У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Донецька обласна державна адміністрація звернулася до Олексія Кулеби, віце-прем’єр-міністра з відновлення України – Міністра розвитку громад та територій з пропозицією ініціювати перед Кабінетом Міністрів України питання про внесення Президенту України подання щодо присвоєння Бахмуту почесної відзнаки “Місто-герой України”. Лист направили 7 січня.

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомили в Управлінні стратегічних комунікацій Донецької ОДА.

Бахмут, присвоєння звання “Місто-герой України”

Донецька обласна державна адміністрація та обласна військова адміністрація в межах розгляду електронної петиції щодо надання Бахмуту звання “Місто-герой України” направили офіційний лист до Олексія Кулеби, віце-прем’єр-міністра з відновлення України – Міністра розвитку громад та територій.

У листі, направленому 7 січня 2026 року, обласна влада запропонувала Олексію Кулебі ініціювати перед Кабінетом Міністрів України питання щодо внесення Президенту України Володимиру Зеленському подання про присвоєння місту Бахмут Бахмутського району Донецької області почесної відзнаки “Місто-герой України”.

Раніше, за дорученням Президента України, Донецькою ОДА та ОВА опрацьовала електронну петицію щодо надання Бахмуту відповідного почесного статусу. Відповідно до Указу Президента України №171/2023, обласна влада підготувала та подала матеріали з інформацією про героїчні вчинки та особливі заслуги мешканців міста під час оборони Бахмута від збройної агресії росії.

Звернення до Олексія Кулеби є наступним етапом у процедурі, який може запустити розгляд цього питання на рівні Кабінету Міністрів України та подальше подання Президенту.

Що передувало?

16 жовтня на офіційному сайті Президента України з’явилася петиція з проханням надати Бахмуту звання “Місто-герой України”. Її автор — бахмутський депутат Олександр Бабенко. Президент України Володимир Зеленський розглянув та підтримав електронну петицію №22/254196-еп “Про надання звання “Місто-герой України” місту Бахмут Бахмутського району Донецької області”, яку підтримали 25 тисяч громадян.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО з ТОТ: стала відома дата початку фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Виїзд з окупованих територій України — це завжди непередбачуваний і часом небезпечний процес. Люди, які хочуть повернутися на підконтрольні території України, мають оформлювати російські документи та проходити численні перевірки від окупантів. Допомогу у виїзді з ТОТ українці можуть отримати від волонтерів громадської організації “Плурітон”, яку очолює бахмутянка Катерина Арісой. Людям надають як консультаційну допомогу, так і організовують маршрути для виїзду.

Як людям допомагають виїжджати з окупації та чи надають підтримку по приїзду в Україну, редакції Бахмут IN.UA розповіла Катерина Арісой — очільниця ГО “Плурітон”.

Виїзд з окупації: як допомагає ГО “Плурітон”

З початку повномасштабного вторгнення в Україні працювали два гуманітарні коридори для українців з тимчасово окупованих територій. Один із них, який працював на Сумщині, припинив роботу через бойові дії в Курській області рф. Тепер єдиним шляхом для в’їзду в Україну з ТОТ є пункт пропуску “Доманове” на українсько-білоруському кордоні у Волинській області.

На цьому пункті пропуску працює гуманітарний центр ГО “Плурітон”. Тут волонтери зустрічають людей та надають їм подальшу допомогу. 

Одним із напрямків роботи ГО “Плурітон” є допомога людям з виїздом із окупованих територій. Волонтери надають і консультації, і безпосередньо організовують виїзд, проробляючи маршрут. 

“Ми надаємо всебічну допомогу людям з тимчасово окупованих територій. Якщо людині потрібен фізичний виїзд, транспорт, то ми це забезпечуємо. А буває так, що людям потрібна виключно консультація. Тоді ми інформуємо, які потрібні документи. Для кожного ми особисто розробляємо безпечний маршрут, адже розробити один для всіх неможливо. Вони відрізняються залежно від місця, де перебуває людина, області, в якій вона знаходиться, залежно від її фізичного стану, здоров’я тощо. Допомагаємо на всіх етапах виїзду”, — розповіла Катерина Арісой.

Для людей, які не мають власного транспорту, організовують трансфер, однак його деталей не розголошують, оскільки транспорт перебуває на окупованій території. Всі деталі обговорюють особисто з людьми, які бажають виїхати.

“Якщо у людини поганий стан здоров’я, ми продумуємо не тільки маршрут, а й транспорт. У деяких випадках можемо забезпечити супровід, якщо у людини його немає. Також можлива медична евакуація, коли людина лежачи їде. Розглядаємо варіанти для різних ситуацій”, — зазначає Катерина Арісой.

Шлях людей з ТОТ пролягає через окуповану територію, Росію та Білорусь. Щоб пройти весь цей шлях, українці мають оформлювати документи російського зразка. По приїзду в Білорусь людей скеровують до українського консульства. Там можна отримати посвідку на повернення, після чого прямувати до українського кордону.

Які виклики є при виїзді з окупації

Наразі найбільше людей, за словами очільниці ГО “Плурітон”, виїжджають з Херсонської та Запорізької областей. З настанням холодів кількість виїжджаючих зменшується, але виїзд людей все одно не припиняється.

Головні виклики виїзду з ТОТ — це довгий шлях і перевірки на російських блокпостах. Бувають випадки, коли росіяни не пропускають людей.

“Ситуація постійно змінюється, але якщо говорити про дані на сьогодні, то зараз найбільше виїздів — це Херсонська область, Запорізька. Але Луганська, Донецька і Крим так само виїжджають. Основні труднощі, з якими стикаються люди, — це, по-перше, довгий шлях. Якщо виїжджає людина старшого віку або людина з поганим станом здоров’я, то їй просто фізично важко витримати цей шлях: їхати, ночувати в дорозі, блокпости проїжджати і проходити всі перевірки на кожному етапі. По-друге, це самі блокпости. Якщо це чоловіки призовного віку, то буває так, що їх не пропускає російська сторона. Але все одно, якщо людина має на меті повернутися, то з нашою допомогою це все можливо”, — зауважила Катерина Арісой.

За словами бахмутянки, виїхати з окупованої території можливо, але з часом тиск окупаційних адміністрацій на мешканців все більший. Щоб виїхати з ТОТ, люди обов’язково мають оформляти російські паспорти. Є обмеження і щодо виїзду дітей.

“Тиск постійно посилюється, постійно вводять нові обмеження, все більше необхідно умов виконати, щоб виїхати. Наприклад, якщо спочатку була примусова паспортизація, то зараз, навпаки, є ситуація, що не всім видають російський паспорт. І це можу бути проблемою, оскільки Білорусь не пускає з боку Росії без російського паспорта. Це обов’язкова умова. Також є дуже багато обмежень для неповнолітніх дітей. Якщо дитина до 18 років без супроводу батьків виїжджає, то має бути письмовий дозвіл від батьків на її виїзд. Також у цьому місяці вийшов новий указ, і всі діти до 14 років мають оформити російський закордонний паспорт, а після 14 років — паспорт громадянина рф. Є багато таких нюансів, і ми консультуємо людей, пояснюємо, які документи мають бути на руках, щоб вони мали можливість виїхати”, — каже Катерина Арісой.

Проблемою є і цифровий тиск на мешканців ТОТ. Людям стає все складніше виходити на зв’язок з підконтрольними Україні територіями через блокування доступу до месенджерів. Крім цього, окупанти відслідковують спілкування людей у мережі, перевіряють телефони й особисті речі. Це відбувається не лише під час виїзду, а й під час перебування на окупованих територіях. Тому людям радять дотримуватись правил цифрової безпеки. 

За словами очільниці ГО “Плурітон”, універсальних порад щодо виїзду з ТОТ немає. Оскільки всі виїзди, якими займається організація, є індивідуальними. Волонтери вивчають кожну ситуацію окремо і дають персональні поради. Серед основних кроків, які можна виділити для всіх — наявність документів російського зразка та впевненість у бажанні виїхати. 

“Наприклад, зараз, поки така погода, я би не радила виїжджати людям старшого віку і людям, які мають проблеми зі здоров’ям, якщо, звісно, немає термінової необхідності. Але якщо цим людям потрібна термінова медична допомога, яку вони не можуть отримати на окупованих територіях, виїзд для них є життєво необхідним”, — каже Катерина Арісой.

Окрім допомоги з виїздом, ГО “Плурітон” також надає підтримку людям по приїзду в Україну. Людей, яких волонтери супроводжували на ТОТ, особисто зустрічають на пункті пропуску “Доманове”. У центрі ГО “Плурітон” всі повернені українці отримують гаряче харчування, чай, гуманітарну допомогу. Якщо потрібно, людям також допомагають з подальшим транспортуванням, пошуком житла і відновленням документів.

Як звернутися до ГО “Плурітон”

Для звернень працює цілодобова гаряча лінія: +380 (68) 937 0000.

Інформацію щодо виїзду та контакти координаторів можна дізнатися у спільноті ГО “Плурітон” за посиланням.

Читайте також:

• Продовжують жити в басейні: окупанти показали, в яких умовах мешкають бахмутяни в Харцизьку
• Як оформити український паспорт дітям із ТОТ?
• Під покровом релігії: як жінок залучають до пропаганди на ТОТ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!