У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Міністерство оборони України оприлюднило чіткий алгоритм дій для військовослужбовців ЗСУ, які зіткнулися з порушенням своїх прав. Незаконні накази, несправедливі стягнення, сумнівні висновки військово-лікарських комісій або проблеми з виплатами — усе це можна оскаржити. Головне — знати, куди саме звертатися та як правильно оформити документи.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира

Відповідно до чинних правил, військовослужбовець має законне право подати скаргу на:

• прийняття незаконних рішень, дії чи бездіяльність командування, які порушують права та інтереси;
• незаконне покладення обов’язків або безпідставне притягнення до відповідальності;
• факти порушення рівності прав, сексуальні домагання чи насильство у колективі;
• рішення військово-лікарської комісії;
• накази про дисциплінарні стягнення;
• порушення порядку нарахування та виплати грошового забезпечення;

Головні правила оскарження

Перед початком процедури захисту своїх прав варто пам’ятати про три базові принципи:

• подання скарги не зупиняє дію наказу, винятком є лише очевидно злочинні накази, від виконання яких підлеглий зобов’язаний відмовитися;
• скарги подаються виключно індивідуально із дотриманням субординації, колективні звернення не передбачені правилами;
• скарги не подаються під час виконання службових обов’язків, несення варти чи занять, окрім випадків офіційного опитування особового складу;

Позасудовий шлях вирішення проблеми

Це найшвидший варіант, який не потребує залучення юристів. Базовий механізм полягає у поданні письмового рапорту своєму безпосередньому командиру або старшому начальнику. На розгляд звернення дається до 30 днів, а у складних ситуаціях — до 45 днів.

Ключове правило процедури полягає у тому, що рапорт треба подавати із фіксацією доказу реєстрації. Це може бути відмітка на другому примірнику або відправлення цінним листом з описом вкладення. Без такого підтвердження довести факт звернення буде неможливо.

У самому рапорті обов’язково треба вказати:

• повне найменування посади та прізвище адресата і дані заявника;
• хронологічний виклад фактів порушення;
• конкретну вимогу щодо скасування рішення, перерахунку чи призначення перевірки;
• копії документів, які підтверджують викладені факти;

Куди звертатися, якщо командир ігнорує проблему

Якщо вирішити питання на рівні військової частини не вдалося, існують інші контрольні та правоохоронні інстанції:

• гаряча лінія Міноборони за номером 1512 для ініціювання перевірок щодо виплат чи процедурних порушень;
• представник з питань рівних прав жінок і чоловіків у разі фактів насильства за ознакою статі;
• Військова служба правопорядку для фіксації фактів фізичного насильства чи перевищення повноважень командирами;
• Офіс Військового омбудсмана, куди можна написати на електронну пошту “[email protected]”, термін розгляду становить 10 днів, а при загрозі життю — 3 дні;
• Уповноважений Верховної Ради з прав людини для захисту від дискримінації чи приниження гідності;
• Спеціалізована прокуратура у сфері оборони для розгляду неправомірних дій командування чи питань самовільного залишення частини;
• Державне бюро розслідувань, якщо дії командування містять чіткі ознаки кримінального злочину, наприклад, фізичне насильство чи знущання;

Судовий захист прав

Якщо контрольні органи не допомогли, військовослужбовець має право звернутися до адміністративного суду. Зробити це потрібно протягом одного місяця з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Якщо перед судом була спроба письмового досудового оскарження, цей строк становить три місяці з моменту отримання офіційної відповіді. Важливо знати, що військовослужбовці звільнені від сплати судового збору у справах, які стосуються виконання їхніх службових обов’язків.

Загальний алгоритм дій

У будь-якій конфліктній ситуації варто дотримуватися чіткої послідовності:

• зафіксувати порушення та зберегти копії документів;
• підготувати та подати рапорт із обов’язковими доказами реєстрації;
• звернутися до вищих інстанцій чи на гарячу лінію 1512 у разі ігнорування;
• звернутися до правоохоронних органів при наявності кримінального злочину або до суду з дотриманням строків;

Читайте також:

Довідка форми 5 для військових: як оформити документ та які пільги він надає

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України передає на місця 1,5 мільярда гривень на житло для переселенців. У регіонах уже стартував процес відбору об’єктів для фінансування.

Про це повідомила прес-служба Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України.

Мінсоцполітики спрямувало державну субвенцію на житло для ВПО

Для правильного розподілу державних грошей обласні військові адміністрації створили спеціальні тимчасові комісії. Саме вони зараз отримують та аналізують заявки від територіальних громад. Мета цих комісій — обрати проєкти, які найшвидше та найякісніше розширять доступ переселенців до житла.

Ключовим критерієм для отримання грошей є архітектурна доступність. Кожен поданий проєкт обов’язково має враховувати потреби осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Держава встановила чітку квоту: щонайменше 20% житлових місць у будівлі повинні бути повністю адаптовані для таких людей. Якщо громада ігнорує цю вимогу, комісія навіть не розглядає її заявку на фінансування.

Зазначається, що Львівська область вже ухвалила перші рішення щодо фінансування. Місцева тимчасова комісія розглянула сім поданих ініціатив від територіальних громад, а п’ять проєктів вже успішно пройшли перевірку та отримають державні кошти. До списку переможців увійшли Великолюбінська, Новояричівська, Комарнівська, Новороздільська та Яворівська громади.

Бюджет та розподіл коштів

Програма працює на основі урядової постанови №301 від 6 березня 2026 року. Документ чітко регламентує порядок надання субвенцій на формування житлових фондів. Загальний бюджет ініціативи складає 1,5 мільярда гривень. Ці кошти розділили на два напрямки:

• 1 мільярд гривень витратять на проведення ремонтних робіт у приміщеннях для тимчасового проживання;
• 500 мільйонів гривень спрямують на пряме придбання готового житла у сільській місцевості.

Читайте також:

“Іпотека стане недоступною для тих, для кого вона була створена”: які ризики несе об’єднання Держмолодьжитла та Укрфінжитла

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!