Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На підконтрольній території Донецької області залишаються 8 063 дитини. Частина з них проживає у населених пунктах, де діє обов’язкова евакуація у примусовий спосіб. З 9 червня в області розпочався 34-й етап примусової евакуації дітей із родинами, а до переліку територій додали окремі райони Краматорська та Слов’янська.

Деталі щодо ситуації на Донеччині під час брифінгу повідомили Юлія Рижакова та Дмитро Петлін.

Евакуація на Донеччині

За словами Юлії Рижкової, начальниці служби у справах дітей, станом на початок червня на підконтрольній території Донецької області перебувають 8 063 дитини, з яких на території активних бойових дій залишаються троє дітей. Усі вони проживають у Миколаївці.

У населених пунктах, де оголошена обов’язкова евакуація дітей разом із батьками або законними представниками, залишаються 629 дітей із 474 сімей. Вони проживають у шести населених пунктах трьох територіальних громад.

Де наразі перебувають діти у зоні примусової евакуації

Найбільше дітей залишається у Краматорській та Слов’янській громадах. У Краматорській міській територіальній громаді перебувають 293 дитини із 212 сімей, з яких:

• Мала Таранівка — 83 дитини;
• Привілля — 2 дитини;
• Біленьке — 66 дітей;
• окремі території Краматорська — 142 дитини.

В окремих районах Слов’янська та територіальної громади залишаються 333 дитини із 260 сімей;

У Миколаївці проживають троє дітей із двох сімей. При цьому за відомими адресами проживання встановити їхнє місцезнаходження наразі не вдалося.

За словами Дмитра Петліна, начальника відділу оперативно-чергової служби, зв’язку, оповіщення та інформування населення департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА, за останній тиждень із небезпечних територій евакуювали 33 дитини із 21 сім’ї. Загалом від початку червня евакуацію пройшли 34 дитини із 22 сімей. Загалом же з 1 червня за межі області виїхало 3 800 осіб, з яких 400 — це діти.

Загальна статистика евакуації населення з Донецької області

За даними Дмитра Петліна, станом на вечір 9 червня загальна кількість людей, які залишили місця постійного проживання на Донеччині, перевищила 1 мільйон 386 тисяч осіб. Серед них 209,3 тисячі дітей.

На підконтрольній території області наразі залишаються 140 400 жителів. Із них близько 8 тисяч — діти.

Читайте також:

“Дрон атакував жінку, коли вона майже підійшла до нас”: волонтер про евакуацію на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У вівторок, 16 червня, Норвезька рада у справах біженців (NRC) відкриє збір заявок на отримання грошової допомоги. Подати заявку можуть ВПО, мешканці звільнених територій та територій бойових дій.

Про це повідомляє NRC.

Норвезька рада у справах біженців відновлює подачу заявок на грошову допомогу

У вівторок, 16 червня, о 12:00 Норвезька рада у справах біженців (NRC) відкриє подачу заявок на грошову допомогу. Податися на неї можуть родини, які:

• проживають на території бойових дій;
• були змушені покинути дім через війну;
• повернулися до звільнених територій.

Кожна заявка проходить перевірку, під час якої оцінюють рівень соціально-економічної вразливості родини. Це допомагає визначити, хто найбільше потребує підтримки.

Подати заявку можуть лише ті, хто зараз перебуває на території України.

Форма для заповнення буде доступна на офіційному сайті Норвезької ради у справах біженців.

Читайте також:

• Соціальна допомога замість пенсії: критерії отримання та інструкція з онлайн-оформлення
• Безкоштовне житло для переселенців на Київщині: фонд Хансена відкрив прийом заявок
• Як у Краматорську оформити компенсацію на ремонт житла та допомогу при пораненні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!