У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Протягом минулої доби інтенсивність бойових дій на території Донецької області зросла. Російські війська здійснили 95 атак на позиції українських захисників, що на 12 штурмів більше порівняно з попереднім днем, коли було зафіксовано 83 атаки. Основний удар противника зосереджений на Покровському напрямку.

Про ситуацію на ключових ділянках фронту за даними Генерального штабу — читайте у матеріалі Бахмут IN.UA.

Ситуація на Покровському та Костянтинівському напрямках

За даними Генерального штабу ЗСУ, російська армія намагалася прорвати оборону на п’яти основних напрямках. Найбільше зростання кількості атак зафіксовано на Покровському відтинку — 50 штурмових дій проти 30 атак напередодні. Бої відбулися у районах Родинського, Новоолександрівки, Гришиного, Котлиного, Удачного, Нового Донбасу, Білицького, Кучерового Яру, Шевченка, Сергіївки, Мирного, Новопавлівки, Новопідгородного та Дорожнього.

На Костянтинівському напрямку інтенсивність дещо знизилася, окупанти, порівнянно з показниками 8 червня — противник здійснив 12 атак порівняно з 17 напередодні, зіткнення відбулися поблизу Іванопілля, Плещіївки, Іллінівки, Костянтинівки та Русиного Яру.

Ситуація на Лиманському, Слов’янському та Краматорському напрямках

На Лиманському напрямку зафіксовано 18 спроб вклинитися в оборону, що на одну атаку більше ніж вчора, бої точилися біля Новоселівки, Рідкодуба, Дробишевого, Ольгівки, Діброви, Лимана та Озерного.

На Слов’янському напрямку противник штурмував 14 разів, перевищивши вчорашній показник у 12 атак. Бої йшли у районах Різниківки, Закітного, Липівки, Рай-Олександрівки та Кривої Луки.

На Краматорському напрямку захисники зупинили одну ворожу атаку в районі Маркового, тоді як вчора тут зафіксували два штурми.

Втрати російських військ

За минулу добу російська армія втратила 1370 осіб особового складу, що також перевищує показник попереднього дня у 1330 ліквідованих військових. Крім того, противник втратив:

• 2103 безпілотники оперативно-тактичного рівня;
• 382 одиниці автомобільної техніки та автоцистерн;
• 75 артилерійських систем;
• 7 наземних робототехнічних комплексів;
• 5 бойових броньованих машин;
• 4 танки;
• 4 реактивні системи залпового вогню;
• 4 одиниці спеціальної техніки;
• 2 засоби протиповітряної оборони.

Читайте також:

Російські війська штурмували позиції ЗСУ на шести напрямках Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міста Донеччини продовжують потерпати від російських обстрілів. Одним із таких міст є Краматорськ, де внаслідок ударів окупантів є руйнування житла і випадки поранень людей. Постраждалі внаслідок обстрілів можуть отримати допомогу — грошові компенсації на ремонт житла та матеріальну допомогу після поранення.

Як мешканці Краматорська можуть отримати компенсації за пошкодження житла і поранення, розповіли у Краматорській міськраді.

Як отримати грошову компенсацію на ремонт житла у Краматорську

Краматорці, чиє житло пошкоджене через воєнні дії, можуть скористатися державною програмою “єВідновлення”. Вона передбачає грошову компенсацію на ремонт. Подати заявку на отримання компенсації можна через застосунок або портал “Дія” та у ЦНАПі.

Оформити заявку в “Дії” можна за такою інструкцією:

• повідомте про пошкоджене майно в застосунку “Дія” у розділі “Послуги” – “єВідновлення”;
• відкрийте рахунок “єВідновлення”;
• заповніть заяву в “Дії”.

Далі з вами зв’яжеться спеціальна комісія, щоб домовитись про огляд житла. Це потрібно, щоб встановити збитки та розрахувати суму виплат. Після огляду “Дія” сповістить про рішення комісії.

Максимальна сума допомоги складає 200 тисяч гривень. Вона залежить від стану пошкодженого майна. Отримані кошти можна витратити на будівельні матеріали для ремонту житла чи підрядників, які є учасниками програми “єВідновлення”.

Гроші будуть зараховані на картку “єВідновлення”. Витратити їх можна протягом 12 місяців.

Консультації з цього питання мешканцям Краматорська надають за адресою: вулиця Ювілейна, 44. Прийом проводять у понеділок-п’ятницю з 09:00 до 17:00. Також можна проконсультуватися за телефоном: +380 (50) 425 0999.

Як отримати гроші за поранення у Краматорську

Мешканці Краматорська, які зазнали фізичної шкоди здоров’ю внаслідок воєнних дій, можуть отримати одноразову матеріальну допомогу. Вона передбачена для місцевих мешканців та ВПО, які фактично проживають у Краматорську і перебувають тут на обліку.

Розмір матеріальної допомоги становить:

• у разі тяжкого поранення — 20 тисяч гривень;
• інші поранення — 5 тисяч гривень.

Оформити одноразову матеріальну допомогу після поранення можна в Управлінні праці та соціального захисту населення. Консультації проводять за телефоном: +380 (93) 234 3022.

Читайте також:

• Скільки грошей виділили в Бахмутському районі на оздоровлення дітей
• Оформлення посвідчень для родин загиблих та зниклих безвісти військових: уряд змінив правила
• Соціальні виплати на дітей у 2026 році: види та розміри

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!