У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Ватажок “днр” денис пушилін звітує про плани на 2026 рік. Окупанти, нібито, займатимуться відновленням доріг і будівництвами, однак ні перелік об’єктів, ні міста, де триватимуть роботи, не повідомляються. Не кажуть у “днр” і про строки виконання робіт.

Що запланував пушилін для “відновлення” Донбасу у 2026 році, розповідає Бахмут IN.UA.

Плани окупантів щодо “відбудови” на 2026 рік

Ватажок “днр” денис пушилін поділився планами на 2026 рік. За його словами, окупаційна влада займатиметься “відновленням Донбасу”. У дописі на своєму Telegram-каналі пушилін ділиться запланованими цифрами і заходами, втім у них немає жодної конкретики. Ні деталі заходів, ні міста, де їх реалізовуватимуть, не повідомляються.

“Актуалізували плани відновлення Донбасу на 2026 рік — відновимо близько 900 км доріг, продовжимо боротьбу за воду — заплановано понад 200 великих заходів у сфері тепло- та водопостачання. Упорядкуємо 49 громадських просторів. Інше завдання — створити умови для комфортного, безпечного та ефективного виховання підростаючого покоління”, — заявляє пушилін.

Про плани на 2026 рік ватажок “днр” розповідав і пропагандистам. Але і їм жодної конкретики не надав, лише цифри.

“2026 року продовжимо відродження республіки. Відремонтуємо ще понад 850 кілометрів доріг, побудуємо 29 ФАПів (ред. фельдшерсько-акушерські пункти), відновимо 12 медустанов, введемо в роботу сім відремонтованих спортивних об’єктів”, — заявив пушилін “Комсомольській правді”.

Про деякі дорожні об’єкти пушилін повідомляв раніше. Зокрема, у 2026 році окупанти планують продовжити будівництво об’їзної дороги Маріуполя. Пушилін стверджує, що вона підвищить пропускну спроможність сухопутного коридору до Криму та розвантажить вулично-дорожню мережу міста.

Однак насправді дорога призначена для покращення військової логістики. Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко розповідав 24 Каналу, що цим росіяни хочуть зробити так, щоб їхня техніка і машини не стояли в заторах у Маріуполі дорогою з Криму.

Чи планують окупанти будувати житло в “днр”

Як видно з дописів ватажка “днр”, окупаційна влада робить акцент на створенні паркових зон, місць відпочинку і культурних закладів. Зокрема, у 2026 році пушилін планує облаштування понад 50 громадських просторів. Завершити благоустрій паркових зон мають у Докучаєвську, Єнакієвому, Торезі, Ясинуватій і Харцизьку.

Щодо закладів культури, то таких планують реконструювати близько 30. Їхній перелік не додається.

Планів на відновлення чи будівництва житла пушилін не озвучує. Лише звітує про майбутнє будівництво нових житлових кварталів у Донецьку. Однак, це ініціатива не окупаційної влади, а приватних забудовників. Зокрема, в Будьонівському районі Донецька місцева компанія-забудовник “Линия жизни” почне будувати новий житловий комплекс на 730 квартир. При цьому про надання житла людям не йдеться, тут зводять квартири на продаж з можливістю іпотечного кредитування.

“Загалом у “днр” під житлове будівництво розглядаються понад 400 земельних ділянок. Вже укладено понад 70 угод про реалізацію масштабних інвестиційних проєктів, площа житлових приміщень у яких становить понад 707 тисяч квадратних метрів”, — звітує пушилін.

Деталі укладених угод пушилін не повідомляє. Чи будуть зводити соціальне житло і чи надаватимуть нові квартири тим, хто втратив майно, не кажуть.

Читайте також:

• Компенсації для мешканців ТОТ від окупантів: у рф пропонують змінити механізм виплат
• На ТОТ Донеччини оголосили масштабний призов молоді в російську армію
• Окупанти відкрили РАЦС в Авдіївці навпроти руїн житлових будинків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) оголосила про нову програму підтримки українських аграріїв, спрямовану на підготовку до весняної посівної кампанії. Ініціатива передбачає фінансову допомогу в розмірі 1 500 доларів США або 65 226 гривень.

Про це повідомили представники ФАО.

Грошова допомога фермерам

У межах ваучерної підтримки ФАО фермери з Дніпропетровської та Чернігівської областей можуть отримати фінансову допомогу в розмірі 1 500 доларів США або 65 226 у гривневому еквіваленті. Програма реалізується спільно з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України за фінансової підтримки Royal Norwegian Embassy in Kyiv.

Отримані кошти дозволено спрямувати виключно на закупівлю якісного насіння зернових культур та мінеральних добрив. Такий підхід має забезпечити фермерам можливість провести посівну кампанію у визначені агротехнічні строки та зменшити ризики скорочення врожаю.

Хто може подати заявку

Участь у програмі можуть взяти фермери, які обробляють від 10 до 150 гектарів сільськогосподарських угідь. Обов’язковою умовою є підтверджений вплив війни на господарську діяльність.

Перевага під час відбору надаватиметься фермерським господарствам, які очолюють жінки, що відповідає пріоритетам ФАО щодо підтримки рівного доступу до ресурсів.

ФАО наголошує, що підтримка орієнтована саме на базові виробничі потреби малих аграрних господарств, які зазнали впливу війни.

Як подати заявку на допомогу

Подати заявку на участь у програмі фермери можуть за посиланням. Реєстрація триватиме до 31 січня 2026 року.

Для участі необхідно мати актуальні дані про господарство в системі Державного аграрного реєстру та відповідати встановленим критеріям програми.

Читайте також:

Як змінилась народжуваність на Донеччині у 2025 році: порівняння з довоєнним показником

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!