Військовий Віталій Шишкін родом з міста Бахмута, але перші години повномасштабного вторгнення чоловік зустрів неподалік від Маріуполя, село Гранітне. Обстріли тут почалися раніше, 20 лютого чоловік вже телефонував рідним — відчував, що насувається війна.
Яким Віталій запам’ятав Бахмут та чому цивільні на війні — це тягар для військових?
Мама казала “Не треба, ти ще молодий”
У Бахмуті є район Літака, так його називають місцеві, саме тут народився й жив Віталій з родиною. Навчався в 12 та 18 школі, а коли хлопцю виповнилося 18 років він підписав контракт зі Збройними Силами України.
На дворі був 2018 рік, війна на Донбасі активно тривала, тож мама Віталіка спочатку відмовляла його від ідеї пов’язати життя з армією, а от тато навпаки підтримав таке рішення сина. Юнак підписав контракт на спеціальність стрілка-піхотинця з Бахмутською 54-бригадою, служив у батальйоні 25-ої окремої мотопіхотної бригади “Київська Русь”.
Мама намагалася відмовити, казала: “Не треба, ти ще молодий”. Але своїм навчання в армії я був задоволений, на той час. Навчали нас буквально всьому, не тільки стрілковому бою, але й фаху розвідника, піхотинця, були курси снайперів.
згадує Віталій // про шлях в армії
Війна зустріла біля Маріуполя
Про те, що повномасштабна війна в Україні буде — військовий не сумнівався, каже, що все до цього йшло. Перші години вторгнення Віталій з побратимами застав неподалік від Маріуполя, село Гранітне.
Але це почалося не так, як у всій Україні 24 лютого, а з числа 16. Все до цього йшло, рано чи пізно, це мало початися. В двадцятих числах я вже дзвонив рідним. Попереджав друзів, близьких, що й в нашому місті щось буде.
каже війьковий // про події лютого 2022
Віталій бував у Маріуполі по робочих завданнях, відвідував госпіталі, возив гуманітарку ще до повномасштабного вторгнення, зараз це місто під російською окупацією. Маріуполь, чоловік запам’ятав, як велике промислове місто.
В грудні та лютому 2022 року військові спостерігали, як до кордонів стягуються російські солдати. Це не було схоже на попередні роки, росіян було дуже багато, як і їх техніки, каже Віталій. Російські танки та БМП (Бойова машина піхоти) їхали день та вночі, вони навіть не переховувалися, додає чоловік.
Під час цього періоду почали проявляти себе й місцеві жителі села, у якому дислокувалися побратими Віталія, були люди, які підтримували українських військових, але вистачало й тих, хто відкрито чекав росію. На питання, чому так могло скластися Віталій відповідає наступне:
У всіх нас є родичі з Росії, або майже у всіх…Кожен родич подзвонить, спитає щось, щось розкаже, й так все починається. Російська пропаганда має великий вплив. Тож, її, як й ворога, не можна, не дооцінювати.
говорить захисник // про роспропаганду
Бахмут мав готуватися до міських боїв
В серпні 2022 року підрозділ Віталія зайшов на позиції в Бахмуті, хлопці базувалися тут по вересень, далі їх вивели на доукомплектування, в жовтні повернули назад. Місто тоді ще було цілим. Бахмутяни надіялися, що так буде й надалі, але згодом лінія фронту почала сунутися в сторону Зайцевого, кілометрів до Бахмута залишалося все менше, лінія фронту розтягувалася.
Військові вже тоді розуміли, що у Бахмуті будуть точитися міські бої, для росіян було важливо взяти це місто, аби показати, що вони щось можуть, говорить військовий.
Багато людей у це не вірили, казали, що Рева (ред. мер міста) домовиться, й Бахмут не будуть чіпати. Мені це не було незрозуміло, про що саме він може домовитися з тою стороною.
говорить Віталій // про оборону Бахмута
Вже осінню 2022 року люди почали відноситися до військових із засторогою, не довіряли, пригадує герой у розмові. Бувало, що захисникам докоряли за те, що вони селяться в будинках, стріляють по росіянах із житлових масивів тощо. Віталій додає, він питав у людей, навіщо вони залишаються в місті, у якому немає води, світла та інших комунікацій — чимало бахмутян відповідали, що не поїдуть, бо тут мають дім.
Я цього не розумію, це просто матеріальне, це просто квартира. Вам, що важливіше: ця квартира, чи ваше життя? Ви хочете тут залишитися назавжди, вас привалить завалами й родичі будуть вас шукати.
говорить військовий // про бажання цивільних залишатися в місті
Ще одна річ, яку не міг зрозуміти чоловік — це мами, які залишалися з дітьми у місті. Також були батьки, які ховали дітей від волонтерів та поліції, пригадує герой. Мотиви цих людей й досі незрозумілі Віталію. Загалом цивільні під час боїв у місті підставляють себе під загрозу, каже Віталій, й стають тягарем для військових.
Людям, які залишалися в Бахмуті максимально намагалися допомогти
Попри те, що військові мали основне завдання у Бахмуті, вони встигали ще допомагати цивільним, які залишилися в місті. Наприклад, Віталій забезпечував усім необхідним свій район — Квадрат. Людям привозив хліб із власних запасів, консервації, крупи, воду, солодощі, джеми, рибу, тушонку, загалом все що могли віддати від частини. Військові привозили навіть медиків для цивільних, людям видавали ліки, слухали серце, лікували сезонні застуди тощо.
Часто Віталій разом із побратимами вмовляли бахмутян евакуюватися, безкоштовно довозили до Дніпра, були ті, хто погоджувався, але таких не багато.
Неприємним сюрпризом було те, що потім окремі бахмутяни, які переїхали до росії звинувачували військових у розстрілах, прильотах, розповідали, що їм ніхто не допомагав, ділиться Віталій. Він додає, на одному із російських каналів він побачив свою землячку, яка жила з ним в одному районі, жінка звинувачувала ЗСУ у всіх негараздах. Були ті, хто шпигував за пересуванням військових.
Але цих осіб було небагато, а проукраїнське населення підтримувало ЗСУ. Зокрема, волонтерка Наталя Роменська до останньої можливості перебувала в Бахмуті, аби допомагати захисникам. Лікарка Олена Воронова лікувала воїнів від застуди, травм. Й таких бахмутян було немало.
Додамо, що СБУ слідкує за подібними інцидентами. Випадки, коли проросійські особи “зливають” позиції ЗСУ, фіксують у різних областях України, останній трагічний інцидент відбувся на Харківщині.
Окупанти вдарили по кафе в селі Гроза на Харківщині. У кафе відбувалися поминки за військовослужбовцем, приліт російської ракети вбив 51 людину. Серед них шестирічна дитина. Місцеві підозрюють, що самі односельчани стали зрадниками, які повідомили російській стороні про масове скупчення людей.
Росіяни потроху знищували Бахмут, будинок за будинком, вулиця за вулицею. Віталій каже, що він не був здивований руйнуванням, бо це тактика війни росіян — знищувати міста, залишати за собою випалену землю, як це було в Сирії та Чечні.
Я очікував, що від міста нічого не залишаться. Росіяни закидували будинок за будинком всім чим можна, а потім заходили у будівлю. Як тільки почалися бої в районі Опитного, ми вже все зрозуміли, що міста не лишиться.
каже військовий // про тактику росіян
В січні 2023 року бригаду Віталія перекинули на навчання, їх проводили на Херсонщині, а далі бригаду повернули під Авдіївку. Наступна зупинка знову Бахмут, тут батальйон базувався аж до середини травня 2023 року.
Якби росіяни не були настільки сильними, то ми б звільняли наші території швидше
Бої за Бахмут тривали кілька місяців, весною 2023 року вже почалися сутички поблизу залізничного вокзалу. 12 травня для Віталія та його побратимів відбувся один із найважчих боїв біля магазину “Любимий”, бій тривав 6 годин.
Росіяни закидували всім чим можна, пригадує чоловік, 6 годин пролетіли дуже швидко. Чоловікам вдалося вийти цілими завдяки артилеристам, які допомогли відбити атаку. Це далеко не одиничний випадок. Ще один був, коли бригаді Віталія вдалося уникнути російського ПТУРа.
Було дуже небезпечно, поки ми їхали над нами ПТУР (ред. протитанкова керована ракета) розірвався просто на дорозі. Але не попав Слава Богу, бо ми їхали дуже швидко. Ось цей підйом на Красному Селі — його потрібно було дуже швидко проїжджати, бо росіяни на той час контролювали висоти Кліщіївки.
розказує піхотинець // про події в Бахмуті
Недооцінювати противника не можна, вважає Віталій. Звісно, є росіяни, які потрапляють в полон на третій день, стають гарматним м’ясом, як учасники ПВК “Вагнер”. Але навіть той самий “Вагнер”, який часто зображували, як скупчення зеків має сильних бійців, каже герой. Тих, кому не подобаються темпи контрнаступу, чоловік запрошує в Бахмут, аби на власні очі побачити, з чим мають справу ЗСУ.
Разом з Віталієм місто Бахмут захищають його земляки:
- Боєць ТрО “Грузин”;
- вчитель історії з позивним “Завуч”;
- воїн з місцевого ТРО Руслан Петренко ;
- активіст Андрій Шостак;
- волонтер й зоозахисник Сергій Литовченко;
- популяризатор вертепів Андрій Тимчак;
- аеророзвідник Дмитро.
Якби росіяни не були настільки сильними, то ми б звільняли наші території набагато швидше. Там є спеціалісти, які все роблять, як книжка пише. Там сидять не хлопчики, які воюють два дні. Там дуже важко.
Віталій Шишкін // про російську армію
Інколи їздили в Костянтинівку в кафе за тортом Наполеоном
Ми попросили героя поділитися своєю улюбленою їжею. Виявилося, що це карбонара та торт Наполеон. Однак дістати солодощі, коли ти у місті поруч з фронтом, не так й легко. До грудня 2022 року в Бахмуті була нормальна логістика, згадує Віталій, тоді були відкриті дві дороги на Бахмут через Часів Яр та Костянтинівку.
Навіть самі військові могли їздити, щоб щось придбати, наприклад гарячу їжу. Військовим видавали сухпайки, втім, каже Віталій, хотілося хоча б інколи їсти домашні харчі. А готувати в Бахмуті для них – не було кому.
Моя улюблена їжа – це паста карбонара, а з солодкого я люблю їсти торт Наполеон. Його продавали у Костянтинівці біля заправки, там таке невелике кафе було, де власники самі робили Наполеон. Чи я їхав, чи побратим у Костянтинівку, то ми обов’язково заказували торт.
згадує захисник // про будні на фронті
У Бахмут чоловік хотів би повернутися після війни, каже, що чудово розуміє, що це відбудеться нешвидко, бо після відвоювання міста буде його розмінування, а потім відбудова. Своє місто чоловік бачить таким, як раніше. Віталій отримав поранення, зараз він на лікуванні в Одесі, далі чекає комісія ВЛК. Одеса бахмутянину до душі, бо тут колоритні та добрі люди.
Як подякувати військовому?
Наостанок ми вирішили запитати Віталія дуже актуальне питання, яке турбує багатьох цивільних: Як подякувати військовому?
Чоловік каже, що достатньо буде просто підійти та щиро висловитися, військові цінують чесні наміри.
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
