Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмутському районі тривають бойові дії. Попри це в населених пунктах Званівської і Сіверської громад продовжують лишатися люди. Централізованої евакуації з цих громад немає, втім є випадки, коли людей вдається вивозити.

Про це під час брифінгу у відповідь на запитання редакції розповів Дмитро Петлін — начальник відділу оперативно-чергової служби, звʼязку, оповіщення та інформування населення Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА.

Евакуація з Бахмутського району

Під час брифінгу з питань евакуації, організованого Донецькою ОВА, обговорювалось питання безпечних шляхів виїзду. За словами Дмитра Петліна, повністю безпечних шляхів виїзду на Донеччині не існує.

Найважча ситуація з евакуацією зараз у Покровському і Бахмутському районах. Випадки виїзду там поодинокі і проводяться лише броньованими авто.

“Як повідомляє Покровська районна адміністрація, у них на постійній основі навіть транспорт не залучається з безпекової складової. Тобто поодинокі випадки, якщо десь виходить, то виїжджають на броньовиках. Так само і по Бахмутському району, дуже поодинокі випадки. Якщо зі Званівської громади, з Сіверська… Десь перехоплюють людей теж бронюваним транспортом і виїжджають тими шляхами. Ці випадки кожен раз розглядаються і приймається рішення окремо”, — повідомив Дмитро Петлін.

Читайте також:

• Скільки цивільних залишаються в Покровській громаді та чи можна звідти виїхати
• Росіяни заявили про масове взяття в полон українських військових біля Мирнограда
• На розміщення чекають 120 людей, а на виїзд — 30: які проблеми є з евакуацією людей старшого віку. Розповідає “Схід SOS”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У прифронтовому Покровську на Донеччині залишається 1 253 мирних мешканці, які виживають у надскладних умовах. Відомо, що доставити гуманітарну допомогу до міста вже неможливо, а всю допомогу місцеві отримують лише від військових.

Про це в ефірі національного телемарафону розповів Вадим Філашкін, голова Донецької ОВА.

Скільки цивільних залишається в Покровську та Мирнограді

У прифронтовому місті Покровськ залишається 1 253 людини, тоді як у Мирнограді — 1 350.

“Ворог щодня знищує громадянське населення, ті люди, які перебувають там, до них заїхати неможливо. Допомагають цивільному населенню наші військові“, — розповів голова Донецької ОВА ефірі національного телефарафону.

Крім того, Філашкін заявив, що 191 населений пункт Донеччини, наближений до лінії фронту, знаходиться без газо-, водо- та електропостачання. Водночас Краматорська, Слов’янська, Дружківська, Новодонецька, Олександрівська громади вже підготовлені до опалювального сезону у повному обсязі.

Чи можлива евакуація з Покровська

Наразі з Покровська можлива обмежена евакуація. Випадки вивезення людей поодинокі, а сам процес евакуації підтримується лише військовими. Волонтери в Покровську не працюють.

“Наскільки відомо з Покровська дуже обмежена евакуація. У нас є поодинокі випадки, коли людей вивозять або перехоплюють десь на дорозі. Люди по декілька кілометрів виходять самі і їх підхоплюють. Якщо з Костянтинівки ще їздять волонтери, заїжджають на броньованому транспорті, то до Покровська такі випадки майже відсутні”, — під час брифінга повідомив на запитання редакції начальник відділу оперативно-чергової служби, звʼязку, оповіщення та інформування населення Дмитро Петлін.

Є також випадки евакуації людей з Покровської громади. Вчора з міста Родинське волонтери вивели двох людей з собакою.

“Вчора у нас з Родинського двоє людей були на транзитному пункті. Їх вивели волонтери фонду “Благодійність”. Двоє волонтерів, щоб вивести двох людей з песиком, йшли 13 кілометрів до Родинського, і ще 13 кілометрів назад з людьми, яких доставили до транзитного пункту. У подальшому ми забезпечували їх транспортування”, — повідомив Дмитро Пожарський, начальник відділу з питань надання соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення Донецької ОВА.

Читайте також:

“Кожне місце в автівці — на вагу золота”: як триває евакуація з Покровська та Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!