У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

В Україні розпочався процесс обговорення можливого перегляду розміру виплат для ВПО через інфляцію та збільшення кількості переселенців.

Про це повідомив Максим Ткаченко, народний депутат та член профільного парламентського комітету.

Оновлення виплат ВПО: що відомо

За словами Максима Ткаченко, головна ідея реформи полягає у запровадженні диференційованого підходу до нарахування виплат. Розмір фінансової допомоги залежатиме від місця проживання переселенців. Ініціатори пропонують збільшити суми виплат для тих ВПО, які залишаються у прифронтових регіонах або мешкають поблизу зон активних бойових дій.

Для переселенців у більш безпечних областях країни суми залишаться на нинішньому рівні або зазнають незначних змін. Такий підхід дозволить більш справедливо розподіляти державні кошти з урахуванням реальних умов життя людей.

Окремо ведуться консультації з Міністерством соціальної політики про призначення грошових виплат усім дітям-переселенцям, незалежно від будь-яких інших факторів.

Житло для переселенців

Максим Ткаченко, крім питання оновлення виплат для переселенців, розповів й про реалізацію державних программ із забезпечення ВПО житловою площею. У бюджеті на відповідні програми передбачено 14 мільярдів гривень. Наразі фінансову допомогу планують спрямувати на найбільш вразливі категорії громадян:

• сім’ї з учасниками бойових дій;
• люди з інвалідністю I та II групи, яку вони отримали внаслідок війни.

Очікується, що близько 7 тисяч родин зможуть отримати кошти на придбання власного житла. У парламенті наголошують на недостатності цього фінансування. Держава активно шукає додаткові ресурси від міжнародних партнерів, донорів та з внутрішніх резервів бюджету для максимального розширення програми.

Читайте також:

Як отримати та роздрукувати довідку ВПО через портал “Дія”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До повномасштабного вторгнення у Бахмутській громаді проживали сотні людей, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Сьогодні ці люди перебувають в евакуації, проте продовжують отримувати соціальну та медичну підтримку від рідного міста.

Скільки бахмутян були ліквідаторами та яку допомогу вони отримують, читайте в матеріалі редакції Бахмут IN.UA

Скільки бахмутян мають статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС

Станом на 1 січня 2022 року на обліку в Управлінні соціального захисту населення Бахмутської міської ради перебувала 421 особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. З цієї кількості 146 осіб мали статус ліквідаторів першої категорії.

З травня 2023 року ці громадяни більше не обліковуються в управлінні соцзахисту Бахмута. За правилами законодавства, у разі зміни місця проживання постраждала особа повинна звертатися для отримання державних виплат за новим фактичним місцем перебування.

Яку матеріальну та медичну допомогу надають переселенцям

Призначенням державних компенсацій та пільг займаються органи Пенсійного фонду України. Водночас бахмутяни все одно можуть отримати допомогу й від МВА.

Бахмутяни-чорнобильці мають право на:

• матеріальну допомогу за рахунок обласного бюджету для тих, хто зареєстрований на Донеччині, але евакуювався за її межі;
• виплати з бюджету Бахмутської громади з нагоди Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
• цільову матеріальну допомогу з міського бюджету, яка розрахована на поранених, онкохворих, тяжкохворих та постраждалих від Чорнобильської катастрофи.

Медичну підтримку продовжує надавати Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування міста Бахмут. Станом на 1 квітня 2026 року п’ять постраждалих від аварії на ЧАЕС бахмутян мають підписані декларації з лікарями-терапевтами цього закладу. Щорічне комплексне медичне обстеження успішно пройшли 5 осіб. За державною програмою “Доступні ліки” лікарі виписали рецепти двом пацієнтам. Ще дві особи отримали медичне направлення на стаціонарне лікування.

Процедура оформлення виплат та документи

Заяви та необхідні документи приймаються дистанційно на електронну адресу управління соціального захисту: [email protected]. Допомогу з оформленням також надають фахівці в осередках підтримки бахмутян.

Базовий перелік документів включає копії:

• паспорта;
• ідентифікаційного коду;
• довідки внутрішньо переміщеної особи;
• банківські реквізити за стандартом IBAN.

Ліквідатори першої категорії обов’язково додають копію свого чорнобильського посвідчення.

Для отримання допомоги на лікування необхідні додаткові папери:

• медична виписка форми №027/о;
• квитанції, чеки або акти про оплату вартісного медичного обстеження;
• документи, що підтверджують перебування у складних життєвих обставинах.

Отримати консультацію можна за телефонами гарячих ліній: +380 (95) 498 7615 та +380 (99) 713 3980. Дзвінки приймають у робочі дні з 9:00 до 17:00.

Терміни подачі заяв у 2026 році

Документи на отримання виплат до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС приймаються впродовж одного місяця — з 1 по 30 листопада поточного року. Заяви для отримання допомоги на лікування тяжкохворих та постраждалих чорнобильців можна подати до 1 грудня включно. Документи, надіслані поза межами цих термінів, до розгляду не приймаються.

Читайте також:

“Серце розривається, коли хтось кличе на допомогу”: історія волонтера з Донеччини Богдана Зуякова

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!