Катерина Руссо — відома бахмутська волонтерка, зоозахисниця й співзасновниця «Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”». Жінка не вперше вивозить тварин з гарячих точок, остання евакуація була з Іванівського. Зараз цей населений пункт залишився майже без людей, через постійні російські обстріли люди евакуювалися, проте в селі залишилися тварини. Як вивозили худобу — нам розповіла пані Катерина.

Евакуація з Іванівського

Щоб вивезти тварин з гарячої точки команда волонтерів заздалегідь готувалася, зокрема шукали спецтранспорт, привезли корм.  Люди, які евакуювалися з села залишили багато тварин, каже волонтерка.

«Ми приїхали ще в п’ятницю і поки ми шукали транспорт для худоби й собак, привезли тваринам їжу. Зробили це для того, щоб ще якийсь час ці тварини змогли протриматися. Річ у тому, що в селі вже майже не залишилося людей й відповідно й запасів їжі теж», — каже пані Катерина.

До тварин привезли корм, зерно, траву, сіно, а згодом волонтери знайшли й спецтранспорт для евакуації, пригадує пані Катерина. До слова, тварин рятували й харківські волонтери. Команда працювала злагоджено, пригадує героїня. 

Як розповідає Катерина, кількість волонтерів для кожної евакуації потрібна різна. Якщо мова йде про невелику евакуацію вистачає двох людей, якщо ж тварин багато – близько 4 осіб.

«Ми завантажили корів, баранчика, поросят, кроликів ну й собачок. Потрапили під обстріл і поїхали з ними. Це вже не вперше ми потрапляємо під обстріл, виїхали, живі й добре», — пригадує пані Катерина.

Свійських тварин евакуювали в Дніпропетровську область, собак забрали також до Дніпра. Тут притулок готується до зими.

Як проводять евакуації та яка їхня справжня ціна?

Руїни Yampol Zoo після 5 місяців російської окупації. Фото: Olha Kyrylenko

Евакуаціями тварин команда займається вже декілька місяців. Рятували тварин із зоопарку в Ямполі — віслюків, ламу, коней, свиней, козла, тому досвід у волонтерки чималий. У Ямполі, пригадує волонтерка, тварини п’ять місяців провели в російській окупації і були дуже перелякані.

«Всі евакуації, які ми робимо насамперед націлені на те, щоб забрати хворих, поранених тварин. Більшість цих тварин дуже бояться гучних звуків, вони налякані. По різному тварини переживають — хтось бекає, хтось мукає, як корова. Ти розумієш тварину, розумієш, що їй страшно й все, розмовляєш із нею, заспокоюєш», — каже волонтерка.

Загалом від початку повномасштабного вторгнення волонтери евакуювали тварин з майже усіх гарячих точок Донеччини — це Лиман, Бахмут, Куп’янськ. 

«З нашої команди троє людей потрапили в полон влітку 2022 року у Лисичанську. Поки що вони не повернулися з полону. У мене страху вже немає, я з Бахмута і війна для мене почалася у 2014 році. Ми звикли до цього. Ми постійно всі ці роки чули вибухи, ракети не прилітали, на голову не падали, але все ж людина звикає до того… І страху вже немає», — каже волонтерка.

Жінка додає, що боїться за членів команди та тварин, а от за власне життя чомусь не хвилюється.

Як каже пані Катерина, до волонтерів часто звертаються господарі тварин, які евакуювалися, проте з різних причин залишили домашніх улюбленців. Часом, щоб знайти переляканих тварин використовують й креативні способи. Одного разу, щоб знайти кішок, волонтери використали запис голосу їхніх господарів, на якому вони називали їх на ім’я, каже пані Катерина.

Головне фото: ілюстративне, Фейсбук сторінка пані Катерини

Читайте також: «Ми привозимо хліб і люди його цілують»: як Людмила Біла допомагає ЗСУ та дітям в Бахмуті

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

 

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!