Нещодавно починаюча співачка Valentayna випустила пісню під назвою “Зоряна ніч”. Цю композицію артистка присвятила Бахмуту — місту, в якому здобувала свою музичну освіту.

Valentayna розповіла редакції Бахмут IN.UA про особливий зв’язок із містом-фортецею, чому вирішила записати цю пісню та що надихнуло її створити композицію “Зоряна ніч”.

Valentayna і Бахмут

Valentayna — це творчий псевдонім Валентини Поліщук. Дівчина народилася у Словʼянську. Все своє свідоме життя вона приділяла музиці. Спочатку юна співачка займалась у підготовчій групі, потім відвідувала музичну школу.

У підлітковому віці вона поїхала навчатися в Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця. Місто-фортеця стало для неї другим домом.

Наразі дівчина мешкає в Харкові та навчається в Київській муніципальній академії музики імені Рейнгольда Глієра.

“Зоряна ніч”: пісня про Бахмут

Valentayna розповіла, що композиція є дуже важливою для неї. Дівчина написала пісню під враженням від того, що бачила як окупанти знищують Бахмут. 

“Поштовхом став період, коли я дізналася, що росія розбомбила Бахмутський коледж мистецтв. Я навчалася там. Цей коледж сформував мене як музиканта, виховав, був моєю другою домівкою. Як і кожен цивільний я нічого не могла зробити, щоб цього не сталося. Багато моїх друзів втратили домівки, залишили ключі від квартир собі на памʼять. І я просто хотіла створити таке “вікно у спогади” для кожного. Щоб люди чули пісню і згадували дім”, — пояснила Valentayna.

Також написати цей трек її надихнув хлопець. Дівчина переконана, що завжди важливо памʼятати, яким був рідний дім та звідки ми родом. 

“Мій хлопець втратив дім, він перший, хто почув цю пісню. Після його реакції на неї я зрозуміла, що її треба випускати. Це моя перша пісня. І я вважаю правильним, що вона саме про Бахмут, саме про важливість спогадів, про втрату. 

Ми маємо завжди зберігати в собі спогади про рідне. Це було і є дуже важливим для мене. І як би боляче не було (бо боляче згадувати і розуміти, що того нема), треба завжди памʼятати: Ось я звідси, я з Донеччини. Тут мій дім, тут я ріс, тут я вчився”, — зазначила артистка.

Послухати “Зоряну ніч” можна на YouTube та на популярних стрімінгових сервісах.

Слова пісні “Зоряна ніч”

Зоряна ніч,

Місяць так світе.

Місто вже спить,

Сонцем зігріте,

Дай мені хоч на мить…

Згадати як ти виглядав з вікна.

Троянд Алея і ДК,

Я крил тоді не мав,

Але літав,

Я крил тоді не мав…

Зоряна ніч,

Місяць так світе,

Місто не спить, 

Сонцем зігріте, 

Дай мені хоч на мить…

Вечірній парк заграє барвами,

І сонце йде за небосхил,

Мала щастя тут мале,

Я напишу листа але…

Зоряна ніч,

Місяць не світе,

Все у вогні,

Не знаю чи дійде,

Дай мені хоч на мить…

Забути як ти виглядав з вікна, 

Троянд Алея і ДК,

Мала щастя тут мале,

Я напишу листа.

Співачка додала, що спеціально прибрала назву міста з тексту пісні, аби залишити недосказаність. Вона переконана, що люди і без прямої вказівки зрозуміють про що композиція.

Читайте також:

• Музика в евакуації: як працює мистецький коледж Карабиця
• Солов’їна заряджає: підбірка свіжих українських пісень на 2024 рік
• Бахмутяни в евакуації: історія музикантів групи “Час-И”
• Як виправдати любов до російського контенту: інструкція від поціновувачів “болотного гімна”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні?

“Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами військового досвіду, розповідає, що думають військові про мобілізацію, спілкування російською, відповідальність й очікування від цивільних.

Про мобілізацію

Мобілізація для військових – безпосередня реальність, пов’язана з обов’язком і відповідальністю перед державою. Тоді як для багатьох цивільних ця тема табуйована. 

“Є наша історія з людьми, які бояться війська і не готуються психологічно, фізично, тактично. Шукають собі ворога у вигляді ТЦК, корупції, Зеленського. Шукають виправдання себе.  Я називаю це кволістю душі. Коли ти шукаєш собі виправдання, шукаєш ворога чи причину, чому ти кращий за інших і чому у війську не маєш бути“, – говорить Христина Кудрява, майор, офіцерка Національної гвардії України. 

“Ми йшли на війну, щоб наші знайомі не відчули, що таке війна. А потім офігіли від того, що вони її дійсно не відчули“, – каже Катерина “ООН” Галушка. 

“У деяких людей в голові відбулась якась дурня – типу, військові хай воюють. А військові – це хто? Це колишні цивільні. Хтось в 2014 році прийшов на війну, хтось в 2022. Чим ці люди більш військові, ніж ви військові?”, – вважає Валерія “Нава” Суботіна.

Про зросійщення

“Зараз багато людей, які раніше перейшли на українську, знову повернулися до російської. Тому що моди і хайпу недостатньо. Потрібно, щоб ти всередині зрозумів, чого ти зросійщений. 

Якщо твоя мама з тобою говорила російською мовою, це не значить, що ця мова тобі рідна. Тому що до твоєї прабабусі прийшли кацапи і розкуркулили її. І сказали, що ти, якщо не будеш “разгаваривать по-русски”, нічого в цьому житті не досягнеш. Або потрапиш в заслання. І людина, яка живе в страху, що її можуть вбити або ж навіть гірше – зробити боляче її близьким, буде виховувати наступне покоління так, щоб їм було трошки легше“, – пояснює Христина Кудрява.

Про відповідальність

“Я не розумів, чому я у своєму молодому віці повинен жертвувати найкращими роками, а інші ні? У мене була претензія до інших людей: чому вони не пішли на фронт добровольцями, як це зробив я? Мені не було навіть з ким поділитися цими думками. Вдома я міг спілкуватися з мамою, з батьком, але мені здавалося, що ніхто мене не розуміє”, – говорить Ігор Шолтис, ветеран АТО, учасник Революції Гідності, військовослужбовець підрозділу “Нахтіґаль”.

“Я не звертаю увагу на дрібниці. Є люди, які кажуть, що треба йти кричати “ааа, вони крадуть” під Верховну Раду. Але це нічого дасть. Ти бачиш проблему і маєш шукати шляхи її ефективного вирішення, спосіб покращити ситуацію. Без “а я не можу, а я не вплину””, – переконаний Віктор “Лелека” Лахно, військовослужбовець ЗСУ, колишній військовополонений.  

“Люди почали забувати. Хтось виїхав, бо вважає, що це більше не його/її обов’язок. Але дуже боляче спостерігати за тими молодими хлопцями і дівчатами, які не прожили життя. Хтось загинув, хтось втратив здоров’я, хтось отримав інвалідність на все життя. І цього здоров’я не повернеш. Не може бути так, що військові максимально “завантажені” у війну, а цивільні мають можливість від неї відгородитися. Так не може бути. Всі мають бути дотичні до армії“, – говорить Оксана, бойова медикиня Центру спеціального призначення НГУ “Омега”, з позивним “Оксі”.

І додає, що для допомоги фронту необов’язково йти в армію. Кожен може робити свою справу і мати якийсь маленький дотик до війни.

Читайте також:

• Війська рф сформували виступ у бік міста Торецьк: карта станом на 3 жовтня
• Військовий розповів, які населені пункти можуть бути наступними цілями росіян після Вугледара
• У двох громадах Донеччини посилили комендантську годину: перелік сіл та міст

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він відкрив власну справу з виготовлення сумок, рюкзаків і шоперів.

Історію бахмутянина Вадима Глущенка розповідає Бахмут IN.UA у своєму відеорепортажі.

Відкриття власної справи

Для Вадима Глущенка війна почалась у 2014 році. Бахмутянин покинув рідне місто понад 10 років тому. Евакуювався з сім’єю спершу в Чорногорію, де прожив чотири роки та встиг запустити свою справу: родина займалася клінінгом, чисткою поверхонь та трансфером товарів.

Згодом чоловік повернувся в Україну і почав працювати тут. Сьогодні він засновник Urban Wind у Хмельницькому. Разом з сім’єю Вадим закупив кілька швейних машинок та іншого обладнання і почав виготовляти сумки, рюкзаки, шопери. Частково витрати на обладнання покрив грант.

У планах і надалі розвивати потужності та вийти на європейський ринок.

У рідний Бахмут Вадим мріяв повернутися завжди. Ще до повномасштабного вторгнення були думки розвинути виробництво та повернутись у місто. Проте з’являлось чимало викликів: приміщення для виробництва, персонал, який потрібно навчати, житло та й повномасштабна війна, яка унеможливила остаточне повернення.

Детальніше історію підприємця з Бахмута дізнавайтеся в нашому репортажі за посиланням.

Примітка. Серед тих, хто перегляне відео та залишить коментар від 5 слів, ми з Urban Wind розіграємо розкладну сумку-шопер з написом “Заспокой своє серце”. Очікуйте на результати наступної п’ятниці.

Читайте також:

• “Виїжджав з батьком та 30-кілограмовою собакою”: лікар з Бахмута Сергій Старусєв розповів про роботу під обстрілами та нове життя в Києві
• Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)
• “Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!