Не могла не написати про Бахмут: як поетеса Валентина Дуневич підтримує ЗСУ з тилу

Семаковська Тетяна 11:44, 28 Грудня 2022

Screenshot 286 204f8Останні тижні, місяці Бахмут не сходить зі стрічок новин, про український Бахмут почули навіть в Конгресі США. В соцмережах українці привертають увагу до міста і за допомогою світлин, фільмів чи поезії. Вірші про Бахмут заполонили українські Тік-Ток та Інстаграм. Ми поспілкувалися з Валентиною Дуневич, дівчина пише вірші, серед її поезії є й вірш присвячений нашому Бахмуту.

Історія одного віршу

***

Бахмут.

як тільки чую,

відразу болить ось тут, (в зоні серця)

хочу стільки сказати, але мовчу.

гортаю стрічку новин:

«в мене під Бахмутом загинув син»,

«зниклий безвісти брат, був у Бахмуті»,

«я знаю Бахмут, у мене там хлопець,

а в мене там чоловік,

а в мене батько там зник».

Донецький біль навіть в тилу в тіло проник

якщо вам здається, що нічого не відбувається

то весь тил відчуває Донецьку вібрацію

***

Screenshot 291 24f06

Валентина Дуневич. Фото: особистий архів героїні

Цей вірш Валентина написала не просто так, тривалий час в її рідному місті було затишшя, а потім в Івано-Франківськ почали масово привозити загиблих бійців з Бахмутського напрямку.

«Донеччина болить, всю Україну болить Донеччина і не написати про це, не закарбувати…Я могла написати правдивіше, але цей вірш не протримався б довго на платформах через скарги. Мені дуже важливо, коли я писала про Бахмут, аби хлопці й дівчата, які там, і ті люди знали, що в тилу про Бахмут пам’ятають щодня. Основна мета моїх віршів аби люди не забували, що війна триває. Дуже важко писати про такі міста, про таких воїнів…», — розповідає Валентина.

Як Валентина почала писати вірші?

Валентина Дуневич згадує, що почала писати вірші, ще в 13 років.

«Це звичайна історія, стандартна я не взаємно закохалася і якби тоді все понеслося. Мені потрібно було кудись виливати свої емоції і я не думала, що я вмію писати вірші. Просто взяла листок і ручку, просто описувала те, що відчуваю і воно якось почало римуватися. Власне, з того воно все й пішло», — каже дівчина.

Дідусь та мама Валентини також писали, каже дівчина, тож ймовірно хист міг передатися від рідних, зазначає Валентина.

Дівчина не обирає тему для віршів, натхнення приходить просто за побутовими справами: на кухні, під час покупок в магазині, на вулиці. Буває так, що вірш можна написати за 5 хвилин, а буває так, що цілі місяці йдуть на нього.

Читайте також: «Карфаген має бути зруйновано»: сім’я Лук’янових з Бахмута про евакуацію в Дніпро

Боротьба на інформаційному фронті

Screenshot 287 b2a80

Валентина Дуневич. Фото: особистий архів героїні

Через війну в Україні багато людей втратили роботу, Валентина також з цим зіштовхнулася. Однак дівчина не опустила руки, а почала власну боротьбу на інформаційному фронті. 

«Якось так склалося, що війна навпаки дала мені поштовх на те аби я почала писати. Я так проживала свої емоції. У мене був один ресурс – це соціальні мережі, я втратила роботу і в мене з’явилося доволі багато вільного часу. Тоді зрозуміла, що я можу вести інформаційну війну. Я знаю як працюють соцмережі, тому що працюю в маркетингу. Я знаю як створювати вірусний контент і я подумала, що я маю щось робити. В мене є мій інформаційний фронт і ось на ньому я маю боротися», — пригадує Валентина той період.

Дівчина робила ролики з віршами, самостійно озвучувала накладала субтитри, вкладала світлини із загиблими українцями, Таким чином Валентина прагнула привернути увагу європейців до війни в Україні.

Зброя в кожного своя

«Війна нагадала мені хто я є, що я вмію і яка є моя зброя. Моя зброя — слово. Моя зброя — рима…», — запевняє дівчина.

Вірші дівчини блокували в соцмережах, їй довелося змінювати деякі слова та фото, щоб запустити його знову. Також Валентині заблокували сторінку в Тік-Ток через вірші про війну, в соцмережі її вірш “Мені лише три місяці” переглянули 5 мільйонів людей.. Це були люди з різних країн, які просили перекласти поезію на англійську, португальську та італійську мови. Дівчина разом з однодумцями перекладала поезію.

До слова, в Італії не дозволили зачитати переклад вірша, пригадує Валентина. Поезію Валентини демонстрували навіть на саміті.

«Те, як розійшовся цей вірш світом для мене стало своєрідним знаком від Бога: “Валя не зупиняйся пиши”. Далі був вірш про Маріуполь, вірш про Азовсталь, коли тривала оборона…Вміння підібрати слова так, щоб вони торкалися серця — це є моя сила», — каже дівчина.

Screenshot 289 7fada

Валентина Дуневич. Фото: особистий архів героїні

Вірш “Мені лише три місяці”

***

Мені лише три місяці і я нічого не розумію

я чув голосні звуки з вулиці коли сидів у підвалі з мамою

мені лише рік і я ще не знаю, що я сирота

що батьків вбили у Харкові,

мені дали молока

і я живу в поляків у Кракові

***

Мені лише п’ять

мій татко мене обіймає

коли обстріл за обстрілом

пів ночі ракети летять

мені лише десять.

я чув звук не одної гранати.

мама каже: “нас скоро відпустять”

і я повернуся у свою кімнату.

***

Мені вчора було п’ятнадцять…

моя молодша сестра мене запитала:

“Чому люди на дворі валяються?”

я мовчки її обійняла і..

не змогла пояснити, що то..

наша мама…

***

Мені двадцять один.

я втратила батька в бою за Каховку.

маму вбили російські солдати,

коли вона просто пішла по воду…

***

мені тридцять два.

я у підвалі обіймаю дітей.

без світла, їжі, води і тепла

бачила кілька жахливих смертей

***

мені п’ятдесят

мої діти поїхали в Польщу.

я грію їсти на вулиці

і підгодовую чужих кошенят.

***

мені вже сімдесят сім.

мої діти та внуки у сховищі

зруйнували гради москальські наш дім

із міста зробили кладовище.

***

Я солдат, що пішов добровольцем

мені від вісімнадцяти до шістдесяти.

Я взяв у руки рушницю й буду твоїм охоронцем

Завжди…

Я повернусь живим, обіцяю,

але перед цим я помщуся!

За кожну дитину,

За кожну пролиту крові краплину

За кожну вагітну,

Стареньку,

За кожну хатину

За кожну сльозу пролиту за сина!

За Маріуполь, Донецьк і Луганськ

Гостомель, Каховку, Охтирку

За Київ, за Крим і за кожну людину,

Що тепер у братських могилах…

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: «Потрапили під обстріл й поїхали далі»: як волонтери евакуювали тварин з Бахмутської громади

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

“Вся країна — це потенційний волонтер”: як бахмутські волонтери наближають перемогу

Семаковська Тетяна 15:00, 27 Лютого 2024
Українські волонтери / фото Бахмут Український

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

Є такі потреби, які зараз стосуються військових — це мороз. Забезпечуємо теплими речами, термобілизною, кариматами й обладнання прицільне, тепловізійне. Це те, що вирішує на полі бою ситуацію… Якщо ми говоримо про цивільних — це теж теплі речі, буржуйки для тих, хто залишився в тих містах, де волонтери намагаються якось відправити генератори, бензин, паливо, буржуйки, щоб люди пристосувалися до нового сезону. На перспективу ми маємо готуватися налагоджувати життя людей, які залишилися без своїх домівок, які виїхали, які ще перебувають в інших містах, більш безпечних. Волонтери мають в цьому об’єднатися і робити все необхідне, щоб зробити умови для людей, які були вимушені переїхати,

Віктор Зіпір // голова громадської організації “Бахмут Український”

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

У нас вся країна — це потенційний волонтер. Коли в країні біда — народ звісно чекає від держави певних дій, але він починає діяти й сам,

Віктор Зіпір // голова громадської організації “Бахмут Український”

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Screenshot 179 ec565
Марина Шажко разом з волонтерками Бахмутського товариства захисту тварин / фото з особистого архіву героїні

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

Зараз в нас 163 тваринки з різними життєвими історіями… Також ми хвилюємося про долю безхатніх тваринок, які залишилися в місті, тому при першій можливості передаємо туди корма з перевізником. Роздачею корму займається чоловік, який завжди допомагав нам з притулком,

Марина Шажко // керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

297988696 5370648099684914 7370130798731349370 n 9e2d5
Інна Гайдай / Фото: Фейсбук

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

Я більше телефоністка ніж волонтерка. На жаль я не зможу розрахувати скільки у нас є людей, бо у команді волонтерів, які нам допомагають дуже багато людей й вони то поповнюються, то змінюються. У нас є наш волонтер Андрій, в якого в команді є Клавдія, Наталя… У нас також дуже багато помічників по Україні. Сказати якусь кількість точну я не можу, я вважаю, що зараз волонтери — це всі люди, які щось роблять для когось…,

Інна Гайдай // бахмутська волонтерка

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Наодинці в новому місті: як знайти друзів та однодумців після евакуації?

Семаковська Тетяна 17:55, 13 Січня 2023

cute ga0cddffb7 1920 a7677Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

317860860 526823459355910 214461758514573183 n f9009

“Вся країна — це потенційний волонтер”: як бахмутські волонтери наближають перемогу

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами […]

cute ga0cddffb7 1920 a7677

Наодинці в новому місті: як знайти друзів та однодумців після евакуації?

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в […]

rehabilitation ge41868820 1920 61295

Новий законопроєкт для осіб з інвалідністю: які переваги та недоліки

Через повномасштабне російське вторгнення і цивільні й військові громадяни України, на жаль, отримують поранення. Деякі з них закінчуються ампутацією кінцівок, внаслідок чого людина набуває статусу […]

eggs g80a8a026c 1920 ae9b5

Продукти та ліки: де придбати у Бахмуті?

Наразі, майже 90% мешканців Бахмутської громади, а це понад 70 тисяч осіб, вже переїхали до більш безпечних регіонів або тимчасово покинули територію України. Однак, в […]

Screenshot 264 bb6a8

Тенденції 2022: що стало з Бахмутом і бахмутянами

Цього року вкрай складно підбивати підсумки, бо в більшості українців всі плани та мрії полетіли шкереберть. Водночас цей рік зробив нас сильнішими, мужнішими, сміливішими й […]