Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українські військові продовжують успішно ліквідовувати аеророзвідку противника. На Донецькому напрямку підрозділи Сил оборони виявили та завдали нищівного удару по позиції операторів російського розвідувального дрона Zala.

Про це повідомили представники 15 ОМБр “Чорний ліс”.

Знищення росіян на Донеччині

Успішну операцію реалізували воїни бригади “Чорний ліс”. Вони зуміли відстежити маршрут переміщення російського екіпажу одразу після завершення розвідувального польоту. Як зазначають військові, росіяни були впевнені, що непомітно та безпечно покинули стартовий майданчик, проте згодом їх відстежили.

Зібрані координати військовослужбовці оперативно передали суміжним підрозділам, після чого по вказаній локації завдали точного вогневого удару, який повністю знищив укриття та позицію російських окупантів.

Читайте також:

Росіяни просунулися у бік Костянтинівки та Родинського: нові дані DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українці, які залишилися без роботи, мають право зареєструватися в центрі зайнятості та отримувати фінансову підтримку від держави. Розмір цих виплат розраховується суворо індивідуально. Кінцева сума залежить від загального страхового стажу, офіційного доходу перед звільненням та безпосередньої причини розірвання трудового договору.

Детальніше про те, як саме розрахувати виплати у 2026 році — в матеріалі Бахмут IN.UA

Як працює формула розрахунку допомоги з безробіття

Для самостійного обчислення розміру майбутньої допомоги необхідно знати свій середній дохід за останні шість місяців роботи до моменту реєстрації. Також для розрахунку знадобиться точна кількість календарних днів у цьому розрахунковому періоді.

Процес обчислення складається з двох кроків:

• визначення середньоденної заробітної плати (загальну суму доходу за останні шість місяців необхідно поділити на загальну кількість календарних днів у цьому періоді);
• визначення щоденної допомоги (триману середньоденну зарплату потрібно помножити на визначений відсоток, який залежить від стажу та поділити на 100).

Відсоткові ставки та вплив страхового стажу

Для громадян, які мають щонайменше сім місяців страхового стажу протягом останнього року, розмір допомоги формується у відсотках від їхньої середньої зарплати. Відсоткова ставка зростає пропорційно до кількості років загального стажу:

• до 3 років — 50%;
• від 3 до 6 років — 55%;
• від 6 до 12 років — 60%;
• від 12 до 18 років — 65%;
• від 18 до 24 років — 70%;
• від 24 до 30 років — 75%;
• понад 30 років — 80%.

Окремий бонус передбачено для працівників зі стажем понад 15 років. Якщо така людина жодного разу не отримувала допомогу з безробіття протягом останніх 15 років, її базова відсоткова ставка автоматично збільшується ще на 10%.

Також варто враховувати поступове зменшення суми виплат з часом. У першу половину встановленого строку безробітний отримує 100% від розрахованої суми, а в другу половину терміну — лише 50%.

Максимальні ліміти під час воєнного стану

Законодавство обмежує максимальну суму допомоги півтора розмірами мінімальної зарплати. Проте на час дії воєнного стану працює інше правило: максимальна виплата обмежується рівнем мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Таким чином, у 2026 році найбільша можлива щомісячна сума допомоги становить 8 647 гривень (до цього ліміт складав 8 000 гривень).

Хто отримує мінімальні виплати у 2026 році

З 1 січня 2026 року оновилися розміри базових виплат. Стандартна мінімальна допомога зросла до 3 900 гривень (замість 3 600 гривень). На неї претендують:

• особи, які мають менше ніж сім місяців страхового стажу за останній рік;
• співробітники, які працювали неповний робочий день чи тиждень, через що неможливо вирахувати їхню середню зарплату;
• внутрішньо переміщені особи та мешканці тимчасово окупованих територій, які не мають документів для підтвердження свого стажу;
• працівники, яких звільнили на підставі спеціальних законів (“Про державну службу”, “Про Національну поліцію”, “Про прокуратуру”, “Про місцеве самоврядування”).

Знижений мінімум у розмірі 1 650 гривень (раніше 1 500 гривень) отримуватимуть дві категорії громадян:

• молодь без страхового стажу, яка реєструється для пошуку свого першого робочого місця;
• працівники, яких звільнили за порушення трудової дисципліни, прогули або через втрату довіри.

Читайте також:

Довідка форми 5 для військових: як оформити документ та які пільги він надає

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!