У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

В окупаційній адміністрації так званого “Старобешівського муніципального округу днр” начальником відділу економічного розвитку, торгівлі, інвестиційної політики та підтримки підприємництва призначено Дмитра Єриша. Він є фіналістом кадрового конкурсу окупантів “Донбас. СВОї Герої”.

Що відомо про Дмитра Єриша та його діяльність на тимчасово окупованій території? Редакція зібрала досьє.

Дмитро Єриш: освіта та трудова діяльність

Дмитро Олександрович Єриш має вищу освіту. Відомо, що він закінчив Донецький університет економіки та права. У відкритому доступі немає інформації щодо дати його народження чи інших деталей ранньої біографії.

До початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Єриш працював начальником відділу розвитку мережі Центрального Республіканського Банку — фінансової установи, створеної окупаційною владою на захопленій території Донеччини.

Участь у бойових діях проти України

У 2022 році Дмитро Єриш добровільно вступив до лав незаконних збройних формувань. Він служив у складі 107-го стрілецького полку “народної міліції днр” та брав безпосередню участь у бойових діях проти Збройних Сил України. Згідно з російськими джерелами, Єриш воював на Попаснянському та Маріупольському напрямках.

Під час боїв на півдні Донеччини його підрозділ нібито потрапив в оточення. Протягом трьох діб вони утримували позицію під постійним вогнем, внаслідок чого Єриш отримав поранення. Після відновлення він продовжив службу в штабі в окупованій Попасній, а пізніше був комісований.

Участь у кадрових конкурсах окупантів

Після повернення з фронту Дмитро Єриш активно долучився до російських кадрових програм, спрямованих на інтеграцію учасників так званої “сво” у владні структури. Спочатку він брав участь у федеральному проєкті “Час героїв”, а згодом увійшов до списку 50 фіналістів регіонального кадрового конкурсу “Донбас. СВОї Герої”. Метою цього конкурсу є формування управлінського корпусу “республіки” саме з-поміж колишніх бойовиків.

У межах програми Єриш проходив стажування під керівництвом заступника голови “адміністрації Донецька” Володимира Зайцева. За словами наставника, стажер активно вивчав нормативно-правову базу, брав участь у нарадах, виїжджав на території та відвідував окупований Великоновосілківський район.

“Кадровий конкурс дав можливість не лише продемонструвати свої компетенції, а й отримати зворотний зв’язок від експертів. Навчання та наставництво дозволили швидше освоїти специфіку роботи в органах місцевого самоврядування“, — зазначає сам Єриш.

Плани на новій посаді

Після завершення стажування Дмитра Єриша призначили начальником відділу економічного розвитку в Старобешівському районі. На новій посаді колишній бойовик планує провести аудит поточних економічних проєктів, запустити ініціативи з підтримки малого бізнесу та сформувати пул пропозицій для зовнішніх інвесторів.

“Ключовим завданням вважаю синхронізацію галузевих планів із довгостроковими цілями розвитку Старобешівського муніципального округу. Також бачу одним із завдань створення умов для стійкого зростання доходів бюджету“, — заявляє новопризначений керівник.

Зазначимо, що його призначення є частиною ширшої політики російської окупаційної влади щодо працевлаштування учасників збройної агресії проти України на керівні посади в захоплених українських регіонах.

Читайте також:

Російські дипломи, співпраця зі СберБанком і підозра в колабораціонізмі: досьє на ректорку захопленого ДонНУЕТ Світлану Дрожжину

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Осередок підтримки “З Бахмутом у серці. Полтава” змінив формат роботи. Він не працює на фізичній локації, а надаватиме послуги дистанційно. Такий формат роботи ввели тимчасово.

Про це повідомляє осередок підтримки “З Бахмутом у серці. Полтава”.

Осередок “З Бахмутом у серці. Полтава” змінив формат роботи

З 2 вересня осередок “З Бахмутом у серці. Полтава” припинив роботу на локації за адресою: вулиця Володимира Козака, 3А. Осередок тимчасово перейшов на дистанційний формат роботи.

Попри перехід в онлайн-режим, фахівці продовжують надавати допомогу бахмутянам. Якщо ви мешкаєте в Полтаві, звертайтеся за допомогою за телефоном: +380 (99) 707 49 01. Консультації надають у будні з 09:00 до 14:00.

Зміни в форматі роботи тимчасові. Планується відновлення роботи фізичної локації. Про повернення до звичного прийому і нову адресу осередку повідомлять додатково.

Читайте також:

• У Бахмутській лікарні доступний “Скринінг 40+”: що в нього входить і як звернутися
• Допомога бахмутським ветеранам на іпотеку: хто увійшов до комісії, яка ухвалює рішення про виплати
• Чи зможуть бахмутяни долучитися до обговорення бюджету громади на 2027 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!