У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Міжнародний Реєстр збитків відкрив нові категорії для подачі заяв. Українці зможуть подати інформацію про втрату доступу до медицини і освіти через війну, а також про порушення міжнародного права, законів і звичаїв війни.

Про це повідомляє Міністерство юстиції України.

Відкрили нові категорії заяв у міжнародному Реєстрі збитків

Міжнародний Реєстр збитків відкрив нові категорії заяв:

• A3.7 “Інші економічні втрати”. Йдеться про економічні втрати, які не підпадають під інші категорії заяв, відкриті Реєстром збитків. Це можуть бути втрата матеріальної підтримки внаслідок смерті, зникнення безвісти, позбавлення свободи, насильницького переміщення або депортації близького члена сім’ї, витрати, пов’язані зі смертю близького члена сім’ї, втрата або пошкодження рухомого майна значної вартості, зокрема, транспортних засобів, а також окремі втрати фізичних осіб підприємців та самозайнятих осіб;
• A4.1 “Втрата доступу до медичної допомоги”. Йдеться про втрату доступу до медичної допомоги, якщо це призвело до швидкого або незворотного погіршення стану здоров’я, що спричинило сильні страждання, або до значного скорочення очікуваної тривалості життя;
• A4.2 “Втрата доступу до освіти”. Йдеться про втрату доступу до початкової, середньої, професійної, вищої освіти та освіти для дорослих протягом тривалого часу. Зокрема через неможливість фізичного доступу до освіти, її офіційну заборону, пошкодження або знищення закладів освіти;
• A2.10 “Інші порушення міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного права або законів і звичаїв війни”. Йдеться про душевний біль та страждання, спричинені порушеннями міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного права або законів і звичаїв війни, які не охоплюються іншими категоріями заяв, відкритими Реєстром збитків.

Подати заяву до Реєстру збитків України можна в електронному форматі через вебпортал “Дія”.

Нагадаємо, що наразі основна задача Реєстру збитків — це збір і фіксація даних про завдану шкоду. Механізм виплат компенсацій буде розроблено у майбутньому, а подані заяви передаватимуть відповідним органам для розгляду та ухвалення рішень.

Читайте також:

• Фінансування житла для ВПО: уряд виділив громадам понад 1,5 мільярда гривень
• Виплати ВПО для студентів: чи мають право на допомогу після 18 років у 2026 році
• 19 400 гривень на опалювальний сезон для мешканців прифронтових громад: хто отримає кошти від держави

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На тимчасово окупованій частині Донеччини та Луганщини активно працюють фахівці російського “Єдиного інституту просторового планування рф” (ЄІПП). Ця установа розробляє генеральні плани для захоплених українських міст. До кінця 2026 року росіяни планують створити документи для просторового розвитку зруйнованих Бахмута, Курахового, Великої Новосілки та Докучаєвська.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Єдиний інститут просторового планування рф: що це

Офіційно ЄІПП займається формуванням містобудівної політики та плануванням просторового розвитку територій російської федерації. Інститут мав би виконувати науково-дослідну роботу та розробляти схеми розселення безпосередньо для рф.

Попри офіційне позиціювання, фактична діяльність інституту майже повністю зосереджена на тимчасово окупованих територіях України. У лютому 2026 року ЄІПП опублікував звіт за чотири роки роботи, де вказав розробку понад 200 проєктів, серед яких генеральні плани, схеми територіального планування, майстер-плани та комплексні схеми розвитку туризму виключно для окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. На офіційному сайті ЄІПП у переліку проєктів за 2025 та 2026 роки вказані лише об’єкти на тимчасово окупованих територіях України, без жодної ініціативи для регіонів рф. Директорка інституту Діна Саттарова виступає кураторкою всіх цих проєктів.

Проєкти для Донеччини та Луганщини

У 2026 році інститут нібито розробляє генплани для Бахмута, Курахового, Докучаєвська та Великої Новосілки. Також росіяни планують внести зміни до генплану Маріуполя та створити схему планування для 12 муніципалітетів. До списку увійшли Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єнакієве та інші населені пункти. Окупаційна влада заявляє, що ці території забезпечують 95% виторгу та робочих місць у промисловості регіону.

Для розвитку економіки ЄІПП пропонує впровадити кластерний підхід. Росіяни планують створити п’ять кластерів:

• виробництво будівельних матеріалів;
• вуглехімічна промисловість;
• овочівництво;
• переробна промисловість;
• виноградарство та виноробство.

Так званий уряд “днр” заявляє, що це нібито дозволить створити понад 24 тисячі нових робочих місць на базі промислового потенціалу Донбасу. Під час обговорення кластерного підходу представник окупаційної влади Андрій Чертков наголосив, що “Донбас є промисловим регіоном, і кластери допоможуть вибудувати ланцюжки підприємств та визначити місця для транспортно-логістичних центрів”. Перший заступник міністра промисловості та торгівлі Юрій Федоричев запропонував провести маркетинговий аналіз вуглехімічного кластера. Міністр освіти і науки Олег Трофімов висловився за детальне опрацювання кадрового питання із залученням закладів середньої професійної освіти.

У цих нарадах також брали участь представники окупаційних адміністрацій: Олена Лук’янчикова та Світлана Ляшенко з Макіївки, Євген Поплавський з Харцизька, Олександра Стецура з Іловайська, Катерина Вакуленко з Донецька, а також Наталія Клочкова та Ігнат Яремчук з Маріуполя.

Розвиток транспортної інфраструктури

Окупанти заявляють про наміри “модернізувати” транспортну систему до російських стандартів. Інститут пропонує побудувати західний обхід Донецька, а також розробляє проєкти об’їзних доріг навколо Тореза, Горлівки та Макіївки.

У Луганській області представники ЄІПП обговорювали хід підготовки генерального плану Перевальського муніципального округу з місцевим очільником Віталієм Михайловим. Проєкт нібито передбачає капітальний ремонт і будівництво багатоквартирних будинків у Перевальську, Зоринську, Артемівську та Селезнівці, розвиток інженерної інфраструктури, харчової промисловості та мережі автомобільних доріг для збільшення туристичного потоку.

Залучення студентів до планування відбудови Бахмута

До процесу планування окупованих міст російська сторона залучає не лише профільних фахівців, а й студентів. Відомо, що під кураторством експертів ЄІПП студенти другого курсу магістратури Московського архітектурного інституту розробляють концепції розвитку зруйнованого Бахмута. У межах двомісячного навчального модуля вони мають підготувати та презентувати власні містобудівні пропозиції.

Хто така Діна Саттарова, яка планує відбудову окупованого Бахмута: досьє

Керує Єдиним інститутом просторового планування рф Діна Саттарова. Вона народилася у 1972 році, ймовірно, 9 лютого. Саттарова здобула кваліфікацію архітектора у Казанському державному архітектурно-будівельному університеті, а згодом отримала ступінь магістра наук з міського управління та розвитку в Університеті Еразмуса в Роттердамі. Свою професійну кар’єру розпочала у 1998 році. З 2000 року вона працювала генеральною директоркою некомерційної організації “Фонд розвитку архітектури”. З 2008 року обіймала посаду архітекторки у Московському науково-дослідному інституті, а з 2010 по 2014 рік працювала на керівних посадах у державних організаціях Москви. У вересні 2014 року вона очолила “Науково-дослідний та проєктний інститут містобудівного планування міста Москви”, який у лютому 2022 року передали у федеральну власність і перейменували на ЄІПП.

Читайте також:

Хто така Діна Саттарова, яка планує “відбудову” окупованого Бахмута: досьє

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!