Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Пенсійне посвідчення — це головний документ, який офіційно підтверджує статус пенсіонера та дає право на отримання передбачених державою виплат і соціальних пільг.

Редакція Бахмут IN.UA підготувала інструкцію щодо замовлення пенсійного посвідчення

Як отримати пенсійне посвідчення

Документ виготовляється на основі запиту до Пенсійного фонду України (ПФУ) після того, як людині вже призначили пенсію. Якщо ж отримувач виплат є неповнолітнім або визнаний недієздатним, усіма формальностями займаються його батьки чи законні опікуни.

Сьогодні держава пропонує два зручні способи оформлення посвідчення: класичний візит до установи або ж дистанційна подача заявки через інтернет.

Оформлення під час особистого візиту до ПФУ

Для того, щоб отримати посвідчення офлайн, необхідно завітати до будь-якого зручного сервісного центру Пенсійного фонду та написати відповідну заяву. З собою потрібно мати такий пакет документів:

• паспорт громадянина України або документ, що підтверджує повноваження законного представника;
• ідентифікаційний код або паспорт із відміткою про відмову від коду через релігійні переконання;
• кольорове фото розміром 3х2,5 сантиметра, зроблене не пізніше ніж за останні шість місяців, на якому обличчя займає 70-80 відсотків площі;
• зразок підпису для замовлення електронного варіанту посвідчення.

Виготовлення документа триває до 30 календарних днів.

Як замовити документ онлайн

Замовити посвідчення можна через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Для цього необхідно виконати наступні дії:

• авторизуватися на порталі за допомогою кваліфікованого електронного підпису;
• знайти розділ “Щодо пенсійного забезпечення” та обрати пункт “Заява на виготовлення пенсійного посвідчення”;
• обрати формат документа;
• заповнити онлайн-форму та завантажити підготовлені скан-копії документів;
• натиснути “Сформувати заяву”, перевірити введені дані, підписати анкету електронним підписом та надіслати заявку.

Контролювати етапи виготовлення посвідчення можна на сайті через розділ “Мої звернення”, де відображається статус обробки запиту.

Читайте також:

Оформлення посвідчень для родин загиблих та зниклих безвісти військових: уряд змінив правила

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

За перший місяць роботи програми “Досвід має значення” нову роботу знайшли понад 300 внутрішньо переміщених осіб віком від 50 років. Проєкт спрямований на повернення людей старшого віку на ринок праці та забезпечення їм гідних умов.

Про це повідомляє кореспондентка Бахмут IN.UA з посиланням на слова Богдан Матвійчу, директор департаменту зайнятості Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.

Працевлаштування переселенців віком 50+

Проєкт “Досвід має значення” стартував у травні 2026 року. На порталі Державного центру зайнятості створено платформу для швидкого зв’язку між кандидатами та компаніями. Алгоритм взаємодії побудований на таких кроках:

• роботодавці розміщують вакансії та зазначають, які навички хочуть посилити у працівнику;
• люди з досвідом вказують бажане місце роботи, очікувану заробітну плату та готовність до швидкого перенавчання.

В Європі середнім віком вважається 60-65 років, проте через умови війни в Україні фокус змістився. Програма орієнтована саме на людей віком 50+, пропонуючи швидкі інструменти для їхнього повернення на ринок праці.

Результати першого місяця

Швидкий механізм зв’язку продемонстрував результативність одразу після запуску. З травня до проєкту долучилися 1700 осіб. З них 340 кандидатів вже працевлаштовані.

Загальна статистика працевлаштування та підтримки внутрішньо переміщених осіб має такі показники:

• 290 тисяч переселенців працевлаштовані;
• 19 тисяч осіб пройшли професійне навчання;
• 3,3 тисячі переселенців отримали гранти на власну справу.

Ці цифри розглядаються на тлі загальної кількості переміщених осіб, яка становить 4,6 мільйона. Для пошуку роботи переселенцям також допомагають платформи Work.ua та Robota.ua.

Адаптація та супровід

Проактивна політика зайнятості потребує розбудови системи супроводу людини на кожному етапі інтеграції. Працевлаштування стає ефективним після того, як людина отримує базові умови, зокрема хоча б тимчасове житло.

Зміни до постанови №3032 раніше визначали період першої адаптації тривалістю у три місяці. Наразі обговорюється необхідність збільшення цього терміну для успішного працевлаштування. Процес інтеграції включає кілька напрямків:

• соціальна адаптація;
• психологічна адаптація;
• професійне перенавчання.

Читайте також:

Соціальні квартири та нові підходи до оренди: як Мінрозвитку планує вирішувати житлові проблеми ВПО

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!