Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У вересні 2026 року з громад Донецької області евакуювали 511 дітей із 402 сімей. Це на 159 дітей більше, ніж у серпні. На підконтрольній Україні території області все ще залишаються 3527 дітей.

Про це під час брифінгу 30 вересня повідомила начальниця служби у справах дітей Донецької ОВА Юлія Рижакова.

Евакуація дітей з Донеччини: скільки виїхали у вересні

За її словами, на підконтрольній українській владі території Донецької області залишаються 3 527 дітей, з них 2 556 перебувають на територіях активних бойових дій.

Зокрема:

• у Слов’янській громаді залишаються 1 715 дітей;
• у Краматорській — 801 дитина;
• у Святогірській — 40 дітей.

Водночас у населених пунктах, де оголошена обов’язкова евакуація дітей у примусовий спосіб разом із батьками або іншими законними представниками, залишаються 232 дитини зі 178 сімей. Найбільше таких дітей залишається у Слов’янській громаді — 88 дітей із 64 сімей. У Краматорській громаді — 74 дитини із 68 сімей, Святогірській — 40 дітей із 23 сімей, Новодонецькій — 30 дітей із 23 сімей.

За останній тиждень вересня з цих громад евакуювали 133 дитини зі 102 сімей. Зокрема, 101 дитину, з Краматорської громади, 19, зі Слов’янської, 8, із Новодонецької та 5 — зі Святогірської.

У вересні евакуація дітей прискорилася

Загалом протягом вересня з Донеччини евакуювали 511 дітей із 402 сімей:

• 382 дитини — з Краматорської громади;
• 85 — зі Слов’янської;
• 23 — із Новодонецької;
• 21 — зі Святогірської.

Для порівняння, протягом серпня евакуювали 352 дитини із 270 сімей. Таким чином, у вересні кількість евакуйованих дітей була на 159 більшою, або приблизно на 45%. Представниця ОВА також повідомила, що станом на 30 вересня випадків евакуації дітей без супроводу батьків чи інших законних представників не було.

Водночас окремі сім’ї після виїзду можуть повертатися до небезпечних територій. Окремої статистики таких повернень в області не ведуть. Якщо сім’я з дітьми повертається до населеного пункту, де діє обов’язкова евакуація у примусовий спосіб, її виявляють та евакуюють повторно.

“Про факт повернення ми дізнаємося вже за фактом повторної евакуації”, — пояснили під час брифінгу.

До теми:

“Між шостим і сьомим поверхом починають складати дрова”: як відбувається евакуація на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Упродовж вересня 2026 року з Донецької області самостійно, за допомогою влади або волонтерів евакуювалися близько 18 тисяч людей. Наразі на підконтрольній українській владі території області залишаються близько 77,5 тисячі жителів.

Про це під час брифінгу 30 вересня повідомили представники Донецької обласної військової адміністрації.

Скільки людей залишаються на Донеччині та як триває евакуація

Про актуальну ситуацію з евакуацією населення розповів начальник відділу оперативної чергової служби зв’язку, оповіщення та інформування населення Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА Дмитро Петлін під час брифінгу 30 вересня.

За його словами, від початку евакуаційних заходів з області самостійно або за допомогою органів влади та волонтерів виїхали понад 1 мільйон 461 тисяча людей, серед них, понад 215,8 тисячі дітей.

На підконтрольній Україні території Донецької області наразі залишаються близько 77,5 тисячі людей. У 21 громаді, які належать до територій активних бойових дій, перебувають близько 64 тисяч людей, серед них 2556 дітей. Протягом вересня евакуювалися близько 18 тисяч людей, з яких 1 317, діти.

За словами Дмитра Петліна, темпи евакуації зростають на тлі посилення обстрілів та безпекових загроз.

“Збільшилась кількість обстрілів і загроз, і кількість людей, які прийняли рішення стосовно евакуації, збільшилась”, — сказав Дмитро Петлін.

Скільки людей залишаються у громадах Донеччини

Під час брифінгу в Донецькій ОВА також назвали актуальну кількість жителів у низці громад області:

• Краматорська — близько 30 100 людей;
• Слов’янська — близько 24 200;
• Олександрівська — близько 6 000;
• Лиманська — близько 2 100;
• Дружківська — близько 1 480;
• Святогірська — понад 1 040;
• Добропільська — близько 880;
• Костянтинівська — близько 760;
• Новодонецька — близько 730;
• Миколаївська — близько 390 людей.

Кількість населення скоротилася в Новодонецькій громаді — від початку вересня приблизно на 2100 людей. В Олександрівській громаді кількість жителів зменшилася приблизно на 1 300 людей. В ОВА пояснюють відтік населення передусім погіршенням безпекової ситуації. Зокрема, у чотирьох населених пунктах Новодонецької громади було ухвалено рішення про обов’язкову евакуацію дітей із батьками або іншими законними представниками.

До теми:

“Між шостим і сьомим поверхом починають складати дрова”: як відбувається евакуація на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!