Сьогодні добігає завершення 2024 рік, за цей час наша редакція створила низку матеріалів, героями наших публікацій були сміливі й сильні люди. В останній день 2024 року Бахмут IN.UA згадує 12 особливих історій, які ми розповіли цьогоріч.

Максим Потапчук

У 2015 році мешканець Донецька, активіст, а з початком повномасштабної війни — діючий військовий десантно-штурмових військ Максим Потапчук приїхав до Краматорська, аби очолити місцевий Пласт. Місто якраз оговтувалося від окупації росіян, яка тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року.

Максим згадує, що прибічники росії ще встигли облити фарбою приміщення, де збиралися малі пластуни. Але ані фарба, ані пошкоджені вікна не завадили дітям приходити на зібрання.

Марина Жукова

Художниця Марина Жукова родом з Бахмута. Вже 6 років вона займається ілюстрацією, найбільше любить працювати з дитячою графікою. Увагу нашої редакції найбільше привернула робота художниці, на якій зображена новорічна ялинка з ключів. Здавалося б, звичайний ключ, який щось відмикає і замикає. Однак для багатьох людей після евакуації ключ став предметом пам’яті та зв’язку з домом. Так відбулось і з Мариною. Ключ і сукня — її пам’ять про дім. 

Співачка Valentayna

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом. Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Михайло Реуцький

Михайла Реуцького з позивним “Тихий” вбили росіяни в Бахмуті, 18 лютого будуть роковини з дня його загибелі. Його донька Катерина каже, що цей позивний батькові дали не просто так. За характером він був спокійний, говорив мало, але робив багато. Вже під час повномасштабного вторгнення Михайло Реуцький перевівся до рідної 93-ОМБР Холодний Яр, в якій служив ще за часів АТО. Саме ця бригада останні місяці захищала Бахмут від росіян.

“Ми з татом були дуже близькі. Коли він там востаннє був, в Бахмуті, він мені постійно телефонував, який би там зв’язок не був, які б там не були проблеми, та все одно він знаходив 2-3 хвилини подзвонити зранку. Я добре пам’ятаю одну з останніх наших розмов: він мені набрав вдень, а це було йому не притаманно. Ми поговорили хвилин 40 — тато розповів, що хлопців з його бригади взяли в полон та розстріляли. Він був дуже сумний та пригнічений, кожна смерть його побратимів давалась йому важко. Це було за річкою Бахмутка. Татові хотілося з кимось цим поділитися, він відчував, що може мені довіряти”, — говорить Катерина.

Вікторія Бабич

Вікторія Бабич пригадує, що майже з перших днів у Бахмуті почалася евакуація, спершу вивозили жінок з дітьми та людей старшого віку. Вікторія також вирішила виїздити, у стані шоку жінка розуміла — насамперед має рятувати дітей. Чоловік героїні на той час залишився у Бахмуті, родина вірила: мене трохи часу й вони повернуться додому. З собою жінка взяла документи, пляшку воду й трохи хліба. Все життя вмістилось у рюкзак.

Олег Зонтов

Ми згадували, як жив у перші місяці деокупований Слов’янськ, з військовослужбовцем ЗСУ, молодшим сержантом, громадським діячем Олегом Зонтовим, який у 2014—2015 виконував обов’язки міського голови Слов’янської міської ради.

“Якось я сказав, що ми вже раз відстояли Слов’янськ, і, дай Боже, ніколи війна більше не повториться. Ну, на жаль, повторилась. У березні-липні 2022 року якраз я і воював безпосередньо за Слов’янськом, на підступах. Там, де в 1943-му році йшла лінія оборони з нашої сторони, ми відривали траншеї, бліндажі. Там, де раніше дітей водили на екскурсії партизанськими стежками, ми тримали оборону проти сучасних фашистів.

Слов’янськ став першим містом, яке окупували в 2014 році. З однієї сторони, це дуже трагічно, а з іншого боку і місту пощастило, бо він перший прийняв цей удар. Тут перші зрозуміли, що це таке — російська окупація, рівень підтримки України значно виріс після цього”, — каже військовослужбовець.

Ірина Ситковська

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю ім. С. Бубки.

З початком повномасштабної війни коледж евакуювався з Бахмута. Вчителі Донеччини зараз переважно працюють онлайн. Втім, багато працівників коледжу переїхали до Полтави та продовжили піклуватися про спортсменів, і, як і раніше, пані Ірина викладає заняття з української мови. Каже, що ставлення до цього предмета у дітей помітно змінилося.

Каріна Тренбач

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, але каже, що такого красивого та затишного, як Бахмут, немає ніде. Каріна подарувала власноруч створену картину з Гадяцьким замком місцевому історико-краєзнавчому музею.

Дівчина додає: коли вона розповідає, з якого вона міста — то найбільше люди відзначають, яким красивим воно було, бо бачили його в новинах.

“Воно в серцях наших залишається таким самим гарним”.

Оксана Судак

Оксана Судак — юристка та громадська діячка, у 2020 році жінка ініціювала перейменування вулиці в Бахмуті на честь Артема Мирошниченка, створила петицію на встановлення пам’ятника Шевченку в місті, була співорганізаторкою українськомовного клубу. Наша героїня народилась в Донецьку й добре пригадує події 2014 року.

Олександр Шередекін

Бахмут, його уродженцю Олександру Шередекіну назавжди залишиться 24 роки. Юнак без жодного бойового досвіду, але з великим бажанням, у 22 роки пішов захищати рідне місто — вступив до Бахмутського ТРО на початку повномасштабного вторгнення.

Анастасія Македонська

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина з міста Бахмут.

Кирило Шишлов

16 річний Кирило Шишлов народився та проживав у Донецьку, рідне місто йому довелось покинути через війну. Зараз Кирило живе у Сумах, де є активним учасником програми ГО “Навчай для України”. Хлопець захоплюється програмуванням та мріє працювати в цій сфері.

Хлопець мало що пам’ятає з періоду власного життя в Донецьку, адже тоді ще був маленьким та ходив до садочка. Водночас теплі спогади про рідний Донецьк є:

“Мені все подобалось до війни. У Донецьку все було гарно. Всі були щасливими“, — згадує Кирило.

Читайте також:

• “Тихий куточок” з глибоким сенсом: продовження історії родини Реуцьких
• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Людина, яка має право на пільгу, може оформити її не лише за зареєстрованим місцем проживання. Пільги, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг, можуть надаватися за фактичним місцем проживання, якщо воно належним чином підтверджене. Для внутрішньо переміщених осіб підтвердженням фактичного місця проживання може бути довідка про взяття на облік ВПО.

Як це зробити, пояснюють у Пенсійному фонді України.

Які документи підтверджують фактичне проживання

Пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються людям, інформація про яких внесена до Реєстру осіб, які мають право на пільги. Якщо людина проживає не за місцем реєстрації, для оформлення пільги вона може підтвердити фактичне місце проживання відповідними документами.

Для ВПО таким підтвердженням є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також фактичне проживання можна підтвердити іншим документом. Наприклад, це може бути договір оренди житла. Таким чином, відсутність реєстрації за адресою, де людина фактично живе, сама по собі не означає, що вона не може оформити пільгу.

Що робити, якщо немає документів на житло

Не всі люди можуть мати договір оренди або інший документ, який підтверджує проживання за конкретною адресою. У такому випадку фактичне місце проживання можна підтвердити актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Такий акт може скласти посадова особа виконавчого органу сільської, селищної або міської ради відповідної територіальної громади. Це може бути актуально для людей, які після евакуації проживають в іншій громаді та не мають можливості зареєструвати місце проживання за фактичною адресою.

Куди звертатися за пільгою

Для отримання пільги інформація про людину має бути внесена до Реєстру осіб, які мають право на пільги. Якщо пільговик фактично проживає за іншою адресою, йому необхідно мати документ, який підтверджує це місце проживання.

Для ВПО таким документом є довідка про взяття на облік ВПО. В інших випадках можна використовувати, зокрема, договір оренди або акт обстеження матеріально-побутових умов. Отже, пільговик не обов’язково має проживати за адресою своєї реєстрації, щоб отримувати пільгу на оплату житлово-комунальних послуг. Головне, це підтвердити фактичне місце проживання та мати право на відповідну пільгу.

До теми:

Як перевести пенсію за новим місцем проживання: покрокова інструкція для пенсіонерів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Карітас-Спес” анонсував допомогу для багатодітних родин і сімей, у складі яких є люди з інвалідністю. Вони можуть отримати 43 200 гривень на власну справу чи професійне навчання.

Про це повідомляє “Карітас-Спес Львівської Архідієцезії”.

Грошова допомога від “Карітас-Спес”

Карітас-Спес Львівської Архідієцезії розпочав прийом заявок на участь у проєкті “Родина родині: Індивідуальна підтримка”. У межах програми можна отримати одноразову грошову допомогу в розмірі 43 200 гривень.

Програма спрямована на підтримку родин та людей, які постраждали від наслідків війни та потребують допомоги для відновлення фінансової стабільності або створення нового джерела доходу.

Участь у проєкті можуть взяти:

• багатодітні родини;
• родини, де проживає людина з інвалідністю.

Програма діє у чотирьох областях:

• Львівській;
• Тернопільській;
• Івано-Франківській;
• Чернівецькій.

На що можна витратити 43 200 гривень від “Карітас-Спес”

Допомога має на меті профінансувати заходи, які допоможуть родині збільшити або відновити доходи. Гроші можна витратити на:

• професійне навчання або перекваліфікацію;
• придбання сільськогосподарських матеріалів та обладнання, в тому числі насіння і тварин;
• започаткування або розвиток власної справи.

Термін реалізації проєкту — вересень–грудень 2026 року. Зареєструватися можна до 27 листопада.

Як зареєструватися

Подати заявку на участь у проєкті можуть люди, які раніше не отримували грошову допомогу в межах інших проєктів “Карітас-Спес Україна” або інших благодійних організацій в Україні.

Подати заявку можна за такими кроками:

• завантажте грантову заявку за покликанням;
• заповніть грантову заявку;
• пройдіть попередню реєстрацію і додайте до форми готову заявку.

За додатковою інформацією можна звернутися за телефоном: +380 (97) 464 92 36. Консультації надають у вівторок і четвер з 11:00 до 15:00.

Також запитання можна надсилати на електронну адресу [email protected].

Читайте також:

Фінансова допомога для дітей у Кривому Розі: хто може отримати та як подати заявку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!