З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У травні 2026 року багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування міста Бахмут провела серію закупівель через систему Prozorro. Загальна сума укладених договорів склала понад один мільйон гривень. Основні витрати медичний заклад спрямував на медичні матеріали, фармацевтичну продукцію, програмне забезпечення та будівельні роботи.

Детальний огляд витрат лікарні публікує редакція Бахмут IN.UA.

Закупівлі багатопрофільної лікарні Бахмута

Для забезпечення безперебійного лікувального процесу заклад придбав профільні товари та техніку:

• медичні матеріали нехімічні та гематологічні одноразового застосування — 156 000 гривень;
• загальні протиінфекційні засоби для системного застосування, вакцини та імуномодулятори — 138 000 гривень;
• системи реєстрації медичної інформації та дослідне обладнання — 120 000 гривень;
• приладдя для венепункції та забору крові — 85 000 гривень;
• устаткування для операційних блоків, зокрема набір стерильних трубок для помпи — 42 000 гривень;
• опромінювач ультрафіолетовий екранований бактерицидний — 41 986,80 гривні;
• контейнери та пакети для забору матеріалу для аналізів, дренажі — 34 400 гривень;
• контейнери та пакети для забору матеріалу для аналізів, дренажі (окрема закупівля) — 32 000 гривень;
• лікарські засоби для лікування захворювань сечостатевої системи та гормони — 27 000 гривень;
• стрічка для систем реєстрації ЕКГ — 22 000 гривень;
• медичні матеріали нехімічні та гематологічні одноразового застосування (окрема закупівля) — 13 600 гривень;
• тестові смужки для аналізу сечі — 10 500 гривень;
• приладдя для венепункції та забору крові (окрема закупівля) — 9 700 гривень;
• електричні лампи розжарення, бактерицидна лампа та гоніометр — 5 360 гривень;
• скляний посуд лабораторного та санітарно-гігієнічного призначення — 1 000 гривень.

Програмне забезпечення, послуги та навчання

Окрему частину витрат лікарні склали оплата праці спеціалістів, доступ до інформаційних систем та профільне навчання:

• послуги, пов’язані із системами та підтримкою — 60 000 гривень;
• послуги, пов’язані з програмним забезпеченням — 54 572 гривні;
• доступ до електронних баз наукової інформації та ресурсу “Платформа Медзаклад” — 27 200 гривень;
• послуги з професійної підготовки у сфері безпеки та охорони праці — 24 500 гривень;
• різні послуги у сфері охорони здоров’я — 21 548 гривень;
• різні послуги у сфері охорони здоров’я (окрема закупівля) — 15 777 гривень;
• прокат вантажних транспортних засобів із водієм — 1 080 гривень;
• послуги з обробки даних — 270 гривень.

Будівельні роботи, канцелярія та господарські товари

У травні також було профінансовано забезпечення адміністративної роботи закладу та ремонтні потреби:

• папір для друку формату А4 — 135 000 гривень;
• інші завершальні будівельні роботи — 79 927,63 гривні;
• друкована продукція з елементами захисту, медичні бланки та книжки — 29 000 гривень;
• конструкційні матеріали, зокрема гіпсокартон, мінераловатні плити та металеві профілі — 18 417,22 гривні;
• офісне устаткування та касова стрічка — 14 000 гривень;
• спеціалізована хімічна продукція, змивка для піни та омивач скла — 6 294,22 гривні;
• натуральні тканини, фланель — 6 250 гривень;
• вироби для ванної кімнати та кухні, змішувачі — 4 715 гривень;
• паперові та картонні реєстраційні журнали — 2 652 гривні;
• мастики, розчинники та ґрунт-емаль — 2 383,33 гривні;
• замки та ручки для дверей — 949 гривень;
• конструкційні матеріали, цемент — 660,96 гривні;
• клей для плитки — 322,15 гривні.

Загальна сума витрат медичного закладу за місяць склала 1 244 065 гривень. Найдорожчою закупівлею стала закупка медичних матеріалів одноразового застосування — 156 000 гривень, а найдешевшою — послуги з обробки даних за 270 гривень.

Читайте також:

Закупівлі Сіверської громади у травні: куди витратили понад 46 тисяч гривень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд так званої “днр” оприлюднив офіційний список населених пунктів, мешканці яких зможуть отримати компенсації без виїзду комісій. Така можливість передбачена і для мешканців окупованих населених пунктів Бахмутського району. Загалом у цьому переліку зазначені понад 100 населених пунктів, 22 з яких — Бахмутського району.

Про це повідомляє Бахмут IN.UA.

Де росіяни обіцяють видавати компенсації

З середини травня 2026 року окупанти активно поширюють заяви щодо дистанційного обстеження житла на ТОТ. Рішення про виплату компенсацій, нібито, ухвалюватимуть без виїздів комісій на місця. Таку процедуру передбачили для населених пунктів поблизу лінії фронту і так званих “закритих” міст, куди цивільних не допускають російські військові.

Однак чіткої риторики окупанти не мають. Офіційні особи, які поширюють заяви про компенсації публічно, суперечать один одному. Зокрема, наприкінці травня Олексій Муратов, керівник партії “единая россия” в “днр”, повідомляв, що дистанційне обстеження запрацює в Бахмуті, Соледарі, Торецьку і Покровську. Та цій заяві суперечить перелік, оприлюднений головою уряду “днр” Андрієм Чертковим.

Згідно з переліком, визначеним урядом “днр”, в Бахмутському районі призначатимуть компенсації без виїзду комісій для мешканців таких населених пунктів:

• Бахмут;
• Часів Яр;
• Сіверськ;
• Серебрянка;
• Переїзне;
• Сіверськ Малий;
• Кузьминівка;
• Дронівка;
• Платонівка;
• Званівка;
• Новоспаське (ред. окупанти використовують стару назву Петрівське);
• Васюківка;
• Свято-Покровське (ред. окупанти використовують стару назву Кірове);
• Бондарне;
• Привілля;
• Міньківка;
• Різниківка;
• Голубівка;
• Федорівка Друга;
• Никифорівка;
• Липівка;
• Діброва.

Соледар і Торецьк окупанти не включили до переліку, хоча про це повідомлялося раніше.

Що кажуть мешканці ТОТ про обіцяні компенсації від рф

У коментарях люди обурюються рішенням окупаційної адміністрації. Перш за все вони скаржаться на недостовірну інформацію, яку поширюють публічні особи на ТОТ. Також люди невдоволені маленьким переліком населених пунктів. Є ситуації, коли одне селище увійшло в перелік, а сусіднє — ні. Ніхто такі випадки не коментує.

Також мешканці ТОТ бідкаються, що окрім соцмереж, більше ніхто їм не може надати інформацію. Наприклад, у відділі соцзахисту, куди направляють людей, інформації про компенсації не мають.

Читайте також:

• “За ці гроші можна купити лише барак без світла і води”: що кажуть бахмутяни про компенсації від рф
• У “днр” заговорили про відбудову Бахмута: у 2026 році обіцяють розробити генплан
• Пушилін звинуватив ЗСУ в тому, що окупанти не можуть відбудувати Бахмут

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!