У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Нова система контрактів у Силах оборони України визначає чіткі терміни служби, після завершення яких надається гарантоване право на звільнення та відстрочку. Правила поширюються на військовослужбовців, які приєдналися до війська з початку повномасштабного вторгнення та раніше.

Детальніше про це розповіли в Міноборони.

Чи зараховуватиметься попередня служба до нового контракту

Строк служби за попереднім контрактом не додається і не зараховується до терміну нового мотиваційного контракту. У разі підписання документа на 10 або 24 місяці, військовослужбовець зобов’язаний відслужити саме цей період, навіть якщо до завершення старого контракту залишався один рік.

Виняток передбачений для випускників військових навчальних закладів. Якщо вони не завершили обов’язковий термін за першим контрактом, новий мотиваційний контракт укладається на строк, що дорівнює або перевищує час, який залишилося відслужити.

Попередня служба безпосередньо впливає на загальну тривалість відстрочки, яка надається після звільнення на підставі завершення нового піхотно-штурмового, бойового або базового контракту. Термін формується з базової відстрочки на шість місяців та додаткового часу. Кількість додаткових місяців залежить від виду укладеного контракту, тривалості виконання бойових завдань та загального часу служби до або з 2022 року. Форма попередньої служби — за призовом під час мобілізації чи за контрактом — на нарахування відстрочки не впливає. Принцип розрахунку однаково працює для солдатів, сержантів та офіцерів.

Розрахунок для військовослужбовців, які служать із 2022 року

Військові, які стали до лав Сил оборони з початку повномасштабної війни, мають право на підписання піхотно-штурмового контракту на 10 місяців. За кожен рік служби з 2022 року до базової відстрочки додається ще шість місяців. Виконання бойових завдань також збільшує цей період: за кожен місяць таких завдань нараховується три додаткові місяці відстрочки.

Для прикладу, якщо військовослужбовець мобілізувався у 2024 році та укладає піхотно-штурмовий контракт на 10 місяців у 2026 році, після його завершення він отримає мінімум 18 місяців відстрочки (шість базових та 12 місяців за два роки служби з 2022 року). За наявності двох місяців виконання бойових завдань до цього терміну додасться ще шість місяців.

Умови для військових із досвідом служби до 2022 року

Військовослужбовці, які проходять службу за контрактом з 2020 року або раніше, отримують гарантовану відстрочку після того, як відслужать 10 місяців за піхотно-штурмовим або 24 місяці за бойовим чи базовим контрактом. За кожен рік служби до 2022 року їм нараховується один додатковий місяць відстрочки. Також за кожні 30 днів виконання бойових завдань (зокрема й тих, які виконувалися до підписання нового контракту) додається один місяць.

Наприклад, офіцер, який несе службу з 2016 року та укладає новий бойовий або базовий контракт на 24 місяці, після звільнення отримає щонайменше 12 місяців відстрочки. Вона складатиметься з шести місяців базової та шести місяців додаткової відстрочки за роки служби до 2022 року.

Дії у разі поранення та переведення

Якщо військовослужбовець на піхотно-штурмовому контракті отримав поранення під час виконання бойових завдань і за висновком військово-лікарської комісії визнаний придатним до служби в частинах забезпечення, він має право на переведення на інші посади у своїй або до іншої військової частини. За таких обставин новий контракт укладати не потрібно. Військовому достатньо дослужити термін, що залишився, для подальшого звільнення та розрахунку відстрочки за загальними правилами.

Читайте також:

Підйомна допомога при переїзді: як військовослужбовцям отримати виплати на новому місці служби

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Держава запровадила два механізми забезпечення житлом громадян, які втратили нерухомість або виїхали з тимчасово окупованих територій. Житловий сертифікат у межах програми “єВідновлення” та житловий ваучер мають різні правила оформлення і призначені для різних категорій осіб.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Житловий сертифікат та ваучер: різниця

Держава запровадила два механізми забезпечення житлом громадян, які втратили нерухомість або виїхали з тимчасово окупованих територій. Житловий сертифікат у межах програми “єВідновлення” та житловий ваучер мають різні правила оформлення і призначені для різних категорій осіб.

Умови отримання житлового сертифіката

Житловий сертифікат компенсує втрату знищеного нерухомого майна. Правила цієї програми передбачають такі умови:

• документ видають власникам квартир, приватних будинків та інших приміщень, які повністю знищені внаслідок бойових дій;
• заява подається через застосунок або портал “Дія”;
• спеціальна комісія підтверджує факт знищення та визначає суму компенсації;
• співвласники зобов’язані припинити право власності на зруйнований об’єкт через нотаріуса або державного реєстратора перед купівлею нового житла;
• термін дії документа становить п’ять років із дня видачі.

Сертифікат використовується для придбання квартири, будинку або як перший внесок за програмою доступної іпотеки “єОселя”.

Особливості надання житлового ваучера

Житловий ваучер допомагає придбати нерухомість громадянам, які через окупацію не можуть повернутися додому. Цей механізм має такі особливості:

• програма розрахована на ветеранів та осіб з інвалідністю внаслідок війни зі статусом ВПО, які виїхали з тимчасово окупованих територій;
• допомога доступна людям, які отримали статус переселенця під час проведення АТО або ООС;
• огляд житла та оцінка пошкоджень не проводяться, факт знищення нерухомості доводити не потрібно;
• право власності на майно на окупованій території повністю зберігається без необхідності підтверджувати його втрату;
• максимальна сума державної підтримки становить 2 мільйони гривень;
• кошти перераховуються виключно у безготівковій формі продавцю житла або банку;
• члени однієї родини можуть об’єднати кілька ваучерів для придбання одного об’єкта нерухомості.

Гроші з ваучера можна витратити на купівлю квартири чи будинку, інвестування у новобудову, погашення іпотечного кредиту або використання як першого внеску за іпотекою.

Взаємовиключність державних програм

Житловий сертифікат та ваучер неможливо оформити одночасно. Якщо особа бере участь у програмі “єВідновлення” або має активну заяву на отримання компенсації, вона не зможе отримати ваучер. Для переходу до програми житлових ваучерів необхідно офіційно припинити участь у програмі “єВідновлення”.

Читайте також:

Скільки компенсацій за зруйноване майно погодили мешканцям Бахмутської громади: офіційні цифри

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!