Алла Горська/ авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська
Художниця Алла Горська тісно пов’язана з Донеччиною. Її монументальні роботи були в Маріуполі, дисидентка, наперекір погрозам КДБ, створювала мальовничі проукраїнські мозаїки. За своє життя Алла пережила блокаду, перейшла на українську мову, народившись у зросійщеній родині та ніколи не боялася висловити чітку позицію у суспільстві СРСР. За це жінка поплатилася життям.
Більше про Аллу Горську розповів бахмутський історик Микита Безмен.
Алла Горська й Крим
Дисидентка та художниця Алла Горська/фото з відкритих джерел
Народилася Алла Горська 18 вересня 1929 року в Криму. Батьку Олександру судилося стати людиною-фундатором радянського кіновиробництва. В 1931 році батько Алли працював директором Ялтинської кіностудії.
Потім родина починає переїзди по містах СРСР. В 1932 році батько Алли працює в Москві а тресті «Востокфільм», в 1933 році сім’я переїздить до Ленінграду. Напередодні радянсько-німецької війни батько Алли поїхав до Монголії знімати фільм «Його звуть Сухе-Батор». Війна застала Аллу в Ленінграді і змусила пережити легендарну блокаду. В 1943 році евакуація до Алмати, а потім переїзд до Києва в цьому же році.
З 1946 року Алла Горська навчалася у Київській художній середній школі імені Шевченка. Викладачем з фаху був Володимир Бондаренко. У подальшому виборі вагань не було: Горська вступила на живописний факультет Київського художнього інституту.
Алла Горська разом із чоловіком Віктором/ архівне фото
Влітку 1952 року Алла одружується з однокурсником Віктором Зарецьким. Через два роки, закінчивши інститут, працювала за фахом у галузі станкового й монументального живопису. Твори Горської експонувалися на виставках, 1959 року за роботами шахтарського циклу прийнята до Спілки художників. Деякий час викладала малюнок в Республіканській художній школі. Мала з чоловіком художню майстерню в Києві на вулиці Філатова.
У 60-х роках Алла Горська разом з іншими дисидентами створила клуб молоді «Сучасник» і почала потроху переходити на Українську мову. Алла була вихована у повністю російськомовній сім’ї і ніколи не вивчала українську мову в школі. Вивчення Української мови Алла почала вже в свідомому віці.
Алла брала участь в організації заходів з просвіти, підготовці щорічних Шевченківських свят. Плідно займалася мистецькою діяльністю, створила ряд монументально-художніх робіт. За її активної участі стало традиційним квітопокладання Великому Кобзарю у парку Тараса Шевченка у Києві. Цей партія сприйняла як «зухвалу інспірацію буржуазних націоналістів».
1965 року було заарештовано багатьох друзів і знайомих Горської. Цей рік став для неї початком діяльної участі в русі опору, через що її художня творчість була приречена на «радянські провали».
Горську постійно викликали в КДБ, погрожували страшною розправою
Ця мозаїка спільна робота Алли Горської, Віктора Зарецького та Володимира Смирнова“Прапор перемоги” для музею в Краснодоні Луганської області/фото з відкритих джерел
Горська матеріально й морально підтримувала родини політв’язнів, листувалася з ними. Їздила на судові процеси своїх однодумців, організовувала збори коштів на допомогу сім’ям засуджених, організовувала зустрічі з тими, хто повертався з таборів. Правозахисники, які поверталися з ув’язнення, зверталися до Горської за допомогою і отримували її.
В 1965—1968 роках брала участь у акціях протесту проти розправ над українськими правозахисниками: Богданом і Михайлом Горинями, Опанасом Заливахою, Святославом Караванським, Валентином Морозом, Вячеславом Чорноволом та ін. і зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки. Певним захистом було те, що Горська з групою митців виконувала монументальні художні роботи у Донецьку, які вважались важливими та мали ідеологічний ухил.
Вбивство Алли Горської
Дисидентка Алла Горська у колі рідних/ фото архівне
У квітні 1968 року Горська підписала лист-протест 139 діячів науки і культури до тодішніх керівників СРСР у зв’язку з незаконними арештами і закритими судами над дисидентами. Почалися адміністративні репресії проти «підписантів», кагебістський тиск, Аллу Горську вдруге виключили зі Спілки художників.
Києвом і Україною пішли чутки про існування підпільної терористичної бандерівської організації, керованої західними спецслужбами. Однією із керівників цієї організації називали Горську.
За Горською стежили і переслідували, іноді демонстративно. Алла Горська За декілька днів до вбивства склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.
28 листопада 1970 року Аллу Горську було вбито в домі родини у Василькові Київської області. Похорон Горської 7 грудня 1970 року на Берковецькому цвинтарі в Києві перетворився на мітинг протесту проти панівного комуністичного режиму в Україні.
Алла Горська до останнього дня свого життя відстоювала право українців на власну культуру не будучі змалечку причетною до України. Алла Горська сама взяла на себе тяжку долю українського народу. Імовірно вбивство скоїли співробітники КДБ, але всі докази страшної розправи знищені ще в 1990-х роках.
