Майже в кожному українському місті його видатні мешканці можуть отримати звання почесного громадянина, яке містить в собі ряд пільг для такої особи. В Бахмутській міській територіальній громаді також є Положення про присвоєння звання почесного громадянина міста, але отримати його можуть тільки живі люди й тільки раз на рік. А от, якщо військовий чи військова загинули захищаючи Бахмут, то наразі вшанувати їх так не можуть, бо це не передбачено, й звернень таких до міськради не було.

Редакція дізналася про це з відповіді на наш запит, але ми детально дослідили цю тему та побачили потенційне рішення, яке знайшли у Вільногірській громаді, що на Дніпропетровщині.

Почесний громадянин міста Бахмут

Чинне Положення про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Бахмута” датоване 2017 роком. Тоді ж Фінансовому управлінню Бахмутської міської ради доручили щорічно передбачати в бюджет міста кошти на виплату матеріальної допомоги таким громадянам.

У дійсному Положенні сказано, що звання почесного громадянина присвоюється громадянам України, які є уродженцями міста Бахмут та проживають або проживали у місті Бахмут.

Саме рішення про присвоєння почесний громадянин міста Бахмут ухвалює Бахмутська міська рада лише раз на рік, перед Днем міста.

Але є важливий нюанс: навіть якщо військовий був з Бахмута та загинув захищаючи це місто, він не отримає звання почесного, адже посмертно зазначене звання не присвоюється. Тільки за життя людини і один раз.

У відповіді на запит нам повідомили, що власне родини загиблих бахмутян з питання присвоєння звання “Почесного громадянина міста” не зверталися. Але це не свідчить, про те, що немає такої потреби. 

Примітка. До прикладу, в одному з запитів до міськради ми уточнювали, яку допомогу по забезпеченню житлом надали мешканцям. Нам також повідомили, що до міської ради ніхто не звертався за такою допомогою. Очевидно, що потреба в житлі для мешканців громади дуже актуальна, нам постійно пишуть в коментарях про це наші користувачі. 

Додамо, що матеріальна допомога для бахмутян, чиї рідні загинули на війні — передбачена. Однак, вшанування пам’яті немає. Не всі бахмутяни знатимуть про те, що чимало військових з їх міста віддали своє життя за нього. У Telegram-каналі Бахмут живе тут ми провели опитування серед бахмутян. Участь у ньому взяли 356 людей, 90% з яких вважають, що потрібно надавати звання почесного громадянина міста загиблим військовим.

Більшість питань про вшанування пам’яті загиблих падають на плечі самих рідих цих військових. Наприклад, бахмутянка Тетяна Бірман самостійно збирала підписи, аби її чоловіку Марату надали звання Героя України. Ми запитали пані Тетяну її думку про присвоювання звання почесного громадянина міста її загиблому чоловіку. 

Жінка пояснює, що їй хотілося б, аби така можливість була, адже її рідний віддав життя, захищаючи країну. До міськради з цим питанням вона не зверталася, бо не знає до кого. Тетяна не бачила інформацію про те, хто міг б їй допомогти з цим.

“Для мене важливо це, бо я сама з Бахмута, чоловік брав участь у звільнені міста (ред. у 2014). Він любив наше місто і Донбас взагалі. Куди звертатися з цим не знаю”, – пояснює бахмутянка.

Такі історії — це звична практика для родин, які втратили найближчих людей: батька, маму, дружина, чоловіка, сина та брата, коханого й кохану. Втім місцева влада може допомогти родичам загиблого вшанувати його пам’ять різними способами, один із них це надання звання почесного громадянина міста. Так роблять у Вільногірській громаді, що на Дніпропетровщині.  

Як у Вільногірську  розроблювали положення про присвоєння почесного мешканця міста загиблим військовим?

Тетяна Звягінцева — мешканка Вільногірська. Жінка втратила сина на війні у 2018 році. За кілька місяців після поховання вона вирішила ініціювати присвоєння звання почесного мешканця міста своєму сину. 

“Згідно з  тодішнім положенням звання почесного мешканця міста надавали лікарям, колишнім мерам тощо. А нам дали нагороду “Людина року” у Вільногірську. Тоді було мало  тих, що втратили на війні рідних, тому нас не чули”, — пригадує Тетяна.

Після цього вільногірка якийсь час не підіймала цю тему, аж поки не почалася повномасштабна війна.

Тетяна зібрала разом родини, які втратили рідних, та знову почала просувати цю ідею. Згодом жінка неофіційно стала головою спільноти родин загиблих міста Вільногірська. Вона звернулася до міської ради з пропозицією розробити нове Положення для рідних загиблих військовослужбовців, адже у Вільногірській МТГ також не було можливості надавати звання посмертно. Першим підтримав ідею місцевий депутат Антон Боклаг, а розробляв саме положення депутат Олександр Бобошко. 

“Я запропонував надавати це звання загиблим на війні захисникам з Вільногірська, і зараз це звання присвоюється їм автоматично”, — каже Антон Боклаг.

Автоматичне присвоєння стало можливим завдяки співпраці з місцевим ТЦК (територіальним центром комплектування), який першим дізнається про загибель військового та передає ці дані до міської ради. Положення розробляли протягом 5 місяців та ухвалили під час воєнного стану. Воно вже успішно діє, а родини загиблих отримують фінансову допомогу у розмірі 10 тисяч гривень, пояснює Тетяна.Рідні мають можливість вносити у положення пропозиції та покращувати його. 

Жінка додає, що не завжди люди, які не мають у родині військових або не мають співчуття, розуміють, навіщо давати такі звання. Вона сама стикалася з подібними коментарями. Щодо тих, які не розуміють, навіщо надавати звання почесного громадянина міста загиблим військовим, висловився Антон Боклаг.

“Найголовніша цінність – це життя, а люди його віддали, захищаючи нас, і ставити питання, чому їм присвоюється звання – це нелогічно, мабуть, взагалі”, — розмірковує Антон Боклаг.

Від ідеї про можливість надання почесного звання загиблим військовим до її реалізації минуло 5 місяців, пояснює Олександр Бобошко. Розробляючи Положення для Вільногірської громади він брав за основу старе Положення, затверджене ще з 2000 року, а також орієнтувався на інші громади в Україні, які вшановують військових почесними званнями посмертно.

“Дуже багато в цьому Положенні було саме правок стосовно етики та моральності. Їх пропонували  родичі загиблих. Тетяна Звягінцева постійно на зв’язку зі мною була, пропонувала свої варіанти, я їх туди включав, обговорював з керівниками департаментів”, — пояснює Олександр Бобошко.

Ознайомитися з самим положенням Вільногірської громади, яке дозволяє посмертно нагороджувати військових можна тут.

Також на сайті міської ради розробили окремий розділ, де зібрана інформація про загиблих героїв громади. Звання почесного громадянина вже отримали понад 5 десятків осіб.

Ми звернулися до юристки (за бажанням фахівчині ми не розкриваємо її ім’я) аби дізнатися, чи можливо під час воєнного стану розробити чи доповнити дійсне Положення для Бахмутської громади. 

Змінити положення чи розробити нове?

Фахівчиня на запит редакції дослідила Положення в Україні, які дозволяють надавати звання почесного громадянина загиблим військовим. Юристка пояснює, що різниця у них, в більшості випадків, полягає лише у переліку документів, які подають на кандидатуру та пільгах, яке це звання дає. Положення Бахмутської громади взагалі такої можливості не передбачає. 

На думку юристки,  для Бахмутської громади оптимальним рішенням буде Положення у новій редакції. відповідно до статті 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» це можливо зробити розпорядженням керівника військової адміністрації. Тому, що керівник ВА наділяється такими повноваженнями відповідно до постанови Верховної Ради. Мається на увазі повноваженнями міської ради, виконавчих органів та міського голови. Тому рішення може прийматися одноосібно керівником адміністрації, каже експертка.

Ми також попросили розглянути , чи може ВА відмовити у наданні подібного звання через розголошення кількості загиблих  в громаді. 

“Така заборона діє в межах загальної кількості по Україні, і вона для журналістів. Знову ж, більшість громад на сайтах оприлюднює списки військових, яким ці звання присвоєні. Тому в цьому я проблеми не бачу. В положенні можна прописати, що рішення щодо кожної особи приймається окремо, і тоді як такого списку не буде (хіба що на запит на публічну інформацію). Однак кількість військових, які мають звання почесних громадян — не є тотожним кількості загиблих в цілому. Крім того, можна приховувати звання цих осіб і місце де вони служили”, — пояснює юристка.

Бахмутянка та членкиня команди Бахмут IN.UA Альона Щекодіна, яка зараз проживає у Вільногірську, додає, що в цій громаді отримати звання почесного громадянина можуть й ті військові, які не народилась у Вільногірській громаді, але проживали там і  пішли захищати Україну.

“Я хочу, щоб наших загиблих бахмутян теж вшановували. Щоб  зберегти пам’ять про них та їх подвиг для громади. Це найменше, що ми можемо наразі зробити для наших героїв”, — пояснює Альона Щекодіна.

Бахмутянин Володимир Березін — відомий активіст та волонтер, зараз він перебуває в евакуації на Тернопільщині. З 2014 року Березін порушував питання про присвоєння почесного громадянина загиблим захисникам та захисницям у громаді.

“Тут в Бережанах всі загиблі дівчата та хлопці мають звання почесних. Це така пошана. А яку пошану ми віддаємо? Мені завжди кажуть, що у нас в Положенні немає можливості давати звання почесного. Ну то зробіть розпорядження (ред. мається на увазі Положення, яке дозволятиме надавати звання ПГ посмертно)!” — обурюється активіст.

Примітка. 19 червня 2023 року редакція опублікувала матеріал про комуністів та прихильників «русского міра», яких можна було знайти у списку почесних громадян Бахмуту. Серед цих осіб було чимало тих, хто підтримували агресивну російську політику у різні часи. Ми звернулися до міськради із запитом про позбавлення трьох громадян такого статусу, йдеться про Сергєєва Артема Федоровича; Чапліна Івана Григоровича та Чубанова Василя Сергійовича. Цих осіб позбавили статусу почесних.

Березін додає, що починати надавати звання почесного слід з героїв, які вже віддали своє життя на незалежність України. Це Артем Мірошниченко, Дмитро Чернявський та інші.

Питання етичності присвоювання звання почесного громадянина загиблим військовим

Не тільки юридичні аспекти слід врахувати при присвоєнні звання почесного громадянина, але й питання етичності. Юристка пояснює, що не поодинокими є випадки, коли родичі визнають померлим військового, хоча достовірно ідентифікувати, що це саме він неможливо. Тобто не було ДНК тесту, наприклад, або якщо людину визнано за рішенням суду померлою (що ґрунтується на показах свідків). 

Отже, теоретично може виникнути ситуація, коли з часом особа, якій надали звання почесного громадянина посмертно, може виявитися живою. Тому ці випадки також доречно передбачити в новій редакції Положення. Крім того, каже фахівчиня каже, що слід врахувати й бойові заслуги чи звання військового при наданні йому статусу почесного громадянина, аби уникнути тих випадків, коли статус почесного можуть присвоїти особі, яка мала суперечливі факти у військовій біографії. 

Втім з цим можуть працювати окремі працівники міськради, які будуть досліджувати етичність надання такого статусу людині. У будь-якому випадку цю можливість слід розглянути для Бахмутської громади. Як ми бачимо від опитаних рідних загиблих — запит є, але люди не знають куди з цим звертатися. 

Своєю чергою, редакція Бахмут IN.UA створила відкрите звернення до Бахмутської міської ради, Бахмутської міської цивільної адміністрації, у якому закликає переглянути чинне  Положення громади та надати можливість надати звання почесного громадянина загиблим захисникам та захисницям з Бахмута та громади.

Читайте також:

• Шлях Дмитра Чернявського: як жив та за що боровся Герой України
• “Адвокати ігнорують”: як просувається справа щодо вбивства Артема Мирошниченка
• Перейменування вулиць в Бахмуті: що думають ОМС та активісти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Юлія Романуша — бахмутянка, яка понад 20 років займається викладацькою діяльністю. Також освітянка відома своєю творчістю: після евакуації з рідного міста вона стала писати вірші, які перетворює на пісні. Її історію ми раніше публікували в матеріалі. Наприкінці квітня пані Юлія звернулась до нашої редакції з проханням дати інформаційний розголос про шахрайську схему, жертвою якої вона стала. Шахраї, які представились працівниками банку, завдали їй збитків на понад 90 тисяч гривень.

Своєю історією Юлія Романуша поділилась з Бахмут IN.UA. Мета жінки — розповісти про свій досвід, аби люди були пильними.

Історія про шахрайство: як злочинці виманюють кошти

Бахмутянка Юлія Романуша стала жертвою шахраїв. Сталося це 23 квітня. Вдень вона отримала дзвінок від невідомого номера. Слухавку взяла без побоювань, адже саме того дня в навчальному закладі, де вона викладає, стартувала реєстрація на єдиний вступний іспит (ЄВІ) до магістратури. Пані Юлія є відповідальною особою за реєстрацію, тому вирішила, що їй телефонує хтось із вступників.

“Це була десь 11-та година дня. Задзвонив телефон і я відповіла одразу, бо мені дзвонять із незнайомих номерів і цікавляться щодо вступу. Коли я підняла слухавку, мені сказали, що в мій акаунт “монобанку” виконаний нетиповий вхід, і якщо це була не я, то тоді мені потрібно натиснути “один”. Це не викликало в мене здивування, тому що десь місяць тому подібний дзвінок був з “ПриватБанку”, який насправді був правдивий. До мене хтось намагався зайти, і ми все заблокували, все зробили, щоб убезпечити акаунт. Тому я натиснула “один”, — розповідає жінка.

Після натискання клавіші бахмутянку зв’язали, як виявилось, із шахраями. Жінка, яка відповіла, зверталась до пані Юлії за повними контактними даними і відразу почала говорити про нібито проблему з додатком банку.

“Вона зверталась до мене за моїм повним ім’ям, що вже викликало довіру, і я на той момент думала, що дійсно спілкуюся з банком. Вона сказала, що зараз мій додаток працює в аварійному режимі і через це я не бачу дії, які там були виконані насправді. Ця інформація сприймається як обухом по голові і одразу вимикається критичне мислення, бо ти боїшся за свої кошти. Виправити цю ситуацію мені мала допомогти служба, точну назву не пригадаю. Або технічної безпеки банку, або безпеки банку, ну тобто слово “безпека” там було сказано”, — згадує Юлія Романуша.

Після цього до жінки подзвонив так званий “працівник служби безпеки “монобанку”. Чоловік представився реальним ім’ям (ред. людина з таким ім’ям є насправді, тому його дані ми не розголошуємо) і назвав свій код. Далі він розповів звідки і з якого гаджету шахраї нібито зайшли в додаток пані Юлії, і що встигли зробити шахраї: підвищили кредитний ліміт, взяли гроші на кредитний рахунок і переказали собі. Але технічна підтримка, з якою нібито говорила бахмутянка, побачила підозрілі дії і заблокувала кошти. Також шахрай телефоном розповів, на чий саме рахунок нібито перевели гроші, і що цієї людини немає в контактах бахмутянки.

Повірити у слова шахраїв змусило те, що вони швидко давали інформацію та добре знали тонкощі проведення банківських операцій. Також вони називали конфіденційні дані жінки, що лише збільшувало довіру.

“Мене попросили зайти в додаток банку і прочитати останні зроблені дії. Питали: “Чи бачите ви ті дії, які зробили шахраї? Переказ на понад 90 тисяч гривень”. Звісно я це не бачила, тому що цього просто ще не було зроблено. Мені відповіли, що додаток працює в аварійному режимі і я не бачу справжню картину. Для того, щоб відновити додаток і повернути кошти, я мала зробити ті дії, які раніше провели шахраї. А відміною цих дій буде картка-ключ від “монобанку”, яка є в кожного клієнта, але він про неї може не знати. Паролем від цієї картки буде мій ідентифікаційний код, який мені назвали. Тобто це ще одна точка довіри”, — каже пані Юлія.

Загальна сума збитків від шахрайських дій склала 90 599 гривень. 44 тисячі гривень за допомогою шахраїв перевели на чорну карту в розстрочку, і решта — це кошти з підвищеного кредитного ліміту картки. Ці всі кошти пані Юлія перевела єдиним платежем на картку шахраїв, яку вони представили як “картку-ключ” для повернення коштів. Насправді ж поняття “картка-ключ” у “монобанку” немає.

“Я перед тим, як натиснути “переказати”, зупинилася. Спрацювало якесь побоювання. І потім я запитала: “А ви точно на шахраї, бо суми великі і дії якісь дивні”. Мені ж відповіли: “Звісно ні. Я … (ред. ім’я не вказуємо), мій номер 119, запитайте в будь-якого співробітника банку і вам скажуть, що мене знають. Тим більше, ми ж називаємо ваші особисті дані, які ніхто не може знати”. Коротше, знову заліз у душу. При цьому він постійно говорив, що: “Ми не запитуємо дані вашої картки”. Це все було сказано для підкріплення моєї довіри до них. Та й справді в мене ніхто не питав ні номер, ні пін-код, ні CVV-код картки. Просто запитали скільки у мене було моїх власних грошей і сума останньої операції”, — розповідає Юлія Романуша.

Після цього жінці сказали видалити додаток і близько півгодини нічого з ним не робити. За цей час зламаний додаток обіцяли “полагодити”. А наприкінці розмови ще й похвалили жінку за швидку реакцію та сказали про те, що в її випадку дуже добре зреагувала система безпеки.

Загалом, як згадує пані Юлія, процес переказу коштів тривав близько 5 хвилин, тоді як сам дзвінок — близько 40 хвилин. За цей час шахраї встигли увійти в довіру жінки. Ключовими моментами, через які вона повірила шахраям, пані Юлія називає знання її персональних даних — ПІБ, дата народження, ідентифікаційний код — та тонкощів банківських операцій.

Реакція поліції та банку

Після завершення дзвінка і видалення додатку Юлія Романуша відчула, що щось не так. Вона описала свою ситуацію штучному інтелекту, і отримала у відповідь, що вона має ознаки шахрайських дій. Одразу після цього жінка звернулась до “монобанку”. У службі підтримки їй відповіли, що це справді були шахраї.

Після цього пані Юлія звернулась і до поліції. Її заяву зареєстрували в ЄРДР.

Бахмутянка каже, що незадоволена діями “монобанку”. Головна претензія — те, що в банку не відреагували на перекази великих сум, які раніше вона, як клієнтка банку, не робила. Також жінці дали некоректну інформацію щодо отримувача коштів.

“Я запитувала у служби підтримки чи повідомили вони банк отримувача цих грошей шахрайським шляхом про цей випадок. І там було написано, що одразу повідомили, і зазначили, що це був банк ПУМБ. Я зателефонувала в ПУМБ і виявилось, що насправді це картка “Акордбанку”. Я зателефонувала на гарячу лінію “Акордбанку”, повідомила про свою ситуацію, запитала, чи їхній це клієнт. Виявилось, що так, і вони прямо під час розмови заблокували рахунок. Чи були там ще кошти я не знаю, бо це ж банківська таємниця. Але мене запевнили, що будуть співпрацювати з поліцією, попросили виписку з ЄРДР. Тоді вони можуть заблокували цей рахунок не на 5 днів, а на час розслідування”, — каже жінка.

Списати борг бахмутянки “монобанк” не може, хоч і зробила це жінка під впливом злочинців. Адже всі дії вона робила сама у своєму додатку. Звідки у шахраїв були персональні дані Юлії Романуші в банку не знають, запевняють, що всі заходи безпеки контрольовані. Витік даних у банку виключають.

Зараз пані Юлія працює над вирішенням ситуації. Окрім заяви до поліції, було направлене звернення до Бюро кредитних історій щодо оскарження кредиту, взятого під впливом шахрайських дій.

На сьогодні Юлія Романуша направила до поліції офіційні виписки з банку, які були необхідні для подальшого розслідування. Наступним кроком буде ініціювання судового засідання для розкриття банківської таємниці щодо рахунку, на який пішли кошти.

Своєю чергою, в “монобанку” зазначають, що будуть співпрацювати для розкриття подібних випадків. Також бахмутянці запропонували зробити зручний для неї графік погашення заборгованості.

Читайте також:

• Діти та шахрайство в Інтернеті: як захистити від виманювання грошей
• Сайти-двійники виманюють гроші українців. Як не потрапити на гачок та зберегти гроші
• Фейкові виплати від “Червоного Хреста” та “гроші українцям від Євросоюзу”. Аферисти у мережі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Держава гарантує захисникам України, які отримали травми під час служби, виплату одноразової грошової допомоги. Сума цієї підтримки безпосередньо залежить від групи інвалідності, обставин отримання поранення та актуального розміру прожиткового мінімуму. У 2026 році розміри виплат оновилися через зміну показників державного бюджету.

Детальніше про те, які саме виплати передбачені за поранення у 2026 році — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Виплати за поранення у 2026 році

Призначення одноразової виплати відбувається на основі офіційного рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Головним критерієм для розрахунку суми є прожитковий мінімум для працездатних осіб. Для обчислення беруть показник, встановлений на 1 січня того року, коли військовому встановили інвалідність. У державному бюджеті на 2026 рік цей мінімум зафіксований на рівні 3 328 гривень.

Виплати за інвалідність військових

Якщо військовослужбовець отримав поранення, контузію, каліцтво або травму безпосередньо під час виконання службових обов’язків, розмір грошової допомоги складає:

• для I групи інвалідності — 1 331 200 гривень (400 прожиткових мінімумів);
• для ІІ групи інвалідності — 998 400 гривень (300 прожиткових мінімумів);
• для ІІІ групи інвалідності — 832 000 гривень (250 прожиткових мінімумів).

Існують інші норми для випадків, коли інвалідність виникла внаслідок захворювання або нещасного випадку під час проходження служби, але не пов’язана з бойовими діями. У таких ситуаціях суми є меншими:

• для I групи — 399 360 гривень (120 прожиткових мінімумів);
• для ІІ групи — 299 520 гривень (90 прожиткових мінімумів);
• для ІІІ групи — 232 960 гривень (70 прожиткових мінімумів).

Ці ж суми (120, 90 та 70 прожиткових мінімумів відповідно) передбачені для військовослужбовців строкової служби, резервістів та військовозобов’язаних, яких призвали на збори.

Компенсація при частковій втраті працездатності

Трапляються випадки, коли після травми під час виконання бойових завдань не встановлюють, але комісія фіксує певний відсоток втрати працездатності. Тоді суму розраховують пропорційно до встановленого відсотка:

• для мобілізованих та військових за контрактом базою для розрахунку є 232 960 гривень (70 прожиткових мінімумів). Наприклад, при втраті 20% працездатності захисник отримає 46 592 гривні;
• для строковиків, резервістів та військовозобов’язаних на зборах базою є 166 400 гривень (50 прожиткових мінімумів).

Переогляд та процедура оформлення виплат

Встановлення групи інвалідності не є фінальним етапом фінансової підтримки. Якщо з часом стан здоров’я військового погіршиться і під час медичного переогляду йому призначать вищу групу інвалідності або змінять причину травми, він має повне право на доплату. Держава виплатить різницю між новою та попередньою сумою. Розрахунок цієї різниці завжди базується на прожитковому мінімумі того року, коли інвалідність встановили вперше.

Для оформлення одноразової грошової допомоги чинні військовослужбовці мають звертатися зібраним пакетом документів безпосередньо до своєї військової частини. Звільнені зі служби захисники подають відповідні документи до Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).

Читайте також:

Довідка форми 5 для військових: як оформити документ та які пільги він надає

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!