Ангеліна Шостак від початку війни на Донбасі є волонтеркою. Жінка, родом з Краматорська, але вже 14 років живе на два міста, одним із яких і є Бахмут. Починала з пошиття української патріотичної символіки, зокрема синьо-жовтих стягів. До слова, пані Ангеліна самостійно опанувала швейну машинку, рідні героїні — чоловік та син, зараз боронять Україну на Сході. В цей час пані Ангеліна активно волонтерить, зокрема вона започаткувала свій проєкт — «лапки» для ЗСУ. Про нього, колекцію вишиванок та евакуацію на Тернопільщину — читайте в матеріалі.

Лапки для ЗСУ

Як каже Ангеліна Шостак, ми часто звикли назвати бійців із ЗСУ котиками, а у котиків — є лапки, з посмішкою розповідає героїня. Невеличкі милі подушки у формі котячих лапок й виготовляє власноруч краматорчанка. Робить це сама, називає себе «волонтером-одиначкою», проте обсяги робіт великі. Такі подушки є не тільки красивими, але й  дуже зручними, ділиться героїня. Також, пані Ангеліна почала шити подушки для діток загиблих або полонених героїв — це подушки у формі сов. Такі звірята дуже подобаються діткам. Зараз такі подарунки готуються до Дня Святого Миколая та Різдва, а після свят, пані Ангеліна, планує продовжувати шити подушки на постійній основі.

Подушки у формі сов, які шиє пані Ангеліна. Фото: Фейсбук

«Цей проєкт я започаткувала ще в 2016 році. Тоді я пошила подушечки із зображенням янгола. Хотілося передати через них тепло й турботу захисникам. Зараз, з настанням гарячої фази війни, я згадала за цей проєкт знову. Річ у тому, що наш син 5 червня був поранений, була контузія, він потрапив до госпіталю. Як волонтер, і як мати, яка відчуває, що її дитина в госпіталі — я подумала, що сину було б приємно, зручно — мати таку подушку. Я розробила модель подушки у формі котячих лапок», — каже пані Ангеліна.

Подушки краматорчанка виготовляє з флісу, наповнює холлофайбером, ці матеріали є гіпоалергенними. Також подушки жінка виготовляє на замовлення, але діткам та ЗСУ передає безкоштовно. Окрім того, такі подушки дуже приємні на дотик, розповідає героїня. Вона додає, що шити навчилася сама, в дев’ятому класі на випускний пошила собі спідницю й блузку.

Лапки, які Ангеліна Шостак шиє для ЗСУ. Фото: Фейсбук

«Є фантазія і є мої золоті ручки, ніяких секретів», — з посмішкою ділиться, пані Ангеліна.

До слова, на перших етапах, всі витрати Ангеліна з чоловіком брали на себе, працювали на ентузіазмі. Згодом у соцмережах люди почали замовляти подушки на замовлення, тож хобі почали приносити дохід. Жінка також отримує пенсію по інвалідності, з цих коштів закупляли матеріали, які не є бюджетними, зараз тканина сильно подорожчала, каже героїня. Щоб мати змогу продовжувати шити такі подушки для ЗСУ та діток, пані Ангеліна, закликала небайдужих доєднатися, щоб закупити матеріали.

Чоловіки на фронті

Пані Ангеліна з українським прапором. Фото: Фейсбук

Коханий та син пані Ангеліни сьогодні боронять Україну в лавах ЗСУ. На війні син жінки отримав поранення.

«У нього було два епізоди в житті, коли  Господь його вберіг, поруч був янгол-охоронець: 28 квітня, тоді загинув його побратим, ракета влучила в місце де вони дислокувалися, і 5 червня – тоді син з контузією потрапив до госпіталю. Так, само моя вдячність і повага до військових — це такі подушки, у них я вкладаю любов. Ми маємо показувати своїми діями, що ніхто не забутий, щоб це не були пусті слова», — каже жінка.

Зв’язок з рідними жінка підтримує телефоном, вдячна, що є Старлінки, які забезпечують спілкування:

«Зазвичай спілкування у нас проходить так, як у більшості дружин й мам. Прошу ставити “+” у месенджер. Вони мені зранку плюснули – я спокійна. Я в принципі така, що знаю — все буде добре. Потрібно свої думки спрямовувати в русло позитиву і направляти на перемогу. Але “+” від моїх рідних, це вже такий знак, що все добре»

Залежність від вишиванок

Ангеліна та Андрій Шостак. Фото: Фейсбук

На думку волонтерки, українці повинні активно брати участь у громадському житті, вимагати перейменовувати зросійщені вулиці та активно просувати українську культуру в маси. Пані Ангеліна, як і її родина, має чітку українську позицію, а ще жінка захоплюється вишиванками. В розмові ділиться, що має близько 20 вишиванок і любить їх одягати щодня.

«У мене є залежність від вишиванок, в гардеробі точно є близько 20. Ми з Андрієм вінчалися й придбали собі сорочки з Франківщини. Коли ми евакуювалися 14 березня, ми збиралися, в цей час була тривога, Краматорськ обстрілювали, я взяла велику валізу, куди поклала всі вишиванки. Я зараз в Борщеві, але тут вишиванки носять лише на свята, а я тут ходжу весь час у вишиванках. Мене вже всі знають, я приходжу кудись й мені кажуть: — «Ну ви знову у вишиванці, ви така гарна, така файна», — згадує пані Ангеліна.

Героїня зазначає, що її мама дуже багато вишивала. Як стверджує, пані Ангеліна, вишиванка — пасує жінці, навіть краще, ніж маленька чорна сукня.

Життя в евакуації

Декоративні подушки, які виготовляє героїня. Фото: Фейсбук

Є чимало історій, коли переселенці зіштовхувалися з негативним досвідом. Ми дізналися у пані Ангеліни, як її прийняла Тернопільщина. За словами героїні місто зустріло її дуже тепло. 

«До переселенців ставлення дуже добре. Був випадок, який це охарактеризує. Я вдома забула своє посвідчення по інвалідності, у мене було фото на телефоні, в ЦНАПі мені повірили й оформили документи. До нас ставлення, як до переселенців іноді краще, ніж переселенців до місцевих. Бувають випадки на ґрунті мови, коли переселенці не хочуть використовувати мову, не хочуть вчити і вимагають, щоб їм не ставили зауваження стосовно мови», — каже пані Ангеліна.

Українська мова в житті Ангеліни

За словами, пані Ангеліни, вона, як і її чоловік, навчалися в той період, коли вивчення української мови можна було виключити. Попри те, батьки пари цього не зробили. В класі української мови було дуже мало учнів, пригадує пані Ангеліна.

«За це ми дуже вдячні нашим батькам. До 2004 року я була абсолютно аполітичною. Новини у нас були російськомовні, але коли сталась Помаранчева революція — ми тоді вперше 5 канал подивились. З того часу, саме це було як перемикач такий…Я націоналістка в такому розумінні саме як нація. Я українка і я цим пишаюся», — каже героїня.

Фото: Фейсбук

Читайте також: «Бажаю побратимам, щоб їхні рідні були в безпеці»: військовий про початок війни на Донбасі, волонтерство й Старлінки

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!