Бахмут наразі є містом, яке знищено росіянами майже у повному обсязі. Мешканці багатотисячного населеного пункту були вимушені евакуюватися. Багато з них вирушили за кордон в пошуках безпечного місця. Хоча Агенція ООН у справах біженців повідомляє, що понад 75% українців за кордом планує повернутися до України, тільки 14% хоче зробити це найближчим часом. Для інших громадян поки термін повернення невідомий. 

Наша редакція поспілкувалася з Ольгою Перевозченко, бахмутянкою, яка майже з початку повномасштабної війни виїхала до Естонії, а зараз повертається до України. Ми розпитали її про мотиви її повернення та про те, з якими складнощами вона стикалася за кордоном та під час підготовки до свого повернення. А крім того, дослідили аспект міграційної кризи, більше — читайте в  матеріалі від «Бахмут.IN.UA».

Міграційна криза: скільки українців виїхало за кордон?

Через початок росією повномасштабної війни проти України мільйони людей були вимушені покинути свої домівки, зокрема шукати прихистку в інших країнах. Це спровокувало найбільшу міграційну кризу в Європі з часів Другої світової війни. 

Мільйони українців виїхали за кордон з початку повномасштабного вторгнення

Джерело: Економічна правда

На початку цього літа Громадська мережа ОПОРА отримала інформацію від Міністерства закордонних справ України про те, що за кордоном перебуває понад 8 млн українців. За підрахунками ця кількість складає близько 20% наявного населення України до 24 лютого 2022 року. Інше дослідження прогнозує, що неповернення вимушених мігрантів з Європи та інших країн світу може коштувати Україні $113 млрд недоотриманого ВВП за 10 років. 

Хоча більшість з вимушених зовнішніх переселенців планують повернутися до України, конкретних термінів вони назвати не можуть. Це може бути спровоковано переважно тим, що в країні наразі немає цілковито безпечних місць. Навіть дуже глибокий тил страждає від ракетних обстрілів. Тому, багато людей обирають залишатися у безпеці за кордоном. 

Велика кількість українців за кордом це жінки з дітьми. Задля безпеки своїх родин та людей, за яких вони відповідальні, українці можуть залишатися за кордоном поки у них не буде впевненості у збережені життя та здоров’я в рідній країні. 

Вибір впав між Естонією та Іспанією

Якщо розглядати саме бахмутян, то у цьому випадку, мабуть, 100% від населення міста стали переселенцями. Крім того, ні зараз, ні в найближчому майбутньому людям не буде куди повертатися. Всі мешканці Бахмута фактично залишилися бездомними. 

Але навіть в цих умовах деякі бахмутяни приймають рішення повернутися з-за кордону в Україну. Ольга Перевозченко колись мешкала з родиною в Бахмуті. Вона мала роботу, бізнес, житло та бажання провести все життя у рідному місті. На жаль, повномасштабна війна змусила її кардинально змінити свої плани. З березня минулого року вона із сином перебралася в Естонію. Чоловік залишився боронити Україну від окупантів. За понад півтора року в іншій країні жінка знайшла гарну роботу, орендувала квартиру, почала вчити мову та облаштовувати своє життя там. Втім, наразі Ольга у процесі переїзду до України. Ми вирішили розпитати її про мотиви такого повернення та про те, як живеться вимушеним переселенцям в Європі. 

Ольга евакуювалася до Естонії майже з початку повномасштабної війни, чоловік залишився боронити Україну у складі ЗСУ

Джерело: надане героїнею

Читайте також: “Ми кажемо, що Бахмуту 460 років, а чим це довести? Нема будівель, немає нічого”: чому потрібно відбудувати історичне обличчя міста

Складністю для українців закордоном стає іноземна мова

Ольга розповідає, що перші три місяці адаптації до життя в новій країні їй було важко. Саме в цей період у неї з сином приходило поступово усвідомлення, що тепер вони живуть в іншій країні та що це не поїздка на два тижні, як вони думали на початку, а на суттєво довший період. Проте, місцеві мешканці активно допомагали їм та всім іншим українцям із житлом, оформленням документів, давали поради щодо налагодження побутових умов життя тощо. Проте, найбільшою проблемою був мовний бар’єр. Ольга вчила мову і розповіла, що естонська зовсім не схожі на жодну зі слов’янських мов і є дуже складною. 

Проте за весь цей час Ольга приїжджала в Україну. Перша поїздка була аж за 8 місяців після приїзду в Естонію. Першочерговим її бажанням було зустрітися з чоловіком, адже він весь цей час був на передовій. 

Дорога додому: з якими труднощами бахмутянка зустрілася при поверненні додому?

Ольга розповіла, що після довгого перебування в Європі, поїздки в Україну ставали складнішими. Адже все яскравіше відчувалася різниця у якості життя. Бахмутянка наводить приклад із побуту. Якось,  коли вона приїздила на зустріч з чоловіком до Полтави, довелося  їхати в маршрутці з отвором у підлозі, з якого виднівся асфальт. Тоді вона не могла повірити, як можна було випустити такий транспорт на маршрут та як можна не поважати людей настільки, щоб їх ставити в такі умови у громадському транспорті.

Ользі подобалася якість життя за кордоном, але постійно сумувала за Україною

Джерело: надане героїнею

Попри те, рішення про повернення до України вони з сином прийняли, адже чоловіка перевели на службу у тилу. Тому родина вирішила жити разом. 

Найбільшою складністю після повернення Ольга вважає пошук роботи. Родина буде жити у невеликому місті, найближчі пропозиції роботи є за 150-200 км від нього, і навіть за цю роботу пропонують 8-10 тисяч гривень. Водночас оренда квартири коштує понад 5 тисяч гривень на місяць без врахування комунальних платежів. 

Родина думала над рішенням — мігрувати закордон після війни

Ольга визнає, що вже мала розмови з чоловіком щодо того, що вони з родиною можуть колись переїхати за кордон, коли це буде дозволено. Вони думали й про Європу, і навіть про Америку. Але це поки тільки розмови, адже невідомо, коли приблизно з’явиться така можливість. Хоча її чоловік має інвалідність та вже не може перебувати на передовій, він продовжує служити у ЗСУ та виконувати інші задачі у тилових місцях. 

Ольга також розповіла свій досвід спілкування в Естонії з переселенцями зі зруйнованих міст сходу та півдня. Багато з них не хочуть повертатися, адже їм просто немає куди. За час, який вони провели за кордоном, вони адаптовувалися, знайшли роботу, відправили дітей навчатися, вивчають мову. А в Україні замість їхнього дому залишилися тільки руїни.

Читайте також: Інклюзивне місто або як зробити Бахмут доступним для всіх після відбудови

Повернення в Бахмут: міф чи реальність

Для Ольги Бахмут був та є її рідним домом. Вона не хотіла переїжджати звідти. Тому на питання про те, чи повернеться вона туди, жінка відповідає ствердно. 

Ольга з родиною хотіла б повернутися додому у Бахмут, але вже немає куди повертатися

Джерело: надане героїнею

У відбудову Ольга вірить, але навіть за позитивними прогнозами, після перемоги на розмінування потрібно близько 5 років, а на відбудову ще більше. Тоді вже її чоловіку, наприклад, буде за 60. Вона не знає, чи вистачить у них сил відбудувати своє життя у місті, коли це буде можливо. 

Зрадники та прихильники росії  непокоять тих українців, які хочуть  повертатися в Бахмут

Ще одним фактором, який хвилює Ольгу, є зрадники, які можуть спокійно продовжувати жити у Бахмуті після нашої перемоги. Адже після звільнення міста у 2014 році, багато людей, які з радістю допомагали окупантам, продовжували своє спокійне життя у місті. 

Чоловік Ольги довгий час захищав саме Бахмут і на своєму досвіді стикався із випадками, коли через місцевих навідників гинули його побратими. Тож, Ольга схиляється до того, що якщо не буде якісно проведеного процесу перехідного правосуддя, то родині було б важко майбутньому жити в місті, де на спокійно існують зрадники України. 

Читайте також: Зрадники з Бахмута: на що чекали «ждуни» в місті та про що розповідають?

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Після початку повномасштабного вторгнення росії багато українців були змушені покинути свої домівки, рятуючи свої життя. Серед них — пані Наталя, мешканка Бахмута, яка у 2022 році евакуювалась до Дніпропетровської області. Але, попри всі труднощі, жінка не опустила руки, а започаткувала власну справу.

Нове життя у селі: з чого все почалося

Переїхавши до одного з невеличких сіл Дніпропетровщини, Наталя стикнулася з проблемою, знайомою багатьом переселенцям: відсутністю роботи та фінансової стабільності. Але опускати руки жінка не збиралася. Вона мала досвід у вирощуванні курей в Бахмуті, та цього разу вирішила спробувати свої сили у розведенні свиней.

“У Бахмуті мала невеличке господарство, тут вирішила спробувати вирощувати свійських тварин”.

Жінка самотужки придбала одразу 12 свиней і взяла на себе повну відповідальність за їх догляд. Протягом року Наталя вирощувала тварин, годувала домашніми кормами, слідкувала за здоров’ям.

Через рік клопіткої праці господарство пані Наталі почало давати перші результати. Вона вирішила запропонувати людям домашнє м’ясо власного виробництва. Зараз у її домогосподарстві залишилося 11 свиней.

Особливістю бізнесу Наталі є можливість доставки м’яса поштою. М’ясо перед відправкою жінка підморожує, аби зберегти якість продукту. Вона відправляє замовлення поштою, дбаючи про те, щоб кожен клієнт отримав свіже та якісне м’ясо. Уже зараз продукція має попит серед земляків та інших охочих скуштувати натуральний продукт без хімії.

“Люди замовляють, дякують, кажуть, що м’ясо дуже смачне та свіже”, — з радістю розповідає жінка.

Підтримати бахмутянку можна, замовивши її продукцію. Для деталей та оформлення замовлення потрібно зв’язатися з Наталею телефоном +380 (50) 247 1670.

Читайте також:

• “Я отримував одну відмову за іншою”: історія бахмутянина, який не опустив руки та відкрив власну пасіку
• Історія турботи: як перукар із Бахмута підтримує жінок у складні часи
• Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Війна в Україні змусила змінити не лише стратегію та тактику, але й технологічний підхід до ведення бойових дій. Дрони стали важливими союзниками в розвідці, атаках і навіть евакуаціях поранених. Однак, за технічними новинками стоять люди — пілоти, оператори та технічні спеціалісти, які своїми руками творять дива навіть у найскладніших умовах.

Редакція поспілкувалась з одним із них, офіцером розвідки на позивний “Алекс”, який розповів нам, що зараз відбувається на Покровському напрямку та чому без дронів неможлива боротьба.

А для тих, хто хоче приєднатися до “Тайфуну”, військовий розповів, як стати частиною загону. Про все розповідаємо нижче.

Як “Алекс” потрапив у “Тайфун”

“Алекс” пішов захищати Україну в перший рік повномасштабного вторгнення. Тоді ж захопився та почав сам вивчати все про дрони, проте зізнається, що одразу в цій сфері розвиватися не вдавалось. Чоловік ніс службу в стрілецьких військах на Донеччині, а наприкінці літа потрапив у окремий загін безпілотних систем спеціального призначення “Тайфун”.

За його словами, навіть найпростіші моделі дронів, як FPV, грають вирішальну роль у розвідці та бойових діях. За останні місяці нашестя дронів фіксують на Покровському напрямку. “Алекс” пояснює, що вдосконалюються в БПЛА не тільки наші військові, але й окупанти.

“Скажімо так, йде постійний прогрес вдосконалення дронів і з нашої сторони, і з їхньої, а кількість застосувань БПЛА також невпинно росте. Наприклад, у Слов’янську на початку 2022-2023 років особливо проблем з безпілотниками не було. Тобто самі БПЛА, звісно, були, але масовість їх використання була мінімальна. Це все ж таки були розвідувальні дрони зі скидами. Але зараз ця кількість застосувань збільшується”, — пояснює офіцер розвідки.

Ми говоримо про важливе. Ваша підтримка дає нам силу!

Яку роль дрони відіграють на Покровському напрямку

Дрони у сучасній війні — це не просто інструменти, вони дозволяють зберігати життя нашим бійцям. Пілотування таких пристроїв, як Mavic або FPV, має велике значення, адже безпілотники дозволяють не тільки точніше визначати позиції ворога, але й реагувати на загрози, не виходячи з укриттів.

“Скажімо так, дрони – це одна з основних сил, які допомагають тримати оборону. І БПЛА будь-яких видів роблять так, щоб до позицій нашої піхоти доходило якнайменше супротивника. Твердження про те, що сучасна війна — це війна дронів, однозначно вірне”, — каже “Алекс”

Нагадаємо, що російські війська в Бахмуті натягнули сітку від дронів — так окупанти убезпечили дорогу, по якій вони пересуваються, від українських БПЛА. На думку військового, такі сітки не є гарантією безпеки й росіяни, попри свої зусилля, все одно скаржаться на атаки БПЛА.

Як мобілізуватися до “Тайфуну”?

Для жінок або чоловіків, які бачать себе у ролі операторів чи операторок БПЛА, є можливість мобілізуватися до загону через ТЦК.

Процес набору до бригади “Тайфун” чітко структурований, і кожен, хто хоче приєднатися, повинен пройти декілька етапів. Алекс поділився деталями цього процесу.

“Перший етап — це подача заявки. Після цього ми проводимо співбесіду, щоб зрозуміти, який досвід має кандидат. Якщо це пілот — перевіряємо навички, якщо технік — оцінюємо технічні знання. Потім ми проводимо тренування, де новоприбулі отримують практичні навички, необхідні для виконання завдань на передовій”, — каже військовий.

За його досвідом, за 4 місяці цивільну людину можна з нуля навчити керувати дроном. Перевагу у “Тайфуні” надають людям, які вже зацікавлені у технологіях, які хочуть розвиватися у цій сфері або вже мають технічні знання.

“Алекс” каже, що починати вчитися керувати дроном можна навіть вдома, купивши найпростіший симулятор БПЛА. Чоловік сам таким чином вчився літати. Він зазначив, що одним із головних критеріїв для оператора дронів є готовність до змін та постійного навчання, адже сфера безпілотних технологій стрімко розвивається, а нові технології постійно вимагають оновлення знань.

У складі бригади є й багато жінок — це професіоналки, які прийшли як із військової сфери, так і з цивільного життя. Подати заявку до “Тайфуну” можна на сайті, тут же можна переглянути й актуальні вакансії. Після низки співбесід та схвалення кандидата, потенційний воїн отримує рекомендаційний лист від загону, з яким він йде до ТЦК. Таким чином ми гарантуємо людині, що вона після проходження навчальних зборів потрапить саме до нас.

“Алекс” підкреслив, що бійці “Тайфун” — це не просто солдати, а й спеціалісти, які мають знання у різних сферах, і саме це робить їх потужною командою на передовій.

Читайте також:

• Психолог потрібен кожному: як капеланка Мейра Беспьорстова підтримує військових на фронті
• “Невідомо, що нас чекає завтра”: жителі Краматорська розповіли про життя у прифронтовому місті
• “Навіть повітря відчувалось інакше”: бахмутянка Ірина Жданюк про окупацію міста в 2014 та життя в Рівному

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!