“Спочатку кажуть, що загинув, а потім пропонують поговорити”: історії родин загиблих та поранених в Оленівці

Семаковська Тетяна 14:10, 6 Березня 2024
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Кінець липня 2022 року. Ніч з 28 на 29. У російських телеграм-каналах з’являються повідомлення про обстріл колонії в тимчасово окупованій Оленівці, де перебували полонені українські військові, зокрема азовці, які виходили з 16 по 20 травня з Азовсталі. Спочатку росіяни заявили, що загинуло 40 військових, а потім цифра зросла до 50, ще 130 осіб налічували пораненими. Ніхто з російської сторони не постраждав. В цей час рідні наших полонених намагаються знайти бодай якусь інформацію про події, але офіційні джерела в Україні зберігали тишу — жінки, дівчата, мами та сестри дізнаються про загибель чи поранення своїх близьких з російських відео.

Редакція поспілкувалася з трьома жінками, рідні яких перебували в Оленівці: Ксенія Прокопенко, сестра загиблого, Анастасія Гондюл, дружина полоненого, та Олександра Мазур, чий близький був в Оленівці на момент теракту. Ми розпитали українок про те, як світ реагує на терор та, що робить сьогодні спільнота Родин Оленівки.

Теракт в Оленівці

Акція Оленівка Київ
Рідні полонених регулярно виходять на акції / фото надане героїнею

У липні 2024 мине вже другий рік від дня теракту в Оленівці, а доля 120 полонених залишається невідомою. За цей час утворилася ГО “Спільнота Родин Оленівки” — жінки підтримують одна одну та  організовують акції по світу, щоб привернути увагу української діаспори та іноземців. За практично два роки вимушеного знайомства вони знають всі болі та переживання одна одної.

Спільнота разом домоглася об’єднання справ поранених та загиблих тому, що раніше СБУ не хотіло комплексно розслідувати теракт, пояснює Ксенія Прокопенко:

“Ми розуміли, що це потрібно, тому що не можна відокремлювати загиблих і поранених. Щоб відновити події, які сталися в Оленівці, потрібно комплексно розслідувати справи”.

Велику увагу жінки приділяють акціям на підтримку полонених за кордоном. Ксенія нещодавно брала участь в акції в Стокгольмі — українки нагадували, що в полоні все ще знаходиться понад 120 поранених, яким не надається медична допомога. 

Олександра Мазур
Олександра Мазур / фото надане героїнею

Організовувати мітинги за кордоном українкам допомагає наша діаспора, а от з МЗС є проблеми, бо вони не співпрацюють з рідними полонених. В розмові три героїні наголошують, що відкриті до співпраці й неодноразово зверталися до консульств.

“Проблема полягає в тому, що у нас немає співпраці з МЗС. Інколи акції потрібно узгоджувати з місцевою владою у тих країнах та містах, де ми плануємо заходи. Якби з нами у цьому напрямку співпрацювало наше Міністерство закордонних справ, то це би було значно швидше, простіше, ефективніше. І я думаю, що у них є вже якісь напрацьовані швидкі контакти. Вони також знають багато представників діаспор чи якихось інших місцевих організацій, які би цим займалися. Ми намагаємося до них достукатися, але зворотнього зв’язку немає від МЗС”, — каже Олександра Мазур.

Ксенія Прокопенко
Ксенія Прокопенко / фото надане героїнею

Ксенія Прокопенко додає, що через відсутність комунікації з МЗС багато іноземців не знають про теракт в Оленівці. Наприклад, ті самі шведи у Стокгольмі дізнаються про злочини росії безпосередньо на мітингах українців.

Тому, якщо ви знаходитись за кордоном, обов’язково відвідуйте акції. Кілька разів у розмовах з героями редакція чула думку, що цивільні українці, які не дотичні до військових, можуть не розуміти, як правильно підтримати рідних військового та замислюються, чи варто приходити на мітинг. Ми запитали героїнь їхню думку:

Анастасія Гондюл.
Анастасія Гондюл з чоловіком / фото надане героїнею

“Чомусь, коли люди виставляють фото у соцмережі з кафе чи ресторанів зі своїми коханими, вони не думають, що це когось стригерить…Треба приходити на акції, нагадувати всім, навіть якщо у вас немає у родині військового. Так ви демонструєте свою повагу, що вам не байдуже,

Анастасія Гондюл. // у коментарі

Ксенія Прокопенко додає, що вона рада бачити людей на мітингах, які не дотичні до спільноти Оленівки, адже це дає розуміння, що українці пам’ятають за полонених. На думку Ксенії, зараз про теракт в Оленівці ми знаємо не достатньо. 

“Люди за кордоном взагалі не знають про цей теракт, вони не знають про те, що наших полонених вбивають, їх калічать, до них застосовуються тортури чи їх ґвалтують. Не те, що вони не цікавляться, просто наша держава про це повинна кричати на кожному кутку, але вона цього не робить. І ось тому зараз ми об’єдналися з дівчатами і намагаємося самостійно просувати цю тему”, — розказує Ксенія.

Що з полоненими азовцями, які були в Оленівці

Оленівка теракт
Син Анастасії чекає на батька / фото надане героїнею

Вчинений росіянами теракт в Оленівці забрав життя десятків військових, які виконували наказ вищого керівництва та вийшли з Азовсталі. Гарантувати безпеку полонених мала б й міжнародна організація Червоного Хреста. Втім, МКЧХ не могла цього забезпечити — у їх роботі є прогалини з комунікаціями всередині відділу.

“У них дивним чином зберігається інформація. Вони отримують дані, що людина загинула у колонії, власне, в Оленівці. А потім зв’язуються з родичами й запитують: “Можливо, вам потрібно поспілкуватися з вашим близьким?” Це не поодинокі випадки, у них хаотичні процеси”, — каже Ксенія Прокопенко.

У вересні 2023 року Ксенія разом з Олександрою відвідала Женеву — вона їхала у штаб-квартиру Червоного Хреста. Жінкам повідомили, що почули їх пропозиції, але все залежить від російської сторони.

Оленівка
Ксенія на акції в Стокгольмі / фото надане героїнею

Фактично, зараз місцеперебування 120 полонених, які були в Оленівці — невідоме. Росія ув’язнила їх та не дає жодної можливості дізнатися щось про рідних. Ніякі листи до них не доходять, а жінки, матері та дівчата щодня прокидаються, сподіваючись, що отримають звістку від рідного. Ускладнює ситуацію те, що полонені — це азовці, яких росія демонізувала, а відтак належні умови для них навряд чи забезпечують.

Анастасія Гондюл — дружина полоненого, її чоловік на момент виходу з Азовсталі (16 травня 2022 рік) не бачив представників Червоного Хреста. Аж в серпні 2023 року, через 16 місяців, жінка дізналася, що її коханий в полоні — країна-утримувач підтвердила його статус, як військовополоненого.

Жінка додає, що її випадок не унікальний, бо десяткам родин не повідомляють про їх рідних в полоні. Щоб отримати бодай якусь інформацію, родичі змушені шукати новини на російських каналах.

Полон
Анастасія з портретом чоловіка / фото надане героїнею

“Наші офіційні джерела часто мовчать, коли стаються резонансні події, такі як теракт в Оленівці. Ми змушені були самі шукати інформацію, і я не хотіла б, щоб так було. Розмієте, росіяни ж не просто фото викладають, вони пишуть різні речі під фото та відео. Це дуже важко дивитись — хотілося, щоб наші органи подавали відфільтровану інформацію для рідних полонених”, — каже Ксенія Прокопенко.

Як світ дізнається про Оленівку

Спільнота родин Оленівки веде активну діяльність в Instagram, де жінки закликають долучатися до акції. Але, крім того, це об’єднання стало підтримкою для 160 родин. Ініціаторкою заснування спільноти є Анна Лобова. Як виявилось, у родин загиблих теж були невирішені проблемні питання після чого було прийнято рішення про об’єднану спільну діяльність. 

На той час родини загиблих вже були організовано зібрані в чаті патронатної служби Азову, тому хто проявив бажання доєдналися, родини поранених шукали самотужки, частково допомагала патронатна служба, пошуки ще продовжуються.

Акції в підтримку полонених
Акції в підтримку полонених / фото надане героїнею

“Ми знайшли юридичну допомогу для всіх родин — це правозахисники Української гельсінської спілки, регіонального центру з прав людини. Вони працюють з родинами, ведуть ці справи полонених чи загиблих, готують матеріали для міжнародних судів”, — розказує Олександра.

Минулого року Марія Алєксєєвич, одна з фундаторок ГО створила петицію, аби на державному рівні започаткувати дні скорботи за загиблими в Оленівці. Петиція набрала підписи, але рішення досі немає. У січні 2024 відбулася зустріч ще з Андрієм Єрмаком та Кирилом Будановим, які пообіцяла зрушити справу. На момент нашої розмови новин немає.

Люди виходили своїми ногами, їх вбили в полоні, а наша держава не надала цьому розголосу, не ухвалила дні скорботи. Це плювок у душу рідним”, — каже Анастасія Гондюл.

Полон вбиває

Олександра Мазур, близький якої загинув, пригадує, що спочатку в день теракту трапилася помилка і її рідного внесли в список поранених. Дівчина зраділа, адже поранення означало, що чоловік живий. Втім, виявилося, що це була помилка росіян. Олександра не бажає розповідати, ким був для неї загиблий — у інтерв’ю “Детектор медіа” раніше вона зазначала, що в Україні часто прикриваються героїзмом чи просто заслугами, посадою батька, брата, чоловіка. Дівчина хоче цього уникнути. Ми попросили героїню описати, яким був її рідний.

Ярослав Оленівка
Ярослав Отрок / фото надане героїнею

“Ярослав чекав повноліття, щоб можна було вступити до лав нашого війська. І, звичайно, обрав АЗОВ. Це була його мрія, він підписав контракт, але загинув у 21. У травні 2022 року мав завершитися його 3-річний контракт. Паралельно він планував продовжити навчання у Київському національному університеті Шевченка на політології. Спершу вступив заочно і вже був на першому курсі. Встиг тільки першу сесію здати, ще тоді, до повномасштабної. І планував здобувати вищу освіту з політології”, — розказує Олександра Мазур.

Сапер Ярослав Отрок загинув у ніч на 29 липня 2022 року внаслідок російського теракту над військовополоненими. Втім, Олександра зауважує, що ця дата некоректна, адже хлопця спершу доставили до лікарні, але точну дату загибелі рідні не знають.

Ксенія Прокопенко — сестра загиблого. Про теракт в Оленівці вона дізналася з соцмереж: 

“В Telegram є багато груп, де збираються родичі полонених. І там вже поширювалася інформація якраз з російських ресурсів. Опублікували відео та фото згорілих хлопців. Повністю вигорівший барак. Також було фото тих, хто не повністю обгорів. Вони там в рядочок лежали. Офіційні ресурси тоді казали, що це може бути неправдою. Це було 29 липня. Ми ще не знали, що Ігор був в Оленівці, тільки припускали, бо Червоний Хрест не ідентифікував його, коли він виходив з Азовсталі”.

Ксенія з братом на акціях в Стокгольмі / фото надане героїнею

30 липня вранці дівчина побачила списки загиблих та поранених, вони поширювалися в мережі. У переліку було ім’я та прізвище — Ігор Прокопенко.

“На тих фото, що нам показала патронатна служба, його ніяк не могли впізнати, бо він був дуже обгорілий, тільки по ДНК. Ми отримали підтвердження, що це саме він, результати надали 23 травня 2023 року,

каже сестра Ігоря // у коментарі

Чоловік Анастасії Гондюл — азовець, двічі поранений. Перше поранення він отримав в боях під час захисту Маріуполя і в полон потрапив вже з уламком в спині. Друге поранення завдали у час масової страти в Оленівці. Артем Гондюл зазначався у списку росіян, як важкопоранений.

“Після цього теракту за кілька днів я побачила відео з ворожих телеграм-каналів, на якому я побачила свого чоловіка. У нього брали інтерв’ю. Це була донецька лікарня, інтерв’ю було саме в палаті. Артем сказав, що він цілий, а головне живий”, — згадує Анастасія.

Анастасія з чоловіком / фото надане героїнею

Зараз десятки жінок, чиї рідні вийшли з Азовсталі за наказом вищого командування, не мають жодної інформації про своїх чоловіків, татів, братів та синів. Щодня спільнота Оленівки намагається достукатися до світу й закликає інших виходити на мітинги, нагадувати за полонених й не проходити повз, бо полон вбиває.

І тиша про тих, хто там — теж.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українка пояснила, чому потрібно ходити на мітинги закордоном

Семаковська Тетяна 10:00, 21 Квітня 2024
Олександра / ілюстрація Бахмут IN.UA

Одеситка Олександра через війну евакуювалася у Бухарест (Румунія). Тут дівчина потроху адаптується до нового життя, але не забуває про громадянську позицію та регулярно ходить на проукраїнські мітинги. Олександра вважає, що кожен українець має бути свідомим та нагадувати світу про те, що відбувається в Україні.

Дівчина поділилася з редакцією Бахмут IN.UA думками, чому важливо відвідувати проукраїнські мітинги закордоном та як взагалі живеться українцям в інших країнах світу.

Українці в Румунії

мітинг Бухарест
Українці на мітингу в Бухаресті / фото надане героїнею

Бухарест — столиця Румунії, яка стала прихистком українців. Загалом в’їхати до Румунії можна з тимчасовим захистом, на короткий термін перебування або, як шукач притулку. Українці в Румунії можуть перебувати 90 днів, але за цей час варто подати заяву про надання притулку, якщо ви плануєте залишитися закордоном.

Документи для проходження румунського кордону — це звичайний закордонний або біометричний паспорти, для дітей бажано прихопити свідоцтво про народження.

Безплатне житло в Румунії зараз вже знайти дещо важче, ніж на початку війни, але це можливо. Один із центрів, який допомагає з розміщенням українців, розташований у місті Ясси. Йдеться про центр Гуманітарної та Соціальної Допомоги для Біженців CTR “Николина”. Він працює з понеділка по п’ятницю з 09:00 до 16:00. Також ви можете звернутися за телефоном: +40 (072) 470 0087.

На проукраїнські мітинги в Бухаресті приходять румуни

Мітинг в Бухаресті
Мітинг в підтримку України, Бухарест / фото надане героїнею

Одеситка Олександра зараз живе в Бухаресті. Дівчина активно бере участь в проукраїнських мітингах. За її словами, існує назвала кілька основних причин, які, демонструють важливість цих заходів, а саме:

  • нагадати, що українці продовжують боротись за своє існування і війна не закінчилась, а росія продовжує обстрілювати наші міста, інфраструктуру та вбиває людей;
  • показати, що нам як і раніше необхідна підтримка від західних партнерів, зокрема зброя;
  • проявити солідарність, щоб українці відчували, що ті, хто в Бухаресті, не забули, що в країні війна, вони хочуть повернутися додому й допомагати;
  • виразити вдячність і підтримку всім, хто боронить нашу країну і допомагає;
  • об’єднатись і підтримати один одного, адже цього зараз дуже не вистачає.

Мені дуже приємно бачити, що на мітинги регулярно приходять румуни. Якщо вони бачать в цьому сенс, то ми теж повинні проходити хоча б через повагу до них,

Олександра // у коментарі Бахмут IN.UA

Де можна плести сітки в Бухаресті

Окрім мітингів, дівчина також допомагає плести маскувальні сітки для наших військових у “Humanity UA Hub“, який розташований за адресою Strada Acțiunii 26, București. Хаб працює щодня 14:00 до 19:00.

У них дуже багато замовлень, а ось рук не вистачає. Будь-яка підтримка важлива, головне — не залишатись осторонь,

українка // про важливість допомоги ЗСУ

Нагадаємо, що спільноту українських жінок в Бухаресті можна знайти у центрі “Мальва”.

Як організувати мітинг закордоном

Якщо ви проживаєте поза межами України, то все одно можете висловити свою солідарність та підтримку. Для цього можна організувати мітинг однодумців. Однією із платформ для сповіщення про захід є WorldForUkraine. Тут можна додати всю інформацію про акцію, але також вам потрібно узгодити зустріч із місцевою владою.

Крім того, потрібно бути готовим до ймовірних провокацій на мітингу. Якщо таке сталося, дійте за алгоритмом:

  • зберігайте спокій;
  • зверніться до поліції, аби повідомити про провокації;
  • пам’ятайте, що всі мітинги мають бути мирними.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Є людина, яка за квіткою може ідентифікувати місцевість”: закулісся роботи DeepStateMAP

Семаковська Тетяна 10:00, 20 Квітня 2024
Засновники Deep State / ілюстрація Бахмут IN.UA

DeepStateMAP — мапа, яку знає кожен українець. Саме за допомогою цього ресурсу багато українців слідкують за просуванням ЗСУ та ситуацією на фронті. Однак, мало хто знає, що такий проєкт заснували два друга, один з яких молодий хлопець Роман Погорілий. В мирному житті співзасновник DeepStateMAP був студентом, навчався на юриста. А потім почалася повномасштабна війна, й Роман у свої 23 з командою однодумців заснував онлайн мапу війни.

Хто працює над мапою, як вона оновлюється та ким саме — Роман Погорілий розповів редакції Бахмут IN.UA.

Як з’явився DeepStateMAP

До початку повномасштабного вторгнення Роман з однодумцями вів новинний телеграм-канал. Це було хобі, каже співрозмовник. Тоді канал мав близько 5 тисяч підписників. Перед 24 лютим, коли росія почала стягувати до кордонів свої ешелони — команда каналу почали моніторити дії рф. Спочатку мапу планували створити на основі GoogleMaps, але сервіс був заблокований. Роман каже, що радше за все, до цього доклали руку саме російські масові скарги. Тож, розробники створили власну незалежну платформу, щоб вберегти її від блоку.

Карту створили для того, щоб люди слідкували за переміщенням ворога, ця ініціатива спочатку мала бути корисною, так власне й вийшло. Наша команда зараз — це понад 100 людей, всі вони працюють на волонтерських засадах,

Роман Погорілий // співзасновник DeepStateMAP

271189487 299293972214674 1487644736775144806 n 8e673
Роман Погорілий. / фото з відкритих джерел

Співзасновник ініціативи додає, що найактивніших волонтерів намагаються заохочувати, крім того, за допомогою донатів від українців підтримують сам адмінресурс мапи. Однак, в першу чергу головна мотивація для команди — це Перемога.

800x dsc4903 web fb009
У команді мапи є люди з різними фаховими вподобаннями, не виключені й ботаніки, які за рослиною можуть визначити місцевість / фото Дмитрf Балховітінf

Я не можу назвати загальну картину нашого працівника — всі наші волонтери дуже різні, й кожен експерт у своїй сфері. Наприклад, команда OSINT (ред. розвідка на відкритих джерелах) працює з купою інформації, хтось займається ботанікою, у нас був такий випадок, коли людина визначила, що відео фейк — за квіткою. Хтось добре орієнтується в місцевості, й так далі. Я б сказав, що це частина нашого успіху,

Роман Погорілий // співзасновник DeepStateMAP

“Пригожинське повстання” на карті DeepState

Screenshot 832 f23d3
Співзасновник мапи / фото Scripps News

Збройне повстання в росії під кураторством євгена пригожина так нічим й не завершилося, однак для багатьох українців відмітка російських територій сірим кольором від DeepState — стала приводом для радості.

Сам же Роман Погорілий каже, що їхня команда цю подію сприйняла досить стримано, бо подібні інциденти вже були. Він зазначив, що команда DeepState уважно слідкувала за перебігом подій та намагалася дати українцям точну інформацію. Коли з’являлися певні зрушення, то вони одразу потрапляли на карту.

Щодня на мапу заходять десятки тисяч користувачів. Пік аудиторії часто спостерігається після заяв офіційних представників про звільнення того, чи іншого населеного пункту.  

Попри все, ми велику увагу звертаємо на точність, все робимо виважено, всі уточнення перевіряємо. Ось близько місяця тому була ситуація біля Опитного, а ми позначили його тільки нещодавно, бо перевіряли інформацію. Так само було з Берхівкою. Зараз ситуація біля Кліщіївки якраз вимагає аналізу, а не поспішних рішень. Але всюди є винятки, є такі населені пункти, які ми можемо відзначати на карті практично одразу,

Роман Погорілий // співзасновник DeepStateMAP

Ядерний удар: пояснення від DeepState

На мапі розроблена функція на випадок ядерного удару / скриншот Бахмут IN.UA

DeepState, каже Роман Погорілий, підлаштовується під сучасні потреби українців. Минулого року активно підіймалося питання про ймовірний ядерний удар росії, через що розробники мапи спроєктували ймовірну зону поширення радіації. Ця функція на сайті присутня й досі.

«На сайті є калькулятор, людина вносить приблизну масу бомби, яку можуть застосувати росіяни. Після цього відбувається розрахунок й людина отримує приблизну зону поширення. Зараз популярністю користується функція позначення окопів, або поширення пожеж. Я б не сказав, що опція з вирахування симуляції ядерного удару має динамічні перегляди, але нам важливо, щоб люди її мали», — каже розробник мапи.

Роман Погорілий // співзасновник DeepStateMAP

Що буде з DeepState після кінця війни

Сама мапа після завершення війни, на думку Романа, не буде актуальною. Саме тому розробники думають над тим, щоб перейти в OSINT-формат (розвідка по відкритим джерелам). Крім того, в планах є допомога українській армії завдяки досвіду, отриманому при плануванні онлайн-мапи, але про цей проєкт розробники ще не оголошують.

Як підтримати DeepState

Підтримати команду, яка понад рік працює на волонтерських засадах, можна донатом за посиланням.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українці в Румунії, Бухарест

Українка пояснила, чому потрібно ходити на мітинги закордоном

Одеситка Олександра через війну евакуювалася у Бухарест (Румунія). Тут дівчина потроху адаптується до нового життя, але не забуває про громадянську позицію та регулярно ходить на […]

“Є людина, яка за квіткою може ідентифікувати місцевість”: закулісся роботи DeepStateMAP

DeepStateMAP — мапа, яку знає кожен українець. Саме за допомогою цього ресурсу багато українців слідкують за просуванням ЗСУ та ситуацією на фронті. Однак, мало хто […]

340776388 529221312622206 3781291859027257854 n a57bc

Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку

Тетяна Красько раніше мешкала у Нью-Йорку, на лінії зіткнення. Жінка звикла до постійних бойових дій ще у 2014 році, але початок повномасштабної війни змусив її […]

Перше незалежне ЗМІ у Вільногірську

Бахмутяни відкрили перше незалежне медіа у Вільногірську: відеорепортаж

Громадська організація “Бахмутська фортеця” працює з 2015 року. Одна із засновниць організації бахмутянка Альона Щекодіна після повномасштабного вторгнення росії в Україну евакуювалась у Вільногірськ. У […]

14:30, 13.04.2024 Микола Ситник
IMG 3146 f21ac

Одна камера — одне бажання: як волонтери дарують дітям мрію в обмін на фотокартку

26-річний Артем Скороходько — один із засновників фотопроєкту Behind Blue Eyes (За блакитними очима). У межах цієї ініціативи діти із деокупованих сіл на плівку фотографують […]