З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

В Україні оновили умови державної програми доступного іпотечного кредитування “єОселя”. Зокрема, для молодих родин передбачили окрему модель, за якою відсоткова ставка зменшуватиметься після народження або усиновлення дитини. Також сім’ям дозволять купувати житло більшої площі, ніж передбачають стандартні нормативи програми.

Детальніше читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Зміни у програмі “єОселя”

Як повідомило Міністерство економіки та довкілля України, у межах програми “єОселя” створили окрему категорію кредитування для молодих родин. Для неї передбачена поступова зміна базової відсоткової ставки залежно від терміну користування кредитом.

Умови такі:

• 7% річних — протягом перших трьох років кредитування;
• 10% річних — із четвертого до десятого року;
• 12% річних — починаючи з одинадцятого року.

Водночас для позичальників передбачили можливість зменшувати ставку після народження або усиновлення дітей. Так, за кожну дитину, яка народиться або буде усиновлена після отримання іпотеки, базова ставка знижуватиметься на два відсоткові пункти. Тобто, якщо родина отримала кредит під 7% річних, після народження однієї дитини ставка може знизитися до 5%, а після народження другої — до 3%.

Водночас встановили мінімальну межу: ставка не може бути нижчою за 0,1% річних. Важливо, що нова пільга стосується дітей, які народилися або були усиновлені саме після отримання кредиту. Наявність дітей до оформлення іпотеки сама собою не означає автоматичного зменшення ставки за цим механізмом.

Яке житло можна придбати за новими умовами

Ще одне нововведення, це можливість купувати житло більшої площі. Для молодих родин площа та вартість нерухомості можуть перевищувати встановлені програмою нормативні параметри на 40%. Це означає, що сім’я зможе обрати просторішу квартиру або будинок, враховуючи можливе збільшення кількості членів родини.

Водночас різницю у вартості житла, яка перевищує нормативи програми, позичальники повинні покрити власними коштами. Придбати таке житло можна в новобудовах або будинках, введених в експлуатацію не більше трьох років тому.

Що зміниться для ВПО у програмі “єОселя”

Оновлення програми “єОселя” також містить положення, які стосуються внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, уряд уточнив поняття майнового поручителя. Ним може бути третя особа, яка надає власне майно або майнові права як забезпечення кредиту. Майновими поручителями можуть виступати члени сім’ї позичальника. Окремо в умовах програми уточнили положення щодо членів сім’ї внутрішньо переміщеної особи, на користь якої купують нерухомість.

Крім цього, для учасників програми зі статусом ВПО передбачили внесення відомостей про родичів і подружжя в електронній формі через застосунок “Дія”. Крім того, уряд також змінив правила перевірки майнового стану кандидатів на участь у програмі.

Йдеться, зокрема, про перевірку фактів відчуження нерухомості протягом 36 місяців. Тепер відповідний період перевірятимуть від дати укладення кредитного договору, а не від дати подання заяви. У Міністерстві економіки пояснюють, що такі зміни мають запобігти зловживанням під час оформлення іпотеки.

Як подати заявку на іпотеку за програмою “єОселя”

Заяву на участь у програмі можна подати через застосунок “Дія”.

Для цього необхідно:

• відкрити застосунок “Дія”;
• перейти до розділу “Послуги”.
• обрати програму “єОселя”;
• заповнити заявку;
• обрати банки, до яких потрібно надіслати звернення;
• підтвердити заяву за допомогою “Дія.Підпису”.

Після подання заявки банки перевіряють інформацію про заявника та ухвалюють рішення щодо можливості кредитування. Якщо один із банків погодить заявку, позичальник зможе перейти до наступних етапів оформлення іпотеки.

До теми:

єОселя: хто в Україні може взяти пільгову іпотеку на власне житло

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У четвер, 22 жовтня, в Києві проведуть юридичні консультації для внутрішньо переміщених осіб. Переселенці зможуть отримати допомогу з питань компенсацій за втрачене житло, пенсійного забезпечення, соціальних виплат та оформлення права власності на нерухомість.

Про це повідомили в Центрі комунікації.

Юридична допомога для ВПО у Києві: з яких питань консультуватимуть

22 жовтня у просторі Vcentri HUB: Оболонь працюватиме юрист. Консультації організовує Центр комунікації спільно з благодійним фондом “Право на захист”.

Під час зустрічі переселенці зможуть отримати роз’яснення щодо:

• реєстрації права власності на житло. Юрист пояснить, у яких випадках необхідно звертатися до нотаріуса, державного реєстратора або суду, а також як відновити втрачені документи.
• компенсації за втрачене або пошкоджене житло. Зокрема, можна буде дізнатися про механізми програми “єВідновлення” та подання заяв до Міжнародного реєстру збитків.
• базової соціальної допомоги до 4 500 гривень. Фахівець розповість про підстави отримання допомоги, необхідні документи та порядок подання заяви.
• пенсійного забезпечення. Консультації стосуватимуться проходження ідентифікації, повідомлення про неотримання пенсії від країни-агресора та оскарження відмов у виплатах.
• житлових ваучерів на 2 мільйони гривень. Переселенці з тимчасово окупованих територій зможуть поставити запитання щодо відповідної програми.

Під час консультації юрист допоможе розібратися в конкретній ситуації та визначити можливі подальші дії. Юридичні консультації проводитимуть у Києві 22 жовтня 2026 року у Vcentri HUB, який розташований за адресою Оболонь, проспект Оболонський, 22-А. Години візиту з 10:00 до 14:00. Для участі необхідно попередньо зареєструватися за вказаним номером телефону +380 (67) 508 1049.

До теми:

Де ВПО отримати підтримку від БФ “Рокада”: перелік адрес

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!