Сьогодні, 5 березня, Герою України з Бахмутської громади Дмитру Чернявському мало б виповнитись 32 роки. Цього дня в 2014 році він святкував свій останній день народження. За тиждень проросійські бойовики смертельно поранили Дмитра під час мітингу за єдність України в Донецьку. Йому назавжди залишилось 22 роки.

Історик Микита Безмен розповідає для редакції Бахмут IN.UA про життя та боротьбу молодого Героя Небесної Сотні.

Герой України Дмитро Чернявський

Дмитро Чернявський заслужив славу видатного громадського діяча і борця за незалежність, загинув від ножового поранення проросійськими бойовиками під час мітингу за єдність України у Донецьку.

Народився 5 березня 1992 року на Бахмутчині, тоді ще в селищі Артемівське Артемівського району Донецької області. Початкову освіту хлопець здобув у Артемівській середній загальноосвітній школі № 18, де навчався з 1999 по 2009 рік. Здобув освіту економіста в Донецькому Університеті. 

Дмитрові Чернявському були близькими ідеї українського націоналізму. У жовтні 2010 року він увійшов до лав ВО “Свобода”. У березні 2011 року його призначили керівником прес-служби Донецького міського осередку, а з березня 2013 року — керівником прес-служби Донецького обласного осередку партії. Хлопець був організатором низки культурницьких акцій: покладання квітів до пам’ятників, ходи з українськими прапорами. А коли пізньої осені 2013 року розпочалась Революція гідності в Україні, він став її активним учасником.

13 березня 2014 року Дмитро Чернявський був добровольцем у самообороні, яка охороняла учасників мітингу за єдність України в Донецьку. Після завершення мітингу група озброєних проросійських бойовиків напала на його учасників. Розпочалась рукопашна бійка активістів Майдану з озброєними проросійськими бандитами. Десятки постраждалих в цей день були доставлені до лікарень з черепно-мозковими травмами різного ступеню тяжкості, а 3 людей загинули в тій страшній сутичці. Дмитро Чернявський загинув внаслідок ножового поранення, захищаючи відхід мирних демонстрантів.

За громадянську мужність, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Дмитру Чернявському було присвоєно звання Герой України.

Нагадаємо, 13 березня мешканці Бахмутської громади зберуться у Львові, щоб вшанувати пам’ять свого земляка Дмитра Чернявського. Долучитись до заходу можуть усі охочі. Місце збору — будівля економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, що розташована за адресою: Львів, проспект Свободи, 18.

Читайте також:

• “Брусничка”, Антимайдан та обстріл прокуратури: яким був Бахмут 10 років тому
• Ким був Василь Стус для Донеччини? Розповідає бахмутський історик Микита Безмен
• Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

День святого Миколая — особливе свято, коли заведено вшановувати пам’ять Миколая Мирлікійського (Чудотворця) — християнського святого, який за життя прославився щедрістю і добрими справами. В цей слухняні діти отримують подарунки від святого. 

У 2023 році в Православній церкві України ухвалили рішення, за яким храми переходять на сучасний новоюліанський календар. Це означає, що багато вже звичних свят змістилися. Редакція Бахмут IN.UA в деталях розповідає, коли вшановують свято, а також його історію.

День святого Миколая: коли святкувати

День святого Миколая у 2024 році святкуватимуть за новим календарем. Дата цього свята припадає на 6 грудня. Проте, далеко не всі релігійні громади перейшли на новий стиль, а тому дехто продовжить відзначати День святого Миколая 19 грудня.

Це свято традиційно вважається днем подарунків, адже саме у цю дату заведено класти під подушку подарунки дітям від імені святого. Інколи навіть дорослі обмінюються подарунками. Важливо проявити щедрість і доброту, а також усіляко уникати злості, сварок чи лихослів’я.

День святого Миколая: історія свята

Святий Миколай — це реальна історична постать, яка народилася  між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, який є територією сучасної Туреччини. Його батьками були греки-християни, котрі мали непогані статки. 

Хлопець з малечку ріс у добрі та любові, що зародило в ньому сильний гуманізм. Він не міг миритися з тим, що люди проживають в бідності. Саме тому Миколай почав потайки допомагати бідним родинам та дітям-сиротам.

Трохи згодом, коли батьків святого не стало, Миколай покинув світське життя. Він розпродав величезний спадок, роздав усі зароблені кошти бідним та відправився прочанином у Палестину. Коли він повернувся додому, то став священником. 

Ще за життя люди вважали Миколая святим. І причиною цього була не тільки одна доброта та любов до кожної людини у світі, але й справжні дива. Наприклад, він вгамував бурі на морі, зцілював хворих та навіть рятував приречених до страти. Все це за допомогою молитви.

Не стало Миколая 19 грудня 345 року (за юліанським календарем) або 6 грудня (за новоюліанським календарем). Згодом отця Миколая канонізували за його доброчинність, вірність та щирість у служінні Богу.

Коли з’явилося свято Миколая

Розповсюдження легенди про добрі справи Миколая почалося в кінці Х століття, коли візантійська принцеса Феофано стала дружиною германського імператора Оттона ІІ. Саме тоді традиція робити подарунки почала розповсюджуватися Європою.

Існує й інша версія, яка є актуальною саме для українців. За нею, День святого Миколая почали святкувати у 1088–1089 роках завдяки київському князю Всеволоду Ярославовичу. Такого вдалося досягти завдяки встановленню стійких політичних зв’язків із представниками тогочасного Риму.

Читайте також:

• Жертвоприношення й голова Джека: історія свята Гелловін
• Людина, яку боявся Ленін: яким був Симон Петлюра
• Історія в кожному камінчику: цікаві факти про дореволюційні будівлі Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Голодомор забрав життя багатьох невинних людей в різні часи існування СРСР. Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Згідно зі статистичними даними народжуваність на Донбасі в часи великого голодомору 1932-1933 років знизилася в 4 рази.

Про те, яким був Голодомор на Донеччині — розповідаємо в матеріалі.

Голодомор на Донеччині

Не дивлячись на те, що Донбас важливий промисловий регіон втрати від голоду були колосальні – до 27% всього населення. Особливий вид покарання “Чорні дошки” на Донбасі були запроваджені раніше ніж в інших регіонах України – у 1931 році.

Підпасти під “Чорну дошку” означало припинення будь-якого продовольчого постачання, повернення хліба, розданого на трудодні, скорочення кредитів – повна ізоляція. Села могли бути повністю ізольовані від зовнішнього світу більше ніж півроку-рік. Смертність у таких селах переважала за 50% населення.

Донеччина була областю промислових гігантів, а тому постраждала трохи менше ніж Полтавщина та Дніпропетровщина. Водночас регіони Донеччини мали великі втрати. Грецька діаспора, що проживала в районі біля Маріуполя зазнала 30% втрат від всього населення.

Хто винен у Голодоморі

Ми говоримо про жертв Голодомору, але часто забуваємо про те, що Голодомор спровокував спалахи соціально небезпечних хвороб. Недоїдання та канібалізм сприяли розповсюдженню малярії, туберкульозу, інших небезпечних інфекцій, чоловіки і жінки ставали бездітними.

Хто ж були катами українського народу? Хліб вилучали уповноважені, призначені від ЦК партії, загони міліції, хлібозаготівельні бригади тощо. Участь брали етнічні українці, євреї, росіяни та представники інших народів. Люмпенізована свідомість людей через пропаганду змушувала одних людей пригноблювати інших.

На Донеччині внутрішня міграція дозволяла у такий спосіб або зберегти життя, або відкласти дату смерті. Якщо у селян було побутове золото, вони могли принести і обміняти його на крупу, хліб. У 1933 році було заготовлено 45 тонн побутового золота для продажу за кордон.

З півтори тисячі повстань в СРСР понад 900 припадає на Україну. Масова частка робітників на Донбасі вимерла, але радянська влада завезла в промисловий регіон табірних в’язнів, росіян-переселенців (цим коштом відбувалася русифікація).

У третій рік повномасштабної війни ми відчуваємо, як ніколи актуально, злобу та безжалісність росіян стосовно українців. Ідея геноциду не пішла в історію, вона живе на період сьогодення.

Читайте також:

• Пережили Голодомор та зустріли дві війни: історія родини бахмутянки Олени Кірсанової (Оновлено)
• Міфи про Голодомор від росіян: що потрібно знати
• Факти замовчували, кількість жертв невідома й досі: Голодомор в Україні і в Бахмуті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!