Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Увечері 13 серпня росія вдарила десятьма авіабомбами по Краматорську. Один з ударів прийшовся по багатоквартирному будинку. На місці влучання досі триває рятувальна операція, оскільки під завалами може бути людина.

Про це повідомляє Бахмут IN.UA з посиланням на “Суспільне Донбас”.

Обстріл Краматорська 13 серпня, рятувальна операція

Увечері 13 серпня російська армія вдарила по місту Краматорськ. По місту поцілили десять авіабомб типу ФАБ-250. Вони влучили переважно у житловий сектор та об’єкти цивільної інфраструктури. Загалом зафіксовано пошкодження щонайменше 112 об’єктів.

Внаслідок атаки загинула одна людина. Ще 17 — отримали поранення.

Наразі біля багатоповерхівки, куди влучила одна з бомб, продовжується пошуково-рятувальна операція. Під завалами будинку може бути чоловік. Зв’язок з ним відсутній. Рятувальники розбирають завали зруйнованих під’їздів у пошуках людини.

Поки співробітники ДСНС розбирають завали, комунальні служби прибирають навколишню територію. Мешканці пошкодженого будинку намагаються забрати вцілілі речі.

Читайте також:

• Наводив удари на військових: у Краматорську затримали адміністратора місцевого телеграм-каналу
• З окремих територій Краматорської громади мають евакуювати у примусовий спосіб 525 дітей
• Російський дрон атакував фахівців комісії “єВідновлення” у Слов’янську

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В європейських магазинах можна знайти сіль, на пачках якої видно впізнавану айдентику “Артемсолі” — синю шестикутну квітку. Та й сама біла упаковка з довгими вертикальними лініями нагадує українську “Артемсіль”. Продають сіль під назвою HOSYAUSHKA (“Хозяюшка”). Сіль з такою назвою є в роздрібних магазинах та на європейських маркетплейсах, постачають продукцію в різні країни Європи. Насправді ж сіль “Хозяюшка” немає нічого спільного з “Артемсіллю”, а просто копіює її фірмовий дизайн.

Хто і де у Європі продає сіль, яка копіює фірмовий стиль “Артемсолі”? Розбиралася редакція Бахмут IN.UA.

Сіль, яку продають у Європі

12 серпня користувачка Threads під ніком galyaretka_ опублікувала допис з двома фото солі. Її продають в одному з польських магазинів, як зазначила користувачка. Дизайн пачки дуже нагадує фірмовий стиль бренду “Артемсіль”. На білій упаковці з довгими вертикальними лініями видно впізнавану айдентику “Артемсолі” — синю шестикутну квітку. Та сама сіль продається під назвою HOSYAUSHKA (“Хозяюшка”).

На пачці, яку сфотографувала українка, вказано, що сіль виготовлена в Узбекистані. Дистриб’ютором товару вказана міжнародна група підприємтсв Monolith.

Примітка. Міжнародна група компаній Monolith є провідним гравцем на ринку східноєвропейських продуктів харчування та товарів для дому, які типово використовуються у країнах Східної Європи. Продукція Monolith спочатку призначалася для задоволення потреб росіян у Німеччині та емігрантів зі східноєвропейських країн. Сьогодні компанія є лідером у Європі з виробництва східноєвропейських продуктів харчування. Найвідомішою точкою продажу є німецька мережа супермаркетів Mix Markt.

Редакція Бахмут IN.UA вирішила дізнатися, хто постачає і продає цю сіль.

Де продають сіль, яка копіює дизайн “Артемсолі”

Фірмовий дизайн “Артемсолі” копіює бренд HOSYAUSHKA (“Хозяюшка”). Ця сіль є у продажу в роздрібних магазинах. Також її можна знайти на європейських маркетплейсах.

У британському магазині “МАК”, який позиціонує себе як магазин автентичних продуктів харчування та товарів першої необхідності зі Східної Європи, сіль “Хозяюшка” можна придбати за 2,49 фунтів стерінгів (ред. за сьогоднішнім курсом — близько 150 гривень). В описі товару вказано, що сіль виготовлена за європейськими стандартами (з приміткою DE на початку, що означає Німеччину). Походження товару вказане, як Євросоюз, але точна країна не уточнюється.

У німецькому магазині Terra Markt International цю сіль продають за 1,39 євро (ред. за сьогоднішнім курсом — близько 72 гривні). Походження продукту не вказане.

А в європейському інтернет-магазині Posylka.de сіль “Хозяюшка” продають за 2,19 євро (ред. за сьогоднішнім курсом — близько 113 гривень). В описі продукту вказано, що дистриб’ютором є група Monolith, а в походженні вказана Україна.

На фото, які представлені у маркетплейсах, можна знайти зображення бокової етикетки солі “Хозяюшка”. І на всіх цих фото можна прочитати, що за походженням сіль із Соледара. Ймовірно, раніше сіль дійсно експортувалася з “Артемсолі”, але після знищення підприємства у Соледарі і зміни країн-постачальників дизайн так і не замінили. Його досі використовують для продажу продукції.

Такий дизайн може вводити покупців в оману. Адже для емігрантів з України чи інших пострадянських країн пачка з характерною геометричною квіткою-кристалом асоціюється виключно із “Артемсіллю”. Щоб юридично мати право продавати такий продукт, виробник розмістив назву своєї торгової марки угорі, але повністю скопіював упізнавану айдентику “Артемсолі”.

Що відомо про бренд “Хозяюшка”

Офіційним власником міжнародної торгової марки HOSYAUSHKA (“Хозяюшка”) у Європейському Союзі є Петер Шую. Інформацію про це знаходимо на платформі Trademark Elite. Петер Шую також є одним із засновників групи Monolith, про що йдеться на її офіційному сайті.

Бренд “Хозяюшка” орієнтований на дистрибуцію східноєвропейських харчових продуктів через німецькі та інші європейські мережі магазинів. Продукція бренду широка: бакалія, консерви, молочна продукція, риба, м’ясо і напівфабрикати.

Примітно, що офіційний логотип бренду, окрім самої назви HOSYAUSHKA містить ще й зображення жінки-господині. Всі продукти за фільтром бренду HOSYAUSHKA на сайті Posylka.de містять це зображення. Немає його лише на солі.

Та навіть попри відсутність графічного зображення, сіль належить бренду HOSYAUSHKA. Символ ® біля назви на пачці юридично підтверджує, що бренд пройшов повну реєстрацію саме в європейському правовому полі. Та і саме ця сіль є серед наявних продуктів в асортименті бренду.

Раніше редакція розповідала, що на окупованій Луганщині продають сіль в упаковках з етикеткою “Артемсолі”. Її можна зустріти в магазинах Сіверськодонецька та Лисичанська. Про походження цієї солі продавці не знають, і часто кажуть, що це “контрабанда”.

Читайте також:

• Підприємства на окупованій Донеччині шукають вихід на міжнародний ринок: з ким співпрацюють
• Продають копії українських цукерок: як окупанти заробляють на захоплених кондитерських фабриках у Донецьку та Луганську
• Чи можуть окупанти відновити підприємство Артемсіль?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!