У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У спортивній спільноті спалахнув новий скандал. Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) дозволив російським та білоруським спортсменам виступати на зимовій Паралімпіаді-2026 під прапорами своїх країн. Серед претендентів на участь у Паралімпіаді були й військові армії рф, які втратили кінцівки на полі бою. Є серед них і військовий, який воював у Бахмуті.

Детальніше про це — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Росіяни та білоруси виступатимуть на Паралімпіаді-2026: що відомо

З 6 по 15 березня в Італії відбудуться зимові Паралімпійські ігри. Цьогоріч на змаганнях виступатимуть російські та білоруські спортсмени. Нагадаємо, що у 2022 році їх не допускали до Паралімпіади навіть у нейтральному статусі. А вже у вересні 2025 року Генеральна асамблея Міжнародного паралімпійського комітету ухвалила рішення про повернення російських і білоруських спортсменів до міжнародного паралімпійського руху. При цьому їм дозволили виступати відкрито — з прапорами, гімнами та іншою державною символікою.

Паралімпійський комітет росії заявив, що двосторонні запрошення на Паралімпійські ігри-2026 отримали шестеро росіян:

• у змаганнях з гірськолижного спорту — Олексій Бугаєв та Варвара Ворончихіна;
• у лижних перегонах — Іван Голубков та Анастасія Багіян з лідером Сергієм Синякіним;
• у парасноуборді — Дмитро Фадєєв і Монзер Філіп Шеббо.

Також до змагань допущено четверо спортсменів із Білорусі.

Чи виступатимуть на Паралімпіаді-2026 російські військові?

Серед росіян, які отримали можливість брати участь у Паралімпійських іграх-2026, колишніх військових немає. Це в межах розслідування з’ясувала редакція “Суспільного”. Втім, військові армії рф є серед тих, хто претендує на участь у Паралімпіаді.

Один із них — військовий, який брав участь у боях під Бахмутом. До резерву російської паралімпійської збірної увійшов 41-річний парасноубордист Іван Ширяєв із Санкт-Петербурга. До 2022 року він працював провідним інженером-механіком на заводі з виробництва безалкогольних напоїв, виховував двох доньок. Восени 2022 року його мобілізували, про що окупант розповів в інтерв’ю пропагандистському виданню “Петербургский дневник”.

Спочатку росіянин воював у Луганській області, де був командиром відділення мотострілкового полку. Восени 2023 року його підрозділ перекинули на один із флангів Бахмута. За словами Івана Ширяєва, він отримав поранення в районі Курдюмівки, де проводив евакуацію поранених окупантів. Поряд з окопом, нібито, розірвалась міна.

В інтерв’ю пропагандистам окупант неодноразово заявляв про мрії потрапити на Паралімпіаду. В цьому йому сприяє, в тому числі, і російський фонд “Защитники отечества”, який базується на підтримці російських військових. Допомагає йому і Паралімпійський комітет росії.

Реакція України на участь росіян у Паралімпіаді-2026

На участь російських спортсменів у Паралімпіаді-2026 вже відреагувало Міністерство молоді та спорту України. Міністр Матвій Бідний заявив, що українські посадовці не поїдуть на Паралімпійські ігри. Вони не будуть присутні на церемонії відкриття та не відвідуватимуть інших офіційних заходів Паралімпіади.

“Спортсмени та параспортсмени в росії прославляють війну й отримують державні нагороди. Саме за це Україна застосувала санкції до пропагандистів у спорті, Паралімпійського комітету росії та його керівника Павла Рожкова. Давати їм трибуну — означає давати слово пропаганді війни. Коли російський прапор піднімають на міжнародній арені, він стає частиною російської пропаганди. Це сигнал світу, ніби війна — “це нормально”. Ні, це не нормально. Відверто обурює, що функціонери Міжнародного паралімпійського комітету не хочуть цього розуміти”, — заявив Матвій Бідний.

Україна закликала урядовців інших країн також ігнорувати офіційні заходи Паралімпіади на знак протесту щодо допуску російських спортсменів до змагань.

Читайте також:

• Владислав Гераскевич: що відомо про кейс українського спортсмена, якого дискваліфікували з Олімпійських ігор
• Спортсмен з Бахмута отримав бронзу на чемпіонаті світу серед паралімпійців
• Вагнерівець, який воював у Бахмуті, нелегально перетнув кордон Фінляндії — його повернули до рф

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У суботу, 21 лютого, Естонська рада у справах біженців (ERC) відкриє збір заявок на отримання грошової допомоги. Подати заявку можна протягом чотирьох годин, форма буде відкрита з 10:00 до 14:00.

Про це повідомляє ERC.

Естонська рада у справах біженців: нова реєстрація

У суботу, 21 лютого, о 10:00 Естонська рада у справах біженців (ERC) відкриє подачу заявок на грошову допомогу. Податися на неї можуть родини, які проживають у прифронтових та постраждалих від війни територіях Донецької, Харківської, Херсонської, Луганської, Сумської, Запорізької областей. Допомога передбачена сім’ям, які мають категорію вразливості:

• родини з дітьми до 18 років, які очолюють одинокі матері/батьки;
• родини з трьома і більше дітьми;
• родини з дітьми віком до двох років;
• родини, які складаються виключно з людей віком від 60 років;
• родини, члени яких мають спеціальні потреби, повʼязані зі здоровʼям (люди з інвалідністю І або ІІ групи, хронічними захворюваннями та/або потребують високовартісного лікування).

Усі вразливості мають бути підтверджені документами. Відповідність критерія вразливості і його документальне підтвердження є обов’язковою умовою для участі, але не гарантує отримання грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги складає 3 600 гривень на людину щомісяця протягом трьох місяців.

Естонська допомога, як подати заявку

Прийом заявок триватиме в суботу, 21 лютого, з 10:00 до 14:00.

Форма для заповнення буде доступна на офіційному сайті Естонської ради у справах біженців.

Читайте також:

• Норвезька рада відкрила реєстрацію на грошову допомогу: як подати заявку
• Ремонт житла для ВПО у Дніпрі, Кам’янському та Самарі — як подати заявку
• На Донеччині запровадили щомісячні виплати дітям загиблих, зниклих і полонених захисників: чи можуть їх отримати бахмутяни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!