8 травня в Україні та цивілізованому світі відзначається День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Українці вшановуватимуть пам’ять жертв нацистського режиму вже другий рік поспіль. Однак в суспільстві все ще існує дискусія стосовно того, коли саме згадувати жертв 1939-1945 років XX століття — 8 чи 9 травня.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала питання та дізналася, коли саме з’явився День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Коли українці вшановують День перемоги над нацизмом

У 2023 році в Україні набули чинності укази президента та уряду про дні, коли в Україні відзначатимуть День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та День Європи, за якими перше свято відбуватиметься 8 травня, а друге — 9 травня.

Такі рішення влади ґрунтуються на історичних фактах. Офіційно німецьке військове командування підписало капітуляцію у французькому місті Реймс ще 7 травня 1945 року о 02:41. Цей документ набув чинності 8 травня 1945 року о 23:01. Цього ж дня, тогочасні уряди Великої Британії, Франції та США офіційно оголосили про перемогу над Німеччиною. Саме так у світі обрали саме 8 травня, як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Як з’явилося радянське 9 травня

Після розпаду срср, в Україні до 2016 року святкувалося 9 травня, як “день перемоги”. Ця радянська традиція виникла 8 травня 1945 року, коли вийшов указ президії верховної ради срср про необхідність започаткувати свято для вшанування “победоносного завершения великой отечественной войны советского народа против немецко-фашистских захватчиков”.

Чому саме 9 травня? Річ у тому, що москва — тогочасна столиця срср, знаходиться в іншому часовому поясі, а ніж французький Реймс. Саме тому момент набуття чинності Акту про капітуляцію Німеччини в москві відбулося на дві години пізніше: не о 23:01, а вже 01:01 наступного дня — 9 травня 1945 року.

Існує також й інша версія, яка ґрунтується на бажанні сталіна не визнавати Реймс офіційним місцем капітуляції Німеччини. Саме на його вимогу 8 травня 1945 року о 22:43 (за московським часом — 00:43 9 травня 1945 року) в місті Карлгорст, який був в радянській зоні окупації, відбулася церемонія вторинного підписання капітуляції. 

У сучасних реаліях росії вшанування жертв Другої світової війни поступово перетворювалося на справжній культ, метою якого є пропаганда війни та привласнення собі статусу “головного переможця” з обов’язковим ігноруванням або навіть запереченням існування інших, виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму. Україна ж пішла іншим шляхом та почала впроваджувати саме європейський підхід до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

День Європи — чому саме 9 травня

День Європи — це свято, коли країни Європи відзначають створення ЄС. Вперше цю подію відзначили 9 травня 1964 року. Вже 29 червня 1985 року загальноєвропейська традиція стала офіційним святом. 

Дата була обрана не з просто так: саме 9 травня 1950 року міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом була виголошена “Декларація Шумана”, в якій він запропонував об’єднати французьке та німецьке виробництва вугілля й сталі під керівництвом єдиного органу під назвою. Саме цю пропозицію заведено вважати економічною основою для подальшої появи Європейського Союзу.

Читайте також:

• Поливаний понеділок: історію свята розповідає бахмутський історик
• Міфічна істота в Бахмуті або як ікона врятувала місто від чуми
• Боротьба донеччан за українську державність

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Аскольд – одна з найзагадковіших постатей ранньої історії Київської Русі. Саме він, за літописами, зробив Київ центром держави та першим серед правителів Русі прийняв християнство. Його правління, походи на Візантію та трагічна загибель від рук Олега стали ключовими подіями в подальшому становленні Русі, як однієї з наймогутніших держав середньовічної Європи.

Детальніше про постать Аскольда та його роль в історії України — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Київський князь Аскольд: біографія

Аскольд або, як зазначали в Ніконовському літописі, Осколд — київський князь, який жив у IX столітті.

Походження імені князя досі викликає запитання. Поширена версія виводить його з давньої ісландської. Haskuldr або Höskuldr, що пояснюється нібито його скандинавським походженням. За іншою версією — ім’я має місцеве, слов’янське коріння та пов’язується зі словом “Сколотити”.

Достеменно невідомо, як та коли народився Аскольд. Утім, існує безліч версій походження. Наприклад, польський хроніст XV століття Ян Длугош вважав, що Аскольд походив з князівської династії, започаткованої князем Києм. Аналогічної думки дотримувався відомий український історик Михайло Грушевський.

Інша версія походження князя Аскольда базується на норманській теорії походження Русі. За нею, київський князь Аскольд міг бути Аслейком — сином шведського конунга Бйорна Залізнобокого та онуком легендарного вікінга Раґнара Лодброка.

В “Повісті временних літ” оповідається що Аскольд з Діром до княжіння в Києві були боярами Рюрика.

“І було в нього два мужі, Аскольд і Дір, не його племені, а бояри. І відпросилися вони [в Рюрика піти] до Цесарограда з родом своїм, і рушили обидва по Дніпру. Ідучи мимо, узріли вони на горі городок і запитали, кажучи: “Чий се город?” А вони, сказали: “Було троє братів, Кий, Щек і Хорив, які зробили город сей і згинули. А ми сидимо в городі їхньому і платимо данину хозарам“, — зазначається в “Повісті временних літ”.

Царствування та похід на Царгорода

Наразі невідомим залишається й те, як почалося правління Аскольда в Києві. Утім, відомо, що в 860 році він очолив перший задокументований похід Русі на Царгород або Константинополь — столицю Візантії.

На світанку 18 червня 360 руських ладей з 8 тисячами вояків на борту несподівано з’явилися у Босфорській протоці й взяли Константинополь в облогу. Незабаром наспіла й піхота. Патріарх Фотій I емоційно передав почуття й страх обложених при появі небаченого раніше грізного ворога: “Народ від країни північної…, і племена піднялись від країв землі, тримаючи лук і спис; вони жорстокі й немилосердні, голос їх шумить, мов море”.

Облога Константинополя тривала цілий тиждень. За цей час, як згадували деякі візантійські історики, місто ледве не було захоплене силою. Утім, все завершилось мирною угодою, одним з пунктом якого було хрещення Аскольда та його дружини.

Никонівський літопис каже про хрещення при Аскольді, що русичі начебто і збирались хреститись, але згодились на це лише тільки після того, як впевнилися у божественній силі нової віри — вони кинули Євангеліє у вогонь, а воно не згоріло. Цю ж версію підтверджує й свідок — тогочасний патріарх Святий Фотій Великий, який свідчить, що руси, настрашені чудом Божої Матері, відмовились від язичництва, і визнавши істинність віри Христової, виявили бажання охреститися. Окрім цього, згідно зі свідченнями Св. Фотія, цісар Михаїл III вирядив до Києва єпископа та священник, і на Русі навіть було засновано окрему єпархію (митрополію).

Похід руських дружин на Константинополь у 860 році став важливою віхою Русі. Як писав константинопольський патріарх Фотій, відбулося “Відкриття Русі”. Саме з цієї події у візантійських та інших закордонних хроніках починається офіційний відлік історії Київської Русі. “Повість временних літ” зазначає, що з цього часу “почався прозивати Руська земля” або “Русь”.

Смерть Аскольда

Аскольд розпрощався з життям при загадкових обставинах — на нього напав новгородський воєвода Олег під час мирних переговорів. Владу в Києві одразу же захопили представники династії Рюриковичі.

Місце вбивства й поховання Аскольда з часом дістало збережену й донині назву – Аскольдова могила. З давніх часів на місці Аскольдової могили існувала церква Святого Миколи. Пізніше там було побудовано жіночий монастир, а у XII ст. – чоловічий. У 1809 році на Аскольдовій могилі звели невелику кам’яну церкву. З 1866 році до Аскольдової могили щорічно 15 липня Церквою здійснювався хресний хід від Миколаївського чоловічого монастиря.

З липня в 1937 році територію Аскольдової могили передали під парковий павільйон. У 1998 році церкву Святого Миколи відбудували, і тепер вона належить греко-католицькій церкві. Там же знаходиться невелика паркова зона за адресою: місто Київ, вулиця Паркова Дорога, 1 (станція метро Арсенальна).

Читайте також:

• Історичні перемоги українців: як Святослав переміг візантійців з вдвічі меншим військом?
• Історичні перемоги українців: як Ярослав Мудрий провчив половців
• Історичні перемоги українців: як збудували місто Переяслав

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Чернігівський князь Святослав, відомий своїми військовими походами, здобув чергову перемогу в битві на річці Снові у листопаді 1068 року. Це зіткнення стало важливим етапом у його боротьбі за зміцнення Київської Русі та захист її кордонів.

Спецпроєкт Бахмут IN.UA “Перемагали раніше – переможемо зараз!”. Просто і цікаво розповідаємо про перемоги українців крізь історичний час. Перемагали раніше – переможемо зараз!

Князь Святослав та битва на річці Снов

Давня Русь-Україна привертала увагу багатьох племен-кочівників. Величезна орда, кількість якої не зберіг літопис, прийшла у 1068 році нищити і грабувати заможні міста України. До бою стали три князі-нащадки Ярослава Мудрого: Ізяслав, Святослав і Всеволод, місцем битви стала річка Альта. Завзято билися дві сторони, врешті половці отримали тактичну, але не стратегічну перемогу. Брати розгубилися й розбіглися, а вся відповідальність впала на чернігівського князя Святослава.

Він замислив мудрий план, князь повернувся на свої землі та зібрав дружину, назбиралося три тисячі воїнів. В цей час половецький хан Шарукан вів 12 тисячну армію на Київщину, яка майже у чотири рази перевищувала кількість руської дружини. Святослав з дружинниками билися на річці Снові у листопаді 1068 року.

Святослав перед битвою звернувся до своїх воїнів: «Ударимо, дружино! Уже ніяк нам куди дітись!». Сила руської кінноти дуже налякала половців і вони почали тікати та топитися у річці. Половецьке нашестя було зупинено і знесилено, а Русь-Україна на деякий час поринула у спокій.

Чернігівський князь Святослав: коротка біографія сина Ярослава Мудрого

Святослав Ярославович — це відомий князь із династії Рюриковичів та один з синів Ярослава Мудрого. Він народився 1027 року. У віці 16 років одружився з дочкою німецького графа Л. Штанденського.

Після смерті батька у 1054 році отримав Чернігів, а також деякі дрібніші териториторіальні утворення (волості), а саме:

• Муром;
• Білоозерське князівство;
• Тмуторокань.

Разом з братами Ізяславом (на той час великий князь Київський) та Всеволодом (на той час князь Переяславський) утворив тріумвірат, який успішно правив на Русі до 1073 року.

Святослав Ярославович відомий і як полководець, на рахунку якого декілька успішних воєнних кампаній против торків. Він також брав участь у битві з половцями на Альті 1068 року. Битва була програна, після чого Святослав втік до Чернігова.

Трохи пізніше, заручившись підтримкою молодшого брата Всеволода, Святослав усунув ще одного брата на ім’я Ізяслава з великокняжого стола і зайняв Київ 22 березня 1073 року. Цей момент вважається порушенням заповіту Ярослава Мудрого.

У 1076 році Святослав захворів. Його родичі привели двох грецьких лікарів, які провели невдалу операцію з розрізання пухлини на шиї через що князь помер.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Читайте також:

• Історичні перемоги українців: як Святослав переміг візантійців з вдвічі меншим військом
• Історичні перемоги українців: як Ярослав Мудрий провчив половців
• Історичні перемоги українців: як збудували місто Переяслав

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!