Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На окупованій Донеччині діє так зване “міністерство молодіжної політики”. Ця структура займається роботою з молоддю, в тому числі насадженням російської культури та пропаганди. Одним із тих, хто впроваджує проєкти для молоді на ТОТ, є Михайло Фролов. На момент початку окупації йому було 15 років, а зараз він будує політичну кар’єру в окупаційній адміністрації і пропагує “рускій мір” серед молоді.

Що відомо Михайла Фролова і його роль в насадженні пропаганди молоді? Редакція зібрала досьє.

Михайло Фролов, робота в “днр”

Детальної біографії Михайла Фролова немає у відкритих джерелах. Його дату народження можна дізнатися з особистої сторінки в забороненій соцмережі “Вконтакте” — 30 вересня 1998 року. Своїм рідним містом Михайло Фролов вказує Макіївку.

Інформації про освіту посадовця немає у відкритих джерелах інформації. Також не вказується коли і яким чином він долучився до роботи міністерства молодіжної політики “днр”. Вперше Фролов почав фігурувати в новинах і відвідувати заходи з травня 2023 року. Його представляли начальником відділу координації та роботи з молодіжними проєктами і програмами.

17 квітня 2026 року Михайло Фролов отримав нову посаду. Ватажок “днр” пушилін ухвалив указ про призначення Фролова першим заступником міністра молодіжної політики. Нагадаємо, що посаду міністра сьогодні обіймає Денис Шимановський, про якого ми писали раніше.

Як Михайло Фролов насаджує пропаганду серед молоді Донеччини

Михайло Фролов не веде публічних сторінок про свою діяльність. Про його роботу можна дізнатися з дописів міністерства молодіжної політики “днр” та пропагандистських матеріалів.

Михайло Фролов є частим гостем на заходах, присвячених дню перемоги. Він виступає з промовами, де наголошує на їх важливості.

“Такі заходи є важливими для нашої молоді. Підростаюче покоління має знати правду, нашу справжню історію”, — наголошував Фролов на онлайн-уроці, присвяченому дню перемоги, у травні 2023 року.

У 2026 році міністерство молодіжної політики ініціювало цикл заходів “Молодь і діти”, присвячених дню перемоги і дню “днр”. У деяких із них Михайло Фролов особисто брав участь. Зокрема, в акції “Безсмертний автополк”, під час якої 50 автомобілів з фотографіями учасників Другої світової війни прослідували маршрутом до Савур-могили. Там учасників акції чекали представники молоді — члени руху “Молода гвардія” і студентських корпусів. Разом вони розгорнули найбільший у світі “прапор перемоги” з радянською символікою.

Також Михайло Фролов відвідав конкурс-огляд юнармійських знаменних груп, організований проросійським рухом “Юнармія”. До заходу долучили понад 100 дітей. Вони змагалися у внесенні та представленні “прапора перемоги”, зміні варти та прощанні з прапором. Головною метою було “дати кожному підлітку відчути, що таке відповідальність за прапор”.

Відвідує Фролов і заходи з учасниками бойових дій в Україні. У 2023 році він їздив на семінар до москви, де спілкувався з ветеранами російської армії, які хотіли спробувати себе в ролі наставників для молоді. Одним із головних питань, яке обговорювали на питанні, стосувалося патріотизму і того “як виконати свій громадянський обов’язок”.

Як і міністр молодіжної політики Денис Шимановський, Михайло Фролов приділяє увагу молодіжній роботі в Харцизьку. А саме контролював роботи з облаштування міського молодіжного центру.

Нагадаємо, що міністр Шимановський раніше зазначав про своє “кураторство” Харцизька. Що саме воно передбачає, не уточнюється. Та саме Харцизьк часто фігурує в діяльності міністерства молодіжної політики.

Читайте також:

• Як депутат Торезької міськради став депутатом “днр”: досьє на Андрія Бідила
• Від артиста до міністра і депутата “днр”: що відомо про Олександра Парецького з Донецької філармонії, який перейшов на бік рф
• Хто очолює освіту на окупованій Донеччині: досьє на посадовця з Тюмені Олега Трофимова

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сили оборони України збільшили інтенсивність та глибину ударів по військових об’єктах російської армії у Запорізькій та Донецькій областях. Під ураження потрапляють польові склади та запасні командні пункти, через що росіяни почали екстренно перероблювати логістичні маршрути та відводити військові об’єкти глибоко в тил, зокрема, за Маріуполь.

Про це повідомили агенти “Атеш”.

Росіяни екстренно переносять склади забезпечення за Маріуполь

За даними агентів руху “Атеш”, які перебувають у складі російських угруповань військ “Схід” та “Дніпро”, українські військові проводять серію успішних атак по тилових позиціях. Для виконання цих завдань на південному напрямку застосовуються українські безпілотні літальні апарати типу “Hornet”. Основна робота дронів зосереджена вздовж автомобільної траси Таганрог-Джанкой, яка наразі є головною артерією постачання для російського угруповання на південному фланзі.

В “Атеш” додають, що глибина ураження зростає щотижня. У зоні досяжності безпілотників опинилися об’єкти, які залишалися повністю неушкодженими з 2022 року. Зазначається, що російські підрозділи не встигають оперативно реагувати на збільшення кількості та радіуса атак.

“Чотири роки стояли і все було тихо. Зараз палає по всьому півдню“, — повідомляють агенти “Атеш”.

Через регулярні удари російське військове керівництво розпочало екстрене переміщення вцілілих запасів за територію Маріуполя — у зони, куди наразі не дістають засоби ураження. Відведення баз забезпечення призвело до певних логістичних змін:

• різке збільшення логістичного плеча постачання;
• значне ускладнення процесу доставки матеріалів безпосередньо на передову;
• зниження здатності підтримувати постійний тиск на лінії фронту;
• вплив на загальні темпи наступальних дій російської армії.

Детальнішу інформацію про наслідки ударів та уражені об’єкти представники руху планують оприлюднити пізніше, після гарантування повної безпеки для своєї агентурної мережі.

Читайте також:

Бійці Азову показали, як ліквідують логістику російської армії біля Маріуполя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!