У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Російська армія має нові просування на Донеччині. Окупанти пройшли вперед на Покровському напрямку фронту.

Про ситуацію на фронті повідомляє Бахмут IN.UA.

Просування рф на Донеччині, дані на 3 листопада

За даними аналітиків DeepState, протягом 2 листопада російська армія мала просування на Покровському напрямку фронту Донеччини. Зокрема, противник пройшов вперед у місті Білицьке. На мапі бойових дій видно, що окупанти захопили більшу частину міста.

Також просування противника фіксують поблизу села Гришине. Росіяни захопили нові території в бік Сергіївки.

За даними Генштабу ЗСУ, протягом минулої доби на Покровському напрямку зупинили 13 атак. Окупанти проводили штурми в бік Молодецького, Новопавлівки, Чернігівки, Світлого, Добропілля, Мирного та Сергіївки.

Втрати рф за 2 листопада

За даними Генштабу ЗСУ, протягом 2 листопада російська армія втратила:

• близько 2 060 військових вбитими і пораненими;
• 4 бойові броньовані машини;
• 39 артилерійських систем;
• 1 РСЗВ;
• 4 наземні робототехнічні комплекси;
• 1 413 БПЛА оперативно–тактичного рівня;
• 363 одиниці автомобільної техніки;
• 4 одиниці спецтехніки.

Читайте також:

• Чому Добропілля важливе для армії рф: пояснення від підполковника бригади “Любарт”
• На Донеччині залишаються понад 2 300 дітей, більшість із них — у зоні бойових дій
• “Подекуди вже майже немає евакуації” — представник Донецької ОВА про ситуацію у Дружківській громаді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 2 листопада 2026 року в Бахмутській міській територіальній громаді розпочалося громадське обговорення проєкту Статуту. Документ визначає права жителів, порядок їхньої участі в ухваленні місцевих рішень, громадського контролю та взаємодії з органами місцевого самоврядування. Бахмутяни можуть ознайомитися з проєктом і подати свої пропозиції до 21 листопада включно.

Що про це відомо, а також, як мешканцям долучитися, розповідає Бахмут IN.UA

Що передбачає новий Статут Бахмутської громади

Статут — це основний локальний нормативно-правовий документ громади, який визначає принципи роботи місцевого самоврядування та взаємодії влади з жителями. Проєкт підготувала робоча група за участі представників місцевого самоврядування та громадськості.

Редакція “Бахмут IN.UA” ознайомилася з документом і виокремила положення, які безпосередньо стосуються жителів громади.

1. Права бахмутян, які виїхали через війну

У проєкті Статуту зазначено, що жителем Бахмутської громади вважається громадянин України, який має зареєстроване або задеклароване місце проживання в громаді або чиє фактичне місце проживання чи перебування підтверджується довідкою ВПО.

Таким чином, документ враховує становище переселенців, які через війну були змушені залишити свої домівки.

2. Можливість впливати на рішення місцевої влади

Проєкт передбачає різні форми участі жителів у вирішенні питань громади. Серед них:

• подання індивідуальних і колективних звернень;
• електронні петиції;
• громадські слухання;
• місцеві ініціативи;
• публічні консультації;
• участь у консультативно-дорадчих органах.

Порядок використання цих інструментів детально описаний у Статуті та додатках до нього.

3. Участь жителів у формуванні місцевого бюджету

У проєкті закріплено право жителів брати участь у плануванні та розподілі коштів місцевого бюджету шляхом подання пропозицій. Це один із механізмів, за допомогою якого бахмутяни можуть порушувати питання фінансування потреб громади.

4. Контроль за діяльністю місцевої влади

Документ передбачає можливість громадського контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Зокрема, жителі можуть подавати інформаційні запити, індивідуальні та колективні звернення, а також долучатися до роботи консультативно-дорадчих органів.

5. Звітування посадовців перед громадою

Окремий розділ Статуту присвячений інформуванню жителів і звітуванню міського голови, депутатів, виконавчих органів, старост та комунальних підприємств.

Також документ містить положення щодо відкритості роботи органів місцевого самоврядування та оприлюднення інформації на офіційному сайті міської ради.

Водночас варто враховувати, що під час воєнного стану окремі механізми участі жителів можуть бути обмежені відповідно до законодавства. Повний проєкт Статуту Бахмутської міської територіальної громади доступний за посиланням.

Як бахмутянам взяти участь у громадському обговоренні

Через безпекову ситуацію обговорення Статуту проводять дистанційно — у форматі електронних консультацій.

Подати свої зауваження та пропозиції наразі можна двома способами:

• надіслати листа на електронну адресу [email protected];
• скористатися Єдиною платформою місцевої електронної демократії «Е-DEM»: https://consult.e-dem.ua/consultations/1853.

У пропозиції необхідно зазначити:

• прізвище, ім’я та по батькові;
• контактні дані;
• зміст пропозиції або зауваження до проєкту Статуту.

Громадське обговорення триватиме з 2 до 21 листопада 2026 року включно.

Анонімні пропозиції, а також звернення, які надійдуть після завершення встановленого терміну, не розглядатимуться. Детальні умови участі в обговоренні оприлюднені на офіційному сайті Бахмутської міської ради.

Наразі документ перебуває на етапі громадського обговорення, тому жителі ще можуть запропонувати зміни до його положень.

Читайте також:

Компенсація за зруйноване житло на ТОТ: чому бахмутяни досі чекають на рішення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!