У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Сьогодні Костянтинівка регулярно згадується у зведеннях Генерального штабу ЗСУ через постійні штурми противника та обстріли з боку російської армії. Проте до початку повномасштабного вторгнення місто жило звичним мирним життям, розбудовувало інфраструктуру та плекало власну історію.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA

Якою була Костянтинівка до війни

Мирний та живий — таким було місто Костянтинівка до війни Тоді воно було спокійним східноукраїнським населеним пунктом, де місцеві будували власне життя та жили у своєму темпі.

Редакція зібрала 10 архівних світлин, які нагадують про довоєнний вигляд населеного пункту на Донеччині. На цих знімках зафіксовані знайомі кожному місцевому мешканцю вулиці, архітектурні пам’ятки та спокійна атмосфера міста до того, як сюди прийшли росіяни.

Читайте також:

Як змінилася вступна кампанія у 2026 році: основні нововведення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Процедура вступу до школи у 2026 році передбачає подачу заяв як в онлайн, так і в офлайн форматах. Батьки можуть скористатися цифровими сервісами для реєстрації дітей, а для внутрішньо переміщених осіб діють спрощені умови подачі документів.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Зарахування до 1 класу у 2026 році: які документи потрібні

Згідно з оновленими правилами, процес подачі документів у 2026 році є гнучким. Батьки мають змогу подати паперові копії особисто у закладі освіти або заповнити електронну заяву дистанційно через систему АІКОМ, портал school.isuo.org чи застосунок “Дія”. Для зарахування до 1 класу необхідно підготувати:

• заяву про зарахування, яку подає один з батьків або законний представник;
• свідоцтво про народження дитини;
• медичну довідку № 086-1/о, яка вимагається виключно у випадку вибору очної або змішаної форми навчання;
• документ для підтвердження місця проживання, якщо родина претендує на першочергове зарахування за територією обслуговування навчального закладу.

При поданні електронної заяви через портал “Дія” або систему онлайн-реєстрації достатньо вказати реквізити свідоцтва про народження дитини, такі як серію, номер та дату видачі. Після цього система автоматично верифікує документ через державні реєстри. Присутність дитини під час подачі документів не є умовою для її зарахування до закладу освіти. Відповідальний працівник закладу перевіряє внесені відомості у системі АІКОМ, а при поданні заяви особисто або поштою — самостійно вносить реквізити документів до системи для перевірки.

Документальне підтвердження місця проживання

Для отримання права на першочергове зарахування до школи за територією обслуговування батькам необхідно надати документ, що підтверджує місце проживання дитини або одного з законних представників. До цього переліку належать:

• паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина, посвідка на постійне чи тимчасове проживання, посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту, а також довідка про звернення за захистом в Україні;
• довідка про реєстрацію місця проживання;
• довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
• документ, що засвідчує право власності на відповідне житло, зокрема свідоцтво про право власності, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або договір купівлі-продажу;
• рішення суду про надання права на вселення до житлового приміщення, визнання права користування або права власності, яке набрало законної сили;
• документ, що засвідчує право користування житлом, наприклад, договір найму чи оренди;
• довідка про проходження служби у військовій частині;
• акт обстеження умов проживання;
• інший офіційний документ із інформацією про місце проживання.

Особливості подачі документів для дітей-переселенців

Для внутрішньо переміщених осіб діє спрощена процедура зарахування. Наявність довідки про взяття на облік як ВПО надає дитині право на першочергове зарахування до школи за місцем фактичного перебування. Реквізити довідки вносяться до системи АІКОМ, яка здійснює автоматичну перевірку документа через Єдину інформаційну базу даних про ВПО. Додаткові паперові підтвердження від батьків не вимагаються.

Діти зі статусом ВПО або особи, які мають посвідчення біженця, зараховуються до навчального закладу навіть за відсутності свідоцтва про народження чи медичної довідки № 086-1/о. У разі відсутності свідоцтва про народження керівництво школи зобов’язане прийняти дитину та невідкладно поінформувати орган опіки і піклування за місцезнаходженням навчального закладу для допомоги в оформленні відповідного документа. У випадку відсутності паперового табеля чи виписки оцінок школа має право встановити рівень знань дитини самостійно або визнати результати на основі довідки з тимчасового закладу освіти. Письмова згода батьків на обробку персональних даних для системи АІКОМ не потрібна.

Читайте також:

Як змінилася вступна кампанія у 2026 році: основні нововведення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!