У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Із початком нового навчального року українські студенти отримуватимуть підвищені державні стипендії.

Про відповідні зміни повідомила Ірина Борзова, голова підкомітету з питань державної молодіжної політики парламентського Комітету з питань молоді та спорту.

Нові розміри академічних виплат

Для здобувачів вищої освіти в університетах суми стипендій зростуть до таких показників:

• мінімальна академічна: 4 000 гривень;
• підвищена академічна: 5 820 гривень;
• підвищена галузева: 7 420 гривень;
• президентська (для найкращих студентів): 20 000 гривень.

Збільшення виплат торкнеться і студентів закладів фахової передвищої освіти (коледжів):

• мінімальна стипендія: 3 020 гривень;
• підвищена стипендія: 4 394 гривні.

Пільги для молоді з окупованих та прифронтових територій

Абітурієнти, які до 1 жовтня 2025 року проживали на тимчасово окупованих територіях, а також молодь із прифронтових зон, мають право на спрощену процедуру вступу. Вони можуть стати студентами через спеціальні освітні центри без складання НМТ — лише за результатами співбесіди або внутрішніх іспитів.

Додатково для цієї категорії вступників передбачено:

• виділення окремої квоти на бюджетні місця;
• сприяння в оформленні документів українського зразка;
• надання психологічного супроводу;
• пільгові умови проживання в студентських гуртожитках;
• одноразову фінансову допомогу від міжнародних партнерів (ООН та ЮНІСЕФ) у розмірі 50 000 гривень.

Державні гранти на навчання

Для вступників, які навчатимуться за контрактом і мають високі бали НМТ, працює програма державного співфінансування.

• за умови отримання 150 балів із двох предметів розмір гранту стартує від 17 000 гривень;
• за умови отримання 170 балів із двох предметів сума гранту складатиме від 25 000 гривень.

Окрім цього, для стимулювання навчання у прифронтових областях діє спеціальне правило: якщо абітурієнт вступає до університету в такому регіоні, базова сума гранту автоматично збільшується на 50%.

Читайте також:

Вступна кампанія до аспірантури: оновлений графік та етапи відбору

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У деяких українських громадах через російські удари повністю знищена інфраструктура стаціонарних автозаправних станцій. Для забезпечення населення пальним розробляється законний механізм використання пересувних заправних комплексів.

Про це повідомила Ольга Василевська-Смаглюк, народна депутатка України.

Мобільні АЗС для громад

За її словами, йдеться насамперед про прифронтові території Сумської та Чернігівської областей, де російські удари в деяких громадах спричинили руйнування 100% АЗС. Оператори паливного ринку відмовляються відновлювати ці об’єкти, оскільки стаціонарні точки продажу залишаються цілями для російських атак. Через постійні удари на заправних станціях гинуть люди, тому питання переходу на новий формат роботи стосується насамперед безпеки.

Вона додає, що прямо зараз Міністерство фінансів спільно з Державною податковою службою, органами місцевого самоврядування та представниками паливного бізнесу напрацьовують новий законопроєкт, який передбачає запровадження легального механізму роботи пересувних заправних комплексів в Україні. Зміни дозволять законно використовувати мобільні АЗС у тих громадах, де стаціонарні заправки знищені або їхнє функціонування становить небезпеку для працівників і клієнтів. Ініціатива має на меті забезпечити населення пальним без необхідності постійного відновлення зруйнованої нерухомої інфраструктури.

Наразі триває збір останніх пропозицій від учасників процесу. Очікується, що протягом найближчого тижня фінальний варіант документа буде підготовлено та передано на розгляд до парламенту. Новий механізм створить контрольовані умови для продажу пального з мобільних установок.

Зазначимо, що масовані російські атаки на паливну інфраструктуру також відбуваються й на Донеччині. Зокрема, за словами Богдана Зуякова, волонтера, росіяни цілеспрямовано завдають ударів по автозаправних станціях на Донеччині, через що половина АЗС вже закрита. Через це волонтери змушені максимально скорочувати час перебування на заправках.

Читайте також:

Як отримати виплату “Зимової підтримки-2025”, якщо гроші не надійшли

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!