Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На напрямках у Донецькій області тривають бойові дії. Найбільшу кількість атак російська армія концентрує на Покровському та Костянтинівському напрямках, де їм вдалося просунутися поблизу Предтечиного

Про ситуацію на фронті читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Покровський напрямок

Найбільшу кількість штурмових дій зафіксовано на Покровському напрямку, де українські військові зупинили 38 атак противника. Активність російської армії спостерігалася в районах Торецького, Покровська, Родинського та Білицького. Також противник здійснював штурми у напрямку Павлівки, Вільного, Шевченка, Гришиного, Молодецького, Новопідгородного, Світлого, Гулівого, Матяшевого, Дорожнього, Никанорівки, Нового Донбасу, Котлиного та Удачного. Порівняно з попередньою добою, коли тут зафіксували 51 штурм, інтенсивність атак російської армії знизилася на 13 боєзіткнень.

Костянтинівський напрямок

На Костянтинівському напрямку кількість штурмів різко зросла. Зафіксовано 29 атак противника, що на 11 більше, ніж попередньої доби, коли відбулося 18 боєзіткнень. Російська армія вела наступальні дії в районах Костянтинівки, Іллінівки та Іванопілля, а також у напрямку Степанівки та Олександро-Шультиного. Також, як вказують аналітики DeepState, противнику вдалося просунутися на східних околицях Костянтинівки поблизу Предтечиного.

Слов’янський напрямок

На Слов’янському напрямку інтенсивність бойових дій залишається стабільно високою та демонструє мінімальне зростання. Противник здійснив 28 штурмових дій, тоді як напередодні фіксувалося 27 атак. Росіяни намагалися просунутися в районах Кривої Луки, Закітного та Різниківки, а також у напрямку Рай-Олександрівки.

Лиманський напрямок

На Лиманському напрямку українські військові відбили спроби російської армії вклинитися в оборону. Противник здійснив 15 атак у районах Ставків, Дробишевого та Лимана, а також у напрямках Дружелюбівки, Дерилового, Шийківки, Новоселівки та Ямполя. Попередньої доби на цьому відтинку зафіксували 17 боєзіткнень, що свідчить про незначне зменшення кількості штурмів.

Краматорський напрямок

На Краматорському напрямку кількість наступальних дій дещо зросла. Російська армія тричі атакувала у напрямках населених пунктів Никифорівка, Тихонівка та Юрівка. Для порівняння, минулої доби на цій ділянці фіксували дві атаки противника.

Втрати російської армії за добу

Протягом минулої доби українські військові знешкодили 1310 російських військовослужбовців. Загалом втрати противника в особовому складі оцінюються у близько 1 414 820 осіб.

Також українські підрозділи ліквідували наступний обсяг військової техніки російської армії:

• 1 843 безпілотники оперативно-тактичного рівня;
• 363 одиниці автомобільної техніки та автоцистерн;
• 59 артилерійських систем;
• 7 танків;
• 4 наземні робототехнічні комплекси;
• 4 реактивні системи залпового вогню;
• 4 одиниці спеціальної техніки;
• 3 бойові броньовані машини;
• 1 засіб протиповітряної оборони;
• 1 літак.

Читайте також:

Росіяни збільшили кількість штурмів на 3 напрямках Донеччини — Генштаб ЗСУ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із зон бойових дій та громад, наближених до лінії фронту. На сьогодні на територіях, де оголошена примусова евакуація, залишаються 270 дітей, троє з яких — у зоні активних бойових дій. Примусова евакуація триває у трьох громадах Донеччини.

Скільки дітей лишаються в населених пунктах, де оголошена примусова евакуація, та чи були випадки примусового вилучення дітей з родин, під час брифінгу розповіла Юлія Рижакова — начальниця Служби у справах дітей.

Скільки дітей залишаються на Донеччині, дані на липень 2026 року

Станом на 8 липня в Донецькій області залишаються проживати 7 147 дітей. Наразі примусова евакуація дітей триває у трьох громадах області. Є діти і в зоні активних бойових дій, а саме в місті Миколаївка. Загалом у п’яти населених пунктах, де оголошено обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб, перебувають 270 дітей.

На сьогодні діти залишаються в таких громадах, де оголошена обов’язкова евакуація:

• Миколаївська громада, місто Миколаївка — 3 дітей (2 сім’ї);
• Краматорська громада — 91 дитина (86 сімей);
• Слов’янська громада, окремі райони міста Слов’янськ — 176 дітей (142 сім’ї).

Протягом останнього тижня з населених пунктів, де оголошена примусова евакуація, вивезли 67 дітей. Найбільше з них — 42 дітей — зі Слов’янська.

На сьогодні на Донеччині не було фактів примусового вилучення дітей з родин, які мешкають у зоні бойових дій.

Читайте також:

• У Краматорську під час російської атаки поранені двоє дітей: що відомо
• У Бахмутській громаді готують підтримку для родин, які чекають на дитину: розпочали опитування
• “Не хочуть виїжджати, бо не розуміють, куди їм їхати”: як донеччанка рятує людей з прифронтових територій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!