26 лютого 2024 року Бахмутська міська рада опублікувала пост, у якому йшлося про перейменування вулиць в Бахмуті, які пов’язані з російськими діячами або ж мають російське походження. Зараз по цілій Бахмутській МТГ починають процес перейменовування, але не всі бахмутяни та мешканці громади підтримують це рішення.

Редакція поспілкувалася з активістами та дізналася про хід перейменування вулиць від представників влади Бахмута.

Перейменування вулиць

Згідно із законом України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії” у Бахмутській МТГ розпочинається громадське обговорення щодо перейменування вулиць та інших об’єктів топонімії, які містять російське походження. Багатьох мешканців це обурило, у коментарях люди пишуть, що такі рішення не на часі, окремі користувачі кажуть, що, мовляв на це витрачатимуть кошти з бюджету міста.

У міській раді наголошують, що процес перейменування є невідворотним, а також пояснюють, що мають врахувати думку мешканців громади. Для цього розробили електронну гугл-форму, де можна пропонувати свої варіанти.

“Ми правова держава, є закон й ми повинні його виконувати, якщо його не виконаємо ми сьогодні (ред. органи влади), то будуть перейменовувати вже вищі органи влади”, — коментують ініціативу в Бахмутській міськраді.

Наталя Отюніна, членкиня Робочої групи, яка працюватиме над процесом перейменування вулиць. Посадовиця пояснює, що форми з пропозиціями бахмутяни зможуть заповнювати також у паперовому вигляді, їх будуть доставляти до Центрів Підтримки, якщо буде запит від місцевих.

“Якщо у людини є телефон, який підтримує цю гугл-форму (ред. форму з перейменування), вона може прийти в Центр Підтримки, де їй підкажуть, як коректно заповнювати”, — каже Наталя Отюніна.

Запропонувати свої варіанти назв можна й відправивши їх на електронну скриньку [email protected].

Які назви пропонують для вулиць Бахмута?

За посиланням можна ознайомитися з тим переліком назв вулиць, які планують перейменувати, тут вже є пропозиції. Загалом по Бахмутській МТГ пропонують перейменувати 133 вулиці. Наталя Отюніна каже, що для цієї частини роботи долучили працівника Бахмутського краєзнавчого музею, який опрацював історичні назви вулиць, які існували до зросійщення громади.

Ми також переглянули запропоновані варіанти, але ми не знайшли в списку імена сучасних героїв, які загинули за Бахмут, нижче наводимо кілька прикладів пропонованих назв зі списку:

• вулицю Ангеліної — на вулицю Просвіти;
• вулицю Ватутіна — на вулицю Зоряна;
• вулицю Воїнів Інтернаціоналістів — на вулицю Тупикову;
• вулицю Гагаріну — на вулицю Леоніда Каденюка;
• вулицю Гаршина — на вулицю Керамічну;
• вулицю Гвардійську — на вулицю Бузкову;
• вулицю Декабристів — на вулицю Прозора;
• провулок Жуковського — на провулок Волошковий.

Серед 133 вулиць ми знайшли одну, яка вшановує Героїв Азову, таку назву хочуть дати теперішній вулиці Некрасова. Щодо історичних постатей, то у списку можна побачити імена Миколи Хвильового, Максима Залізняка, Петра Сагайдачного, Леся Курбаса, Івана Ґонти, Пантелеймона Куліша та інших. Тобто у списку пропонованих назв є історичні діячі, але мало тут саме тих осіб, які поклали життя за Бахмут, розвивали його та вели проукраїнську діяльність.

Бахмутянин та активіст Володимир Березін вважає, що зараз триває інформаційна війна, а саме перейменування вулиць порівнює з “влучним вистрілом у бік ворога”. Втім пропоновані назви, які є в списку не релевантні для Бахмута, розмірковує активіст, адже вони не мають прив’язки до історичних персоналій міста, які народилися тут, боролися за Незалежність та віддали своє життя за Україну, сповідуючи демократичні цінності.

Активіст не задоволений списком пропонованих назв. На його думку, некоректні назви підібрані через те, що тривалий час влада міста перебувала під впливом членів Партії Регіонів, які запам’яталися своїми проросійськими поглядами.

Ми запитали Володимира Березіна, чи варто називати вулиці Бахмута іменами загиблих героїв, які його обороняли.

“Це треба робити обов’язково, але дуже обережно. Тому що ми не можемо з міст робити цвинтар. Такі назви повинні погоджуватися не тільки з командиром військової частини, де служив Герой, а взагалі з керівництвом армійським, розумієте? Перейменовувати варто обережно, щоб не образити когось, потрібно це питання досліджувати. Втім Бахмут і керівництво міста Бахмут категорично проти того, щоб надавати загиблим звання почесних громадян Бахмуту, як робиться скрізь по Україні. А я вважаю, потрібно негайно надавати всім загиблим звання почесних громадян Бахмуту посмертно”, — каже Володимир Березін.

Андрій Лоза, бахмутянин та учасник Революції Гідності, розмірковує, що це перейменування схоже роблять для галочки, адже не враховано багато важливих постатей для Бахмута.

Також, каже пан Андрій, не до всього населення донесли важливість перейменування вулиць, які мають назви російських діячів, бо зараз ці люди не бачать проблеми, що в Бахмуті є вулиця Чайковського.

“Люди не проінформовані про особливості процесу перейменування. У нас ця функція провалена, бо ніхто цим не займався. Говорять за якісь витрати, але їх не буде. Було питання по табличках (ред. таблички з назвами вулиць), що на них будуть виділяти кошти. Коли буде відбудова міста, то все одно треба буде ставити нові таблички”, — каже Андрій Лоза.

Водночас він додає, що влада в Бахмуті не змінилася, а відтак можна очікувати, що більшість пропонованих назв у списку будуть підтримані, навіть, якщо вони не релевантні.

Чи потрібно змінювати документи при зміні назви вулиці

У міськраді пояснюють, що зміна назви вулиці не зобов’язує змінювати реєстрацію адреси проживання, переоформлювати документи на право власності та не загрожує для громадян жодними фінансовими витратами. Усі необхідні зміни у Державні реєстри будуть внесені автоматично.

Документи на право власності на квартири, будинки, земельні ділянки, будь-яке інше майно, у яких вказані старі назви, залишаються дійсними.

Навіщо Бахмуту перейменовувати вулиці?

Перш за все необхідно сказати, що ця процедура важлива не тільки для Бахмута, вона важлива і для інших громад України. А російсько-українська війна, яка триває вже більше 9 років, тільки підкреслює необхідність відмовлятись від російських та радянських наративів.

“Ми розуміємо, що це питання самоповаги, питання того, що ми українці, у нас є своя історія, і ми повинні підкреслювати своє: своїх героїв, свої символи, а не ті, які були нав’язані”, — говорить Павло Островський, краєзнавець та заступник голови комісії з дерусифікації Дружківки

Читайте також:

• Перейменування вулиць у Бахмуті: покрокова інструкція від експерта Павла Островського
• Перейменування вулиць, пов’язаних з російськими діячами в Бахмуті: чи на часі це питання
• Чому донеччани незадоволені перейменуванням пам’ятника Артему в Святогірську

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутський міський голова та начальник Бахмутської МВА Олексій Рева дав інтерв’ю Кирилу Передрію — журналістові з Покровська.

Детальніше про те, що саме розповідав мер Бахмута, дізнавайтесь в матеріалі Бахмут IN.UA.

Олексій Рева про роботу міської військової адміністрації Бахмута

Інтерв’ю журналістові з Покровська розпочалося з питання про те, що саме є в пріоритеті роботи Бахмутської міської військової адміністрації. За словами Олексія Реви, наразі пріоритетом є підтримка ЗСУ.

“Ми у 2024 році направили 306,7 мільйона гривень на підтримку Збройних сил. Купили 14 пікапів. А у 2023 році ми теж направили близько 300 мільйонів гривень на підтримку“, — сказав Рева.

Також міський голова розповів, що багато установ переїхали до інших міст. Вони ведуть активну роботу в них та продовжують розвиватися. Наприклад, міський архів, який наразі знаходиться в Хмельницькій області, планує ще один переїзд на базу більш потужної установи. Його спеціалісти також ведуть активно роботу з оцифрування всіх даних БТІ.

Журналіст також запитав, чи має міський голова Бахмута інформацію про дії росіян в місті. Олексій Рева відповів, що ні:

“Наскільки мені відомо, там немає бахмутян. Тільки війська агресора. І я не читаю русню“, — резюмував мер.

Житло для бахмутян

За словами Олексія Реви, найбільшими проблемами для бахмутян є пошук житла, працевлаштування на новому місті та різні медичні, гуманітарні послуги, скрутне фінансове становище.

Він додав, що наразі йде робота з формування плану на будівництво району в Гощі. Вже в березні, за словами Реви, буде проведено голосування за виділення землі. Паралельно йде розробка аналогічного проєкту в Гостомелі.

Нагадаємо, що проєкт в Гощі передбачає створення житлового кварталу для бахмутян.

Читайте також:

• Покращити умови в орендованій квартирі та отримати допомогу психолога: як в Києві працює БФ “Рокада”
• Скільки коштів потрібно на Програму підтримки та інтеграції бахмутян у 2025 році
• Евакуація з Покровської громади: куди звертатися

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Літо 2024 року, на окупованій Херсонщині росіяни розривають могили українських військових, щонайменше три тіла вивезли у невідомому напрямку. Згодом на тій же Херсонщині місцеві, аби приховати, хто похований на кладовищі, замазують таблички з іменами болотом або вугіллям. Тим часом лінія фронту на Донеччині невпинно рухається, росіяни щодень просуваються, й питання збереження військових поховань на прифронтових територіях загострюється. 

Що з цим можна зробити, що вже роблять громади сьогодні — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA

Військові поховання на прифронтових територіях: в чому проблема

Якщо коротко, то проблема в тому, що росіяни можуть спаплюжити могили двома способами. Якщо вони окупують місто чи населений пункт, то з великою ймовірністю сплюндрують ці могили — як це робили на Херсонщині у селищі Каланчак, викопавши тіла загиблих військових.

Якщо ж місто чи селище страждає від постійних прильотів, то це руйнує такі кладовища. Але заборонити рідним обирати місця поховання самостійно зараз в умовах повномасштабної війни — неможливо.  На державному рівні можливість розпоряджатися цими похованнями не передбачена, тому у разі наближення фронту опіка над кладовищами падає на плечі місцевої влади.

Наприклад, у Мирнограді та Покровську, які зараз знаходяться за лічені кілометри до лінії фронту, теж є Алеї Слави — тут поховані оборонці Донеччини. Ці поховання перебувають на балансі місцевих комунальних підприємств, вони їх утримують та доглядають.

Мирноград: як убезпечують поховання

У коментарі Бахмут IN.UA Мирноградська міська військова адміністрація повідомила, що, аби зберегти поховання, роблять фотофіксацію наявного стану могил. Знімають вони кожне поховання окремо — так, щоб було видно надмогильний пам’ятник, ім’я людини та сектор. Тут варто зазначити, що Мирноград активно обстрілюють й робити навіть таку зйомку небезпечно, але в МВА запевняють, що дотримуються безпекових вимог. Саме ці зібрані фотодані будуть помічними, якщо росіяни зруйнують поховання.

Також у Мирноградській МВА кажуть, що мають узгоджений алгоритм дій, якщо безпекова ситуація погіршиться. Тоді, аби зберегти пам’ятники, їх укріплять мішками з піском — це вбереже їх від куль, уламків чи шрапнелей.

Ми запитали в МВА, чи проводились діалоги з родичами загиблих, щоб дізнатись їхню думку про можливість перепоховання чи тимчасове зняття надгробків, щоб росіяни не змогли ідентифікувати ці поховання як військові. У МВА кажуть, що з родичами говорили, проте вони відмовились.

Опікується станом військового поховання комунальне підприємство “Багатогалузеве об’єднання комунального господарства”.

Покровськ: як убезпечують поховання

У Покровську Алея Слави знаходиться на балансі КП “Покровська ритуальна служба”. Аби убезпечити військові поховання тут, як повідомила нам місцева влада, зараз триває процес фотографування могил з їх прив’язкою до GPS, а на карту вноситься геолокація кожної могили. Прапори та флагштоки з могил військових вже зняли, аби убезпечити їх від ворога. Про те, чи розмовляли з родичами загиблих про можливі варіанти збереження, нам не відповіли.

Дарця Веретюк — волонтерка, дизайнерка та авторка концепції “Пантеону Героїв”, — пояснює, що військові поховання на прифронтових територіях є вразливими через близькість бойових дій.

“У нас немає жодних військових цвинтарів, вони всі є комунальними, цивільними. Місця поховання обирають родичі, вони мають право на встановлення пам’ятників, догляд та будь-які інші дії з місцем останнього спочинку воїна. Тобто, навіть якби держава ініціювала цей процес, вона не має права зобов’язати родичів до перепоховань. Є і виняткові випадки. Наприклад, в Тернополі, розуміючи, що це цивільні похованні й нам якось треба формально узаконити уніфікацію, ця земельна ділянка була виокремлена та вилучена із загальної території комунального цвинтаря цивільних поховань й визначена в межах 6 га, як сектор почесних військових поховань й рішенням міськвиконкому, спираючись на децентралізацію 2019 року, ця ділянка затверджена як така, на якій діють особливі умови поховання ”, — пояснює Дарця Веретюк.

Йдеться про єдину концепцію поховань, родичі самовільно не можуть встановити інший пам’ятник тощо. Це рішення ухвалили на місцевому рівні силами громадськості, але на національному рівні питання не вирішене.

Що з могилами військових на ТОТ?

Ми звернулись до руху “Жовта Стрічка”, аби дізнатись, що відбувається з похованнями на окупованих територіях України.

“По могилах тих, хто загинув в АТО — місцеві як правило доглядають за могилами, прибирають. З одного з херсонських сіл жінка казала, що в них на кладовищі могили ще у 2022 родичі замазували/заклеювали, щоб не було видно згадок про АТО. Просто вугіллям чи землею, щоб росіяни не чіпали могилу”, — кажуть активісти.

Якщо росіяни дізнаються, що в родині хтось служив у ЗСУ, то таких людей “садять на підвал”. Це тортури та катування, психологічні та фізичні.

Що стосується меморіалів, у коментарі нам пояснюють, що, наприклад, на тимчасово окупованій Донеччині “влада” виділяє гроші на те, щоб ці меморіали оновлювати, чистити та додавати проросійські елементи.

“В інших областях не так активно, але в цілому ті, що були прям меморіали повноцінні — в Маріуполі, Мелітополі — то їх одразу росіяни знищили, ще у 2022”, — кажуть активісти.

Що може зробити держава?

Загальне законодавство України не передбачає військових поховань, як ми вже зазначали, відповідно держава не може брати на себе ініціативу по перепохованню тощо.

“Держава мала б ініціювати топозйомку, зокрема зафіксувати геомітки конкретних поховань та здійснити фотофіксацію всіх пам’ятників і вже при критичній ситуації — провести їз демонтаж, аби ворог не міг ідентифікувати місця поховання воїнів, аби вони не нищили цих місць, не переривали їх бульдозерами й так далі. Бо якщо ми забираємо пам’ятники, ми жертвуємо ними, але ми зберігаємо самі місця поховань”, — каже пані Дарця.

Такий підхід дає можливість повернутись до несплюндрованих могил та встановити пам’ятні знаки ще раз — щоб не встановлювати загальні знеособлені меморіали на місцях, де колись були військові поховання.

“Це важка тема для обговорення. Родичі, навіть якщо їм таке запропонувати, вони морально теж не готові до перепоховань. Навіть демонтаж пам’ятників з могил буде проблемою, бо навіть якщо більшість родичів погодилось, а кілька родин ні, ворог ці поховання знайде. І держава не підготувала місце для таких цілей. Тобто, куди ми можемо перепоховати? Де покласти ці тіла? На 12 році війни ми не маємо законодавства, яке б внормувало військові поховання й саме це корінь проблеми”, — додає спікерка.

Яким може бути рішення?

Одним з можливих рішень Дарця Веретюк вважає видачу директиви, аби всі військові поховання пройшли процедуру геолокування. Додамо, що в Покровську місцева влада повідомила, що так й робить, але в Мирнограді вже ні.

“Якщо це небезпечно для цивільних працівників (мінування, обстріли ітд), то розпорядитись, аби це робили дислоковані на місці військові”, – каже вона.

Алгоритм, за яким може працювати громада, може стати наступним:

• сім’ї родини об’єднуються; 
• пишуть звернення на будь-яке інше місто, аби знайти місце для перепоховання;
• підкріплюють це медійно. 

Але тут виникає інша проблема, і це ціна за логістику. Ми звернулись до кількох ритуальних служб у різних містах, щоб дізнатись приблизну ціну такого перепоховання. У коментарі нам підтвердили, що перепоховання в теорії можливі, але не з тих міст, які вже активно обстрілюються, ціни не назвали — пояснивши це тим, що все вираховується індивідуально, в залежності від складності тої ж логістики. Й власне, платити за це будуть родичі у приватному порядку.

Й навіть в тому випадку залишається більше питань, ніж відповідей, бо які саме міста мають ресурси та головне бажання для цього процесу — невідомо. Зі свого боку, на рівні держави у нас зараз досі не розв’язане питання Національного військового кладовища, не кажучи вже про перепоховання з прифронтових зон.

Перепоховання

Є одиночні випадки, коли вже нащадки загиблих ініціюють процес перепоховання за власні кошти. Так було, наприклад, з Данилом Шумаком — останки воїна УПА, який спочивав у Покровську, було перепоховано у Львові. Шумука перепоховали на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.

“У Покровську все горить і вибухає. Данило Шумук – гідний такого поховання і ніде немає такого Пантеону, як у Львові. Я всі організаційні речі погоджувала з ініціаторами перепоховання, українськими істориками, які захищають зараз Україну. Для мене це важливий день, наче б мала відчувати сум, а я духовно втішена, що він буде тут і його могилу не зруйнують окупанти”, – каже онучка Данила Шумука Ніна Калач в коментарі Радіо. Свобода.

Ми також звернулись до Українського інституту національної пам’яті, щоб дізнатись, чи є в його компетенції процес перепоховання. 

“Питання збереження військових поховань, зокрема на прифронтових територіях, належить до компетенції місцевих органів самоврядування та відповідних комунальних служб. Український інститут національної пам’яті, своєю чергою, займається питаннями меморіалізації, дослідженням історичних аспектів, збереженням національної пам’яті та нормативно-правовою підтримкою в цій сфері”, — повідомили нам в коментарі.

Попри те, на думку авторки “Пантеону Героїв”, якщо все ж хоча б одна прифронтова громада в Україні ініціює процес перепоховання, то їй нададуть місце для цього в інших регіонах, і саме це стане рушійним прецедентом для держави, аби почати працювати в цьому напрямку, бо така наша реальність сьогодні.

Читайте також:

• Пам’ять для Бахмута: чи потрібні меморіали для загиблих військових та цивільних. Розпитали авторку концепції “Пантеону Героїв”
• Як у Вільногірській громаді автоматично надають званняпочесного громадянина загиблим військовим. Чи можливо це для Бахмута
• “Повертаємо загублені душі додому”: як відбувається ексгумація тіл на ДОТ та лінії фронту

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!