Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутяни, які мешкають на ТОТ, звітують про отримання компенсацій від рф. На підтвердження своїх слів публікують скриншоти, де видно надходження коштів. Виплата при цьому складає 1,6 мільйонів рублів, що у гривнях близько 984 тисячі. Люди невдоволені розмірами виплат і повідомляють, що не можуть купити для себе бажану нерухомість.

Що відомо про компенсації на ТОТ пише пише Бахмут IN.UA.

Які суми виплачує росія за зруйноване майно мешканцям ТОТ

Наприкінці червня 2026 року окупаційна влада “днр” заявила про перші виплати компенсацій мешканцям Бахмута. Тоді, нібито, 38 людей отримали виплати на загальну суму понад 90 мільйонів рублів. У середньому — на кожного по 2,3 мільйони рублів (ред. за сьогоднішнім курсом — 1,3 мільйони гривень).

Заяви окупантів про виплати компенсацій підтверджують бахмутяни, які живуть на ТОТ. Вони публікують скриншоти, де видно надходження коштів.

При цьому люди залишаються невдоволені сумами, які їм визначили в “днр”. Для власників квартир передбачені норми, за якими площа знищеної нерухомості не береться до уваги. На одну людину передбачена компенсація за 33 м², на сім’ю з двох людей — 42 м², і по 18 м² на кожну людину, якщо сім’я складається з трьох і більше людей.

За 1 м² передбачена компенсація в розмірі 51 500 рублів (ред. за сьогоднішнім курсом — близько 29,8 тисяч гривень). Якщо брати за розрахунок норму в 33 м², то отримуємо 1,6 мільйонів рублів, що у гривнях близько 984 тисячі.

Скриншоти, оприлюднені бахмутянами, підтверджують ці суми.

Що люди можуть купити за компенсації від рф

Люди, які отримали виплати, хоч і радіють отриманим коштам, але бідкаються, що не можуть купити за неї бажану нерухомість. Дехто пише, що за ці кошти не можна купити навіть гараж.

У відповідь на це надсилають скриншоти з оголошеннями продажу нерухомості у Воронезькій області. За 1,6 мільйонів рублів пропонують будинок у селищі Луки, що за 126 кілометрів від обласного центру, і 720 тисяч рублів — будинок у Нижньому Ольшані, який розташований неподалік.

Також користувачі пишуть, що ціна нерухомості у Воронезькій області стартує від 500 тисяч рублів. За таку суму продають дерев’яні будинки без каналізації та газу.

Люди обурюються, що вимушені обирати життя у віддалених селах замість комфортних міст. Умови порівнюють з колишнім Бахмутом, але придбати щось схоже вони не можуть через брак коштів.

Зайшовши на сайти продажу нерухомості, бачимо, що, наприклад в окупованому Донецьку за квартири з ремонтом просять від 5 до 18 мільйонів рублів. За фільтром ціни до 1,6 мільйонів рублів доступні лише 9 оголошень. Це переважно однокімнатні квартири зі старим ремонтом. Також є варіант придбати кімнати у приватному будинку або квартири барачного типу.

У Харцизьку, де мешкають багато бахмутян у приміщенні місцевого басейну, немає пропозицій житла за таку суму. Найдешевший варіант — від 2,5 мільйонів рублів.

У Дебальцевому, де теж мешкають багато бахмутян, пропонують на продаж лише одну квартиру, яка підходить під бюджет. Це однокімнатна квартира за 800 тисяч рублів.

Якщо розглядати російські регіони, де мешкають бахмутяни, наприклад Тула, то тут пропонують 251 варіант нерухомості. Переважно це будинки в селах або квартири без ремонтів.

Також з 2023 року бахмутян селили в ПВР у Невинномиську Ставропольського краю. Варіантів придбати тут нерухомість за обмежений бюджет компенсацій всього два. За один з варіантів вже внесено аванс, тому доступна лише квартира без ремонту.

Таким чином, виплати, які отримують бахмутяни, не покривають реальної вартості втраченого житла. Хоч люди і отримують гроші, на практиці вони часто можуть розраховувати лише на найдешевшу нерухомість у віддалених населених пунктах або житло, що потребує ремонту.

Читайте також:

• Скільки компенсацій за зруйноване майно погодили мешканцям Бахмутської громади: офіційні цифри
• У Маріуполі мешканців змушують оплачувати “безкоштовне” відновлення житла: деталі
• У Маріуполі жінці загрожує до 10 років ув’язнення через отримання компенсаційного житла

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

15 липня стало відомо, що Михайло Федоров залишив посаду міністра оборони. Підбиваючи підсумки роботи, він опублікував допис, у якому перелічив головні досягнення своєї команди та визнав реформи, які завершити не вдалося. Усунення Федорова викликала хвилю негативних реакцій у суспільстві, зокрама сьогодні у різних містах України жителі вийшли на мирну акцію проти відставки Міністра оборони.

Бахмут IN.UA зібрав головне про його роботу, відставку та те, що відбувається навколо оновлення уряду.

Коли Михайло Федоров очолив Міністерство оборони

Михайло Федоров очолив Міністерство оборони з 14 січня 2026 року. До цього він відповідав за цифрову трансформацію України, розвиток застосунку “Дія” та цифровізацію державних сервісів. На новій посаді одним із головних напрямів його роботи стала технологічна перевага української армії, розвиток оборонних інновацій, реформування закупівель та масштабування виробництва озброєння. 15 липня стало відомо, що Федоров подав у відставку. Джерела видання “Українська Правда” повідомили, що рішення про усунення Федорова було прийнято через те, що Зеленський більше не міг миритися з постійним конфліктом між Федоровим і Сирським. Ймовірним кандидатом на посаду Федорова буде Ігор Клименко, очільник МВС.

Один із депутатів “Слуги народу”, який був присутній на засіданні фракції, розповів: “Було видно, що президенту дуже важко про це говорити. Він хвилин десять буквально вичавлював із себе слова, підбирав формулювання, намагався пояснити своє рішення. Воно наче і виглядало раціональним, але було видно, що це звільнення Федорова дається дуже непросто”.

Які результати своєї роботи назвав Федоров

Після відставки Федоров опублікував перелік із 22 досягнень, які, за його словами, вдалося реалізувати команді Міністерства оборони. Серед головних результатів він виділив розвиток безпілотних технологій. За словами ексміністра, за чотири місяці Міноборони закупило більше дронів, ніж було придбано за весь попередній рік. Йдеться про FPV-дрони, дрони на оптоволокні, безпілотники для глибоких ударів, дешеві розвідувальні комплекси, наземні роботизовані комплекси та дрони-перехоплювачі.

Окремо він згадав запуск системного забезпечення бойових бригад безпілотниками, завдяки чому підрозділи мають отримувати прогнозовані поставки без ручного розподілу.

Федоров також заявив про реформування системи оборонних закупівель.

За його словами, Міноборони:

• запустило тендери на закупівлю далекобійної артилерії та сотень тисяч дронів;
• почало закуповувати автомобілі, багі та квадроцикли через конкурентні процедури;
• запровадило механізм 70% передоплати для закупівель через Brave1 Market;
• розпочало грантову програму для українських виробників ракет та вибухових речовин.

Окремим напрямом стала підтримка українського оборонно-промислового комплексу та масштабування виробництва сучасного озброєння.

Серед досягнень Федоров також назвав:

• підписання контрактів на ракети Patriot;
• запуск механізму закупівлі ракет за рахунок європейського кредиту;
• підвищення ефективності роботи ППО після впровадження аналізу кожної масованої атаки;
• успішне тестування української балістичної ракети, над якою працювали в зоні відповідальності Міністерства оборони;
• контракт на закупівлю винищувачів Gripen.

Також, за його словами, було створено Defense AI Center для впровадження штучного інтелекту у військовій сфері та Trophy Lab, який дозволяє партнерам вивчати захоплені російські військові технології. Колишній міністр окремо відзначив міжнародний напрям роботи. За його словами, за час його каденції відбулося три засідання Контактної групи з питань оборони України (“Рамштайн”), під час яких партнери оголосили про військову підтримку на десятки мільярдів доларів. Також Міністерство оборони працювало над залученням європейського фінансування для українських оборонних потреб.

Які реформи завершити не вдалося

У своєму зверненні Федоров визнав, що частину змін команда не встигла реалізувати.

Серед них:

• завершення організаційної реформи Міністерства оборони відповідно до стандартів НАТО;
• переведення всіх оборонних закупівель на тендерну систему;
• формування культури персональної відповідальності за ухвалені рішення.

За словами ексміністра, багато процесів уже були розпочаті, однак потребували більше часу.

Реакція суспільства та протести

Відставка Федорова спричинила негативний відгук у суспільства. Так, сьогодні, 16 липня у Києві, Львові, Івано-Франківську, Дніпрі, Одесі та інших містах України проходять мирні акції проти рішення щодо відставки Федорова.

Сергій Стерненко також повідомив, що припиняє роботу як радник міністра оборони. Він назвав Федорова “найкращим міністром оборони за всю історію України” та заявив, що його відставка “віддаляє державу від перемоги”.

За словами Стерненка, разом із відставкою міністра він втратив можливість впливати на розвиток військових технологій і закупівлі дронів.

“Прикро, що сьогодні наша держава стала значно далі від перемоги. Прикро, що реальні реформи навіть не дали розпочати, хоча все одно вдалося багато що змінити. Не прикро за вас, за людей, які усе бачать та розуміють. І підтримують. Це точно не кінець. Безмежна повага Михайлу. Подяка всім, хто не мовчить”, — написав Сергій Стерненко.

Марія Берлінська, керівниця проєкту Victory Drones критично висловилася щодо відставки Федорова, назвавши це “фатальною помилкою презедента”.

“Призначити Федорова міністром оборони – одне з наймудріших рішень Президента Зеленського.Звільнити Федорова зараз – одна з найбільших помилок Президента Зеленського. Те, що робив Федоров з командою для переваги в технологічній війні – безумовно талановито, а моментами навіть без перебільшення геніально. Ситуація в нас настільки погана, що звичайне гарне управління вже не допоможе. Це вже не простуда, не бронхіт і навіть не пневмонія. Останні стадії туберкульозу. Тут потрібен не звичайний терапевт, а консиліум світил медицини. Нас спасуть тільки асиметричні, технологічні, нестандартні і, виключно, геніальні рішення. Це рішення президента буде коштувати нам не дорого. А безумно дорого.

Ціна буде – життя і здоров’я сотень тисяч людей. Сотень тисяч, якщо не більше. Дуже хочу помилитись. Але я чітко і по суті відповідаю за кожен свій прогноз протягом 12 років війни. Фатальна помилка Президента. Доповідь завершено”, — написала Марія Берлінська.

Відставка Федорова і реакція росіян

Після повідомлення про відставку Михайла Федорова в російському інформаційному просторі з’явилися схвальні коментарі щодо цього рішення. Зокрема, окремі російські воєнні блогери та пропагандистські ресурси позитивно оцінили кадрові зміни в українському уряді. Редакція наводить ці реакції як факт інформаційного супроводу події.

До теми:

Кадрові зміни в Уряді: хто залишив свої посади

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!