У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

У вересні 2022 року в “днр” створили міністерство молодіжної політики. Нещодавно ватажок “днр” денис пушилін змінив його керівництво. Новим очільником призначили дениса шимановського. Він брав участь у молодіжних проєктах “днр” ще під час навчання в університеті, а потім розпочав політичну кар’єру.

Як денис шимановський пішов у політику і чим займається на посаді в “уряді днр”? Редакція зібрала детальне досьє.

Денис шимановський, початок політичної кар’єри

Детальної біографії дениса шимановського немає у відкритих джерелах. Лише з окремих дописів можна дізнатися його дату народження — 2 серпня. Скільки років денису шимановському також невідомо.

Про навчання дениса шимановського також небагато інформації. Відомо, що він навчався на юридичному факультеті Донецького національного університету. Там він і розпочав свою громадську та політичну роботу.

На сторінці “молодої республіки” (ред. молодіжна громадська організація, яка діє за підтримки “днр”) у забороненій мережі “вконтакте” йдеться, що під час навчання денис шимановський був керівником цієї організації в ДонНУ. Разом з цим він брав участь у роботі так званого “молодіжного парламенту днр”, два роки був заступником голови цього органу.

У 2021 році шимановський працював у центральному штабі організації “молода республіка”.

Робота дениса шимановського в міністерстві “днр”

29 вересня 2022 року ватажок “днр” денис пушилін своїм указом створив міністерство молодіжної політики “днр”. Цей орган очолив кирило макаров — тодішній голова “молодої республіки”. Денис шимановський обіймав посаду його заступника.

У вересні 2025 року макарова призначили віце-прем’єром “днр”. А на вільну посаду міністра молодіжної політики призначили дениса шимановського. З 17 вересня 2025 року він є виконувачем обов’язків міністра.

На сайті “уряду днр” вказані задачі, які на цій посаді виконуватиме шимановський. Серед них розвиток молодіжних рухів і формування “системи моральних орієнтирів” у молодіжному середовищі.

Свою роботу шимановський активно показує в соцмережах. З дописів видно, що донецьку молодь активно долучають до пропагандистських заходів. Останній із них відбувся вчора, 21 січня. Молодь привели на ринок “Текстильник”, де у 2024 році стався обстріл. За даними росіян, тоді тут загинули 27 людей.

Молодь взяла участь у вшануванні жертв обстрілу. При цьому на заході наголошували про відповідальність України в цій трагедії.

“Два роки тому противник завдав удару по одному з найжвавіших перехресть ринку. Тут часто стояли бабусі, пропонуючи людям овочі зі своїх городів, домашню консервацію, в’язані шкарпетки… Дуже важливо, що молодь із різних районів Донецька та міст республіки збирається на місці трагедії, щоб покласти квіти на згадку про безневинні жертви київського режиму”, — зазначив денис шимановський.

Також юнаків і дівчат водили на меморіальні заходи в пам’ять про загиблих внаслідок удару в селі Хорли на Херсонщині, що стався в ніч на 1 січня. Попри те, що Генштаб ЗСУ офіційно заперечив заяви про обстріл з боку України, окупанти продовжують покладати відповідальність на ЗСУ. До цих пропагандистських акцій також активно долучають молодь.

Триває пропагандистська робота з молоддю і у сфері популяризації теми “великої вітчизняної війни”. У своєму дописі про підсумки 2025 року шимановський зазначав, що проводить роботу з укріплення серед молоді “відчуття обов’язку та патріотизму”. Для цього, зокрема, запровадили новий шкільний проєкт для популяризації історії срср, зокрема періоду “великої вітчизняної війни”. Дітей залучали до пошуку інформації про невідомих та безвісти зниклих бійців радянського союзу.

Так звані “програми патріотичного напрямку” планують розвивати і надалі. У такий спосіб окупанти насаджують дітям відчуття дотичності до історії срср і “культу перемоги”, який досі популярний у рф.

За ініціативи нового міністра молодь долучають до громадських робіт. Зокрема, цієї зими хлопців і дівчат долучали до чищення доріг від снігу. Цим мали б займатись комунальні підприємства, але роботу поклали на молодь. Працювали хлопці і дівчата безоплатно.

Показує денис шимановський і активність у роздачі гуманітарної допомоги. Зокрема, нещодавно він їздив до пунктів розміщення в Харцизьку, де мешкають бахмутяни. Метою візиту, нібито, була передача гуманітарної допомоги. Також міністр, нібито, поспілкувався з людьми та обговорив питання оформлення документів, працевлаштування і покращення умов проживання. При цьому жодних рішень для покращення умов проживання людей він не пропонував.

Поїздки до Харцизька шимановський робить часто, бо, за його словами, він є “куратором” цього міста.

Що саме передбачає це кураторство він не уточнює. Та саме Харцизьк часто фігурує в його діяльності. Зокрема, у грудні тут він відкрив молодіжний центр і вітав дітей з Новим роком. Чи заплановані якісь заходи і надалі шимановський не уточнює.

Читайте також:

• Пушилін “відновлює” Донбас: що запланували окупанти на 2026 рік
• Від бойовика до віцепрем’єра: досьє на іллю ємельянова, якого планують призначити “відповідальним” за окуповані території Донеччини
• Хто такий олексій муратов: досьє на депутата, який очолює путінську партію в “днр”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутський центр підтримки бахмутян у Вінниці розпочав збір інформації для залучення гуманітарної допомоги родинам, які опинилися у складних життєвих обставинах через ситуацію в енергетичній системі. Ініціатива спрямована на визначення реальних потреб сімей для подальшого надання допомоги.

Про це йдеться в повідомлені представників центру.

Допомога бахмутянам у Вінниці

За даними центру, наразі йде робота над пошуком гуманітарних ресурсів, які можуть допомогти людям пережити перебої з електропостачанням та опаленням. Йдеться про базові речі, необхідні для забезпечення тепла, світла та зв’язку в оселях під час надзвичайних ситуацій в енергетиці, зокрема:

• свічки;
• сухе пальне;
• ліхтарі;
• термобілизна;
• ковдри;
• термопростирадла;
• павербанки;
• зарядні станції;
• інвертори;
• генератори.

Як подати інформацію

Для участі необхідно заповнити онлайн-анкету за покликанням.

Анкета заповнюється “одна на родину”, а не на кожного члена сім’ї окремо. Водночас зазначається, що зібрана інформація використовуватиметься виключно для аналізу потреб родин і планування подальшої допомоги.

Збір інформації триватиме до 25 січня 2026 року.

Читайте також:

ВПО у Харкові можуть отримати допомогу від Карітас-Спес: які умови

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!