Як росіяни окупували українську церкву

Семаковська Тетяна 11:00, 12 Травня 2024

Віра і зараз має великий вплив на політику і суспільну свідомість, а раніше вона повністю поглинала людське життя. Залежність української церкві від московії формувалася доволі довго і був стратегічний розрахунок, що це допоможе повній русифікації.

Бахмутський історик Микита Безмен розбирався у тому, хто стоїть біля витоків слов’янського православ’я – Україна або росія. 

Коли було засновано християнство в Україні?

photo 2023 07 31 16 03 23 1ddb0

Києво-Печерська лавра / фото з відкритих джерел

Християнство з’явилося на територіях України ще задовго до загального Хрещення Русі. Саме територію України біблійський апостол Андрій одержав як місійну територію (тоді Скифію). Він мав з Синопу вирушити на Закавказзя, Чорне море та в Скифію.

Згодом, коли з’явився Київ (V ст. н.е.) християнство почали приймати вихідці зі знаті, князі та воїни. Так, приміром, християнкою була княгиня Ольга. 988 року сталася найважливіша подія в історії Русі — її хрещення, яке призвело до утворення Київської митрополії (988—1240 роки). Відтоді християнство стає головною релігією Русі.

Ще з середини 13 сторіччя, після приходу монголів, Київ утрачає значення одного з головних міст Русі та приходить до занепаду. В цей період землі митрополита Київського поділили між собою нові держави, що виникли на території Київської Русі: Галицько-Волинське князівство, Велике князівство Литовське, Велике князівство московське.

Як росіяни окупували українську церкву?

photo 2023 07 31 16 03 39 2 d9683

Софійський собор / фото з відкритих джерел

Коли постало питання обирати чергового Київського митрополита в Константинополі вирішили не розділяти руські землі й поставити одного митрополита для всіх, а отже єдиним митрополитом став волинський претендент Петро. 

Проте, ставши єдиним митрополитом Київським, замість того, щоб стати митрополитом Галицьким, Петро вирушає в північні землі. За його правління резиденція митрополита Київського переміщується з Володимира на Клязьмі до москви у 1325 році.

У 1684 році (за часів лівобережного гетьмана Івана Самойловича) московська патріархія звернулася до Константинопольського патріарха Якова з проханням підпорядкувати їй Київську Митрополію, але отримала відмову. Це не завадило таємно висвятити у москві у сан Київського митрополита єпископа Гедеона. Київським духовенством такі кроки москви сприйнялися як порушення прав Гетьманщини. 

Зібрання духовенства на чолі з архімандритом Київо-Печерського монастиря Варлаамом виразило протест проти такого призначення. У 1686 році Константинопольський Патріарх Діонісій за наказом візира погодився на підпорядкування московській Патріархії Київської митрополії. 

Це було зумовлено політичною ситуацією, коли після поразки під Віднем Османська імперія намагалася заручитися підтримкою московської держави.

Історія російської митрополії починається приблизно в 14 столітті. Очевидно, що біля витоків православ’я стоїть саме Київ, а не москва. Московити скористалися геополітичною ситуацією і загарбали релігійну самостійність українців.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Повертаємо загублені душі додому”: як відбувається ексгумація тіл на ДОТ та лінії фронту

Семаковська Тетяна 13:00, 8 Травня 2024
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Після деокупації територій відбувається не тільки розмінування та в’їзд у місто української влади та правоохоронних органів, але й починається важливий етап — пошук та ексгумація тіл цивільних та військових. На прикладі Харківщини ми дізналися, як це відбувалося у селі Мала Рогань, про ці процеси розповів Сергій Прокопенко, харківський журналіст та головний редактор локального видання Gwara Media, а про пошуки тіл військових безпосередньо на Донеччині, зокрема й в Бахмутському районі, розповів Олексій Юков, член пошукового загону “Плацдарм”.

Чи можуть бути цивільні корисними при пошуку тіл, куди передають тіла, та до чого потрібно готуватися вже зараз — читайте у матеріалі.

Яка ситуація в Бахмуті

Зараз Бахмут окупований, а до міста немає доступу. На момент окупації, а це весна 2023 року, тут ще залишилися цивільні, люди з різних причин ухвалили рішення не евакуюватися попри всі заклики від влади та волонтерів. Вже згодом російські окупанти почали публікувати повідомлення про знаходження тіл цивільних за різними адресами. Першого лютого 2024 року окупанти надіслали фото приватного будинку на вулиці Сибірцева та повідомили, що знайшли там тіло жінки.

Окупанти пишуть про те, що знайшли тіло жінки у Бахмуті / росджерела

Пропагандисти ще у 2023 році обіцяли розпочати в Бахмуті розмінування, а відтак й пошук тіл, втім жодних пошуків тіл, звісно, не було. Крім руїн, зруйнованих життів та смертей, росія не принесла нічого. 

Окупанти анонсували пошук тіл у Бахмуті / росджерела

У кінці березня 2024 року загарбники знову показали кадри з приватного будинку в Бахмуті, де знайшли тіла вбитих своїми ж військами цивільних. Росіяни показали наслідки свого вторгнення — рештки тіл бахмутян у підвалі. Останки, ймовірно, пролежали там близько року.

Окупанти гуляють Бахмутом показуючи рештки тіл / росджерела

Вже зараз можна говорити, що після деокупації Бахмута останки людей будуть знаходити у різних місцях, й вже зараз потрібно готуватися до цього процесу.

Пошукова група “Плацдарм”: пошуки тіл на Донеччині

Керівник пошукової групи “Плацдарм” Олексій Юков вже не перший рік разом з іншими волонтерами займається пошуком та ексгумацією тіл військових, як український, так й російських. Група “Плацдарм” працювала безпосередньо у районі Кліщіївки, Курдюмівки та Андріївки. Звідси вивозили рештки тіл та передавали у морг. Олексій пояснює, що це дуже не легка робота не тільки морально, але й фізично, адже російські FPV-дрони не дозволяють працювати, волонтери ризикують життям, щоб повернути додому загублені душі.

Олексій Юков
Олексій Юков, один з тих, завдяки кому загиблі українські військові можуть бути гідно поховані / фото Facebook

Однак, за час своєї роботи він зустрічав й тих осіб, які намагалися нажитися на родичах зниклих безвісти військових, виманюючи у людей кошти. Тому слід обережно ставитися до всіх дзвінків та повідомлень, які ви отримуєте від незнайомих людей. 

На думку Олексія цивільні можуть бути корисні у пошуку тіл інформаційно, тобто повідомляти, де бачили тіло, давати точну локацію тощо. 

Тіла загиблих воїнів повертаються для ідентифікації та подальшого поховання / фото Facebook

“Багато хто хоче допомогти. Втім якщо ми будемо долучати просто людей, які в цьому нічого не розуміються, то можемо накоїти лиха”, — пояснює співрозмовник. 

Крім того, далеко не кожен цивільний зможе брати участь у пошуку чи ексгумації тіл, адже є багато факторів, до яких не можливо звикнути й вони можуть шокувати: трупний запах, останки людей, які вже почали розкладатися тощо, тому потрібна ще й психологічна витримка. Співрозмовник додає, що допомагає відволіктися від важкої праці — робота з діткамию. Олексій Юков також тренер з таїландського боксу й навчає маленьких українців:

“Ми проводимо фізичні та медичні тренування для дітей. Тобто, накладання турнікетів, щоб діти могли, якщо, не дай Боже, станеться лихо десь поруч або з ними, надати собі чи своїм близьким допомогу. Я вважаю, що психологічний стан вирівнюється завдяки спілкуванню з дітьми. Це мертве і живе, минуле і майбутнє. Оці ці моменти, вони дуже допомагають. Це усвідомлення, що ти десь там загубився на війні, а що ти ще живий”.

Як організовують процес пошуку тіл на деокупованих територіях

Насамперед — це зона відповідальності поліції та прокуратури, які безпосередньо займаються пошуками та ексгумацією тіл, а також фіксують воєнні злочини, що були вчинені на деокупованих територіях. Олексій Юков пояснює, що їх група співпрацює з іншими організаціями, які також шукають тіла, волонтери допомагають один одному.

“Розкопками допомагаємо, тому що в нас є спеціалісти, це археологи. Фактично, люди, які можуть правильно розчистити рештки, не втратити якісь елементи, які можуть бути дуже важливі, наприклад, це актуально для фіксації воєнних злочинів: відстріляні гільзи, кулі, які могли бути в тілах. Тобто всі ці дрібнички важливо не втратити у ході роботи”, — каже Олексій Юков.

Та додає, що “Плацдарм” співпрацює з поліцією, а також з Генеральним штабом.

“Якщо потрібна допомога, то цивільна військова адміністрація може звернутися до поліції, Генерального штабу або напряму до нас. Ми завжди відкриті для діалогу і для співпраці. Вже неодноразово співпрацювали із Донецькою обласною адміністрацією стосовно пошуку загиблих, жодних проблем у цьому немає. Важливо розуміти, що ми займаємося пошуком тіл військових, а поліція, наприклад — цивільними особами, які загинули внаслідок бойових дій. Але завжди пересікається, бо ми ж розуміємо, що це війна. І на війні можуть бути в одній ямі, як цивільні, так і військові. Тобто тут треба чітко розуміти, як правильно відпрацювати дану локацію”, — поясню Олексій Юков.

Ексгумація тіл на Харківщині

Сергій Прокопенко — головний редактор харківського видання Gwara Media, йому довелося побачити процес ексгумації тіл на власні очі, адже він висвітлював новини з деокупованих територій.

Сергій Прокопенко / фото Facebook

“Перший раз я побував на ексгумації десь весною 2022 року (ред. село звільнили 25 березня), коли докупували селище Мала Рогань. Я до цього ніколи не був на ексгумації. У селищі ми були присутні при виявленні тіл цивільних в приватному будинку. Там була пара, дружина чоловіка мала поранення в око, і їй не могли надати медичну допомогу. Вона полежала деякий час та загинула, чоловік закопав її у дворі. Це було найстрашніше, що я міг уявити. А потім я побачив ще страшніші речі”, — пригадує у розмові Сергій Прокопенко.

Він додає, що при ексгумації була слідча група прокурорів і криміналістів. Вони прийшли на город, де закопали загиблу та почали її відкопувати. Тіло жінки дістали з могили, вона була загорнута у ковдру.

“Тіло було білого кольору. Це було дуже страшно, був сильний запах. Її забрали в мішок і відвезли. Все фотографувала поліція, знімали на фото й те місце, де в неї було око. Тому я це все запам’ятав, цей запах переслідував мене кілька днів. Але я знаю, що це не так ще страшно. Бо люди були в страшніших місцях”, — каже Сергій.

Ексгумація тіл в Ізюмі / скриншот з фільму “Атака на цивільних” / скриншот

Під час ексгумації на Харківщині команда Сергія зняла документальний фільм “Атака на цивільних”. Gwara Media досліджувала тему воєнних злочинів 

“Документування цього процесу підвищує довіру до всього, що відбувається. Це є стимулом для діалогу і створення контексту для правосуддя і правозахисного процесу. Також, це питання національної ідентичності і історичної пам’яті”, — розмірковує Сергій у розмові. 

Він пояснює, аби потрапити на деокуповані території потрібно пройти кілька етапів, зокрема – це слідування за представниками правоохоронних органів, поліції, СБУ, прокуратури. Вони першими потрапляють у такі міста та села, роль військової адміністрації тут не настільки важлива.

Чим можуть бути корисні цивільні при ексгумації?

Сергій погоджується з думкою Олексія Юкова про те, що цивільні можуть бути інформаторами, але також бути задіяними, як свідки воєнних злочинів. Мова йде про тих людей, які перебували в окупації та могли бачити те, що відбувається.

Якщо територія вже безпечна для цивільних, то вони також можуть допомагати копати, аби витягувати людей з братських могил.

“Ця чорна робота найважча, значна її частина робиться руками невідомих для суспільства людей, зморених сонцем”, — Сергій Прокопенко, редактор Gwara Media.

Редакція не володіє достовірною інформацією, чи залишилися зараз у Бахмуті цивільні, на момент окупації вони ще були у місті. Потім окупанти регулярно подавали списки тих, кого вивезли до непідконтрольних Україні територій, доля цих людей здебільшого лишається невідомою.

У вересні 2023 року ми зафіксували один з останніх списків вивезених з Бахмута, а в березні 2024 року росіяни повідомили, що вивезли людей з Іванівського, це село неподалік від Бахмута. Ймовірно, що саме ці люди могли бути свідками російських воєнних злочинів, зокрема й вбивства цивільних, останки яких й показують росіяни.

Примітка. Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Фейк: в Україні продають браслети-обереги від ТЦК

Маргарита Огнева Огнева Маргарита 15:09, 3 Травня 2024
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Російський телеграм-канал опублікував фейкову інформацію. Як пише російський фейкомет, в Україні почали продавати браслети з молитвою, що має «оберігати» чоловіків від представників ТЦК. Чому це неправда — пояснює редакція Бахмут.IN.UA.

Хто поширює фейк?

Фейк опублікував офіційний канал російського Інформаційного Козачого Агентства ПІКА. Окрім цього, допис є й у проросійському пабліку “На самом деле в Днепре”, який налічує 26 тисяч підписників та нібито інформує про новини міста Дніпро. Адміністратори каналів використали риторику про так звану «могилізацію», аби вкотре просувати тезу про те, що українцям варто скласти зброю і не вступати до лав ЗСУ.

Скриншот допису / Первый казачий

Що не так із цією “молитвою”?

Ми перевірили фото на наявність ознак будь-якого редагування за допомогою сервісу FotoForensics.

Скриншот з сервісу перевірки зображень / Foto Forensics

Ділянки зображення виділені білими крапками, тож фото зазнавало редагування: накладення додаткових зображень та елементів. Тож ми здійснили пошук оригінального зображення за допомогою Google Lens. Виявилось, що оригінальне фото фейкомети взяли з оголошення на сайті українського маркетплейса Prom.

Скриншот Google Lens
Скриншот справжнього оголошення на Prom

Як бачимо, фото відредагували у графічних редакторах:  до оригінального фото з маркетплейса  додали інші елементи, щоб відтворити нібито рекламу оберега  з “молитвою”. На це зображення наклали назву товару “Браслет з молитвою від ТЦК”, опис матеріалу “Нержавіюча сталь” та довжину “20 см”. 

Варто звернути увагу на головний елемент – “молитву від ТЦК”, текст якої також турботливо надрукували. Та чи відповідає переклад українською справжньому змісту напису? Ми зробили переклад напису браслета  в Гугл-перекладачі і з’ясували, що це молитва Отче Наш іспанською мовою, яка українською звучить наступним чином:

«Отче наш, що єси на небесах. Нехай святиться ім’я Твоє. Прийде Царство Твоє. Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. Не введи нас у спокусу і визволи нас від лукавого. Амінь».

Жодного збігу з оригінальним написом, і тим паче жодної згадки про ТЦК у молитві —  головна ознака недостовірності зображення. До того ж відсутня інформація про те, який саме інтернет-магазин має такий “оберіг” у своєму асортименті : ані назви, ані посилання на сторінку чи сайт.

Отже, враховуючи все вищенаписане, робимо висновок: це справжнісінький фейк. Перш ніж розповсюджувати таку інформацію, варто перевірити: чи правдива вона? Звісно, не всі вміють користуватися спецсервісами для перевірки фото на наявність редагування графічними редакторами. Але, аби перевірити конкретно даного роду інформацію, можна просто вбити у пошуковик “купити браслет із молитвою від ТЦК”, та побачити, що жодного реально існуючого товару на торговельних майданчиках немає.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ким був Василь Стус для Донеччини: розповідь бахмутського історика Микити Безмена

Василь Стус – відомий в Україні та далеко за її межами літературний діяч. Втім, Стус не тільки поет, а ще й письменник, перекладач, прозаїк, літературознавець, […]

300178559 469891381812627 3738951232484843309 n bd5cf

Історичні перемоги українців: як в Київській Русі боролися проти тиранії братовбивці

Спецпроєкт Бахмут IN.UA “Перемагали раніше — переможемо зараз!”. Просто і цікаво розповідаємо про перемоги українців крізь історичний час. У 1015 році помирає славетний князь-хреститель Володимир […]

Screenshot 530 5b8ec

Донецьке золото: як видобували сіль в Торі та Бахмуті

Донеччина — унікальний регіон, який багатий на природні дари. Сьогодні згадуємо про те, як Бахмут та Тор стали осередками для видобутку солі та місцем боротьби. […]

Дім молитви Євангельських християн-баптистів

Як і коли в Бахмуті з’явилась баптистська церква

У жовтні 2023 року виповнився б 31 рік з дня відкриття в Бахмуті Дому молитви євангельських християн-баптистів. Ця споруда знаходиться за річкою Бахмуткою, по вулиці […]

Бахмутські школи, у яких не пролунав останній дзвоник: добірка

Цьогоріч в українських школах вже пролунав останній дзвоник, але не у всіх. 17 бахмутських шкіл — порожні та зруйновані, тут замість урочистостей чутно хіба лише […]