Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Опалювальний сезон у Краматорську неможливо повноцінно розпочати. Понад 120 будинків не підключатимуть до опалення через руйнування та безпекові ризики. При цьому кількість таких будинків може збільшуватися.

Про це повідомляє Краматорська міськрада.

У Краматорську 122 будинки будуть без опалення

У Краматорську до 122 багатоповерхівок неможливо підключити опалення. Йдеться про будинки, в яких є суттєві пошкодження та ті, що розташовані в зонах підвищеної небезпеки.

У частині будинків для відновлення теплопостачання необхідно провести капітальні ремонтні роботи. Однак через активні бойові дії та постійні обстріли їх проведення неможливе. Водночас у деяких районах через обстріли неможливе своєчасне реагування на аварійні ситуації й обслуговування теплових мереж.

Серед будинків зі значними пошкодженнями, які унеможливлюють подачу теплоносія без проведення капітальних відновлювальних робіт:

• вулиця Анатолія Солов’яненка № 4, 6А, 8;
• вулиця Богдана Хмельницького № 7;
• вулиця Водобаки № 17;
• вулиця Василя Стуса № 1, 2, 4, 9, 48, 50, 55, 61, 65;
• вулиця В’ячеслава Чорновола № 15, 17;
• вулиця Героїв Небесної Сотні № 38, 40, 42;
• вулиця Гідності № 8;
• вулиця Дружби № 37;
• вулиця Миколи Древетняка № 12;
• вулиця Марії Приймаченко № 1, 3, 9;
• вулиця П’ятого Липня № 5, 8;
• вулиця Проїзна № 112, 114, 116, 147, 149;
• вулиця Паркова № 56, 58, 83, 89, 91, 93;
• вулиця Прилуцька № 16;
• вулиця Рум’янцева № 19, 21, 23;
• вулиця Стрийська № 2;
• вулиця Старогородська № 16;
• вулиця Транспортна № 18, 22, 24;
• проспект Незалежності № 21, 38, 40А, 42, 53;
• вулиця Конрада Гампера № 7;
• вулиця Кришталева № 2, 8, 10;
• вулиця Катерини Білокур № 136, 138;
• вулиця Катеринича № 27, 29, 46;
• вулиця Біленьківська № 127;
• бульвар Краматорський № 10;
• бульвар Машинобудівників № 49, 51;
• вулиця Софіївська № 205, 209;
• вулиця Ярослава Мудрого № 51;
• вулиця Академічна № 78;
• вулиця Миколи Леонтовича № 2;
• вулиця Об’їзна № 14, 16, 18, 34, 36.

Також є окремий перелік будинків, розташованих у зоні підвищеної небезпеки. За цими адресами є ризики для цивільного населення та працівників комунальних служб, а також неможливе обслуговування теплових мереж:

• вулиця Дружби № 70;
• бульвар Краматорський № 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 13, 15, 19, 21, 27, 31, 33, 35, 37, 39;
• вулиця Марії Приймаченко № 5, 7, 11;
• проспект Незалежності № 54, 55, 56, 57, 58, 61, 67;
• вулиця Паркова № 54, 60, 99, 101, 103, 105, 107;
• вулиця Софіївська № 207;
• вулиця Леоніда Бикова № 1, 5, 9, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25.

При цьому у Краматорській міськраді не виключають, що перелік будинків без опалення може розширюватись. На це впливатимуть безпекова складова та наслідки ворожих ударів.

Читайте також:

• Російський дрон вбив водія комунального підприємства у Краматорську
• “Росіяни майже зробили з Краматорська другу Костянтинівку”: волонтер Богдан Зуяков про ситуацію на Донеччині
• У Краматорську таксист збирав координати для російських ударів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Упродовж 12-18 жовтня з Донецької області евакуювали 1 613 цивільних, серед них 194 дитини. Динаміка евакуації зростає майже щодня.

Про це йдеться у щоденних зведеннях начальника Донецької ОВА Вадима Філашкіна.

Скільки людей виїхали з Донеччини за тиждень

У Донецькій області протягом 12-18 жовтня евакуювали 1 613 мирних жителів. Серед них 194 дитини. Кількість евакуйованих зростає.

Найбільше людей виїхали у четвер, 15 жовтня — 297. Майже стільки ж — 295 людей — евакуювали в неділю, 18 жовтня.

Щоденні показники евакуації були такими:

• 12 жовтня — 154 людини, з них 29 дітей;
• 13 жовтня — 241 людина, з них 35 дітей;
• 14 жовтня — 179 людей, з них 33 дитини;
• 15 жовтня — 297 людей, з них 28 дітей;
• 16 жовтня — 219 людей, з них 20 дітей;
• 17 жовтня — 228 людей, з них 22 дитини;
• 18 жовтня — 295 людей, з них 27 дітей.

Евакуація з Донецької області: контакти

Звернення про евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Евакуація безоплатна.

Читайте також:

• Понад 4 тисячі людей евакуювалися з Донеччини від початку жовтня: скільки мешканців залишаються в області
• Росіяни оголосили “програму переселення” для мешканців Краматорська, Слов’янська, Дружківки та Добропілля
• Росіяни атакували пункт незламності у Словʼянську

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!