Випускова редакторка Бахмут IN.UA відвідала історичний саміт ЄС 14-15 грудня, де ухвалили позитивне для України рішення. Ми розпитали євродепутатів про те, як такі глобальні рішення впливають на малі громади й маємо відповідь. Всі деталі пояснюємо у матеріалі.

Примітка. 14 грудня Єврокомісія схвалила рішення про початок переговорів щодо вступу України в ЄС. Це рішення дуже важливе для нашої країни — особливо зважаючи на те, що наша країна у війні.

Брюссель та рішення щодо України

Три дні журналістів з України знайомили з тим, як же працює Європейський Союз зсередини, хто приймає рішення, чому вони часто затягуються та не ухвалюються так швидко, як б ми того хотіли. Особливо щодо того, що стосується підтримки України — як фінансової, так й гуманітарної. Бахмут IN.UA також запросили на зустріч з євродепутатами. 

Ми питали про відбудову, озброєння та допомогу зруйнованим містам. Спойлер — висновки позитивні, але перед всією країною ще багато роботи. Й це стосується кожного громадянина.

Як працює ЄС?

Європейський Союз можна порівняти з великою машиною, і якщо зламається одна деталь — то вся конструкція почне хитатися. Авжеж, це метафоричне порівняння, але фактично так і є: якщо у одній з країн ЄС відбувається щось не так — це відчувають всі. У залі Європарламенту є скульптура, яка присвячена цьому.

Інсталяцію “Злиття” створив бельгійський художник Олів’є Стребель. Спільний стовбур символізує Союз, гілки — країни-члени, а їхнє переплетення символізує взаємозалежну співпрацю між усіма елементами.

“Це не звичайна скульптура. Якщо ви торкнетеся навіть однієї маленької деталі, то почнуть рухатися всі. Для нас це символізує нашу роботу в ЄС”, — каже наша співрозмовниця.

У Європарламенті налічують близько 705 депутатів від усіх країн ЄС. Зараз є 27 країн-членів, і це:

• Австрія;
• Бельгія;
• Болгарія;
• Хорватія;
• Кіпр;
• Чехія;
• Данія;
• Естонія;
• Фінляндія;
• Франція;
• Греція;
• Іспанія;
• Нідерланди;
• Ірландія;
• Литва;
• Люксембург;
• Латвія;
• Мальта;
• Німеччина;
• Польща;
• Португалія;
• Румунія;
• Словаччина;
• Словенія;
• Швеція;
• Угорщина;
• Італія.

Була ще одна країна-28 член ЄС, але вона прийняла рішення покинути коаліцію — йдеться про Велику Британію. Україна ж отримала “зелене світло” на початок переговорів про вступ у ЄС, й готується до тривалого діалогу.

Всі 27 країн по черзі головують у Раді — зараз це робить Іспанія, але наступний рік роботу Європейського Союзу очолюватиме угорський уряд, тобто Віктор Орбан. Він очолить Раду міністрів ЄС на пів року з липня 2024 року.

🇪🇺Our journalist is at the EU summit.

The preparations are already over and presidents of the EU countries have already begun to arrive in. According to her information, sources on the sidelines of the EU say that the decision about Ukraine may be delayed until Saturday. pic.twitter.com/VTRSSV3AfJ

— Bakhmut IN.UA (@Bakhmutinua_eng) December 14, 2023

На тлі останнього рішення, де саме Орбан виступав противником початку переговорів для України про вступ в ЄС та негативно висловлювався про рішення — таке головування вважають нелегким періодом. В основному хвилюються через ймовірне блокування допомоги Україні або зменшення її підтримки.

Проте, навіть з прямою незгодою Віктора Орбана про початок переговорів — євродепутатам вдалося знайти вихід та спільне рішення, хоча джерела ЄС й вказували, що наші шанси на успіх складають від 20% до 30%.

Що зміниться у найближчі роки для України?

Початок перемовин про вступ в ЄС — перемога для України, як зазначив Зеленський. Але це означає ще й те, що перед нами довга дорога. Джерела у ЄС зазначають, що вони й надалі стежитимуть за тим, як відбуваються реформи в Україні.

За найпозитивнішим прогнозом, Україна може стати членом ЄС у 2030 році, проте це дуже швидко, тож є сумніви — чи буде готова країна до вступу найближчими роками? Зважаючи на війну та окуповані території, це буде непросто. Водночас джерело ЄС зазначило, що те, що Україна зараз має окуповані території, не повпливало на рішення почати перемовини з Україною про вступ.

Тож, маємо позитивні прогнози. Інсайдери кажуть нам, що за останній рік Україна зробила відчутний прорив у реформах — це, зокрема, і судова реформа. Нагадаємо, що цього року Дніпровський районний суд Києва виніс вирок у справі вбивства херсонської активістки Катерини Гандзюк. Підозрюваних — помічника депутата облради Олексія Левіна та ексголову Херсонської обласної ради Владислава Мангера — засудили до 10 років увʼязнення.

‼️Дніпровський районний суд Києва виніс вирок у справі вбивства херсонської активістки Катерини Гандзюк.
Підозрюваних — помічника депутата облради Олексія Левіна та ексголову Херсонської обласної ради Владислава Мангера засудили до 10 років увʼязнення.

— Бахмут IN.UA (@Bakhmut_inua) June 26, 2023

Це гучний для України кейс, але попереду ще багато нерозкритих справ. Щодо корупції, яку багато критиків називали основною причиною для відмови почати переговори, то її не вважають непоборною.

Відновлення зруйнованих міст на прикладі Бахмута. Що думають у Єврораді

Якщо говорити про питання Бахмута, то після деокупації основним процесом стане відбудова, й мова йде не тільки про фізичну відбудову міст.

“Коли ми говоримо про відновлення зруйнованих міст, то я маю на увазі й відновлення соціальних зв’язків, й психологічне зцілення громади. Ми маємо приклад зруйнованого Бахмута. Розуміємо, що таким містам потрібна допомога”, — каже джерело ЄС у розмові.

Високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель у коментарі Бахмут IN.UA запевнив, що про відбудову України вже думають, але перш за все потрібно усунути причину руйнувань.

За словами високопосадовця, було б помилкою розглядати реконструкцію і забувати про найнагальнішу річ — російську агресію. Нагадаємо, що росіяни практично повністю зруйнували місто: дороги, житлові будинки, всю міську інфраструктуру. У колись 70-тисячному місті зараз не залишилося людей, а сам Бахмут — під контролем росіян.

“Ми будемо обговорювати фінансову перспективу Європейського Союзу, як ми будемо розподіляти гроші. І на столі вже лежать пропозиції щодо цивільного фонду, будівельного фонду, а також пропозиції щодо поповнення Європейського оборонного фонду”, — резюмував Жозеп Боррель.

Джерело, яке побажало залишитися анонімним, додало, що відбудова буде пріоритетною, й гроші не неї виділятимуть, стежитимуть за їх спрямуванням та прозорістю використання.

Ще кілька високопоставлених інсайдерів запевнили, що блок буде допомагати відбудовувати міста в Україні, допоки це буде необхідно.

“Ми не можемо говорити про реконструкцію країни тільки у фізичному аспекті. Треба  думати, що буде з дуже багатьма людей, які повернуться з фронту, адже вони матимуть ще й ментальні проблеми. Тому ми теж маємо подивитися, як ми можемо в найбільш можливий спосіб запроваджувати ментальну допомогу всередині країни”, — повідомила співрозмовниця Бахмут IN.UA в коментарі.

Гроші для України від ЄС

Країни ЄС регулярно допомагають Україні фінансовими траншами. Днями до нас прибули останні 1,5 мільярда євро макрофінансової допомоги з 18-мільярдного пакета підтримки на 2023 рік — про це зазначила Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії. Вона додала, що блок повинен знайти згоду, аби й надалі надавати Україні підтримку для відновлення, відбудови та реформ.

Today we disburse the last €1.5 billion of our €18 billion 2023 support package to Ukraine.

We must find an agreement to keep providing Ukraine with the support it needs to recover, rebuild and reform.

We stand by the side of our neighbour, friend and aspiring member. pic.twitter.com/hMXKIGJ2aR

— Ursula von der Leyen (@vonderleyen) December 21, 2023

Джерело в ЄС зазначило, що найближчим часом коаліція планує створити “український фонд”, який наповнюватимуть коштами на підтримку нашої країни. Туди планують залучити й російські заморожені активи — такі, як яхти, нерухомість, а ще кошти від російського Центрального банку. Тож, росія платитиме за відбудову України, хоче вона того чи ні.

Нагадаємо, що нещодавно у Варшаві відбулася міжнародна виставка та конференція, присвячена відбудові України. Брав участь у ній й Бахмут, точніше делегація від мерії.

Олександр Марченко, заступник мера, каже, що, за приблизними розрахунками, тільки на розмінування всієї громади, а це 436 км², потрібно буде 1,2 мільярда євро. Ці суми ще можуть змінюватися.

На додаток, після деокупації Бахмута у місті буде чимала кількість будівельного сміття. У коментарі редакції Марченко пояснює, що понад 90% міста зруйновано. Мерія провела приблизні розрахунки й визначила, що пріоритетом у майбутній відбудові може стати саме перероблення сировини.

Крім того, розглядають варіант побудови у Бахмуті потужного підприємства з перероблювання сировини. Це можливий варіант залучення для повернення жителів й бізнесу, адже будуть доступні робочі місця для населення.

Підготовка армії

Щоб відбудувати Бахмут, насамперед потрібно його деокупувати, а зараз ситуація на фронті вкрай складна. Біля Бахмута сусідні села частково під контролем росіян, а зараз йде активний наступ армії рф на Часів Яр.. 

Росія активізує використання FPV-дронів, мобілізує новобранців тисячами. Україна не має переваги у людях, але у той час наші військові мають іншу перевагу, адже навчаються у країнах ЄС військовій справі, вчаться літати на винищувачах F-16, керувати новою зброєю. Ця підтримка така ж важлива для Бахмута, як й фінансова, адже чим більше наші військові будуть забезпечені, навчені — тим менше людських втрат на полі бою ми зазнаємо. 

А отже, більше родин дочекаються своїх чоловіків, синів, братів, дружин, сестер та матерів з війни. Важливо, що нам надають різнопланову допомогу, зокрема — це навчання наших військових.

“Я думаю, що багато з країн ЄС зараз зацікавлені в тому, аби переймати досвід в української армії. З їх навчанням, витримкою та оснащенням — вони цінні інструктори”, — каже джерело ЄС.

Російська дезінформація: Донеччина

Рідне місто💔 pic.twitter.com/1gmywHnVZI

— Бахмут IN.UA (@Bakhmut_inua) December 20, 2023

У останні дні нашого перебування у Брюсселі ми говорили й про те, як російські фейки впливають на ставлення до українців. На жаль, вплив у певних країнах все ж є — наприклад, російські наративи поширені у Німеччині та Італії. На думку одного із представників ЄС, найнебезпечнішим меседжем, який розповсюджує росія, є її “уявна” вседозволеність та безкарність.

Як ми й зазначали, перед Україною та кожним її мешканцем попереду багато викликів, але Європейський Союз прагне нам допомогти. Ми бачимо виважені рішення щодо України, бачимо грантову підтримку, ініціативи, які допомагають переселенцям отримувати нові знання, знаходити роботу й будувати своє життя спочатку.

Саме з таких малих кроків у громаді починаються великі рішення, які допоможуть відновити Україну, й Бахмут зокрема.

Читайте також:

• Як зруйнована набережна Бахмутки може стати громадським простором
• Українці можуть запропонувати свій варіант відбудови міста та отримати 10 тис. євро
• Пасивна будова та економія тепла: як Чехія допомагатиме відновлювати Україну

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Марат Бірман любив тварин та мотоцикли, а життя пов’язав з армією після Революції Гідності. Чоловік з родиною мав багато планів після війни. Разом сім’я мріяла повернутися у Бахмут, аби його відновлювати, а ще хотіла купити дім у Краматорську. Втім 9 листопада 48-річного Марата не стало — він героїчно загинув. Захисник похований у Києві на Берковецькому кладовищі. Зараз родина Марата має одну мету — зібрати підписи через петицію, аби воїну надали звання Героя.

Редакція розповідає історія Марата Бірмана, якою поділилася його дружина Тетяна Бірман.

Знайомство в інтернеті

Примітка. Підписати петицію можна за посиланням.

Тетяна та Марат познайомилися онлайн в 2020 році. Все почалося з коментаря на Facebook, пригадує жінка. З 2014 року у колі Тетяни побільшало військових, тож в рекомендаціях почали з’являтися все більше людей, дотичних до лав ЗСУ. Тоді їх називали добробатами (добровольчі батальйони).

Якось у стрічці Facebook жінка побачила допис Марата, відповіла йому, обоє обмінялися телефонами — так почалася їхня історія знайомства. Через 4 місяці пара одружилася. Традиційного весілля не було, закохані розписалися й почали жити разом.

Тетяна пригадує, що завжди намагалася підтримувати коханого. Жінка зауважує, що чула за випадки, коли родини розлучалися через те, що чоловік йшов на війну, але це була не їхня історія. 

“Це була його улюблена справа. Він у нас був в розвідці, а потім снайпером. А найбільш улюблена посада — це сапер, тобто розмінування. Марат служив у інженерних військах, згодом перевівся в нашу 54-ту бригаду”, — пригадує Тетяна.

Відпустки у військового не було

Від початку повномасштабної війни Марат не зміг взяти відпустку, чоловіка не було ким замінити. З дружиною та дітьми він спілкувався телефоном, рідко йому вдавалося приїхати до Дніпра, куди евакуювалася його сім’я. Побратими та рідні згадують його, як справедливого та чесного чоловіка.

“Марат не терпів брехні, не любив “прикрашені новини”. Для нас він — герой. Чоловік хотів навчатися саперської справи, отримати підвищення, дуже цього прагнув. Але у воєнний час є свої закони…”, — говорить Тетяна. 

Чоловік бахмутянки найдужче захоплювався мотоциклами й тваринами, пригадує жінка. Тетяна розповідає, що її Марат мав особливу любов до собак, адже якийсь час він служив кінологом в армії. У 2021 році, за рік до повномасштабки, військовий привіз додому собаку з передової. Ця вівчарка стала улюбленицею родини, але війну тварину не пережила, її поховали в Бахмуті.

Дніпро: життя переселенців

8 квітня Тетяна виїхала з Бахмута — у розмові вона пригадує, що вже тоді місто було безлюдним. Марат наполіг, аби жінка евакуювалася. 

Жінка з донькою найняли авто, зібрали речі й поїхали в Дніпро, де їх прийняла незнайома родина. З собою Тетяна взяла котів та собаку, а дім назавжди залишився в Бахмуті.

За майже два роки життя в Дніпрі героїня вже знає місто, але Донбас для неї залишається рідним. 

“Ми хотіли придбати будинок у Краматорську, а була б можливість відновлювати Бахмут. Так Марат і казав, ми планували повертатися. На жаль, я розумію, що це наші мрії. Хочеться, щоб все місто відновили, щоб не було війни. Але нас не тримає вже нічого в цій мрії”, — говорить Тетяна.

Похорон військового

Марат Бірман загинув 9 листопада 2023 року на Харківщині. Військовий пройшов Попасну, Дебальцеве, Луганськ, Світлодарськ, Бахмут, Сіверськ, Соледар, Куп’янськ.

Українець був нагороджений:

• медаллю Президента України “За участь в Антитерористичній операції”;
• медаллю “За участь в Боях “Світлодарська дуга”;
• медаллю “За відвагу” (2019);
• ювілейною медаллю “30 років Збройним Силам України” (2021); 
• почесною відзнакою “Хрест 54 ОМБР” (2023). 

11 листопада родина Марата дізналася про його загибель, а 13-го його привезли в місто Київ. Через два дні військового поховали з усіма почестями. 

“Нам дуже допомогли волонтери, його знайомі. Вони підтримували мене, казали: “Таню, все буде добре, він буде в лаковому гробу, навіть буде змога з ним попрощатися”. Мені телефонували його побратими, в месенджерах писали”, — згадує дружина.

Тетяна закликає українців підписати петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно), бо її чоловік віддав життя за Україну, захищав свободу не тільки своєї родини, але й кожної. 

Підписати петицію

Щоб підписати петицію, перейдіть за посиланням. Станом на 20 грудня, є 8 998 підписів з 25 тисяч потрібних. Вам необхідно увійти через Дію. Детальна інструкція, як підписати петицію з телефона, є у відео:

Читайте також:

• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія дружини полоненого нацгвардійця
• Води не було: як утримували Бахмут розповів військовий Володимир Єлець
• Загублений в «ЛНР»: історія Юрія Закопець, який вже 8 місяців знаходиться в полоні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

24 серпня щорічно Україна святкує свій День Незалежності, цьогоріч відзначаємо свято в умовах повномаштабної війни. Бойові дії за наші землі тривають на українському Сході та Півдні. До цього особливого дня журналісти редакції поспілкувалися з донеччанкою Галиною Докашенко, завідувачкою кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського інституту іноземних мов, який двічі був релокований. Пані Галина поділилася з нами своїми спогадами до Дня Незалежності.

Публікуємо колонку Галини Докашенко в матеріалі «Бахмут. IN. UA».

Передмова: Галина Докашенко родом з міста Горлівка, вперше Горлівка відчула на собі “русский мир” в 2014 році, коли місто незаконно окупували так звані “сепаратисти”. Тоді Горлівському Інституту іноземних мов довелося переїжджати, вибір впав на Бахмут. Мине 8 років й з Бахмута навчальний заклад теж евакуюється через росіян.

Перша жертва цієї війни

Напередодні Дня Незалежності ми святкували День Прапора. Розповідаючи про Горлівські події — я згадую Володимира Рибака (ред. посмертно Герой України, жорстоко закатований росіянами за те, що був патріотом, чоловік намагався зняти з фасаду міськради сепаратистський прапор). Цю людину я знала особисто, він віддав життя за Україну.

Сам поліз знімати той прапор, і потім зник. Потім його знайшли аж в Слов’янську, з розпоротим животом, страшна смерть… Посмертно йому дали звання Героя України. Це одна із перших жертв цієї війни, потім їх ще багато буде…

Пригадую події в 1991 році, серпень місяць, в той час, коли Україна отримувала Незалежність я якраз була у відпустці у російському регіоні, тоді це було звичним явищем. 19 серпня виїхала відпочивати на берег до моря з родиною. Сину тоді 7 років було, він у перший клас ще ходив, зараз він наш захисник, має статус учасника бойових дій. Дуже дивно, що берег був безлюдний. Чоловік не дійшов до моря, я дивлюся на нього, а він біжить до мене назад, каже: “У нас переворот в державі”.

Новину про Незалежність почули по радіо

Звісно, що на море ми вже не пішли, почали збиратися додому, складати речі. Тоді я вперше побачила, як люди штурмують автобуси, літаки… А у нас були квитки на 24 серпня, поміняти їх вже було неможливо. Ми вирішили дочекатися дати й прилетіли в Донецьк 24 серпня. Зустрів нас колега в аеропорті, їхали дорогою додому, в машині було радіо.  

Вперше в салоні автомобіля я почула, що Верховна Рада України проголосила Акт Незалежності. Ми хвилювалися всі, піднялися в квартиру до мами, спитали її, як вона, а вона каже: “А що таке, все спокійно”. 

Я до 2014 року студентам завжди говорила, що Україна — одна з тих республік колишнього СРСР, яка вийшла з його складу доволі спокійно. Але не так довго це тривало. Після 2014 року я вже точно не можу це говорити, а тим більше зараз коли йде повномасштабна війна. Сьогодні свято Незалежності набирає зовсім іншого звучання.

Коли мене вітали друзі, то закінчували вітання словами до мого сина Ярослава. Він зараз захищає країну разом з воїнами-побратимами. Вони цю Незалежність, яка начебто дуже легко нам дісталося у 1991 році, зараз виборюють важкою ціною. Тому для мене сьогоднішній день це особливе свято.

Фото:  «Бахмут. IN. UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!