Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмутському центрі професійно-технічної освіти, який у 2023 році релокувався в селище Гоща на Рівненщині, стартувала вступна кампанія. Загалом до навчального закладу планують набрати понад 320 студентів. Вступити на навчання можуть діти з різних куточків України, навчання проходить у змішаній формі. Також цьогоріч передбачений набір студентів з особливими освітніми потребами.

Про вступну кампанію редакції Бахмут IN.UA розповіла Людмила Калініченко — директорка Бахмутського ЦПТО.

Бахмутський ЦПТО: на які професії можна вступити у 2026 році

У Бахмутському центрі професійно-технічної освіти стартувала вступна кампанія. Загалом у новому навчальному році планують набрати 324 студентів. 304 дітей можуть вступити на спеціальності за регіональним замовленням, і 20 — на спеціальність “Слюсар-ремонтник” за державним замовленням.

Навчання за всіма спеціальностями безоплатне.

“Ми набираємо студентів з різних напрямків. Це електротехнічний, будівельний, зварювальне виробництво, швейна промисловість, харчові технології, слюсарі контрольно вимірюваних приладів, ремонт автомобілів”, — зазначає Людмила Калініченко.

На вибір доступні спеціальності для випускників 9 і 11 класів.

• оператор з обробки інформаційного та програмного забезпечення;
• швачка;
• слюсар з ремонту колісних транспортних засобів / електрогазозварник;
• електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування / електрозварник ручного зварювання;
• електрогазозварник / електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах;
• слюсар-ремонтник / електрозварник ручного зварювання;
• кухар-кондитер;
• маляр-штукатур;
• електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування;
• електрозварник ручного зварювання;
• муляр.

Також ЦПТО набирає групу студентів з особливими освітніми потребами. Вони можуть отримати професію маляра.

“Це буде спеціальна група, в якій може навчатися до 12 осіб. Ми давно маємо ліцензію на навчання студентів з особливими освітніми потребами. В нас є і кадровий склад, який вже довго працює з такими дітьми”, — зауважила директорка навчального закладу.

Які умови навчання пропонує Бахмутський ЦПТО

На сьогодні заклад працює в змішаному форматі, щоб дати можливість отримати освіту студентам із різних регіонів України. Теоретичну частину студенти можуть вивчати дистанційно. Всі кабінети обладнані сучасною технікою, яка дає можливість бути просутніми на заняттях в онлайн-форматі. Практичну частину відпрацьовують безпосередньо в закладі.

Для студентів-ВПО пропонують гуртожиток.

“Ми цього року набираємо дітей з числа сиріт та позбавлених батьківського піклування. Гуртожиток на 150 місць, повністю обладнаний кухнею, санітарно-гігієнічними кімнатами, створена зона дозвілля. Маємо гарну локацію, біля неї розташований парк, спортивна зона”, — каже Людмила Калініченко.

Дізнатися детальніше про умови вступу та подати документи на зарахування можна на офіційному сайті Бахмутського ЦПТО.

Читайте також:

• Коледж імені Сергія Бубки розпочинає набір студентів: які умови та скільки місць доступно
• Як бахмутянам поєднати навчання за кордоном з українською освітою: досвід бахмутських шкіл
• Україна визнаватиме навчання, здобуте в окупації на ТОТ: як працюватиме процедура

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Костянтинівка — один з найважчих відтинків фронту на Донеччині у 2026 році. Протягом перших шести місяців року російські війська послідовно змінювали тактику: від пошуку слабких місць в обороні до повної інфільтрації околиць.

У цьому матеріалі ми зібрали хронологію подій навколо Костянтинівки з січня по червень 2026 року на основі зведень аналітичного проєкту DeepState.

Чому Костянтинівка є стратегічно важливим містом для росіян

Костянтинівка — це “ворота” до Слов’янсько-Краматорської агломерації. Захоплення міста відкриває росіянам шлях на Дружківку, а далі, на Краматорськ, який є одним з ключових логістичних і адміністративних центрів Сил оборони на Донеччині. Відтак з початку 2026 року бойові дії навколо Костянтинівки продовжувалися безперервно — то затихаючи, то посилюючись новими хвилями піхотних штурмів.

Лінія фронту біля Костянтинівки: як змінювалася ситуація по місяцях

Січень 2026

На початку січня DeepState зафіксував перше у 2026 році просування противника поблизу Костянтинівки — поряд зі Степовою Новоселівкою, Грабовським та Високим. Уже в середині місяця ситуацію навколо міста аналітики називали такою, що погіршується, поряд із Покровськом і Мирноградом. До кінця січня противник продовжував тиснути на Сіверськ і прощупував позиції біля Покровська, а Костянтинівський відтинок потрапив до переліку проблемних ділянок фронту поряд із Добропільським напрямком.

Лютий 2026: пошук слабких місць і перший удар по логістиці

У лютому росіяни почали системно шукати шлях для інфільтрації в місто. Бійці 157 окремої механізованої бригади фіксували спроби росіян проникнути через позиції Сил оборони в районі Іллінівки, DeepState прямо вказував, що росіяни “все більше і більше активізовується” на Костянтинівському напрямку. У середині лютого головною ціллю росіян стало село Бересток і сусідня Іллінівка: їх захоплення дало б змогу накопичувати піхоту для подальшого просочування у щільну забудову Костянтинівки, де виявляти і знищувати армію рф значно складніше. Згодом росіяни знищили один з мостів на північно-західних околицях Костянтинівки. Сили Оборони вже шукали інші шляхи логістики.

Водночас, наприкінці лютого росіяни керованою авіабомбою знищили дамбу біля Осикового, що спричинило підтоплення дороги Дружківка–Костянтинівка. DeepState прямо назвав це підготовкою до більш концентрованих наступальних дій на місто.

Березень 2026: бої на околицях

Березень приніс різке зростання активності. Бійці 5 окремої штурмової бригади фіксували знищення груп противника на східних і південно-східних околицях Костянтинівки — росіяни шукали слабке місце в обороні по всьому периметру міста, від південного сходу до південного заходу. У середині березня Костянтинівка поряд з Покровськом і Гуляйполем увійшла до переліку найгарячіших напрямків фронту.

До кінця березня DeepState зафіксував, що Костянтинівський відтинок став другим за кількістю штурмових дій росіян після Покровського — вони активно прощупували оборону, а Іллінівка з Бересткам залишалися ключовими цілями для затягування піхоти в місто. Аналітики прямо пов’язували це пожвавлення з покращенням погодних умов навесні.

Квітень 2026: масова інфільтрація приватного сектору

У квітні бойові дії посилилися. DeepState повідомляв про активну інфільтрацію росіян у приватний сектор на південно-східних околицях Костянтинівки: щільна забудова дозволяла противнику ховатися в руїнах і будинках, ускладнюючи роботу українських дронарів. Паралельно фіксувалося просочування на сході, в районі Новодмитрівки, та на південному заході — біля Берестка й Іллінівки, причому аналітики навіть зазначали невизначеність щодо того, чи контролюють Сили оборони Бересток повністю.

За підсумками березня Костянтинівський відтинок забрав 20% усіх штурмових дій ворога на фронті — другий показник після Покровська. Наприкінці квітня DeepState знову фіксував просування ворога безпосередньо біля міста.

Травень 2026: руйнування міста

На початку травня аналітики оцінили площу Костянтинівки в 66 квадратних кілометрів і вказали, що при тогочасних темпах росіянам знадобиться щонайменше пів місяця інтенсивних штурмів, аби просунутися лише на один квадратний кілометр, це підкреслювало складність прямого штурму великого міста.

Однак уже на початку травня бійці поділилися кадрами зруйнованої Костянтинівки, DeepState констатував, що “від населеного пункту не залишилося живого місця” через постійні удари дронами та КАБами. Противник на той момент затягувався переважно в південну частину міста, пробував підходи зі сходу, а поодинокі групи фіксувалися вже ближче до центру.

Наприкінці травня, після повної окупації Покровська і Мирнограда, DeepState відзначив, що ситуація в Костянтинівці погіршується за тим самим сценарієм “просочування”: армія рф нарощує контроль території навколо міста, закріплюється в навколишніх селах і намагається проникати в саме місто в різних точках, продовжуючи одночасно руйнувати забудову вщент.

Червень 2026: бої практично на околицях міста

На початку червня DeepState фіксував збільшення зони контролю росіян одразу з кількох напрямків: на південь від Іллінівки, в районі Ступочок і Предтечного зі сходу, та спроби зайняти Новодмитрівку, це загрожувало відрізати північну частину Костянтинівки від решти міста. Аналітики прямо попереджали, що збільшення зони просочування росіян “може стати наслідком невідворотного поглинання населеного пункту ворогом”. Бійці на цій ділянці повідомляли про критичну нестачу особового складу для стримування тиску.

До середини червня ситуація розгорталася наступним сценарієм: противник вийшов на околиці міста практично з усіх напрямків одночасно — фіксувалася піхота зі сходу через Новодмитрівку, з південного заходу через Бересток та Іллінівку. DeepState прямо порівняв ситуацію зі сценарієм Покровська, коли росіяни намагалися вийти на перешийок у північній частині міста, щоб відрізати центральну і південну частини від постачання, одночасно продовжуючи рівняти забудову із землею. Аналітики констатували, якщо Костянтинівка впаде, наступною ціллю стане Дружківка, а за нею — Краматорськ.

За шість місяців 2026 року росіяни напівоточили Костянтинівку, послідовно блокували логістику, нарощували контроль навколишніх сіл — Берестка, Іллінівки, Новодмитрівки — і одночасно знищували саму забудову міста авіаударами, повторюючи тактику, застосовану раніше в Покровську. Станом на кінець червня бої за місто тривають.

До теми:

Українські дрони знищують логістику окупантів на трасі “Донецьк — Покровськ”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!