту?», — ставить питання пан Валерій.
Громадська діячка Наталя Зубар має сумніви щодо деяких пунктів законопроєкту №5344-д
Наталя Зубар. Фото: Фейсбук
Ми запитали, що стосовно цих вилучень думає громадська діячка з Бахмута, Наталя Зубар.
Понад десять років Наталя Зубар робила Бахмут доступнішим для людей з інвалідністю. Вона на колісній колясці об’їхала кілометри доріг, спілкувалася з місцевими підрядниками та підприємцями, написала безліч листів до різних владних структур, аби місцева влада створювала умови для маломобільних людей. А зараз влада хоче відділили пані Наталю та всіх громадських діячів від рішень влади.
«Така робота «тишком – нишком» призвела до появи стурбованості серед осіб з інвалідністю», — каже пані Наталя
За словами громадської діячки, осіб з інвалідністю та їх організації, центри комплексної реабілітації викидають за межі прийняття рішень, державної підтримки та підтримки органів місцевої влади.
Вона вважає, що без державної підтримки ГО осіб з інвалідністю, а також підприємства, на яких працюють особи з інвалідністю, просто не можуть існувати:
«Захищати права свої ми зможемо на рівні тільки пікетів або чогось подібного. Я тричі прочитала закон, і не знайшла змін, про які ходять чутки, або не зрозуміла їх, бо все ж таки я не юрист, а звичайна людина. Я навіть знайшла щось цікавеньке, як, наприклад, створення мультидисциплінарної команди для комплексної реабілітації особи з інвалідністю та ще декілька ноу-хау в працевлаштуванні».
Наталя Зубар. Фото: Фейсбук
Що робити в цій ситуації? Вихід простий, запевняє Наталя Зубар:
«Запрошувати до прийняття законодавчих актів організації з інвалідністю і дослухатися до їх порад; проводити громадські обговорення та надавати більше зрозумілої та доступної інформації про зміни, які пропонуються, щоб не створювати в суспільстві зайве напруження. Організації людей з інвалідністю теж мають бути згуртованими в захисті своїх прав, а не конкурувати між собою».
Денис Ковальов на фото разом з товаришами по спорту. Фото: особистий архів героя
Денис Ковальов — чоловік з особливими потребами, раніше він жив у Бахмуті довгий час після того, як довелось покинути Донецьк, через російську агресію. В 2022 році Денис покинув через війну й Бахмут.
У мирному житті був переможцем спортивних танців на візку. Також бахмутянин грав у волейбол. На наше прохання, пан Денис, прокоментував законопроєкт №5344-д.
«Ми збираємося боротися проти цього. Як так? Як нас виключити? Куди ми дінемося? Наша паралімпійська збірна ледь не перша у світі. А вони збираються нас виключити? Ми готові зібратися й захищати свої права, навіть перед Кабміном чи Президентом», — каже Денис.
Сила громади
Валерію Сушкевичу, та іншим небайдужим громадянам, вдалось досягти, щоб десятки тисяч людей підтримали осіб з інвалідністю, і були проти цього закону. Як підсумок, на розгляді законопроєкт жодного голосу не було в залі на його підтримку.
В січні Голова комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, хоче знову внести його на розгляд, тому нам дуже важливо зробити розголос і не допустити цього.
Що кажуть у Мінсоцполітики?
Військові евакуюють пораненого на полі бою. Фото: Вікіпедія
Законопроєктом №5344-д пропонується створити сприятливі умови для працевлаштування осіб з інвалідністю, кажуть що будуть використовувати й досвід інших країн.
За словами першого заступника Міністра соціальної політики Дарини Марчак, наразі Міністерство напрацьовує також можливості гарантованого працевлаштування осіб з інвалідністю одразу після проходження професійного навчання за державні кошти.
«Кожна людина має бути зайнятою та економічно самостійною, зокрема, особи з інвалідністю. Маємо надію на законопроєкт 5344-д, – зазначила пані Жолнович. – Крім того, ми розуміємо, що більша частина суспільства буде ветераном або членами їх родин. Тому до питання державної підтримки цієї категорії громадян мусимо підійти зважено, але разом з тим – забезпечити гідний рівень підтримки, турботи та пошанування».
Зазначимо, що для ветеранів зареєстрували окремий законопроєкт № 6350, який дозволить запровадити, зокрема, комплексну підтримку ветеранського підприємництва.
Як стверджують у Мінсоцполітики, працевлаштування, підтримка і розвиток ветеранського підприємництва та ветеранських підприємницьких ініціатив – є одним із пріоритетів майбутньої системи переходу громадян України від військової служби до цивільного життя.
Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами […]
Через повномасштабне російське вторгнення і цивільні й військові громадяни України, на жаль, отримують поранення. Деякі з них закінчуються ампутацією кінцівок, внаслідок чого людина набуває статусу […]
Наразі, майже 90% мешканців Бахмутської громади, а це понад 70 тисяч осіб, вже переїхали до більш безпечних регіонів або тимчасово покинули територію України. Однак, в […]
Цього року вкрай складно підбивати підсумки, бо в більшості українців всі плани та мрії полетіли шкереберть. Водночас цей рік зробив нас сильнішими, мужнішими, сміливішими й […]
У травні 2022 року російські війська захопили містечко Світлодарськ у Бахмутському районі. Місто й досі перебуває в російській окупації. Чи багато в місті колаборантів, як […]
