У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Евакуйовані люди з інвалідністю можуть отримати цільову фінансову допомогу на оплату житла або комунальних послуг. Програма діє для переселенців, які наразі проживають на території Запорізької та Дніпропетровської областей.

Про це повідомили представники “Fight For Right”.

Грошова допомога ВПО з інвалідністю в Запорізькій та Дніпропетровській областях

Організація “Fight For Right” спільно з партнерами “Fund for Local Development” та “Première Urgence Internationale” відкрила форму попереднього набору заявок. Головна мета ініціативи полягає у підтримці евакуйованих людей з інвалідністю для забезпечення їхнього проживання в Запорізькій та Дніпропетровській областях. Допомога передбачає грошову компенсацію витрат на оренду житлових приміщень та часткове або повне покриття рахунків за комунальні послуги.

Претендувати на фінансову підтримку можуть виключно люди з інвалідністю. Для успішного заповнення анкети кандидат повинен відповідати двом обов’язковим умовам:

• мати офіційно підтверджений статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО);
• надати офіційні документи, які підтверджують факт пошкодження або повного знищення житла, що належить безпосередньо заявнику чи заявниці.

Процедура реєстрації та відбір

Для реєстрації у програмі необхідно заповнити спеціальну електронну форму за вказаним організаторами посиланням.

Оформлення анкети є обов’язковим етапом для розгляду справи, проте не гарантує стовідсоткового отримання допомоги. Це лише формат попереднього відбору претендентів. Після збору та опрацювання всіх заявок команда проєкту самостійно зв’яжеться з обраними кандидатами. На наступному етапі відбудеться уточнення всієї наданої інформації та детальна перевірка документів.

Читайте також:

Грошова допомога на оренду житла від “СОС Дитячі Містечка”: як ВПО отримати кошти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міжнародний реєстр збитків розширив перелік доступних послуг та запустив нові категорії для подання заяв. Тепер українські юридичні особи та державні органи мають змогу офіційно фіксувати збитки, які завдала російська агресія.

Про це повідомив голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО Павло Фролов.

Нові категорії в Міжнародному реєстрі збитків

Для представників українського бізнесу запрацювали категорії C1.1, C1.2 та C3.1. Вони об’єднані спільною назвою “Пошкодження, знищення або втрата активів”.

Для фіксації державних втрат створені категорії B1.1 та B1.2. Вони мають назву “Пошкодження або знищення критичної та не критичної інфраструктури”.

Особливості фіксації втрат для бізнесу

Категорія C є комплексною. Вона охоплює не лише факт фізичного руйнування нерухомості чи пряму втрату активів підприємства. Цей розділ дозволяє бізнесу зафіксувати втрату прибутку, повну ліквідацію компанії та інші прямі витрати, які виникли внаслідок російської агресії.

Подавати заяви у категорії C можуть абсолютно всі юридичні особи, незалежно від їхньої форми власності. Право на фіксацію збитків мають приватні компанії, а також державні та комунальні підприємства.

Як подати заяву та хто має на це право

Оформлення та подання заяв відбувається дистанційно через портал “Дія”.

Від імені юридичної особи чи державного органу заяву має право подати виключно керівник установи — директор або голова. Також процедуру може виконати уповноважений представник юридичної особи за умови наявності у нього цифрових повноважень на порталі “Дія”.

“Фіксація збитків сьогодні — це фундамент для стягнення репарацій у майбутньому. Кожна подана заява наближає час, коли справедливість буде відновлено“, — резюмував Павло Фролов.

Читайте також:

Витяг з Реєстру пошкодженого майна: навіщо потрібен та як оформити через “Дію”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!