Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Верховна Рада України підтримала новий склад Кабінету Міністрів. Цьому рішенню передувало голосування за призначення Сергія Корецького на посаду прем’єр-міністра. Кандидатуру підтримали 289 народних депутатів. Один парламентар проголосував проти, сім осіб утрималися, а 21 депутат не брав участі в голосуванні.

Детальніше про те, хто увійшов у склад нового Кабінету Міністрів — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Верховна Рада затвердила новий Кабмін

Верховна Рада затвердила такий перелік членів уряду:

• Денис Шмигаль — перший віцепрем’єр-міністр та міністр енергетики;
• Тетяна Бережна — віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики та міністерка культури;
• Всеволод Ченцов — віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;
• Віталій Безгін — міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб;
• Матвій Бідний — міністр молоді та спорту;
• Андрій Бутенок — міністр освіти і науки;
• Іван Вигівський — міністр внутрішніх справ;
• Тарас Висоцький — міністр аграрної політики та продовольства;
• Микола Калашник — міністр відновлення, інфраструктури та транспорту;
• Віталій Кім — міністр у справах ветеранів;
• Олександр Кравченко — міністр економіки та екології;
• Віктор Ляшко — міністр охорони здоров’я;
• Сергій Марченко — міністр фінансів;
• Денис Маслов — міністр юстиції;
• Денис Улютін — міністр соціальної політики, сім’ї та єдності;
• Оксана Ферчук — міністерка цифрової трансформації.

Посади міністра оборони та міністра закордонних справ наразі залишаються вакантними. Згідно з Конституцією України, кандидатури керівників цих двох відомств Президент подає до Верховної Ради окремо.

Офіційно кандидатуру нового міністра оборони парламент не розглядав. Згідно з попереднім планом, оборонне відомство мав очолити колишній керівник Міністерства внутрішніх справ Ігор Клименко. За інформацією Ярослава Железняка із посиланням на власні джерела повідомив, що кандидат відмовився від пропозиції очолити Міністерство оборони. Через ці обставини у фракції “Слуга народу” призначили додаткові консультації. Офіційного підтвердження інформації про відмову від самого Ігоря Клименка немає.

Варто зазначити, що наступне засідання Верховної Ради відбудеться 18 серпня 2026 року.

Головні завдання уряду

Під час виступу в парламенті Сергій Корецький визначив новостворений орган як “уряд оборони та європейської інтеграції”. До ключових пріоритетів роботи віднесено:

• забезпечення української армії всім необхідним;
• розвиток власного виробництва озброєння;
• прискорення вступу України до ЄС;
• підтримку економіки та українського бізнесу;
• підготовку країни до зими;
• підвищення ефективності державного управління;
• залучення інвестицій для післявоєнного відновлення.

Читайте також:

Михайло Федоров залишає посаду міністра оборони: що він встиг зробити та чому його відставка стала однією з найобговорюваніших

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Координаційний штаб з проведення евакуаційних заходів ухвалив рішення про обов’язкове переміщення дітей у примусовий спосіб із визначених населених пунктів Новодонецької громади на Донеччині. Загалом евакуації підлягають 74 дитини, життя яких перебуває під загрозою через постійні обстріли.

Про це повідомив Вадим Філашкін, голова Донецької ОВА.

Примусова евакуація на території Донецької області

Голова Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін затвердив наказ № 6/39-26 від 13 липня 2026 року, який регламентує процес примусової евакуації з населених пунктів Новодонецької громади на Донеччині. Документ передбачає переміщення 74 дітей, які виховуються у 51 родині. Згідно з правилами, неповнолітні повинні виїхати виключно разом із батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками.

Вадим Філашкін зазначає, що для сімей уже підготовлені місця тимчасового проживання у тилових регіонах України. Евакуйованих жителів Новодонецької громади прийматимуть у Закарпатській, Полтавській, Рівненській та Кіровоградській областях. Додаткову логістичну та організаційну підтримку в процесі переселення надає благодійний фонд “Спасемо Україну”.

Процес евакуації є повністю безоплатним. Під час переїзду безпеку та супровід людей забезпечують співробітники поліції, рятувальні служби, парамедики та волонтерські групи. На маршрутах функціонують транзитні центри, де переселенцям надають необхідну медичну, психологічну та гуманітарну допомогу.

Читайте також:

“Найчастіше евакуюються з Краматорська та Слов’янська”: волонтер Богдан Зуяков щодо виїзду людей з Донецької області

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!