Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До так званої “днр” завітав з черговим візитом італієць Амедео Авондет. Він жив та працював журналістом в Італії і був частим гостем в рф та на окупованих територіях України. У 2025 році остаточно переїхав до рф. Маючи проросійську позицію, Амедео Авондет заручився підтримкою окупантів і розповсюджує фейки про війну в Україні. Окрім цього, італієць був дотичний до російського війська — працював спеціальним кореспондентом десантної розвідувально-штурмової бригади “Волки”.

Що відомо про італійця Амедео Авондета і його роль у російській пропаганді — в матеріалі Бахмут IN.UA.

У Донецьк приїхав італієць Амедео Авондет

У тимчасово окупований Донецьк завітав італієць Амедео Авондет. Там він мав зустріч з Олексієм Муратовим — керівником партії “единая россия” в “днр”. Вони обговорили співпрацю між Італією та “днр”. Зокрема, угоду про співпрацю між політичною партією Italia Unita (ред. у перекладі з італійської “Єдина Італія), очільником якої є Авондет та громадським рухом “Донецька республіка”. У межах співпраці окупанти хочуть проводити спільні заходи.

Прикладом спільної роботи є акції, проведені в так званій “днр” та Італії. За ініціативи партії Italia Unita в Італії розмістили банери “росія нам не ворог”, а на окупованій Донеччині — банери “Народ Італії нам не ворог”.

Також Амедео Авондет побував на презентації музею “Війна чужими руками” в Донецьку. Цей заклад просуває російські наративи про те, що Європа та США готували Україну до війни з Росією.

“Ідеологію українського націоналізму культивували на заході ще з 1970-х: друкували підручники, наповнені ненавистю до росії. А після розпаду СРСР українських добровольців готували до війни за стандартами НАТО натовські інструктори. Для заходу Україна не партнер, а гарматне м’ясо – таран проти москви”, — такі наративи поширюють у музеї.

Що відомо про Амедео Авондета

Амедео Авондет народився 19 січня 2001 року в Турині. Там він закінчив школу, вступив на навчання до Туринського університету, навчався на юриста.

З юних років він мав прихильність до росії. Поштовхом до захоплення політикою стали події в Україні. Сам Авондет в інтерв’ю пропагандистам зазначав, що слідкував за подіями в Україні і черпав інформацію з росджерел. З тих пір в ньому почала закріплюватись проросійська позиція.

Навчаючись в університеті, він почав політичну кар’єру, вступивши до партії “Браття Італії”, але згодом вийшов із неї. Причиною стало те, що “всі італійські політики виступають проти росії”. Тому Авондет заснував свою партію “Єдина Італія”, яка просуває проросійські ідеї.

Увагу від рф до своєї персони Амедео Авондет отримав навесні 2022 року. Тоді він активно виступав на підтримку дій рф в Україні і організовував мітинги. Цілями його мітингів були: показати, що італійці не відвернулися від росіян, виступити проти продажу зброї Україні, підтримати дії володимира путіна.

З 2022 року Амедео Авондент почав тісно спіпрацювати з рф. За даними Центру протидії дезінформації, у грудні 2022 року він відвідав москву, де зустрічався з депутатами та керівниками держдуми рф і отримав від них офіційну подяку.

Окрім цього, Авондет відкрито наголошує про тяглість своєї політичної партії до путінської партії “единая россия”.

“Ми постійно підтримуємо зв’язок з нашими “старшими братами” з “единой россии”, які лише кілька днів тому відсвяткували 21 рік діяльності. З 22 грудня по 2 січня (ред. 2022-2023 роки) я буду в москві, щоб очолити делегацію “Єдиної Італії” та брати участь у нашій спільній гуманітарній місії. Буде багато політичних та культурних зустрічей”, — так Авондет анонсував свій візит до рф.

У своїх соцмережах Амедео Авондет висловлює підтримку рф, деякі публікації він робить російською мовою. Головний меседж італійця — засудження політики США і захоплення постаттю путіна, якого він порівнює з царями російської імперії. Також він виступає за розпад ЄС і НАТО.

У червні 2023 року Амедео Авондет став дотичний до російського війська. Він оголосив, що почав працював спеціальним кореспондентом десантної розвідувально-штурмової бригади “Волки”. Разом з російськими військовими він перебував на лінії зіткнення в Донецькій і Луганській областях.

З червня 2025 року Амедео Авондет проживає у москві. Переїхати в росію він, нібито, вирішив через утиски в рідній Італії. Його, нібито, неодноразово затримували за проросійську діяльність.

За замах на суверенітет та територіальну цілісність України, пропаганду російського нацизму та інформаційну підтримку відкритого нападу росії на Україну Амедео Авондета внесли в базу “Миротворець”.

Зараз рф використовує історію Амедео Авондета як приклад лояльності європейського суспільства до дій рф. Італієць лише підігрує російській пропаганді і просуває її на європейську аудиторію. На своїх каналах, де він сумарно має понад 5 тисяч підписників, Авондет розповідає про своє життя в рф, прославляє дії російської армії та поширює наративи проти України та її західних партнерів.

Читайте також:

• Студентам на окупованих територіях пропонують скласти сесію в обмін на контракт із армією рф
• Оборотні в рясах. Хто очолив церкви на окупованих територіях
• Дітей готують до війни. Як РФ мілітаризує дитинство на захоплених територіях України

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Більшість громадян України готові погодитися на припинення вогню за нинішньою лінією зіткнення, якщо європейські війська стануть на захист країни у разі повторного наступу Росії. Водночас аналогічна кількість українців категорично відкидає будь-яке перемир’я без надання надійних безпекових гарантій, стабільного фінансування та зброї.

Про це йдеться в результатах опитування громадян та громадянок, яке провели соціологи Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) у травні 2026 року.

Як бачать завершення війни українці: опитування КМІС

Київський міжнародний інститут соціології у травні 2026 року дослідив ставлення громадян до можливих умов припинення бойових дій. Дослідники запропонували респондентам оцінити чотири різні варіанти розвитку подій, а саме:

• припинення вогню без гарантій безпеки, фінансування та зброї категорично відкидають 61% опитаних, тоді як 32% готові схвалити таку пропозицію переважно неохоче;
• символічну присутність військ країн Європи далеко від фронту без участі у боях готові підтримати 42% українців, а 49% виступають категорично проти;
• надання великих обсягів зброї та грошей у якості гарантій безпеки схвалюють 53% респондентів, тоді як 37% відкидають такий сценарій;
• розміщення європейських військ поблизу фронту з готовністю відбивати російський напад має найбільшу підтримку, цей варіант готові схвалити 61% громадян, а 33% виступають проти.

Регіональний розподіл голосів

Тенденція щодо відмови від перемир’я без гарантій безпеки зберігається на всій території України. Більшість мешканців сходу та півдня виступають проти такого кроку, показники становлять 57% та 56% відповідно.

Варіант із розміщенням європейського контингенту поблизу передової знаходить підтримку в більшості в усіх регіонах. Сценарій із посиленим постачанням зброї та грошей також підтримує більшість жителів по всій країні, за винятком заходу, де соціологи зафіксували паритет думок.

Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький пояснює такі результати відкритістю українців до діалогу та гірким історичним досвідом.

“Наше опитування черговий раз засвідчує, що українці відкриті до конструктивного діалогу для завершення війни і навіть готові на важкі територіальні поступки. Єдина сторона, яка зриває досягнення миру і яка несе повну відповідальність за продовження руйнувань і смерті — Росія. Українці не є простаками, які готові за “солодкі обіцянки” погодитися на будь-що“, — зазначає експерт.

Антон Грушецький нагадує про наслідки Будапештського меморандуму та Мінських домовленостей, які продемонстрували недієвість перемир’я без реальних гарантій. За його словами, громадяни України демонструють прагматизм. Найбільш надійним вони вважають присутність іноземних військ, але через малу реалістичність цього сценарію готові погодитися на посилене забезпечення власної армії.

“Українці готові самі боротися і вмирати за свою країну — тільки тоді забезпечте фінансування і зброю. Українці категорично відкидають капітуляцію та мир на будь-яких умовах. Тиснути потрібно не на Україну, а на Росію“, — підсумовує Антон Грушецький.

Методологія дослідження

Всеукраїнське опитування громадської думки тривало з 7 травня по 3 червня 2026 року. Дослідники провели телефонні інтерв’ю серед 2007 повнолітніх громадян, які проживають на підконтрольній уряду території України.

Для перевірки сценаріїв припинення вогню соціологи застосували експериментальний підхід. Респондентів випадково поділили на чотири групи приблизно по 500 осіб. Кожній підгрупі озвучували лише один конкретний варіант розвитку подій. Статистична похибка для такої вибірки становить 5,8%.

Читайте також:

У Києві проведуть фестиваль, присвячений культурі Бахмута: як відвідати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!