У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із зон бойових дій та громад, наближених до лінії фронту. На сьогодні на територіях, де оголошена примусова евакуація, залишаються понад 200 дітей, 41 з яких — у зоні активних бойових дій. Примусова евакуація триває у чотирьох громадах Донеччини.

Скільки дітей лишаються в населених пунктах, де оголошена примусова евакуація, під час брифінгу розповіла Юлія Рижакова — начальниця Служби у справах дітей.

Скільки дітей залишаються на Донеччині, дані на лютий 2026 року

Станом на 25 лютого в Донецькій області залишаються проживати 11 635 дітей. Наразі примусова евакуація дітей триває у чотирьох громадах області. Є діти і в зоні активних бойових дій, а саме в місті Дружківка. Загалом у восьми населених пунктах, де оголошено обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб, перебувають 201 дитина.

На сьогодні діти залишаються в таких громадах, де оголошена обов’язкова евакуація:

• Дружківська міська громада, місто Дружківка — 41 дитина (40 сімей);
• Андріївська сільська громада, село Сергіївка — 33 дитини (23 сім’ї);
• Миколаївська міська громада — 107 дітей (79 сімей);
• Святогірська міська громада — 20 дітей (13 сімей).

За минулий тиждень з населених пунктів, де оголошена примусова евакуація, вивезли 87 дітей.

Евакуація з Донецької області: контакти

Звернення про евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Евакуація повністю безоплатна.

Читайте також:

• Російський удар по Краматорську: загинули троє дітей з однієї родини
• “Вже місяць ніхто не може заїхати”: як проходить евакуація з Костянтинівки та прифронтових населених пунктів
• Кожний випадок розглядаємо окремо: яку допомогу з евакуацією і розселенням пропонує “Проліска” мешканцям Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Верховна Рада України прийняла закон, який регулює соціальні, трудові та пенсійні права військовослужбовців і членів їхніх сімей під час проходження різних видів військової служби. Зокрема, ухвалений закон формує систему соціальних гарантій для військовослужбовців базової служби — до, під час і після її проходження.

Про це повідомляє пресслужба апарату Верховної Ради України.

Закон про соціальний захист військових: основні зміни

Сьогодні, 25 лютого, Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №13646 про соціальний захист військових і членів їхніх родин. Він регуляє питання соціальних гарантій, грошових виплат, пенсійних прав.

Закон передбачає такі основні зміни:

• працівники, які призвані або направлені на військову службу, зберігають своє місце роботи та посаду на час служби;
• передбачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки;
• час служби зараховується до стажу роботи, страховий стаж та вислуга років для пенсій і пільг;
• члени сімей військовослужбовців мають переважне право на працевлаштування, грошову допомогу при переїзді, оплату лікарняних і одноразову допомогу в разі загибелі чи поранення військовослужбовця;
• додаткові гарантії для військовослужбовців, звільнених з полону або інтернованих: збереження виплат, матеріальна допомога під час лікування, компенсації за тривалий стаціонарний догляд.

Окрім того, встановлено максимальні розміри одноразових виплат — до 15 мільйонів гривень — та порядок їх нарахування для військових і служб цивільного захисту.

“Ми пропонуємо чітке правило: загальний обсяг допомоги — ₴15 млн. Тобто якщо військовий отримав статус безвісти зниклого, його родина отримує виплати близько ₴120 тис. на місяць, а в разі підтвердження загибелі, рідні отримають виплату в такому розмірі, щоб загальна сума допомоги становила ₴15 млн. Це створює рівність, прозорість і зрозумілі гарантії для кожної родини — незалежно від дати чи обставин підтвердження статусу”, — пояснив міністр оборони України Михайло Федоров.

Також Михайло Федоров роз’яснив, як закон працюватиме на практиці для військових, які перебувають на службі і які повернулися з фронту.

Діючі військові мають гарантоване грошове, медичне, продовольче та речове забезпечення. Передбачені відпустки за сімейними обставинами, лікування й реабілітація за рішенням ВЛК. Держава також забезпечує проживання, безоплатний проїзд і поштовий зв’язок.

Після повернення зі служби у військових зберігається право повернутися на роботу на посаду не нижчу за попередню. Передбачена допомога в розмірі середньої зарплати після постановки на військовий облік. Військові отримують можливість професійної адаптації, повноцінний страховий і трудовий стаж, а також право на щорічну відпустку вже в перший рік роботи.

Читайте також:

• Як військовим отримати житловий ваучер: досвід Євгена Спіріна
• На Донеччині запровадили щомісячні виплати дітям загиблих, зниклих і полонених захисників: чи можуть їх отримати бахмутяни
• Чи мають право на матеріальну допомогу бахмутяни, призвані до лав ЗСУ до 2024 року. Роз’яснення від МВА

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!