Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Москві працює так зване “представництво донецької народної республіки”. Його очолює Ольга Макєєва, яка з травня 2022 року є посолкою “днр” у росії. До окупації вона працювала юристкою, а в приходом окупантів швидко побудувала політичну кар’єру. Тепер Макєєва представляє окуповану частину Донеччини в росії.

Що відомо Ольгу Макєєву і її роль на окупованих територіях? Редакція зібрала досьє.

Ольга Макєєва, біографія

Ольга Макєєва народилася 21 листопада 1974 року в Донецьку. У 1994 році закінчила Донецьке педагогічне училище за спеціальністю “Вчитель музики у школі, музичний керівник”. У 1994-1996 роках була вчителькою музики у школі.

У 2002 році отримала вищу освіту в Донецькому національному університеті за спеціальністю “Правознавство”. З 2001 року почала професійний шлях у сфері юриспруденції. Працювала на кількох великих підприємствах Донецька, також обіймала посаду керівниці юридичної служби в авіакомпанії “ДонбасАеро”.

Ольга Макєєва, робота на окупантів

Після окупації Донецька у 2014 році Ольга Макєєва підтримала окупаційну владу і долучилася до неї. З 2015 року обіймала кілька посад:

• 10 жовтня 2015 року — 6 травня 2022 року — віцеспікерка народної ради “днр”;
• 14 вересня — 19 листопада 2018 року — виконувачка обов’язків голови народної ради “днр”.

6 травня 2022 року ватажок “днр” денис пушилін призначив Ольгу Макєєву надзвичайною і повноважною посолкою “днр” у росії. У грудні 2024 року її призначили заступницею голови уряду “днр” та керівницею представництва “днр” у Москві. Фактично на цій посаді вона представляє інтереси окупованої Донеччини в рф. Серед задач Ольги Макєєвої — представляти “днр” в адміністрації президента рф, російському уряді, органах виконавчої влади, місіях іноземних держав, міжнародних організаціях, громадських об’єднаннях та ЗМІ. Також вона проводить особисті прийоми громадян.

Роль Ольги Макєєвої у пропаганді

Як представниця так званої “днр” Ольга Макєєва поширює антиукраїнські тези. Це вона робить на російську та міжнародну аудиторію. Так у травні 2026 року Макєєва була спікеркою на російському форумі міжнародної безпеки. Там вона брала участь у дискусійній панелі про “терористичні методи київського режиму”. У своєму виступі Макєєва переклала відповідальність за злочини рф на Україну. Зокрема, вона розповідала про так звані “розстрільні ями” і масові поховання, які, нібито, знаходять у захоплених містах. Таким чином російська посадовиця переклала злочини рф на Україну, бо саме таку практику росіяни використовують на окупованих територіях. Зокрема, масові поховання знаходили у звільненій Бучі та на Харківщині, але про це Макєєва замовчує.

Антиукраїнські тези Макєєва поширює і для дипломатів. Зокрема, представникам Камбоджи вона розповідала, які “причини лежать в основі української кризи, яку роль у її зародженні відіграли прозахідні сили та як жителі Донбасу стали на захист рідної мови та історичної пам’яті”. У війні в Україні посолка “днр” звинувачує західні країни, а не росію.

Подібні зустрічі проводили і для дипломатів самопроголошеної республіки Абхазія, яку окупувала росія.

Викривлені факти про війну в Україні Макєєва розповідає і молоді. У російському Мурманську вона провела зустріч із молоддю, розповідаючи про події на Донеччині. Тут вона знову поширювала риторику про вплив західних країн, а росію зображала в образі рятівника.

Про роботу з молоддю Макєєва звітувала в раді з воєнно-патріотичного виховання. Вона розповідала про свою роботу на ТОТ. За її словами, ключове завдання окупантів — “повернути справжню історію та закріпити традиційні російські цінності”. Таким чином Макєєва підтверджує, що окупаційна влада насаджує російську культуру дітям і молоді.

Ольга Макєєва, санкції

За підтримку російської агресії Ольга Макєєва перебуває під персональними міжнародними санкціями різних країн. А саме:

• з 26 лютого 2022 року — під санкціями Японії;
• з 26 квітня 2022 року — під санкціями Канади;
• з 27 травня 2022 року — під санкціями Великої Британії;
• з 13 березня 2023 року — під санкціями країн Європейського Союзу;
• з 20 грудня 2023 року — під санкціями Швейцарії.

Читайте також:

• Працювала вчителькою, а тепер відповідає за молодіжну політику окупантів: хто така Марія Дубова
• Хто на окупованій Донеччині ухвалює рішення щодо компенсацій: перелік імен і посад
• Росіяни призначили “суддів” для окупованого Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2021 році (до повномасштабки) Бахмут майже самостійно заробляв гроші: 611 млн грн або майже 59% доходів бюджету забезпечували місцеві податки. Через чотири роки ситуація змінилася кардинально — у 2025 році податкові надходження скоротилися до 86,9 млн грн, а понад 86% бюджету сформували державні трансферти.

Як працює бюджет громади, яка втратила контроль над своєю територією, і хто визначає, на що витрачати ці кошти — розбирався Бахмут IN.UA разом із Оленою Ніжельською, експерткою з місцевих фінансів.

Примітка. Олена Ніжельська — експертка з місцевого самоврядування та бюджетної політики, координаторка проєктів із реалізації Регіонального плану дій “Жінки. Мир. Безпека” та ініціаторка підходу “Бюджети в екзилі”, який спрямований на збереження підзвітності органів місцевого самоврядування після окупації територій.

Як сьогодні формується бюджет окупованої громади

Після окупації території громада не припиняє існування як адміністративна одиниця. Органи місцевого самоврядування замінюють військові адміністрації, які продовжують виконувати свої повноваження та формувати місцевий бюджет. За словами експертки Олени Ніжельської, нині такий механізм працює для багатьох громад, що втратили контроль над своїми територіями.

“Таких громад, на жаль, сьогодні досить багато. І ті громади, території яких окуповані у 2022 році, мають органи управління — військові адміністрації. І, відповідно, мають бюджети”, — пояснює Олена Ніжельська.

Втім, головна відмінність між бюджетом громади до окупації та після не у самому факті його існування, а у джерелах надходжень. Наприклад, до повномасштабного вторгнення бюджет Бахмута (левова частка) наповнювався завдяки місцевій економіці: тобто, підприємства сплачували податки, громада отримувала кошти від використання землі та комунального майна, а також мала власні неподаткові доходи.

Дані порталу Open Budget показують, що у 2021 році доходи бюджету Бахмутської громади становили понад 1,04 млрд грн. Найбільшу частку — 611 млн грн або 58,6% — забезпечували саме податкові надходження. Ще 36% доходів становили офіційні трансферти з державного бюджету.

Однак після окупації структура доходів змінилася кардинально. У 2025 році загальний обсяг доходів бюджету становив вже 673,6 млн грн, тобто майже на 368,5 млн грн менше, ніж у 2021 році. Найбільш показовою стала зміна саме структури доходів.

Податкові надходження скоротилися із 611 млн грн до 86,9 млн грн. Якщо до війни вони формували майже 59% бюджету, то тепер, лише 12,9%. Натомість офіційні трансферти зросли до 581,5 млн грн, або 86,3% усіх доходів бюджету.

Фактично це означає, що сьогодні бюджет громади існує переважно завдяки фінансовій підтримці держави. Саме таку тенденцію пояснює експертка.

“Ключовим джерелом наповнення бюджетів зараз є державна дотація на підтримку таких громад. На жаль, власні доходи, так як було тоді, коли у цих громад була територія, які складалися з податків, і які сплачував місцевий бізнес, критично знизилися зараз”, — каже Олена Ніжельська.

Причина цього, пояснює вона, полягає не лише у втраті контролю над територією, а й у зміні місця роботи підприємств.

“Той бізнес, який перемістився і який в тій чи іншій мірі відновив свою діяльність, у більшості випадків перереєстровується в нових місцях свого перебування. І, відповідно, сплачує податки вже в нові громади”, — додає експертка.

Окрім цього, громада більше не отримує доходів, пов’язаних із землею, нерухомістю та комунальним майном.

“Звичайно, жодних доходів, пов’язаних із нерухомістю, землею, майном, громади зараз не мають. І відповідно зараз практично єдине джерело доходів — це спеціальна дотація на підтримку таких громад. Крім того, ще зберігається освітня дотація на забезпечення освітнього процесу”, — пояснює Олена Ніжельська.

Таким чином, якщо до повномасштабної війни фінансова спроможність Бахмута напряму залежала від роботи місцевої економіки, то сьогодні вона майже повністю визначається рішеннями держави щодо розподілу бюджетних дотацій.

Хто вирішує, на що витрачати бюджет окупованої громади

До повномасштабного вторгнення місцеві бюджети затверджували депутати міських рад на пленарних засіданнях. Після створення військових адміністрацій цей механізм змінився. За словами Олени Ніжельської, сьогодні повноваження щодо затвердження бюджету покладені на начальників військових адміністрацій.

Втім, сам процес ухвалення бюджету у різних громадах може суттєво відрізнятися. Частина військових адміністрацій проводить публічні презентації проєктів бюджету або консультації з мешканцями. Інші ухвалюють фінансові рішення без громадського обговорення. Законодавство не встановлює єдиного механізму участі жителів окупованих громад у бюджетному процесі, тому це залежить від підходу конкретної військової адміністрації.

“Є громади, які виносять проєкт бюджету хоча б на якісь обговорення з жителями громади. Є громади, які роблять це в закритий спосіб. На жаль, це ніяким чином не регламентується. Це визначається, скажімо так, просто доброю волею начальника військової адміністрації”, — каже Олена Ніжельська.

На думку експертки, нині змінюється і сама система управління місцевими фінансами.

“По факту на зміну децентралізації приходить централізація. Прийняття бюджетних рішень контролюється по вертикалі. Тобто на місцевому рівні громади узгоджують свої бюджетні рішення з обласною адміністрацією”.

Як змінилися видатки бюджету після окупації

Зміна структури доходів неминуче вплинула і на те, куди спрямовують бюджетні кошти. До повномасштабної війни значна частина видатків Бахмутської громади припадала на розвиток території. За даними Open Budget за 2021 рік, найбільшими напрямами фінансування були:

• економічна діяльність — 236,6 млн грн (22,6%);
• житлово-комунальне господарство — 160,7 млн грн (15,3%);
• загальнодержавні функції — 109,2 млн грн (10,4%).

Після окупації структура бюджету змінилася майже повністю. У 2025 році найбільшою статтею видатків стали загальнодержавні функції, 528,7 млн грн, або 68,2% всіх витрат бюджету.

Ще понад 101,4 млн грн (13%) спрямували на освіту, майже 88,7 млн грн (11,5%), на соціальний захист населення. Водночас фінансування економічної діяльності скоротилося більш ніж у 24 рази — із 236,6 млн грн у 2021 році до 9,7 млн грн у 2025 році.

Фактично це означає, що бюджет більше не виконує ті функції, які були характерними для мирного міста: будівництво, ремонти, благоустрій чи розвиток інфраструктури. Як пояснює Олена Ніжельська, це закономірний наслідок зміни умов, у яких працюють окуповані громади.

“Очевидно, що структура видатків змінилася. Якщо раніше значна кількість коштів витрачалася саме на інфраструктурні проєкти — дороги, дахи, те, що ми бачили на вулицях своїх населених пунктів, — то зараз гроші витрачаються на збереження кадрового потенціалу, на утримання самих військових адміністрацій. Також, велика частка коштів практично в усіх громадах йде на підтримку Сил оборони і також на впровадження соціальних програм. Це підтримка людей у складних життєвих обставинах різних категорій. Це можуть бути внутрішньо переміщені особи, родини військовослужбовців, ветерани”, — каже експертка.

Водночас частина громад продовжує фінансувати освіту, навіть якщо навчання відбувається дистанційно. Бахмут не виняток. Експертка зазначає, що окремі громади також частково фінансують заклади охорони здоров’я, хоча більшість із них працює за договорами з Національною службою здоров’я України.

Чому бюджети окупованих громад відрізняються між собою

На перший погляд може здатися, що бюджети окупованих громад мають бути приблизно однаковими: вони втратили контроль над своїми територіями, більшість підприємств припинили роботу, а власні доходи суттєво скоротилися. Проте на практиці різниця між громадами може становити сотні мільйонів гривень.

За словами Олени Ніжельської, головна причина полягає у формулі, за якою держава розраховує дотацію для кожної громади.

“Оця дотація, яка займає левову частку в доходній частині бюджетів, розраховується за окремою формулою, яку розробив Мінфін. Вона залежить і від тих доходів, які раніше були у громади, і від кількості мешканців громади”.

Тобто під час розрахунку враховують не нинішню ситуацію, а показники громади до окупації. Саме тому дві громади, які сьогодні перебувають у схожих умовах, можуть отримувати різний обсяг державної підтримки.

Чи можуть мешканці впливати на бюджет

Попри те, що бюджет затверджує начальник військової адміністрації, жителі громади все одно можуть брати участь у його формуванні. Однак, як зазначає експертка, для цього важливо не чекати моменту, коли бюджет уже готовий.

На її думку, саме зараз громади можуть ініціювати консультації з військовими адміністраціями щодо майбутніх бюджетних пріоритетів.

“Зараз варто вийти з ініціативою до керівництва військової адміністрації з пропозицією провести опитування серед жителів громади — які пріоритети вони вбачають”, — пояснює експертка.

Втім, такому опитуванню, за словами експертки, має передувати пояснення того, як працює місцевий бюджет.

“Адже, якщо зараз запитати людей, на що витрачати кошти, вони скажуть — на купівлю житла. Це абсолютно прогнозовано. Але потрібно пояснити, про які саме кошти йдеться і що взагалі може фінансуватися з місцевого бюджету”, — каже Олена Ніжельська.

Одним із можливих рішень Олена Ніжельська називає створення так званого “Бюджету для громадян” — документа, який простою мовою пояснює, звідки надходять кошти та на що їх планують витрачати. Крім того, вона радить проводити консультації з жителями громади — як через онлайн-зустрічі, так і за допомогою електронних опитувань.

“Це можуть бути як Google-форми, так і онлайн-зустрічі, де люди зможуть запропонувати свої ідеї щодо тих програм, які можуть бути в громаді”, — пояснює експертка.

Вона радить не оцінювати бюджет лише за окремими цифрами чи великими закупівлями. Насамперед варто дивитися на структуру доходів і видатків у комплексі: звідки громада отримує кошти, на які напрями їх спрямовує та як ці показники змінюються з року в рік.

На прикладі Бахмута видно, наскільки докорінно війна змінила фінансову модель окупованих громад. Якщо у 2021 році майже шість із десяти гривень бюджету надходили від місцевих податків, то сьогодні понад 86% доходів забезпечують державні трансферти. Разом із цим змінилися й бюджетні пріоритети: замість розвитку інфраструктури кошти спрямовують на забезпечення роботи військової адміністрації, підтримку Сил оборони, освіту та соціальні програми.

Водночас, як наголошує експертка, навіть за умов воєнного стану громади можуть залишатися відкритими для своїх жителів. Публічне представлення бюджету, консультації та зрозуміле пояснення того, як використовуються кошти, залишаються важливими елементами підзвітності влади навіть тоді, коли сама громада тимчасово втратила контроль над своєю територією.

До теми:

Вибори після воєнного стану: як мільйони ВПО зможуть проголосувати і чи готова до цього держава?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!