Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українці продовжують подорожувати власною країною. І хоча туристичні центри на кшталт Одеси, Львова та Трускавця знайомі кожному, невеликі міста також мають чим здивувати мандрівників. Одним із таких міст є Бровари — районний центр у передмісті столиці з населенням близько ста тисяч осіб, розвиненою інфраструктурою та власною історією.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Куди піти та що подивитися у Броварах

Писемні джерела фіксують існування Броварів ще у 1628 році. Тоді ці землі належали польському вельможі Єремії Вишневецькому. Після завершення козацько-селянської війни населений пункт став сотенним козацьким центром, а згодом перейшов у підпорядкування Києво-Печерської Лаври. Нині це райцентр у передмісті столиці з населенням близько ста тисяч осіб та розвиненою промисловою і комерційною інфраструктурою. Незважаючи на статус промислового міста, Бровари мають низку культурних, історичних та рекреаційних локацій для туристичного дозвілля.

Центр “СвітЛиця”

Міський культурно-просвітницький центр “СвітЛиця” проводить інтерактивні освітні екскурсії. За допомогою комп’ютерних технологій відвідувачів знайомлять з фактами біографії та творчості Тараса Шевченка. Експозиція розрахована на екскурсантів різного віку.

Адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 1.

Краєзнавчий музей

Фонд краєзнавчого музею Броварів налічує понад сім тисяч експонатів, які розміщені у шести виставкових залах. Історично-археологічна експозиція містить знаряддя праці, прикраси та предмети вжитку давньоруської доби. Окремі відділи присвячені життю Тараса Шевченка та Антона Макаренка у місті. Також тут представлені роботи професійних митців і народних майстрів.

Адреса: вулиця Героїв України, 6.

Музей історичної зброї

Заклад розпочав роботу у 2020 році на вулиці Броварської сотні, на території підприємства “Талісман”. Основу експозиції складає приватна колекція Євгена Градунова, де виставлені предмети старовинної зброї та обладунків різних історичних епох..

Адреса: Броварської сотні , 3.

Будинок культури

У будівлі старого будинку культури до початку Другої світової війни знаходилася трудова колонія для підлітків. Протягом двох років цим закладом керував педагог Антон Макаренко.

Адреса: бульвар Незалежності, 4.

Парк імені Тараса Шевченка

Територія парку раніше мала статус скверу. Окрім пам’ятника Тарасу Шевченку, тут розташований дитячий майданчик з гойдалками та хатинками, лавки та газони.

Адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 1.

Парк Перемоги

Паркова зона розташована в центрі міста. На території розміщені скульптури, зразки військової техніки, зокрема танк Т-34 і літак МІГ-19, а також штучне озеро з містком. Поруч працює пункт прокату човнів і катамаранів.

Адреса: вулиця Небесної сотні.

Аквапарк “Термінал”

Об’єкт складається з чотирьох поверхів та має модульну розсувну покрівлю. Заклад містить басейни, водні гірки, джакузі, фітнес-центр, боулінг, кінотеатр і бар. Наразі аквапарк тимчасово зачинений, інформацію щодо відновлення роботи необхідно уточнювати перед візитом.

Адреса: вулиця Київська, 316 (ТРЦ “Термінал”) 

Читайте також:

Безпечні пляжі Києва та області: локації для відпочинку біля води

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Снікер-культура сьогодні переживає справжній бум, а модель Vans Knu Skool стала одним із головних трендів останніх років. Цей силует, натхненний естетикою дев’яностих років, відрізняється масивною підошвою, роздутим язичком та об’ємним логотипом “sidestripe”. Оскільки популярність пари стрімко зростає, на ринку з’являється все більше підробок, які іноді бувають досить якісними. Щоб не витратити гроші на репліку, важливо знати ключові технічні характеристики оригінального взуття.

Перш за все, слід розуміти, що оригінальна продукція виготовляється з високоякісних матеріалів. Замша на автентичних парах повинна бути м’якою, але при цьому щільною, без хімічного запаху клею чи різких барвників. Китайські копії часто грішать використанням дешевого спилка або екошкіри, яка на дотик нагадує пластик. Якщо ви плануєте оновити свій гардероб, найкраще ознайомитися з актуальними розцінками та доступними кольорами, які пропонує Vans Knu Skool, щоб мати уявлення про те, як модель виглядає у офіційного ритейлера.

Зверніть увагу на якість прошивки. У справжніх кедах кожен шов є рівним, без ниток, що стирчать, або подвійних стібків там, де їх не повинно бути. Підошва у моделі Knu Skool має бути масивною, але при цьому в міру гнучкою. Оригінальна гума відрізняється характерною “липкістю” та вагою — підробки зазвичай значно легші, оскільки виробники економлять на гумовій суміші, замінюючи її на більш легкі та крихкі полімери.

Детальний аналіз конструктивних елементів при перевірці

Щоб остаточно переконатися в тому, що перед вами оригінал, варто звернути увагу на внутрішні та зовнішні деталі, які найскладніше скопіювати кустарним методом. Нижче наведено список критичних зон для перевірки:

• На задній частині п’яти завжди є фірмова гумова накладка («heeltab») з написом. Вона повинна бути приклеєна ідеально рівно, без слідів клею по краях. Малюнок протектора у формі «вафель» має бути глибоким і чітким.
• В оригінальних моделях устілка не приклеєна намертво, вона легко виймається. На ній має бути присутній чіткий логотип бренду, а під устілкою — якісно прошита основа кеда.
• Це фішка Knu Skool. Він має бути максимально набитим і об’ємним. У підробках язичок часто тонкий, схожий на звичайний язичок від класичних моделей Old Skool.
• На етикетці мають збігатися артикул, розмірна сітка (EU, US, CM) та назва моделі. Ці дані повинні дублюватися на язичку кеда всередині.

Важливим аспектом є наявність фірмової упаковки. Коробка повинна бути щільною, тримати форму і мати внутрішній папір з логотипами або спеціальні вставки, що фіксують взуття. Якщо ви бачите, що коробка пом’ята, а взуття всередині замотане у звичайний поліетиленовий пакет без жодного брендування, це перший дзвіночок того, що ви маєте справу з контрафактом.

Також обов’язково перевірте якість шнурків. У брендових парах шнурки мають оптимальну довжину, достатню щільність плетіння і рівні пластикові наконечники (ейлети). У дешевих копіях наконечники часто криві, мають задирки або занадто довгі, що виглядає неохайно. Якість фурнітури — це показник загального рівня контролю на виробництві, тому бренд Vans приділяє цим дрібницям величезну увагу.

Порівняльна таблиця характеристик: Оригінал vs Підробка

Для зручності ми підготували таблицю, яка допоможе вам швидко провести візуальний аналіз під час примірки або огляду товару:

Критерій перевірки	Оригінальні Knu Skool	Підробка (Репліка)
Матеріал верху	Високоякісна замша/текстиль	Дешевий спилок, екошкіра
Язичок	Надзвичайно об’ємний, м’який	Тонкий, майже плаский
Підошва	Важка, гнучка, з чітким рельєфом	Легка, тверда, нерівні краї
Задня накладка (heeltab)	Рівна, чіткий друк	Крива, розмитий логотип
Запах	Нейтральний або легкий запах нового текстилю	Різкий, токсичний запах дешевого клею

Останнім етапом перевірки має стати вартість. Якісне взуття з технологічними матеріалами не може коштувати втричі дешевше за рекомендовану роздрібну ціну. Якщо ви бачите пропозицію, яка здається «занадто вигідною», ймовірність того, що перед вами репліка, наближається до ста відсотків. Пам’ятайте, що економія на взутті часто призводить до дискомфорту під час носіння, швидкого зносу матеріалів та відсутності необхідної підтримки стопи, яку гарантує лише справжня продукція.

Завжди звертайте увагу на репутацію магазину, в якому здійснюєте покупку. Перевірені продавці, які займаються реалізацією взуття на професійному рівні, надають гарантію на товар і готові надати фотографії всіх етикеток та маркувань за вашим запитом. Не соромтеся ставити питання про походження товару, адже ви купуєте річ для тривалого використання, тому важливо бути впевненим у кожній деталі, оскільки оригінальний продукт від відомих виробників завжди можна знайти на ресурсах, що спеціалізуються саме на Vans.