З нового допису про історію старовинного Бахмута ви дізнаєтесь, що на початку 20-х років ХХ століття місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Донбасу. Як творча інтелігенція намагалася створювати опір радянській колонізації і ще в 30-х роках ХХ століття передчувала спроби московії приєднати Донбас до росії. Детально в дописі завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького.

Наприкінці 1920 року, майже через рік після встановлення влади більшовиків на Донеччині, до повітового Бахмута був перенесений з Луганська центр Донецької  губернії, до якої входили території нинішніх Донецької та Луганської областей. Це був час останнього й найбільшого піднесення адміністративної ролі нашого невеличкого міста як центру всього індустріального Донбасу.

Велику увагу радянська влада приділяла культурній революції, що мала на меті формування нової радянської людини, вільної від пережитків минулого. Особливої ваги набирав при цьому Донбас, у якому вбачали кузню кадрів нової, робітничої інтелігенції. Головною зброєю комуністичної пропаганди було друковане слово. У Бахмуті розгорнуло свою роботу видавництво «Рабочий Донбасса», яке за три роки видало понад сто книжок та брошур. Виходила газета «Всероссийская кочегарка», яка невдовзі стала «Всесоюзною», потім просто «Кочегаркою».

Будинок по вулиці Миру (колишній імені Артема), де в 1923 році розпочалося видання «Забою». Нині тут розташований офіс комунального підприємства Бахмутский комбінат комунальних підприємств.

У вересні 1923 року в Бахмуті вийшов друком перший номер літературного журналу «Забой» як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Його співробітниками були молоді, але досить відомі російські літератори Михайло Слонімський, Євген Шварц, Микола Олейников, Олексій Селівановський. Останній невдовзі очолив створену восени 1924 року письменницьку організацію Донбасу під тією ж назвою – «Забой». Згодом Селівановський був переведений до Луганська редактором «Луганської правди». За його ініціативою редакція «Забою» також була перенесена з Артемівська (як тепер називався Бахмут) до Луганська.

Якщо в перших номерах журналу увагу читачів привертали насамперед твори відомих авторів з Москви й Ленінграду, то в наступних дедалі більше місця займає літературна творчість місцевої робітничої молоді. Вірші та оповідання Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Фелікса Ковалевського, Порфира Трейдуба, Михайла Тардова, хоч і були далекі від досконалості, але являли собою своєрідний літопис складної доби суспільної трансформації. У репортажах та фотонарисах «Забою» досить оперативно відображалися найголовніші події з життя шахтарського краю.

З кінця 1926 року видання журналу відновилося в Артемівську, і до нової редколегії ввійшли Борис Горбатов, Фелікс Ковалевський, Костянтин Треплєв. У 1928 році журнал став щомісячником. Багато уваги приділялося ознайомленню місцевого робітництва з досягненнями української літератури та мистецтва. Щиро й тепло вітав «Забой» приїзд на Донеччину Павла Тичини, Володимира Сосюри, Петра Панча, Івана Микитенка, Олександра Копиленка – гостей із Харкова,  тодішньої столиці радянської України.

Поступово на Донеччині набирала обертів радянська політика українізації, що мала опанувати стихійні процеси національного відродження, наповнити  національну культуру новим соціалістичним змістом. Українська мова поширювалася в школі, в пресі й діловодстві радянських установ. На початку 1929 року редколегію «Забою» очолив Григорій Баглюк. З того часу вихідні дані журналу друкуються українською мовою, а на його сторінках друкується дедалі більше україномовних творів. У 1931 році мова «Забою» вже переважно українська. Серед публікацій – роман Григорія Баглюка «Молодість», повісті Івана Ле «Інтеграл» та Василя Гайворонського «Розминовка», критичні статті, присвячені творчості Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

Обкладинка «шевченківського» номеру «Забою» №4, лютий 1925 р.

А вже на початку 1930-х років радянський тоталітарний режим почав згортати політику українізації, яка зовсім недавно почала проникати в  робітничі маси індустріального Донбасу. Разом із примусовою колективізацією і початком терору голодом проти українського селянства, посилюються репресії проти національної інтелігенції. Це позначилося й на долі «Забою». З жовтня 1932 року він виходить під назвою «Літературний Донбас» і знову стає двомовним. Так тривало до листопаду 1933 року.

Ось що пише в своїх спогадах Василь Гайворонський, на той час заступник редактора журналу: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з’їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське. …Одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався «Літературний Донбас», присвячений з’їздові, поставило біля машин озброєну охорону, а вже вночі почалися арешти. Арештовано кілька душ, в тому числі Баглюка і мене. А решту узяли під догляд. Звичайно, хто мав можливість, то повтікали. І в такий спосіб, позбувшися українців, купка росіян-письменників (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у свої руки, зрусифікувала його, назвавши по-російському –  «Литературный Донбасс».

Василь Гайворонський (1906 – 1972).

Під час «Великого терору» 1937 – 1938 років Микола Олейников і Олексій Селівановський розстріляні як «вороги народу». Григорій Баглюк також був репресований за звинуваченням в антирадянській діяльності і відправлений в Татарію, потім повторно засуджений до ув’язнення на п’ять років. У 1936 – 1937 роках брав участь у голодуванні проти жорстоких умов перебування в сталінських таборах. Близько тисячі голодуючих вимагали відокремлення політичних в’язнів від кримінальників, роботи за фахом і восьмигодинного робочого дня, нормального харчування й права підписки журналів і газет. До голодуючих застосовувалася процедура примусового годування. А 27 грудня 1937 року трійкою НКВС по Архангельській області Баглюк був засуджений до розстрілу за контрреволюційну агітацію. Розстріляний 1 березня 1938 року.

Григорій Баглюк (1934 – 1938).

Василь Гайворонський у 1933 році теж був висланий з України, але втік із заслання й переховувався на Кавказі. Під час Другої світової війни дістався за кордон, і в наступні десятиліття брав участь у літературному житті української еміграції в США. Закінчив життя у Філадельфії 1972 року. У 2016 році в Бахмуті з’явилася вулиця, названа на честь Василя Гайворонського. Це пам’ять про одного з діячів нетривалого українського літературного відродження на Донеччині 1920-30-х років та його трагічну долю в умовах сталінського тоталітарного режиму.

Група письменників-«забоївців» на одній із вугільних шахт Донбасу.

Читайте також:  

Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Бахмут Сергія Кримського: спогади філософа складють уяву про місто у 30-ті роки ХХ століття

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Снікер-культура сьогодні переживає справжній бум, а модель Vans Knu Skool стала одним із головних трендів останніх років. Цей силует, натхненний естетикою дев’яностих років, відрізняється масивною підошвою, роздутим язичком та об’ємним логотипом “sidestripe”. Оскільки популярність пари стрімко зростає, на ринку з’являється все більше підробок, які іноді бувають досить якісними. Щоб не витратити гроші на репліку, важливо знати ключові технічні характеристики оригінального взуття.

Перш за все, слід розуміти, що оригінальна продукція виготовляється з високоякісних матеріалів. Замша на автентичних парах повинна бути м’якою, але при цьому щільною, без хімічного запаху клею чи різких барвників. Китайські копії часто грішать використанням дешевого спилка або екошкіри, яка на дотик нагадує пластик. Якщо ви плануєте оновити свій гардероб, найкраще ознайомитися з актуальними розцінками та доступними кольорами, які пропонує Vans Knu Skool, щоб мати уявлення про те, як модель виглядає у офіційного ритейлера.

Зверніть увагу на якість прошивки. У справжніх кедах кожен шов є рівним, без ниток, що стирчать, або подвійних стібків там, де їх не повинно бути. Підошва у моделі Knu Skool має бути масивною, але при цьому в міру гнучкою. Оригінальна гума відрізняється характерною “липкістю” та вагою — підробки зазвичай значно легші, оскільки виробники економлять на гумовій суміші, замінюючи її на більш легкі та крихкі полімери.

Детальний аналіз конструктивних елементів при перевірці

Щоб остаточно переконатися в тому, що перед вами оригінал, варто звернути увагу на внутрішні та зовнішні деталі, які найскладніше скопіювати кустарним методом. Нижче наведено список критичних зон для перевірки:

• На задній частині п’яти завжди є фірмова гумова накладка («heeltab») з написом. Вона повинна бути приклеєна ідеально рівно, без слідів клею по краях. Малюнок протектора у формі «вафель» має бути глибоким і чітким.
• В оригінальних моделях устілка не приклеєна намертво, вона легко виймається. На ній має бути присутній чіткий логотип бренду, а під устілкою — якісно прошита основа кеда.
• Це фішка Knu Skool. Він має бути максимально набитим і об’ємним. У підробках язичок часто тонкий, схожий на звичайний язичок від класичних моделей Old Skool.
• На етикетці мають збігатися артикул, розмірна сітка (EU, US, CM) та назва моделі. Ці дані повинні дублюватися на язичку кеда всередині.

Важливим аспектом є наявність фірмової упаковки. Коробка повинна бути щільною, тримати форму і мати внутрішній папір з логотипами або спеціальні вставки, що фіксують взуття. Якщо ви бачите, що коробка пом’ята, а взуття всередині замотане у звичайний поліетиленовий пакет без жодного брендування, це перший дзвіночок того, що ви маєте справу з контрафактом.

Також обов’язково перевірте якість шнурків. У брендових парах шнурки мають оптимальну довжину, достатню щільність плетіння і рівні пластикові наконечники (ейлети). У дешевих копіях наконечники часто криві, мають задирки або занадто довгі, що виглядає неохайно. Якість фурнітури — це показник загального рівня контролю на виробництві, тому бренд Vans приділяє цим дрібницям величезну увагу.

Порівняльна таблиця характеристик: Оригінал vs Підробка

Для зручності ми підготували таблицю, яка допоможе вам швидко провести візуальний аналіз під час примірки або огляду товару:

Критерій перевірки	Оригінальні Knu Skool	Підробка (Репліка)
Матеріал верху	Високоякісна замша/текстиль	Дешевий спилок, екошкіра
Язичок	Надзвичайно об’ємний, м’який	Тонкий, майже плаский
Підошва	Важка, гнучка, з чітким рельєфом	Легка, тверда, нерівні краї
Задня накладка (heeltab)	Рівна, чіткий друк	Крива, розмитий логотип
Запах	Нейтральний або легкий запах нового текстилю	Різкий, токсичний запах дешевого клею

Останнім етапом перевірки має стати вартість. Якісне взуття з технологічними матеріалами не може коштувати втричі дешевше за рекомендовану роздрібну ціну. Якщо ви бачите пропозицію, яка здається «занадто вигідною», ймовірність того, що перед вами репліка, наближається до ста відсотків. Пам’ятайте, що економія на взутті часто призводить до дискомфорту під час носіння, швидкого зносу матеріалів та відсутності необхідної підтримки стопи, яку гарантує лише справжня продукція.

Завжди звертайте увагу на репутацію магазину, в якому здійснюєте покупку. Перевірені продавці, які займаються реалізацією взуття на професійному рівні, надають гарантію на товар і готові надати фотографії всіх етикеток та маркувань за вашим запитом. Не соромтеся ставити питання про походження товару, адже ви купуєте річ для тривалого використання, тому важливо бути впевненим у кожній деталі, оскільки оригінальний продукт від відомих виробників завжди можна знайти на ресурсах, що спеціалізуються саме на Vans.

Легендарні черевики Dr. Martens — це не просто взуття, а справжній культурний феномен, який асоціюється з довговічністю та стильним дизайном. Однак, незважаючи на їхню популярність, багато власників стикаються з однією суттєвою проблемою: жорсткість матеріалу на етапі розношування. Якщо ви придбали нову пару, перші прогулянки можуть перетворитися на справжнє випробування для ваших п’ят. Розуміння того, як правильно підготувати взуття до щоденного використання, дозволить уникнути болісних мозолів та насолоджуватися комфортом протягом багатьох років.

Важливо розуміти, що класичні моделі бренду виготовляються з товстої натуральної шкіри, яка потребує часу для того, щоб прийняти форму вашої стопи. Цей процес адаптації — нормальне явище для якісного взуття такого типу. Багато хто помилково вважає, що біль є ознакою невідповідного розміру, проте найчастіше причина криється саме в структурі матеріалу, який з часом стає м’якшим і податливішим, набуваючи індивідуальних особливостей вашої ноги.

Щоб полегшити цей перехідний період, варто скористатися перевіреними методами, які використовують фанати бренду по всьому світу. Основне завдання — пом’якшити шкіру в місцях найбільшого тертя, не пошкодивши при цьому її цілісність та захисний шар. Дотримання простих рекомендацій дозволить зробити процес розношування майже непомітним, зберігаючи при цьому бездоганний вигляд вашої пари.

Ефективні методи розношування та догляду за взуттям

Перш за все, слід правильно підібрати шкарпетки. Уникайте тонких виробів у перші дні — обирайте щільні, високі моделі з махровою підошвою. Це створить додатковий захисний шар між шкірою ноги та жорстким краєм черевика. Також можна використовувати спеціальні силіконові пластирі, які клеяться безпосередньо на п’яту, мінімізуючи тертя та запобігаючи пошкодженню епідермісу.

Догляд за матеріалом також відіграє критичну роль. Шкіру потрібно періодично зволожувати спеціальними бальзамами, щоб вона не пересихала і не дубіла. Коли ви обираєте для себе якісні чоловічі Dr Martens, важливо відразу придбати фірмовий крем-бальзам. Він робить шкіру еластичною, що значно пришвидшує процес підлаштування взуття під форму стопи, роблячи задник менш агресивним до вашої п’яти.

Ось кілька дієвих порад для швидкого розношування:

• Використовуйте спеціальні розтягувачі для взуття у вигляді спрею, які наносяться на внутрішню частину задника перед тим, як взутися.
• Розминайте черевики руками: акуратно прогніть задник пальцями, щоб надати йому необхідної гнучкості.
• Не намагайтеся пройти в нових черевиках цілий день одразу; почніть з коротких прогулянок по дому протягом 30-60 хвилин.
• Набийте взуття вологою газетою або папером на ніч — це м’яко вплине на форму внутрішньої частини виробу.

Завжди звертайте увагу на повноту моделі. Якщо ви підбираєте жіночі Dr Martens, зверніть увагу на лінійку моделей із м’якшої шкіри “Virginia”, яка значно швидше розношується, ніж класична жорстка шкіра “Smooth”. Правильний вибір вихідного матеріалу — це вже половина успіху на шляху до відсутності мозолів.

Таблиця типових помилок при розношуванні та способи їх вирішення

Часто виникають ситуації, коли власники взуття допускають помилки, які лише погіршують ситуацію. У таблиці нижче наведено аналіз найчастіших проблем, з якими стикаються користувачі, та методи їх вирішення для комфортного носіння ваших черевиків.

Помилка	Наслідок	Рішення
Надягання тонких шкарпеток	Високий ризик появи пухирів	Використання товстих вовняних або махрових шкарпеток
Тривалі прогулянки відразу після покупки	Болісні мозолі	Поступове збільшення часу носіння (початок з 30 хв)
Ігнорування бальзамів для шкіри	Шкіра стає сухою та жорсткою	Регулярне зволоження професійними засобами
Використання гарячого фена для розтяжки	Пошкодження структури шкіри	Використання спеціальних спреїв-розтягувачів

Ще однією важливою порадою є використання змінного взуття. Не варто носити нову пару кілька днів поспіль. Дайте шкірі та підошві «відпочити», чергуючи черевики з іншими парами вашого гардероба. Це дозволить матеріалу відновити свою форму, а вашим ногам — відпочити від навантаження. Пам’ятайте, що інвестуючи в якісне взуття, ви отримуєте продукт, який служитиме роками, якщо підійти до процесу його адаптації з терпінням та турботою.

Якщо ви все ще вагаєтесь у виборі моделі або хочете отримати професійну консультацію щодо догляду, завжди звертайтеся до перевірених джерел інформації, таких як martens.in.ua, де можна знайти не лише асортимент оригінальної продукції, а й корисні рекомендації щодо того, як зберегти ідеальну посадку черевиків на довгий термін.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!