Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Жінки з Донеччини, які перебувають у складних життєвих обставинах, можуть отримати тимчасове житло, соціальний супровід і необхідну допомогу в Донецькому обласному соціальному центрі матері та дитини. Послуги надають безоплатно жінкам на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матерям із дітьми віком до 18 місяців.

Хто може звернутися та які документи потрібні, розповіли в Соледарській міськраді.

Вагітним і матерям із дітьми з Донеччини пропонують безоплатне житло: як звернутися

Жінки з Донецької області, які опинилися у складних життєвих обставинах, можуть отримати підтримку в Донецькому обласному соціальному центрі матері та дитини. Заклад надає тимчасове проживання, необхідну допомогу та соціальний супровід.

Допомога передбачена для таких категорій:

• вагітні жінки на сьомому-дев’ятому місяці вагітності;
• матері або опікунки, які виховують дітей віком до 18 місяців;
• жінки з Донеччини, які потребують тимчасового проживання та соціального супроводу.

Водночас заклад не приймає людей у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, із симптомами гострих захворювань або загостренням хронічних хвороб, а також людей із психічними захворюваннями.

Прийом до центру здійснюється цілодобово. Усі послуги безоплатні.

Які умови проживання пропонує центр

У закладі передбачені базові побутові умови для проживання матерів із дітьми. Є гаряча вода, душові кімнати, санвузол, пральна машина та харчоблок для самостійного приготування їжі.

Для догляду за малюками є дитячі ліжка, візочки, ігрові манежі та іграшки.

Які документи потрібні для поселення

Для звернення до центру необхідно підготувати документи:

• направлення від відповідного структурного підрозділу місцевої адміністрації, голови територіальної громади або транзитного хабу;
• паспорт або посвідка на постійне проживання в Україні;
• свідоцтво про народження дитини/дітей.

Якщо жінка звертається самостійно, без направлення, необхідно подати особисту заяву.

Для поселення звертайтеся за телефоном: +380 (99) 423 5160. Дзвінки приймають щодня з 08:00 до 21:00.

Читайте також:

Понад 4 тисячі людей евакуювалися з Донеччини від початку жовтня: скільки мешканців залишаються в області

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенка з Бахмута, Наталія Чепурнова потрапила у ДТП на Дніпропетровщині. Автомобіль родини зіткнувся з машиною, яка на великій швидкості вилетіла на зустрічну смугу. Зараз жінка перебуває у вкрай важкому стані з численними переломами та травмами голови. Родина терміново збирає кошти на реабілітацію у спеціалізованому центрі, перебування в якому коштує понад 10 тисяч гривень на добу.

Про обставини аварії та стан дружини редакції Бахмут IN.UA розповів чоловік Наталії, Олексій Чепурнов.

Примітка. Оновлено. Редакція оновлює матеріал згідно з Редакційною Політикою, додавши нову інформацію про стан бахмутянки, процес сбору коштів та хід кримінального провадження.

Бахмутянка потрапила в ДТП під Синельниковим

Аварія сталася ввечері 6 вересня 2026 року. Родина Чепурнових, яка вже втретє вимушено змінювала місце проживання як ВПО, їхала до Дніпра. Зазначимо, що відкритих даних про ДТП, немає, але редакція отримала підтвердження факту аварії із джерел в поліції.

“Ми евакуювалися вже втретє. Їхали потиху, не поспішаючи, були завантажені — швидкість десь 60 км/год. Не доїхали зовсім трохи, це сталося неподалік міста Синельникове. Там такий довгий затяжний поворот, і просто за одну секунду зустрічний автомобіль летів на такій швидкості, що вже не міг тримати свою смугу“, — згадує Олексій.

Чоловік, який їхав першим на іншій машині, встиг ухилитися. Його дружина Наталія, яка їхала позаду — не змогла. Сталося лобове зіткнення. Винуватець намагався втекти з місця злочину, але його швидко затримали правоохоронці.

“Його одразу встановили, повезли на допит. По алкоголю він виявився тверезим, а результатів аналізу на наркотики ще чекають, кажуть, це робиться довго. Зараз триває кримінальне провадження“, — розповідає чоловік.

У якому стані бахмутянка і скільки коштів вартує реабілітація

Внаслідок аварії Наталія Чепурнова отримала політравми критичного ступеня тяжкості.

“Стан найважчий, який тільки може бути. У неї двостороння черепно-мозкова травма третього ступеня, крововилив у мозок, дуже багато переломів. Відкритий перелом і безліч закритих — руки, ноги, таз, щелепа, ребра. Забита печінка та інші органи. Вона зараз дуже важка“, — ділиться Олексій.

Спочатку жінку лікували у дніпровській лікарні імені Мечникова, де її стан вдалося мінімально стабілізувати, після чого, за словами чоловіка, перевели до іншого закладу.

Для подальшого лікування та відновлення Наталію необхідно перевести до спеціалізованого реабілітаційного центру “Модричі” поблизу Львова, який спеціалізується на важких черепно-мозкових травмах та післяінсультних станах. Проте вартість перебування там для родини є непідйомною.

“Ціна за добу разом із моїм перебуванням поруч становить приблизно 10 660 гривень. І це без додаткових опцій чи консультацій вузьких спеціалістів. Щоб дружина хоча б прийшла до тями і почала реагувати на команди, знадобиться мінімум місяць. Далі — все індивідуально, хтось лікується три місяці, хтось третій рік. Це просто непомірні, непідйомні гроші для нас“, — пояснює Олексій Чепурнов.

Збір коштів лише розпочався, і наразі зібрано близько двох тисяч гривень. Родина має власні невеликі заощадження, але їх недостатньо для повноцінної реабілітації. Чоловік наголошує, що надасть повну звітність та зберегти всі чеки з лікарень і центру.

Поточний стан справ: розслідування та збір коштів

Станом на 15 жовтня 2026 року, Наталія все ще перебуває у важкому стані: жінка вийшла з коми, проте до свідомості поки не повернулася. Переведення до спеціалізованого центру відбудеться не раніше ніж через місяць-півтора, оскільки пацієнтку спочатку необхідно повністю стабілізувати для безпечного транспортування. Медики поки не дають жодних прогнозів через критичну важкість ситуації.

Щодо фінансової сторони, спільними зусиллями небайдужих вдалося зібрати близько 100 тисяч гривень. Проте, як зазначає чоловік, необхідна сума залишається високою. За уточненими даними з центру, вартість перебування становить майже 10 800 гривень на добу. Загальна сума реабілітації, яка може тривати місяцями, вимірюватиметься мільйонами.

Кримінальне провадження щодо ДТП продовжується. За словами Олексія Чепурнова, слідство перебуває на завершальному етапі — 20 жовтня мають відбутися останні слідчі експерименти, після чого буде винесено рішення щодо винуватців аварії.

Як допомогти родині

Допомогти Наталії з лікуванням та реабілітацією можна за наступними реквізитами:

• Номер картки: 5168 7521 6376 4320;
• Отримувач: Чепурнов Олексій Олексійович.

Читайте також:

“Потрібні набої для боротьби з FPV-дронами”: редакція Бахмут IN.UA відкрила збір для військового із Часів Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!