У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У Гаазі відбулась дипломатична конференція, під час якої підписали Конвенції про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України. Цей орган розглядатиме заяви, які подавали українці в міжнародний Реєстр збитків.

Про це повідомляє Міністерство закордонних справ України.

Підписано Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії: що це означає

16 грудня в Гаазі відбулась дипломатична конференція високого рівня, під час якої міністр закордонних справ Андрій Сибіга підписав від України Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії. Вона є третім фундаментальним елементом для притягнення рф до відповідальності разом зі Спеціальним трибуналом та Реєстром збитків. На сьогодні Конвенцію підписали 35 держав.

Конвенція передбачає створення Компенсаційної комісії. Це незалежний міжнародний орган, який розглядатиме заяви про відшкодування збитків, втрат і шкоди, завданих російською федерацією в Україні. Саме ця комісія визначатиме суми компенсацій у кожному конкретному випадку.

Компенсаційна комісія працюватиме на основі міжнародного Реєстру збитків, який вже працює та приймає заяви від українців. Заяви, які згодом розглядатиме комісія, стосуються понад 40 категорій збитків, втрат чи шкоди, завданих з 24 лютого 2022 року.

Як бахмутяни можуть подати заяву в Реєстр збитків

Працівники бахмутського ЦНАПу, які працюють у Києві, пропонують бахмутянам допомогу в заповненні та поданні заяв до міжнародного Реєстру збитків. Отримати її можуть люди, які не мають можливості зробити це самостійно або ж мають труднощі із заповненням заяви.

Примітно, що ця послуга не доступна у всіх ЦНАПах по Україні. Дана ініціатива була запроваджена в бахмутському ЦНАПі для допомоги переселенцям і переселенкам. Однак, вона доступна лише під час особистого прийому.

Для заповнення заяви людина має особисто прийти на прийом до працівників бахмутського ЦНАПу в Києві. Щоб подати заяву, людина повинна мати електронний цифровий підпис чи Дія.Підпис, а також докази завданих війною збитків.

Читайте також:

• Компенсації за ремонт житла зростуть: Уряд оновив розцінки за програмою “єВідновлення”
• Чи відмовлять у компенсації за зруйноване житло, якщо сім’я вже придбала нове: відповідь юристів
• У Бахмутській громаді завершили прийом заяв на матеріальну допомогу на 2025 рік: що далі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Інститут вивчення війни (ISW) підозрюють у внесенні недостовірних даних на карту бойових дій. Ймовірно, працівник ресурсу вніс неправдиві дані про просування росіян у Мирнограді, щоб підіграти людям, які роблять ставки на падіння українських міст. Після того, як ставки зіграли, дані з карти зникли.

Про це йдеться в розслідуванні Responsible Statecraft — журналу американського аналітичного центру Quincy Institute.

Інститут вивчення війни підробив дані про просування рф у Мирнограді

У листопаді 2025 року платформа прогнозування Polymarket відкрила ринки ставок щодо можливого захоплення росіянами українських міст. У переліку були Покровськ, Сіверськ, Мирноград, Лиман, Родинське.

15 листопада, коли російські війська просувалися на околиці Мирнограда, люди робили ризиковані ставки. Якби росія захопила місто до настання темряви — подія, яка здавалась малоймовірною для більшості спостерігачів — роздрібні інвестори змогли б отримати прибуток у розмірі до 33,000%.

Коли настала ніч, гравці з невеликими шансами дивом виграли. І це сталось не тому, що росія захопила місто, адже воно досі перебуває під контролем України. Ставки зіграли завдяки втручанню співробітника Інституту вивчення війни (ISW), на чиї карти Polymarket часто посилається для визначення результату ставок.

Вночі хтось зі співробітників ISW відредагував карту, щоб показати, що росія взяла під контроль ключове перехрестя в Мирнограді, хоча насправді цього не було. Після того, як Polymarket виплатив кошти переможцям, редагування ISW зникло. Його вже не було наступного ранку.

17 листопада ISW опублікував заяву, в якій стверджував, що попереднє редагування було внесено без схвалення.

“ISW стало відомо, що несанкціоноване редагування інтерактивної карти вторгнення росії в Україну було внесено в ніч з 15 на 16 листопада. Несанкціоноване редагування було видалено до початку звичайного робочого процесу 16 листопада і не вплинуло на картографування ISW цього чи будь-якого наступного дня”, — йшлося в заяві.

18 листопада ISW непомітно видалила ім’я одного зі своїх геопросторових дослідників як автора щоденних карт України та видалила його ім’я з веб-сайту. Джерело журналу Responsible Statecraft повідомило, що співробітника звільнили. При цьому в ISW не відповіли на запити та не підтвердили, що було проведено внутрішнє розслідування або когось звільнили.

Чи були інші випадки, коли співробітник ISW впливав на карти заради особистої вигоди, невідомо.

Читайте також:

• Наступ у Бахмутському районі: росіяни окупували Серебрянку і просунулись у Сіверську
• DeepState зафіксували просування у двох районах Донеччини: карта
• Скільки часу росії потрібно, щоб окупувати всю Донеччину: аналіз DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!