Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Соледарська міська рада розпочала збір думок щодо можливої участі у спільному проєкті з формування фонду тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб. Ініціатива розглядає розміщення жителів Соледарської громади на території Сергіївської громади в Полтавській області.

Про це повідомили в Соледарській міській раді.

Соледарська міська рада ініціює громадське обговорення щодо житла для ВПО

Жителі громади та всі зацікавлені особи можуть висловити свою позицію до 29 червня 2026 року включно щодо потенціальної участі в програмі надання житла на території Сергіївської громади в Полтавській області. Для збору інформації передбачено три варіанти участі:

• подання письмових або електронних пропозицій на пошту [email protected] з приміткою “Пропозиції до формування фонду житла”;
• проходження електронного анкетування за закріпленим посиланням;
• участь у відеоконференції за попередньою реєстрацією.

Що відомо про Сергіївську громаду

Сергіївська громада розташована в Миргородському районі Полтавської області. До її складу входять 13 населених пунктів із загальною кількістю населення 2687 осіб. Логістика доступу до спеціалізованих послуг складає 18 кілометрів до міста Гадяч та 125 кілометрів до Полтави.

Станом на червень 2026 року в громаді зареєстровано 225 внутрішньо переміщених осіб, серед яких 61 дитина, 67 пенсіонерів, 130 жінок та 95 чоловіків. Із Соледарської громади сюди вже переїхали 19 людей. У місцевих навчальних закладах освіту здобувають 40 школярів та 12 дошкільнят із числа переселенців.

Для захисту прав нових жителів при сільській раді діє координаційна рада, яку очолює внутрішньо переміщена особа. До її складу входять ще сім переселенців. Місцевий відділ соціального захисту веде облік, оформлює виплати та координує видачу гуманітарної допомоги. Переселенці також отримують разові набори першої необхідності, цільову підтримку для оплати комунальних послуг, правові та психологічні консультації.

Освітня мережа включає три дошкільні заклади у Сергіївці, Розбишівці та Качановому. Загальну середню освіту надають Сергіївський ліцей, а також Розбишівська та Качанівська гімназії.

Крім того, сама громада сприяє економічній інтеграції людей. Зокрема, як вказують в Соледарській міській раді, місцевий відділ економічного розвитку надає супровід у створенні бізнес-планів, реєстрації власної справи та подачі грантових заявок. Крім того, ВПО зможуть долучитися до роботи місцевих підприємств, серед яких:

• АТ “Укрнафта”;
• пекарня;
• сироварня;
• комунальні підприємства “Сергіївке” та “Добробут”.

Медичні працівники мають можливість працевлаштуватися у Гадяцькій міській лікарні.

Читайте також:

Уряд схвалив Стратегію підтримки ВПО до 2030 року: основні положення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині тривають активні бойові дії. Найактивніше противник атакує на Покровському напрямку, де протягом доби зупинили 25 штурмів. Також зросла кількість штурмів на Лиманському напрямку, де за добу зупинили 23 атаки. Загалом на Донеччині зафіксували 72 наступальні дії противника.

Про ситуацію на фронті розповідає Бахмут IN.UA.

Що відбувається на фронті Донеччини

Найбільше атак протягом минулої доби, 15 червня, зафіксовано на Покровському напрямку. За твердженням Генштабу, тут зупинили 25 ворожих штурмів. Окупанти атакували в бік Добропілля, Нового Донбасу, Білицького, Родинського, Новоолександрівки, Котлиного, Удачного, Затишка, Шевченка, Мирного, Гришиного, Сергіївки, Муравки і Новопавлівки.

За даними оперативного командування “Схід”, противник намагається застосовувати тактику просочування поодиноких військовослужбовців та їх накопичення. Українські захисники протидіють цим спробам.

На Лиманському напрямку росіяни намагалися вклинитись в українську оборону в районах Зарічного, Лимана, Новоселівки, Дробишевого, Діброви, Новомихайлівки, Новоєгорівки, Озерного та Ямполя. Загалом минулої доби тут відбулось 23 боєзіткнення.

На Костянтинівському напрямку минулої доби російська армія провела 12 атак. Окупанти атакували в районах Іллінівки, Плещіївки, Степанівки, Вільного, в бік Білицького, Новоселівки та Костянтинівки.

Штурмують окупанти і на Слов’янському напрямку. Тут противник штурмував 12 разів у бік Рай-Олександрівки, в районах Різниківки, Кривої Луки, Закітного і Калеників.

На Краматорському напрямку противник наступальних дій не проводив.

Читайте також:

• Бійці “Азову” атакували логістичні шляхи окупантів у Донецьку та околицях
• Під Сіверськом ліквідували “героя росії”, який доповідав про взяття міста путіну
• ЗСУ вдарили по складу росіян на Донеччині: у Генштабі підтвердили

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!