Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Підрозділи Сил спеціальних операцій відновили контроль над населеним пунктом Андріївка-Клевцове у Донецькій області, взявши у полон 30 російських військовослужбовців.

Про це повідомляє пресслужба ССО.

Звільнення Андріївки-Клевцового

На Олександрівському напрямку Сили спеціальних операцій звільнили населений пункт Андріївка-Клевцове (радянська назва — Іскра). Російські війська тривалий час намагалися захопити це село у Донецькій області. Противник використовував тактику малих піхотних груп, які поступово просочувалися в населений пункт та займали позиції.

Оператори підрозділу TRIARIUM 3-го полку ССО у взаємодії з одним із центрів психологічних операцій провели комплексну операцію зі звільнення території. Під час наземної фази спецпризначенці просунулися вперед та витіснили противника з позицій. У результаті 30 військовослужбовців Російської Федерації здалися в полон. Тих росіян, які продовжили чинити опір, було знищено. Наразі Андріївка-Клевцове знову перебуває під контролем України.

Ситуація за напрямками: порівняння кількості штурмів

Російська армія продовжує наступальні дії, проте інтенсивність атак на більшості ділянок зазнала змін порівняно з попередньою добою.

На Покровському напрямку зафіксовано найбільшу кількість штурмових дій — 34 атаки (на одну більше, ніж напередодні). Росіяни намагалися просунутися у районах населених пунктів Котлине, Удачне, Молодецьке, Новомиколаївка, а також у бік Нового Донбасу, Ганнівки, Шевченка, Білицького, Новогришиного, Мирного, Василівки, Сергіївки, Світлого та Філії.

На Костянтинівському напрямку кількість атак зросла до 27 (проти 26 минулої доби). Росіяни вели штурмові дії у районах Костянтинівки, Іванопілля, Іллінівки, Новоселівки, Софіївки, Русиного Яру та у бік Вільного, Кучерового Яру, Новопавлівки.

На Слов’янському напрямку інтенсивність знизилася: противник здійснив 17 штурмових дій (проти 20 напередодні) у районах Різниківки, Кривої Луки, Закітного та в бік Рай-Олександрівки й Миколаївки.

На Краматорському напрямку російські війська здійснили п’ять наступальних дій (на дві більше порівняно з минулою добою) в районі Міньківки та в бік Юрківки.

На Лиманському напрямку кількість атак суттєво зменшилася — з восьми до двох. Спроби противника вклинитися в оборону відбито в районах населених пунктів Зарічне та Новоселівка.

Втрати російської армії

Загальні втрати російської армії в особовому складі становлять близько 1 469 970 осіб. За останню добу ліквідовано 1 210 російських військовослужбовців.

Також за минулу добу знищено:

• 1 962 безпілотники оперативно-тактичного рівня;
• 443 одиниці автомобільної техніки та автоцистерн;
• 55 артилерійських систем;
• 19 наземних робототехнічних комплексів;
• 7 бойових броньованих машин;
• 7 одиниць спеціальної техніки;
• 5 засобів протиповітряної оборони;
• 3 реактивні системи залпового вогню;
• 2 танки.

Читайте також:

Росіяни просунулися поблизу Кривої Луки — DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Для людей, які через війну були змушені залишити свої домівки, передбачили нову фінансову підтримку. Грошова допомога надається у межах проєкту “Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні” за напрямом UCT2. Виплату можна спрямувати на базові потреби та облаштування після переміщення.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Грошова допомога 12 300 гривень для переселенців

Реєстрацію на отримання коштів проводить БФ “Карітас Чернігів”. Підтримка призначена для нещодавно евакуйованих та переміщених домогосподарств. Допомога орієнтована на людей і родини, які залишили свої домівки протягом останніх 45 діб через бойові дії, постійні обстріли або офіційні рішення про евакуацію.

Подати заявку можуть домогосподарства, які:

• евакуювалися самостійно або примусово через безпекову ситуацію протягом останніх 45 діб;
• мають довідку ВПО, видану протягом останніх 45 днів, або інші документи, що підтверджують факт переміщення.

Допомога надається відповідно до визначених критеріїв вразливості.

Який розмір виплати

Розмір грошової підтримки становить 12 300 гривень на одну особу. Це одноразова виплата, яка розрахована на покриття базових потреб протягом трьох місяців.

Заявку можуть подати лише ті особи, які не отримували грошової допомоги від інших організацій протягом останніх трьох місяців. Реєстрація можлива виключно протягом 45 днів із моменту переміщення.

Як подати заявку

Для опрацювання звернення необхідно попередньо заповнити реєстраційну анкету за посиланням. Після заповнення анкети з заявниками зв’яжуться фахівці для уточнення необхідної інформації. За детальною інформацією можна звернутися за телефоном: +38 (50) 614 2045.

Читайте також:

Бахмут затвердив середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій на 2027 – 2029 роки: у пріоритеті забезпечити бахмутян житлом

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!