Кінорежисерка Лариса Шепітько родом з Бахмута, вона не дивлячись на штучне зросійщення і радянську пропаганду Лариса Шепітько творила фільми просякнуті українським духом, але попри те росія й далі намагається присвоїти собі всі заслуги бахмутянки.
Бахмутський історик Микита Безмен розвінчує міфи про Ларису Шепітько.
Ментором бахмутянки став Олександр Довженко
Лариса Шепітько народилася 6 січня 1938 року в Бахмуті. Мати була вчителькою, а батько покинув родину, коли Лариса була маленька. Після війни родина переїхала у Львів, де Лариса закінчила середню школу. Ще дитиною Лариса випадково потрапила на зйомки фільму “Овід”, де була цілком вражена магією кіномистецтва (Овід – це радянський художній фільм 1955, який зайняв 3 місце серед лідерів прокату, зібравши 39,16 млн глядачів).
Лариса була зачарована і на все життя отримала мотивацію розвивати українське кіномистецтво. У 1955 році вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії на режисерський факультет. Куратором Лариси стає легендарний український митець – Олександр Довженко.
Ще в студентські роки знялася в кількох фільмах як акторка, в тому числі в “Поемі про море” (1958), початій Довженком та завершеній його дружиною, Юлією Солнцевою. Картина оповідає про драму, на яку обернулося будівництво Каховської ГЕС для жителів ближнього до станції села.
Картина отримала ряд нагород на Всесоюзному і міжнародних кінофестивалях. Олександр Довженко був посмертно відзначений ленінською премією (1959).
Перший повнометражний фільм Лариси Шепітько — дипломна робота “Спека” (1963), який розповідає про важку долю простих юнаків і дівчат, що на власному ентузіазмі відправилися освоювати Цілинні землі. Цей фільм одразу здобув міжнародну нагороду в Чехії.
Популярність фільмів режисерки визнавали на Берлінському кінофестивалі
Популярність Шепітько приніс її другий фільм — “Крила” (1966) про долю повоєнної льотчиці Наталії Петрухіної. Одну з найкращих своїх ролей у цьому фільмі виконала саме українка Майя Булгакова, визнана в 1966 “найкращою акторкою року”.
Потім Шепітько знімає свій перший кольоровий фільм: новорічну музичну казку “О тринадцятій годині ночі” (1969), — із такими відомими акторами, як Володимир Басов, Георгій Віцин, Зіновій Гердт, Спартак Мішулін, Анатолій Папанов.
Друга (й остання) кольорова картина режисерки “Ти і я” (1972) знята за сценарієм Лариси Шепітько і Геннадія Шпаликова і присвячена їх поколінню тридцятилітніх. У Венеції режисерка була нагороджена за цю картину медаллю в конкурсі молодого кіно.
Міжнародна репутація Шепітько зростала, і в 1978 році її запросили увійти до журі Берлінського кінофестивалю.
Останню роботу Лариса не завершила через трагічну і раптову смерть в автокатастрофі. Роботу над фільмом “Матера” завершив чоловік Лариси Шепітько, кінорежисер Елем Клімов, який назвав картину “Прощання” (1982).
Він також зняв документальний фільм “Лариса” (1980), змонтований із фрагментів її фільмів та інтерв’ю з її колегами. Важко перелічити кількість кіно робот і премій, які Лариса Шепітько отримала за своє недовге життя. Багато робіт відомої режисерки просякнуті українським духом і розповідають про тяжку долю людей тягнучих радянське ярмо.
Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.
Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.
Читайте також:
- День музеїв: які заклади існували в Бахмуті та що з ними сталося під час війни
- Скіфи, обереги та “буденки”: 10 маловідомих фактів про українські вишиванки
- Сім жінок, котрі створили інноваційні винаходи, які привласнили собі чоловіки
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
