У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Прессекретар президента рф дмитро пєсков висловився щодо переговорів з Україною. Він зазначив, що детальні умови попередніх домовленостей мають залишатися в таємниці. При цьому він зауважив, що “дуже важливою” умовою для переговорів є вихід України з Донецької області.

Про це повідомляє російське агентство “Интерфакс”.

Пєсков заявив про важливість виходу України з Донбасу

Прессекретар президента рф дмитро пєсков висловився щодо майбутніх переговорів з Україною. Він зазначив, що росія вважає недоцільним говорити публічно про формули, які обговорюються на переговорах щодо України, в тому числі територіальних.

Разом з цим він зауважив про важливість виходу Збройних сил України з Донецької області. Саме цей пункт кремль вважає “дуже важливим” для подальших переговорів. Деталі щодо інших питань пєсков не озвучив.

“Добре відома позиція росії про те, що Україна, українські збройні сили мають залишити територію Донбасу, вони мають бути виведені звідти. Це є дуже важливою умовою. Є також інші нюанси, які залишаються на порядку денному переговорів”, — заявив дмитро пєсков.

Нагадаємо, що раніше одним із можливих компромісних варіантів врегулювання ситуації на Донбасі президент Володимир Зеленський називав ідею створення на цій території вільної економічної зони. Такий підхід розглядався як інструмент для відновлення економіки регіону, залучення інвестицій та повернення ділової активності в умовах затяжного конфлікту. Що таке вільна економічна зона та чи є подібні приклади у світі, читайте в нашому матеріалі.

Читайте також:

• Чи вірять українці в перемогу та чи допускають передачу окупованих територій росії: опитування
• США оприлюднили 28 пунктів мирного плану: серед них — визнання Донеччини й Луганщини російськими
• Пушилін “відновлює” Донбас: що запланували окупанти на 2026 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Організація Fight For Right у партнерстві з фондом Local Development та міжнародною гуманітарною організацією “Première Urgence Internationale” відкрила онлайн-форму для попереднього відбору заявок на отримання грошової допомоги для внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю. Програма спрямована на підтримку евакуйованих людей, які через війну втратили житло або зазнали пошкодження майна.

Про це йдеться в публікації представників Fight For Right.

Грошова допомога ВПО з інвалідністю

Грошова допомога для ВПО передбачає компенсацію витрат на оренду житла та/або оплату комунальних послуг. Ініціатива реалізується в межах проєкту підтримки людей з інвалідністю, які були змушені залишити свої домівки через бойові дії та наразі проживають в інших регіонах України.

За даними організаторів, програма має на меті сприяти більш стабільним умовам проживання та зменшенню фінансового навантаження на найбільш вразливі категорії внутрішньо переміщених осіб.

Подати заявку можуть виключно внутрішньо переміщені особи з інвалідністю. Для участі у програмі заявник або заявниця мають відповідати визначеним критеріям та надати підтверджувальні документи.

Серед обов’язкових умов:

• наявність офіційно підтвердженого статусу “ВПО”;
• наявність документів, що підтверджують пошкодження або знищення житла, яке належить заявнику чи заявниці.

Без виконання цих умов заявка не розглядатиметься в межах проєкту.

Як зареєструватися на отримання допомоги

Для участі необхідно заповнити онлайн-форму попереднього відбору за посиланням.

Під час реєстрації заявникам рекомендують уважно вносити всі дані та завантажувати коректні документи, оскільки інформація проходитиме перевірку командою проєкту.

Читайте також:

Уряд планує повернути допомогу дітям ВПО: хто отримає 3 тис грн

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!