Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Із початком нового навчального року українські студенти отримуватимуть підвищені державні стипендії.

Про відповідні зміни повідомила Ірина Борзова, голова підкомітету з питань державної молодіжної політики парламентського Комітету з питань молоді та спорту.

Нові розміри академічних виплат

Для здобувачів вищої освіти в університетах суми стипендій зростуть до таких показників:

• мінімальна академічна: 4 000 гривень;
• підвищена академічна: 5 820 гривень;
• підвищена галузева: 7 420 гривень;
• президентська (для найкращих студентів): 20 000 гривень.

Збільшення виплат торкнеться і студентів закладів фахової передвищої освіти (коледжів):

• мінімальна стипендія: 3 020 гривень;
• підвищена стипендія: 4 394 гривні.

Пільги для молоді з окупованих та прифронтових територій

Абітурієнти, які до 1 жовтня 2025 року проживали на тимчасово окупованих територіях, а також молодь із прифронтових зон, мають право на спрощену процедуру вступу. Вони можуть стати студентами через спеціальні освітні центри без складання НМТ — лише за результатами співбесіди або внутрішніх іспитів.

Додатково для цієї категорії вступників передбачено:

• виділення окремої квоти на бюджетні місця;
• сприяння в оформленні документів українського зразка;
• надання психологічного супроводу;
• пільгові умови проживання в студентських гуртожитках;
• одноразову фінансову допомогу від міжнародних партнерів (ООН та ЮНІСЕФ) у розмірі 50 000 гривень.

Державні гранти на навчання

Для вступників, які навчатимуться за контрактом і мають високі бали НМТ, працює програма державного співфінансування.

• за умови отримання 150 балів із двох предметів розмір гранту стартує від 17 000 гривень;
• за умови отримання 170 балів із двох предметів сума гранту складатиме від 25 000 гривень.

Окрім цього, для стимулювання навчання у прифронтових областях діє спеціальне правило: якщо абітурієнт вступає до університету в такому регіоні, базова сума гранту автоматично збільшується на 50%.

Читайте також:

Вступна кампанія до аспірантури: оновлений графік та етапи відбору

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У деяких українських громадах через російські удари повністю знищена інфраструктура стаціонарних автозаправних станцій. Для забезпечення населення пальним розробляється законний механізм використання пересувних заправних комплексів.

Про це повідомила Ольга Василевська-Смаглюк, народна депутатка України.

Мобільні АЗС для громад

За її словами, йдеться насамперед про прифронтові території Сумської та Чернігівської областей, де російські удари в деяких громадах спричинили руйнування 100% АЗС. Оператори паливного ринку відмовляються відновлювати ці об’єкти, оскільки стаціонарні точки продажу залишаються цілями для російських атак. Через постійні удари на заправних станціях гинуть люди, тому питання переходу на новий формат роботи стосується насамперед безпеки.

Вона додає, що прямо зараз Міністерство фінансів спільно з Державною податковою службою, органами місцевого самоврядування та представниками паливного бізнесу напрацьовують новий законопроєкт, який передбачає запровадження легального механізму роботи пересувних заправних комплексів в Україні. Зміни дозволять законно використовувати мобільні АЗС у тих громадах, де стаціонарні заправки знищені або їхнє функціонування становить небезпеку для працівників і клієнтів. Ініціатива має на меті забезпечити населення пальним без необхідності постійного відновлення зруйнованої нерухомої інфраструктури.

Наразі триває збір останніх пропозицій від учасників процесу. Очікується, що протягом найближчого тижня фінальний варіант документа буде підготовлено та передано на розгляд до парламенту. Новий механізм створить контрольовані умови для продажу пального з мобільних установок.

Зазначимо, що масовані російські атаки на паливну інфраструктуру також відбуваються й на Донеччині. Зокрема, за словами Богдана Зуякова, волонтера, росіяни цілеспрямовано завдають ударів по автозаправних станціях на Донеччині, через що половина АЗС вже закрита. Через це волонтери змушені максимально скорочувати час перебування на заправках.

Читайте також:

Як отримати виплату “Зимової підтримки-2025”, якщо гроші не надійшли

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!