Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 1 серпня 2026 року іспанська залізнична компанія “Renfe” запускає міжнародний нічний поїзд, який курсуватиме між Перемишлем та Франкфуртом-на-Майні. Для пасажирів з України передбачені стикувальні рейси від “Укрзалізниці”.

Детальніше про це розповіли в пресслужбі “Укрзалізниці”.

Новий залізничний маршрут до Німеччини

Поїзд здійснюватиме рейси щодня територією Польщі, Чехії та Німеччини. Маршрут включає зупинки в Остраві, Празі, Бад-Шандау, Вайсенфельсі, Наумбурзі, Апольді, Готі, Айзенаху, Ганау та Оффенбаху.

Для здійснення пересадки на новий рейс у Перемишлі українці зможуть скористатися п’ятьма поїздами “Укрзалізниці”:

• №51/52 Київ – Перемишль;
• №31/32 Запоріжжя/Дніпро – Перемишль;
• №69/70 Кременчук – Перемишль;
• №35/36 Одеса – Перемишль;
• №89/90 Київ – Перемишль.

Графік руху

Відправлення з Перемишля відбуватиметься о 12:04, а прибуття до Франкфурта-на-Майні — о 07:22 наступного дня. У зворотному напрямку поїзд виїжджатиме о 15:03 та прибуватиме до кінцевої станції у Перемишлі об 11:25.

До складу поїзда входять сидячі вагони першого і другого класів, а також спальні вагони категорії “Economy Sleeper”. Спальні купе розраховані на розміщення від одного до чотирьох пасажирів та обладнані кондиціонерами, розетками і безкоштовним доступом до інтернету. У вартість спального місця також входить сніданок.

Ціни на квитки у сидячих вагонах стартують від 15 євро (765 гривень), у спальних — від 37,50 євро (1914 гривень).

Читайте також:

Як купити квиток на потяг у піковий період: поради “Укрзалізниці”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні військовослужбовці мають право на перетин державного кордону під час відпустки, лікування або службового відрядження. Процедура виїзду чітко регламентована, вимагає дотримання встановленого алгоритму дій та підготовки повного пакета документів, який командування розглядає індивідуально.

Детальніше про те, які документи потрібні для виїзду — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що потрібно для виїзду військовослужбовців за кордон

Для отримання дозволу на поїздку військовослужбовець зобов’язаний завчасно, щонайменше за три тижні до дати виїзду, подати рапорт на ім’я командира військової частини. У документі фіксуються конкретні дати виїзду та повернення, місто і точна адреса перебування за кордоном, транспорт для подорожі, а також обраний пункт пропуску через державний кордон.

Разом із рапортом подаються документи на підтвердження мети поїздки. Оскільки основною законною підставою є сімейні обставини, зокрема зустріч із родиною, яка тимчасово перебуває за кордоном, необхідно надати свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей та посвідки про їхній тимчасовий захист за межами України. Законодавство дозволяє додавати до відпустки дні, необхідні на дорогу, що узгоджується на етапі розгляду рапорту. Після ухвалення позитивного рішення командир видає наказ, а відповідний дозвіл вноситься до відпускного квитка військовослужбовця.

Документи для перетину кордону під час відпустки

Успішний перетин кордону залежить від наявності повного пакета документів, відсутність яких стає підставою для відмови. На пункті пропуску прикордонникам необхідно пред’явити:

• чинний закордонний паспорт;
• документ для посвідчення особи військовослужбовця (військовий квиток або посвідчення офіцера);
• відпускний квиток із вказаним місцем перебування та дозволом на виїзд;
• витяг із наказу про надання відпустки та права залишити територію України.

Пакет документів для виїзду на лікування

Окремий порядок діє для військовослужбовців, які отримали поранення під час бойових дій та потребують медичної допомоги за кордоном. Для перетину кордону у таких випадках потрібен внутрішній або закордонний паспорт громадянина України, офіційний медичний висновок про необхідність лікування за кордоном, а також лист Міністерства охорони здоров’я України з погодженням направлення до іноземного медичного закладу.

Правила оформлення закордонних відряджень

У квітні 2026 року Кабінет Міністрів України вніс зміни до правил перетину державного кордону, розширивши перелік посадових осіб, які ухвалюють рішення про закордонні відрядження військовослужбовців Збройних Сил. Згідно з новою постановою, пропуск здійснюватиметься на підставі рішень заступників Міністра оборони.

До ухвалення цих змін дозвіл на виїзд для виконання завдань у сфері безпеки і оборони надавався виключно за рішенням Міністра оборони, керівників інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення або розвідувальних органів.

Читайте також:

Підйомна допомога при переїзді: як військовослужбовцям отримати виплати на новому місці служби

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!