У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У 2026 році народження дитини дає право на державну допомогу у розмірі 50 тисяч гривень. Військовослужбовці, крім того, можуть отримати матеріальну допомогу від військової частини та скористатися відпусткою за сімейними обставинами.

Про це розповідає Бахмут IN.UA з посиланням на Спілку ветеранів.

Яку допомогу може отримати військовий при народженні дитини

Якщо дитина народилася після 31 грудня 2025 року, один із батьків або опікун, з яким вона постійно проживає, може отримати 50 000 гривень одноразової допомоги від держави. Ця виплата не залежить від того, чи є один із батьків військовослужбовцем.

Для військовослужбовців ЗСУ народження дитини є підставою для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. У 2026 році її розмір становить місячне грошове забезпечення військовослужбовця. При цьому враховуються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, крім винагород.

Таким чином, військовослужбовець має право на дві окремі виплати:

• 50 000 гривень — державна допомога при народженні дитини;
• місячне грошове забезпечення — матеріальна допомога від військової частини.

Як отримати матеріальну допомогу

Для отримання виплати військовослужбовцю потрібно подати рапорт та документи, які підтверджують народження дитини.

Рапорт можна подати в тому числі й через застосунок “Армія+”.

Відпустка після народження дитини для військового

Військовослужбовець може отримати до 10 календарних днів відпустки за сімейними обставинами зі збереженням грошового забезпечення. Час на проїзд до місця проведення відпустки та назад до її тривалості не зараховується в межах встановлених законодавством обмежень.

Примітка: над текстом працювала практикантка Софія Чорнобай

Читайте також:

• Підйомна допомога військовослужбовцям: умови, розміри та порядок виплат
• Спрощене повернення після СЗЧ: як військовим обрати частину та подати рапорт у 2026 році
• Виплати військовим після демобілізації у 2026 році: види допомоги та умови отримання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Укрзалізниця запроваджує нову систему тарифів на приміські поїзди. Вартість квитка тепер залежатиме від відстані поїздки.

Скільки тепер коштуватиме проїзд та де вже діють нові тарифи, розповіли в АТ “Укрзалізниця”.

Нові тарифи на приміські поїзди

Вартість проїзду залежатиме від однієї з шести тарифних зон:

• до 50 кілометрів — 30 гривень;
• від 51 до 90 кілометрів — 55 гривень;
• від 91 до 130 кілометрів — 75 гривень;
• від 131 до 170 кілометрів — 95 гривень;
• від 171 до 250 кілометрів — 115 гривень;
• понад 250 кілометрів — 150 гривень.

У межах однієї зони діятиме фіксована вартість квитка.

Де вже діють нові тарифи

З 15 вересня нова система працює у Київській, Чернігівській та Житомирській областях.

З 22 вересня нові тарифи почнуть діяти в Одеській, Дніпропетровській, Миколаївській та Черкаській областях.

Надалі систему планують запровадити в інших регіонах України.

Чому Укрзалізниця змінює тарифи

В Укрзалізниці пояснюють, що приміські перевезення залишаються збитковими. На витрати компанії впливають, зокрема, подорожчання електроенергії, пального та інших ресурсів.

Також компанія зазначає, що не всі витрати на перевезення пільгових категорій пасажирів компенсуються вчасно.

В Укрзалізниці очікують, що нова тарифна система дозволить скоротити збитки від приміських перевезень та спрямувати кошти на ремонт і модернізацію поїздів.

Читайте також:

Укрзалізниця запустила онлайн-продаж квитків на приміські поїзди та City Express: що потрібно знати пасажирам

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!