“Мій робочий інструмент — міномет 120”: артилеристка, яка обороняє Донеччину розповіла про свою роботу

Семаковська Тетяна 16:45, 3 Листопада 2023
Ілюстрація Бахмут IN. UA

3 листопада в Україні відзначають свято ракетних військ та артилерії. Саме вогнева підтримка наземних військ є визначальною на полі бою. Хто такі артилеристи, та з чого складається їх рутина? Ми поспілкувалися з артилеристкою Олександрою, жінка родом з Київської області, раніше працювала у тату-салоні, але від початку повномасштабної війни мобілізувалась й зараз служить в ЗСУ.

Редакція Бахмут.IN.UA розпитала Олександру про її будні на фронті й дізналася, хто саме може стати артилеристом, а також чому наша героїня не хотіла б, щоб жінки були в армії.

Робота артилериста не має графіку

Один із різновидів 120 міномету / з відкритих джерел

Олександра не планувала пов’язувати своє життя з армією. У цивільному житті жінка працювала у тату-салоні. Сама героїня родом з Київщини, але перші дні війни зустріла в Умані. Жінка вирішила, що має бути корисною та захищати свою країну, пройшла шлях від розвідниці до артилеристки, зараз вона обіймає посаду головного сержанта взводу. 

Олександра / Інстаграм

У артилериста немає чіткого графіка роботи. Кожен день виглядає по-різному. Інколи буває, що прокидатися треба вночі, взагалі не спати, а буває по-іншому. Все залежить від поставленої перед тобою задачі. Робота постійно одна й та сама: ти отримуєш БК (ред. бойовий комплект) й вистрілюєш БК.

Олександра // про специфіку роботи артилериста

Вона додає, що її робочий інструмент — міномет 120,  дальність стрільби — 5 кілометрів.

Ми запитали у артилеристки, чи не стикалася вона із гендерними стереотипами у армії. Жінка запевняє, що таких випадків у її досвіді не було.

Втім, потрібно розуміти, каже героїня, що працювати з чоловіками нелегко, інколи можуть бути специфічні жарти чи підвищені тони, бо всі на емоціях та виснажені. Своїм побратимам-артилеристам українка бажає сили й наснаги все витримати

Олександра отримала травму, служачи у піхоті

Ізюм після деокупації / Сергій Ниженко для РС

Олександра додає, що вона не одразу потрапила у війська артилерії, спершу жінка служила розвідницею, разом з побратимами вона звільняла від росіян Харківську область, зокрема Ізюм. У складі піхоти жінка отримала травму, але не демобілізувалась, а перевелась у війська артилерії.

Прийшовши в армію, я розуміла, що маю бути корисна. Здогадувалась, що не буду робити таку важку роботу, як піхота, хоча й там я була. Якщо у нас люди не будуть розуміти, що кожен повинен щось робити, то ця війна буде дуже тяжкою.

наголошує військовслужбовиця // про хід війни

Серед основних складнощів у своїй роботі, героїня вбачає недостатню кількість БК, часом доводилося працювати на трофейній техніці росіян, яка не була сучасною, згадує Олександра. 

А от бути артилеристом може кожен, хто має сильне бажання вчитися й бути корисним у армії, каже співрозмовниця.

Раніше, я навіть уявлення не мала, як виглядають міномети, а мої хлопці напевно уявити не могли, що вони служитимуть з дівчиною в артилерії, яка ще буде їх командиром. Життя так складається, що ніколи не вгадаєш, де будеш.

каже артилеристка // про свою роботу

Жінки в армії

Олександра на Донеччині / Інстаграм

В українській армії служить понад 40 тисяч жінок, але попри це, вона ще не до кінця адаптована під потреби жіночого тіла. Наприклад, тільки нещодавно у Міноборони презентували жіночу форму. Олександра розповідає, що жінкам в українській армії часто допомагають благодійні фонди чи організації, зокрема Землячки.

Примітка. Земляки — благодійний проєкт створений Ксенією Драганюк та Андрім Колесником. 3 1-го  березня 2022 року 2З землячки.Ukrainian Front” – майданчик для підтримки та забезпечення захисниць на фронті.

“У мене немає таких проблем, що немає часу на себе на службі. Якось я сиділа зі своїм командиром у бліндажі й фарбувала брови. Бо чому й ні? У мене є кишенька, де зберігається туш для вій, блиск для губ й олівець для брів. Тобі, як жінці, хочеться зробити собі якісь маленькі радощі, навіть якщо це просто пофарбувати брови.

каже героїня // Олександра

Водночас героїня каже, вона не хотіла б, щоб українські жінки служили в армії, бо хочеться їх зберегти. Однак, якщо людина має щире бажання вступити у ЗСУ та захищати дім, то їй нічого не завадить, каже Олександра.

Щоб підтримати роботу військовослужбовиці та її побратимів можна задонатити на банку: https://send.monobank.ua/jar/83mzrWdWDz. Ця банка є постійною, за зібрані кошти військові частково покривають витрати на ремонт автівок, а також на підготовку до зими.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Дізналася про війну в поїзді: художниця Маша Вишедська про життя, творчість та культуру (відеорепортаж)

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 18:17, 5 Червня 2024
Маша Вишедська / ілюстрація Бахмут IN.UA

Маша Вишедська — художниця з Бахмута, яка нині живе в Івано-Франківську. Вона поїхала з рідного Бахмута за кілька днів до початку великої війни.

Про життєвий шлях відомої художниці з Бахмута, творчість та плани на майбутнє дивіться у відеорепортажі Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Творчість в евакуації

За словами відомої художниці, війна застала її під час поїздки на поїзді до Івано-Франківська:

Вночі, 21 лютого, ми виїхали з Бахмута та приїхали до Києва. Там побачилися з усіма друзями. Зупинились у Тетяни Крюковської, з якою ми робити спільний проєкт у серпні. Погуляли, сходили навіть до синагоги, щоб познайомитись з моїм родичем. Вночі, 23 лютого, сіли на поїзд. Вже в поїзді ми дізнались новини, що почалося повномасштабне вторгнення,

Маша Вишедська // художниця з Бахмута

Художниця зараз планує їхати в Берлін, де вона буде брати участь в обговорені болючих питань, зокрема, вина, які можуть супроводжувати людей, які знаходяться у безпеці та продовжують жити.

Маша Вишедська також розповіла про те, який вплив має війна на культуру нашої країни. За її словами, зараз існує багато культурних діячів, які захищають країну та полишають на фронті свої життя. Водночас бахмутянка розуміє, що це наш шанс заявити про українську культуру на увесь світ, що вона — це не придаток до російської культури, а щось самостійне, самобутнє.

Більше цікавинок про життя, думки та плани бахмутської художниці, дізнавайтесь у нашому репортажі за посиланням.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Весняна красуня Бахмута або Що не так зі шкільними конкурсами краси

Семаковська Тетяна 18:00, 6 Травня 2024
Ілюстрація Бахмут IN.UA

В кінці березня 2024 року управління освіти Бахмутської міської ради опублікували результати конкурсу “Весняна красуня-2024”. Участь у заході взяли 18 конкурсанток з молодшої, середньої та старшої вікової категорії. У результаті було визначено переможниць. Однак, чи співмірні такі конкурси зі Стратегію впровадження гендерної рівності в сфері освіти? Під цю Стратегію власне й підпадають здобувачки і здобувачі освіти. Чи справді можна визначити “рівень дівочої краси” дитини та як такі конкурси впливають на самооцінку тих дітей, які не виграли?

Редакція дізнавалась офіційну відповідь від Бахмутського управління освіти, а також поспілкувалася з журналісткою Олександрою Козловою, яка досліджувала питання шкільних конкурсів краси.

Весняна красуня Бахмута:2024

25 березня 2024 року на сторінці управління освіти Бахмутської міськради опублікували результати конкурсу  “Весняна красуня Бахмута-2024” з таким підписом:

“Весну часто порівнюють із юною дівчиною, яка втілює в собі красу, чарівність і ніжність. Її усмішка — промінь сонця, що розтоплює сніг і пробуджує природу, вона розносить запах квітів, її голос — це спів солов’я. Саме тому в перший місяць весни, четвертий рік поспіль, за ініціативи Управління освіти Бахмутської міської ради проведено конкурс дівочої краси “Весняна красуня-2024!”.

 У конкурсі взяли участь 18 учениць закладів загальної середньої освіти. Дівчата готували візитівку,  у якій розказали про себе; створили фотоколажі в різноманітних образах “Дівоча врода – багатство України!”, продемонстрували свої таланти “Я Українка”.

Переглядаючи виступи учасниць, члени журі переконалися в тому, що бахмутські дівчата дуже багатогранні, розумні, талановиті, стильні. Незважаючи на війну вони не втрачають оптимізм, надію, блиск в очах, турбуються про власне здоров’я,  розуміючи, що воно є запорукою справжньої природної краси і вірять в перемогу!”, — пишуть на сторінці управління освіти.

Редакція звернулась безпосередньо до управління, щоб нам пояснили, яку цінність несе цей конкурс, та за якими критеріями визначали переможницю.

Що кажуть в управлінні освіти?

У відповіді нам повідомили, що конкурс організували та провели згідно плану роботи Бахмутського міського центру дітей та юнацтва, який зараз працює в евакуації, а метою конкурсу визначили наступне: 

  • підтримка обдарованої талановитої молоді; 
  • збереження, відродження та популяризація традицій, української культури; 
  • набуття цілісного сприйняття образу весняної краси;
  • виховання духовних, морально-етичних цінностей, любові до України та рідного краю.

Участь у конкурсі брали дівчатка (1-4 класи), (5-9 класи) та  (10-11) класи. Учасниці, які набрали найбільшу кількість балів у 3-х турах, отримали дипломи Бахмутського МЦДЮ, а решта – отримали дипломи учасниць та титули.

Як визначали “весняну красуню Бахмута”?

В управлінні освіти кажуть, що під час оцінювання члени журі керувалися критеріями, які визначені в Умовах проведення Конкурсу, однак які саме це критерії нам не повідомили ні в письмовій відповіді, ні вже пізніше в усній, коли ми телефонували до Вікторії Кальченко, представниці управління освіти. 

Конкурси краси поширюють стереотипи про “жіночу красу” / фото ілюстративне

“Кожна учасниця продемонструвала вміння презентувати себе, працювати з електронним ресурсами, демонструвати різний стиль одягу, свої таланти. До оцінювання залучалися як дорослі-педагоги, так і представники учнівського самоврядування. Досвід, який набувається в ході різноманітних конкурсів та змагань, — надзвичайно важливий для подальшого життя здобувачів освіти. У результаті участі дитина формує власне уявлення про свої можливості та самостверджується, адже кожна дитина унікальна і багатогранна”, — зазначають в управлінні освіти Бахмутської міської ради.

На питання чи співвідносяться Умови Конкурсу зі Стратегію впровадження гендерної рівності в сфері освіти до 2030 року та операційним планом заходів на 2022-2024 роки, затвердженими розпорядженням Кабміну — відповідають ствердно. 

Та додають, що діти набували навичок публічних виступів, досвіду самостійної роботи, розширили світогляд, творчі та інтелектуальні здібності. Що думає про такі конкурси краси журналістка Олександра Козлова?

Конкурси краси: потреба чи застаріла парадигма?

Олександра Козлова, журналістка, вона також досліджувала питання шкільних конкурсів краси. Вона зауважує, що подібні змагання проводять в більшості саме серед дівчат, а от юнаків залучають рідше. Та й у інформпросторі частіше можна знайти новини саме про титуловану Міс, ніж про Містера. Адже хлопчикам не насаджують з дитинства думки про те, що вони повинні бути красивими. Натомість це стає “привілеєм” дівчат.

Конкурси краси можуть розвивати коплекси, адже вони ідеалізують “стандартизовану красу” / фото з відкритих джерел

Попри те, що суспільство намагається відійти від стереотипів, що “дівчина повинна бути красивою” й на цьому її цілі закінчуються — конкурси краси не зменшують своєї популярності, у школах їх проводять досить часто. 

Втім самі назви таких заходів трансформуються, підкреслює фахівчиня, маючи на увазі, що саму назву “конкурс краси” заміняють на поняття “весняна красуня”, “міс ніжність”, “міс лагідність” тощо.

“Тобто, все-таки існує цей план про проведення конкурсів, але їх намагаються найменувати інакше, хоча суть від цього не міняється. Є такі конкурси, в яких акцент робиться на дефіле, чи на інших речах, які мають на меті продемонструвати лише зовнішність дівчинки, на яку часто дитина не може повпливати. Я чула про конкурс, де переможницю обирали за найдовшим волоссям, тобто, якщо дівчина не має довгої коси, то вона не красива виходить?”, — розмірковує фахівчиня про доречність таких заходів.

У відповіді управління освіти нам повідомили, що діти на конкурсі “Весняна красуня Бахмута-2024” могли сформувати адекватну самооцінку, втім, якщо дитина не перемогла — то чи не стане це навпаки для неї травмою?

“Я спілкувалася з дівчатами, які не вигравали конкурси краси, пам’ятаю, що вони були дуже-дуже засмучені, що перемогла інша конкурсантка. Тобто, таким чином нав’язується якась така думка, що ти маєш конкурувати з іншими дівчатами, тому що це базується на критеріях конкурсу”, — каже Олександра Козловська.

Які конкурси можуть допомогти дітям розкрити свої таланти?

Пані Олександра зауважує, що здорова конкуренція має бути в житті дитини, але аж ніяк не повинна ґрунтуватися на її вимірюванні “рівня краси”. 

Коли дитина свідомо йде на конкурс, де оцінюють зовнішність, то вона не може відповідати певним критеріям краси, цим стереотипним критеріям, й це насправді дуже сумно та розчаровує”, — говорить Олександра Козлова.

Тому школи мають організовувати конкурси, які відповідають освітньому процесу, а не об’єктивують і не сексуалізують дівчат. Це можуть бути конкурси, які показують вміння дітей, які можна відточити: музика, спів, танці, наука, креативність тощо. Тобто, вчителі та навчальні заклади поступово мають відходити від потреби проводити конкурси краси, які лише підкріпляють стереотипні маркери щодо жінок.

“Зовнішність цілком може бути частиною ідентичності дівчат, але просто це не має перетворюватися на об’єктивацію і нездорову конкуренцію, яка нав’язується суспільством”, — резюмує пані Олександра.

Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Аліса Чумак дружина військовополоненого

“Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмутянка Аліса — дружина військовополоненого нацгвардійця Дениса Чумака, який вже майже два роки знаходиться на території росії. Чоловік служив кінологом та був на Азовсталі, звідки […]

Віталій Шишкін, захисник Бахмута

Врятувався від російської ракети та вийшов живим з 6-годинного бою на Леваневського: історія військового з Бахмута

Військовий Віталій Шишкін родом з міста Бахмута, але перші години повномасштабного вторгнення чоловік зустрів неподалік від Маріуполя, село Гранітне. Обстріли тут почалися раніше, 20 лютого […]

Часів Яр

Депутат з Часів Яру розповів про роботу бойовим медиком в Бахмутській ТРО

Бойовий медик з Бахмутського ТРО на позивний “Зубна фея” раніше працював стоматологом у Часів Ярі, мав приватний кабінет. Крім того, чоловік був чинним депутатом міськради, […]