З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

В Україні працюють спеціалізовані санаторії, які пропонують кваліфіковане курортне лікування та комфортні умови для проживання. Тож коли постає питання: “Де відпочити в Україні цього року?”або “Куди поїхати відпочити родиною?” — відпочинок в санаторії стає пріоритетом.

Редакція Бахмут IN.UA підготувала детальний огляд санаторіїв в Україні, зокрема санаторію “Поляна” на Закарпатті та комплексу “Брусниця” в Чернівецькій області.

Санаторій “Поляна” у Закарпатській області

Санаторій “Поляна” це — медичний заклад спеціалізується на лікуванні захворювань органів травлення, ендокринної системи та порушень обміну речовин.

Гостям пропонуються номери різних категорій від економкласу до люксів, а також одномісні та сімейні варіанти розміщення. Кожен номер обладнаний необхідним інвентарем, телевізором, меблями, індивідуальним санвузлом, балконом та доступом до мережі Wi-Fi. Для пацієнтів передбачено збалансоване дієтичне харчування. Заклад розташований у тихій екологічно чистій місцевості.

Основа лікування та процедури

Базовим елементом лікування є природна мінеральна вода з власного джерела “Поляна Купіль”. За своїм хімічним складом ця вода є аналогом мінеральних вод “Боржомі” та “Поляна Квасова”. Вода застосовується для питного лікування та комплексу оздоровчих процедур. Всі медичні призначення робляться виключно з урахуванням рекомендацій лікаря.

Доступний перелік процедур:

• мінеральні, хвойні та бішофітні ванни;
• фізіотерапія, зокрема електрофорез та дарсонваль;
• інгаляції та зрошення кишківника;
• масажі;
• лікування озокеритом;
• вживання кисневих пінок;
• здача лабораторних аналізів.

Контактна інформація санаторію “Поляна”:

• адреса: Закарпатська область, село Поляна, вулиця Духновича, 104;
• телефони для бронювання: +380 (50) 432 1276, +380 (50) 432 1284, +380 (67) 312 5388;
• Facebook: https://www.facebook.com/sanpoliana/;
• Instagram: https://www.instagram.com/sanatoriy_polian;
• офіційний сайт: https://sanpolyana.com.

Санаторно-оздоровчий комплекс “Брусниця”

Бальнеологічний санаторій “Брусниця”, розташований у Чернівецькій області,функціонує з 1967 року. За час роботи медичного закладу тут пройшли оздоровлення понад 100 тисяч пацієнтів, при цьому лікувального ефекту вдалося досягти у 94,8% випадків. Комплекс може одночасно прийняти на лікування 200 осіб. Уся інфраструктура зосереджена в одному корпусі, де розміщені готель зі зручностями, їдальня, лікувальний корпус, басейн та блок гідропроцедур.

Заклад спеціалізується на лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, нервової та серцево-судинної систем. Також здійснюється лікування жіночої статевої сфери, зокрема запальних процесів та безпліддя. 

Санаторно-курортне лікування базується на використанні природних методів. Характерною особливістю комплексу є наявність власного родовища мінеральних вод, які за складом є аналогами вод “Мацеста” та “Єсентуки-4”. Крім того, у процедурах використовується озокерит, який добувають у шахтах Борислава.

У “Брусниці” також використовуються сучасні методи лікування, а саме:

• фізіотерапія — для лікування та профілактики захворювань шкіри, нервової, травної, опорно-рухової та репродуктивної систем;
• інверсійна терапія — виконання статичних вправ у перевернутому положенні, що зміщує центр тяжіння та витягує хребет без значних зусиль (це дозволяє зняти біль у шиї, спині та попереково-крижовому відділі, позбутися втоми, швидше відновитися після пологів, а також покращити мікроциркуляцію лімфатичної та кровоносної систем);
• сірководневі ванни, які допомагають в очищені шкіри від мікроорганізмів, солей та продуктів метаболізм, а також має протизапальну дію, прискорює загоєння тканин та покращує стан нервової системи.

Крім того, комплекс надає широкий спектр різних водних процедур, де пацієнти можуть перлинні, вихрові, гальванічні та гідромасажні ванни, пройти підводне витягування хребта, а також прийняти душ Шарко та циркулярний душ.

Контактна інформація комплексу “Брусниця”:

• адреса: Чернівецька область, Вижницький район, село Кальнівці;
• телефони для бронювання: +380 (66) 974 0378, +380 (50) 540 7355, +380 (50) 818 1223;
• Facebook: https://www.facebook.com/brusnytcia.sanatorii;
• Instagram: https://www.instagram.com/sanatoriibrusnitsia?igsh=YWFjMm54ZHY0ODg2;
• офіційний сайт: https://www.brusnytcia.com/.

Санаторій “Шахтар”

Санаторій “Шахтар” розташований у південній частині Трускавця на озелененій території з видом на гори. У період з 2012 по 2014 рік заклад пройшов етап реконструкції.

Гостям надаються одно-, дво- та тримісні номери. Оснащення апартаментів включає ортопедичні матраци, меблі для зберігання речей, а також індивідуальні санвузли з душовими кабінами та цілодобовою подачею гарячої і холодної води.

Харчування організовано за системою “шведської лінії” тричі на день. Передбачена дієтотерапія з індивідуальним підбором меню залежно від ваги та рівня метаболізму пацієнта. У меню представлені страви української та молдавської кухні з м’яса, риби, овочів та фруктів. На території функціонує бар.

Комплекс оснащений апаратом комп’ютерної томографії та має три діючі лабораторії. Основні профілі діагностики та лікування:

• пульмонологія;
• ендокринологія;
• кардіологія;
• гастроентерологія;
• неврологія;
• гінекологія та урологія;
• проблеми опорно-рухового апарату.

Пацієнти мають змогу відвідати консультації профільних фахівців: отоларинголога, офтальмолога, хірурга, дерматолога та психотерапевта.

Для фізичної активності та дозвілля доступні басейн, тренажерний зал, настільний теніс і більярд. Також на території працюють салон косметичних послуг і бібліотека. Для дітей облаштовано окрему кімнату для ігор і перегляду мультфільмів. Надаються послуги з організації екскурсій.

Апарт-готель “Лісова Пісня”

Курортний апарт-готель “Лісова Пісня” відкритий у 2012 році та розташований за адресою: вулиця Сагайдачного, 14-А. Заклад приймає на комплексне лікування дорослих та дітей.

Територія закладу включає паркову зону, спортивний і дитячий майданчики. Всередині функціонує дитяча кімната з вихователем. Також адміністрація надає можливість замовлення послуг няні.

Готель має власний медичний центр “Аква Мед”, спеціалісти якого складають індивідуальні плани терапії. Основні напрямки лікування охоплюють:

• розлади травного тракту;
• патології серцево-судинної системи;
• захворювання опорно-рухового апарату;
• захворювання нирок, сечостатевої системи та жіночої статевої сфери;
• порушення обмінних процесів та ендокринні патології;
• алергічні прояви.

Пацієнтам надаються послуги інгаляцій, різних видів масажів, водних процедур. Працює косметологічний кабінет.

Санаторій “Женева”

Готельний та оздоровчий комплекс “Женева” розташований у центральній частині міста Трускавець. Житловий фонд складається з однокімнатних, двомісних номерів та номерів категорії “люкс”.

Медичний центр санаторію спеціалізується на захворюваннях травного тракту і порушеннях обмінних процесів. Лікування призначається при надмірній вазі, цукровому діабеті, хронічних гастритах, виразках шлунка у стадії ремісії, захворюваннях кишківника та під час реабілітації після хірургічних втручань.

Інші супутні профілі лікування:

• порушення в роботі опорно-рухового апарату;
• хвороби серцево-судинної системи;
• відхилення в роботі центральної та периферичної нервової системи;
• урологічні та гінекологічні патології, порушення репродуктивної функції;
• ЛОР-захворювання та ураження дихальних шляхів;
• Для оздоровлення застосовуються бальнеотерапія, масажі та косметичні процедури.

На території функціонує СПА-зона, що включає джакузі, 18 різновидів саун та 11 басейнів. Серед них є відкритий басейн зі штучним підігрівом води та спортивний басейн на 10 доріжок.

Додаткові об’єкти інфраструктури:

• майданчики для сквошу, волейболу та бадмінтону;
• столи для тенісу та більярду, боулінг;
• тренажерний зал і конференц-зал;
• дитяча зона;
• концертний майданчик та караоке-бар.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російський пропагандист та “волонтер” олександр буїстов опублікував нові кадри з Бахмута. На них зафіксовані різні вулиці міста. Кадри зроблені у квітні 2026 року.

Редакція публікує вибрані знімки.

Який вигляд має Бахмут, актуальні фото

Російські окупанти показали, який вигляд має приватний сектор міста Бахмут. Кадри опублікував пропагандист та “волонтер” олександр буїстов.

У кадр потрапили різні вулиці, на яких розташовані пошкоджені або знищені приватні будинки. Крім того, в об’єктив потрапили й багатоповерхівки, від яких залишились тільки руїни.

Читайте також:

У 24-й бригаді імені короля Данила показали, як виглядає Костянтинівка під обстрілами

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!