Ігнат Івлєв  — волонтер, який зараз займається безплатною евакуацією цивільних з гарячих точок, раніше він їздив в Україну з гуманітарною місією. Чоловік рятує людей на Сході від російських обстрілів, за можливості й тварин. Про те, чому він почав допомагати та яка ситуація зараз в Бахмуті — волонтер розповів у матеріалі.

Як все почалося? 

Ігнат народився в Англії, тато героя англієць, мама росіянка, за своє життя чоловік встиг пожити у декількох країнах, зокрема в Росії та Швейцарії. Певний час герой працював у Міжнародному комітеті Червоного Хреста, займався комунікаціями.

Напередодні війни Ігнат був у Москві, мама хлопця, Вікторія Івлєва, відома російська журналістка й фотографка, яка відкрито підтримує Україну. Влітку 2015 року Івлєва зайнялася волонтерством — разом з харківськими активістами вивозила з окупованої території людей, доставляла медикаменти й продукти.

«Коли почалася війна я приїхав сюди, займався волонтерством й фотожурналісткою. Щось писав, знімав, але поступово — це відійшло на другий план, і ось вже більше пів року я займаюся евакуацією громадянського населення у Донбасі… Загалом, я ще з 2015-2016 років допомагав, їздив з гуманітарною місією. Може інші люди могли сидіти в стороні і нічого не робити, але я приїхав», — каже Ігнат.

Команда волонтерів

Волонтер. Фото: особистий архів героя

Зараз Ігнат працює не сам, у нього є невеличка команда з шести людей, які разом працюють та рятують з-під обстрілів життя людей. За словами Ігната, зараз люди, попри морози та напружену ситуацію в Бахмуті не поспішають евакуйовуватися. Також не рідкістю стають випадки, коли команда волонтерів приїздить на виклик, але люди відмовляються евакуюватися.

«Зараз в основному ми працюємо на Бахмуті, 90% напевно. Є люди, оскільки ми вже давно цим займаємося, які мають мій номер телефону, вони можуть зі мною зв’язатися, ми за ними приїдемо. Інколи, люди пишуть нам родичів і просять їх забрати. Якщо, навіть у нас немає, заявок — ми просто приїжджаємо. Часто ми проводимо таку просвітницьку роботу, розповідаємо людям про те, що їх чекає після евакуації. 

Пояснюємо, що держава все надасть — харчування, їжу, проживання. На днях, один із волонтерів Андрій їздив в Тернопільську область, зараз там йде розселення. Він сфотографував умови, в яких будуть жити люди — хороші умови, там 2-3 людей будуть жити в кімнаті, для дітей взагалі шикарні умови. Ми приїжджаємо з цими кадрами, спілкуємося з людьми, намагаємося їх вмовити поїхати», — розповідає Ігнат.

За словами чоловіка, його номер зараз є в близько тисячі осіб, все це врятовані люди, яким Ігнат намагається допомагати й досі. Відтак, допомагає з роботою, та «реабілітацією» як він каже. Волонтер наголошує, що люди, які евакуювалися проходять так званий реабілітаційний період, подібно до того, як це роблять пацієнти після хірургічного втручання.

«Ми не з тих волонтерів, які відвезли людей на вокзал і все — ми врятували Вам життя. Ми й надалі допомагаємо», — каже чоловік.

Діти в Бахмуті

Команда Ігната. Фото: особистий архів героя

На жаль в Бахмуті все ще залишаються родини з дітьми, які не хочуть евакуюватися, розповідає Ігнат. Діти залишаються там, оскільки так вирішили їхні батьки.

«Я не знаю чому так, з іншого боку, я розумію їх (ред.батьків) страхи, не розумію, чому зі сторони влади не приймаються певні кроки, щоб вивезти тих людей звіти. Я розумію, коли люди самі вирішують за своє життя, але коли у батьків, є відповідальність за дітей, то я не розумію, чому ми як суспільство стоїмо й нічого не робимо. Ми ж не дозволимо комусь поставити свою дитину посеред шосе — й дивитися зіб’є його машина чи ні. Тут ми дозволяємо батькам залишати дітей у смертельній небезпеці. Я думаю, що Кабмін мав б прийняти відповідне рішення», — каже Ігнат.

За його словами, зараз, як йому пояснили в органах опіки, діє обов’язкова евакуація, від якої люди можуть відмовитися. Ситуація в Бахмуті, як розповідає нам волонтер, важка: люди сидять без води й світла.

Виїзди на евакуацію команда намагається робити вдень, адже вночі це більш небезпечно. Зараз чоловіки збирають кошти на зимові шини для машини, адже дороги в місті вкрай складні. Щоб допомогти волонтерам – можна задонатити кошти на картку 5375 4112 0167 1901, або за посиланням.

Ігнат, додає, що вільного часу в команди небагато, переважно його займають самі ж планування наступної поїздки. Чоловіки кожного разу ризикують своїм життя, щоб врятувати чиєсь, за можливості рятують й тварин. Собак та котів у місті дуже багато, але вивезти їх всіх немає можливості, каже Ігнат. 

Фото: особистий архів героя

Читайте також: Любов переможе війну: історія одного кадру з Бахмута

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!