Кінорежисерка Лариса Шепітько родом з Бахмута, вона  не дивлячись на штучне зросійщення і радянську пропаганду Лариса Шепітько творила фільми просякнуті українським духом, але попри те росія й далі намагається присвоїти собі всі заслуги бахмутянки.

Бахмутський історик Микита Безмен розвінчує міфи про Ларису Шепітько.

Ментором бахмутянки став Олександр Довженко

Лариса Шепітько народилася 6 січня 1938 року в Бахмуті. Мати була вчителькою, а батько покинув родину, коли Лариса була маленька. Після війни родина переїхала у Львів, де Лариса закінчила середню школу. Ще дитиною Лариса випадково потрапила на зйомки фільму “Овід”, де була цілком вражена магією кіномистецтва (Овід – це радянський художній фільм 1955, який зайняв 3 місце серед лідерів прокату, зібравши 39,16 млн глядачів). 

Лариса була зачарована і на все життя отримала мотивацію розвивати українське кіномистецтво. У 1955 році вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії на режисерський факультет. Куратором Лариси стає легендарний український митець – Олександр Довженко. 

Ще в студентські роки знялася в кількох фільмах як акторка, в тому числі в “Поемі про море” (1958), початій Довженком та завершеній його дружиною, Юлією Солнцевою. Картина оповідає про драму, на яку обернулося будівництво Каховської ГЕС для жителів ближнього до станції села. 

Картина отримала ряд нагород на Всесоюзному і міжнародних кінофестивалях. Олександр Довженко був посмертно відзначений ленінською премією (1959).

Перший повнометражний фільм Лариси Шепітько — дипломна робота “Спека” (1963), який розповідає про важку долю простих юнаків і дівчат, що на власному ентузіазмі відправилися освоювати Цілинні землі. Цей фільм одразу здобув міжнародну нагороду в Чехії. 

Популярність фільмів режисерки визнавали на Берлінському кінофестивалі

Популярність Шепітько приніс її другий фільм — “Крила” (1966) про долю повоєнної льотчиці Наталії Петрухіної. Одну з найкращих своїх ролей у цьому фільмі виконала саме українка Майя Булгакова, визнана в 1966 “найкращою акторкою року”.

Потім Шепітько знімає свій перший кольоровий фільм: новорічну музичну казку “О тринадцятій годині ночі” (1969), — із такими відомими акторами, як Володимир Басов, Георгій Віцин, Зіновій Гердт, Спартак Мішулін, Анатолій Папанов.

Друга (й остання) кольорова картина режисерки “Ти і я” (1972) знята за сценарієм Лариси Шепітько і Геннадія Шпаликова і присвячена їх поколінню тридцятилітніх. У Венеції режисерка була нагороджена за цю картину медаллю в конкурсі молодого кіно.

Міжнародна репутація Шепітько зростала, і в 1978 році її запросили увійти до журі Берлінського кінофестивалю.

Останню роботу Лариса не завершила через трагічну і раптову смерть в автокатастрофі. Роботу над фільмом “Матера” завершив чоловік Лариси Шепітько, кінорежисер Елем Клімов, який назвав картину “Прощання” (1982).

Він також зняв документальний фільм “Лариса” (1980), змонтований із фрагментів її фільмів та інтерв’ю з її колегами. Важко перелічити кількість кіно робот і премій, які Лариса Шепітько отримала за своє недовге життя. Багато робіт відомої режисерки просякнуті українським духом і розповідають про тяжку долю людей тягнучих радянське ярмо.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Читайте також:

• День музеїв: які заклади існували в Бахмуті та що з ними сталося під час війни
• Скіфи, обереги та “буденки”: 10 маловідомих фактів про українські вишиванки
• Сім жінок, котрі створили інноваційні винаходи, які привласнили собі чоловіки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Посилаючись на допис в Telegram-каналі голови Фонду держмайна України (ФДМУ) Віталія Коваля, російські пропагандистські канали стверджують, що Україна нібито планує продати Каховську ГЕС Польщі в межах плану Великої приватизації на 2024 рік.

Україна не продає гідроелектростанцію Польщі. Слова Віталія Коваля було перекручено та використано для поширення фейку. Про що мова в дописі Коваля насправді та навіщо рф маніпулює фактами — розповідаємо на Бахмут IN.UA.

Велика приватизація: продаж об’єктів

11 травня на своєму робочому Telegram-каналі голова Фонду держмайна Віталій Коваль повідомив про зустріч із заступником міністра Міністерства державних активів Польщі Яциком Доркмінським. Відтак Коваль розповів про основні напрями діяльності ФДМУ та Велику приватизацію, яка розпочинається влітку 2024 року.

Про план Великої приватизації було оголошено 14 березня 2023 року з метою залучення іноземних інвестицій, створення нових робочих місць та додаткові кошти для Сил оборони України. З переліком об’єктів, що доступні для продажу, можна ознайомитись на сайті ФДМУ. Зазначається, що оновлений список Уряд затвердить в травні цього року.

У згаданому дописі Віталія Коваля нічого не вказано про продаж Каховської ГЕС. Також ми не знайшли цю гідроелектростанцію в переліку об’єктів, що виставлені на продаж. За словами голови ФДМУ, Польща розглядає купівлю приватних одиниць в галузі харчової промисловості, а саме комбінати хлібопродуктів. Ці об’єкти польська делегація відвідає в майбутньому.

Неправда також те, що вслід за Каховською ГЕС, яка знищена рф, Україна нібито може продати й Запорізьку АЕС, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Росмедіа навмисно неправильно трактує слова офіційних осіб та поширює фейки. Брехлива інформація щодо продажу української гідроелектростанції Польщі створена для поширення посилення недовіри до влади, яка нібито намагається збагатитись коштом  держави. Ця неправдива новина також має за мету змінити думку соціуму, змусивши сприймати Польщу як ворога.

Читайте також:

• Фейк: в Україні чоловіки призовного віку можуть зняти лише 100 гривень через банкомат
• Маніпуляція: “фінський журналіст” розповідає про вбивство ЗСУ мирного населення в Авдіївці
• Підписав петицію — втратив акаунт: як шахраї грають на почуттях українців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росмедіа поширюють інформацію, що 9 травня у київському Парку вічної слави поліція зупинила, а згодом склала протокол на Савченко Галину Петрівну, яка нібито є ветеранкою Другої світової війни. Насправді жінка не є ветеранкою, а протокол склали за носіння радянської символіки.

Хто ця жінка та як росія використовує цю подію для маніпуляцій, — пояснюємо у матеріалі Бахмут IN.UA

9 травня у Києві: що сталося

Покласти квіти до Парку вічної слави пенсіонерка прийшла із забороненою радянською символікою: у формі армії срср, головному уборі із зображенням серпа і молота та нагрудних відзнаках. Саме через це поліція зупинила жінку.

На відео вона представляється, як лейтенант Савченко Галина Петрівна, учасницею організації «Союз радянських офіцерів». З 2018 року пенсіонерка занесена до бази Центру досліджень ознак злочинів «Миротворець» за антиукраїнську пропаганду та участь в антидержавних акціях. 

Савченко кожного року одягає радянську символіку та “святкує день побєди” в Києві, за що неодноразово була затримана поліцейськими. Також пенсіонерка ділилася світлинами парадів 9 травня з інших років.

На фотографіях можна побачити ті самі медалі, що на недавно опублікованому відео. За словами савченко — відзнаки ювілейні, а сама форма належала її матері. Втім, деякі нагрудники не є медалями, а радше сувенірами на честь народження сталіна. 

Савченко також збрехала і про свій статус ветеранки: жінка народилась приблизно в 1949-1950 рр., який точно з цих років поки невідомо. Втім однозначно, що після завершення Другої світової війни у 1945 році. 

Пенсіонерка у забороненій радянській символіці  на “день побєди” 9 травня грає на руку кремля, адже дає простір для роспропаганди на тему нацизму. Це щорічні вистави з метою поширення думки, що українці не тільки не поважають пам’ять про перемогу над нацизмом, але й не визнають внеску тих, хто воював.

Читайте також:

• Пропаганда: “Вантаж їх!”. Росіяни зняли ролик про ТЦК українською
• Фейк: в Україні чоловіки призовного віку можуть зняти лише 100 гривень через банкомат
• Маніпуляція: “фінський журналіст” розповідає про вбивство ЗСУ мирного населення в Авдіївці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!