У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Українці, які отримали житловий сертифікат за знищене внаслідок війни житло, можуть не втратять його , якщо не використають протягом перших 30 днів. Інформація про те, що після цього терміну сертифікат нібито анулюють, не відповідає дійсності. Насправді 30-денне обмеження стосується бронювання коштів, а не строку дії самого документа.

Про це пояснили фахівці чат-бота “Юридичний порадник для ВПО”.

Чи анулюють житловий сертифікат через 30 днів

Житловий сертифікат не згорає через 30 днів після його отримання. Цей строк стосується підтвердження можливості фінансування придбання нового житла. Відповідно до пункту 52 Порядку надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №600 від 30 травня 2023 року, підтвердження фінансування діє протягом 30 календарних днів. На цей період кошти резервують для власника сертифіката.

Саме протягом цих 30 днів потрібно здійснити необхідні дії для придбання житла та укласти відповідний договір. Якщо людина не встигла придбати нерухомість, заброньовані кошти повертаються до програми й можуть бути використані для інших заявників. Однак сам житловий сертифікат залишається чинним. Власник сертифіката може повторно звернутися для бронювання коштів. Водночас у такому разі доведеться знову очікувати на фінансування.

Скільки часу діє житловий сертифікат

Законодавство передбачає, що звернутися для фінансування придбання житла за житловим сертифікатом можна протягом п’яти років із дня його видачі. Отже, якщо людина отримала сертифікат, але ще не знайшла відповідну квартиру чи будинок, вона не зобов’язана бронювати кошти протягом 30 днів після отримання документа.

Юристи також пояснюють, що тимчасова відсутність фінансування у програмі не означає анулювання сертифіката. У такому випадку розгляд звернення призупиняють, а після появи коштів поновлюють автоматично.

Коли краще бронювати кошти за житловим сертифікатом

Фахівці наголошують, що універсального рішення щодо моменту бронювання коштів немає.

Якщо людина вже знайшла житло та домовилася з продавцем, варто враховувати строки оформлення документів і готовність сторін до укладення договору.Якщо ж відповідного житла ще немає, слід пам’ятати, що після підтвердження фінансування на використання заброньованих коштів буде 30 календарних днів.

Водночас відкладати бронювання теж може бути ризиковано: після вибору нерухомості кошти не завжди вдається отримати одразу, а продавець може не погодитися чекати. Таким чином, 30 днів — це строк дії бронювання коштів, а не житлового сертифіката. Навіть якщо бронювання завершилося без придбання житла, власник не втрачає право повторно звернутися по фінансування в межах установленого п’ятирічного строку.

До теми:

Житловий сертифікат та ваучер: різниця між двома програмами державної підтримки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині тривають бойові дії. Найбільше зростання наступальної активності російських військ фіксується на Костянтинівському напрямку, який став лідером за кількістю атак. Також інтенсивність штурмів зросла на Покровському та Слов’янському напрямках. Водночас на Лиманському напрямку кількість атак пішла на спад, а на Краматорському — російська армія наступальних дій не проводила.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що відбувається на фронті Донеччини

За даними Генштабу, найбільшу кількість штурмових дій зафіксовано на Костянтинівському напрямку, де відбулося різке посилення тиску. Українські військові відбили тут 23 атаки, що на 12 штурмових дій більше порівняно з попередньою добою. Російські військові вели наступальні дії у районі населеного пункту Костянтинівка та у бік Дружківки, Новоселівки, Миколайпілля, Новопавлівки, Торецького, Вільного та Русиного Яру.

Активізація спостерігається і на Покровському напрямку. Тут українські військові зупинили 19 атак, що на 4 штурмові дії більше порівняно з минулим днем. Російські війська намагалися просунутися у бік населених пунктів Добропілля, Святогорівка, Чернігівка, Мирне, Гуліве, Сергіївка, Молодецьке та Новопавлівка.

На Слов’янському напрямку також зафіксовано зростання інтенсивності боїв. Російські війська здійснили 5 атак (що на 4 більше, ніж попередньої доби) у районах населених пунктів Озерне, Крива Лука, Пискунівка та Рай-Олександрівка.

Водночас на Лиманському напрямку відбувся спад наступальної активності. Українські військові відбили 3 спроби російської армії просунутися, що на 2 атаки менше порівняно з минулою добою. Штурмові дії фіксувалися у бік населених пунктів Зарічне, Закітне та Колодязі.

На Краматорському напрямку ситуація залишається без змін — як і попередньої доби, російська армія штурмових дій не проводила.

Добові втрати російської армії

Протягом доби особовий склад російської армії зазнав втрат на 1 980 осіб (загиблі та поранені). Російські війська також втратили 1 855 безпілотних літальних апаратів оперативно-тактичного рівня, 413 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн, а також 64 артилерійські системи.

Окрім цього, знищено:

• 8 наземних робототехнічних комплексів;
• 5 танків;
• 3 бойові броньовані машини;
• 2 реактивні системи залпового вогню;
• 2 засоби протиповітряної оборони;
• 1 одиницю спеціальної техніки.

Читайте також:

Росіяни посилили тиск біля Костянтинівки — Генштаб ЗСУ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!