У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Святвечір — це унікальна християнська традиція, яка передує Різдву, яке в Україні святкуватимуть 25 грудня. Цієї дати вірянини готуються до святкування, збираючись всією родиною за святковим столом. Ця традиція супроводжується іншою — тим, що до свята традиційно готують 12 пісних страв.

Редакція Бахмут IN.UA ділиться власною добіркою страв, які варто приготувати на Святвечір у 2025 році

12 пісних страв на Святвечір

Святвечір є одним із найважливіших родинних обрядів різдвяного циклу. Центральне місце цього вечора займає святковий стіл, на якому традиційно подають 12 пісних страв. Ця традиція формувалася століттями та поєднує дохристиянські уявлення з християнською символікою.

Історики та етнологи пояснюють, що спочатку кількість страв не була чітко визначена, проте поступово в українській культурі усталилося число 12. Воно символізує:

• 12 апостолів — ближніх учнів Христа;
• 12 місяців року — завершення та початок нового циклу;
• повноту та достаток, що має увійти в дім у новому році.

Традиція остаточно зміцнилася з розвитком християнства, коли Святвечір став підготовкою до Різдва й мав відзначатися постом і стриманістю.

Сам святковий стіл має свої особливості. Усі святвечірні страви є пісними, оскільки до появи першої зірки триває строгий піст. Основою меню є зерно, овочі, гриби, мед, горіхи, сушені фрукти — продукти, що мають давні символічні значення. 

Головною стравою столу стає кутя, яка символізує життя, відродження, єдність родини та поминання предків.

Як приготувати кутю до Святвечора

Кутя — це головна страва на Святвечір. Вона має глибокий символічний зміст, адже пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності. Її традиційно готують з пшениці та додають до неї мед, горіхи та родзинки. Редакція Бахмут IN.UA пропонує приготувати варіацію українського шеф-кухаря Євгена Клопотенко. Для її приготування знадобляться:

• 250-300 грам пшениці;
• 4 склянки води;
• 100 грамів кураги;
• 50 грамів волоських горіхів;
• 50 грамів родзинок;
• 50 грамів соняшникової олії;
• 2-3 столових ложки меду;
• 2 столові ложки маку;
• 1 штука лимону з цедрою й соку;
• 1 сантиметр кореня імбиру.

Для приготування куті помийте 250–300 грам пшениці та залийте 4 склянками води. Варіть на невеликому вогні 30–40 хвилин до готовності. Ще в теплу кашу додайте 50 грамів вершкового масла, якщо готуєте щедру кутю, або 2 столові ложки соняшникової олії, якщо страву пісну. Так смак буде більш насиченим і збалансованим.

Підготуйте наповнювачі: наріжте 100 грамів помитої чи розпареної кураги невеликими кубиками, після чого додайте її разом із 50 грамів родзинок у теплу пшеницю з олією чи маслом. Далі всипте 2 столові ложки маку та приблизно 1 сантиметр кореня імбиру, натертого на дрібній тертці.

Коли основні інгредієнти з’єднані, додайте жменю крупно подрібнених волоських горіхів і перемішайте кутю так, щоб усі компоненти рівномірно розподілилися. Добре помийте лимон, обсушіть і натріть його цедру на дрібній тертці, а потім додайте до страви 2–3 столові ложки меду та підготовлену цедру.

Після цього видавіть 1–2 столові ложки лимонного соку, влийте його у кутю та знову перемішайте. Страву слід залишити мінімум на дві години, щоб вона настоялася. Після цього кутю можна подавати у красивій мисці, ставлячи її в центр святкового столу.

Узвар

Узвар, або компот із сухофруктів — традиційний напів святкового стола кожної української сім’ї на Різдво. Він символізує очищення тіла та душі.

Для його приготування знадобиться:

• 3 літри води;
• 200 грамів сушених яблук;
• 200 грамів меду або цукру;
• 100 грамів сушених груш;
• 100 грамів чорнослив;
• 100 грамів сушених ягід шипшини або родзинки (за бажанням);
• цедра лимона чи апельсина.

Для приготування узвару сушені фрукти та ягоди або готовий набір необхідно викласти у друшляк та ретельно промити під проточною водою. Після цього інгредієнти варто перекласти у велику каструлю та залити трьома літрами води. Напій треба варити на маленькому вогні протягом 30 хвилин під кришкою. Далі необхідно зняти узвар з вогню, додати три бутони гвоздики та одну столову ложку маку, добре перемішати і залишити вистигати.

Коли узвар охолоне до теплого стану, в нього можна додати мед, після чого слід розмішати до повного розчинення. Кількість меду можна регулювати за смаком. Далі узвар слід охолодити і подати до столу.

Вареники з капустою та вареники з картоплею

Пісні вареники з картоплею чи капустою обов’язково мають бути на різдвяному стіл, адже вони символізують достаток та ситість усієї сім’ї. 

Для приготування знадобиться:

• 500 грамів борошна;
• 500 грамів картоплі;
• 1 невелика капустина
• 250 мілілітрів води;
• 2 цибулі;
• 2 столові ложки картоплі;
• сіль, перець.

Для приготування вареників із пісною начинкою насамперед потрібно приготувати тісто. Борошно слід просіяти, додати воду, сіль та олію, після чого вимісити круте тісто. Його накривають і залишають приблизно на годину, щоб воно стало більш еластичним та зручним у роботі.

Поки тісто відпочиває, слід приготувати начинку. Для цього треба почистити картоплю, відварити її та зробити пюре, приправивши сіллю та перцем за смаком, після чого дати йому вистигнути. Окремо дрібно слід нарізати капусту та тушкувати її.

Далі тісто необхідно розкачати і вирізати кружальця. У центр кожного необхідно покласти приблизно чайну ложку картопляної начинки та сформувати невеликі вареники. Далі у великій каструлі дововести воду до кипіння й опускати у неї вареники, варять близько п’яти хвилин, періодично помішуючи, доки вони не піднімуться на поверхню.

Готові вареники можна подавати до столу прикрасивши їх підсмаженою цибулею та змастивши олією.

Запечена скумбрія

Риба — це знак християн. Три рибини з однією головою або переплетені символізують Святу Трійцю. Так, як риба вільно плаває у воді, так і християни живуть повноцінним життям через купання у свяченій воді. Рекомендуємо приготувати запечену скумбрію, ніжність якої стане візитівкою будь-якого святкового столу.

Для її приготування знадобиться:

• 2 скумбрії;
• 1 цибулина;
• половина лимона;
• 2 столові ложки майонезу;
• сіль, приправа для риби — за смаком.

Для приготування страви рибу необхідно добре вимити та випатрати. Далі її слід натерти спеціями для риби зовні, а всередині й залишити маринуватися на 30 хвилин. Після цього на черевці варто зробити глибокі надрізи, у які вставити кружальця цибулі та півкільця лимона. Зверху скумбрію необхідно змастити майонезом і запікати у духовці 20–30 хвилин при температурі 200 градусів, до готовності та рум’яної скоринки.

Різдвяний калач

Калач або колач — традиційний обрядовий хліб із білого борошна, випечений у формі кола із крученого й переплетеного тіста, з отвором посередині.

Для його приготування за традиційним рецептом знадобляться:

• 450 грамів борошна;
• 200 мілілітрів молока;
• 50 грамів олії;
• 2 столові ложки цукру;
• 1 чайна ложка дріжджів;
• дрібка солі;
• ванільний цукор;
• жовток для змащування та мак для посипання.

Підігрійте молоко до теплого стану, додайте цукор і сухі дріжджі, перемішайте й залиште на 10 хвилин, щоб опара активувалася. Перелийте її у велику миску, додайте олію та борошно, замісіть м’яке тісто. Накрийте рушником і залиште у теплому місці приблизно на годину — воно має збільшитися удвічі.

Готове тісто розділіть на дві частини, сформуйте з них довгі валики, з’єднайте один край та заплетіть косичку. Надалі сформуйте калач у вигляді кільця з отвором посередині. Викладіть заготовку на деко з пергаментом і залиште ще на 20 хвилин для підростання. Перед випіканням змастіть виріб яйцем і посипте маком.

Розігрійте духовку до 180 градусів та випікайте калач 30–40 хвилин до повної готовності та рум’яної скоринки. Такий калач вийде ароматним і стане чудовою окрасою святкового столу.

Мариновані гриби

Гриби — це ще одна зі святкових страв до різдвяного столу, яка символізує подвійну природу Ісуса Христа: божественну (шляпка) та земну (ніжку).

Для приготування ніжних маринованих грибів потрібні:

• 1 кілограм печериць;
• 1 цибуля;
• 70 мілілітрів оцту;
• 2 столові ложки цукру;
• 1 столова ложка солі;
• 3 лаврових листки;
• духмяний перець горошком.

Ретельно промийте гриби та очистьте їх від усього бруду. У каструлі нагрійте 1 літр води й додайте кілька горошин запашного перцю, лаврове листя, сіль та дрібку цукру. Коли маринад закипить, покладіть у нього гриби та варіть 15 хвилин.

Після цього влийте оцет і продовжуйте варити ще близько 5 хвилин. Підготуйте стерилізовану банку, виклавши на її дно тонко порізану цибулю півкільцями. Поверх цибулі покладіть гриби та залийте їх гарячим маринадом. Залиште на добу, щоб смак повністю розкрився.

Через 24 години гриби будуть готові до подачі — пряні, хрусткі та з насиченим ароматом.

Пісний борщ

Пісний борщ — унікальний рецепт, який поєднує в собі велику кількість різноманітних овочів. Він стане гарною прикрасою різдвяного столу.

Для його приготування знадобляться:

• 3 літри води;
• 700 грамів капусти;
• 5 картопель;
• 2 буряки;
• 1 морква;
• 1 цибуля;
• половина болгарського перцю;
• 3 столові ложки рослинної олії;
• 2 столові ложки томатної пасти;
• 1 столова ложка лимонного соку;
• 2 чайні ложки цукру;
• 2 зубчики часнику.

Спершу підготуйте основу: натріть буряк і моркву на крупній тертці або наріжте соломкою, а картоплю — кубиками. Поставте каструлю з водою на вогонь і одразу додайте картоплю.

Поки вона вариться, дрібно поріжте цибулю та перець, а капусту — тонкими смужками.

Окремо приготуйте заправку: на розігрітій рослинній олії обсмажте цибулю та моркву, додайте буряк, а за кілька хвилин — перець, томатну пасту та трохи води з каструлі. Тушкуйте овочі близько 15 хвилин, щоб буряк став м’яким і насиченим.

У каструлю викладіть нарізану капусту, доведіть до кипіння та проваріть 5–7 хвилин. Потім додайте в зажарку сіль, лимонний сік, цукор і часник — це підкреслить кисло-солодкий баланс. Перекладіть заправку до каструлі, перемішайте й залиште борщ тушкуватися під кришкою на дуже слабкому вогні ще 15 хвилин.

Далі рекомендуємо залишити борщ на кілька хвилин, щоб він став ще ароматнішим та глибшим на смак.

Пампушки

Пампушки — символ свята та солодкого життя.

Для їх приготування знадобляться:

• 1 літр олії (для обсмаження);
• 400 грамів борошна;
• 200 грамів цукрової пудри;
• 150 мілілітрів молока;
• 80 грамів соняшникової олії;
• 50 грамів цукру;
• 30 грамів дріжджів;
• цедра одного лимона;
• варення чи мак для начинки.

Зробіть опару, розвівши дріжджі в теплій воді, додайте 2 столові ложки борошна та 1 столову ложку цукру і поставте суміш у тепле місце для бродіння на 15 хвилин. Просійте борошно та решту цукру в глибоку миску, влийте опару, додайте олію та цедру лимона і замісіть тісто. 

Залиште тісто в теплому місці на годину для підйому. Після цього розкачайте тісто і видавіть склянкою круги, у центр кожного покладіть начинку та накрийте іншою частиною тіста, защипавши краї. 

Готові пампухи викладіть на посипану борошном дощечку швом донизу і залиште на 10–15 хвилин для підйому. У глибокій каструлі або сковороді з товстим дном розігрійте 1 літр олії, коли на дні з’являться невеликі пухирці, опускайте по 3–4 пампухи і обсмажуйте з обох сторін до золотистого кольору.

Гарячі пампухи посипайте цукровою пудрою, при бажанні з додаванням ванільного цукру для аромату.

Тушена капуста з грибами

На різдвяному столі капуста символізує єднання навколо однієї основи. Тому страв з капусти, як і з грибів, так багато на столі у Святвечір.

Для її приготування знадобляться:

• 400 грамів свіжих грибів;
• 2-3 моркви;
• 1 капуста;
• 1 штука цибулі;
• 2 зубчики часнику;
• сіль, перець;
• олія.

Нашаткуйте капусту, наріжте гриби слайсами, натріть моркву на тертці та дрібно наріжте цибулю. Викладіть капусту у каструлю або глибоку сковороду, додайте 100 мілілітрів води та трохи олії і поставте на повільний вогонь. Додайте до капусти гриби, моркву, цибулю та лавровий лист і тушкуйте до готовності.

Голубці

Сама назва “голубці” вказує на символ — “голуба”, який вважається уособленням Святого Духа та миру.

Для їх приготування потрібні:

• 1 капуста;
• 150 грамів рису;
• 10 штук шампіньйонів;
• 1 цибуля;
• 1 морква;
• 2 столові ложки пасти;
• сіль та перець.

З капусти зніміть верхній шар листя та виріжте качан. Занурте качан у окріп і поступово відділяйте листки один за одним, після чого зі зрізаних листків зніміть товсті прожилки. 

Відваріть рис, натріть моркву, а цибулю та гриби нашаткуйте дрібно, обсмажте овочі в олії, додайте рис, сіль, перець та томатну пасту і тримайте на легкому вогні ще 7–10 хвилин, потім остудіть начинку. Покладіть начинку в центр капустяного листка, заверніть листок рулетиком, підібгаючи кінці до середини, складіть голубці в каструлю, залийте водою до половини і тушкуйте під кришкою 40 хвилин.

Читайте також:

Де провести новорічні свята в Україні: найкращі напрямки для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українські сім’ї, чиє житло було знищене внаслідок обстрілів, можуть отримати компенсацію від держави незалежно від того, чи придбали вони новий будинок після руйнування власним коштом.

Про це повідомили експерти з Юридичного порадника для ВПО.

Компенсація за зруйноване житло: чи відмовляють при купівлі нового дому

Як вказують в Юридичному пораднику для ВПО, право на компенсацію за знищене житло належить тому, хто був його власником на момент руйнування відповідно до правовстановлюючих документів. Законодавство не передбачає підстав для відмови лише через те, що сім’я після руйнування придбала інший будинок або має іншу нерухомість.

Власник повинен документально підтвердити право власності на зруйнований будинок. Якщо житло не було внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, необхідно внести відповідні відомості, оскільки дані для подання заяви про компенсацію підтягуватимуться саме з реєстру.

Як подати заявку

Для отримання компенсації потрібно подати повідомлення про знищення житла та заяву через застосунок Дія або у ЦНАП.

Після цього місцева комісія проведе обстеження, внесе дані до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна і прийматиме рішення щодо компенсації. Власник зруйнованого житла має право обрати житловий сертифікат або кошти для нового будівництва.

Юридичний порадник для ВПО наголошує на важливості належної фіксації руйнування та внесення всіх даних до офіційних реєстрів, оскільки це є підставою для подальших міжнародних відшкодувань.

Читайте також:

Куди звертатися бахмутянам за консультацією щодо житлового ваучера

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!