Майже в кожному українському місті його видатні мешканці можуть отримати звання почесного громадянина, яке містить в собі ряд пільг для такої особи. В Бахмутській міській територіальній громаді також є Положення про присвоєння звання почесного громадянина міста, але отримати його можуть тільки живі люди й тільки раз на рік. А от, якщо військовий чи військова загинули захищаючи Бахмут, то наразі вшанувати їх так не можуть, бо це не передбачено, й звернень таких до міськради не було.

Редакція дізналася про це з відповіді на наш запит, але ми детально дослідили цю тему та побачили потенційне рішення, яке знайшли у Вільногірській громаді, що на Дніпропетровщині.

Почесний громадянин міста Бахмут

Чинне Положення про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Бахмута” датоване 2017 роком. Тоді ж Фінансовому управлінню Бахмутської міської ради доручили щорічно передбачати в бюджет міста кошти на виплату матеріальної допомоги таким громадянам.

У дійсному Положенні сказано, що звання почесного громадянина присвоюється громадянам України, які є уродженцями міста Бахмут та проживають або проживали у місті Бахмут.

Саме рішення про присвоєння почесний громадянин міста Бахмут ухвалює Бахмутська міська рада лише раз на рік, перед Днем міста.

Але є важливий нюанс: навіть якщо військовий був з Бахмута та загинув захищаючи це місто, він не отримає звання почесного, адже посмертно зазначене звання не присвоюється. Тільки за життя людини і один раз.

У відповіді на запит нам повідомили, що власне родини загиблих бахмутян з питання присвоєння звання “Почесного громадянина міста” не зверталися. Але це не свідчить, про те, що немає такої потреби. 

Примітка. До прикладу, в одному з запитів до міськради ми уточнювали, яку допомогу по забезпеченню житлом надали мешканцям. Нам також повідомили, що до міської ради ніхто не звертався за такою допомогою. Очевидно, що потреба в житлі для мешканців громади дуже актуальна, нам постійно пишуть в коментарях про це наші користувачі. 

Додамо, що матеріальна допомога для бахмутян, чиї рідні загинули на війні — передбачена. Однак, вшанування пам’яті немає. Не всі бахмутяни знатимуть про те, що чимало військових з їх міста віддали своє життя за нього. У Telegram-каналі Бахмут живе тут ми провели опитування серед бахмутян. Участь у ньому взяли 356 людей, 90% з яких вважають, що потрібно надавати звання почесного громадянина міста загиблим військовим.

Більшість питань про вшанування пам’яті загиблих падають на плечі самих рідих цих військових. Наприклад, бахмутянка Тетяна Бірман самостійно збирала підписи, аби її чоловіку Марату надали звання Героя України. Ми запитали пані Тетяну її думку про присвоювання звання почесного громадянина міста її загиблому чоловіку. 

Жінка пояснює, що їй хотілося б, аби така можливість була, адже її рідний віддав життя, захищаючи країну. До міськради з цим питанням вона не зверталася, бо не знає до кого. Тетяна не бачила інформацію про те, хто міг б їй допомогти з цим.

“Для мене важливо це, бо я сама з Бахмута, чоловік брав участь у звільнені міста (ред. у 2014). Він любив наше місто і Донбас взагалі. Куди звертатися з цим не знаю”, – пояснює бахмутянка.

Такі історії — це звична практика для родин, які втратили найближчих людей: батька, маму, дружина, чоловіка, сина та брата, коханого й кохану. Втім місцева влада може допомогти родичам загиблого вшанувати його пам’ять різними способами, один із них це надання звання почесного громадянина міста. Так роблять у Вільногірській громаді, що на Дніпропетровщині.  

Як у Вільногірську  розроблювали положення про присвоєння почесного мешканця міста загиблим військовим?

Тетяна Звягінцева — мешканка Вільногірська. Жінка втратила сина на війні у 2018 році. За кілька місяців після поховання вона вирішила ініціювати присвоєння звання почесного мешканця міста своєму сину. 

“Згідно з  тодішнім положенням звання почесного мешканця міста надавали лікарям, колишнім мерам тощо. А нам дали нагороду “Людина року” у Вільногірську. Тоді було мало  тих, що втратили на війні рідних, тому нас не чули”, — пригадує Тетяна.

Після цього вільногірка якийсь час не підіймала цю тему, аж поки не почалася повномасштабна війна.

Тетяна зібрала разом родини, які втратили рідних, та знову почала просувати цю ідею. Згодом жінка неофіційно стала головою спільноти родин загиблих міста Вільногірська. Вона звернулася до міської ради з пропозицією розробити нове Положення для рідних загиблих військовослужбовців, адже у Вільногірській МТГ також не було можливості надавати звання посмертно. Першим підтримав ідею місцевий депутат Антон Боклаг, а розробляв саме положення депутат Олександр Бобошко. 

“Я запропонував надавати це звання загиблим на війні захисникам з Вільногірська, і зараз це звання присвоюється їм автоматично”, — каже Антон Боклаг.

Автоматичне присвоєння стало можливим завдяки співпраці з місцевим ТЦК (територіальним центром комплектування), який першим дізнається про загибель військового та передає ці дані до міської ради. Положення розробляли протягом 5 місяців та ухвалили під час воєнного стану. Воно вже успішно діє, а родини загиблих отримують фінансову допомогу у розмірі 10 тисяч гривень, пояснює Тетяна.Рідні мають можливість вносити у положення пропозиції та покращувати його. 

Жінка додає, що не завжди люди, які не мають у родині військових або не мають співчуття, розуміють, навіщо давати такі звання. Вона сама стикалася з подібними коментарями. Щодо тих, які не розуміють, навіщо надавати звання почесного громадянина міста загиблим військовим, висловився Антон Боклаг.

“Найголовніша цінність – це життя, а люди його віддали, захищаючи нас, і ставити питання, чому їм присвоюється звання – це нелогічно, мабуть, взагалі”, — розмірковує Антон Боклаг.

Від ідеї про можливість надання почесного звання загиблим військовим до її реалізації минуло 5 місяців, пояснює Олександр Бобошко. Розробляючи Положення для Вільногірської громади він брав за основу старе Положення, затверджене ще з 2000 року, а також орієнтувався на інші громади в Україні, які вшановують військових почесними званнями посмертно.

“Дуже багато в цьому Положенні було саме правок стосовно етики та моральності. Їх пропонували  родичі загиблих. Тетяна Звягінцева постійно на зв’язку зі мною була, пропонувала свої варіанти, я їх туди включав, обговорював з керівниками департаментів”, — пояснює Олександр Бобошко.

Ознайомитися з самим положенням Вільногірської громади, яке дозволяє посмертно нагороджувати військових можна тут.

Також на сайті міської ради розробили окремий розділ, де зібрана інформація про загиблих героїв громади. Звання почесного громадянина вже отримали понад 5 десятків осіб.

Ми звернулися до юристки (за бажанням фахівчині ми не розкриваємо її ім’я) аби дізнатися, чи можливо під час воєнного стану розробити чи доповнити дійсне Положення для Бахмутської громади. 

Змінити положення чи розробити нове?

Фахівчиня на запит редакції дослідила Положення в Україні, які дозволяють надавати звання почесного громадянина загиблим військовим. Юристка пояснює, що різниця у них, в більшості випадків, полягає лише у переліку документів, які подають на кандидатуру та пільгах, яке це звання дає. Положення Бахмутської громади взагалі такої можливості не передбачає. 

На думку юристки,  для Бахмутської громади оптимальним рішенням буде Положення у новій редакції. відповідно до статті 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» це можливо зробити розпорядженням керівника військової адміністрації. Тому, що керівник ВА наділяється такими повноваженнями відповідно до постанови Верховної Ради. Мається на увазі повноваженнями міської ради, виконавчих органів та міського голови. Тому рішення може прийматися одноосібно керівником адміністрації, каже експертка.

Ми також попросили розглянути , чи може ВА відмовити у наданні подібного звання через розголошення кількості загиблих  в громаді. 

“Така заборона діє в межах загальної кількості по Україні, і вона для журналістів. Знову ж, більшість громад на сайтах оприлюднює списки військових, яким ці звання присвоєні. Тому в цьому я проблеми не бачу. В положенні можна прописати, що рішення щодо кожної особи приймається окремо, і тоді як такого списку не буде (хіба що на запит на публічну інформацію). Однак кількість військових, які мають звання почесних громадян — не є тотожним кількості загиблих в цілому. Крім того, можна приховувати звання цих осіб і місце де вони служили”, — пояснює юристка.

Бахмутянка та членкиня команди Бахмут IN.UA Альона Щекодіна, яка зараз проживає у Вільногірську, додає, що в цій громаді отримати звання почесного громадянина можуть й ті військові, які не народилась у Вільногірській громаді, але проживали там і  пішли захищати Україну.

“Я хочу, щоб наших загиблих бахмутян теж вшановували. Щоб  зберегти пам’ять про них та їх подвиг для громади. Це найменше, що ми можемо наразі зробити для наших героїв”, — пояснює Альона Щекодіна.

Бахмутянин Володимир Березін — відомий активіст та волонтер, зараз він перебуває в евакуації на Тернопільщині. З 2014 року Березін порушував питання про присвоєння почесного громадянина загиблим захисникам та захисницям у громаді.

“Тут в Бережанах всі загиблі дівчата та хлопці мають звання почесних. Це така пошана. А яку пошану ми віддаємо? Мені завжди кажуть, що у нас в Положенні немає можливості давати звання почесного. Ну то зробіть розпорядження (ред. мається на увазі Положення, яке дозволятиме надавати звання ПГ посмертно)!” — обурюється активіст.

Примітка. 19 червня 2023 року редакція опублікувала матеріал про комуністів та прихильників «русского міра», яких можна було знайти у списку почесних громадян Бахмуту. Серед цих осіб було чимало тих, хто підтримували агресивну російську політику у різні часи. Ми звернулися до міськради із запитом про позбавлення трьох громадян такого статусу, йдеться про Сергєєва Артема Федоровича; Чапліна Івана Григоровича та Чубанова Василя Сергійовича. Цих осіб позбавили статусу почесних.

Березін додає, що починати надавати звання почесного слід з героїв, які вже віддали своє життя на незалежність України. Це Артем Мірошниченко, Дмитро Чернявський та інші.

Питання етичності присвоювання звання почесного громадянина загиблим військовим

Не тільки юридичні аспекти слід врахувати при присвоєнні звання почесного громадянина, але й питання етичності. Юристка пояснює, що не поодинокими є випадки, коли родичі визнають померлим військового, хоча достовірно ідентифікувати, що це саме він неможливо. Тобто не було ДНК тесту, наприклад, або якщо людину визнано за рішенням суду померлою (що ґрунтується на показах свідків). 

Отже, теоретично може виникнути ситуація, коли з часом особа, якій надали звання почесного громадянина посмертно, може виявитися живою. Тому ці випадки також доречно передбачити в новій редакції Положення. Крім того, каже фахівчиня каже, що слід врахувати й бойові заслуги чи звання військового при наданні йому статусу почесного громадянина, аби уникнути тих випадків, коли статус почесного можуть присвоїти особі, яка мала суперечливі факти у військовій біографії. 

Втім з цим можуть працювати окремі працівники міськради, які будуть досліджувати етичність надання такого статусу людині. У будь-якому випадку цю можливість слід розглянути для Бахмутської громади. Як ми бачимо від опитаних рідних загиблих — запит є, але люди не знають куди з цим звертатися. 

Своєю чергою, редакція Бахмут IN.UA створила відкрите звернення до Бахмутської міської ради, Бахмутської міської цивільної адміністрації, у якому закликає переглянути чинне  Положення громади та надати можливість надати звання почесного громадянина загиблим захисникам та захисницям з Бахмута та громади.

Читайте також:

• Шлях Дмитра Чернявського: як жив та за що боровся Герой України
• “Адвокати ігнорують”: як просувається справа щодо вбивства Артема Мирошниченка
• Перейменування вулиць в Бахмуті: що думають ОМС та активісти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У державному застосунку “Дія” розширили можливості функції мультишерингу. Відтепер довідки ОК-5 та ОК-7 можна передавати установам автоматично у складі загального пакета документів без необхідності формувати додаткові запити.

Про це повідомили в “Дія”.

У “Дії” запрацював автоматичний мультишеринг довідок

За інформацією пресслужби державного підприємства “Дія”, нововведення значно спрощує процес обміну даними. Користувачам більше не потрібно самостійно замовляти, завантажувати чи очікувати на готовність цих витягів. Відтепер вони надсилаються автоматично разом з іншими необхідними документами.

Новий функціонал розрахований на взаємодію з різними установами. Він уже доступний для банків, страхових компаній, фінансових організацій та роботодавців. Очікується, що автоматичний шеринг суттєво пришвидшить обробку заявок, мінімізує ймовірність помилок та забезпечить стовідсотковий цифровий документообіг без паперів.

Що містять довідки та для чого вони потрібні

Зазначені електронні документи містять ключову інформацію щодо трудової діяльності та нарахувань громадянина:

• довідка ОК-5 включає дані про страховий стаж, розмір заробітної плати та сплачені внески, починаючи з 2000 року;
• довідка ОК-7 відображає інформацію про страховий стаж та зарплату, з якої відраховувався єдиний соціальний внесок, починаючи з 2011 року;

Такі офіційні витяги вимагають у багатьох життєвих та юридичних ситуаціях. Найчастіше їх використовують для:

• оформлення кредитних договорів у банках;
• правильного розрахунку лікарняних виплат;
• призначення державної допомоги по безробіттю;
• підтвердження наявного страхового стажу;
• проведення кадрових процедур під час працевлаштування.

Читайте також:

Як оформити допомогу на проживання для ВПО онлайн: інструкція від Пенсійного фонду

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Щороку абітурієнти стикаються з питанням, як саме відбувається відбір до закладів вищої освіти. Стара система, за якої бюджетні місця закріплювалися виключно за університетами, більше не діє. Сучасний механізм базується на принципах широкого конкурсу та алгоритмі адресного розміщення. Розбираємо детально, як формуються конкурсні бали, на що впливають пріоритети та яким чином розподіляються місця серед вступників.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA

Як працює широкий конкурс для вступу до ВНЗ

Вступна кампанія на бакалаврат і медичну магістратуру передбачає подання заяв у період з 19 липня до 1 серпня. На цьому етапі вступнику важливо розрізняти середній бал національного мультипредметного тесту (НМТ) та конкурсний бал. Результати НМТ є лише основою для розрахунку. Для участі у відборі необхідно подолати встановлені порогові бали з кожного предмета.

Конкурсний бал розраховується за спеціальною формулою: КБ = (К1 × П1 + К2 × П2 + К3 × П3 + К4 × П4 + КТ × ТК) / (К1 + К2 + К3 + (К4 макс + К4)/2 + КТ) + ОУ) × РК × ГК.

На підсумковий показник конкурсного бала впливають:

• результати, отримані під час складання НМТ (П1, П2…);
• вагові коефіцієнти кожного з предметів тестування (К1, К2…);
• оцінки за творчий конкурс та його коефіцієнт, якщо йдеться про відповідні спеціальності (ТК, КТ);
• додаткові бали за успішне завершення підготовчих курсів безпосередньо у закладі вищої освіти (ОУ);
• регіональний (РК) та галузевий коефіцієнти (ГК).

Варто зазначити, що коефіцієнти можуть суттєво відрізнятися залежно від обраної спеціальності та регіону, де розташований університет. Вдале використання цих показників здатне підвищити підсумковий бал та покращити позицію у рейтингу. Наприклад, при однакових результатах НМТ у 150 балів, вступник на “Філологію” у Києві може мати конкурсний бал 144,83, тоді як вступник на “Агрономію” у Запоріжжі, завдяки регіональному коефіцієнту 1,07 та першим двом пріоритетам, може отримати бал 152,02. Для точного розрахунку варто використовувати спеціальні калькулятори або обчислювати самостійно за формулою.

Присвоєння пріоритетів та їхня роль

Кожен абітурієнт має право подати до 10 заяв на бюджетну та контрактну форми навчання, з яких максимум 5 заяв можуть претендувати на бюджетні місця. Під час подання кожній заяві присвоюється пріоритет від 1 до 10. Одиниця позначає найвищий рівень бажання вступити на певну спеціальність, а десятка — найнижчий у персональному рейтингу.

Пріоритет не є гарантією вступу. Він слугує маркером для автоматичної системи адресного розміщення, вказуючи, у якій послідовності розглядати подані заяви. Алгоритм працює таким чином: спочатку розглядається заява з першим пріоритетом. Якщо конкурсного бала достатньо для зарахування, система зупиняється на цьому етапі. Якщо ж балів бракує, алгоритм переходить до перевірки заяви з другим пріоритетом і продовжує процес далі.

Змінити встановлені пріоритети можна лише до моменту реєстрації заяви у закладі освіти. Після того як університет прийняв заяву до розгляду, її можна лише скасувати, при цьому сам пріоритет анулюється без права відновлення або перенесення. Тому найвищі пріоритети варто ставити тим закладам та спеціальностям, де конкурсний бал дає реальні шанси на вступ.

Механізм роботи широкого конкурсу

З 2015 року в Україні діє система широкого конкурсу — загальнонаціонального рейтингу абітурієнтів, які вступають на однакову спеціальність або галузь знань. Для прикладу, вступники на “Право” змагаються в одному загальному списку, вступники на “Менеджмент” формують інший рейтинг. Конкуренція відбувається не в межах конкретного університету, а в масштабах усієї країни між усіма претендентами.

Єдиним винятком із цього правила є творчі спеціальності, для яких бюджетні місця розподіляються безпосередньо між закладами вищої освіти. Це зумовлено тим, що кожен заклад проводить власний конкурс творчих або фізичних здібностей за індивідуальними критеріями. Для інших спеціальностей основним критерієм є результати НМТ. Навіть пільговики, що проходять співбесіду, складають її за загальними програмами НМТ.

Автоматичний розподіл рекомендацій відбувається з урахуванням трьох факторів:

• конкурсного бала вступника;
• пріоритетності поданих заяв;
• наявної кількості місць (ліцензованого обсягу) у конкретному закладі вищої освіти.

Якщо на спеціальність виділено 100 бюджетних місць, а заяв подано 500, система вишикує їх від найвищого бала до найнижчого. Прохідним балом стане результат абітурієнта, який опиниться на 100-й позиції. Усі вступники, які розмістилися нижче у загальнонаціональному рейтингу, не отримають рекомендації на бюджет, навіть якщо у межах конкретного університету вони посідали перші місця. Ті, хто увійшов до першої сотні, отримають місця відповідно до своїх пріоритетів та ліцензійних обсягів університетів.

Якщо кількість охочих із високими балами перевищує ліцензований обсяг певного закладу, наприклад, 100 місць при 1000 охочих та 500 виділених державою місцях, університет зарахує лише першу сотню згідно зі своїми можливостями (аудиторії, викладачі тощо). Інші претенденти з високими балами отримають рекомендації за своїми наступними пріоритетами в інших навчальних закладах.

Читайте також:

Запрошення на ЄВІ та ЄФВВ: де знайти перепустку та які документи потрібні для іспиту

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!