Майже в кожному українському місті його видатні мешканці можуть отримати звання почесного громадянина, яке містить в собі ряд пільг для такої особи. В Бахмутській міській територіальній громаді також є Положення про присвоєння звання почесного громадянина міста, але отримати його можуть тільки живі люди й тільки раз на рік. А от, якщо військовий чи військова загинули захищаючи Бахмут, то наразі вшанувати їх так не можуть, бо це не передбачено, й звернень таких до міськради не було.

Редакція дізналася про це з відповіді на наш запит, але ми детально дослідили цю тему та побачили потенційне рішення, яке знайшли у Вільногірській громаді, що на Дніпропетровщині.

Почесний громадянин міста Бахмут

Чинне Положення про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Бахмута” датоване 2017 роком. Тоді ж Фінансовому управлінню Бахмутської міської ради доручили щорічно передбачати в бюджет міста кошти на виплату матеріальної допомоги таким громадянам.

У дійсному Положенні сказано, що звання почесного громадянина присвоюється громадянам України, які є уродженцями міста Бахмут та проживають або проживали у місті Бахмут.

Саме рішення про присвоєння почесний громадянин міста Бахмут ухвалює Бахмутська міська рада лише раз на рік, перед Днем міста.

Але є важливий нюанс: навіть якщо військовий був з Бахмута та загинув захищаючи це місто, він не отримає звання почесного, адже посмертно зазначене звання не присвоюється. Тільки за життя людини і один раз.

У відповіді на запит нам повідомили, що власне родини загиблих бахмутян з питання присвоєння звання “Почесного громадянина міста” не зверталися. Але це не свідчить, про те, що немає такої потреби. 

Примітка. До прикладу, в одному з запитів до міськради ми уточнювали, яку допомогу по забезпеченню житлом надали мешканцям. Нам також повідомили, що до міської ради ніхто не звертався за такою допомогою. Очевидно, що потреба в житлі для мешканців громади дуже актуальна, нам постійно пишуть в коментарях про це наші користувачі. 

Додамо, що матеріальна допомога для бахмутян, чиї рідні загинули на війні — передбачена. Однак, вшанування пам’яті немає. Не всі бахмутяни знатимуть про те, що чимало військових з їх міста віддали своє життя за нього. У Telegram-каналі Бахмут живе тут ми провели опитування серед бахмутян. Участь у ньому взяли 356 людей, 90% з яких вважають, що потрібно надавати звання почесного громадянина міста загиблим військовим.

Більшість питань про вшанування пам’яті загиблих падають на плечі самих рідих цих військових. Наприклад, бахмутянка Тетяна Бірман самостійно збирала підписи, аби її чоловіку Марату надали звання Героя України. Ми запитали пані Тетяну її думку про присвоювання звання почесного громадянина міста її загиблому чоловіку. 

Жінка пояснює, що їй хотілося б, аби така можливість була, адже її рідний віддав життя, захищаючи країну. До міськради з цим питанням вона не зверталася, бо не знає до кого. Тетяна не бачила інформацію про те, хто міг б їй допомогти з цим.

“Для мене важливо це, бо я сама з Бахмута, чоловік брав участь у звільнені міста (ред. у 2014). Він любив наше місто і Донбас взагалі. Куди звертатися з цим не знаю”, – пояснює бахмутянка.

Такі історії — це звична практика для родин, які втратили найближчих людей: батька, маму, дружина, чоловіка, сина та брата, коханого й кохану. Втім місцева влада може допомогти родичам загиблого вшанувати його пам’ять різними способами, один із них це надання звання почесного громадянина міста. Так роблять у Вільногірській громаді, що на Дніпропетровщині.  

Як у Вільногірську  розроблювали положення про присвоєння почесного мешканця міста загиблим військовим?

Тетяна Звягінцева — мешканка Вільногірська. Жінка втратила сина на війні у 2018 році. За кілька місяців після поховання вона вирішила ініціювати присвоєння звання почесного мешканця міста своєму сину. 

“Згідно з  тодішнім положенням звання почесного мешканця міста надавали лікарям, колишнім мерам тощо. А нам дали нагороду “Людина року” у Вільногірську. Тоді було мало  тих, що втратили на війні рідних, тому нас не чули”, — пригадує Тетяна.

Після цього вільногірка якийсь час не підіймала цю тему, аж поки не почалася повномасштабна війна.

Тетяна зібрала разом родини, які втратили рідних, та знову почала просувати цю ідею. Згодом жінка неофіційно стала головою спільноти родин загиблих міста Вільногірська. Вона звернулася до міської ради з пропозицією розробити нове Положення для рідних загиблих військовослужбовців, адже у Вільногірській МТГ також не було можливості надавати звання посмертно. Першим підтримав ідею місцевий депутат Антон Боклаг, а розробляв саме положення депутат Олександр Бобошко. 

“Я запропонував надавати це звання загиблим на війні захисникам з Вільногірська, і зараз це звання присвоюється їм автоматично”, — каже Антон Боклаг.

Автоматичне присвоєння стало можливим завдяки співпраці з місцевим ТЦК (територіальним центром комплектування), який першим дізнається про загибель військового та передає ці дані до міської ради. Положення розробляли протягом 5 місяців та ухвалили під час воєнного стану. Воно вже успішно діє, а родини загиблих отримують фінансову допомогу у розмірі 10 тисяч гривень, пояснює Тетяна.Рідні мають можливість вносити у положення пропозиції та покращувати його. 

Жінка додає, що не завжди люди, які не мають у родині військових або не мають співчуття, розуміють, навіщо давати такі звання. Вона сама стикалася з подібними коментарями. Щодо тих, які не розуміють, навіщо надавати звання почесного громадянина міста загиблим військовим, висловився Антон Боклаг.

“Найголовніша цінність – це життя, а люди його віддали, захищаючи нас, і ставити питання, чому їм присвоюється звання – це нелогічно, мабуть, взагалі”, — розмірковує Антон Боклаг.

Від ідеї про можливість надання почесного звання загиблим військовим до її реалізації минуло 5 місяців, пояснює Олександр Бобошко. Розробляючи Положення для Вільногірської громади він брав за основу старе Положення, затверджене ще з 2000 року, а також орієнтувався на інші громади в Україні, які вшановують військових почесними званнями посмертно.

“Дуже багато в цьому Положенні було саме правок стосовно етики та моральності. Їх пропонували  родичі загиблих. Тетяна Звягінцева постійно на зв’язку зі мною була, пропонувала свої варіанти, я їх туди включав, обговорював з керівниками департаментів”, — пояснює Олександр Бобошко.

Ознайомитися з самим положенням Вільногірської громади, яке дозволяє посмертно нагороджувати військових можна тут.

Також на сайті міської ради розробили окремий розділ, де зібрана інформація про загиблих героїв громади. Звання почесного громадянина вже отримали понад 5 десятків осіб.

Ми звернулися до юристки (за бажанням фахівчині ми не розкриваємо її ім’я) аби дізнатися, чи можливо під час воєнного стану розробити чи доповнити дійсне Положення для Бахмутської громади. 

Змінити положення чи розробити нове?

Фахівчиня на запит редакції дослідила Положення в Україні, які дозволяють надавати звання почесного громадянина загиблим військовим. Юристка пояснює, що різниця у них, в більшості випадків, полягає лише у переліку документів, які подають на кандидатуру та пільгах, яке це звання дає. Положення Бахмутської громади взагалі такої можливості не передбачає. 

На думку юристки,  для Бахмутської громади оптимальним рішенням буде Положення у новій редакції. відповідно до статті 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» це можливо зробити розпорядженням керівника військової адміністрації. Тому, що керівник ВА наділяється такими повноваженнями відповідно до постанови Верховної Ради. Мається на увазі повноваженнями міської ради, виконавчих органів та міського голови. Тому рішення може прийматися одноосібно керівником адміністрації, каже експертка.

Ми також попросили розглянути , чи може ВА відмовити у наданні подібного звання через розголошення кількості загиблих  в громаді. 

“Така заборона діє в межах загальної кількості по Україні, і вона для журналістів. Знову ж, більшість громад на сайтах оприлюднює списки військових, яким ці звання присвоєні. Тому в цьому я проблеми не бачу. В положенні можна прописати, що рішення щодо кожної особи приймається окремо, і тоді як такого списку не буде (хіба що на запит на публічну інформацію). Однак кількість військових, які мають звання почесних громадян — не є тотожним кількості загиблих в цілому. Крім того, можна приховувати звання цих осіб і місце де вони служили”, — пояснює юристка.

Бахмутянка та членкиня команди Бахмут IN.UA Альона Щекодіна, яка зараз проживає у Вільногірську, додає, що в цій громаді отримати звання почесного громадянина можуть й ті військові, які не народилась у Вільногірській громаді, але проживали там і  пішли захищати Україну.

“Я хочу, щоб наших загиблих бахмутян теж вшановували. Щоб  зберегти пам’ять про них та їх подвиг для громади. Це найменше, що ми можемо наразі зробити для наших героїв”, — пояснює Альона Щекодіна.

Бахмутянин Володимир Березін — відомий активіст та волонтер, зараз він перебуває в евакуації на Тернопільщині. З 2014 року Березін порушував питання про присвоєння почесного громадянина загиблим захисникам та захисницям у громаді.

“Тут в Бережанах всі загиблі дівчата та хлопці мають звання почесних. Це така пошана. А яку пошану ми віддаємо? Мені завжди кажуть, що у нас в Положенні немає можливості давати звання почесного. Ну то зробіть розпорядження (ред. мається на увазі Положення, яке дозволятиме надавати звання ПГ посмертно)!” — обурюється активіст.

Примітка. 19 червня 2023 року редакція опублікувала матеріал про комуністів та прихильників «русского міра», яких можна було знайти у списку почесних громадян Бахмуту. Серед цих осіб було чимало тих, хто підтримували агресивну російську політику у різні часи. Ми звернулися до міськради із запитом про позбавлення трьох громадян такого статусу, йдеться про Сергєєва Артема Федоровича; Чапліна Івана Григоровича та Чубанова Василя Сергійовича. Цих осіб позбавили статусу почесних.

Березін додає, що починати надавати звання почесного слід з героїв, які вже віддали своє життя на незалежність України. Це Артем Мірошниченко, Дмитро Чернявський та інші.

Питання етичності присвоювання звання почесного громадянина загиблим військовим

Не тільки юридичні аспекти слід врахувати при присвоєнні звання почесного громадянина, але й питання етичності. Юристка пояснює, що не поодинокими є випадки, коли родичі визнають померлим військового, хоча достовірно ідентифікувати, що це саме він неможливо. Тобто не було ДНК тесту, наприклад, або якщо людину визнано за рішенням суду померлою (що ґрунтується на показах свідків). 

Отже, теоретично може виникнути ситуація, коли з часом особа, якій надали звання почесного громадянина посмертно, може виявитися живою. Тому ці випадки також доречно передбачити в новій редакції Положення. Крім того, каже фахівчиня каже, що слід врахувати й бойові заслуги чи звання військового при наданні йому статусу почесного громадянина, аби уникнути тих випадків, коли статус почесного можуть присвоїти особі, яка мала суперечливі факти у військовій біографії. 

Втім з цим можуть працювати окремі працівники міськради, які будуть досліджувати етичність надання такого статусу людині. У будь-якому випадку цю можливість слід розглянути для Бахмутської громади. Як ми бачимо від опитаних рідних загиблих — запит є, але люди не знають куди з цим звертатися. 

Своєю чергою, редакція Бахмут IN.UA створила відкрите звернення до Бахмутської міської ради, Бахмутської міської цивільної адміністрації, у якому закликає переглянути чинне  Положення громади та надати можливість надати звання почесного громадянина загиблим захисникам та захисницям з Бахмута та громади.

Читайте також:

• Шлях Дмитра Чернявського: як жив та за що боровся Герой України
• “Адвокати ігнорують”: як просувається справа щодо вбивства Артема Мирошниченка
• Перейменування вулиць в Бахмуті: що думають ОМС та активісти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадяни України, які не мають достатнього стажу для отримання пенсії або належать до певних категорій осіб з інвалідністю, можуть оформити державну фінансову підтримку. Подати заяву на отримання виплат можна дистанційно через портал Пенсійного фонду України (ПФУ).

Про це повідомили в ПФУ.

Соціальна допомога замість пенсії

Державна виплата призначається людям, які не отримують пенсію або соціальну допомогу по інвалідності з дитинства. Головною умовою для більшості заявників є низький рівень доходів. Середньомісячний сукупний дохід людини за останні шість місяців не має перевищувати 2595 гривень. Це розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановлений на 1 січня 2026 року.

Вимога щодо фінансового ліміту не застосовується для . осіб з інвалідністю першої групи; . дітей померлого годувальника.

Процедура подачі заяви через портал

Для дистанційного оформлення необхідно авторизуватися на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду за допомогою кваліфікованого електронного підпису. В особистому кабінеті потрібно обрати розділ “Комунікації з ПФУ” та знайти послугу “Допомога особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю”.

В електронній анкеті необхідно вказати такі дані:

• особиста інформація заявника;
• місце проживання та реєстрації;
• сімейний стан;
• інформація про документ для посвідчення особи;
• бажаний вид допомоги;
• дані про членів родини та їхні доходи, якщо виплата залежить від фінансового стану сім’ї.

Способи виплати та вимоги до документів

Отримувати державні кошти можна двома шляхами:

• через банківський рахунок, заздалегідь вказавши реквізити та відділення банку;
• через поштове відділення з можливістю доставки додому або отриманням у відділенні.

До заяви необхідно додати скан-копії підтверджуючих документів. Вони мають бути кольоровими, зробленими з оригіналів та містити чітке зображення. Допустимі формати файлів — JPG або PDF, а розмір кожного не повинен перевищувати 1 мегабайт. Рекомендована роздільна здатність сканування становить 300 dpi.

Після внесення всіх даних заяву треба перевірити, підписати електронним підписом та надіслати на розгляд. Відстежувати статус обробки звернення можна в особистому кабінеті у розділі “Мої звернення”. Електронний формат дозволяє завершити всю процедуру без фізичного відвідування установ.

Читайте також:

Оформлення пенсійного посвідчення у 2026 році: інструкція та перелік документів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні паралельно функціонують дві різні житлові програми — “єВідновлення”, яка створена для компенсації за знищене житло, та програма надання житлових ваучерів для учасників бойових дій з числа внутрішньо переміщених осіб. Через різне призначення документів виникає плутанина щодо того, хто і на що має право.

Детальніше про те, чи можна отримати сертифікат та ваучер одночасно, розповіли юристи з Юридичного порадника ВПО.

Державні житлові програми

Житловий ваучер є електронним платіжним документом. Його сума фіксована і становить 2 мільйони гривень. Ваучер надається виключно переселенцям, які проживали на тимчасово окупованих територіях. Право на його отримання мають наступні категорії:

• учасники бойових дій;
• особи з інвалідністю внаслідок війни з числа військовослужбовців та членів добровольчих формувань.

Право на отримання ваучера зберігається за переселенцями з окупованих територій навіть тоді, коли вони не мали власної нерухомості в окупації.

Обмеження для надання ваучера

Програма має низку обмежень для отримувача та членів його сім’ї. За правилами програми членами сім’ї вважаються чоловік або дружина та неповнолітні діти. Житловий ваучер не видається у таких випадках:

• родина має у власності житло, окрім нерухомості, придбаної в кредит, який ще не погашений;
• особи вже отримали грошову компенсацію за належне жиле приміщення;
• родина забезпечена житлом для постійного проживання від держави протягом періоду перебування на обліку переселенців;
• отримувач подав заяву на компенсацію за знищений об’єкт нерухомості або має затверджене рішення про її надання;
• отримувач або члени сім’ї підпадають під спеціальні економічні чи інші санкції;
• наявна судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Якщо людина тільки подала заяву на компенсацію “єВідновлення” або вже отримала сертифікат, житловий ваучер їй не нададуть.

Специфіка житлового сертифіката єВідновлення

Житловий сертифікат — це електронний документ, за яким держава фінансує купівлю нового житла. Він надається виключно громадянам України як компенсація власникам знищених через бойові дії квартир чи будинків, а також їхнім спадкоємцям.

Сума сертифіката не є фіксованою. Вона розраховується індивідуально за спеціальною формулою. До уваги беруться такі ключові показники:

• площа знищеного майна;
• середня вартість квадратного метра по Україні;
• регіональний коефіцієнт, що враховує різницю цін на нерухомість у різних містах та областях.

Цей документ не видається особам та їхнім спадкоємцям, до яких застосовано санкції, або тим, хто має судимість за злочини проти основ національної безпеки України.

Одночасне використання двох програм

Законодавство регулює питання взаємодії двох програм. Отримати ваучер після подачі заяви на компенсацію за знищене житло неможливо. Водночас закон не містить жодної заборони на отримання житлового сертифіката “єВідновлення” для осіб, які вже отримали або скористалися житловим ваучером.

Читайте також:

Компенсація за контрактне навчання: як студентам отримати кошти через “Дію”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!