З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Вересень 2026 року принесе кілька гучних серіальних прем’єр і повернення популярних шоу. Серед них — другий сезон кримінальної комедії “Джентльмени”, спіноф серіалу “Річера “Ніглі”, шостий сезон шпигунського трилера “Кульгаві коні”, нова частина антології “Монстр” та комедія “Брати” з Меттью Макконахі й Вуді Гаррельсоном. Трейлери частини цих проєктів уже доступні, тому можна заздалегідь визначитися, що дивитися восени.

“Джентльмени” — 2 сезон

Дата прем’єри: 3 вересня 2026 року, Netflix.

Другий сезон серіалу Гая Річі продовжить історію Едді Горніманна, який після смерті батька несподівано успадкував аристократичний маєток разом із кримінальним бізнесом, що працював на його території. У новому сезоні Едді вже не намагається просто втриматися на плаву. Він розширює свою кримінальну імперію, а його союз із Сьюзі Гласс опиняється під тиском. Разом із новими проблемами з’являються й нові гравці, які претендують на частину прибуткового бізнесу.

Netflix підтвердив, що другий сезон стартує 3 вересня. Платформа також уже продовжила серіал на третій сезон.

“Ніглі” — новий серіал зі світу “Річера”

Дата прем’єри: 16 вересня 2026 року, Prime Video.

Франческа Ніглі, яку Марія Стен грала у “Річері”, отримує власний серіал. Героїня залишає роль другорядної союзниці Джека Річера та стає центральною персонажкою кримінальної історії. Після завершення служби у військовій спеціальній слідчій частині Ніглі працює приватною детективкою в Чикаго. Її нове розслідування починається після смерті знайомого, обставини якої здаються підозрілими. Пошуки правди поступово приводять героїню до небезпечної змови.

Усі вісім епізодів першого сезону Prime Video планує випустити одночасно 16 вересня. У серіалі також з’явиться Алан Рітчсон у ролі Джека Річера.

“Кульгаві коні” — 6 сезон

Дата прем’єри: 16 вересня 2026 року, Apple TV.

Шостий сезон британського шпигунського серіалу з Ґері Олдманом знову поверне глядачів до Слау-Гаус — підрозділу британської розвідки, куди потрапляють агенти, які припустилися серйозних професійних помилок. Джексон Лемб та його команда знову опиняться в центрі небезпечної операції. Цього разу агенти самі стають мішенню та змушені діяти в умовах, коли безпека всієї команди опиняється під загрозою.

Шостий сезон складатиметься з шести епізодів. Перший вийде 16 вересня, після чого серіал виходитиме щотижня до 21 жовтня.

“Монстр: Історія Ліззі Борден”

Дата прем’єри: 17 вересня 2026 року, Netflix.

Четвертий сезон антології “Монстр” Райана Мерфі та Ієна Бреннана цього разу звернеться до однієї з найвідоміших кримінальних справ США кінця XIX століття. У центрі сюжету — Ліззі Борден, яку звинуватили у вбивстві батька та мачухи сокирою у 1892 році. Роль Борден виконує Елла Бітті. Серіал досліджуватиме не лише сам злочин, а й життя героїні, її стосунки з родиною та обставини, які передували трагедії.

Netflix випустить новий сезон 17 вересня.

“Брати” — Меттью Макконахі та Вуді Гаррельсон

Дата прем’єри: 23 вересня 2026 року, Apple TV.

Меттью Макконахі та Вуді Гаррельсон зіграють вигадані версії самих себе у новій комедії “Брати”. Серіал обігрує реальні чутки про те, що актори можуть мати спільного батька. За сюжетом після невдалого весілля доньки Вуді приїжджає разом із родиною до ранчо Меттью в Остіні. Там мати Макконахі випадково розкриває давню сімейну таємницю: чоловіки можуть виявитися братами.

Вуді вирішує з’ясувати правду, тоді як Меттью паралельно намагається розібратися з іншою проблемою — можливим балотуванням на посаду губернатора Техасу. Перші два епізоди восьмисерійного серіалу вийдуть 23 вересня, після чого нові серії публікуватимуть щосереди до 4 листопада.

Який серіал вересня обрати

Вереснева добірка охоплює різні жанри: від кримінальної комедії та бойовика до шпигунського трилера, true crime-драми та ситкому. Якщо хочеться продовження знайомих історій, варто звернути увагу на “Джентльменів” або “Кульгавих коней”. Для шанувальників бойовиків головною новинкою стане “Ніглі”, а прихильникам кримінальних історій можуть підійти “Монстр” і “Брати”.

Розмір пенсії за віком залежить насамперед від страхового стажу та заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Пенсійний фонд України дозволяє заздалегідь зробити орієнтовний розрахунок через спеціальний сервіс — “Пенсійний калькулятор”. За допомогою калькулятора можна перевірити, яку пенсію людина могла б отримувати за наявними даними, а також спрогнозувати виплату з урахуванням стажу, який вона набуде до пенсійного віку.

У матеріалі пояснюємо, як самостійно розрахувати пенсію онлайн.

Як самостійно розрахувати пенсію онлайн

Для розрахунку потрібно скористатися “Пенсійним калькулятором” на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Алгоритм такий:

1. Увійдіть до особистого кабінету на вебпорталі ПФУ.
2. Авторизуйтеся за допомогою КЕП, “Дія.Підпису” або ID.GOV.UA.
3. У меню оберіть розділ “Пенсійний калькулятор”.
4. Перевірте свої персональні дані.
5. Оберіть спосіб розрахунку — за вже введеними даними або з урахуванням стажу, який буде набутий до пенсійного віку.
6. Перевірте інформацію про трудову діяльність.
7. Якщо якихось періодів роботи немає в системі, їх можна додати.
8. Натисніть “Зберегти та розрахувати”.

Після цього система сформує результат і детальний протокол розрахунку. Результат можна переглядати в особистому кабінеті надалі.

Що потрібно перевірити перед розрахунком

Перед тим як рахувати майбутню пенсію, варто переконатися, що в електронному кабінеті ПФУ правильно відображаються періоди роботи та заробіток. Особливо це важливо для трудового стажу, набутого до 1 січня 2004 року. Дані про такі періоди можуть бути відсутні в електронному реєстрі, тому їх за необхідності можна додати самостійно.

Якщо інформація про роботу або зарплату внесена неправильно чи неповністю, отриманий розрахунок може не відповідати майбутній фактичній пенсії.

Як пенсійний калькулятор рахує виплату

Пенсія за віком розраховується індивідуально. Основними складовими є заробітна плата, яка враховується для обчислення пенсії, та коефіцієнт страхового стажу. Для визначення заробітку, який використовується у формулі, враховують середню заробітну плату в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією, та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати людини.

Тому однакова кількість років стажу не означає однаковий розмір пенсії для різних людей. Важливо також, з якої зарплати сплачувалися страхові внески.

Чи можна врахувати майбутній страховий стаж

Так. У “Пенсійному калькуляторі” є два алгоритми розрахунку.

Перший дозволяє отримати розрахунок за введеними даними. Другий, зробити прогноз із врахуванням стажу, який людина потенційно набуде до досягнення пенсійного віку.

Це зручно, якщо людина хоче не лише дізнатися орієнтовну суму пенсії зараз, а й зрозуміти, як на неї вплине подальша офіційна робота.

Чому сума в калькуляторі може відрізнятися від майбутньої пенсії

Розрахунок Пенсійного калькулятора не є гарантією конкретної суми майбутньої пенсії.

Сервіс розраховує прогноз за показниками, які є на момент проведення розрахунку, та за чинними на цей момент правилами. Він не може точно передбачити майбутню зміну середньої заробітної плати, інфляцію, законодавчі зміни чи майбутні перерахунки пенсій. Тому отриману суму варто сприймати саме як орієнтир.

Якщо в особистому кабінеті немає частини трудового стажу, спочатку варто перевірити документи, які підтверджують періоди роботи. У калькуляторі можна додати відсутні періоди трудової діяльності та, за необхідності, інформацію про заробітну плату. Після цього розрахунок можна повторити. Кількість повторних розрахунків не обмежена.

Таким чином, щоб приблизно зрозуміти, якою буде ваша пенсія, не обов’язково чекати до моменту її призначення. Достатньо перевірити дані в особистому кабінеті Пенсійного фонду та скористатися “Пенсійним калькулятором”. Але остаточний розмір виплати визначатиметься вже на момент призначення пенсії за правилами, чинними на той час.

До теми:

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника: як оформити виплати у 2026 році та хто має на них право

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!