У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Переселенці і переселенки, які мешкають у Сумах, можуть отримати продуктові сертифікати. Допомога передбачена для ВПО, які стали на облік не пізніше грудня 2025 року.

Про це повідомляє благодійний магазин “Посмішка Єдності”.

Реєстрація на продуктові сертифікати в Сумах

Благодійний магазин “Посмішка Єдності” за сприяння ГО “Елеос-Україна” оголосив реєстрацію на отримання продуктових сертифікатів. Суми сертифікатів не оголошують.

Отримати допомогу можуть переселенці і переселенки, які мешкають у Сумах. Сертифікати видаватимуть ВПО, які стали на облік або змінювали довідку в період з грудня 2025 року по теперішній час.

Для отримання продуктового сертифікату потрібно пройти реєстрацію за покликанням. Після реєстрації з вами зв’яжуться волонтери і повідомлять дату та час видачі допомоги.

Читайте також:

• Які знижки доступні для ВПО у 2026 році: добірка пропозицій у різних містах України
• У США виділили 77 млн для “Карітас України”: яку допомогу зможуть отримати ВПО
• Матеріальна допомога для ВПО з Волновахи: як родинам отримати 10 тисяч гривень на дитину

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Представники окупаційної влади зробили заяву про можливість дистанційного обстеження майна на окупованій Донеччині. Ця процедура, нібито, запрацює у зруйнованих містах неподалік лінії фронту.

Про це повідомив олексій муратов — керівник партії “единая россия” в “днр”.

Дистанційне обстеження від рф на ТОТ

Минулого тижня представники окупантів на Донеччині заявили про оновлення порядку оформлення компенсацій. Рішення про виплати, нібито, зможуть ухвалювати дистанційно, без виїзду спеціалістів на місце.

Перелік населених пунктів, де має запрацювати дистанційне обстеження, мав погодити російський штаб оборони. Його, нібито, вже затвердили і олексій муратов озвучив деякі населені пункти. За його словами, дистанційне обстеження запрацює в Бахмуті, Соледарі, Торецьку і Покровську. Також у переліку, нібито, є ще “десятки невеликих населених пунктів”, назв яких він не озвучує. Раніше окупанти заявляли про те, що дистанційне обстеження також можуть запустити в Часів Ярі і Сіверську, але цих міст муратов не називає.

Для подачі заяви на компенсації люди мають звертатися у відділення соцзахисту. Серед умов отримання компенсації — наявність паспорта громадянина росії, документів на майно та банківських реквізитів.

Ті, хто не має документів на житло, мають їх відновити, але сама процедура відновлення складна. Для того, щоб відновити документи на житло, підтвердити трудовий стаж чи вступити у спадщину, мешканці ТОТ мають проходити складні бюрократичні процеси або ж звертатися в місцеві суди. Зокрема, відновити втрачені документи на житло можна тільки через суд. Окупанти вимагають судового встановлення фактів втрати документів та права власності із залученням свідків.

“Можна буде прийти самим або відправити представника за довіреністю. Така можливість теж є. Співробітники Мінсоцу самі направлять усі запити до потрібних інстанцій, а комісія складе акт обстеження. Далі справу передадуть на виплату та гроші вже надійдуть вам на рахунок”, — пояснює муратов.

Подати заяви на компенсації зараз можуть лише ті, хто мешкають на окупованій Донеччині. Для тих, хто виїхав до рф або за кордон, нібито, з’явиться можливість подавати заяви дистанційно. Така функція, за словами муратова, має запрацювати з 1 липня.

Зазначимо, що це не перша заява окупантів про створення механізму компенсаційних виплат. Зокрема, у грудні 2025 року вони анонсували створення комісій для огляду зруйнованого житла в Бахмуті, Селидовому та Покровську. Однак цей механізм на практиці не запрацював і компенсацій люди не отримали. Жителі ТОТ зазначали, що обстеження майна не проводили, а доступ до Бахмута був закритий для цивільних комісій.

Поки заяви окупантів щодо компенсацій залишаються тільки обіцянками. Реальних прикладів отримання коштів за зруйноване майно серед мешканців ТОТ немає. Раніше окупанти звітували про виплату компенсацій 388 мешканцям Бахмута, але ці заяви виявились фейком. Їх спростували самі мешканці окупованої Донеччини.

Читайте також:

• “Немає житла, обіцяних пільг і необхідних ліків”: бахмутянка розповіла про складнощі життя в росії
• Пушилін звинуватив ЗСУ в тому, що окупанти не можуть відбудувати Бахмут
• Росіяни планують запустити морські круїзи між окупованими містами Азовського узбережжя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!