У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Міністерство освіти і науки розробило алгоритм дій для вступників, які втратили документи про загальну середню освіту. Абітурієнтам радять перевірити наявність атестатів до початку вступної кампанії, щоб встигнути отримати дублікати для подання заяв до навчальних закладів.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як відновити втрачені документи про освіту

Для відновлення втраченого документа про освіту необхідно звернутися до школи, яка видала оригінал. У закладі потрібно подати заяву на виготовлення дубліката.

Якщо школа розташована на тимчасово окупованій території або в зоні бойових дій, процедура змінюється. У такому випадку вступник має подати заяву до будь-якої іншої школи відповідного ступеня за своїм поточним місцем проживання. Адміністрація цього закладу допоможе з проведенням процедури та отриманням необхідних даних.

Пошук серії та номера документа

Вступники можуть знайти інформацію про свій атестат в електронному форматі, навіть якщо на руках немає фізичного документа. Подальші дії залежать від обсягу відомої інформації:

• якщо дані документа відомі, необхідно скористатися сервісом реєстру документів про освіту ЄДЕБО для найшвидшого онлайн-підтвердження;
• якщо серія та номер невідомі, потрібно звернутися із письмовою заявою до державного підприємства “Інфоресурс”, яке адмініструє ЄДЕБО, для пошуку даних.

Державне підприємство “Інфоресурс” надає виключно інформацію з бази даних і не займається виготовленням дублікатів документів про освіту.

Терміни вступної кампанії

У міністерстві рекомендують перевірити наявність усіх документів вже сьогодні. Це дозволить уникнути зайвих клопотів під час подання заяв через електронний кабінет вступника. Вступна кампанія 2026 року має чіткі дати початку:

• 25 червня стартує вступ до професійних коледжів;
• 1 липня розпочинається кампанія до закладів вищої освіти.

Читайте також:

Вступна кампанія 2026: скільки балів потрібно для зарахування на бюджет та контракт

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

У державному застосунку “Дія” розширили можливості функції мультишерингу. Відтепер довідки ОК-5 та ОК-7 можна передавати установам автоматично у складі загального пакета документів без необхідності формувати додаткові запити.

Про це повідомили в “Дія”.

У “Дії” запрацював автоматичний мультишеринг довідок

За інформацією пресслужби державного підприємства “Дія”, нововведення значно спрощує процес обміну даними. Користувачам більше не потрібно самостійно замовляти, завантажувати чи очікувати на готовність цих витягів. Відтепер вони надсилаються автоматично разом з іншими необхідними документами.

Новий функціонал розрахований на взаємодію з різними установами. Він уже доступний для банків, страхових компаній, фінансових організацій та роботодавців. Очікується, що автоматичний шеринг суттєво пришвидшить обробку заявок, мінімізує ймовірність помилок та забезпечить стовідсотковий цифровий документообіг без паперів.

Що містять довідки та для чого вони потрібні

Зазначені електронні документи містять ключову інформацію щодо трудової діяльності та нарахувань громадянина:

• довідка ОК-5 включає дані про страховий стаж, розмір заробітної плати та сплачені внески, починаючи з 2000 року;
• довідка ОК-7 відображає інформацію про страховий стаж та зарплату, з якої відраховувався єдиний соціальний внесок, починаючи з 2011 року;

Такі офіційні витяги вимагають у багатьох життєвих та юридичних ситуаціях. Найчастіше їх використовують для:

• оформлення кредитних договорів у банках;
• правильного розрахунку лікарняних виплат;
• призначення державної допомоги по безробіттю;
• підтвердження наявного страхового стажу;
• проведення кадрових процедур під час працевлаштування.

Читайте також:

Як оформити допомогу на проживання для ВПО онлайн: інструкція від Пенсійного фонду

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!