У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

8 липня Кабінет міністрів України представляє Раді коаліції концепцію пенсійної реформи. Оновлення передбачає перехід до трирівневої системи, впровадження накопичувальної моделі та зміну принципів нарахування виплат без підвищення пенсійного віку.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Пенсійна реформа 2026

Майбутня пенсійна реформа базуватиметься на трьох основних елементах:

• солідарна система;
• професійні пенсії;
• накопичувальна система.

Головним принципом нарахування стане пряма залежність розміру пенсії від суми внесків, які людина сплатила протягом усього трудового життя. Для громадян, які не мають повного страхового стажу, запровадять гарантовану базову виплату. Її розмір визначатимуть щороку, виходячи з можливостей державного бюджету.

Окремий напрям реформи стосується виплат за пільговим стажем або за достроковим виходом на пенсію. Такі спеціальні пенсії більше не фінансуватимуть із солідарної системи. Для цих категорій працівників створять окремі професійні пенсійні механізми. Джерелом їх фінансування стануть підвищені ставки єдиного соціального внеску або інші накопичувальні інструменти. Перехід на нову модель триватиме 13 років.

Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев описує очікувані результати так: “Формула нарахування та індексація були справедливими, кланові пенсії скасовані, а мінімальна пенсія була не меншою за реальний прожитковий рівень“.

Автоматична накопичувальна модель

Накопичувальна система працюватиме за принципом автоматичного приєднання. Усіх працівників включатимуть до неї автоматично, проте кожен матиме право відмовитися від участі. Представники Міністерства соціальної політики зазначають, що така відмова в майбутньому означатиме нижчий рівень пенсійних виплат.

Розмір пенсій та обмеження

Реформа передбачає встановлення мінімальної пенсії на рівні не нижче 6 тисяч гривень. Максимальну солідарну пенсію обмежать десятьма прожитковими мінімумами.

Для людей, які мають страховий стаж від 40 років, планують збільшити пенсії у півтора-два рази порівняно з поточними виплатами. Однією з цілей цих змін є досягнення фінансової самодостатності Пенсійного фонду.

Пенсійний вік та страховий стаж

Пенсійний вік залишається на рівні 60 років і підвищуватися не буде. Водночас вимоги до наявності страхового стажу продовжуватимуть зростати за таким графіком:

• у 2026 році — 33 роки стажу;
• у 2027 році — 34 роки стажу;
• у 2028 році — 35 років стажу.

У разі браку стажу громадяни матимуть можливість офіційно його докупити.

Читайте також:

Які види матеріальної допомоги доступні бахмутянам: актуальний перелік на 2026 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українці продовжують подорожувати власною країною. І хоча туристичні центри на кшталт Одеси, Львова та Трускавця знайомі кожному, невеликі міста також мають чим здивувати мандрівників. Одним із таких міст є Бровари — районний центр у передмісті столиці з населенням близько ста тисяч осіб, розвиненою інфраструктурою та власною історією.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Куди піти та що подивитися у Броварах

Писемні джерела фіксують існування Броварів ще у 1628 році. Тоді ці землі належали польському вельможі Єремії Вишневецькому. Після завершення козацько-селянської війни населений пункт став сотенним козацьким центром, а згодом перейшов у підпорядкування Києво-Печерської Лаври. Нині це райцентр у передмісті столиці з населенням близько ста тисяч осіб та розвиненою промисловою і комерційною інфраструктурою. Незважаючи на статус промислового міста, Бровари мають низку культурних, історичних та рекреаційних локацій для туристичного дозвілля.

Центр “СвітЛиця”

Міський культурно-просвітницький центр “СвітЛиця” проводить інтерактивні освітні екскурсії. За допомогою комп’ютерних технологій відвідувачів знайомлять з фактами біографії та творчості Тараса Шевченка. Експозиція розрахована на екскурсантів різного віку.

Адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 1.

Краєзнавчий музей

Фонд краєзнавчого музею Броварів налічує понад сім тисяч експонатів, які розміщені у шести виставкових залах. Історично-археологічна експозиція містить знаряддя праці, прикраси та предмети вжитку давньоруської доби. Окремі відділи присвячені життю Тараса Шевченка та Антона Макаренка у місті. Також тут представлені роботи професійних митців і народних майстрів.

Адреса: вулиця Героїв України, 6.

Музей історичної зброї

Заклад розпочав роботу у 2020 році на вулиці Броварської сотні, на території підприємства “Талісман”. Основу експозиції складає приватна колекція Євгена Градунова, де виставлені предмети старовинної зброї та обладунків різних історичних епох..

Адреса: Броварської сотні , 3.

Будинок культури

У будівлі старого будинку культури до початку Другої світової війни знаходилася трудова колонія для підлітків. Протягом двох років цим закладом керував педагог Антон Макаренко.

Адреса: бульвар Незалежності, 4.

Парк імені Тараса Шевченка

Територія парку раніше мала статус скверу. Окрім пам’ятника Тарасу Шевченку, тут розташований дитячий майданчик з гойдалками та хатинками, лавки та газони.

Адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 1.

Парк Перемоги

Паркова зона розташована в центрі міста. На території розміщені скульптури, зразки військової техніки, зокрема танк Т-34 і літак МІГ-19, а також штучне озеро з містком. Поруч працює пункт прокату човнів і катамаранів.

Адреса: вулиця Небесної сотні.

Аквапарк “Термінал”

Об’єкт складається з чотирьох поверхів та має модульну розсувну покрівлю. Заклад містить басейни, водні гірки, джакузі, фітнес-центр, боулінг, кінотеатр і бар. Наразі аквапарк тимчасово зачинений, інформацію щодо відновлення роботи необхідно уточнювати перед візитом.

Адреса: вулиця Київська, 316 (ТРЦ “Термінал”) 

Читайте також:

Безпечні пляжі Києва та області: локації для відпочинку біля води

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!