З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

В Україні відкрито прийом заявок на багатоцільову сільськогосподарську підтримку. Програма допомагає вразливим домогосподарствам, які постраждали від війни, забезпечити себе харчами через власне виробництво.

Детальніше про розмір виплати, умови участі та необхідні документи розповідає Бахмут IN.UA.

Розмір допомоги та на що її можна витратити

Розмір грошової допомоги становить 32 495 гривень. Це одноразовий платіж, який призначений для комплексного покриття витрат одразу на декілька напрямків (наприклад, поєднання посадки та збирання овочів із утриманням птиці чи худоби).

У рамках програми підтримується тваринництво, птахівництво та рослинництво. Кошти дозволяється витратити на:

• насіння, розсаду та системи крапельного поливу;
• придбання птиці або худоби (зокрема двох видів одночасно), кормів, поїлок і годівниць;
• закупівлю та встановлення теплиць;
• ветеринарні набори для тварин.

Грошова підтримка не може бути використана на придбання засобів із підвищеним ризиком (хімікати, паливні матеріали), для сплати боргів, оренди, ремонту житла, а також на сплату податків.

Хто та в яких регіонах може отримати кошти

Подати заявку можуть внутрішньо переміщені особи або місцеві жителі з низьким доходом. Пріоритет під час розгляду надаватиметься тим домогосподарствам, які проживають у сільській місцевості та застосовують вимушені рішення, щоб впоратися з нестачею грошей та їжі.

Прийом заявок відкрито для жителів таких територій:

• Запорізький район Запорізької області;
• Ізюмський, Куп’янський, Харківський та Чугуївський райони Харківської області;
• Криворізький, Нікопольський та Синельниківський райони Дніпропетровської області;
• Бериславський та Херсонський райони Херсонської області.

Для участі заявники повинні мати хоча б один документ, що підтверджує вплив війни: довідку ВПО (переміщені понад 6 місяців тому), медичну довідку про поранення чи психологічні травми, довідку про інвалідність внаслідок війни, акт про пошкоджене майно, підтвердження втрати члена родини або проживання в населеному пункті, де ведуться бойові дії.

Критерії вразливості

Домогосподарство має відповідати принаймні одній із категорій вразливості (всі вони мають бути документально підтверджені):

• родини з 3 і більше дітьми до 18 років;
• сім’ї з вагітними жінками та дітьми до 2 років;
• родини з дітьми до 18 років, які очолює лише один дорослий;
• домогосподарства з членами родини з особливими потребами (інвалідність 1 або 2 групи, тяжкі захворювання);
• домогосподарства, що складаються лише з людей похилого віку (60+), включно з одинокими;
• родини, у яких усі члени віком 18-49 років є безробітними, або принаймні один член родини віком 50-59 років є безробітним;
• родини ветеранів війни, які завершили службу;
• молоді домогосподарства (до 24 років включно).

Які документи потрібні для заявки

Перед заповненням анкети необхідно підготувати такі документи:

• паспорти та ІПН усіх членів домогосподарства;
• довідку з банку або інший документ із реквізитами рахунку (IBAN);
• документи, що підтверджують вразливість;
• фото/відео наявності земельної ділянки або приміщення для здійснення діяльності;
• одне фото для підтвердження поточного місцезнаходження (паспорт + чек із місцевого магазину, паспорт + квитанція за комуналку, або паспорт на фоні таблички з назвою населеного пункту).

Зазначається, що цей вид допомоги можна отримати не частіше ніж один раз на 6 місяців. Тобто, якщо родина вже отримувала аналогічну виплату від Естонської ради у справах біженців або інших організацій, з моменту її отримання має пройти мінімум пів року.

Читайте також:

Виплата 10 000 гривень для багатодітних родин: як мешканцям Дружківської громади отримати допомогу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У вівторок, 10 листопада, у Полтаві відбудеться видача продуктових наборів для переселенців із Бахмутської громади. Отримати допомогу запрошують бахмутян, які проживають у Полтаві та Полтавському районі й раніше не встигли її отримати.

Про це повідомляє осередок підтримки “З Бахмутом у серці. Полтава”.

Де і коли бахмутяни можуть отримати продуктові набори в Полтаві

Видача гуманітарної допомоги відбудеться 10 листопада 2026 року. Продуктові набори можна буде отримати з 8:30 до 14:00. Адреса видачі: місто Полтава, вулиця Яківчанська, 7А, автомийка “Каскад”.

За додатковою інформацією можна звертатися за телефоном +380 (99) 707 4901. Організатори зазначають, що видача допомоги відбуватиметься відповідно до умов, встановлених благодійною організацією. Продуктовий набір може отримати один представник родини. Для цього необхідно мати оригінали документів усіх членів сім’ї, які зареєстровані разом із ним в осередку підтримки.

Для отримання допомоги потрібно підготувати:

• паспорт;
• ідентифікаційний код (ІПН);
• довідку внутрішньо переміщеної особи (ВПО);
• свідоцтво про народження дитини, якщо в родині є діти.

Документи можна пред’явити в оригіналі або в застосунку “Дія”.

Важливо, що організатори наголошують, що копії документів не приймаються. Отже, переселенцям із Бахмутської громади, які проживають у Полтаві та Полтавському районі й ще не отримали продуктові набори, необхідно звернутися до пункту видачі 10 листопада з 8:30 до 14:00 та мати документи всіх зареєстрованих членів родини.

До теми:

50 тисяч гривень та ноутбук: допомога випускникам-переселенцям з Маріуполя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!