Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні розробили новий законопроєкт, який має вивести ринок оренди нерухомості з тіні та допомогти внутрішньо переміщеним особам і ветеранам розв’язати житлову проблему. Власників житла, які здаватимуть квадратні метри цим категоріям громадян, пропонують повністю звільнити від сплати податків.

Про відповідну законодавчу ініціативу повідомив Павло Фролов, народний депутат України, Голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Оренда житла для ВПО та ветеранів

За офіційною статистикою, яку називає Павло Фролов, наразі до 90% українського ринку оренди житла перебуває у тіні. Для розуміння масштабів проблеми: у 2024 році лише 3,4 тисячі осіб по всій країні офіційно задекларували дохід від здачі нерухомості, сплативши до державного бюджету 109 мільйонів гривень.

Через таку тотальну тінізацію страждають насамперед найбільш соціально вразливі категорії — переселенці та ветерани війни. Орендодавці масово відмовляються укладати офіційні договори, що, своєю чергою, автоматично позбавляє орендарів можливості отримати державну субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. Павло Фролов законопроєкту наголошує, що держава має не примушувати, а саме економічно стимулювати власників працювати легально.

Для розв’язання проблеми був поданий законопроєкт №15031-2. Він пропонує повністю звільнити від оподаткування тих орендодавців, які офіційно здаватимуть своє житло внутрішньо переміщеним особам та ветеранам війни.

Для власників, які здаватимуть житло будь-яким іншим категоріям громадян, законопроєкт встановлює нову диференційовану систему оподаткування. Вона напряму залежатиме від площі нерухомості, що здається:

• якщо загальна площа оренди становить до 200 квадратних метрів, власник сплачуватиме лише 5% військового збору;
• якщо площа становить від 200 до 400 квадратних метрів, ставка складатиме 5% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) плюс 5% військового збору;
• якщо площа перевищує 400 квадратних метрів, до орендодавця застосовуватимуться загальні умови оподаткування без пільг.

Зазначимо, що, як вказує Павло Фролов, податкові пільги діятимуть на постійній основі, а не лише на час воєнного стану та закріплюються у Податковому кодексі України.

Провал минулої програми

Нагадаємо, що з кінця січня 2025 року в Україні запрацював механізм надання державних субсидій на оренду житла для внутрішньо переміщених осіб, чиї витрати на найм перевищують 20% сукупного доходу родини. Завдяки цій програмі держава мала покривати левову частку вартості квартири, компенсуючи переселенцям тисячі гривень щомісяця. Проте масова тінізація ринку нерухомості та відмова власників укладати офіційні договори фактично блокували доступ людей до цієї необхідної соціальної підтримки.

За інформацією народної депутатки Олени Шуляк, неофіційний характер орендних відносин призвів до критично низької ефективності програми: станом на вересень 2025 року Пенсійний фонд призначив лише 86 таких субсидій на всю країну. Ситуація ускладнюється ще й тим, що левова частка розрахунків здійснюється готівкою, а угоди укладаються без належного фінансового обліку. Саме тому питання виведення ринку оренди з тіні сьогодні є не просто економічним кроком, а необхідною умовою для повноцінного доступу ВПО до державних інструментів житлового захисту.

Читайте також:

П’ять областей розглядають запуск муніципального житла для ВПО: перелік громад

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 16 березня до 10 квітня 2026 року триває прийом заявок на участь у програмі підтримки “Перезавантаження” від Українського Червоного Хреста. Ця ініціатива вже третій рік поспіль допомагає українцям відновлювати джерела доходу, започатковувати або розвивати вже існуючий бізнес.

Редакція видання Бахмут IN.UA зібрала всі деталі щодо умов участі, сум фінансування та критеріїв відбору.

Грантова допомога від Червоного Хреста

Програма розрахована на працездатних членів домогосподарств віком від 18 до 65 років, які належать до однієї або кількох вразливих категорій. Подати заявку можуть:

• внутрішньо переміщені особи (ВПО);
• родини, що постраждали внаслідок війни, включно з ветеранами та їхніми сім’ями;
• домогосподарства, які опікуються людьми старшого віку (старше 65 років) або особами з інвалідністю;
• сім’ї, які виховують двох і більше дітей;
• одинокі батьки або опікуни неповнолітніх дітей;
• офіційно зареєстровані та незареєстровані безробітні.

Отримати кошти можуть мешканці 10 областей та столиці, а саме з:

• Вінницької;
• Кіровоградської;
• Миколаївської;
• Тернопільської;
• Черкаської;
• Івано-Франківської;
• Хмельницької;
• Львівської;
• Полтавської;
• Одеської;
• міста Києва.

Скільки платять та як працює механізм виплат

Учасники програми мають шанс отримати до 120 000 гривень на реалізацію власної бізнес-ідеї. Важливою умовою є те, що фінансування не видається всією сумою одразу, а розподіляється на два етапи:

• спочатку переможець отримує перші 50% від затвердженої суми мікрофінансування.
• друга частина коштів (решта 50%) перераховується лише після того, як учасник успішно підтвердить реалізацію першого етапу свого бізнес-плану.

Відбір кандидатів відбувається виключно на конкурсній основі. Фахівці оцінюватимуть насамперед фінансову обґрунтованість, життєздатність та перспективність запропонованих концепцій.

Алгоритм подачі заявки

Для участі у програмі необхідно особисто звернутися до сервісного центру Українського Червоного Хреста за місцем вашого фактичного проживання. Саме там фахівці нададуть спеціальну анкету, шаблон для написання бізнес-плану та проконсультують щодо всіх вимог. Вони також супроводжують заявника на всіх етапах подачі документів.

Знайти актуальні контакти та графік роботи найближчого до вас сервісного центру можна на офіційному сайті організації або на сторінках регіональних осередків. Також працює загальнонаціональна гаряча лінія за номером: 0 800 332 656 (для з’єднання з оператором у голосовому меню потрібно обрати цифру “1”).

Читайте також:

Жителі Краматорська можуть отримати 1200 грн допомоги: старт реєстрації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!