У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Українці, які отримують доходи за кордоном, у більшості випадків зобов’язані задекларувати їх в Україні та сплатити відповідні податкові платежі. У Державній податковій службі України роз’яснили, які саме надходження підлягають декларуванню, за якими ставками вони оподатковуються та як правильно зарахувати податки, вже сплачені в інших країнах.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Які іноземні доходи потрібно декларувати

Відповідно до Податкового кодексу України, декларуванню та оподаткуванню підлягають усі доходи, отримані податковими резидентами України від діяльності за кордоном, якщо для них не передбачено спеціального звільнення відповідно до законодавства або міжнародних договорів.

До таких надходжень, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, належать:

• дивіденди та проценти;
• роялті;
• доходи від оренди майна;
• кошти від продажу майна за кордоном;
• спадщина та подарунки;
• виграші;
• інші доходи, отримані за межами України.

Ставки податків та військового збору

За загальним правилом, іноземні доходи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) за основною ставкою 18%.

Водночас для окремих видів надходжень діють спеціальні умови. Зокрема, для дивідендів, нарахованих нерезидентами, передбачено знижену ставку ПДФО у розмірі 9%.

Окрім ПДФО, іноземні доходи фізичних осіб є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 5%.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України, а конкретний порядок для іноземних доходів визначено пунктом 170.11 статті 170 Кодексу.

Як уникнути подвійного оподаткування

Якщо громадянин уже сплатив податок з іноземного доходу в країні його отримання, ця сума у певних випадках може бути зарахована під час визначення податкових зобов’язань в Україні. Це дозволяє уникнути подвійного оподаткування в межах, передбачених міжнародними угодами.

Для зарахування сплачених за кордоном податків під час подання річної податкової декларації необхідно:

• зазначити суму податку, сплаченого за кордоном;
• надати офіційне документальне підтвердження сплати податку в іншій державі;
• врахувати положення відповідного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування.

У ДПС наголошують, що факт отримання доходу за межами України не звільняє податкового резидента від обов’язку подавати декларацію. Проте за дотримання визначених умов податки, сплачені в іншій країні, можна офіційно зарахувати в Україні.

Читайте також:

Скасування виплат ВПО: як дізнатися причину та куди звертатися

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Водії, які потрапили в незначну дорожньо-транспортну пригоду, за певних умов можуть оформити ДТП без виклику поліції. Для цього передбачений Європротокол, який тепер можна заповнити безпосередньо в застосунку “Дія”. Розповідаємо, коли доступна послуга, які документи потрібні та як правильно оформити аварію онлайн.

Як оформити Європротокол у “Дії” та коли це дозволено

Як повідомляє “Юридичний порадник для ВПО” Європротокол дозволяє водіям самостійно оформити дорожньо-транспортну пригоду без залучення поліції. Однак скористатися ним можна лише за дотримання визначених умов.

Зокрема, необхідно, щоб:

• у ДТП брали участь лише два транспортні засоби з чинними полісами ОСЦПВ;
• ніхто не постраждав, а пошкодження отримали лише автомобілі;
• водії не мали ознак алкогольного чи наркотичного сп’яніння або впливу препаратів, що погіршують реакцію;
• обидва водії погоджувалися з обставинами аварії.

Для оформлення документа через “Дію” також потрібні цифрові документи: верифікований РНОКПП, паспорт або посвідка, водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію автомобіля та чинний страховий поліс.

Як оформити Європротокол онлайн: покрокова інструкція

Щоб оформити ДТП через застосунок “Дія”, потрібно:

1. Оновити застосунок та перейти до розділу “Сервіси” → “Водієві” → “Європротокол”.
2. Перевірити інформацію про водіїв, транспортні засоби та страхові поліси, яка автоматично завантажується з державних реєстрів.
3. Заповнити обставини ДТП, зазначити розташування автомобілів, напрямок руху, дорожні знаки та розмітку. Додати фотографії пошкоджень.
4. Узгодити інформацію з другим водієм. Він має підтвердити її через QR-код або сповіщення в “Дії”.
5. Підписати Європротокол обома водіями за допомогою “Дія.Підпису”.
6. Надіслати документ та перевірити його статус у застосунку.

Після успішного оформлення повідомлення автоматично передається до Моторного (транспортного) страхового бюро України, а потім — до страхових компаній.

Коли після ДТП потрібно викликати поліцію

Електронний Європротокол має таку саму юридичну силу, як і паперовий. Якщо документ оформлено належним чином і всі передбачені законом умови виконані, водії можуть залишити місце ДТП без виклику поліції. Однак поліцію необхідно викликати, якщо в аварії є постраждалі, брали участь понад два автомобілі, пошкоджено інше майно або водії не погоджуються з обставинами пригоди.

Якщо оформити документ через “Дію” неможливо, водії можуть скористатися електронним сервісом МТСБУ або паперовим Європротоколом, якщо для цього виконані законні умови. Після оформлення документа потрібно переконатися, що його успішно надіслано, а також зв’язатися зі страховою компанією для уточнення подальших дій щодо отримання виплати.

До теми:

Звільнення в кілька кліків: як припинити трудові відносини з роботодавцем на ТОТ через “Дію”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!