У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У грудні 2025 року Торецька міська військова адміністрація та її структурні підрозділи здійснили низку закупівель через систему Prozorro. Загальна сума укладених договорів становить понад 370 тисяч гривень.

Детальніше про витрати Торецької МВА у грудні 2025 року — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Торецька МВА: що закупили у грудні 2025 року

Однією з найбільших закупівель місяця стала купівля дизельного пального — 950 літрів на суму 58 890,50 гривні.

Окрему увагу приділили питанням безпеки. У грудні Торецька МВА закупила ручну систему протидії БпЛА — сіткомет із комплектуючими на суму 98 000 гривень.

Також серед витрат — це оплата послуг з розміщення інформації на сторінках газети “Вперед” (9 264 гривні) та страхування цивільно-правової відповідальності власників трьох наземних транспортних засобів (9 607 гривні).

Що закуповували управління та установи Торецької МВА

Окремі витрати здійснювали структурні підрозділи МВА. Відомо, що Служба у справах дітей Торецької МВА придбала подарункові набори цукерок у картонних коробках на загальну суму 32 004,45 гривні.

Управління соціального захисту населення закупило:

• маршрутизатор за 6 900 гривень;
• літієвий акумулятор — 82 812 гривень.

Територіальний центр соціального обслуговування також витратив кошти на канцелярські товари — 27 564 гривні, а також товари для господарського забезпечення та прибирання приміщень — 3 597 гривень.

Активність у грудні проявило й Управління житлово-комунального господарства Торецької МВА, яке здійснило кілька закупівель, зокрема:

• утеплений спеціальний робочий одяг — 13 140 гривень;
• захисне зимове взуття зі світловідбивачами — 4 848,00 та 4 040,01 гривень загалом;
• мастильні матеріали — 1 203,75 та 1 444,50 гривень;
• ручні моторизовані інструменти (мотобур та бензопили) — 9 750,79 та 8 125,66 гривні;
• будівельні знаряддя (ломи, лопати, сокири) — 3 305,70 та 2 754,74 гривні;
• захисні рукавички — 390,31 та 325,26 гривні.

Крім того, в кінці грудня 2025 те ж управління розпочало тендерний аукціон на закупівлю нафти та дистилятів на 600 000 гривень. Проте, станом на 6 січня, поки йде очікування пропозицій.

Загальна сума бюджетних витрат на закупівлі у грудні становить 387 574, 67 гривень.

Читайте також:

Понад 1 млн на закупівлі: що купляв Бахмут у грудні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Покровський районний суд Кривого Рогу виніс вирок у кримінальній справі, в якій фігурував мешканець Бахмута. Чоловіка визнали винним у поширенні інформації про місцезнаходження та переміщення підрозділів Збройних сил України. За цей злочин він отримав 5 років ув’язнення.

Про це йдеться у вироку, опублікованому в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Вирок бахмутянину за передачу даних про ЗСУ

Покровський районний суд Кривого Рогу розглянув справу щодо несанкціонованого поширення інформації про переміщення зброї, боєприпасів та розміщення ЗСУ. Обвинуваченим був уродженець Бахмута. Ім’я чоловіка не вказується, відомо що він був безробітним і раніше не судимий.

Суд встановив три факти передачі даних про пересування ЗСУ, всі вони зроблені в один день — 15 липня 2022 року. Спочатку чоловік написав в одну з Telegram-спільнот про рух військової техніки ЗСУ. Він розповів, що близько 15 бойових машин піхоти їхали біля автовокзалу в напрямку селища Опитне.

Два інші факти бахмутянин поширював в особистих листування. Зокрема, розповів про розташування підрозділів ЗСУ в районі 8-го ставка селища Хромове та про рух військової техніки в районі Нового ринку в напрямку Часів Яру.

Підозрюваний заявив у суді, що він не винний і що справу проти нього, нібито, сфальшували співробітники СБУ. На його думку, співробітники СБУ самі написали повідомлення з його профілю в Telegram поки телефон був у них. Натомість опитані співробітники СБУ дали протилежні свідчення. Вони пояснили, що в липні 2022 року проводили фільтраційні заходи в Бахмуті, під час яких зустріли обвинуваченого на вулиці та попросили показати телефон. Там вони виявили проросійські повідомлення і дані про переміщення української військової техніки зі скриншотами карт і намальованими стрілками напрямку руху. Після цього чоловіка затримали.

У суді версія бахмутянина не підтвердилась. Проти нього свідчили докази: листування в Telegram, експертиза телефону, покази свідків і слідчий експеримент. Тому суд визнав чоловіка винним у злочині. Йому призначили покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.

Читайте також:

• Владислав Лук’янов вніс заставу у справі про вбивство, де фігурує ексміністр МЗС Леонід Кожара
• Ексдепутата Бахмутської міськради Володимира Іванкова звинувачують у державній зраді
• На Донеччині затримали “крота”, який наводив російські ракети на позиції ЗСУ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!