У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Ситуація на передовій у Донецькій області залишається стабільно важкою. Російські окупаційні війська продовжують інтенсивні штурмові дії, концентруючи свої сили на кількох ключових напрямках. Попри жорсткий опір Сил оборони України, ворог має часткові тактичні успіхи.

Редакція видання Бахмут IN.UA проаналізувала останні дані аналітиків DeepState та офіційні зведення військового командування, щоб детально розповісти про поточний стан справ на фронті.

Просування росіян на Донеччині

Згідно з оновленою інформацією аналітичного проєкту DeepState, російським військам вдалося досягти просування на кількох ділянках фронту. Геолокаційні дані свідчать про те, що ворог просунувся поблизу населених пунктів Маркове та Рівне. Крім того, аналітики зафіксували просування окупаційних сил безпосередньо у межах населеного пункту Гришине.

Покровський та Костянтинівський напрямки: епіцентр бойових дій

Найбільша активність ворога спостерігається на Покровському напрямку. Протягом минулої доби українські захисники успішно відбили тут 23 штурмові дії агресора. Російські війська намагалися прорвати оборону в районах населених пунктів Родинське, Покровськ, Котлине, Удачне та Молодецьке. Також інтенсивні атаки здійснювалися у бік населених пунктів Новопавлівка та Шевченко.

На Костянтинівському напрямку окупанти також не припиняють спроб посунути лінію фронту. За добу ворог здійснив 13 атак. Боєзіткнення відбувалися в районах Плещіївки, Іванопілля, Олександро-Шультиного та Софіївки. Крім того, противник здійснював тиск у бік Іллінівки, Новопавлівки та Костянтинівки.

Слов’янський та Лиманський напрямки: спроби прориву оборони

На Слов’янському напрямку українські воїни продовжують ефективно стримувати навалу противника. Протягом вчорашньої доби Сили оборони зупинили 13 спроб окупантів просунутися вперед. Бої точилися в районах населених пунктів Платонівка, Закітне, Різниківка, а також у напрямку Озерного.

На Лиманському напрямку зафіксовано вісім ворожих атак. Російські війська намагалися вклинитися в українську оборону, спрямовуючи свої удари в бік населених пунктів Ставки, Дробишеве, Лиман та в районі населеного пункту Середнє. Усі спроби ворога були зупинені українськими оборонцями.

Краматорський напрямок: відсутність ворожих штурмів

На Краматорському напрямку ситуація дещо відрізняється від сусідніх відтинків. Протягом минулої доби російські окупанти не проводили тут активних наступальних або штурмових дій. Проте лінія зіткнення продовжує перебувати під постійним вогневим контролем, а Сили оборони залишаються в повній готовності до можливих змін оперативної обстановки.

Читайте також:

Авіабомби та FPV-дрон вдарили по Дружківці: серед жертв є поліцейський

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ощадбанк відкрив перші спеціальні рахунки для виплати допомоги по догляду за дитиною до одного року та за програмою “єЯсла”. Виплати вже профінансовані, а перші отримувачі невдовзі зможуть скористатися коштами.

Розповідаємо, як працює механізм, які документи потрібні та що важливо знати батькам.

Виплати на дитину у 2026 році

Як повідомила Людмила Шемелинець, заступниця Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України, із 1 січня 2026 року родини, які виховують дітей, можуть податися на низку нових державних виплат.

Зокрема, передбачена:

• щомісячна допомога по догляду за дитиною до одного року у розмірі 7 000 гривень;
• 10 500 гривень — для родин, які виховують дитину з інвалідністю;
• програма підтримки працюючих батьків “єЯсла” — 8 000 гривень щомісяця;
• 12 000 гривень — для родин, які виховують дитину з інвалідністю.

Виплати на дитину до 1 року “єЯсла”

Процедура передбачає кілька кроків:

• особа подає письмову заяву на призначення виплати на допомогу по догляду за дитиною до одного року або “єЯсла” у найближчому сервісному центрі Пенсійного фонду України, ЦНАПі або у територіальній громаді. Перелік необхідних документів можна знайти на вебпорталі Фонду;
• пенсійний фонд України при опрацюванні заяви передає дані до Ощадбанку;
• Ощадбанк відкриває спеціальний рахунок;
• людина отримує повідомлення про відкриття спеціального рахунку та зарахування коштів;
• після зарахування коштів — особа звертається до відділення банку для отримання картки.

Які документи потрібні для отримання картки

Для отримання картки у відділенні банку необхідно мати при собі:

• Паспорт
• Ідентифікаційний код

Жодних додаткових довідок не потрібно.

Зверніть увагу, що рахунки відкриваються на підставі звернення до Пенсійного фонду України, ЦНАПів та до уповноважених представників територіальної громади. Кошти вже профінансовані. Перші отримувачі невдовзі зможуть користуватися виплатами.

Чи можна отримати виплати ВПО лише на дитину

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!