З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Бахмутський міський Центр туризму, краєзнавства та екскурсій — єдиний заклад позашкільної освіти, підпорядкований Управлінню освіти, який сьогодні продовжує роботу. Наразі дітей набирають у гуртки за трьома напрямами. Навчання відбувається дистанційно, але в дітей є можливість відвідувати офлайн-заходи на освітніх локаціях та брати участь в обласних і всеукраїнських змаганнях.

Про роботу Центру і набір учнів редакції Бахмут IN.UA розповіла Тетяна Блінова — директорка Бахмутського міського Центру туризму, краєзнавства та екскурсій.

Як працює Бахмутський міський ЦТКЕ в евакуації

Бахмуський міський центр туризму, краєзнавства та екскурсій продовжує роботу в евакуації. На сьогодні позашкільний заклад працює за трьома напрямами:

• туристсько-краєзнавчий;
• туристсько-спортивний;
• військово-патріотичний.

Загалом на базі Центру працюють п’ять гуртків.

На заняттях з пішохідного туризму діти вчаться техніці руху та орієнтуванню на різній місцевості, роботі з туристичним спорядженням, пошуку безпечних маршрутів. Також діти опановують навички організації табору: вчаться обирати місця для ночівлі, готувати їжу в польових умовах. Окремо викладачі акцентують увагу на збереженні довкілля, навчаючи вихованців подорожувати без шкоди для природи.

У межах гуртка “Екологічне краєзнавство” діти знайомляться з природоохоронною справою та вивчають різноманітність тваринного і рослинного світу рідного краю.

У межах військово-патріотичного напрямку працює гурток “Джура”. На його заняттях вихованці знайомляться з визначними історичними подіями рідного краю, військово-прикладними видами спорту та народними мистецькими традиціями. Також у цьому гуртку викладають основи військової підготовки та домедичної допомоги.

Для дітей, які хочуть розвивати творчі здібності працює гурток “Казкова майстерня”. Під час творчих зустрічей діти можуть власноруч зробити традиційні обереги, писанки, ляльок-мотанок.

На гуртку “Географічне краєзнавство” вихованці дізнаватимуться про річки, озера та гори України, їх походження та особливості, історичні та архітектурні пам’ятки україни, особливості господарювання та життя людей у різних регіонах. Також дітей вчать орієнтуватися на місцевості і створювати власні туристичні маршрути.

Загалом Бахмутський ЦТКЕ набирає вісім груп у межах перелічених гуртків.

Як вступити до Бахмутського міського ЦТКЕ

Навчатися в Бахмутському міському Центрі туризму, краєзнавства та екскурсій можуть діти віком від 6 до 18 років. Оскільки навчання в закладі дистанційне, то більшість вихованців — це учні 5-11 класів.

Навчання в гуртках Центру безоплатне. Також від дітей не вимагають додаткової підготовки — всього навчать викладачі.

“Програма адаптована для дітей різного віку. Тому якщо є змішана група, діти не заважають одне одному, навчання цікаве для всіх. Для дітей, які щойно долучилися, є ознайомлення, а далі вже керівник підлаштовує свою програму так, щоб діти могли працювати разом — і ті, що вже мають якісь навички, і ті, в яких перший рік навчання”, — зазначила Тетяна Блінова.

Навчання в гуртках проходить онлайн. Але в дітей є можливість для зустрічей наживо. Це можуть бути заходи на освітніх локаціях в осередках підтримки, або участь в конкурсах. Вихованцям Центру дають можливість для розвитку своїх здібностей, тому керівники гуртків заохочують дітей до різних змагань. Діти, які мають значні здобутки, можуть отримати стипендію від Бахмутської міськради.

“Діти мають змогу творчо працювати, брати участь у змаганнях. Навіть якщо це і буде онлайн, вони спробують працювати в команді. І ці змагання це не лише Бахмутська громада, часто нас запрошують на обласний і всеукраїнський рівень. Є такі конкурси і змагання, на які запрошують офлайн. Але участь залежить від рішення батьків — відпускати чи ні, — та ситуації в країні. Наприклад, у минулому році були такі конкурси, де діти могли зустрітися і поспілкуватися. За свої здобутки наші вихованці отримують грамоти, нагороди, а найактивніші можуть отримати стипендію від міської ради”, — розповіла директорка Центру.

За словами керівниці закладу, навчання буде цінним для дітей, оскільки вони вивчають прикладні навички, які можуть знадобитися в повсякденному житті.

“По-перше, діти вивчають історію рідного краю, зберігаючи зв’язок із домом. По-друге, вчаться навичкам, які особливо необхідні в наші час, наприклад, домедичній допомозі. Дуже важливо, щоб діти знали, як себе вести і як допомогти іншому, якщо, не дай Боже, сталася надзвичайна ситуація. Або, наприклад, якщо буде можливість поїхати з батьками на природу, щоб відпочити, дитина знатиме як себе вести, як встановити намет, як розвести багаття, як берегти довкілля. Тобто, даємо знання, які будуть корисні у звичайному житті”, — зауважила Тетяна Блінова.

Для вступу в Бахмутський міський Центр туризму, краєзнавства та екскурсій заповнюйте електронну форму за покликанням. Або телефонуйте за номерами: +380 (50) 181 9805, +380 (50) 554 71 77.

Читайте також:

• Бахмутський осередок підтримки в Полтаві змінив формат роботи: як тепер звернутися
• Бахмутські школи розпочали новий навчальний рік: скільки дітей вступили та як проходитиме навчання
• Бахмутський педколедж планує відновити офлайн-навчання: де саме та чи триває вступна кампанія

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після рекомендацій президента Володимира Зеленського низка українських регіонів почала переглядати тривалість комендантської години. Такий крок зумовлений необхідністю адаптуватися до тривалих повітряних тривог, нових російських тактик обстрілів та актуальних потреб населення і бізнесу.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Де запровадили нові графіки

У Києві та Київській області з 10 вересня нічні обмеження діють за новим розкладом — з 01:00 до 05:00. Це дозволило продовжити роботу столичного громадського транспорту та синхронізувати життя регіону.

Аналогічний часовий проміжок, з 01:00 до 05:00, встановлено на Полтавщині та Кіровоградщині. Водночас у Кіровоградській області скорочення комендантської години не вплинуло на графіки роботи торговельно-розважальних центрів, ресторанів і розважальних закладів, які працюють у звичному режимі. Найбільше обмеження пом’якшили у Чернівецькій області: з 11 вересня комендантська година там триває лише три години — з 01:00 до 04:00. Для працівників критичної інфраструктури регіону продовжує діяти система спеціальних перепусток.

Регіони зі збереженими або тимчасовими обмеженнями

Харківська область поки що залишила чинний режим без змін — з 00:00 до 05:00. Очільник обласної військової адміністрації повідомив про відсутність планів щодо скорочення, хоча міська влада Харкова виступає за зменшення тривалості обмежень заради підтримки бізнесу та транспорту.

На Сумщині графік з 00:00 до 04:00 запровадили ще раніше як тимчасовий захід на період з 1 липня до 15 вересня 2026 року. Рішення ухвалили для підтримки аграріїв під час сезонних робіт, проте у прифронтових зонах області тривалість обмежень може змінюватися відповідно до оперативної ситуації.

Оновлення системи оповіщення та інфраструктури

Окрім скорочення нічних обмежень, українська влада переглядає правила роботи інфраструктури під час повітряних тривог, зокрема функціонування метро та наземного транспорту. Також планується змінити систему сповіщення про загрози: замість єдиного сигналу тривоги хочуть запровадити два рівні небезпеки — “жовтий” і “червоний”, які чітко вказуватимуть на характер та рівень поточної загрози.

Читайте також:

Нові правила виплат: в Україні автоматично продовжили допомогу дітям ВПО

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!