Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До війни в Народному домі Бахмута працювала студія сучасної хореографії Art Life, де займалися понад 150 дітей. Роботу студії вдалося відновити, але за кордоном — у Болгарії, куди виїхала її керівниця Юлія Точена. Зараз у студії займаються понад 100 дітей, які евакуювалися з Бахмута та інших міст України. У червні 2026 року юні танцюристки підкорили сцену в Болгарії — зайняли 6 перших місць і виграли Гран-прі конкурсу Super Talent 2026.

Про відновлення роботи в Болгарії, переможну участь у конкурсі і плани на майбутнє редакції Бахмут IN.UA розповіла хореографка, керівниця студії Art Life Юлія Точена.

Про відновлення роботи в Болгарії

Юлія Точена — хореографка з Бахмута, у рідному місті вона мала студію сучасної хореографії Art Life, яка працювала в Народному домі. До війни колектив студії налічував 150 юних танцюристів і танцюристок. Після початку повномасштабної війни Юлія Точена евакуювалась до Болгарії. Тут вона змогла відновити роботу студії і зараз навчає танцям дітей з Бахмута та різних міст України, які виїхали до Болгарії через війну.

Заняття з дітьми пані Юлія відновила з 2023 року. Спочатку дітей приймали за підтримки ЮНІСЕФ та фонду “Добро”, а зараз студія працює на приватній основі.

“Наразі в мене займаються десь 110 дітей, я майже досягла тієї цифри, яка була в Бахмуті. У Болгарії я почала працювати в межах проєкту підтримки українських дітей від ЮНІСЕФ та благодійного фонду “Добро”. Був створений осередок, де були представлені різні фізичні секції. І танцювальні, і дитячий садочок, і малювання, і багато різних занять. Дітей було дуже багато. Коли ми зробили рекламу і оголосили набір, то в мене відразу було 150 вихованців. Заняття для них були безоплатні”, — розповіла Юлія Точена.

За словами хореографки, заняття творчістю дуже допомагають дітям відновитися після пережитого. Вони не лише швидше адаптовуються до нових умов, а й заново здобувають впевненість у собі і покращують свій моральний стан.

“Спочатку вони всі приходили на заняття дуже невпевнені, і це відчувалося. Вони одягали широкі штани і футболки, були дуже закриті, старалися закривати волоссям обличчя, очі були постійно опущені. Тому було дуже важко зробити їх розкутішими, вчити заново радіти життю. Я постійно їм говорила: “Ви гарні, ви неймовірно талановиті”, постійно їм це повторювала, бо вони були дуже зажаті. Але всі діти дуже хотіли розвиватися, ніхто не опускав руки і ми всі йшли вперед. Тому наші заняття танцями в купі з постійною підтримкою допомогло дітям прийняти себе, відчути себе вільними і впевненими. Як на мене, це діє наче якась психологічна таблетка”, — розповіла Юлія Точена.

Танцівниці з Бахмута виграли на змаганнях у Болгарії

6-7 червня 2026 року в місті Бургас відбувся конкурс Super Talent 2026, участь у якому взяли танцівниці студії Art Life. Цей конкурс зібрав колективи з різних куточків Болгарії. Бахмутська студія взяла участь, оскільки теж базується в цій країні.

Загалом колектив представив шість номерів у різних вікових категоріях: виступали молодша, середня та старша групи. Всі номери, представлені студією Art Life зайняли перші місця. Також колектив здобув Гран-прі за високий рівень підготовки та цікаві постановки.

За словами керівниці колективу, конкуренція була високою. Через велику кількість учасників, яких було 126, конкурс проводили протягом двох днів, загалом учасники представили понад 300 номерів. Оцінювало їх міжнародне журі, у складі яких були представники різних країн.

“Був високий рівень конкуренції і бальне оцінювання. Тобто журі виставляє бали, і якщо не набирається певний поріг, то учаснику не дається жодне місце. Були номери, які взагалі нічого не зайняли. Те, що ми зайняли перші місця, я б не назвала несподіванкою, оскільки ми добре готувалися, але для дітей це, звісно, було приємним сюрпризом. Це дуже важлива перемога, яка є великою нагородою дітям за їхню роботу”, — зауважила керівниця студії.

Готувалися до конкурсу протягом року, але серед учасниць були й ті, хто вперше вийшов на сцену.

“На цьому фестивалі я представила зовсім нову групу, тобто діти тільки почали працювати в цьому році. Є нові діти і в старшій групі. Наприклад, є п’ятеро дівчат, які приїхали і почали з нами займатися десь два місяці тому. Вони все наздогнали і виступали разом з більш досвідченими дівчатами на сцені”, — розповіла Юлія Точена.

Про плани на майбутнє

2 липня вихованиці студії Art Life братимуть участь у VILNI Fest, який організовують українці у Варні. Зараз юні танцюристки готуються до змагань.

Також є заплановані змагання на осінь 2026 року.

Читайте також:

• У Києві проведуть фестиваль, присвячений культурі Бахмута: як відвідати
• “Роботи надсилали навіть з-за кордону”: виставка з малюнками бахмутян мандрує Україною
• Юлія Левченко з Бахмута виграла “золото” на етапі Континентального туру в Фінляндії

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд схвалив нову Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року. Головна мета документа полягає у створені комплексної системи підтримки ВПО на всіх етапах: від виїзду з небезпечних територій до повної адаптації на новому місці або ж безпечного повернення додому.

Детальніше про її основні положення Стратегії підтримки ВПО до 2030 року — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Стратегія держполітики для ВПО до 2030 року

Уряд схвалив першу Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року.

Стратегія щодо ВПО розподілена на 4 стратегічні цілі, а саме:

• забезпечення цілісної та скоординованої системи державної політики щодо внутрішнього переміщення;
• координована евакуація населення та виїзд з тимчасово окупованих територій з урахуванням потреб людей;
• сприяння адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб у приймаючі громади через посилення самостійності, підтримку громад і адресну підтримку;
• створення умов для добровільного, безпечного та стійкого повернення внутрішньо переміщених осіб та їх реінтеграції у тісному зв’язку з відновленням територій.

Зазначимо, раніше в Україні діяли лише фрагментарі елементи вирішення конкретних проблем ВПО, тоді як комплексної політики щодо переселенців не було.

1 стратегічна ціль політики для ВПО

Держава відмовляється від тимчасових і фрагментованих рішень на користь комплексної системи супроводу людини на всіх етапах переміщення.

Замість розрізнених інструментів допомоги впроваджується концепція “Шляху внутрішньо переміщеної особи“, яка передбачає створення окремої цифрової платформи підтримки для обміну даними між різними державними реєстрами. Вона дозволить державі бачити реальні потреби людей ще на ранніх етапах, приймати управлінські рішення на основі об’єктивних показників та уникати неефективного використання ресурсів.

Нова стратегія передбачає також наступні зміни:

• спільну координацію дій усіх рівнів влади та міжнародних організацій через єдину платформу;
• оновлення законодавства для усунення юридичних суперечностей та прогалин;
• запуск електронної системи для швидкого обміну даними між соціальними службами;
• розробку місцевих програм допомоги виключно на основі реальних цифр та оцінки потреб;
• системний збір скарг і пропозицій від людей для швидкого коригування державних послуг;
• обов’язкове залучення профільних рад та самих переселенців до ухвалення рішень.

2 стратегічна ціль політики для ВПО

Стратегія перебачає також зміну підходу до евакуації, перетворюючи її на чіткий процес. Відтепер подальший маршрут та місце проживання людини визначатимуть індивідуально після комплексної оцінки її базових потреб у спеціальних транзитних центрах. Усі дані фіксуватимуть у єдиній електронній системі соціальної сфери, що дозволить рівномірно розподілити навантаження між приймаючими громадами.

Держава хоче, щоб евакуація людей із небезпечних територій відбувалася не хаотично, а за зрозумілими правилами та з урахуванням потреб кожної людини. Тобто має бути чітко визначено:

• хто і коли ухвалює рішення про евакуацію;
• хто відповідає за вивезення людей;
• як мешканців повідомлятимуть про необхідність виїзду;
• який транспорт надаватимуть, зокрема для літніх людей, людей з інвалідністю та лежачих хворих;
• де люди зможуть зупинитися одразу після виїзду;
• яку медичну, соціальну чи психологічну допомогу вони отримають.

3 стратегічна ціль політики для ВПО

Окремий блок стратегії присвячений адаптації ВПО в безпечних регіонах України. Замість тимчасових виплат держава в ухваленому документі робить акцент на повній інтеграції переселенців та їхній фінансовій самостійності через працевлаштування. Крім того згадується, що приймаючі громади отримуватимуть додаткові кошти з бюджету, щоб забезпечити людей соціальним житлом, робочими місцями та розвивати місцеву інфраструктуру.

Також для кожної людини формуватимуть індивідуальний план підтримки на основі її реальних потреб, включаючи медичні послуги, психологічну допомогу чи влаштування дітей у садочки. Водночас найбільш вразливі категорії переселенців, які не можуть забезпечити себе самостійно, продовжать отримувати стабільну адресну допомогу.

Для забезпечення довгострокової інтеграції в межах стратегії щодо ВПО передбачені такі кроки:

• системне врахування інтересів переміщених осіб у стратегічному та бюджетному плануванні місцевої влади;
• перехід від місць тимчасового проживання до сталих житлових рішень, зокрема через впровадження соціальної оренди та програм доступного кредитування;
• забезпечення доступу до місцевих ринків праці, професійного навчання та підтвердження кваліфікацій для подолання економічної залежності;
• надання якісної психосоціальної підтримки на рівні громад;
• забезпечення всебічного розвитку дітей та молоді у приймаючих громадах.

4 стратегічна ціль політики для ВПО

В документі також передбачаються пункти щодо повернення до покинутого місця проживання, як одного із можливих сценаріїв для переселенців. За положеннями стратегії, повернення переселенців до покинутого місця проживання залишається виключно добровільним вибором, який держава стимулюватиме лише за наявності безпеки, відбудованого житла та робочих місць.

Щоб люди могли ухвалювати зважені рішення, для них працюватимуть єдині канали інформування про реальний стан інфраструктури. Крім того, програми підтримки тих, хто вирішив повернутися, тісно пов’яжуть із загальними планами відбудови територій та розмінуванням.

Для забезпечення положень цілі розробляються наступні механізми:

• пошук та ухвалення критеріїв визначення населеного пункту як безпечного для повернення;
• надання достовірної інформації про стан безпеки, відновлення інфраструктури, доступність житла та медичних послуг через єдині державні канали;
• регулярне інформування про ризики повернення на території ведення активних бойових дій або тимчасово непідконтрольні території;
• створення програм сприяння реінтеграції, які безпосередньо пов’язані із загальними планами відновлення територій.

Результати, моніторинг та джерела фінансування

Головним результатом Стратегії є створення умов для своєчасної евакуації, забезпечення першочергових потреб, повноцінної адаптації в нових громадах та надання можливості безпечно повернутися додому.

Відповідальним за формування, координацію політики та моніторинг виконання Стратегії визначено Міністерство соціальної політики України. Для узгодження дій при міністерстві функціонуватиме спільна координуюча платформа із залученням інших відомств, місцевого самоврядування та міжнародних організацій.

Заходи з реалізації розраховані на період до 2030 року. Фінансування програми здійснюватиметься за рахунок кількох джерел:

• кошти державного бюджету України;
• фінансування з місцевих бюджетів;
• фінансова та технічна допомога від міжнародних організацій та іноземних партнерів;
• інші джерела, які не заборонені законодавством.

Розподіл фінансових ресурсів базуватиметься на принципі збалансованості, забезпечуючи рівномірне покриття як нагальних гуманітарних потреб, так і довгострокових завдань із відновлення.

Читайте також:

Радам ВПО розширили повноваження: громадські організації застерігають від ризиків цього рішення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!