У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Осінь, це гарний час для сімейної фотосесії. Жовте листя, затишні светри, прогулянки парком і тепле світло створюють атмосферу, яку хочеться зберегти на фотографіях. При цьому для красивих кадрів необов’язково орендувати студію чи замовляти професійного фотографа. Зробити цікаві осінні фото з дитиною можна навіть на звичайній прогулянці.

Редакція зібрала ідеї, як зробити гарні фото з дітьми. У матеріалі 20 ідей для осінньої фотосесії з дітьми, які легко повторити самостійно.

Осіння фотосесія з дитиною на природі: 10 ідей

Осінній парк, ліс або сад можуть стати чудовими місцями для сімейних фотографій. Найкраще обирати локації, де дитина почуватиметься комфортно та зможе вільно рухатися. Необов’язково просити її постійно дивитися в камеру, природні емоції часто роблять світлини цікавішими.

Запропонуйте дитині зібрати кілька яскравих листочків і підкинути їх угору або ж сховати обличчя за листком. Фотографуйте серією кадрів, щоб упіймати момент.

Також, один із найпростіших варіантів сімейного фото, батьки й дитина йдуть алеєю парку, тримаючись за руки. Можна зробити кадр зі спини або збоку, щоб передати атмосферу прогулянки.

Влаштуйте осінній пікнік. Для такої фотосесії знадобляться плед, кошик із фруктами та термос із теплим напоєм. Розташуйтеся в парку або саду й фотографуйте звичайні моменти спілкування.

Фото на лавці серед дерев також одне з тих, які виглядають атмосферно. Посадіть дитину на лавку, оточену осіннім листям. Попросіть її розповісти щось цікаве або розглянути листочок у руках, так ви отримаєте природні емоції.

Ще п’ять ідей для фотосесії на природі

Обійми під деревом, для цього кадру батьки можуть обійняти чи припідняти дитину під деревом із жовтим листям. Особливо затишними виходять кадри, зроблені зблизька.

Фото з гарбузами також мають осінню атмосферу. Невеликі гарбузи, кошик та осінні квіти допоможуть створити тематичну композицію в саду або на подвір’ї.

Стрибки через калюжі створять одні з наатмосферніших спогадів. Якщо після дощу на вулиці залишилися калюжі, можна зробити веселі фотографії дитини в гумових чоботах. Обирайте безпечне місце без руху автомобілів.

Якщо ваша дитина дуже активна, спробуйте замість звичайного позування запропонувати їй знайти найкрасивіший каштан або жолудь. Сам процес можна фотографувати.

Варто згадати і про сімейне фото на заході сонця. М’яке вечірнє світло створює теплу атмосферу. Спробуйте зробити кадр, коли йдете стежкою чи сидите за столом на вулиці або просто граєтеся з дитиною.

Осіння фотосесія з дітьми вдома: 5 простих ідей

Не завжди погода дозволяє провести фотосесію на вулиці, тож у дощовий або холодний день цікаві кадри можна зробити вдома, використовуючи звичайні речі. Одне з таких, це питання книжки під пледом

Влаштуйтеся з дитиною на дивані або біля вікна або ж зберіть будиночок із ковдр. Додайте м’який плед і улюблену книжку. Фотографуйте моменти, коли дитина слухає історію чи перегортає сторінки.

Приготування осіннього пирога також можна зробити моментом для спогадів. Знімайте, як дитина замішує тісто, прикрашає випічку або допомагає розкладати інгредієнти.

Осіння творчість теж буде добре виглядати у кадрі. Для цього фотографуйте, як дитина малює осінній пейзаж, робить аплікацію з листя або створює поробки з природних матеріалів.

І наостанок зробіть собі спільне фото у піжамах. Сімейні фотографії за сніданком, із чашками теплого какао або під час спільного перегляду книжок передадуть домашню атмосферу без складних декорацій.

Ідеї для осінньої фотосесії з малюком

Для дітей раннього віку краще обирати прості сюжети, які не потребують тривалого позування. Важливо враховувати погоду, самопочуття малюка та робити перерви за потреби. Одна з найпростіших ідей для фото, це коли малюк на руках у батьків. Зробіть кілька портретів, коли мама або тато тримають дитину на руках на тлі осінніх дерев.

Перша зустріч з осіннім листям теж стане ідеальним кадром. Зафіксуйте, як малюк розглядає великий яскравий листочок. Стежте, щоб дитина не брала листя чи інші дрібні предмети до рота.

Фото в колясці добре підійде для нля найменших дітей, для цього можна організувати коротку фотосесію під час прогулянки, додавши до образу затишний одяг відповідно до погоди.

Зверніть увагу ща на одну ідею, це фото з улюбленою іграшкою. М’яка іграшка допоможе дитині почуватися спокійніше під час зйомки, а фотографії збережуть приємні спогади про цей період.

Що одягнути на осінню фотосесію з дитиною

Одяг для осінньої фотосесії має бути насамперед зручним і відповідати погоді. Для сімейних кадрів можна обрати речі у схожій кольоровій гамі, але необов’язково вдягати всіх однаково. Для фотосесії можна використати светри, кардигани, куртки, шарфи та зручне взуття. Якщо плануєте зйомку в парку або лісі, краще обрати взуття, в якому дитині буде комфортно ходити. Не варто перевантажувати образ великою кількістю аксесуарів. Часто достатньо одного яскравого елемента, шарфа, шапки або пледа. Придбати акцентні речі можна й на секондхенді, аби не витрачати зайві кошти.

Як фотографувати дітей восени: поради для красивих кадрів

Щоб осіння фотосесія вдалася, необов’язково мати професійну камеру. Більшість ідей можна реалізувати за допомогою вашого телефона, але варто дотримуватися таких правил:

• фотографуйте при природному освітленні. Для зйомки надворі добре підходять ранкові години або час перед заходом сонця;
• не змушуйте дитину позувати, краще запропонуйте гру або прогулянку й фотографуйте природні моменти;
• знімайте з рівня очей дитини, бо так ваші фотографії виглядатимуть більш живими;
• використовуйте серійну зйомку, це допоможе зафіксувати рух, сміх або гру з листям.
• змінюйте плани, тобто робіть не лише загальні сімейні фотографії, а й портрети, кадри рук, обіймів та інших деталей.

Головне, що варто знати, це не перетворювати фотосесію на обов’язок. Коли дитина захоплена грою та почувається комфортно, зробити вдалі фотографії значно простіше.

До теми:

10 місць у Києві, де відчути смак осені — гарбузове лате та сінабони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бойовий стрес і постійні навантаження неминуче впливають на самопочуття, сон та стосунки військовослужбовців із близькими. Якщо захисник відчуває виснаження, тривогу або інші негативні зміни у своєму стані, йому варто звернутися по психологічну допомогу.

У Міноборони роз’яснили, як саме військовослужбовцям отримати таку підтримку та з чого слід починати

Що таке психологічне відновлення

Психологічне відновлення спрямоване на подолання наслідків бойового та службового стресу. Воно допомагає зняти напругу, відновити сили, покращити самоконтроль та налагодити спілкування. Цей процес може включати індивідуальні чи групові консультації, а також заходи фізичного відновлення. Важливо розуміти, що звернутися за підтримкою можна і без встановленого діагнозу. Тривога чи важкі спогади після боїв не обов’язково свідчать про наявність ПТСР — точний стан має оцінити спеціаліст.

Якщо фахівець виявляє психічний розлад, військовому призначається лікування, яке може включати психотерапію та медикаменти.

До кого звертатися у своєму підрозділі

Перший крок для військовослужбовця — звернутися до офіцера-психолога або фахівця з психологічної підтримки у своїй частині. Потрібно чесно розповісти про свої проблеми: наприклад, труднощі зі сном, постійну напругу, проблеми з концентрацією чи неконтрольовані приступи гніву.

Психолог оцінить ситуацію та визначить подальші дії: це може бути робота в підрозділі, направлення до спеціально облаштованого пункту психологічної допомоги, програма відновлення або звернення до медиків. Якщо ви не знаєте, до кого саме звернутися, запитайте свого безпосереднього командира або зверніться до медичної служби частини.

Також допомогу надають на пунктах психологічної підтримки поблизу підрозділів. Там працюють військові психологи, які допомагають впоратися з гострим стресом. А після виконання завдань бійці проходять обов’язкову психологічну декомпресію — поступовий перехід від бойової напруги до спокійніших умов.

Як працюють програми відновлення

Якщо роботи з психологом у частині недостатньо, бійця можуть направити на програму відновлення. Тривалість таких програм залежить від формату:

• відновлення у тиловій смузі — від 7 до 14 діб (для тих, хто тимчасово не може виконувати завдання через наслідки стресу);
• відновлення у віддалених закладах (на безпечній відстані від фронту) — від 14 до 21 доби.

Направлення організовує військова частина. Психолог визначає потребу, медслужба погоджує, а остаточне рішення ухвалює командир. Для виїзду бійцю оформлюють необхідні супровідні документи.

Сама програма включає індивідуальні та групові заняття з психологом, фізичне відновлення (лікувальну фізкультуру, масажі) та дозвілля (спортивні заходи або навіть зустрічі з рідними). Після завершення програми фахівці проводять повторне оцінювання стану бійця.

Цивільні психологи та гарячі лінії

Військовослужбовці також мають право звернутися до цивільних психологів. Безоплатна допомога доступна через систему Мінветеранів (перелік закладів є на сайті міністерства). Послуги надаються амбулаторно, стаціонарно або дистанційно. Головне — перед виїздом узгодити відсутність із командуванням.

Для тих, хто потребує термінової консультації чи поради телефоном, працюють гарячі лінії:

• 0 800 500 410 — контактний центр психологічної допомоги військовослужбовцям ЗСУ (з 09:00 до 18:00 у робочі дні).
• 0 800 33 20 29 — лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду (працює цілодобово).

Усі звернення по психологічну допомогу є абсолютно добровільними, а законодавство гарантує конфіденційність та захист особистих даних кожного бійця.

Читайте також:

Статус зниклого безвісти військового: як набувається та що гарантує родині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!