Бахмутяни були вимушені покинути свої будинки та їхати у невідомість у пошуках безпеки для себе та для своїх родин. У місті вони залишили не тільки свій дім, але й роботу, бізнес, спогади. Однією з них є Ірина Яценко, яка мала у Бахмуті родинну справу та відкрила свою секцію з чирлідингу для дітей. Наразі жінка живе у Польщі, продовжує працювати та розвивати свої навички для того, щоб весь цей досвід у майбутньому використати на користь в Україні.
Повномасштабний напад росії на Україну кардинально змінив життя українців. Мільйони людей втратили свої домівки, вимушені були евакуйовуватися та відновлювати своє життя далеко від дому. Втім, для багатьох мешканців сходу країни та Криму це не перший досвід вимушеного переселення.
Ірина Яценко, керівниця першої студії чирлідингу у Бахмуті є однією з таких людей. Після початку війни у 2014 році вона евакуювала свою родину до Бахмута.
Вони з чоловіком відновили свій бізнес, налагодили життя на новому місці, а потім вона вирішила додатково розвивати те, що було близьким для її серця – заняття з гімнастики для дітей. Велика війна зруйнувала її місто та її плани. Наразі жінка живе у Польщі та нещодавно вона знову зібрала дітей для того, щоб навчати їх гімнастиці. Редакція Бахмут.IN.UA розпитала Ірину про її роботу у Бахмуті, переїзд до Польщі та її плани на повернення до України у майбутньому.
Читайте також: Дорога додому: як бахмутянка повертається до України з Європи
Від волонтерства до власної групи
Ірина Яценко розповідає, що вони з чоловіком у Бахмуті розвивали родинний бізнес, пов’язаний із ремонтом взуття та шкіргалантереєю. Справа йшла дуже добре й родина разом вкладала в нього всі свої сили. Ірина занурилася у світ профільних грантів, семінарів та навчання й відклала свою успішну спортивну кар’єру задля цього.
Я не сумнівалася у планах чоловіка і вирішила підтримати його. Тому тему своєї спортивної кар’єри я на певний час закрила. Ще кілька разів до неї поверталася, тренувала приватно вже дорослих: фітнес-аеробіка, степ-аеробіка, вечірні групи для здоров’я. Але в цілому мене поглинув бізнес. Він чудово розвивався і все було добре до початку воєнних дій.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Жінка розповідає, що вона досягнула відчутних успіхів у написання та реалізації грантів на підтримку бізнесу. Їй дуже допомагали бахмутяни у цих питаннях, адже небайдужі люди підказували їй, як формувати заявки та вирішувати юридичні чи організаційні питання. Вона прагнула розвитку, тому постійно відвідувала різні курси та навчалася, як просувати бізнес в Інтернеті, отримувала фінансову підтримку на купівлю обладнання тощо. Метою родини в той час було поставити бізнес «не рейки» якнайшвидше.
Потім старша дочка у мене вступила до університету, а молодша пішла до першого класу. Я така мама, що мені потрібно, щоб діти неодмінно були при ділі, і я почала шукати секцію гімнастики. Знайшла тільки одну, спортивну гімнастику в індустріальному технікумі, та й прийшла туди. Там був тренер Олександр Олександрович, це був його приватний клуб і він багато років цьому присвятив. Це насправді людина з великим талантом. Він не професійний спортсмен, у нього навіть не було освіти ні педагогічної, ні спортивної, але він був настільки поглинений цією справою вже багато років. Він, напевно, кращий за багатьох тренерів з профільною освітою.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Так Ірина познайомилася з тренером Олександром та почала приводити свою дочку на заняття. На той момент у групі було всього кілька дівчат, а переважна більшість це були хлопці. Поки вона чекала на дочку, дивилася на те, як проходять заняття. Оскільки вона сама займалася гімнастикою на професійному рівні, вона дивилася на заняття експертним оком. Гімнастика для дівчат відрізняється від чоловічої тим, що в ній присутні елементи хореографії, які потребують плавності рухів.
Я бачу, він показує елементи вільної програми. Вільні програми – це вже не бруси та не колоди. Це вже виступ на килимі, де треба танцювати. Чоловічими руками це складно показати. Я тоді вдома доньці почала підказувати перед дзеркалом як треба це робити. Вона потім приходить на тренування. Він їй щось показує, вона каже, що мама сказала робити по іншому.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Так, в один прекрасний день, Олександр вирішив поговорити з Іриною щодо цих порад, які вона дає своїй дитині.
Я тобі вибачилася, адже це некрасиво лізти в навчальний процес. Він не образився, навпаки, він сказав, що побачив, що я маю розуміння того, як правильно це робити й що він бачить, що я складена як гімнастка. Він мені запропонував спочатку приходити у вільний час консультувати, а потім дозволив мені на волонтерських засадах тренувати дітей у вільний час. Під час мого переселенства, для мене це була така віддушина, я впивалася цим заняттям.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Ірина навіть не очікувала, що до неї на заняття вже невдовзі захоче приходити близько 30 дітей. З того моменту вона ще більше впевнилася, як сильно це потрібно людям.
Читайте також: Європейська освіта: досвід донеччанок в Польщі та Словаччині
Хотілося вигадати щось нове і цікаве для дітей Бахмута
Коли Ірина приходила на заняття, на неї вже чекали дівчата. Вона почала придумувати програми, ставити їх під музику. В такому тандемі двох тренерів вони з Олександром разом продовжували тренувати дітей певний час. Популярність навчання в Ірини почала стрімко зростати, все більше і більше дітей намагалися потрапити до Ірини Сергіївни на секцію.
Дітей стали постійно приводити та питати: «Вітаю, а де тут Ірина Сергіївна? Ми до неї прийшли». Мені вже незручно стало, адже тут немає Ірини Сергіївни. Тут є просто Ірина, яка прийшла трохи допомогти. І коли вже це зазвучало «Ірина Сергіївна», я вже почала соромитися цього. Тоді Олександр сам запропонував мені набрати свою групу. Я думала вона буде скромною, десь десяток дівчаток, і ми будемо вдвох їх тренувати. Але вже скоро в цю групу людей 30 нахлинуло з Бахмута.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Тоді Ірина не розуміла, як можна дати всім цим дітям можливість навчатися. Адже, спортивна гімнастика – це не той вид спорту, де можна тренувати масово. Кожній гімнастці потрібно багато уваги тренера, а одна Ірина не змогла б це забезпечити для понад двох десятків дітей.
Ну я почала активно шукати вихід, щоб таке вигадати, щоб їх зайняти всіх. Було важливо, щоб це було пов’язано з гімнастикою. Ще мені найбільше хотілося у Бахмут привнести щось новеньке, щоб було просто вау! Я почала в інтернеті шукати, що це може бути. Спортивна аеробіка, вона вже якось відійшла. Художня гімнастика чудова, обожнюю її, але вона потребує специфічного підходу, там потрібно дітей відбирати ретельно, а мені хотілося всіх зайняти.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Так Ірина знайшла чирлідинг, який стає все популярнішим в Україні. Вона підійшла до цієї справи сумлінно. Знайшла федерацію чирлідингу, офіційно вступила в неї, пройшла навчання на тренера та суддю, знайшла окреме приміщення для тренувань. Зробила все для того, щоб професійно та активно розвивати цей напрямок у Бахмуті та області. Її роботу оцінили не тільки її учні та батьки, але й міська рада. Вона мала багато планів щодо розвитку цього напрямку у місті, аж поки не сталася повномасштабна війна та жінка мала знову пройти через евакуацію та початок життя на новому місці.
Я думаю над тим, з чим що я можу привезти з собою назад в Україну
Хоча Ірина зараз знаходиться у Польщі, вона не закривала свою діяльність в Україні. Її бізнес там продовжується, вона звітується перед державою та не планує відкривати бізнес за кордоном. Проте, це не значить, що вона не працює над розвитком своїх компетенцій. Навпаки, жінка намагається здобути знання та навички, які б вона могла використати у майбутньому в Україні.
Я знайшла роботу масажиста у реабілітаційному центрі. У мене є сертифікат масажиста і мене туди прийняли. Паралельно я пішла тут вчитися до школи, 2 роки маю вчитися техніці масажиста-реабілітолога. Пішла для того, щоб здобути більш фахову освіту. Тому я вже так вирішила, раз я тут перебуваю, треба використовувати цей час. Я не хочу просто чекати, коли ж я повернуся. До моменту повернення у мене вже має бути точний пакет того, із чим я повернуся. Я щось маю в Україну привезти, і привезти треба щось класне, щоб я могла заробляти, а люди з цього отримували користь. Я тут одразу хапалась за можливості. Я не дозволила собі жодного дня тут стогнати та плакати. Я вже це все відплакала, коли 2014 року ми покинули Макіївку. І це я вже все прожила, і знаю, що на це час не варто витрачати. Потрібно швиденько мобілізуватися і рухатися далі.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Ірина сумувала за своєю групою та за заняттями й писала про це у соціальних мережах. Одного дня директор центру, де вона працює, побачив це. Він попросив жінку розповісти детальніше про її досвід, а після почутого, запропонував відновити такі тренування на базі його центру. Так Ірина повернула у своє життя гімнастику та роботу з дітьми.
Одного разу я повертаюся на роботу, він (ред.- директор центру) відкриває переді мною двері в нову залу. Він каже: дивись, що потрібно в зал, все що скажеш, ми купимо. Я спочатку соромилася, потім не вже ні. Замовила дзеркала на всю стіну, всього інвентарю, який потрібен. Він все абсолютно купив, і коли вже все було готово, ми домовилися, що з вересня я набираю групу.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Директор центру спочатку заспокоював Ірину, казав, щоб вона не хвилювалася, якщо в перший час буде небагато охочих. Але жінка розмістила оголошення в різних групах у соціальних мережах і на перше заняття прийшло аж 20 дітей.
Я виклала оголошення, що набираю за такою адресою дівчаток на гімнастику. Виклала там невелике своє портфоліо і мені два дні без зупинки дзвонили та писали. Шеф був просто у шоці коли прийшло 20 дітей, а з ними 20 мам. Уявіть, 40 людей я привела в зал. Він просто за голову схопився.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Тепер Ірина займається з дітками, які евакуювалися з різних частин України: Маріуполя, Миколаєва, Херсона, Донецька, Бахмута, Костянтинівки, Кропивницького тощо. Також, на заняття прийшли й діти місцевих мешканців, клієнтів центру та навіть дівчата з рівних країн. На сьогодні у групі вже 23 дитини.
Читайте також: Боротьба донеччан за українську державність
Я хочу, щоб діти пам’ятали, як ми відбудуємо новий Бахмут
Жінка розповідає, що й дня не проходить, щоб її не спитали про те, чи планує вона повернутися до України. Ірина точно знає відповідь на це питання, адже вона хоче додому. Поки йде війна, вона буде з дитиною за кордоном, адже почувається там у безпеці.
Чоловік зараз на війні під Донецьком. Коли ми виїжджали, ми вийшли разом із під’їзду, зібрали рюкзаки, ми разом збиралися їхати, але він вийшов із під’їзду і сказав: «Ви їдьте, я нікуди не поїду. Я вже тікав з Макіївки. Тепер я нікуди не поїду вже точно». Коли ми приїхали до Польщі, він сказав, що радий, що ми нарешті виїхали з України, що для нього перебувати на війні спокійніше, коли він знає, що ми у безпеці.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
У планах Ірини є не тільки повернення до України, вона хоче повернутися до Бахмута у майбутньому та готова брати активну участь у його відбудові.
Я хочу брати участь у його відбудові, я хочу разом з усіма це робити. Я не хочу, щоб його вибудували, а я приїхала туди як в гості. Я хочу, щоб у мене у пам’яті й в пам’яті моєї дитини було те, як ми новий Бахмут збудували. Я хочу всіх побачити, хто приїде, я знаю навіть, хто повернеться до Бахмута. Я їх усіх за іменами знаю, тих людей, навіть з ким особисто не зустрічалася.
Ірина Яценко // керівниця студії чирлідингу у Бахмуті
Читайте також: Артем Шаіпов, випускник Кембриджу та громадський діяч, поділився спогадами про Бахмут і розповів як допомагає молоді
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
