Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Рада Європейського Союзу за письмовою процедурою ухвалила рішення про продовження дії механізму тимчасового захисту для українських біженців. Відповідний правовий статус для громадян України діятиме ще один рік — до 4 березня 2028 року.

Про це повідомив Павло Фролов, голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

ЄС продовжила тимчасовий захист для українців

Рада Європейського Союзу за письмовою процедурою ухвалила рішення про продовження дії механізму тимчасового захисту для українських біженців. Відповідний правовий статус для громадян України діятиме ще один рік — до 4 березня 2028 року.

Наразі на території країн Європейського Союзу статусом тимчасового захисту користуються понад 4,3 мільйона українців, які залишили свої домівки через повномасштабну війну. Найбільшу кількість громадян України на своїй території прийняли Німеччина, Польща та Чехія.

Продовження дії механізму тимчасового захисту забезпечує українцям правову визначеність та стабільні умови перебування в Європейському Союзі. Цей статус закріплює за громадянами право на легальне перебування в країнах ЄС, а також гарантує доступ до проживання та забезпечення житлом. Крім того, українці отримують право на медичне обслуговування, базовий соціальний захист, можливість офіційного працевлаштування та доступ до закладів освіти для дітей.

Для чоловіків мобілізаційного віку запроваджено нові вимоги під час оформлення документів. Особи цієї категорії, які звертатимуться за отриманням статусу тимчасового захисту вперше, зобов’язані офіційно підтвердити законність свого виїзду з України або надати документи, що підтверджують право на відстрочку від мобілізації. Нововведення не поширюються на тих чоловіків, які вже оформили та наразі користуються тимчасовим захистом на території ЄС.

Читайте також:

Що потрібно для виїзду військовослужбовців за кордон: перелік необхідних документів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Підвищення пенсії можливе не лише завдяки щорічній індексації. Окремі категорії громадян мають право на додаткові 35 відсотків до основної пенсії без застосування механізму індексації. Українське законодавство передбачає спеціальні щомісячні надбавки, які можуть збільшити базову виплату на 35 відсотків і більше від встановленого прожиткового мінімуму.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Хто має право на отримання надбавки

Порядок призначення цієї надбавки визначений Законом України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною”.

Головними претендентами на цю доплату є багатодітні матері, які народили або усиновили та виховали до шестирічного віку щонайменше п’ятьох дітей. Ця норма регулюється Законом України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною”.
Умови призначення виплати мають такі особливості:

• у визначених законом випадках надбавку можуть призначити й батькові, якщо саме він займався вихованням дітей;
• під час визначення права на виплату обов’язково враховуються і усиновлені діти;
• доплату нараховують додатково до основної пенсії, незалежно від того, чи отримує особа пенсію за віком, за інвалідністю, за вислугою років чи у зв’язку з втратою годувальника.

Розміри виплат у 2026 році

Розмір надбавки напряму залежить від кількості дітей та поточного прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У 2026 році цей показник становить 2 595 гривень.

Для батьків, які виховали п’ятьох дітей, доплата становить 35 відсотків, тобто 908 гривень на місяць. За кожну наступну дитину відсоток і сума зростають:

• за п’ятьох дітей передбачено 35 відсотків — 908 гривень;
• за шістьох дітей нараховують 36 відсотків — 934 гривні;
• за сімох дітей виплачують 37 відсотків — 960 гривень;
• за вісьмох дітей доплата складає 38 відсотків — 986 гривень;
• за дев’ятьох дітей передбачено 39 відсотків — 1 012 гривень;
• за десятьох і більше дітей виплачують 40 відсотків — 1 038 гривень.

Оскільки виплата прив’язана до прожиткового мінімуму, при його перегляді сума надбавки перераховується автоматично.

Збереження надбавки після смерті пенсіонера

У передбачених законом випадках ця надбавка може враховуватися під час призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Якщо право на таку пенсію має один непрацездатний член сім’ї, йому дораховують 70 відсотків від надбавки, яку отримував померлий пенсіонер. Якщо таких членів сім’ї двоє або більше, під час розрахунку враховується 90 відсотків відповідної доплати.

Читайте також:

Як перевести пенсію з пошти на картку онлайн: покрокова інструкція

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!