“Мій робочий інструмент — міномет 120”: артилеристка, яка обороняє Донеччину розповіла про свою роботу

Семаковська Тетяна 16:45, 3 Листопада 2023
Ілюстрація Бахмут IN. UA

3 листопада в Україні відзначають свято ракетних військ та артилерії. Саме вогнева підтримка наземних військ є визначальною на полі бою. Хто такі артилеристи, та з чого складається їх рутина? Ми поспілкувалися з артилеристкою Олександрою, жінка родом з Київської області, раніше працювала у тату-салоні, але від початку повномасштабної війни мобілізувалась й зараз служить в ЗСУ.

Редакція Бахмут.IN.UA розпитала Олександру про її будні на фронті й дізналася, хто саме може стати артилеристом, а також чому наша героїня не хотіла б, щоб жінки були в армії.

Робота артилериста не має графіку

Один із різновидів 120 міномету / з відкритих джерел

Олександра не планувала пов’язувати своє життя з армією. У цивільному житті жінка працювала у тату-салоні. Сама героїня родом з Київщини, але перші дні війни зустріла в Умані. Жінка вирішила, що має бути корисною та захищати свою країну, пройшла шлях від розвідниці до артилеристки, зараз вона обіймає посаду головного сержанта взводу. 

Олександра / Інстаграм

У артилериста немає чіткого графіка роботи. Кожен день виглядає по-різному. Інколи буває, що прокидатися треба вночі, взагалі не спати, а буває по-іншому. Все залежить від поставленої перед тобою задачі. Робота постійно одна й та сама: ти отримуєш БК (ред. бойовий комплект) й вистрілюєш БК.

Олександра // про специфіку роботи артилериста

Вона додає, що її робочий інструмент — міномет 120,  дальність стрільби — 5 кілометрів.

Ми запитали у артилеристки, чи не стикалася вона із гендерними стереотипами у армії. Жінка запевняє, що таких випадків у її досвіді не було.

Втім, потрібно розуміти, каже героїня, що працювати з чоловіками нелегко, інколи можуть бути специфічні жарти чи підвищені тони, бо всі на емоціях та виснажені. Своїм побратимам-артилеристам українка бажає сили й наснаги все витримати

Олександра отримала травму, служачи у піхоті

Ізюм після деокупації / Сергій Ниженко для РС

Олександра додає, що вона не одразу потрапила у війська артилерії, спершу жінка служила розвідницею, разом з побратимами вона звільняла від росіян Харківську область, зокрема Ізюм. У складі піхоти жінка отримала травму, але не демобілізувалась, а перевелась у війська артилерії.

Прийшовши в армію, я розуміла, що маю бути корисна. Здогадувалась, що не буду робити таку важку роботу, як піхота, хоча й там я була. Якщо у нас люди не будуть розуміти, що кожен повинен щось робити, то ця війна буде дуже тяжкою.

наголошує військовслужбовиця // про хід війни

Серед основних складнощів у своїй роботі, героїня вбачає недостатню кількість БК, часом доводилося працювати на трофейній техніці росіян, яка не була сучасною, згадує Олександра. 

А от бути артилеристом може кожен, хто має сильне бажання вчитися й бути корисним у армії, каже співрозмовниця.

Раніше, я навіть уявлення не мала, як виглядають міномети, а мої хлопці напевно уявити не могли, що вони служитимуть з дівчиною в артилерії, яка ще буде їх командиром. Життя так складається, що ніколи не вгадаєш, де будеш.

каже артилеристка // про свою роботу

Жінки в армії

Олександра на Донеччині / Інстаграм

В українській армії служить понад 40 тисяч жінок, але попри це, вона ще не до кінця адаптована під потреби жіночого тіла. Наприклад, тільки нещодавно у Міноборони презентували жіночу форму. Олександра розповідає, що жінкам в українській армії часто допомагають благодійні фонди чи організації, зокрема Землячки.

Примітка. Земляки — благодійний проєкт створений Ксенією Драганюк та Андрім Колесником. 3 1-го  березня 2022 року 2З землячки.Ukrainian Front” – майданчик для підтримки та забезпечення захисниць на фронті.

“У мене немає таких проблем, що немає часу на себе на службі. Якось я сиділа зі своїм командиром у бліндажі й фарбувала брови. Бо чому й ні? У мене є кишенька, де зберігається туш для вій, блиск для губ й олівець для брів. Тобі, як жінці, хочеться зробити собі якісь маленькі радощі, навіть якщо це просто пофарбувати брови.

каже героїня // Олександра

Водночас героїня каже, вона не хотіла б, щоб українські жінки служили в армії, бо хочеться їх зберегти. Однак, якщо людина має щире бажання вступити у ЗСУ та захищати дім, то їй нічого не завадить, каже Олександра.

Щоб підтримати роботу військовослужбовиці та її побратимів можна задонатити на банку: https://send.monobank.ua/jar/83mzrWdWDz. Ця банка є постійною, за зібрані кошти військові частково покривають витрати на ремонт автівок, а також на підготовку до зими.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Аліса Чумак дружина військовополоненого

“Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмутянка Аліса — дружина військовополоненого нацгвардійця Дениса Чумака, який вже майже два роки знаходиться на території росії. Чоловік служив кінологом та був на Азовсталі, звідки […]

Віталій Шишкін, захисник Бахмута

Врятувався від російської ракети та вийшов живим з 6-годинного бою на Леваневського: історія військового з Бахмута

Військовий Віталій Шишкін родом з міста Бахмута, але перші години повномасштабного вторгнення чоловік зустрів неподалік від Маріуполя, село Гранітне. Обстріли тут почалися раніше, 20 лютого […]

Часів Яр

Депутат з Часів Яру розповів про роботу бойовим медиком в Бахмутській ТРО

Бойовий медик з Бахмутського ТРО на позивний “Зубна фея” раніше працював стоматологом у Часів Ярі, мав приватний кабінет. Крім того, чоловік був чинним депутатом міськради, […]