Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Лариса Толстикіна — колишня українська посадовиця, яка у 2014 році перейшла на бік окупантів та обійняла високі посади в окупаційних адміністраціях Донеччини. Наразі вона відповідає за координацію діяльності у сферах соціального захисту, охорони здоров’я та освіти на тимчасово окупованих територіях, активно насаджуючи російську пропаганду.

Редакція зібрала детальне досьє на діяльність Лариси Толстикіної.

Лариса Толстикіна: біографія та освіта

Лариса Толстикіна народилася 3 жовтня 1967 року в місті Макіївка Донецької області.

Після закінчення школи вступила до Донецького політехнічного інституту, де здобула диплом за спеціальністю “Електропостачання промислових підприємств і міст”. Пізніше отримала другу вищу освіту в Макіївському економіко-гуманітарному інституті за спеціальністю “Правознавство”, ставши дипломованою юристкою.

Лариса Толстикіна перебуває у шлюбі. Її чоловік Юрій є членом правління міської організації “Союзу ветеранів Афганістану днр”. Подружжя має сина.

Кар’єра

Трудову діяльність Лариса Толстикіна розпочала економісткою планово-економічного відділу дослідного заводу “Граніт”. За чотири роки вона перейшла до Макіївського ПТУ, де працювала майстром виробничого навчання. Згодом протягом двох років обіймала посади економіста та спеціаліста 1 категорії у Червоногвардійському районному центрі зайнятості міста Макіївки.

З 2001 року Лариса Толстикіна перейшла на роботу до органів місцевого самоврядування Макіївки. Спочатку працювала у відділі з питань внутрішньої політики та взаємодії з громадсько-політичними організаціями, а пізніше очолила новостворений інформаційно-аналітичний відділ.

У 2006 році була обрана на посаду секретаря Макіївської міської ради, а на виборах 2010 року її переобрали на цей самий пост.

Діяльність під час окупації 2014-2018 років

Навесні 2014 року, обіймаючи посаду секретаря Макіївської міської ради, Лариса Толстикіна відкрито підтримала створення так званої “ДНР” та стала однією з організаторок незаконного референдуму 11 травня 2014 року.

Після захоплення частини Донеччини вона обійняла посаду першого заступника голови окупаційної адміністрації Макіївки, а пізніше виконувала обов’язки “голови адміністрації”. На незаконних виборах 2015 року її обрали секретарем Макіївського міського відділення сепаратистського руху “Донецька Республіка”. За свою діяльність на користь окупантів Толстикіна отримала низку нагород від ватажків так званої “днр”, серед яких медаль “Рік Республіці” та “Почесна грамота”.

Керівні посади в уряді “днр” та міжнародні санкції

Після псевдовиборів 2018 року Ларису Толстикіну призначили “міністеркою праці та соціальної політики” в окупаційному уряді. Згодом її кар’єра пішла вгору, вона обіймала такі посади:

• з 8 червня до 7 листопада 2022 року — виконувачка обов’язків міністерки праці та соціальної політики “днр”;
• з 7 листопада до 11 грудня 2022 року — виконувачка обов’язків заступниці голови уряду “днр”;
• з 11 грудня 2022 року до 29 квітня 2023 року — заступниця голови уряду “днр”;
• з 30 квітня 2023 року і дотепер — виконувачка обов’язків заступниці голови уряду днр.

Впровадження російської пропаганди на ТОТ

На своїй посаді Лариса Толстикіна активно координує процеси інтеграції окупованих територій до системи російської федерації та просуває кремлівські наративи, особливо у сфері освіти.

У річницю визнання росією так званих “лднр” Толстикіна публічно підтримала дії володимира путіна, заявивши: “Рішення Президента стало визначальним для подальшого життя Донбасу і для кожного з нас… ми цей день будемо пам’ятати завжди, як доленосний для всієї нашої великої Батьківщини“.

Вона активно опікується пропагандистськими заходами в освітніх закладах окупованої Донеччини. За її звітами, протягом 2025 року у школах “днр” провели понад п’ять тисяч так званих “уроків мужності” та близько трьох тисяч інших пропагандистських акцій: “Вікна Перемоги”, “Свічка Пам’яті” та “Безсмертний полк”. Толстикіна виступає за залучення російських військових до навчального процесу та агітує дітей вступати до мілітаризованих “патріотичних таборів”.

Крім того, посадовиця особисто бере участь у культурно-пропагандистських заходах. Наприклад, вона підтримувала проведення фестивалю “RT.Док: Час наших героїв” у Донецьку, де демонстрували відверто антиукраїнські документальні фільми, які прославляли росію та дискредитували Україну і країни Заходу.

Відповідальність за діяльність на ТОТ

Через активну участь у встановленні окупаційного режиму та порушення територіальної цілісності України щодо Лариси Толстикіної запроваджені персональні санкції з боку низки країн, зокрема:

• Канади (з 15 березня 2019);
• Швейцарії (з 20 грудня 2023);
• Великої Британії (з 27 травня 2022);
• Австралії (з 4 травня 2022);
• Нової Зеландії (з 23 серпня 2022);
• Японії (з 3 березня 2022);
• країн Європейського Союзу (з 13 березня 2023).

Читайте також:

Хто очолює освіту на окупованій Донеччині: досьє на посадовця з Тюмені Олега Трофимова

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Начальник Бахмутської МВА ухвалив рішення про перейменування Бахмутського міського центру соціальних служб. Тепер ця комунальна установа називатиметься “Центром надання соціальних послуг Бахмутської міської ради”. Разом з перейменуванням затвердили нове положення про діяльність центру.

Чим займатиметься Центр надання соціальних послуг Бахмутської міськради, йдеться в його положенні.

Бахмутський міський центр соціальних служб змінив назву

Сьогодні, 22 травня, начальник Бахмутської МВА ухвалив розпорядження про перейменування Бахмутського міського центру соціальних служб. Тепер він носитиме назву комунальної установи “Центр надання соціальних послуг
Бахмутської міської ради”, скорочено — КУ “ЦНСП Бахмутської міської ради”.

У новому положенні про роботу установи йдеться, що її структурні підрозділи проводитимуть соціальну роботу та надаватимуть соціальні послуги людям і сім’ям, які належать до вразливих груп та/або перебувають у складних життєвих обставинах.

Центр утримуватимуть за кошти бюджету Бахмутської громади, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Головним розпорядником коштів центру буде Управління соціального захисту населення.

Що робитиме КУ “Центр надання соціальних послуг Бахмутської міської ради”

Основними напрямками діяльності центру вказані:

• соціально-профілактична робота щодо запобігання потраплянню у складні життєві обставини людей і сімей;
• надання соціальних послуг людям і сім’ям у складних життєвих обставинах;
• надання соціальних послуг ветеранам, людям, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалим учасникам Революції Гідності, членам сімей загиблих/померлих ветеранів війни, загиблих/померлих захисників і захисниць України, зниклих безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби та інших демобілізованих осіб;
• сприяння організаційному вирішенню питань надання правової, соціальної, психологічної допомоги, публічних, соціальних, медичних, реабілітаційних, освітніх та інших послуг;
• надання допомоги в оформленні документів щодо забезпечення житлом, земельними ділянками, з питань зайнятості, зокрема отримання грантової підтримки на розвиток підприємницьких ініціатив.

Для реалізації своїх повноважень Центр створює:

• службу (відділення) соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молодю;
• службу (відділення) соціальної допомоги вдома;
• службу (відділення) організації надання адресної натуральної та грошової допомоги;
• мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі;
• притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Також Центр може створювати інші структурні підрозділи і служби для проведення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю.

Які послуги може надавати Центр надання соціальних послуг Бахмутської міської ради

Серед послуг, які може надавати Центр, вказані:

• догляд вдома;
• натуральна допомога;
• соціальний супровід сімей/осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• консультування;
• соціальна профілактика;
• соціальна інтеграція та реінтеграція;
• соціальна адаптація;
• соціальний супровід сімей, в яких виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
• кризове та екстрене втручання;
• представництво інтересів;
• соціальна адаптація ветеранів війни та членів їхніх сімей.

Окрім цього, Центр надання соціальних послуг забезпечуватиме соціальний супровід прийомних сімей і дитячих
будинків сімейного типу та соціальний патронаж людей, які відбули покарання в місцях позбавлення волі.

Надаватимуть ці послуги за рішенням Управління соцзахисту.

Читайте також:

• Хто залишився у депутатах Бахмутської міської ради: актуальний список
• У Бахмуті затвердили новий склад координаційної ради у справах дітей
• Чим має займатися МВА без території: що думають бахмутяни про владу в екзилі, і що каже закон?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!