Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Плануючи поїздку за межі України, громадяни часто стикаються з питанням щодо необхідності оформлення страхового поліса.

Редакція видання Бахмут IN.UA”пояснює, у яких випадках медичний поліс та “Зелена картка” є обов’язковими, що вони покривають та як швидко оформити необхідні документи у 2026 році.

Кому потрібна туристична страховка, а кому — ні

Чи обов’язково купувати страховий поліс, напряму залежить від мети вашої поїздки. Українці, які виїжджають за кордон для отримання тимчасового захисту, звільняються від цієї вимоги. Наприклад, у Польщі статус PESEL автоматично надає біженцям доступ до безкоштовної медицини.

Натомість для туристів та людей, які їдуть у приватних справах, медичне страхування та захист від нещасних випадків є обов’язковими за законом. Якщо ви купуєте готовий тур, про документи дбає туроператор. Якщо подорожуєте самостійно — це повністю ваша відповідальність.

Прикордонники залишають за собою право перевірити наявність поліса, і його відсутність може стати реальною причиною для відмови у в’їзді. До того ж лікування за кордоном коштує надзвичайно дорого. Страховка — це гарантія того, що звичайна травма чи раптова хвороба не обернуться для вас колосальними боргами.

“Зелена картка”: обов’язковий документ для водіїв

Якщо ви вирушаєте за кордон на власному автомобілі, без “Зеленої картки” не обійтися. Це міжнародний аналог української “автоцивілки”, який діє на території країн-учасниць системи.

Без цього сертифіката митники просто не пропустять авто через кордон. Головне завдання “Зеленої картки” — гарантувати відшкодування збитків (пошкодженого майна або шкоди здоров’ю та життю), завданих третім особам, якщо ви станете винуватцем ДТП.

Варто пам’ятати, що наявність і дійсність страховки може перевірити й місцева поліція вже всередині іншої країни. За їзду без документа водію загрожують величезні штрафи та навіть заборона на подальший в’їзд.

Як оформити поліс та від чого залежить його ціна

У 2026 році процес отримання страховки максимально автоматизований. Самостійні мандрівники можуть легко купити електронний поліс онлайн на сайті обраної компанії. Такий цифровий документ має однакову юридичну силу з паперовим оригіналом. Для оформлення знадобляться лише дані чинного закордонного паспорта та деталі поїздки (країна, мета, точні дати).

Базовий страховий пакет можна розширити під власні потреби. Він може включати не лише медицину, а й компенсацію за втрачений багаж, відновлення документів чи оплату послуг юриста.

Вартість страхування формується індивідуально та залежить від низки факторів:

• вік мандрівника (стандартні тарифи розраховані на людей працездатного віку, тоді як поліси для дітей та літніх людей коштують дорожче);
• наявність франшизи (договір без франшизи завжди обійдеться дорожче);
• обсяг послуг (що ширше покриття передбачає контракт, то вищою є його ціна);
• країна призначення (подорожі до екзотичних країн вимагають специфічного і дорожчого покриття ризиків);
• термін дії (вартість зростає пропорційно до кількості днів перебування за кордоном).

Читайте також:

Вступ до магістратури та аспірантури 2026: календар іспитів та структура тестів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

20 березня українські водії отримали можливість повертати частину коштів, витрачених на заправку автомобілів.

Редакція видання Бахмут IN.UA розповідає, як працює механізм компенсації та що потрібно зробити для економії.

Скільки можна заощадити: розміри компенсації та ліміти

Розмір фінансового повернення напряму залежить від типу пального, що дозволяє водіям заощадити від 2 до 11 гривень на кожному придбаному літрі. Держава встановила такі ставки кешбеку:

• 15% повертається за дизельне пальне;
• 10% — за бензин;
• 5% — за автомобільний газ.

Максимальна сума “паливного” кешбеку на одну людину становить 1000 гривень на місяць. Варто враховувати, що ця сума входить до загального ліміту програми “Національний кешбек”, який дорівнює 3000 гривень на місяць.

Зазначимо, що нова урядова ініціатива має тимчасовий характер і діятиме до 1 травня 2026 року.

Як підключити послугу та правильно оплачувати

Якщо ви вже є активним користувачем “Національного кешбеку”, додаткових дій не потрібно. Достатньо просто розраховуватися на заправці тією банківською карткою, яка прив’язана до програми.

Тим, хто ще не користувався послугою, потрібно виконати кілька простих кроків:

• відкрити спеціальну картку для виплат в одному з банків-партнерів;
• надати банку офіційний дозвіл на передачу інформації про ваші транзакції;
• зайти у мобільний застосунок “Дія”, обрати розділ “Сервіси”, знайти “Національний кешбек” і вказати новостворену картку для зарахування коштів.

Важливий нюанс: кешбек нараховується виключно за умови безготівкової оплати банківською карткою безпосередньо на касі АЗС. Якщо ви купуєте пальне онлайн, поповнюючи так званий “паливний гаманець” у мобільних додатках заправок, державна компенсація не нарахується.

Коли надійдуть гроші та на що їх можна витратити

Усі накопичені суми відображатимуться в застосунку “Дія”. Гроші не надходять миттєво — держава зараховує їх на картку до кінця наступного місяця після здійснення покупки. Наприклад, кешбек за всі березневі заправки надійде на ваш рахунок до кінця квітня.

Кошти можна витрачати на:

• оплату житлово-комунальних послуг;
• придбання медикаментів;
• купівлю товарів виключно українського виробництва;
• придбання книг;
• оплату поштових послуг;
• фінансову підтримку Збройних сил України (донати).

Які автозаправні комплекси беруть участь у програмі

До державної ініціативи вже долучилися найбільші паливні мережі країни. Наразі кешбек можна отримати, заправляючись на таких АЗС:

• Ukrnafta;
• WOG;
• Okko;
• UPG;
• БРСМ;
• Socar;
• KLO;
• Amic;
• Parallel.

Із повним та актуальним переліком усіх АЗС-партнерів можна ознайомитися на офіційному сайті програми “Національний кешбек”.

Читайте також:

Як додати картку національний кешбек: гід

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!