Як радянська інтелігенція Артемівська-Бахмута боролося і вмирала за українську мову

Семаковська Тетяна 15:29, 26 Липня 2022

292509556 1183020415819152 5767001748969149809 n 84635З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

292066148 5714530361890892 932324123659325365 n bca44

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

 


З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

290618170 8071664462851320 7641781881758134980 n 34d5e

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

292741438 7644607252275916 6430812758102940362 n 1fd3b

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

292394398 784872152690058 7237934080615230203 n 01fdb

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

292509556 1183020415819152 5767001748969149809 n 84635

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Росія використала храми Донеччини для пропаганди: що відомо

Валентина Твердохліб 13:50, 18 Листопада 2026
хресну ходу
Хресна хода біля зруйнованих святинь / фото росджерела

Російські пропагандисти презентували в Донецьку фільм “Тут звучить молитва”. У цій стрічці росіяни маніпулюють темою православної віри. Фільм розповідає про окуповані святині на території Донеччини, а відповідальність за їх руйнування покладають на Україну. Росіян же зображають в образах рятівників, які відновлюють руйнування.

Що насправді криється за заявами рф, розповідає Бахмут IN.UA.

У Донецьку презентували фільм про захоплені церкви

У Донецьку презентували фільм “Тут звучить молитва”, знятий пропагандистами “РИА новости”. Стрічку позиціонують, як документальне кіно, втім назвати його таким не можна. Весь фільм базується лише на основі розповідей священників і прихожан, які підтримують дії рф. Незалежних доказів сказаному в фільмі немає.

Митрополит Донецький і Маріупольський Владімір на презентації фільму / фото росджерела

Насправді фільм “Тут звучить молитва” є черговим інструментом російської пропаганди. Автори фільму намагаються покласти на Україну провину за руйнування храмів, замовчуючи, що саме росія принесла війну та масштабні руйнування на Донеччину. Крім того, у стрічці намагаються сформувати позитивний образ окупантів і військових священників, які благословляють росіян на війну.

При цьому росіяни активно поширюють тези про нібито гоніння священників в Україні через перехід церков до Православної церкви України.

Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир

Однією зі святинь, яку пропагандисти використали для пропаганди є Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир, що в селі Микільське поблизу Вугледара. Його історія розпочалася в 1998 році. Тоді в селі Микільське побудували два монастирі: чоловічий і жіночий, які разом утворили монастирський комплекс. На території святині були розташовані чотири церкви.

З 2022 року монастир потерпав від обстрілів російських загарбників. Війська рф перетворили храмові споруди на руїни. Церкви і споруди на території монастиря були під обстрілами з літа 2022 року, про що свідчать кадри Донецької ОДА.

У фільмі “Тут звучить молитва” пропагандисти розповідають, що до окупації в монастирі, нібито, базувалася українська армія. Коли до села підійшли окупанти, біля святині розгорнулися бої. Цю інформацію подають самі пропагандисти за кадром, не наводячи жодних доказів перебування українських військових у монастирі.

Після відступу українська армія, нібито, почала обстрілювати святиню. Служниці, які фігурують у стрічці, кажуть, що там перебували тільки цивільні. Російська армія, нібито, просилася до церков, але їх не пустили, і окупанти спокійно це сприйняли.

Монахині розповідають і деталі обстрілів. Кажуть, що монастир обстрілювали ЗСУ ракетами Himars, 120-ми мінами і запалювальними снарядами. Звідки цивільні жінки мають інформацію про тип озброєння і кому воно належало — не повідомляється. Тому сприймати ці слова за доведений факт не можна.

хресна хода
Служителі на території монастиря / фото росджерела

Також одна з жінок розповіла, що при відході з монастиря українські військові погрожували цивільним розправою. Та цих слів вона особисто не чула, їх їй передали прихожани. Тому розцінювати це як факт також не можна.

При цьому одна з монахинь відкрито виправдовує дії рф та звинувачує Україну у війні.

“Завдяки тому, що це почалося, люди піднялися, ми все таки маємо можливість бути вільними. Вірити, як ми хочемо, відзначати ті свята, які для нас святі, говорити тією мовою, яка для нас священна, проводити службу на церковнослов’янській мові, а не на українській. Україна просто не залишила нам шансу. Це недопустимо, ми погодитися на це не можемо. Тільки через це на нас почали сипатися залізні снаряди і нас почали вбивати”, — каже монахиня Варвара.

Монахиня Варвара / скриншот

При цьому росіян зображають в образі рятівників. Служниці кажуть, що храмові споруди почали відновлювати завдяки митрополиту Владіміру, якого у 2024 році назначили керівником окупованої Донецької єпархії РПЦ. До кар’єри на окупованих територіях він був відомим російським священнослужителем і очолював різні єпархії на далекому сході росії. Серед відновлень, про які кажуть монахині — це ремонт покрівель і заміна вікон. Про капітальний ремонт не йдеться.

Таким чином, фільм “Тут звучить молитва” є не стільки розповіддю про долю православних святинь Донеччини, скільки спробою росії нав’язати власну версію подій на окупованих територіях.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Пенсії, зарплати та прожитковий мінімум у 2027 році: які зміни чекати українцям

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 12:40, 18 Листопада 2026

У 2027 році на українців очікує підвищення базових соціальних стандартів — прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Відповідні показники закладені у проєкті Державного бюджету на 2027 рік (законопроєкт №16000), який Верховна Рада ухвалила в першому читанні 28 жовтня 2026 року.

Варто враховувати, що до ухвалення закону в другому читанні параметри бюджету ще можуть коригуватися. Проте вже зараз зрозуміло, на які орієнтири розраховує уряд та як вони вплинуть на виплати пенсіонерів і податки підприємців. Детальніше про заплановані зміни розповідає Бахмут IN.UA.

Прожитковий мінімум у 2027 році: нові цифри за категоріями

У законопроєкті №16000 уряд пропонує з 1 січня 2027 року підвищити всі показники прожиткового мінімуму на 10,9% — відповідно до прогнозованого рівня інфляції. Від цих сум залежать мінімальні аліменти, податкова соціальна пільга, судовий збір, допомога малозабезпеченим сім’ям, житлові субсидії та низка пенсійних доплат.

За урядовим проєктом, місячні показники прожиткового мінімуму зміняться так:

  • загальний показник (на одну особу) — зросте з 3 209 грн до 3 559 грн (+350 грн);
  • для працездатних осіб — зросте з 3 328 грн до 3 691 грн (+363 грн);
  • для осіб, які втратили працездатність (пенсіонерів) — зросте з 2 595 грн до 2 878 грн (+283 грн);
  • для дітей віком до 6 років — зросте з 2 817 грн до 3 124 грн (+307 грн);
  • для дітей віком від 6 до 18 років — зросте з 3 512 грн до 3 895 грн (+383 грн).

Профільний комітет Верховної Ради з питань соціальної політики ще наприкінці вересня пропонував закласти у бюджет прожитковий мінімум на рівні фактичного (8 781 грн на одну особу та 9 241 грн для працездатних). Проте до першого читання документ дійшов із початковими урядовими розрахунками. Також у проєкті зберегли окремі розрахункові величини: 2 331 грн для визначення окладів прокурорів, працівників податкової, митниці та окремих держорганів, а також 1 600 грн для доплат за проживання на радіоактивно забруднених територіях.

Мінімальна зарплата та податки для ФОП

З 1 січня 2027 року мінімальну заробітну плату планують підвищити приблизно на 10,4% — із нинішніх 8 647 грн до 9 546 грн на місяць (або 57,50 грн у погодинному розмірі).

Для фізичних осіб-підприємців зростання “мінімалки” та прожиткового мінімуму автоматично збільшить щомісячне податкове навантаження. Зокрема, мінімальний страховий внесок (ЄСВ) зросте з 1 902,34 грн до 2 100,12 грн на місяць. Окрім цього, збільшаться максимальні ставки єдиного податку для платників першої та другої груп, сума військового збору, а також розміри штрафів за порушення трудового законодавства.

Як зміняться пенсії та доплати за стаж

Загальні видатки Пенсійного фонду у 2027 році заплановані на рівні 1 трлн 278,8 млрд грн, із яких 292,8 млрд грн становитиме трансферт із держбюджету на виплату доплат. Водночас підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на 283 грн (до 2 878 грн) не означає, що кожен пенсіонер автоматично отримає таку суму до своєї виплати. Зміна базового показника позначиться лише на окремих складових пенсії:

За кожен повний рік роботи понад норму (понад 35 років для чоловіків і 30 років для жінок, які вийшли на пенсію після 1 жовтня 2011 року, або понад 25 і 20 років для тих, хто оформив пенсію до цієї дати) доплачують 1% від пенсії, але не більше 1% прожиткового мінімуму для непрацездатних. У 2027 році максимальна доплата за один понаднормовий рік зросте з 25,95 грн до 28,78 грн (+2,83 грн). Наприклад, за 10 років додаткового стажу максимальна надбавка становитиме 287,80 грн замість нинішніх 259,50 грн. Якщо ж основна пенсія людини менша за прожитковий мінімум, доплату рахуватимуть від її фактичного розміру.

Для непрацюючих пенсіонерів віком від 65 років, які мають повний страховий стаж, мінімальний розмір виплати прив’язаний до мінімальної зарплати (40%). У разі ухвалення бюджету ця гарантія зросте з 3 458,80 грн до 3 818,40 грн.

Оскільки граничний розмір пенсії обмежується десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних, у 2027 році ця межа може зрости до 28 780 грн. Це важливо передусім для одержувачів військових та інших спеціальних пенсій.

У бюджетних планах на 2027 рік закладено проведення щорічної індексації, однак її точний коефіцієнт у проєкті бюджету не вказаний. Конкретний відсоток підвищення окремим рішенням затверджуватиме Кабінет Міністрів.

Зарплата військових у 2027 році

Виплати військовим / фото з відкритих джерел

Під час розгляду бюджета парламентарі також проголосували за низку бюджетних пропозицій, серед яких була поправка №1279 народного депутата Ярослава Железняка. Вона стосується перегляду та підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.

Початкова ініціатива передбачала збільшення мінімального розміру виплат щонайменше на 20%. Однак під час обговорення цієї пропозиції виникли розбіжності з Міністерством фінансів, що призвело до пошуку нового компромісного рішення.

За словами автора поправки Ярослава Железняка, військові мають різний рівень фінансового забезпечення. Ті захисники, які підписали спеціальні контракти або перебувають на передовій і отримують бойові виплати, вже мають значно вищі суми. Тому логічним кроком стало рішення спрямувати підвищення насамперед тим, хто отримує найменше (наприклад, військовим у тилу).

За такого диференційованого підходу для одних категорій військовослужбовців збільшення може перевищити 20%, а для інших — бути меншим. Орієнтовно, після застосування підвищення на 20% мінімальна виплата для військових у тилу може зрости з нинішніх 30 000 до 36 000 гривень.

Необхідність перегляду виплат зумовлена суттєвим падінням купівельної спроможності. Нардеп навів порівняльну статистику щодо мінімального грошового забезпечення військових у тилу:

  • у вересні 2022 року виплата становила близько 43 000 грн (що втричі перевищувало тогочасну середню зарплату по країні);
  • у вересні 2026 року мінімальна виплата становить 30 000 грн (що вже менше за середню зарплату).

За розрахунками, якщо перерахувати нинішні 30 тисяч гривень у ціни 2022 року, їхня реальна купівельна спроможність дорівнюватиме лише 21 400 гривень.

Для порівняння Железняк звернув увагу на базове грошове забезпечення командира взводу, яке наразі становить 26 259 грн. Водночас працівники цивільних виробництв (наприклад, меблевих фабрик), які мають бронь від мобілізації, можуть заробляти від 60 000 до 100 000 гривень на місяць.

Якими будуть виплати дітям з інвалідністю

З 1 січня 2027 року основний розмір державної соціальної допомоги для дітей з інвалідністю становитиме 200% базової величини. Оскільки базова величина не може бути меншою за 4 000 гривень, мінімальна виплата сягатиме 8 000 гривень на місяць.

Залежно від стану здоров’я дитини та потреби в догляді передбачені такі мінімальні розміри допомоги:

  • не менше 8 000 гривень — основна державна соціальна допомога;
  • не менше 12 000 гривень — якщо за висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) дитина потребує догляду;
  • не менше 16 000 гривень — для дітей з інвалідністю підгрупи А.

Окремо держава передбачила додаткову підтримку для дітей, інвалідність яких пов’язана з пораненням або іншим ушкодженням здоров’я внаслідок вибухонебезпечних предметів. Для них основний розмір соціальної допомоги додатково збільшуватиметься на 50%.

Які виплати передбачені особам з інвалідністю з дитинства

За умови встановлення базової величини на рівні 4 000 гривень основна щомісячна допомога для повнолітніх осіб з інвалідністю з дитинства становитиме:

  • І група — не менше 8 000 гривень (200% базової величини);
  • ІІ група — не менше 4 000 гривень (100% базової величини);
  • ІІІ група — не менше 3 000 гривень (75% базової величини).

Для осіб з інвалідністю з дитинства І групи також передбачені надбавки на догляд. Для підгрупи А доплата становитиме 8 000 гривень, тож загальний розмір виплати сягатиме не менше 16 000 гривень на місяць. Для підгрупи Б надбавка складе 4 000 гривень, а загальна сума допомоги — не менше 12 000 гривень на місяць.

Крім того, одинокі особи з інвалідністю з дитинства ІІ та ІІІ груп, які за висновком уповноважених органів потребують постійного стороннього догляду, отримуватимуть надбавку на догляд у розмірі не менше 3 000 гривень.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

хресну ходу
Важливо

Росія використала храми Донеччини для пропаганди: що відомо

Російські пропагандисти презентували в Донецьку фільм “Тут звучить молитва”. У цій стрічці росіяни маніпулюють темою православної віри. Фільм розповідає про окуповані святині на території Донеччини, […]

Важливо

Пенсії, зарплати та прожитковий мінімум у 2027 році: які зміни чекати українцям

У 2027 році на українців очікує підвищення базових соціальних стандартів — прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Відповідні показники закладені у проєкті Державного бюджету на […]

12:40, 18.11.2026 Скопіч Дмитро
позиції

На Донеччині викрили агента рф, який наводив вогонь на позиції ЗСУ заради російського громадянства

СБУ затримала коригувальника у сірій зоні на Донеччині. Ним виявився чоловік з Миколаївки. Його завербували росіяни, обіцяючи “евакуацію” на бік рф і оформлення російського громадянства. […]

Російський дрон вбив цивільного у Шабельківці на порозі його будинку: Нацполіція

За минулу добу російські війська атакували 8 населених пунктів Донецької області. Внаслідок обстрілів загинули четверо людей, зокрема у Шабельківці росіяни вбили чоловіка FPV-дроном на порозі […]

Російські війська просунулися поблизу Василівки та Гришиного на Донеччині, — DeepState

Російські війська просунулися поблизу Василівки та Гришиного Донецької області. Зміни на мапі бойових дій зафіксував проєкт DeepState. Детальніше про ситуацію на фронті Донеччини, читайте в […]