Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На підконтрольній українській владі території Донецької області досі перебувають діти. За даними Донецької ОВА, мова йде про 6 124 неповнолітніх осіб.

Деталі щодо ситуації на Донеччині під час брифінгу повідомили Юлія Рижакова, Начальниці служби у справах дітей та Дмитро Пожарського, т.в.о заступника директора Департаменту – начальника управління у справах пільгової категорії громадян.

Скільки дітей залишається на територіях примусової евакуації

За словами Юлії Рижакової, На підконтрольній території області залишається перебувати 6 124 дитини. У 16 населених пунктах чотирьох територіальних громад, де оголошена примусова евакуація, перебувають 235 дітей із 196 сімей. Розподіл по громадах має такий вигляд:

• у місті Миколаївка залишаються дві дитини з однієї сім’ї;
• у Краматорській територіальній громаді перебуває 51 дитина з 51 сім’ї;
• в окремих районах Слов’янської громади проживають 118 дітей із 99 сімей;
• у Новодонецькій територіальній громаді перебувають 64 дитини з 45 сімей.

Миколаївка належить до зони активних бойових дій. Раніше місцезнаходження родин встановити не вдавалося, проте наразі одну дитину виявили за межами зони активних бойових дій. Випадки евакуації дітей у примусовий спосіб без супроводу батьків відсутні.

“Кожен день, який дитина проводить під обстрілами, залишає глибокі травми на все її життя. Дитяча психіка не здатна витримати постійний страх, звуки вибухів та хронічний стрес“, — наголосила начальниця служби у справах дітей Юлія Рижакова.

Вона нагадала, що минулого тижня під час обстрілу в Краматорську загинули дві дитини.

Статистика евакуації населення

За даними Дмитра Пожарського, за останній тиждень евакуйовано 58 дітей із 47 сімей. З Краматорської громади вивезли 20 дітей, зі Слов’янської — 27 дітей, з Новодонецької — 10 дітей.

Загалом за липень 2026 року з області евакуювали 186 дітей із 153 сімей. З початку повномасштабного вторгнення евакуювали 1 мільйон 406 тисяч осіб, з яких близько 212 тисяч — діти. З 1 липня 2026 року самостійно виїхали близько 7,8 тисячі осіб, включно з 1 100 дітьми.

Читайте також:

Чому евакуація з Донеччини стає складнішою: у “Пролісці” назвали дві причини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Кореспондентка Бахмут IN.UA, яка відвідала захіл, присвячений презентації дослідження “Карта проблем і рішень: досвід ВПО та інституційні перспективи відновлення” поставила запитання щодо розв’язання житлових проблем внутрішньо переміщених осіб. Відповідь надав Владислав Закаблук, начальник відділу прав ВПО офісу Омбудсмана України. За його словами, в Україні діють три основні програми забезпечення житлом, проте їх розцінюють як не дуже ефективні.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Стратегія підтримки внутрішньо переміщених осіб

За словами Владислава Закаблуки, реалізація прав переселенців та розробка відповідної політики є прямим обов’язком уряду та профільних міністерств. В одній із попередніх щорічних доповідей офіс Омбудсмана надав рекомендацію урядовцям розробити стратегію забезпечення ВПО житлом. Вона має включати окреме фінансування та чіткі заходи. Наразі уряд відповідну програму не затвердив..

На сьогодні існують механізми пільгового іпотечного кредитування, зокрема від Держмолодьжитла та за програмою KFW. Проте скористатися ними здатна обмежена кількість громадян. Для інших осіб залишаються три альтернативні програми:

• субсидія на ринку орендованого житла;
• фонди тимчасового проживання. Органи місцевої влади мають формувати ці фонди, наповнювати їх та розподіляти житло за бальною системою;
• програма “сільські будиночки”, яка має збільшити відсоток переселенців із житлом.

Оцінка ефективності заходів

Відсоток внутрішньо переміщених осіб, які можуть скористатися наявними програмами компенсації та забезпечення житлом, залишається вкрай малим. Уряд не вживає достатніх заходів для подолання цієї кризи.

Першочерговими проблемами для переселенців в Україні є житло та робота. Для врегулювання ситуації необхідно створювати нові дієві механізми.

Читайте також:

Діти-ВПО не отримують виплати через онлайн-навчання: Офіс омбудсмана просить змінити правила

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!