Дорога додому: як бахмутянка повертається до України з Європи

Макарович Марія 12:46, 4 Вересня 2023

Бахмут наразі є містом, яке знищено росіянами майже у повному обсязі. Мешканці багатотисячного населеного пункту були вимушені евакуюватися. Багато з них вирушили за кордон в пошуках безпечного місця. Хоча Агенція ООН у справах біженців повідомляє, що понад 75% українців за кордом планує повернутися до України, тільки 14% хоче зробити це найближчим часом. Для інших громадян поки термін повернення невідомий. 

Наша редакція поспілкувалася з Ольгою Перевозченко, бахмутянкою, яка майже з початку повномасштабної війни виїхала до Естонії, а зараз повертається до України. Ми розпитали її про мотиви її повернення та про те, з якими складнощами вона стикалася за кордоном та під час підготовки до свого повернення. А крім того, дослідили аспект міграційної кризи, більше — читайте в  матеріалі від «Бахмут.IN.UA».

Міграційна криза: скільки українців виїхало за кордон?

Через початок росією повномасштабної війни проти України мільйони людей були вимушені покинути свої домівки, зокрема шукати прихистку в інших країнах. Це спровокувало найбільшу міграційну кризу в Європі з часів Другої світової війни. 

Мільйони українців виїхали за кордон з початку повномасштабного вторгнення

Джерело: Економічна правда

На початку цього літа Громадська мережа ОПОРА отримала інформацію від Міністерства закордонних справ України про те, що за кордоном перебуває понад 8 млн українців. За підрахунками ця кількість складає близько 20% наявного населення України до 24 лютого 2022 року. Інше дослідження прогнозує, що неповернення вимушених мігрантів з Європи та інших країн світу може коштувати Україні $113 млрд недоотриманого ВВП за 10 років. 

Хоча більшість з вимушених зовнішніх переселенців планують повернутися до України, конкретних термінів вони назвати не можуть. Це може бути спровоковано переважно тим, що в країні наразі немає цілковито безпечних місць. Навіть дуже глибокий тил страждає від ракетних обстрілів. Тому, багато людей обирають залишатися у безпеці за кордоном. 

Велика кількість українців за кордом це жінки з дітьми. Задля безпеки своїх родин та людей, за яких вони відповідальні, українці можуть залишатися за кордоном поки у них не буде впевненості у збережені життя та здоров’я в рідній країні. 

Вибір впав між Естонією та Іспанією

Якщо розглядати саме бахмутян, то у цьому випадку, мабуть, 100% від населення міста стали переселенцями. Крім того, ні зараз, ні в найближчому майбутньому людям не буде куди повертатися. Всі мешканці Бахмута фактично залишилися бездомними. 

Але навіть в цих умовах деякі бахмутяни приймають рішення повернутися з-за кордону в Україну. Ольга Перевозченко колись мешкала з родиною в Бахмуті. Вона мала роботу, бізнес, житло та бажання провести все життя у рідному місті. На жаль, повномасштабна війна змусила її кардинально змінити свої плани. З березня минулого року вона із сином перебралася в Естонію. Чоловік залишився боронити Україну від окупантів. За понад півтора року в іншій країні жінка знайшла гарну роботу, орендувала квартиру, почала вчити мову та облаштовувати своє життя там. Втім, наразі Ольга у процесі переїзду до України. Ми вирішили розпитати її про мотиви такого повернення та про те, як живеться вимушеним переселенцям в Європі. 

Приїхала я в Естонію 17 березня минулого року. Чому вибрали Естонію? Це цікава історія. Чоловік нас з сином вивіз на евакуаційний автобус і сказав: ось вам якісь гроші, їдьте в Іспанію, там тепло, трішечки відпочинете, там два тижні й назад вернетесь. Ну, їхали ми, їхали, приїхали в Естонію. Бо син сказав: мам, ну як ми поїдемо в Іспанію, ми ж мови не знаємо. Я англійською погано розмовляю. Куди ми їдемо? Поїхали в Естонію, там російську розуміють, будемо хоча б на російській розмовляти. Так ми вирішили поїхати в Естонію. Перші враження – це, мабуть, місяць або два – це переляк. Ми зовсім не зрозуміли, куди ми приїхали й ми ніколи не були за кордоном. В перший час здивування чи щось таке було.

Ольга Перевозченко // бахмутянка

Ольга евакуювалася до Естонії майже з початку повномасштабної війни, чоловік залишився боронити Україну у складі ЗСУ

Джерело: надане героїнею

Читайте також: “Ми кажемо, що Бахмуту 460 років, а чим це довести? Нема будівель, немає нічого”: чому потрібно відбудувати історичне обличчя міста

Складністю для українців закордоном стає іноземна мова

Ольга розповідає, що перші три місяці адаптації до життя в новій країні їй було важко. Саме в цей період у неї з сином приходило поступово усвідомлення, що тепер вони живуть в іншій країні та що це не поїздка на два тижні, як вони думали на початку, а на суттєво довший період. Проте, місцеві мешканці активно допомагали їм та всім іншим українцям із житлом, оформленням документів, давали поради щодо налагодження побутових умов життя тощо. Проте, найбільшою проблемою був мовний бар’єр. Ольга вчила мову і розповіла, що естонська зовсім не схожі на жодну зі слов’янських мов і є дуже складною. 

Ну, які труднощі? Перша складність — це мова. Тому що в Естонії російську мову знають тільки люди за 40-50 років, які застали радянські часи ще. Молодь вона знає англійську й естонську. Тому, в принципі, треба було вчити естонську мову, тоді було б трошечки легше.

Ольга Перевозченко // бахмутянка

Проте за весь цей час Ольга приїжджала в Україну. Перша поїздка була аж за 8 місяців після приїзду в Естонію. Першочерговим її бажанням було зустрітися з чоловіком, адже він весь цей час був на передовій. 

Коли йому дали вже відпустку, я змогла поїхати. Ми зустрілися в Києві. Я так чекала цієї поїздки. Боже, я така була щаслива приїхати в Україну, це була якась ейфорія. Я потім приїхала в Естонію, я тут плакала, мені хотілося додому. Але я розуміла, що поїхати-то можна, але куди? Тут в мене вже є робота, тут в мене син ходить в якусь там школу. І тим паче, що мій чоловік відправився знову на передову. Потім я їздила вже сама з чоловіком зустрітися. Це був Львів, і це дуже дорого зустрічатися таким чином. Тому що приїхати нікуди, немає мого дому. Треба знімати номери десь, якісь квартири, важко від цього, що нема свого містечка, де можна сховатися.

Ольга Перевозченко // бахмутянка

Дорога додому: з якими труднощами бахмутянка зустрілася при поверненні додому?

Ольга розповіла, що після довгого перебування в Європі, поїздки в Україну ставали складнішими. Адже все яскравіше відчувалася різниця у якості життя. Бахмутянка наводить приклад із побуту. Якось,  коли вона приїздила на зустріч з чоловіком до Полтави, довелося  їхати в маршрутці з отвором у підлозі, з якого виднівся асфальт. Тоді вона не могла повірити, як можна було випустити такий транспорт на маршрут та як можна не поважати людей настільки, щоб їх ставити в такі умови у громадському транспорті.

Ользі подобалася якість життя за кордоном, але постійно сумувала за Україною

Джерело: надане героїнею

Попри те, рішення про повернення до України вони з сином прийняли, адже чоловіка перевели на службу у тилу. Тому родина вирішила жити разом. 

Я б може і жила в Естонії. Але в Україну я б все одно приїздила, тому що там у мене друзі, знайомі. Рідних, скажімо так, в мене там немає вже. Вони переїхали на іншу територію. Я з ними не спілкуюся. Але є багато друзів, знайомих, за якими я сумую і мені хочеться з ними зустрітися. Я б все одно їздила. Я все одно скучаю. Це ж моя Україна. Я ж там народилася, як я можу покинути? Просто я розумію, що там важко.

Ольга Перевозченко // бахмутянка

Найбільшою складністю після повернення Ольга вважає пошук роботи. Родина буде жити у невеликому місті, найближчі пропозиції роботи є за 150-200 км від нього, і навіть за цю роботу пропонують 8-10 тисяч гривень. Водночас оренда квартири коштує понад 5 тисяч гривень на місяць без врахування комунальних платежів. 

Чоловік шукав житло три місяці. І як він шукав? Він ходив по домівках, стукав кожному і питав, у вас там немає десь житла якого-небудь, тому що його зовсім немає. І він там таким чином знайшов якесь житло, коштує воно 5 тисяч гривень, плюс комунальні послуги, але в тому житлі нічого немає.Тому, коли я приїду, мені потрібно буде все заново покупати. Це перші такі труднощі. Але,  найголовніше, там є школа і моя дитина піде в українську школу і буде навчатися, розуміти, що йому кажуть.

Ольга Перевозченко // бахмутянка

Родина думала над рішенням — мігрувати закордон після війни

Ольга визнає, що вже мала розмови з чоловіком щодо того, що вони з родиною можуть колись переїхати за кордон, коли це буде дозволено. Вони думали й про Європу, і навіть про Америку. Але це поки тільки розмови, адже невідомо, коли приблизно з’явиться така можливість. Хоча її чоловік має інвалідність та вже не може перебувати на передовій, він продовжує служити у ЗСУ та виконувати інші задачі у тилових місцях. 

Все зводиться до того, що у нас в Україні немає житла і купити його за свої гроші нам буде складно, адже де їх взяти. В Україні я навіть не знаю, де треба працювати, щоб заробити на житло там. Але якби мені дали житло, сказали, ось вам житло, живіть, ми вам допоможемо. Але не десь в селі, де немає роботи. Я хочу жити в хоча б приблизно тих умовах, в яких я жила у своєму Бахмуті. У мене там все було, мені все там подобалось.

Ольга Перевозченко // бахмутянка

Ольга також розповіла свій досвід спілкування в Естонії з переселенцями зі зруйнованих міст сходу та півдня. Багато з них не хочуть повертатися, адже їм просто немає куди. За час, який вони провели за кордоном, вони адаптовувалися, знайшли роботу, відправили дітей навчатися, вивчають мову. А в Україні замість їхнього дому залишилися тільки руїни.

Читайте також: Інклюзивне місто або як зробити Бахмут доступним для всіх після відбудови

Повернення в Бахмут: міф чи реальність

Для Ольги Бахмут був та є її рідним домом. Вона не хотіла переїжджати звідти. Тому на питання про те, чи повернеться вона туди, жінка відповідає ствердно. 

Я б повернулась прямо зараз у свій Бахмут. Але оскільки Бахмута немає вже, повертатися в Україну для мене зараз це такий самий досвід, як коли я поїхала в Європу та починала все з нуля. У мене не було ні друзів, ні якихось там знайомих, ні роботи не було. На таких самих умовах я зараз повертаюся жити в Україну в нове місто.

Ольга Перевозченко // бахмутянка

Ольга з родиною хотіла б повернутися додому у Бахмут, але вже немає куди повертатися

Джерело: надане героїнею

У відбудову Ольга вірить, але навіть за позитивними прогнозами, після перемоги на розмінування потрібно близько 5 років, а на відбудову ще більше. Тоді вже її чоловіку, наприклад, буде за 60. Вона не знає, чи вистачить у них сил відбудувати своє життя у місті, коли це буде можливо. 

Зрадники та прихильники росії  непокоять тих українців, які хочуть  повертатися в Бахмут

Ще одним фактором, який хвилює Ольгу, є зрадники, які можуть спокійно продовжувати жити у Бахмуті після нашої перемоги. Адже після звільнення міста у 2014 році, багато людей, які з радістю допомагали окупантам, продовжували своє спокійне життя у місті. 

Чоловік Ольги довгий час захищав саме Бахмут і на своєму досвіді стикався із випадками, коли через місцевих навідників гинули його побратими. Тож, Ольга схиляється до того, що якщо не буде якісно проведеного процесу перехідного правосуддя, то родині було б важко майбутньому жити в місті, де на спокійно існують зрадники України. 

Я б, мабуть, не змогла. Я навіть не кажу за себе. Кажу за свого чоловіка. Він вже казав, що я не зможу туди повернутися, коли там будуть ці люди. Ми ж прекрасно їх всіх знаємо. Чесно, я думаю, що вони вже виїхали в рашку і нехай вони там живуть. Можливо, якісь одиниці там залишились. В мого чоловіка загинули його друзі, через цих людей, які здавали позиції в Бахмуті. Ми з іншими українцями в Естонії обговорювали це питання. Там була сім’я з Херсонської області, місто Олешки й мені жінка ця казала, що знає, хто в Олешках був колаборантами. Тому вони не знають, чи захочуть в перспективі повертатися туди, якщо ці колаборанти залишаться непокараними. Я б не змогла жити разом із ними

Ольга Перевозченко // бахмутянка

Читайте також: Зрадники з Бахмута: на що чекали «ждуни» в місті та про що розповідають?

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

“Реакції не було, люди були просто беземоційні”, — 19 річний волонтер розповів про свої поїздки в Бахмут

“Найстрашніша картина, яку я бачив, була саме в Бахмуті” — так каже волонтер Максим, який приїжджав сюди з гуманітарною допомогою для мешканців. Історією своїх поїздок […]

Притулок «Лада»

Рік в евакуації: як притулок «Лада» готується до зими на Дніпропетровщині

Рівно рік тому Бахмутське товариство захисту тварин «Лада», рятуючись від війни, евакуювалося на Дніпропетровщину. За цей час волонтери допомогли врятувати сотні собак від неминучої загибелі. […]

17:33, 28.09.2023 Микола Ситник

“Не дозволила собі плакати жодного дня”: як бахмутянка Ірина Яценко навчає чирлідерок у Польщі

Бахмутяни були вимушені покинути свої будинки та їхати у невідомість у пошуках безпеки для себе та для своїх родин. У місті вони залишили не тільки […]

Прапор України на пошкодженій будівлі в Сіверську

Щоденні обстріли: як живуть мешканці прифронтового Сіверська

Сіверськ Бахмутського району Донецької області знаходиться приблизно за дев’ять кілометрів від лінії фронту. Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну місто щоденно обстрілюють війська рф. […]

14:22, 22.09.2023 Микола Ситник
Ситуація у Часів Ярі з гризунами

У будинках Часів Яру оселились гризуни: як проблема пов’язана з війною

Цьогоріч у прифронтових населених пунктах Донецької області розвелося багато мишей та щурів. Через пусті і незасіяні поля гризуни концентруються ближче до домівок людей. Голодні тварини […]

15:30, 21.09.2023 Микола Ситник