У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Дніпровський апеляційний суд залишив без змін вироки двом мешканцям Донеччини, засудженим за підтримку російської агресії та передачу даних про розташування українських сил оборони.

Про це повідомила Донецька обласна прокуратура.

Дніпровський апеляційний суд підтримав позицію прокурорів Донецької обласної прокуратури та залишив у силі обвинувальні вироки двом громадянам. Жителя Слов’янська засуджено за виправдовування та глорифікацію збройної агресії РФ проти України до 5 років і 6 місяців ув’язнення.

Суд встановив, що у травні–липні 2022 року чоловік поширював у забороненій соцмережі відео на підтримку військових із Чечні, які беруть участь у бойових діях проти України. Також він репостив зневажливі висловлювання щодо української влади та Збройних Сил України й поширював заклики до атак на Київ.

Мешканку Костянтинівки засуджено за колабораційну діяльність до 12 років ув’язнення з позбавленням права обіймати посади в органах влади на 10 років та з конфіскацією майна.

Слідство встановило, що жінка підтримувала зв’язок із сином, який раніше воював у “загоні Гіркіна” і проживає в росії. Вона передавала йому інформацію про розташування Сил оборони в Костянтинівці, Дружківці та Новоселівці Краматорського району. Також повідомляла про наслідки обстрілів, зокрема щодо житлових будинків, бомбосховища та стабілізаційного пункту для поранених військових.

Для підтвердження даних вона надсилала текстові повідомлення, фото, відео та скриншоти.

Наразі вироки набули законної сили.

До теми:

Передавав інформацію спецслужбам ворога: жителя Костянтинівки засудили до 15 років за держзраду

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 1 грудня 2025 року Нова пошта оновлює тарифи на частину своїх послуг. Компанія пояснює, що це необхідно для підтримання швидкості доставки та стабільної якості сервісу. Водночас деякі послуги залишаються без змін.

Скільки коштуватиме відправлення посилки Новою Поштою з 1 грудня, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що саме зміниться в тарифах Нової пошти з 1 грудня

Нова пошта повідомила про оновлення тарифів, які почнуть діяти з 1 грудня 2025 року. Компанія зазначає, що зміна вартості частини послуг пов’язана з потребою підтримувати стабільну якість сервісу та швидкість доставки.

При цьому низка послуг залишаються за старою вартістю. Без змін залишаються:

• доставка посилок до 2 кілограм;
• відправлення з сіл та селищ.

У вартість доставки, як і раніше, входять:

• комісія за оголошену цінність до 500 гривень;
• переадресування у дорозі;
• повернення документів та посилок;
• фірмові пакування 0,5–4 кілограми;
• гарантоване відшкодування оголошеної цінності у разі форс-мажорних ситуацій.

Водночас частина тарифів змінюється. Зокрема:

Доставка документів у конверті:

• по місту — 60 гривень;
• по Україні — 70 гривень.

Доставка у поштомат:

• +10 гривень за доставку;
• курʼєрська доставка або забір: +50 гривень.

Посилки по місту між відділеннями:

• до 10 кілограмів — 100 гривень;
• до 30 кілограмів — 160 гривень.

Посилки по Україні між відділеннями:

• до 10 кілограмів — 120 гривень;
• до 30 кілограмів — 180 гривень

До теми:

Нова Пошта: як відстежити посилку та подзвонити оператору — покрокова інструкція

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!