З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У липні 2026 року послуга автоматичної реєстрації фізичної особи-підприємця у сервісі “Дія” функціонує в оновленому форматі. Процедура обробки заяви відбувається повністю онлайн без залучення державного реєстратора. У більшості випадків створення ФОП триває кілька хвилин після підписання заяви.

Детальніше про те, як відкрити ФОП через “Дію” — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як відкрити ФОП через “Дію”

Для оформлення статусу підприємця необхідний мінімальний перелік документів. Користувачу знадобляться паспорт громадянина України, податковий номер та кваліфікований електронний підпис або система “Дія.Підпис”, яку можна створити безплатно безпосередньо у додатку.

Процес відкриття ФОП складається з кількох послідовних етапів. Спочатку на порталі “Дія” необхідно зареєструватися або авторизуватися за допомогою системи BankID чи електронного підпису. Після цього у розділі “Послуги” на головній сторінці потрібно обрати меню “Створення бізнесу”, а потім натиснути на опцію “Автоматична реєстрація ФОП”. Сервіс супроводжує процес текстовими підказками щодо вибору системи оподаткування та кодів економічної діяльності.

На етапі заповнення онлайн-форми у заяві вказуються такі дані:

• підтвердження громадянства України та унікальний номер запису в реєстрі, який знаходиться поруч із ID-карткою або закордонним паспортом у застосунку;
• адреса реєстрації місця проживання;
• один або декілька видів економічної діяльності;
• інформація про ведення підприємницької діяльності на спрощеній системі у поточному році;
• тип системи оподаткування;
• місце здійснення діяльності;
• статус платника податку на додану вартість;
• актуальний номер телефону та електронна пошта.

Сформовану заяву за потреби можна завантажити та роздрукувати. Для підтвердження документа накладається кваліфікований електронний підпис. Заява опрацьовується автоматично, після чого сповіщення про результат надходить на вказану електронну пошту та в кабінет громадянина.

Виписка про реєстрацію формується після того, як податкова служба та органи статистики візьмуть підприємця на облік. Цей документ містить ключову інформацію про ФОП і зберігається в кабінеті громадянина.

Особливості функціонування сервісу

Реєстрація ФОП через портал є повністю безплатним. Процес заповнення заяви триває до десяти хвилин, а сама реєстрація займає до однієї хвилини.

Податкова служба отримує дані автоматично, тому окремо звертатися до органів для взяття на облік не потрібно. Сповіщення про це надходить в електронний кабінет платника. Також із 2025 року сервіс пропонує спрощений довідник КВЕДів для популярних видів діяльності, зокрема у сферах ІТ, торгівлі, креативу та фрилансу.

Перед початком реєстрації користувачам необхідно перевірити коректність даних у профілі застосунку “Дія” та ознайомитися з податковими зобов’язаннями для обраної системи оподаткування. У разі виникнення труднощів передбачена можливість звернення до служби підтримки сервісу.

Після успішної реєстрації підприємці отримують можливість змінити КВЕД, подавши відповідну заяву через застосунок без створення нового ФОП. У розділі “Мій бізнес” зберігаються всі податкові довідки, виписки та сповіщення. Крім того, доступні опції створення електронної печатки, замовлення бізнес-картки онлайн та оформлення картки національного кешбеку.

Читайте також:

Виплати до Дня Незалежності: кому потрібно самостійно подавати заяву до Пенсійного фонду

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Станом на липень 2026 року в штаті Сіверської міської військової адміністрації працювали двоє людей. А в Сіверській міській раді — 22 посадових осіб та двоє працівників. Редакція Бахмут IN.UA подала запит, аби дізнатися, яку зарплату отримували посадовці Сіверської МВА та міськради у першому півріччі 2026 року.

Детальний аналіз заробітних плат у матеріалі Бахмут IN.UA.

Сіверська МВА: яку зарплату отримували у першому півріччі 2026 року

У відповідь на запит редакції Сіверська МВА повідомляє, що станом на липень 2026 року в складі МВА працюють двоє людей.

• Олексій Воробйов, начальник Сіверської МВА, за перше півріччя 2026 року отримав 863 842,27 гривень. Найвища оплата праці була у лютому — 294 488,94 гривень, а найменша у березні — 77 010,93 гривень.
• Ганна Кіхтєва, заступниця начальника Сіверської МВА, за перше півріччя 2026 року отримала 516 703,58 гривень. Найвища оплата праці була у червні — 155 440,08 гривень. Всі інші місяці рівень зарплати був сталий і складав 72 252,70 гривень.

Сіверська міська рада: яку зарплату отримували у першому півріччі 2026 року

У відповідь на запит Сіверська МВА повідомила, що штатна чисельність працівників Сіверської міськради станом на липень 2026 році складала 22 посадових осіб і двоє працівників.

Найвищу зарплату за півріччя — 471 824,77 гривень — отримав перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Віталій Гатченко. Найнижчу зарплату — 25 516,95 гривень — отримав прибиральник службових приміщень, який працює на 0,25 ставки, його ім’я не вказується.

З січня по червень (включно) 2026 року посадовці Сіверської міськради отримали такі зарплати:

• Андрій Черняєв, міський голова — 75 067,98 гривень. Щомісячна зарплата була сталою і складала 12 511,33 гривень;
• Тетяна Волошина, секретарка міської ради — 68 812,02 гривень. Щомісячна зарплата була сталою і складала 11 468,67 гривень;
• Наталія Прусаченко, керуюча справами виконкому — 340 519,26 гривень. Найвища оплата праці була у січні — 91 069,38 гривень, а найменша у лютому — 44 917,65 гривень;
• Віталій Гатченко, перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради — 471 824,77 гривень. Найвища оплата праці була у травні — 204 496,11 гривень, а найменша у березні — 36 939,24 гривень;
• Віктор Буслов, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради — 383 535,78 гривень. Найвища оплата праці була у червні — 66 186,18 гривень, а найменша у травні — 59 165,20 гривень;
• Марина Хорсун, заступниця міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради — 74 828,82 гривень. Працює з травня. Оплата праці у травні склала 35 382,29 гривень, у червні — 39 446,53 гривень;
• Інна Стешенко, староста Серебрянського округу — 171 375,69 гривень. Найвища оплата праці була у квітні — 31 496,03 гривень, а найменша у січні — 19 930,36 гривень;
• Людмила Іващенко, начальниця – головна бухгалтерка — 313 932,30 гривень. Найвища оплата праці була у квітні — 90 521,20 гривень, всі інші місяці рівень зарплати коливався від 43 до 45 тисяч гривень;
• Алла Бочерова, заступниця начальника – заступниця головного бухгалтера — 281 994,57 гривень. Найвища оплата праці була у квітні — 107 649,09 гривень, а найменша у січні — 23 273,56 гривень;
• Дмитро Романенко, головний спеціаліст з правового забезпечення — 293 997,35 гривень. Найвища оплата праці була у січні і лютому — по 52 700 гривень, а найменша у березні і травні — по 45 200 гривень;
• Оксана Юрченко, начальниця відділу надання адміністративних послуг — 165 589,69 гривень. Найвища оплата праці була у червні — 29 156,16 гривень, а найменша у лютому, березні і травні — по 26 858,18 гривень;
• Вікторія Баран, начальниця відділу з питань економічного розвитку — 268 815,14 гривень. Більшість місяців зарплата була сталою — 36 060,30 гривень. Лише два місяці зарплата відрізнялася: у червні — 88 377,28 гривень, у квітні — 36 196,76 гривень;
• Рустам Агаєв, спеціаліст І категорії відділу з питань економічного розвитку — 83 368,02 гривень. Працює з квітня. Найвища оплата праці була у червні — 44 576,20 гривень, а найменша у квітні — 18 281,82 гривень;
• Вадим Фомішин, начальник відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної, обороннної роботи — 292 262,67 гривень. Найвища оплата праці була у квітні — 92 458,67 гривень, а найменша у червні — 22 737,60 гривень;
• Наталія Маркова, спеціалістка І категорії відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної, оборннної роботи — 157 895,02 гривень. Найвища оплата праці була у квітні — 33 265,26 гривень, а найменша у травні — 18 724,98 гривень;
• Олена Оводова, начальниця відділу житлово-комунального господарства — 245 344,50 гривень. Найвища оплата праці була у червні — 48 859 гривень, решта місяців зарплата була сталою — 39 297,10 гривень;
• Аліна Шерстюкова, головна спеціалістка відділу житлово-комунального господарства — 165 439,78 гривень. Найвища оплата праці була у червні — 32 689,78 гривень, решта місяців зарплата була сталою — 26 550 гривень;
• Таіна Володіна, провідна спеціалістка відділу житлово-комунального господарства — 186 200,01 гривень. Більшість місяців зарплата була сталою — 26 200 гривень. Лише два місяці зарплата відрізнялася: у березні — 49 140,23 гривень, у червні — 32 259,78 гривень;
• Юлія Кібець, провідна спеціалістка відділу житлово-комунального господарства — 141 239,78 гривень. Найвища оплата праці була у червні — 30 439,78 гривень, а найменша у січні і лютому — по 19 940 гривень;
• Юлія Даниленко, спеціалістка І категорії з діловодства, обліку та реєстрації кореспонденції — 188 312,45 гривень. Найвища оплата праці була у червні — 57 906,70 гривень, а найменша у січні — 25 545,75 гривень;
• Наталія Токарева, головна спеціалістка з організації діловодства та архівного зберігання документів — 144 779,56 гривень. Найвища оплата праці була у лютому — 39 639,78 гривень, а найменша у січні, березні і травні — по 19 800 гривень;
• Наталія Вайцеховська, головна спеціалістка відділу з питань ветеранської політики — 278 467,48 гривень. Більшість місяців зарплата була сталою — 46 282,50 гривень. Лише два місяці зарплата відрізнялася: у березні — 46 915,20 гривень, у червні — 46 422,28 гривень;
• Світлана Різникова, спеціалістка І категорії відділу з питань ветеранської політики — 151 624,78 гривень. Більшість місяців зарплата була сталою — 24 490 гривень. Лише два місяці зарплата відрізнялася: у травні — 24 390 гривень, у червні — 29 274,78 гривень;
• водій службового автомобіля (ім’я працівника не зазначається) — 356 935,58 гривень. Найвища оплата праці була у червні — 65 422,28 гривень, а найменша у лютому — 30 990,70 гривень;
• прибиральник службових приміщень (0,25 ставки, ім’я працівника не зазначається) — 25 516,95 гривень. Найвища оплата праці була у червні — 4 281,95 гривень, решта місяців зарплата була сталою — 4 247 гривень.

Також МВА звітує про зарплати колишніх працівників, які працювали у міськраді. Це:

• Світлана Гатченко, яка працювала заступницею міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Вона працювала до червня. За п’ять місяців роботи отримала 347 716,44 гривень;
• Василь Хлистов, який працював головним спеціалістом з інформаційних технологій, аналізу та цифрової трансформації. Він працював до червня. За п’ять місяців роботи отримав 91 125,98 гривень;
• Анастасія Старостенко, яка працювала головною спеціалісткою з питань сім’ї та молоді. Вона працювала до травня. За чотири місяці роботи отримала 85 887,15 гривень.

За даними Сіверської МВА, всі розміри зарплат вказані включно з преміями.

Нагадаємо, що редакція Бахмут IN.UA з метою висвітлення зарплат посадовців надіслала інформаційні запити до міськрад Бахмутського району. Ми просили надати для публікації дані про зарплати працівників МВА, міськрад та комунальних підприємств за перше півріччя 2026 року. Бахмутська МВА вже надала відповідь, аналіз зарплат працівників Бахмутської міськради ми публікували раніше. Натомість Часовоярська МВА відмовилася надавати дані про зарплати.

Читайте також:

• Скільки заробили за І півріччя 2026 працівники Бахмутських КП: детальний огляд
• Які зарплати отримували працівники Бахмутської МВА в першому півріччі 2026 року
• Як працює бюджет окупованої громади: пояснюємо на прикладі Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!