У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Електронний цифровий підпис або ж КЕП є обов’язковим інструментом для ведення бізнесу та взаємодії з державою в Україні. Без нього неможливо подати офіційну звітність, відкрити рахунок у банку, підписати договір онлайн чи скористатися державними послугами.

Редакція видання Бахмут IN.UA публікує огляд трьох перевірених та повністю безкоштовних способів створення електронного ключа дистанційно.

Навіщо потрібен електронний ключ та як він працює

Цифровий підпис юридично прирівнюється до власноручного підпису людини. Його застосовують для подання декларацій до податкової служби, звітів з ЄСВ та статистики. Він дозволяє працювати з банками, здійснювати електронний документообіг (завіряти акти й накладні) та оформлювати ліцензії, дозволи або реєструвати бізнес через державні сервіси.

Зазвичай готовий файл ключа зберігається у форматах .jks, .pfx, .pk8 або .dat. Відкрити такий файл звичайними програмами на комп’ютері чи смартфоні не вийде. Для роботи з ним необхідні спеціалізовані ресурси, наприклад системи електронного документообігу чи особистий кабінет платника податків.

Оформлення підпису через сервіс “Вчасно.КЕП” за допомогою “Дії”

Цей спосіб підходить для будь-якого користувача і працює як зі смартфона, так і з комп’ютера. Для початку необхідно зайти на сайт сервісу та обрати опцію отримання ключа. Авторизація відбувається через акаунт Google або шляхом реєстрації через електронну пошту. При створенні пароля система вимагатиме обов’язкового використання спеціальних символів, інакше реєстрація не пройде.

Після підтвердження електронної пошти за лінком із листа потрібно пройти верифікацію особи. Це робиться через застосунок “Дія” шляхом сканування згенерованого на екрані QR-коду. Далі користувач вводить свій номер телефону та підтверджує його SMS-кодом.

Останній і найважливіший етап полягає у створенні PIN-коду з 4-6 цифр або літер. Цей пароль ніде не зберігається, його неможливо відновити у разі втрати, тому комбінацію потрібно надійно запам’ятати. Якщо користувач забуде PIN, доведеться генерувати підпис з самого початку. Після повторного введення пароля файл ключа автоматично завантажиться на пристрій.

Генерація ключа для клієнтів “ПриватБанку”

Особи, які вже користуються послугами “ПриватБанку”, можуть оформити підпис через офіційний сайт АЦСК “ПриватБанк”. Перейшовши на сторінку ресурсу, потрібно натиснути на кнопку отримання сертифіката.

Вхід до системи виконується через вебверсію за номером телефону або через мобільний додаток “Приват24” шляхом сканування QR-коду. Після авторизації на екрані з’являться особисті дані користувача (ПІБ, ІПН, адреса), які слід перевірити та за необхідності відкоригувати.

Наступна дія — створення надійного пароля до ключа. Як і в попередньому випадку, відновити його неможливо. Після введення пароля на смартфон надійде push-повідомлення. Щойно користувач підтвердить створення ключа у банківському додатку, почнеться завантаження файлу на комп’ютер.

Отримання підпису через “monobank” із селфі-верифікацією

Клієнти цього банку можуть згенерувати КЕП безпосередньо у мобільному додатку. На головному екрані рахунку фізичної особи необхідно відкрити додаткове меню “Ще”, знайти розділ “MonoKEП” та натиснути кнопку додавання нового підпису.

Процедура починається зі створення пароля до файлу. Після цього застосовується унікальна функція цього способу — селфі-верифікація. Система попросить зробити фотографію обличчя, щоб підтвердити, що саме власник рахунку створює підпис.

Після ознайомлення з договором на надання послуг та підтвердження згоди з умовами система сповістить про успішну активацію. Файл спочатку зберігається всередині самого додатку. Щоб перенести його на інший пристрій, потрібно натиснути кнопку “Поділитися” і надіслати файл собі на пошту, у Telegram чи інший зручний месенджер.

Читайте також:

Як підприємцям та громадянам отримати довідку про доходи: детальна інструкція

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Запоріжжі діє спеціальна медична програма, яка дозволяє жінкам зі статусом внутрішньо переміщеної особи пройти комплексне обстеження та отримати лікування від вірусу папіломи людини (ВПЛ). Програма доступна для повнолітніх пацієнток на базі двох міських лікарень.

Про це повідомили представники Запорізької міської ради.

Безкоштовне обстеження та лікування ВПЛ для переселенок

Жінки віком від 18 років мають можливість безкоштовно отримати ваучер, який покриває низку важливих медичних послуг. До цього переліку входить проведення ПАП-тесту, який є основним скринінгом на рак шийки матки, а також безпосереднє тестування на наявність вірусу папіломи людини. Крім того, пацієнтки можуть пройти обстеження на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом.

У разі виявлення захворювань за результатами діагностики, ваучер дає право на безкоштовне отримання необхідних медичних препаратів для лікування. Програмою також передбачена профілактика раку шийки матки: пацієнтки мають можливість отримати дві дози вакцини “Гардасил 9”, які загалом коштують 12 400 гривень. Сама вакцина видається за ваучером в аптеці.

Як стати учасницею програми

Для проходження обстеження та участі в програмі електронне направлення від сімейного лікаря не вимагається. Жінці достатньо самостійно звернутися на прийом до гінеколога в одному з визначених медичних закладів. Під час візиту лікар проведе огляд та надасть необхідну консультацію щодо процедури отримання ваучера.

Адреси лікарень та контакти для запису

Послуга надається на базі двох медичних установ міста Запоріжжя:

• Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги за адресою: вулиця Бочарова, 11. Телефони для попереднього запису: (050) 445-93-36 або (096) 464-22-72.
• Міська лікарня №9. Прийом здійснюється на трьох локаціях за адресами: вулиця Дудикіна, 9; вулиця Сорочинська, 28а; вулиця Трегубенка, 13. Телефони для попереднього запису: (096) 760-03-03 або (050) 760-03-03.

Реалізація цієї медичної ініціативи для вимушено переміщених осіб стала можливою завдяки співпраці та фінансовій підтримці міжнародної організації “CARE” спільно з Міністерством закордонних справ Німеччини.

Читайте також:

У Полтаві видадуть гігієнічні набори для ВПО: хто може отримати допомогу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!