3 листопада в Україні відзначають свято ракетних військ та артилерії. Саме вогнева підтримка наземних військ є визначальною на полі бою. Хто такі артилеристи, та з чого складається їх рутина? Ми поспілкувалися з артилеристкою Олександрою, жінка родом з Київської області, раніше працювала у тату-салоні, але від початку повномасштабної війни мобілізувалась й зараз служить в ЗСУ.

Редакція Бахмут.IN.UA розпитала Олександру про її будні на фронті й дізналася, хто саме може стати артилеристом, а також чому наша героїня не хотіла б, щоб жінки були в армії.

Робота артилериста не має графіку

Олександра не планувала пов’язувати своє життя з армією. У цивільному житті жінка працювала у тату-салоні. Сама героїня родом з Київщини, але перші дні війни зустріла в Умані. Жінка вирішила, що має бути корисною та захищати свою країну, пройшла шлях від розвідниці до артилеристки, зараз вона обіймає посаду головного сержанта взводу. 

Вона додає, що її робочий інструмент — міномет 120,  дальність стрільби — 5 кілометрів.

Ми запитали у артилеристки, чи не стикалася вона із гендерними стереотипами у армії. Жінка запевняє, що таких випадків у її досвіді не було.

Втім, потрібно розуміти, каже героїня, що працювати з чоловіками нелегко, інколи можуть бути специфічні жарти чи підвищені тони, бо всі на емоціях та виснажені. Своїм побратимам-артилеристам українка бажає сили й наснаги все витримати

Олександра отримала травму, служачи у піхоті

Олександра додає, що вона не одразу потрапила у війська артилерії, спершу жінка служила розвідницею, разом з побратимами вона звільняла від росіян Харківську область, зокрема Ізюм. У складі піхоти жінка отримала травму, але не демобілізувалась, а перевелась у війська артилерії.

Серед основних складнощів у своїй роботі, героїня вбачає недостатню кількість БК, часом доводилося працювати на трофейній техніці росіян, яка не була сучасною, згадує Олександра. 

А от бути артилеристом може кожен, хто має сильне бажання вчитися й бути корисним у армії, каже співрозмовниця.

Жінки в армії

В українській армії служить понад 40 тисяч жінок, але попри це, вона ще не до кінця адаптована під потреби жіночого тіла. Наприклад, тільки нещодавно у Міноборони презентували жіночу форму. Олександра розповідає, що жінкам в українській армії часто допомагають благодійні фонди чи організації, зокрема Землячки.

Примітка. Земляки — благодійний проєкт створений Ксенією Драганюк та Андрім Колесником. 3 1-го  березня 2022 року 2З землячки.Ukrainian Front” – майданчик для підтримки та забезпечення захисниць на фронті.

Водночас героїня каже, вона не хотіла б, щоб українські жінки служили в армії, бо хочеться їх зберегти. Однак, якщо людина має щире бажання вступити у ЗСУ та захищати дім, то їй нічого не завадить, каже Олександра.

Щоб підтримати роботу військовослужбовиці та її побратимів можна задонатити на банку: https://send.monobank.ua/jar/83mzrWdWDz. Ця банка є постійною, за зібрані кошти військові частково покривають витрати на ремонт автівок, а також на підготовку до зими.

Читайте також:

• Як диспетчерка з Бахмута допомагає рятувати мешканців Донеччини
• Як утримували Бахмут розповів військовий Володимир Єлець
• Монолог про Бахмут: волонтерка Вікторія Хамаза про ціну Свободи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Звідусіль лунають заяви про можливий мир з росією. Проте своїми діями країна агресорка не показує ту саму готовність до миру. Росія продовжує обстрілювати міста та вбивати українців.

Відеоператор Бахмут IN.UA Роман Потапенко побував у двох прифронтових містах: Краматорську та Добропіллі. Ми дізнавались, що думають про мир з росією донеччани.

Мир з росією? Що думають про це мешканці Краматорська та Добропілля

У Краматорську вітряно, але на вулицях багато людей. Місцеві прогулюються, віпочивають на лавочках, у місто прийшла весна, на перший погляд тут “спокійно”. Хоча вибухи тут доволі часті, місто періодично обстрілюють росіяни.

У мешканців Краматорська ми питали:

• Чи вірять жителі прифронтових міст у закінчення війни?

• Що вони думають про можливу мирну угоду, майбутнє України та чи варто довіряти ворогу?
• Яким країнам чи міжнародним лідерам довіряють як посередникам у перемовинах щодо припинення вогню?

Мешканці з журналістами спілкуються неохоче, але нам вдалося отримати кілька коментарів. Поза камерою люди стверджували: довіряти росії не варто. Ті, хто не боїться говорити на камеру, кажуть, що вірять в силу дипломатії.

Одна з жительок Краматорська розмірковує, що допогти припинити війну в Україні, на її думку може бути дипломатія. Жінка додає, що як посередникам угоди довіряла б лідерам Франції та Італії.

У Добропіллі місцеві теж неохоче коментують на камеру, поза нею, кажуть, що росії довіряти не можна.

Дивіться відео, в якому жителі прифронтових міст Краматорська та Добропілля розповідають про власні думки щодо закінчення війни

Читайте також:

• Як бахмутянка Наталя на Дніпропетровщині започаткувала власний мінібізнес
• “Дрони допомагають тримати оборону”: офіцер розвідки “Алекс” про війну БПЛА та мобілізацію в бригаду “Тайфун”
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після початку повномасштабного вторгнення росії багато українців були змушені покинути свої домівки, рятуючи свої життя. Серед них — пані Наталя, мешканка Бахмута, яка у 2022 році евакуювалась до Дніпропетровської області. Але, попри всі труднощі, жінка не опустила руки, а започаткувала власну справу.

Нове життя у селі: з чого все почалося

Переїхавши до одного з невеличких сіл Дніпропетровщини, Наталя стикнулася з проблемою, знайомою багатьом переселенцям: відсутністю роботи та фінансової стабільності. Але опускати руки жінка не збиралася. Вона мала досвід у вирощуванні курей в Бахмуті, та цього разу вирішила спробувати свої сили у розведенні свиней.

“У Бахмуті мала невеличке господарство, тут вирішила спробувати вирощувати свійських тварин”.

Жінка самотужки придбала одразу 12 свиней і взяла на себе повну відповідальність за їх догляд. Протягом року Наталя вирощувала тварин, годувала домашніми кормами, слідкувала за здоров’ям.

Через рік клопіткої праці господарство пані Наталі почало давати перші результати. Вона вирішила запропонувати людям домашнє м’ясо власного виробництва. Зараз у її домогосподарстві залишилося 11 свиней.

Особливістю бізнесу Наталі є можливість доставки м’яса поштою. М’ясо перед відправкою жінка підморожує, аби зберегти якість продукту. Вона відправляє замовлення поштою, дбаючи про те, щоб кожен клієнт отримав свіже та якісне м’ясо. Уже зараз продукція має попит серед земляків та інших охочих скуштувати натуральний продукт без хімії.

“Люди замовляють, дякують, кажуть, що м’ясо дуже смачне та свіже”, — з радістю розповідає жінка.

Підтримати бахмутянку можна, замовивши її продукцію. Для деталей та оформлення замовлення потрібно зв’язатися з Наталею телефоном +380 (50) 247 1670.

Читайте також:

• “Я отримував одну відмову за іншою”: історія бахмутянина, який не опустив руки та відкрив власну пасіку
• Історія турботи: як перукар із Бахмута підтримує жінок у складні часи
• Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!