Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Для покриття фінансових втрат громадянам, які втратили житло на тимчасово непідконтрольних територіях, Україні знадобиться сума, співставна з двома річними державними бюджетами. Наразі офіційна статистика фіксує 878 тисяч таких осіб, а виплата 2 мільйонів гривень кожній родині є надзвичайно великим навантаженням для економіки. Ситуацію ускладнює той факт, що значна частина переселенців досі не має оформлених правовстановлюючих документів на своє майно.

Про це повідомляє кореспондентка Бахмут IN.UA з посиланням на слова Наталії Козловської, заступниці Міністра розвитку громад та територій України, під час форуму “Розбудова систем задля досягнення довгострокової підтримки ВПО”.

Компенсація житла переселенцям з ТОТ

Спираючись на дані Міністерства юстиції, Державної служби статистики та громадської організації “Поверни своє”, які озвучили спікери на форумі, урядовці розрахували орієнтовну кількість громадян, які залишили майно на ТОТ. Цифра становить 878 тисяч осіб.

Заступниця міністра розвитку громад та територій України Наталія Козловська наголошує на складності фінансування таких виплат, адже для повної компенскції необхідна сума в два річних бюджети України:

“Для того, щоб нам компенсувати всім, хто залишив майно на окупованій території, нам необхідно в два річних бюджета. Є цифра з кількістю людей, не в квадратних метрах. Я її не буду називати. Просто цифра страшна“.

Зазначимо, що державний бюджет України на 2025 рік мав загальний обсяг видатків у майже 3,6 трильйони гривень, а у 2026 році — 4 трильйони 824,1 мільярдів гривень.

Наталя Козловська додає, що виділення 2 мільйонів гривень на особу є значним фінансовим викликом, тому держава відмовляється від ситуативних рішень на користь планових та прозорих проєктів. Це дозволяє залучати кошти міжнародних партнерів. За її словами, програми відновлення вже підтримуються Світовим банком та Банком розвитку Ради Європи. Наступний транш від Світового банку буде підкріплений гарантіями Євросоюзу, що є підтвердженням дієвості створеного в Україні продукту компенсацій.

Проблеми з документами та державними реєстрами

Зазначена кількість у 878 тисяч осіб не є остаточною. Реальна цифра тих, хто користувався і мав житло на ТОТ, значно більша, оскільки Державний реєстр речових прав містить інформацію не про всі об’єкти нерухомості.

Під час спроб отримати компенсацію переселенці стикаються з конкретними перепонами:

• частина житлових об’єктів залишається неприватизованою;
• інформація про право власності не внесена до Державного реєстру речових прав.

Як каже Наталя Козловська, наявність оформлених прав є базовою вимогою для отримання будь-якої допомоги. Наприклад, органи місцевого самоврядування у містах, таких як Київ чи Тернопіль, вимагають підтвердження прав власності навіть для надання допомоги на оренду житла.

Через виявлені прогалини у документах переселенців Міністерство розвитку громад та територій планує ініціювати масштабний проєкт з інформування населення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: що заважає переселенцям придбати житло

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Третій армійський корпус атакував логістику рф на ТОТ. Під час операції з ураження армійських маршрутів на Донеччині та Луганщині українські безпілотники залетіли безпосередньо у Донецьк, де вони зафіксували панораму міста та стадіон “Донбас Арена”

Про це розповіли в Третьому армійському корпусі.

Українські дрони в Донецьку

У середу, 3 червня, пресслужба Третього армійського корпусу оприлюднила відеоматеріали роботи безпілотників. На кадрах зафіксовано удари по логістичних маршрутах російської армії у двох регіонах. Крім цього, дрони зняли панораму непідконтрольного Донецька та стадіон “Донбас Арена”. На стінах спортивної споруди досі залишаються зображення гравців футбольного клубу “Шахтар”.

Зазначимо, що стадіон відкрили у 2009 році, він вважався одним із найсучасніших у Європі. До 2014 року споруда була домашньою ареною для тренувань та виступів футболістів “Шахтаря”. Також стадіон приймав матчі чемпіонату Європи 2012 року. Після 2014 року та втрати контролю над містом проведення матчів на арені припинилося. Відтоді футбольний клуб “Шахтар” змушений проводити домашні ігри в інших українських населених пунктах, зокрема у Києві та Львові.

Удари по тилових маршрутах рф на ТОТ

У відео, яке опублікували військові, також можна побачити те, як проходить ураження тилових логістичних маршрутів російських військових. На кадрах видно знищення окремих вантажівок з військовою символікою російської армії.

Останнім часом українські оператори дронів наростили кількість атак по глибокому тилу російських військових на тимчасово непідконтрольних територіях. Зокрема, нещодавно пілоти 1-го корпусу Національної гвардії України “Азов” здійснили ураження на наступних ділянках:

• автошляху Маріуполь-Таганрог;
• автошляху Маріуполь-Волноваха.

Окрім цього, 30 травня 2026 року українські військові опублікували нові відеоматеріали, які демонструють актуальний стан тимчасово непідконтрольного Бахмута. Це перше за кілька місяців відео з міста, яке вдалося зафіксувати за допомогою оптоволокнового дрона “Пташка”.

Читайте також:

Росіяни просунулися біля Привілля у бік Краматорська — DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!