Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Повномасштабна війна призвела до трагічної втрати годувальників у багатьох українських родинах. Для підтримки таких сімей держава передбачає спеціальні пенсійні виплати.

Які існують види допомоги, який розмір виплат у 2026 році та як правильно оформити документи — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Програми пенсійних виплат та право на їх отримання

На сьогодні в Україні діють три основні програми пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника. Громадяни можуть оформити стандартні виплати, пенсії для родин загиблих військовослужбовців, а також виплати для родичів осіб, які зникли безвісти. Важливо, що родини зниклих безвісти отримують право на пенсію через місяць після внесення поліцією інформації про зникнення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Пенсія призначається непрацездатним членам родини, які перебували на утриманні годувальника. Обов’язковою умовою є наявність у померлого страхового стажу на день смерті. Винятком є діти — їм виплати призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні. До того ж усиновлені діти мають однакові права з рідними.

Згідно з законодавством, непрацездатними членами сім’ї вважаються:

• чоловік або дружина, батько чи мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку;
• діти до 18 років, або старші, якщо вони отримали інвалідність до повноліття;
• чоловік або дружина, а за їх відсутності — один з батьків, брат, сестра, дідусь чи бабуся, які доглядають за дитиною померлого до восьми років, незалежно від їхнього віку і працездатності.

Батьки або дружина померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію у разі втрати джерела доходу.

Виплати родинам військовослужбовців та їх розмір у 2026 році

Право на пенсію за померлого військовослужбовця мають батьки та дружина чи чоловік, які досягли пенсійного віку. Для них не обов’язкова наявність страхового стажу або встановлення інвалідності. Також виплати отримують діти військового. Якщо захисник загинув під час виконання службових обов’язків, право на пенсію виникає не раніше, ніж за 5 років до досягнення віку, який дає право на пенсію за віком.

Розмір такої пенсії коливається від 30% до 70% від грошового забезпечення померлого. З 1 березня 2026 року Кабінет Міністрів України в рамках щорічної індексації суттєво підвищив мінімальні гарантовані виплати. Раніше мінімальна пенсія становила 7 800 гривень. Тепер для одного непрацездатного члена сім’ї ця сума складає 12 810 гривень на місяць. Якщо ж допомога призначається двом або більше членам родини (крім батьків, дружини та дітей), мінімальна сума становить 10 020 гривень для кожного.

У цивільних випадках розмір пенсії розраховується на основі стажу та заробітку померлого. На одну непрацездатну особу виділяється 50% від розрахованої пенсії за віком, на двох і більше — 100%, які розподіляються рівними частинами.

Процедура оформлення та необхідні документи

Звернутися за призначенням пенсії можна до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України, незалежно від місця прописки чи фактичного проживання. Альтернативний спосіб — подати електронну заяву через вебпортал ПФУ у розділі “Призначення пенсії”.

До заяви необхідно додати наступний пакет документів:

• документи про місце проживання;
• індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків або свідоцтво про соціальне страхування заявника та померлого;
• свідоцтво про народження або паспорт заявника;
• довідка про склад сім’ї померлого за наявності;
• копії документів, що засвідчують родинні стосунки;
• свідоцтво про смерть, рішення суду про визнання зниклим безвісти або оголошення померлим, чи витяг з ЄРДР;
• документи про вік померлого, якщо цих даних немає у свідоцтві про смерть;
• довідки з навчальних закладів про денну форму навчання дітей;
• довідка про те, що член родини не працює і доглядає за дитиною померлого до восьми років;
• документ про перебування членів сім’ї на утриманні;
• експертний висновок про зв’язок смерті з наслідками аварії на ЧАЕС, якщо це релевантно;
• документ від військової частини чи комісаріату про дату та причину смерті військовослужбовця;
• документи про стаж.

Читайте також:

Неврахований стаж: чому Пенсійний фонд не зараховує роки роботи та як добитися перерахунку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

За перше півріччя 2026 року в Донецькій області народилися 108 дітей. Всі вони з’явилися на світ у пологовому будинку Слов’янська, який був останнім закладом, де приймали пологи на Донеччині. До повномасштабної війни у стінах закладу за рік народилися понад 700 дітей.

Про це у відповідь на запит редакції Бахмут IN.UA повідомили відділі охорони здоров’я Слов’янської МВА.

Пологовий будинок Слов’янська: статистика народжуваності

За даними відділу охорони здоров’я Слов’янської МВА, за перше півріччя 2026 року в Донецькій області народилися 108 дітей. Всі вони з’явилися на світ в акушерському вiддiленнi КНП СМР “Micькa клiнiчна лiкарня м.Слов’янська”. Статистика народжуваності за статтю немовлят не ведеться.

До повномасштабної війни, у 2021 році, в пологовому будинку Слов’янська народилися 728 дiтей. У 2022 році був великий спад — 115 дітей. У наступні роки кількість немовлят збільшувалася. У 2023 році було 382 новонароджених, у 2024 році — 572 дітей, і у 2025 році — 503 дiтей.

Загалом через війну на Донеччині був сильний спад народжуваності. У 2021 році в регіоні народилися 6 797 дітей, тоді як у 2025 році — 503 дітей. Кількість немовлят зменшилася у близько 13 разів.

У Слов’янську закрили пологовий будинок: що буде далі

8 червня 2026 року начальник Слов’янської МВА ухвалив рішення про закриття акушерського вiддiлення міської лікарні Слов’янська. На це вплинуло погiршення безпекової ситуацiї у громадi: наближення лiнiї фронту, збiльшення кiлькостi обстрiлiв, пошкодження та руйнування об’єктiв критичної та цивiльної iнфраструктури, зростання кiлькостi поранених та загиблих.

Пологовий будинок Слов’янська був останнім, який працював на Донеччині. Більше пологи в регіоні не прийматимуть.

На сьогоднi в жiночiй консультацiї пiд наглядом знаходяться 55 вагiтних жiнок.

Розпочато процес оптимiзацiї акушерського відділення. Він триватиме 2 мiсяцi.

Читайте також:

• У Бахмутській громаді готують підтримку для родин, які чекають на дитину: розпочали опитування
• Як жінці отримати допомогу в зв’язку з вагітністю та пологами: інструкція
• У Запоріжжі для жінок-ВПО доступні безоплатні гінекологічні обстеження і вакцинація від ВПЛ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!