5 березня 2014 року на площі леніна в Донецьку зібралися тисячі мітингувальників на підтримку територіальної цілісності України. Це відбулося після втечі тогочасного президента віктора януковича. Донецьк в ці дні був переповнений людьми з українськими прапорами в руках, які вийшли на центральні площі попри те, що поруч вже були проросійські налаштовані мітингувальники. Серед українських активістів тут був й Дмитро Чернявський.

Редакція Бахмут IN.UA згадує події 10-річної давнини.

Мітинг в Донецьку

Практично одразу після втечі януковича в Донецьку почав активізуватися сепаратиський рух. Люди із проросійською символікою хотіли провести референдум щодо статусу Донецької області. За кілька днів депутати міської ради ухвалили рішення про надання російській мові статусу офіційного нарівні з українською. Місто почало спротив.

5 березня близько 18:00 до Свято-Преображенського собору почали приходити українці, люди розгорнули великий прапор та несли в руках плакати “Донецьк — це Україна”. Загалом тоді нарахували близько 10 тисяч активістів, на площі вони співали гімн України.

В цю ніч на українських активістів напали проросійські мітингувальники, вони застосували проти беззбройних людей каміння та кийки. Акція перестала бути мирною, з’являються перші постраждалі.

В українців кидали яйця, петарди та все, що потрапляло під руку сепаратистам. Серед них тоді був росіянин олексій худяков, тогочасний лідер організації “Щит москви”. Поліція охороняла активістів по всьому периметру, але кільком членам антиукраїнського мітингу вдалося прорватися в натовп та вирвати українські прапори, які потім публічно розтоптали.

Над ОДА підняли російський прапор, одним з ініціаторів мітингу став самопроголошений губернатор павло губарєв, якого СБУ арештувала 6 березня. Того ж дня ОДА й повернули український прапор. Прихильники губарєва в цей час вимагають його звільнення та влаштовують пікет під будівлею СБУ.

Тим часом тисячі мешканців Донецька ухвалюють рішення виходити на центральні площі, навіть попри те, що російські мітингувальники озброєні. На акцію вийшов також активіст Дмитро Чернявський.

Вбивство Дмитра Чернявського

13 березня 2024 року Дмитро Чернявський був на мітингу за єдність України, прийшов як доброволець захищати учасників акції. У багатьох містах проходили проросійські акції, які отримали назву “Русская весна”, аби назбирати потрібну кількість осіб, росіян звозили автобусами до Донецька, Луганська, Харкова, Одеси, Дніпропетровська та Запоріжжя.

Агресивно налаштовані мітингувальники кидалися на українців, які стояли з патріотичними плакатами. У Донецьку й співробітники органів правопорядку й самооборона Майдану намагалися захистити відхід учасників акції, більшість людей все ж встигли безпечно покинути площу леніна.

Поліція сховала членів самооборони у свій автобус, але його швидко оточили проросійські мітингувальники, вони розбили вікна та закидали машини петардами, а далі пустили сльозогінний газ. В сутичці 13 березня вбили ножовим пораненням Дмитра Чернявського, ще 10 людей госпіталізували. У 2015 році Дмитру посмертно надали звання Героя України.

Останній мітинг в Донецьку

28 квітня 2014 року в місті Донецьк відбувся останній проукраїнський мітинг “За Єдину Україну”. Зібралося близько двох тисяч українців, але на них напали люди в камуфляжі, які почали бити натовп кийками, битами, ланцюгами та травматичною зброєю. Вулиці були залиті кров’ю.

Як наслідок понад десяток людей мали травми, а ще 5 зникли безвісти. Безліч тих, кого побили просто не зверталися до лікарні. В цей час по телебаченню людей закликали не виходити на акції через загрозу вбивства учасників протестів. Жінки та чоловіки підпільно шили українську символіку, допомагали постраждалим від сутичок, та організовували підтримку військових. У центрі Донецька тривав молитовний марафон, про це пригадував наш герой Сергій Косяк.

“Зараз ми знаємо, чого можна очікувати від нашого сусіда, але тоді люди взагалі не розуміли, що відбувається. В Донецьк понаїжджало багато незрозумілих людей. Ми як церква не могли залишатися осторонь, вийшли на мирну акцію, просто молилися. Це була одна з найдовших мирних акцій (ред. тривала пів року) в Україні, зокрема й в Донецьку”, — згадує події Сергій Косяк.

Читайте також:

• “Брусничка”, Антимайдан та обстріл прокуратури: яким був Бахмут 10 років тому
• Шлях Дмитра Чернявського: як жив та за що боровся Герой України
• Ким був Василь Стус для Донеччини? Розповідає бахмутський історик Микита Безмен

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

23 серпня, Україна буде відзначати День Державного Прапора. Наша редакція, користуючись нагодою, зібрала цікаві факти про прапор міста-фортеці. Наприклад, на Бахмутському стязі кожен колір має своє значення, а знак в центрі прапора — одна із головних туристичних пам’яток Донеччини, мова йде про знак солі.

Про значення та символи на нашому прапорі в коментарі «Бахмут. IN. UA» розповів Ігор Корнацький — історик, краєзнавець та завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею.

Бахмут: Історія створення прапора

Зазначимо, що прапор Бахмута є символом самоврядування міста і представляє триколірне прямокутне полотно із вертикально розташованих смуг малинового, синього (блакитного) і зеленого  кольору. Посередині стяга зображений хімічний знак солі білого кольору. За інформацією Бахмутської міської ради, положення про прапор міста затверджено рішенням виконкому тогочасної Артемівської міської ради 7 червня 1996 року.

Він додає, що за геральдичною традицією прапор має повторювати кольори герба (ред. на Бахмутському гербі є чорні кольори). Однак, точне повторення здалося не зовсім зручним, тому бахмутяни вирішили, що чорний колір на прапорі є недоречним й використали малиновий і синій. Водночас бахмутяни зберегли на прапорі знак солі, який є і в центрі міського герба, пояснює в коментарі редакції історик.

Значення кольорів на Бахмутському прапорі

На прапорі Бахмута зображені три смуги: зелена, синя та малинова. У центрі знак солі. Зелений колір теж відтворює один із кольорів міського герба. 

Традиційне значення зеленого кольору — це багатство, родючість земель і так далі. 

Малиновий колір — це колір козацтва, традиційний колір козацьких прапорів.

Синій колір символізує воду та небо. Також він може означати славу, честь і вірність.

Історик зауважив, що раніше міський прапор Бахмута можна було побачити не часто.

Читайте також:

• Перейменування вулиць, пов’язаних з російськими діячами в Бахмуті: чи на часі це питання? (Оновлено)
• «Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський
• В Бахмуті окупанти пошкодили один із найдавніших храмів Донбасу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У кожного міста є своя символіка, за якою його легко впізнати — це набір певних кольорів, форм, зображень тощо. Часів Яру також притаманні унікальні геральдичні символи.

Краєзнавчий музей міста Часів Яр поділився історією свого герба. Досліджував її місцевий житель Кирило Івлєв, сьогодні молодший науковий співробітник Львівського музею Івана Франка.

Герб Часів Яру: етапи

За твердженнями Кирила Івлєва, розвиток геральдичної історії Часовоярського мікрорегіону пов’язаний із символікою українських козацьких формувань XVII-XVIII ст., до яких входила досліджувана територія.

Мова йде про герби Війська Запорозького та Кальміуської паланки. На тогочасних гербах часто можна було помітити використання щитів, зброї, рівноконечних хрестів, зображення козака з рушницею тощо.

Другий етап геральдичної історії Часів Яру пов’язаний із символікою міста Бахмут. Тут переважало використання елементів козацької символіки, зображення господарських елементів, зокрема солеваріння.

За радянської доби геральдика перебувала у занепаді, її часто використовували як агітаційні зображення. Втім, у період 1960-80-х років почалося поступове зростання зацікавленості геральдичною символікою, часто ці спроби були аматорські.

Відомо, що у 1980-ті роки ентузіаст-геральдист С.О. Акатов з міста Луганська створив проєкт герба міста, де використав кольори прапору радянської республіки, зображення ковша роторного екскаватора. Офіційно як герб цей проєкт не затверджувався.

Коли Україна здобула незалежність, розпочався етап відродження історичних геральдичних традицій та створення на їх основі нових гербів населених пунктів, регіонів.

У останні роки ХХ століття за проєктом художниці В. Л. Нестерової було створено малий та великий герби Часів Яра, що використовуються й нині. Малий герб було затверджено рішенням міської ради в липні 1998 році, а великий — у липні 2000 році.

Великий герб Часів Яру зроблений на іспанському щиті, його права частина (зелена) символізує мир, спокій, гармонію, а ліва частина (червона) — вогонь, його потужність. У центрі герба розташований порожній трикутник сріблястого кольору — знак вогню.

Читайте також:

• Палац Культури у Часів Ярі: якою була історична споруда
• У мережі з’явились фото зруйнованого Бахмутського вокзалу
• Волонтер з Часів Яру показав, як зараз виглядає стадіон “Авангард”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!