4 вересня минуло 38 років з дня смерті Василя Стуса – діяча відомого на всю Україну і далеко за її межами. Втім, Стус не тільки поет, а ще й письменник, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Разом з іншими українськими дисидентами Стус став символом української визвольної боротьби від радянського ярма. Життя Стуса невід’ємно пов’язано з Донеччиною.
Історик Микита Безмен розповідає для редакції «Бахмут. IN.UA» про життя Стуса на Донеччині.
Батьки Стуса втекли від репресій на Схід
Василь Стус сам родом з Вінниччини, але вже з дитинства мігрував з родиною на схід України. Батьки Стуса вирішили, що краще виїхати з охопленого насильницькою колективізацією заходу України в індустріалізований Донбас, де було менше репресивних заходів до населення. Василь Стус закінчив школу № 265 міста Сталіно зі срібною медаллю, а потім вступив до Донецького університету, який потім буде носити його ім’я.
Стус завжди привертав увагу тим, що спілкувався виключно українською мовою у зросійщеному Донецьку. Стус знав латину, німецьку та інші європейські мови, що дозволило йому власноруч перекладати твори відомих класиків живою українською мовою.
Через неформальні розмови з викладачами Стус знайомився з творчістю «неправильних авторів» для радянської влади: М. Семенко, М. Зеров, В. Свідзинський, О. Любченко, М. Хвильовий, В. Підмогильний та багато інших. Будучи студентом Василь підготував збірник своїх віршів, надіславши її до «Літературної газети» (зараз — «Літературна Україна»).
Читайте також: Боротьба донеччан за українську державність
Після армії Стус за власної волі повернувся до Донецької області і став вчителювати у Горлівці. Радянська влада у той період штучно створювала умови для русифікації населення України нав’язуючи наратив про недолугість української мови та величчя могутньої російської.
Багато батьків писали заяви і відмовлялися від того, щоб їхні діти вивчали українську мову в школах. Стус намагався змінити ситуацію на краще. Він застосовував педагогічний артистизм для зацікавлення дітлахів в українській мові: розказував дітям цікаві історії з минулого України, читав власну поезію та свої переклади класиків українською мовою.
Прометей Донеччини, який давав людям мову
Завдяки цікавій роботі Стуса діти цікавилися українською мовою та культурою. Певний час Стусу пропонували перспективу стати директором школи, але він відмовився через необхідність вступити до лав комуністів. Потім Василь Стус працював підземним плитовим на шахті «Октябрьська» в Донецьку.
Багато друзів-шахтарів Стуса надихалися його поезією на обіді та між змінами. Згодом Стус перейшов на посаду редактора газети «Соціалістичний Донбас» і почав свій повноцінно творчий шлях. Під керівництвом активіста команда з чотирьох перекладачів та двох друкарів видавала десятки тисяч екземплярів пролетарської газети.
Поет відпрацював декілька років на благо розвитку культури шахтарського краю поїхав до Києва вступати в аспірантуру, де розпочав дисидентську і правозахисну діяльність.
Стус для Донеччини – це Прометей, який давав людям мову, яку так потребував край, який найбільше за всю історію України піддавався політиці русифікації.
Фото: «Бахмут. IN.UA»
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
