Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В окупаційній адміністрації так званого “Старобешівського муніципального округу днр” начальником відділу економічного розвитку, торгівлі, інвестиційної політики та підтримки підприємництва призначено Дмитра Єриша. Він є фіналістом кадрового конкурсу окупантів “Донбас. СВОї Герої”.

Що відомо про Дмитра Єриша та його діяльність на тимчасово окупованій території? Редакція зібрала досьє.

Дмитро Єриш: освіта та трудова діяльність

Дмитро Олександрович Єриш має вищу освіту. Відомо, що він закінчив Донецький університет економіки та права. У відкритому доступі немає інформації щодо дати його народження чи інших деталей ранньої біографії.

До початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Єриш працював начальником відділу розвитку мережі Центрального Республіканського Банку — фінансової установи, створеної окупаційною владою на захопленій території Донеччини.

Участь у бойових діях проти України

У 2022 році Дмитро Єриш добровільно вступив до лав незаконних збройних формувань. Він служив у складі 107-го стрілецького полку “народної міліції днр” та брав безпосередню участь у бойових діях проти Збройних Сил України. Згідно з російськими джерелами, Єриш воював на Попаснянському та Маріупольському напрямках.

Під час боїв на півдні Донеччини його підрозділ нібито потрапив в оточення. Протягом трьох діб вони утримували позицію під постійним вогнем, внаслідок чого Єриш отримав поранення. Після відновлення він продовжив службу в штабі в окупованій Попасній, а пізніше був комісований.

Участь у кадрових конкурсах окупантів

Після повернення з фронту Дмитро Єриш активно долучився до російських кадрових програм, спрямованих на інтеграцію учасників так званої “сво” у владні структури. Спочатку він брав участь у федеральному проєкті “Час героїв”, а згодом увійшов до списку 50 фіналістів регіонального кадрового конкурсу “Донбас. СВОї Герої”. Метою цього конкурсу є формування управлінського корпусу “республіки” саме з-поміж колишніх бойовиків.

У межах програми Єриш проходив стажування під керівництвом заступника голови “адміністрації Донецька” Володимира Зайцева. За словами наставника, стажер активно вивчав нормативно-правову базу, брав участь у нарадах, виїжджав на території та відвідував окупований Великоновосілківський район.

“Кадровий конкурс дав можливість не лише продемонструвати свої компетенції, а й отримати зворотний зв’язок від експертів. Навчання та наставництво дозволили швидше освоїти специфіку роботи в органах місцевого самоврядування“, — зазначає сам Єриш.

Плани на новій посаді

Після завершення стажування Дмитра Єриша призначили начальником відділу економічного розвитку в Старобешівському районі. На новій посаді колишній бойовик планує провести аудит поточних економічних проєктів, запустити ініціативи з підтримки малого бізнесу та сформувати пул пропозицій для зовнішніх інвесторів.

“Ключовим завданням вважаю синхронізацію галузевих планів із довгостроковими цілями розвитку Старобешівського муніципального округу. Також бачу одним із завдань створення умов для стійкого зростання доходів бюджету“, — заявляє новопризначений керівник.

Зазначимо, що його призначення є частиною ширшої політики російської окупаційної влади щодо працевлаштування учасників збройної агресії проти України на керівні посади в захоплених українських регіонах.

Читайте також:

Російські дипломи, співпраця зі СберБанком і підозра в колабораціонізмі: досьє на ректорку захопленого ДонНУЕТ Світлану Дрожжину

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Осередок підтримки “З Бахмутом у серці. Полтава” змінив формат роботи. Він не працює на фізичній локації, а надаватиме послуги дистанційно. Такий формат роботи ввели тимчасово.

Про це повідомляє осередок підтримки “З Бахмутом у серці. Полтава”.

Осередок “З Бахмутом у серці. Полтава” змінив формат роботи

З 2 вересня осередок “З Бахмутом у серці. Полтава” припинив роботу на локації за адресою: вулиця Володимира Козака, 3А. Осередок тимчасово перейшов на дистанційний формат роботи.

Попри перехід в онлайн-режим, фахівці продовжують надавати допомогу бахмутянам. Якщо ви мешкаєте в Полтаві, звертайтеся за допомогою за телефоном: +380 (99) 707 49 01. Консультації надають у будні з 09:00 до 14:00.

Зміни в форматі роботи тимчасові. Планується відновлення роботи фізичної локації. Про повернення до звичного прийому і нову адресу осередку повідомлять додатково.

Читайте також:

• У Бахмутській лікарні доступний “Скринінг 40+”: що в нього входить і як звернутися
• Допомога бахмутським ветеранам на іпотеку: хто увійшов до комісії, яка ухвалює рішення про виплати
• Чи зможуть бахмутяни долучитися до обговорення бюджету громади на 2027 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!