У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Ксенія Подорожко, випускниця з Бахмутської громади отримала максимальний бал під час складання Національного мультипредметного тесту у 2026 році. За здобутий результат місцева військова адміністрація ухвалила офіційне рішення про нарахування учениці одноразової фінансової винагороди.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутянці, яка набрала 200 балів на НМТ, виплатять стипендію

Ксенія Подорожко, випускниця 11 класу, на цьогорічному НМТ здобула найвищий бал із тестування з української мови. Дівчина є вихованкою Бахмутської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24, заклад має профіль поглибленого вивчення окремих предметів та курсів. Підготовкою випускниці до іспиту займалася педагогиня Ольга Турличкіна.

За максимальний результат на тестуванні випускниці призначили стипендію Бахмутської міської ради для обдарованих учнів та вихованців. Відповідне розпорядження під номером 194 було підписане 9 липня 2026 року у місті Дніпро. Документ затвердив виконувач обов’язків начальника Бахмутської міської військової адміністрації Олександр Марченко.

Згідно з текстом розпорядження, розмір одноразової виплати для Ксенії Подорожко становить 10 000 гривень.

Процедуру нарахування фінансів ініціювала Оксана Заікіна виконувачка обов’язків начальника Управління освіти, яка подала відповідне подання 6 липня.

Читайте також:

Як змінилася вступна кампанія у 2026 році: основні нововведення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Марія Єфремова з Бахмута здобула золоту медаль чемпіонату Європи з вільної боротьби серед спортсменок до 20 років, який проходить у столиці Північної Македонії — Скоп’є. У фінальному поєдинку українка впевнено перемогла представницю росії з рахунком 10:1.

Про перемогу спортсменки повідомив начальник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін.

Марія Єфремова виграла п’ять сутичок на чемпіонаті Європи

Вихованка Школи вищої спортивної майстерності Донеччини та Донецького обласного спеціалізованого фахового коледжу спортивного профілю виступала у ваговій категорії до 55 кілограмів. На шляху до золотої медалі Марія Єфремова здобула п’ять перемог. Вона перемогла спортсменок з Естонії, Північної Македонії, Молдови та Польщі, а у фіналі розгромила представницю росії з рахунком 10:1.

Після перемоги бахмутянка здійснила коло пошани з Державним прапором України. Як зазначив Вадим Філашкін, для спортсменки з Бахмута, міста, яке росія зруйнувала повномасштабною агресією, ця перемога має особливе значення.

Друге золото чемпіонату Європи U20

Це вже друга золота медаль Марії Єфремової на чемпіонаті Європи серед спортсменок до 20 років.

Крім того, у травні 2026 року бахмутянка здобула ще одну вагому перемогу, вперше стала чемпіонкою Європи серед дорослих. Начальник Донецької ОВА Вадим Філашкін привітав спортсменку та її тренерів — Максима і Андрія Єфремових.

До теми:

Бахмутянка Марія Єфремова поборола спортсменку з рф та вийшла у фінал Євро-2026: де дивитися трансляцію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!