Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ситуація на східному фронті залишається складною. Аналітики DeepState фіксують зміни лінії бойового зіткнення поблизу декількох населених пунктів Донеччини, а Генеральний штаб ЗСУ повідомляє про високу інтенсивність бойових дій, зокрема на Покровському відтинку.

Детальніше про ситуацію на фронті — в матеріалі Бахмут IN.UA

Як змінився фронт на Донеччині

Аналітики проєкту DeepState оновили мапу бойових дій, зафіксувавши просування окупаційних військ на кількох ділянках. Згідно з останніми даними, ворог має успіхи поблизу таких населених пунктів:

• Удачне (Покровський район);
• Гришине (Покровський район);
• Привільне (Краматорський район).

Покровський напрямок: епіцентр боїв

За даними Генштабу ЗСУ, саме Покровський напрямок залишається найгарячішим в Донецькій області. З початку доби російські окупанти здійснили тут 23 спроби потіснити українських воїнів із займаних позицій. Водночас українські військові же відбили 18 атак.

Бойові зіткнення відбуваються в районах населених пунктів:

• Шахове;
• Новий Донбас;
• Покровськ;
• Світле;
• Котлине;
• Удачне;
• Молодецьке;
• Новопавлівка.

Також ворог намагається штурмувати у бік Іванівки, Ганнівки й Родинського.

Ситуація на інших напрямках

За даними Генерального штабу ЗСУ, активні бойові дії тривають і на інших відтинках фронту:

• Лиманський напрямок — українські військові відбивали 2 атаки росіян в районі Зарічного та у бік Дробишевого;
• Слов’янський напрямок — росіяни 3 рази намагалися просунутися у бік Закітного, Свято-Покровського та в районі Дронівки, дві атаки станом на зараз досі тривають;
• Костянтинівський напрямок — загарбники здійснили 3 наступальні дії поблизу населених пунктів Щербинівка та Плещіївка, одна атака ворога досі продовжується;
• Краматорський напрямок — на цьому відтинку фронту противник наступальних дій не проводив.

Читайте також:

Росіяни збирають військо біля Ступочок та Торецька: що відомо

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Евакуйований із Бахмута притулок для тварин “Лада”, який нині функціонує у Дніпропетровській області, опинився в зоні підвищеного акустичного впливу під час нічної атаки “шахедів” та ракет. Через це багато утриманців зіштовхнулися зі стресом, а дехто навіть “відкотився” в адаптації до тихого життя не в зоні бойових дій.

Детальніше про те, як притулок пережив нічну атаку, редакції Бахмут IN.UA розповіла Марина Шажко керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”.

Нічна атака на Дніпропетровщині: як її зустріла “Лада”

За словами Марини Шажко, притулок розташований на відкритій місцевості, через що звуки вибухів під час атак на Дніпро та область чутно особливо гучно. Прильотів саме по території не було і фізично тварини не постраждали, але сам акустичний удар став серйозним випробуванням для утриманців.

Загалом, собаки, які жили в умовах війни та були евакуйовані із зон бойових дій, досить активно реагують на гучні звуки, адже спрацьовує інстинкт виживання.

“У тварин-переселенців стрес найчастіше проявляється панікою, тремтінням, різкими спробами сховатися. Деякі стають лякливими до будь-якого різкого звуку, інші можуть реагувати захисною агресією від переляку. Вони можуть метатися по вольєру, не реагуючи на голос. Тому тварини можуть травмуватися об вольєри або битися один з іншим“, — зазначає керівниця притулку.

Як зізнається співрозмовниця, на ранок після атаки спостерігалися полярні реакції собак: частина відмовлялася виходити з будок та їсти, інші ж перебували у стані гіперактивності та метушливості.

Найгіршим наслідком подібних ночей Марина Шажко називає “відкат” в адаптації. Тварини, які почали звикати до тиші, знову повертаються у стан постійного очікування небезпеки.

Серед фізичних проявів стресу фіксують:

• спроби гризти власні лапи чи хвіст;
• біг по колу;
• загострення проблем зі шлунком;
• серцеві розлади.

“У такі моменти їхня нервова система ніби знову повертається у стан небезпеки, і адаптацію доводиться підтримувати заново, крок за кроком“, — пояснює керівниця притулку.

Методи заспокоєння та робота персоналу

Для стабілізації стану тварин застосовують медикаментозну терапію (заспокійливі, серцеві препарати, ліки для шлунка) та поведінкову корекцію — тиха розмова та присутність людини поруч. Вночі з тваринами перебував охоронець, який заспокоював найбільш наляканих. Вдень до роботи долучаються три волонтерки. Попри обмежений людський ресурс, працівники намагаються приділити увагу кожному підопічному.

“Після сильного стресу ми насамперед даємо тваринкам спокій і можливість сховатися в будочках, якщо вони цього потребують. На жаль, у нинішніх умовах забезпечити повну тишу дуже складно, тому відновлення дається їм важче й повільніше. Нікого не змушуємо до контакту — просто тихо говоримо, сідаємо поруч, щоб вони відчували нашу присутність“, — каже керівниця “Лади”.

Нагальні потреби притулку

Заклад потребує допомоги небайдужих для відновлення здоров’я тварин. Наразі у списку найнеобхіднішого:

• вологий корм (паштети) — критично необхідний для старих та хворих собак, а також тих, хто відмовляється від сухого корму через стрес;
• ліки — потрібен широкий спектр препаратів (заспокійливі, для підтримки серця та шлунково-кишкового тракту).

Як допомогти

Отримати повний перелік необхідних медикаментів можна, зв’язавшись із керівництвом притулку телефоном: +380 (95) 199 9539. Відправка допомоги можлива через “Нову пошту” (доставлення сплачує притулок коштом балів гуманітарної програми).

Читайте також:

“145 собак вивезли за один день”: як бахмутський притулок для тварин “Лада” евакуював тварин під обстрілами

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!