Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У жовтні 2026 року Світлодарська громада провела лише одну закупівлю. Це найменша кількість від початку року.

Що придбали для громади — у матеріалі Бахмут IN.UA.

Управління ЖКГ Світлодарської МВА: закупівлі у жовтні 2026 року

Протягом жовтня 2026 року Управління житлово-комунального господарства Світлодарської міської військової адміністрації провело одну успішну закупівлю на загальну суму 3 760 гривень.

• 3 760 гривень витратили на послуги з адміністрування (обслуговування) програмного забезпечення. У цю вартість увійшли послуги з реєстрації замовника як користувача в системі програмного продукту «АІС «Місцеві бюджети рівня розпорядника бюджетних коштів», а також подальша технічна підтримка цього продукту.

Загалом витрати Світлодарської громади через систему публічних закупівель за жовтень 2026 року склали 3 760 гривень, обмежившись виключно оплатою доступу та підтримки фінансового програмного забезпечення.

Читайте також:

Що купували Управління Бахмутської міськради у жовтні: аналізуємо закупівлі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупаційна влада Маріуполя знесла сім багатоповерхівок на проспекті Металургів. Ці будинки мали значні пошкодження, тому окупанти вирішили побудувати на їх місці нові. Людям, які мали квартири у зруйнованих будинках, обіцяли дати компенсаційне житло у новозведених багатоповерхівках. Але обіцянки не мають нічого спільного з реальністю. На місці знесених будинків будують житловий комплекс з квартирами на продаж, а людям, які втратили житло, нічого не пропонують.

Хто стоїть за будівництвом і що обіцяють маріупольцям, розповідає Бахмут IN.UA.

Росіяни знесли будинки на проспекті Металургів у Маріуполі

У 2023 році в окупованому Маріуполі росіяни знесли щонайменше сім багатоповерхівок на проспекті Металургів. Людям, які мали житло у знесених будинках, обіцяли дати компенсаційне житло.

На місці знесених будинків розгорнули будівництво. Та будують тут не компенсаційне житло, а комерційну нерухомість на продаж. Займається цим забудовник, який зареєстрований у “днр”.

“Ленінградський квартал”: що будують у Маріуполі

На проспекті Металургів у Маріуполі будують житловий комплекс “Ленінградський квартал”. Планується, що ЖК складатиметься з 15 будинків висотою від 12 до 15 поверхів. Там будуть одно-, дво- і трикімнатні квартири, в експлуатацію їх здаватимуть з повним внутрішнім оздобленням.

На сайті ЖК “Ленінградський квартал” вказано, що середня ціна квадратного метра складає 146 000 рублів (ред. за сьогоднішнім курсом близько 82 000 гривень). При цьому ціни за самі квартири не вказані, дізнатися їхню вартість можна лише замовивши консультацію.

Ціни на житло в ЖК “Ленінградський квартал” можна знайти на сайтах продажу нерухомості. Квартири продають ще до їхньої здачі. Зокрема, зараз є оголошення про продаж житла, який буде введено в експлуатацію в 2027-2028 роках. Найдешевша пропозиція, яка доступна до продажу — однокімнатна квартира площею 36 м². Її вартість становить 7,1 мільйона рублів (ред. за сьогоднішнім курсом близько 3,9 мільйона гривень). Найдорожчі пропозиції — трикімнатні квартири площею 87 м², які мають здати у вересні 2027 року. Їхня вартість становить 10,6 мільйона рублів (ред. за сьогоднішнім курсом близько 5,8 мільйона гривень).

При цьому забудовник активно пропонує купівлю квартир в іпотеку. Для Маріуполя діє іпотечна програма під 2%, яка запроваджена для так званих “нових регіонів”, тобто окупованих територій України. Таким чином, пропонуючи вигідніші умови іпотеки, ніж в рф, окупанти стимулюють росіян купувати житло на ТОТ.

Хто будує будинки в окупованому Маріуполі

Забудовником ЖК “Ленінградський квартал” є ТОВ “Спеціалізований забудовник “Строительное управление-2007” (СЗ СУ-2007). В єдиній інформаційній системі житлового будівництва рф вказано, що ця компанія офіційно зареєстрована в Маріуполі за адресою: проспект Металургів, 87А. Свою діяльність вона провадить у так званій “днр”. В описі вказано, що забудовник здав дев’ять будинків. Ще шість перебувають на стадії будівництва, а один будинок будується з затримкою. Всі завершені об’єкти і будинки на стадії будівництва — це ЖК “Ленінградський квартал”.

Примітно, що СЗ СУ-2007 не є окремою компанією з “днр”. Це дочірнє підприємство російського ТОВ “Строительное управление-2007” (СУ-2007), яке зареєстроване у Краснодарі. Генеральним директором двох компаній вказаний Сергій Переходов.

ТОВ “СУ-2007” почало діяльність у березні 2008 року. Натомість “СЗ СУ-2007” створена у червні 2023 року для провадження діяльності на окупованій Донеччині.

Сьогодні “СЗ СУ-2007” визнано лідером за обсягом введення житла у 2025 році в “днр”.

Реакція маріупольців на будівництво “Ленінградського кварталу”

Людям, які мали житло у знесених будинках на проспекті Металургів, обіцяли надати компенсаційне житло. Спочатку окупаційна влада обіцяла розгорнути будівництво компенсаційного житла на місці знесених багатоповерхівок. Коли стало відомо про будівництво житла на продаж, маріупольцям обіцяли виділити в цих будинках 10% компенсаційних квартир. Але всі ці слова так і лишилися обіцянками.

Ошукані люди записали вже не одне звернення до путіна. Вони просять його повпливати на ситуацію та вирішити житлове питання. Відповіді на ці звернення люди так і не отримали.

Замість компенсації за втрачені домівки маріупольці отримали обіцянки, які окупанти так і не виконали. А на місці знесених багатоповерхівок виріс комерційний проєкт росіян.

Читайте також:

• У Харцизьку замість танцювальної зали відкриють філіал російського університету: навіщо і для кого
• Хто на окупованій Донеччині ухвалює рішення щодо компенсацій: перелік імен і посад
• Окупанти пропонують іпотеку для заселення Бахмута, Соледара та Часового Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!