Надихає однокласників вчити історію: як маленький українець популяризує Бахмут

Семаковська Тетяна 17:19, 4 Січня 2023

Screenshot 316 3f72b12-річний Мирослав — учень Бахмутської школи, зараз хлопчик, як і багато дітей навчається онлайн. Від початку повномасштабного вторгнення юнак зацікавився історією свого міста і тепер долучає до цього заняття однокласників. Ми дізналися у юного історика, як він працює над темами, за що любить Бахмут, а також поговорили з мамою хлопчика про його вподобання — про все це читайте в матеріалі.

Замість комп’ютерних ігор — історія

Screenshot 315 ff282

Мирослав. Фото: Особистий архів героїні

Пані Юля, мама Мирослава, розповіла нам про те, як син почав захоплюватися історією. За її словами, син цікавиться історією старовинного Бахмута, інформацію хлопчик шукає в мережі, робить пізнавальні короткі відео, які презентує своїм однокласникам. Окрім цього, Мирослав також інколи малює старовинні будівлі, щоб відтворити історичні портрети міста.

Мама Мирослава розповідає, що чималу роль в захопленні сина зіграла пані Марина, це класна керівниця хлопчика. Педагогиня заохочує дітей до творчості та самовираження. Нагадаємо, що ми розповідали історію пані Марини

«Наша вчителька  заохочує пізнавати, любити і цінувати  свою країну,  свій край, дізнаватись якомога більше про своє коріння. В сучасних реаліях це важливо, як ніколи, бо наші діти – це майбутнє нації», — каже пані Юля.

Мама Мирослава зазначає, що син сам шукає тему, потім інформацію та готує відео.

«Я вважаю, що це чудово, бо це таке заняття, можна сказати доросле. Це такі речі, які розвивають любов до України. Для мене це гордість, що дитина цікавиться такими матеріалами, історією міста. Ми звідкись походимо, маємо коріння. Це місто в якому ми живемо, воно має культуру, походження. Ось це бажання — знати як було раніше, і як це переплітається дуже важливо. Це класна ідея, я рада, що моя дитина не просто так просиджує час за комп’ютерними іграми, а займається таким хобі», — розповідає пані Юля.

Як створюється історичний контент?

Screenshot 317 89c32

Скріншот із відео Мирослава. 

Ми запитали і в самого Мирослава про його захоплення. Хлопчик розповів, що до вивчення історії рідного міста його спонукала війна. Цікавитися історією Мирослав почав в травні, коли евакуювався з міста.

«Тоді почалося руйнування міста і я подумав, чому б мене не дізнатися інформацію про те, як в Бахмуті було раніше. Хотів дізнатися про старовинні будівлі. Хоч ми й були в складі російської імперії, ця історія вона проявляється в архітектурі. Ще до російської імперії на території Бахмута жили й половці, і скіфи…», — каже Мирослав.

За словами хлопчика, він шукає інформацію у відкритих джерелах. Також бере інформацію від краєзнавців Бахмутського краєзнавчого музею і тих фахівців, які працюють в галузі історії.

«Я беру світлину, яка є в загальному доступі, всі її бачили чи знають. Однак, буває, що я знаходжу таку інформацію про світлину, якої ще не знають. Наведу приклад: була у нас така Торгова Площа, там багато будівель та вивісок. Я намагаюся це прочитати, вичитати, бо якість фото погана. Таким чином я розумію, що там продавали, хто там жив, клаптик за клаптиком збираю інформацію, а потім роблю відео», — ділиться тонкощами процесу Мирослав.

Онлайн-навчання, ділиться міркуваннями Мирослав легше, але звісно що, діти сумують за школою та живим спілкування.

Плани на майбутнє

Screenshot 318 ee0ff

Пані Марина, класна керівниця Мирослава. Фото: особистий архів героїні

За словами юнака, кожний матеріал забирає різний час, буває, що можна швидко впоратися, а буває, що часу на один матеріал йде багато. В середньому відео хлопчика тривають 2-4 хвилини, інколи 5 хвилин. 

Однокласникам, таке захоплення Мирослава, також до вподоби. Пані Марина, каже Мирослав, влаштовувала для класу конференцію на якій юнак розповідав про старовинні будівлі Бахмута. Педагогиня заохочує учня продовжувати займатися історією, як каже сам Мирослав, вона рекламує його. 

«Мені найбільше запам’яталася Торгова Площа в Бахмуті. Сама Площа свідчить, що це європейське місто, тому що ми були центром Бахмутського повіту. Це була столиця Донбасу до 1939 року, це було єдине місто де розвивалася торгівля», — відповідає Мирослав на питання про те, яка тема йому найбільше закарбувалася. 

Мирослав наголошує, що в майбутньому планує створити свій Ютуб-канал, де розміщуватиме пізнавальні історичні ролики, щоб самі бахмутяни та всі охочі могли більше дізнатися про історію міста Бахмута.

Головне фото: Українська правда

Читайте також: Бахмутська зірочка: як 8-річна Катерина підкорює головні музичні сцени України

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Бахмутяни відкрили перше незалежне медіа у Вільногірську: відеорепортаж

Микола Ситник 14:30, 13 Квітня 2024
Перше незалежне ЗМІ у Вільногірську
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Громадська організація “Бахмутська фортеця” працює з 2015 року. Одна із засновниць організації бахмутянка Альона Щекодіна після повномасштабного вторгнення росії в Україну евакуювалась у Вільногірськ. У цій громаді не працювало жодне медіа, тож команда, яка мала досвід створення та розвитку громадського медіапорталу Бахмут IN.UA, вирішила відкрити медіа рішень й тут, аби надати місцевим доступ до перевіреної та якісної інформації, комунікувати про проблеми, шукати рішення і змінювати громаду на краще. 

Наша команда побувала на відкритті сайту Вільногірськ IN.UA. Більше про цю знакову для громади подію дивіться у сюжеті Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Вільногірськ IN.UA — перше незалежне ЗМІ громади

Примітка. Вільногірськ IN.UA — перше незалежне медіа розвитку Вільногірської громади. Це майданчик, де висвітлюються події, заходи, підіймаються проблеми та шукаються варіанти їх вирішення. Його журналісти пишуть новини про місто, район та Дніпропетровську область, а також про жителів міста та переселенців, для яких Вільногірськ став другим домом.

“Я релокувалася з Бахмуту саме у Вільногірську громаду, і з нашої організації була сама тут. Познайомилася з місцевими мешканцями, з переселенцями. Зрозуміла під час спілкування, що тут не вистачає професійного, офіційного медіаресурсу. Так, тут працює офіційний канал міської ради і в Telegram, і в Facebook. Але людям важко отримувати офіційну й об’єктивну інформацію. Тому ми з командою вирішили, що тут треба відкрити офіційний медіаресурс”, — розповіла керівниця проєкту Вільногірськ IN.UA Альона Щекодіна.

Команда видання спонукає мешканців брати участь у житті громади заради позитивних змін. Медіапортал у 2024 році створила ГО “Бахмутська Фортеця”, започаткувавши мережу сайтів платформи Бахмут IN.UA.

Загалом наша мета глобальна — допомагати впроваджувати демократію в нашому суспільстві. Поступово, маленькими кроками кожного дня ми це робимо,

наголосила Ганна Бокова // головна редакторка Бахмут IN.UA та Вільногірськ IN.UA

Перше ЗМІ Вільногірська має на меті надати місцевим мешканцям доступ до перевіреної та якісної інформації, комунікувати про проблеми, шукати рішення, змінюючи громаду на краще.

“Ми б хотіли зробити свій внесок у розвиток громади. Ми б хотіли, щоб жителі розуміли, що до нас можна звернутися з будь-яких питань, з будь-якими проблемами, і ми можемо хоч якось наблизитися до вирішення цих проблем”, — додала випускова редакторка Вільногірськ IN.UA Олександра Зоз.

Більше про перше незалежне медіа у Вільногірську дивіться у нашому новому відеосюжеті:

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Одна камера — одне бажання: як волонтери дарують дітям мрію в обмін на фотокартку

Семаковська Тетяна 16:00, 11 Квітня 2024
Волонтери / фото Бахмут IN.UA

26-річний Артем Скороходько — один із засновників фотопроєкту Behind Blue Eyes (За блакитними очима). У межах цієї ініціативи діти із деокупованих сіл на плівку фотографують свої будні в деокупованих селах. Починалося все із волонтерських доставок гуманітарної допомоги, а потім прийшла ідея допомагати дітям дивитися на світ через об’єктив камери. В обмін на фото малеча отримує бажаний подарунок.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Артемом Скороходько та дізналася в нього, як працює незвичний проєкт зсередини, чи планують долучати до нього Донеччину та, які найнезвичніші бажання загадують українські діти

Допомога дітям на деокупованих територіях

Дмитро Зубков та Артем Скороходько разом допомагають людям з деокупованих сіл. Спочатку чоловіки забезпечували людей продуктами, їздили у села на Чернігівщину. Згодом у Лукашівці — це невелике село було під окупацією трохи менш як місяць, волонтери познайомилися з місцевими дітьми. Декільком з зацікавлених роздали одноразові плівкові камери, щоб вони могли відволіктися та спробувати себе у ролі фотографів, по той бік об’єктива. Власне, так з’явилася ідея проєкту Behind Blue Eyes. 

346250131 1380286406162039 7276185912048899980 n 7a751
Діти в деокупованих селах / фото Behind Blue Eyes

Молода ініціатива вже майже рік допомагає робити дітей на деокупованих територіях щасливішими. 

Ми продовжуємо свою роботу, їздимо в маленькі села й стараємося покрити всі області, які постраждали від війни. Мова йде про прифронтові й про деокуповані території. Зараз ми шукаємо донорів, в планах є деякі цікаві проєкти,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Серед робіт ініціативи буде зйомка документальної стрічки про дитячі мрії під час війни й створення артбуку про творчість та проблематику її виховання у регіонах України. Крім того, як каже Артем, разом з командою планують створити платформу для спілкування з дітьми, яким вони допомагали, щоб підтримувати постійний контакт.

Наймолодшому учаснику акції з фотоплівкою 7 років

346298024 196262369944714 4587439492984799369 n 37cd9
Дівчинка з лялькою / фото Behind Blue Eyes

Артем пояснює як працює проєкт зсередини. Наприклад, перші фотоплівки дітям вони закупляли за власні кошти, потім допомогли донати, а згодом камери надіслали благодійники з інших країн, які дізналися про проєкт. Зазвичай, діти фільмують своє життя протягом одного, або одного з половиною тижня. Потім плівку надсилають до волонтерів поштою разом зі списком бажань.

У нас була багатодітна сім’я, де найменшому було три роки й діти разом фотографували. Але правильніше буде сказати, що наймолодшому учаснику було 7 років. В середньому на громаду ми даємо 10 камер, все залежить від кількості охочих, й ми також розраховуємо на свої сили. Якщо умовно ми роздаємо 10 камер, то ми зобов’язуємося виконати 10 бажань. Тому ми шукаємо золоту середину. Як показує практика, десь 10% дітей йдуть на контакт й зацікавлюються фотокамерою,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

308024864 812628286447419 1030176574702528163 n 5c178
Це фото зробила 11-річна дівчинка Валя з села Лукашівка / фото Behind Blue Eyes

Зараз цей проєкт працює у селах Запорізької, Чернігівської та Київської областей. Як каже Артем вони планують робити це частіше й розширювати географію, на Донеччину волонтери вже приїздили в деокупований Лиман та селах під ним, також будуть відвідувати Харківщину.

Нас позитивно сприймають у громадах, ми привозимо продукти, смаколики для малечі, й разом з ним роздаємо фотоплівки, дітям, які виявляють зацікавленість в цьому,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Дівчинка, яка мала найбільше незвичайне бажання

Артем Скороходько пригадує, що за весь час волонтерства у списку бажань дітей жодного разу не опинився комп’ютер, це приємно дивує каже Артем.

Або нове покоління вже загалом не цікавлять комп’ютери, або в селах це вже не якийсь гіперактуальний девайс. Мене це дивує, що нікому не потрібний комп’ютер. Одна дівчинка у нас попросила шиншилу. Це було бажання, тож ми її придбали, а разом з тваринкою всі потрібні доповнення. Ще одна дитина попросила ляльку й поїхати в Польщу,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Ваня живе в прифронтовому місті / фото Behind Blue Eyes

Співзасновник благодійної ініціативи додає, що з усіма дітьми, з якими він спілкувався склалися теплі взаємини. Допомагає ще й той факт, що волонтери приїздять не з разовою допомогою, а регулярно таким чином зав’язується довірливе спілкування.

Ми зі всіма дітьми товаришуємо, але виділити когось одного виділити важко. Є такий хлопчик Ваня, він живе в прифронтовому селі в Запорізькій області, 5 кілометрів від фронту. Ми один до одного прикипіли він пише до мене, ми спілкуємося,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Як підтримати проєкт

Засновники Behind Blue Eyes створили монобанку на підтримку проєкту, також є реквізити PayPal та ПриватБанку. Ознайомитися й задонати кошти можна за посиланням.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Перше незалежне ЗМІ у Вільногірську

Бахмутяни відкрили перше незалежне медіа у Вільногірську: відеорепортаж

Громадська організація “Бахмутська фортеця” працює з 2015 року. Одна із засновниць організації бахмутянка Альона Щекодіна після повномасштабного вторгнення росії в Україну евакуювалась у Вільногірськ. У […]

14:30, 13.04.2024 Микола Ситник
IMG 3146 f21ac

Одна камера — одне бажання: як волонтери дарують дітям мрію в обмін на фотокартку

26-річний Артем Скороходько — один із засновників фотопроєкту Behind Blue Eyes (За блакитними очима). У межах цієї ініціативи діти із деокупованих сіл на плівку фотографують […]

Яна Баришева – двічі переселенка

Двічі переселенка та вчителька з Бахмута: розповідаємо історію Яни Баришевої

Яна Баришева — двічі переселенка. Жінка родом із Дебальцевого, після початку війни у 2014 році вона евакуювалась у Бахмут. Тут донеччанка розпочала власну справу та […]

14:00, 06.04.2024 Микола Ситник
Ситуація на ринку праці

Втрата роботи серед переселенців/переселенок: чи є пріоритет на посади для чоловіків або жінок

Через російське вторгнення мільйони людей залишилися без роботи. Серед них — і мешканці та мешканки Бахмутської громади. Скільки людей вже знайшло роботу та чи є […]

13:05, 30.03.2024 Микола Ситник
Бахмутянка, яка знайшла житло

Як бахмутянка отримала дім: життя переселенців у містечку Хансена

“Містечко Хансена” – це нові домівки для переселенців у Тарасівці на Київщині, які збудували благодійники. Оселю здають у безоплатну оренду терміном на 5 років. Бахмутянка […]