Бахмутський краєзнавець Ігор Корнацький розповів історію міського прапора та його значення

Микола Ситник 13:28, 23 Серпня 2023

Сьогодні, 23 серпня, Україна відзначає День Державного Прапора. Наша редакція, користуючись нагодою, зібрала цікаві факти про прапор міста-фортеці. Наприклад, на Бахмутському стязі кожен колір має своє значення, а знак в центрі прапора — одна із головних туристичних пам’яток Донеччини, мова йде про знак солі.

Про значення та символи на нашому прапорі в коментарі «Бахмут. IN. UA» розповів Ігор Корнацький — історик, краєзнавець та завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею.

Історія створення

Зазначимо, що прапор Бахмута є символом самоврядування міста і представляє триколірне прямокутне полотно із вертикально розташованих смуг малинового, синього (блакитного) і зеленого  кольору. Посередині стяга зображений хімічний знак солі білого кольору. За інформацією Бахмутської міської ради, положення про прапор міста затверджено рішенням виконкому тогочасної Артемівської міської ради 7 червня 1996 року.

Прапор Бахмута розроблявся та був прийнятий ще в середині 90-х років. У його розробці брав участь і наш краєзнавчий музей. До цього історичного прапора як такого не було. Герб міста існував, до того ж у кількох варіантах. В основі теперішнього герба міста 1811 року. Прапор розроблявся заново за участі громадськості. Звичайно, були різні пропозиції, але не всі вони були враховані.

Ігор Корнацький // завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею

Сучасний прапор Бахмута. Фото: міськрада
Сучасний герб Бахмута. Фото: міськрада

Він додає, що за геральдичною традицією прапор має повторювати кольори герба (ред. на Бахмутському гербі є чорні кольори). Однак, точне повторення здалося не зовсім зручним, тому бахмутяни вирішили, що чорний колір на прапорі є недоречним й використали малиновий і синій. Водночас бахмутяни зберегли на прапорі знак солі, який є і в центрі міського герба, пояснює в коментарі редакції історик.

Завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. Фото: Фейсбук

Значення кольорів на Бахмутському прапорі

На прапорі Бахмута зображені три смуги: зелена, синя та малинова. У центрі знак солі. Зелений колір теж відтворює один із кольорів міського герба. 

Традиційне значення зеленого кольору — це багатство, родючість земель і так далі. 

Малиновий колір — це колір козацтва, традиційний колір козацьких прапорів.

Синій колір символізує воду та небо. Також він може означати славу, честь і вірність.

Історик зауважив, що раніше міський прапор Бахмута можна було побачити не часто.

Прапор міста був не так поширений як державний або навіть прапор області. Його вивішували у цілком визначених місцях, як от на Міській раді. На нашому музеї поруч із державним прапором майорів і прапор міста. Артемівське відділення донецької торгово-промислової палати, якщо не помиляюсь, теж мало державний прапор, прапор області і прапор нашого міста.

Ігор Корнацький // краєзнавець

Читайте також:

Нагадаємо, раніше Ігор Корнацький розповів, як як правильно вимовляти назву міста: БАхмут чи БахмУт?

Фото: «Бахмут. IN. UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Історичні перемоги українців: як в Київській Русі боролися проти тиранії братовбивці

Семаковська Тетяна 11:00, 15 Червня 2024
Ярослав та Святополк / ілюстрація Маші Вишедської

Спецпроєкт Бахмут IN.UA “Перемагали раніше — переможемо зараз!”. Просто і цікаво розповідаємо про перемоги українців крізь історичний час.

У 1015 році помирає славетний князь-хреститель Володимир Великий, а між дітьми Володимира починається братовбивча ворожнеча, яку розпочав старший син Святополк. Святополк підступно вбиває своїх братів Бориса і Гліба, які пізніше стають святими мучениками.

Наступною жертвою став древлянський князь Святослав Володимирович. Народ прозвав князя-братовбивцю Окаянним, тобто такий, як Каїн. Відновити справедливість і покарати брата взявся Ярослав Володимирович, який потім отримав прізвисько “Мудрий” і став одним з найвеличніших правителів Київської Русі-України.

Ярослав зібрав 40 тисячне військо, яке постало проти невідомої кількості дружинників Святополка. Битва сталася у 1016 році, біля міста Любеч, де Ярослав здобув перемогу. Наляканий можливістю отримати справедливе покарання, Святополк тікає до Польщі. Ярослав переможно зайшов у Київ і став правити народом Русі-України. Історія відновлення справедливості та розумного покарання дуже символічна.

Влада у країні має бути чесною і легітимною, бо народ України ніколи не сприйме тиранії та буде боротися до кінця.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Донецьке золото: як видобували сіль в Торі та Бахмуті

Семаковська Тетяна 12:00, 9 Червня 2024
Карта Бахмута / фото з архівів

Донеччина — унікальний регіон, який багатий на природні дари. Сьогодні згадуємо про те, як Бахмут та Тор стали осередками для видобутку солі та місцем боротьби.

Детальніше про родовища солі на Донеччині та міста розповів доктор історичних наук Володимир Маслійчук виданню “Локальна історія”.

Історія Донеччини

Тор (Слов’янськ) і Торські соляні озера були в середині XVII століття яскравою точкою, де сходились найрізноманітніші спільноти, а людські долі піддавали надзвичайним випробуванням. 

До певного часу на Тору не було укріпленого поселення. Людям бракувало питної води, бо вода в річках та криницях була солоною, а тим часом московський уряд прагнув побудувати в околицях Тора фортецю. Мобілізувавши сили, 1663 року містечко спорудили поблизу Маяцького озера (тепер село Маяки, Святогірської громади). Втім історія міста виявилася катастрофічною. Відомо, що вже 1666-го жителі Маяцького потерпали від великого голоду й почали виїжджати. 

Сіль на Тору наприкінці 1660-х – на початку 1670-х не виварювали. В 1677 році на річці Тор, спорудили фортецю “Соляний острожок”, яка швидко наповнилася населенням. Утім цей Тор — як називали місто — теж мав проблеми, подібні до Маяцька: брак продовольства, хвороби, нестабільне населення. Місто збереглося, і вже значно пізніше, 1784-го, його перейменували на Слов’янськ.

Наприкінці XVII століття на цих теренах спробували виварювати сіль із ропи й інших водойм, окрім Торських озер, і навіть намагалися закласти соляні копальні. Тор поступово втратив виняткове значення. Згодом фортецю спалили татари, населення розійшлося. Численні експерименти початку 1700-х доводили, що виварювати сіль на Тору було економічно невигідно. Місцеві озера опріснилися, лісів (для виварювання були потрібні дрова) не вистачало. Натомість терени поряд були “соленішими” і прибутковішими.

Історія Бахмута

Screenshot 531 5ec52
Бахмут / фото з відкритих джерел

Новими теренами для колонізації стали місця на південь від Тора понад річкою Бахмуткою, де відкрили значно багатші поклади соли. 

Донські козаки потребували солі, тому з 1683 року вони наїздами промишляли виварюванням на річці Бахмутці. Ропа тут була кращою, ніж поблизу Тора, але сил опанувати й заселити простір донське козацтво не мало. Під час перерви в сезонних промислах донців у 1700—1701 роках ці території зайняли ізюмські козаки під керівництвом Шидловського. Через рік під проводом підприємливого ізюмського полковника збудували й фортецю Бахмут. 

Бажання централізувати й одержавити економіку призвело до того, що року 1704 цар петро I видав Федорові Шидловському вказівку про перепідпорядкування усіх бахмутських солеварень царській скарбниці. Це спричинило незадоволення у місцевих солеварів і поклало початок великому протистоянню між урядом та донським козацтвом, відомого в історіографії як Булавинське повстання.

В 1708 році за активної участи Федора Шидловського повстання придушили. Варниці передали до казни, претензії донського козацтва на землі понад Дінцем на річках Красній та Жеребець скасували, виселили звідти всі “станиці” — відтак великим простором заволоділи козаки Ізюмського полку.

Соляна монополія Бахмута на цьому просторі була перервана 1757 року зі скасуванням внутрішніх митниць в імперії. З новоприєднаних територій сучасного західного Казахстану почали постачати елтонську сіль, що була дешевшою і її можна було давати худобі. У 1773 році до Харкова почали завозити сиваську кримську сіль.  1782 року казенне солеваріння у Торі й Бахмуті припинили. Спроби відродити заводи, зокрема замінивши дрова на кам’яне вугілля, не вдалися.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

300178559 469891381812627 3738951232484843309 n bd5cf

Історичні перемоги українців: як в Київській Русі боролися проти тиранії братовбивці

Спецпроєкт Бахмут IN.UA “Перемагали раніше — переможемо зараз!”. Просто і цікаво розповідаємо про перемоги українців крізь історичний час. У 1015 році помирає славетний князь-хреститель Володимир […]

Screenshot 530 5b8ec

Донецьке золото: як видобували сіль в Торі та Бахмуті

Донеччина — унікальний регіон, який багатий на природні дари. Сьогодні згадуємо про те, як Бахмут та Тор стали осередками для видобутку солі та місцем боротьби. […]

Дім молитви Євангельських християн-баптистів

Як і коли в Бахмуті з’явилась баптистська церква

У жовтні 2023 року виповнився б 31 рік з дня відкриття в Бахмуті Дому молитви євангельських християн-баптистів. Ця споруда знаходиться за річкою Бахмуткою, по вулиці […]

Бахмутські школи, у яких не пролунав останній дзвоник: добірка

Цьогоріч в українських школах вже пролунав останній дзвоник, але не у всіх. 17 бахмутських шкіл — порожні та зруйновані, тут замість урочистостей чутно хіба лише […]

Річниця підриву Каховської ГЕС: згадуємо трагедію, про яку говорили бахмутські екологи

Рівно рік тому, 6 червня, росіяни підірвали Каховську ГЕС. Внаслідок підриву машинної зали зсередини Каховську ГЕС було повністю зруйновано. Станція відновленню не підлягає. Десятки українців […]