Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Центр укріплення сім’ї благодійної організації “СОС Дитячі Містечка Україна” у Львові у 2026 році перейшов на нову модель роботи, зокрема з ВПО. Вона передбачає не разову гуманітарну допомогу, а тривалий і комплексний супровід родин, які опинилися у складних життєвих обставинах. Наприклад, тут жінки можуть отримати тимчасовий притулок, а для дітей є безплатні заняття з психологом або логопедом.

Про ключові зміни, напрямки підтримки та умови отримання послуг редакції Бахмут IN.UA розповіла Ірина Змисна, менеджерка у соціальній сфері по Львівській області БФ “СОС Дитячі Містечка Україна”.

Допомога ВПО у Львові

У 2026 році Центр укріплення сім’ї Міжнародної благодійної організації “СОС Дитячі Містечка Україна” у Львові розпочав перехід на нову модель роботи. За словами Ірини Змисної, раніше робота Центру була зосереджена переважно на екстреній гуманітарній допомозі — видачі продуктів харчування, засобів гігієни та інших базових речей. Натомість нині основний акцент зроблено на відновленні родин і їхньому сталому розвитку через комплексний соціальний супровід.

Отримати допомогу у Львові можуть:

• внутрішньо переміщені особи (ВПО);
• сім’ї у складних життєвих обставинах (СЖО), що мешкають у місцях тимчасового проживання (МТП), модульних містечках чи прихистках;
• біологічні сім’ї під ризиком втрати батьківського потенціалу;
• прийомні батьки та батьки-вихователі;
• жінки з новонародженими дітьми, які опинилися у кризовій ситуації.

Діяльність Центру охоплює Львівську міську територіальну громаду, місто Дубляни та інші громади Львівської області. Родини можуть потрапити до програми підтримки як самостійно, так і через перенаправлення від державних установ або громадських організацій.

Основні види підтримки та послуги Центру

Робота з родинами організована за моделлю “кейс-менеджменту”, що передбачає тривалий та індивідуальний супровід. Серед ключових програм:

• соціальна квартира — надання тимчасового притулку та комплексного супроводу жінкам на пізніх термінах вагітності або з немовлятами для підготовки до самостійного проживання;
• літня школа — формат підвищення кваліфікації для прийомних батьків, поєднаний зі змістовним дозвіллям для дітей.
• інтеграційні заходи — етномайстерки, краєзнавчі екскурсії та спільні святкування для налагодження зв’язків між ВПО та місцевими громадами.

Крім того, спеціалісти центру ведуть активну роботу і з дітьми. Зокрема, в Центрі постійно працюють психолог, соціальний педагог та логопед.

За словами Ірини Змисної, всі заняття з дітьми відбуваються за індивідуальним планом, розробленим після роботи фахівця із соціальної підтримки. Далі відбувається розробка графіку, до якого за необхідності залучаються спеціалісти.

Формат занять різниться залежно від потреб та особливостей розвитку кожної конкретної дитини: вони можуть бути як індивідуальними, так і груповими.

Як отримати допомогу

Центр укріплення сім’ї розташований за адресою вулиця Зелена, 115Ж. Записатися на консультацію або отримати допомогу можна кількома способами: через офіційну сторінку “СОС Дитячі Містечка Україна” у Facebook; за допомогою Telegram-каналу організації або за номером телефону +380 (95) 790 1382 або +380 (95) 790 1398, а також через загальну веб-сторінку організації “Дитячі містечка”.

Які пільги мають дружини учасників бойових дій в Україні 2026

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В межах державної політики підтримки переселенців в Україні розпочато всеохопний аудит об’єктів нерухомості, які можна адаптувати під житло.

Про це розповів Павло Фролов, народний депутат України та голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

В Україні проходить інвентаризація нерухомості для ВПО

За словами Павла Фролова, Фонд державного майна України та місцеві громади передали 11,5 тисяч об’єктів для обстеження, значна частина з яких має бути переобладнане під тимчасове або постійне житло для переселенців. Все це буде зроблене за “рахунок субвенції у держбюджеті у розмірі 1,5 мільярда гривень”

Наступним кроком в реалізації вказаної ініціативи має бути створенням Реєстру житла для ВПО зі зручною інтерактивною картою пошуку придатного для проживання житла.

“Наша мета — перетворити порожні будівлі на домівки для тих, хто через війну втратив житло. Також важливою є передача вільних земельних ділянок під нове будівництво для залучення інвестицій від наших партнерів“, — вказує Павло Фролов.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО з ТОТ: стала відома дата початку фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!