Останні тижні, місяці Бахмут не сходить зі стрічок новин, про український Бахмут почули навіть в Конгресі США. В соцмережах українці привертають увагу до міста і за допомогою світлин, фільмів чи поезії. Вірші про Бахмут заполонили українські Тік-Ток та Інстаграм. Ми поспілкувалися з Валентиною Дуневич, дівчина пише вірші, серед її поезії є й вірш присвячений нашому Бахмуту.
Історія одного віршу
***
Бахмут.
як тільки чую,
відразу болить ось тут, (в зоні серця)
хочу стільки сказати, але мовчу.
гортаю стрічку новин:
«в мене під Бахмутом загинув син»,
«зниклий безвісти брат, був у Бахмуті»,
«я знаю Бахмут, у мене там хлопець,
а в мене там чоловік,
а в мене батько там зник».
Донецький біль навіть в тилу в тіло проник
якщо вам здається, що нічого не відбувається
то весь тил відчуває Донецьку вібрацію
***
Валентина Дуневич. Фото: особистий архів героїні
Цей вірш Валентина написала не просто так, тривалий час в її рідному місті було затишшя, а потім в Івано-Франківськ почали масово привозити загиблих бійців з Бахмутського напрямку.
«Донеччина болить, всю Україну болить Донеччина і не написати про це, не закарбувати…Я могла написати правдивіше, але цей вірш не протримався б довго на платформах через скарги. Мені дуже важливо, коли я писала про Бахмут, аби хлопці й дівчата, які там, і ті люди знали, що в тилу про Бахмут пам’ятають щодня. Основна мета моїх віршів аби люди не забували, що війна триває. Дуже важко писати про такі міста, про таких воїнів…», — розповідає Валентина.
Як Валентина почала писати вірші?
Валентина Дуневич згадує, що почала писати вірші, ще в 13 років.
«Це звичайна історія, стандартна я не взаємно закохалася і якби тоді все понеслося. Мені потрібно було кудись виливати свої емоції і я не думала, що я вмію писати вірші. Просто взяла листок і ручку, просто описувала те, що відчуваю і воно якось почало римуватися. Власне, з того воно все й пішло», — каже дівчина.
Дідусь та мама Валентини також писали, каже дівчина, тож ймовірно хист міг передатися від рідних, зазначає Валентина.
Дівчина не обирає тему для віршів, натхнення приходить просто за побутовими справами: на кухні, під час покупок в магазині, на вулиці. Буває так, що вірш можна написати за 5 хвилин, а буває так, що цілі місяці йдуть на нього.
Читайте також: «Карфаген має бути зруйновано»: сім’я Лук’янових з Бахмута про евакуацію в Дніпро
Боротьба на інформаційному фронті
Валентина Дуневич. Фото: особистий архів героїні
Через війну в Україні багато людей втратили роботу, Валентина також з цим зіштовхнулася. Однак дівчина не опустила руки, а почала власну боротьбу на інформаційному фронті.
«Якось так склалося, що війна навпаки дала мені поштовх на те аби я почала писати. Я так проживала свої емоції. У мене був один ресурс – це соціальні мережі, я втратила роботу і в мене з’явилося доволі багато вільного часу. Тоді зрозуміла, що я можу вести інформаційну війну. Я знаю як працюють соцмережі, тому що працюю в маркетингу. Я знаю як створювати вірусний контент і я подумала, що я маю щось робити. В мене є мій інформаційний фронт і ось на ньому я маю боротися», — пригадує Валентина той період.
Дівчина робила ролики з віршами, самостійно озвучувала накладала субтитри, вкладала світлини із загиблими українцями, Таким чином Валентина прагнула привернути увагу європейців до війни в Україні.
Зброя в кожного своя
«Війна нагадала мені хто я є, що я вмію і яка є моя зброя. Моя зброя — слово. Моя зброя — рима…», — запевняє дівчина.
Вірші дівчини блокували в соцмережах, їй довелося змінювати деякі слова та фото, щоб запустити його знову. Також Валентині заблокували сторінку в Тік-Ток через вірші про війну, в соцмережі її вірш “Мені лише три місяці” переглянули 5 мільйонів людей.. Це були люди з різних країн, які просили перекласти поезію на англійську, португальську та італійську мови. Дівчина разом з однодумцями перекладала поезію.
До слова, в Італії не дозволили зачитати переклад вірша, пригадує Валентина. Поезію Валентини демонстрували навіть на саміті.
«Те, як розійшовся цей вірш світом для мене стало своєрідним знаком від Бога: “Валя не зупиняйся пиши”. Далі був вірш про Маріуполь, вірш про Азовсталь, коли тривала оборона…Вміння підібрати слова так, щоб вони торкалися серця — це є моя сила», — каже дівчина.
Валентина Дуневич. Фото: особистий архів героїні
Вірш “Мені лише три місяці”
***
Мені лише три місяці і я нічого не розумію
я чув голосні звуки з вулиці коли сидів у підвалі з мамою
мені лише рік і я ще не знаю, що я сирота
що батьків вбили у Харкові,
мені дали молока
і я живу в поляків у Кракові
***
Мені лише п’ять
мій татко мене обіймає
коли обстріл за обстрілом
пів ночі ракети летять
мені лише десять.
я чув звук не одної гранати.
мама каже: “нас скоро відпустять”
і я повернуся у свою кімнату.
***
Мені вчора було п’ятнадцять…
моя молодша сестра мене запитала:
“Чому люди на дворі валяються?”
я мовчки її обійняла і..
не змогла пояснити, що то..
наша мама…
***
Мені двадцять один.
я втратила батька в бою за Каховку.
маму вбили російські солдати,
коли вона просто пішла по воду…
***
мені тридцять два.
я у підвалі обіймаю дітей.
без світла, їжі, води і тепла
бачила кілька жахливих смертей
***
мені п’ятдесят
мої діти поїхали в Польщу.
я грію їсти на вулиці
і підгодовую чужих кошенят.
***
мені вже сімдесят сім.
мої діти та внуки у сховищі
зруйнували гради москальські наш дім
із міста зробили кладовище.
***
Я солдат, що пішов добровольцем
мені від вісімнадцяти до шістдесяти.
Я взяв у руки рушницю й буду твоїм охоронцем
Завжди…
Я повернусь живим, обіцяю,
але перед цим я помщуся!
За кожну дитину,
За кожну пролиту крові краплину
За кожну вагітну,
Стареньку,
За кожну хатину
За кожну сльозу пролиту за сина!
За Маріуполь, Донецьк і Луганськ
Гостомель, Каховку, Охтирку
За Київ, за Крим і за кожну людину,
Що тепер у братських могилах…
Фото: особистий архів героїні
Читайте також: «Потрапили під обстріл й поїхали далі»: як волонтери евакуювали тварин з Бахмутської громади
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!