У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Бюджетний комітет Верховної Ради підтримав правки до проєкту Держбюджету-2027, які стосуються допомоги дітям внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, пропонують скасувати вимогу про обов’язкове очне навчання за місцем нового проживання та поширити виплати на дітей ВПО, які перемістилися з 2014 року.

Про це повідомив Павло Фролов, голова ТСК з питань прав ВПО.

Чи зможуть діти ВПО отримувати виплати за онлайн-навчання

Одна із запропонованих змін стосується вимог до навчання дітей-переселенців для отримання допомоги на проживання.

Зараз пропонують скасувати вимогу щодо обов’язкового навчання дітей ВПО в очному форматі за місцем нового проживання. Це має дозволити отримувати допомогу й дітям, які навчаються дистанційно.

Таким чином, формат навчання, очний чи онлайн, не повинен бути перешкодою для отримання виплат, якщо відповідні зміни ухвалять.

Виплати дітям ВПО 2014 року

Ще одна пропозиція стосується дітей ВПО, які перемістилися з 2014 року. Автори правок пропонують поширити на них допомогу на проживання в розмірі 3 000 гривень або 4 000 гривень залежно від категорії отримувача.

Це питання актуальне для родин, які були змушені залишити свої домівки через війну ще до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.

Коли можуть змінити правила виплат дітям ВПО

За повідомленням автора правок, Павла Фролова, пропозиції №1040 та №1041 включили до офіційних доручень уряду для опрацювання до другого читання проєкту Державного бюджету на 2027 рік.

Уряд має опрацювати ці пропозиції та визначити можливості для їхнього фінансування під час підготовки остаточного бюджету.

Водночас підтримка правок комітетом ще не означає, що нові правила вже набули чинності. Для їхнього запровадження потрібні подальші рішення в межах бюджетного процесу.

Нагадаємо, що наразі діти внутрішньо переміщених осіб, які навчаються онлайн у школах своїх громад, не можуть отримувати допомогу на проживання. Офіс Омбудсмана вважає таку вимогу необґрунтованою та раніше звернувся до Міністерства соціальної політики із пропозицією змінити відповідні правила.

До теми:

Діти-ВПО не отримують виплати через онлайн-навчання: Офіс омбудсмана просить змінити правила

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бюджетний комітет Верховної Ради підтримав правки до проєкту Державного бюджету на 2027 рік, які передбачають збільшення допомоги на проживання для внутрішньо переміщених осіб на 1 000 гривень. Якщо зміни ухвалять остаточно, з 1 січня 2027 року діти та люди з інвалідністю зможуть отримувати 4 000 гривень на місяць, а інші ВПО, — 3 000 гривень

Про це повідомив Павло Фролов, голова ТСК з питань прав ВПО.

На скільки пропонують підвищити виплати ВПО у 2027 році

Правки передбачають збільшення щомісячної допомоги на проживання для внутрішньо переміщених осіб на 1000 гривень із 1 січня 2027 року.

Згідно з пропозиціями, розміри виплат мають становити:

• 4 000 гривень на місяць — для дітей ВПО та людей з інвалідністю;

• 3 000 гривень на місяць — для інших внутрішньо переміщених осіб.

Наразі йдеться про пропозиції до державного бюджету на 2027 рік. Підтримка комітету не означає, що нові суми вже затверджені та гарантовані отримувачам.

Коли можуть збільшити допомогу на проживання переселенцям

За словами автора правок, пропозиції №1040 та №1041 включили до офіційних доручень уряду для опрацювання до другого читання проєкту Державного бюджету на 2027 рік.

Наступний етап, це опрацювання пропозицій урядом і пошук ресурсів для їхнього фінансування під час підготовки остаточного варіанта бюджету. Якщо зміни затвердять, підвищені виплати мають запрацювати з 1 січня 2027 року.

До теми:

Хто може втратити виплати ВПО з 22 жовтня

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!