Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міста Донеччини продовжують потерпати від російських обстрілів. Одним із таких міст є Краматорськ, де внаслідок ударів окупантів є руйнування житла і випадки поранень людей. Постраждалі внаслідок обстрілів можуть отримати допомогу — грошові компенсації на ремонт житла та матеріальну допомогу після поранення.

Як мешканці Краматорська можуть отримати компенсації за пошкодження житла і поранення, розповіли у Краматорській міськраді.

Як отримати грошову компенсацію на ремонт житла у Краматорську

Краматорці, чиє житло пошкоджене через воєнні дії, можуть скористатися державною програмою “єВідновлення”. Вона передбачає грошову компенсацію на ремонт. Подати заявку на отримання компенсації можна через застосунок або портал “Дія” та у ЦНАПі.

Оформити заявку в “Дії” можна за такою інструкцією:

• повідомте про пошкоджене майно в застосунку “Дія” у розділі “Послуги” – “єВідновлення”;
• відкрийте рахунок “єВідновлення”;
• заповніть заяву в “Дії”.

Далі з вами зв’яжеться спеціальна комісія, щоб домовитись про огляд житла. Це потрібно, щоб встановити збитки та розрахувати суму виплат. Після огляду “Дія” сповістить про рішення комісії.

Максимальна сума допомоги складає 200 тисяч гривень. Вона залежить від стану пошкодженого майна. Отримані кошти можна витратити на будівельні матеріали для ремонту житла чи підрядників, які є учасниками програми “єВідновлення”.

Гроші будуть зараховані на картку “єВідновлення”. Витратити їх можна протягом 12 місяців.

Консультації з цього питання мешканцям Краматорська надають за адресою: вулиця Ювілейна, 44. Прийом проводять у понеділок-п’ятницю з 09:00 до 17:00. Також можна проконсультуватися за телефоном: +380 (50) 425 0999.

Як отримати гроші за поранення у Краматорську

Мешканці Краматорська, які зазнали фізичної шкоди здоров’ю внаслідок воєнних дій, можуть отримати одноразову матеріальну допомогу. Вона передбачена для місцевих мешканців та ВПО, які фактично проживають у Краматорську і перебувають тут на обліку.

Розмір матеріальної допомоги становить:

• у разі тяжкого поранення — 20 тисяч гривень;
• інші поранення — 5 тисяч гривень.

Оформити одноразову матеріальну допомогу після поранення можна в Управлінні праці та соціального захисту населення. Консультації проводять за телефоном: +380 (93) 234 3022.

Читайте також:

• Скільки грошей виділили в Бахмутському районі на оздоровлення дітей
• Оформлення посвідчень для родин загиблих та зниклих безвісти військових: уряд змінив правила
• Соціальні виплати на дітей у 2026 році: види та розміри

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Евакуація цивільного населення з Донецької області проходить під постійними ударами безпілотників. Останнім часом потік людей із небезпечних регіонів збільшився через критичну ситуацію з комунікаціями та газопостачанням. Водночас волонтери наголошують на тенденції: російські дрони систематично б’ють по мирних жителях, які намагаються врятуватися з прифронтової зони.

Детальніше про те, як відбувається евакуація на Донеччині, редакції Бахмут IN.UA розповів Богдан Зуяков.

Евакуація на Донеччині

За словами Богдана Зуякова, останнім часом найскладніші евакуації відбувалися з Костянтинівки та Олексієво-Дружківки, коли люди виходили з надзвичайно небезпечних місць. Волонтерам доводиться залишати автомобілі у відносно безпечних зонах та йти пішки назустріч людям, щоб супроводити їх до транспорту.

Основний контингент евакуйованих наразі складають люди похилого віку. За статистикою волонтера:

• близько 70% евакуйованих — це люди віком 60+ років;
• близько 30% складають люди з інвалідністю;
• приблизно 10% від загальної кількості — це маломобільні або повністю немобільні особи.

Волонтер додає, що в деякі населені пункти волонтери фізично заїхати не можуть. Щоб дістатися до безпечних місць, звідки волонтери можуть забрати людей, місцевим жителям доводиться долати значні відстані пішки. Ця дистанція може сягати 10 кілометрів.

Богдан Зуякво зазначає: “Навіть, я б сказав, не дистанція важка, а саме ситуація з дронами робить шлях майже неможливим”.

Цілеспрямовані атаки дронів на цивільних

Богдан Зуяков вказує, що останнім часом саме БПЛА становлять найбільшу загрозу під час евакуації, оскільки російські оператори свідомо атакують саме цивільних. Під час однієї з нещодавніх евакуацій людей з Костянтинівки дрон атакував жінку на очах у волонтерів. Спочатку безпілотник намагався завдати удару на півдорозі в Олексієво-Дружківці, а згодом, коли жінка була майже біля волонтерського автомобіля, відбулася друга атака.

“І далі вже прямо перед нами метрів до 50, коли вже жінка майже підійшла до нас, її атакував дрон, влучив їй у ногу і, дякувати Богу, він не розірвався. Жінка отримала просто порізи від дрона, але якщо б він вибухнув, я думаю, вона б загинула на місці. Там повністю свідомий вчинок якогось оператора неадекватного, який бачив, що це жінка іде з валізою, і захотів її вбити“, — розповідає волонтер.

Для забезпечення безпеки пасажирів та власного життя Богдан Зуяков та інші волонтери використовують увесь доступний спектр захисту від безпілотників. До їхнього арсеналу входять:

• системи РЕБ (радіоелектронної боротьби);
• сіткомети;
• аналізатори для виявлення дронів;
• броньовані автомобілі.

Також існують чіткі протоколи безпеки. Якщо чутно звук дрона або стрілецьку зброю, яка намагається його збити, евакуаційна група негайно ховається та перечікує небезпеку. Головна задача команди — не потрапити під приціл безпілотника і залишитися непоміченими.

Читайте також:

Евакуація на Донеччині: скільки дітей залишається в області

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!