У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Група військовослужбовців і ветеранів Званівської громади Бахмутського району порушила питання недовіри до начальника місцевої військової адміністрації Олександра Білицького. Серед причин — незадоволення рівнем підтримки військових, відсутність належної комунікації та залучення ветеранів до ухвалення рішень. 

Редакція Бахмут IN.UA отримала від Званівської військової адміністрації документи про допомогу захисникам, заробітну плату керівництва та преміювання. Розбираємося, що підтверджують ці дані та які питання залишаються відкритими.

Чому ветерани Званівської громади порушили питання недовіри до керівництва

У вересні 2026 року в онлайн-режимі провели зустріч діючих військових і ветеранів Званівської громади з Артуром Насібяном, начальником управління ветеранської політики Донецької ВА, і Артуром Щусем, головою Ради Ветеранів при Донецькій військовій адміністрації. На зустрічі військові висловили недовіру голові Званівської сільської військової адміністрації Олександру Білицькому. Ініціатором став Андрій Тимчак, мешканець громади та ветеран.

Як пояснив у коментарі Бахмут IN.UA Андрій Тимчак, який представляє Званівську громаду в обласній Раді Ветеранів, учасники зустрічі не оформлювали окремого письмового звернення про недовіру начальнику військової адміністрації Олександру Білицькому. Свою позицію вони озвучили наразі лише усно, під час спільного обговорення, на яке запросили представників обласних структур, що займаються ветеранською політикою. За словами Тимчака, головними причинами недовіри стали недостатня, на думку ветеранів, підтримка військовослужбовців та відсутність належної комунікації з керівництвом громади.

“Просто зібралися ветерани, запросили на цю зустріч відповідальних осіб в області — це голова ветеранської ради і голова ветеранської політики в області. І ми висловили на основі перерахованих фактів недовіру”, — розповів Андрій Тимчак.

Як каже ветеран, керівник Званівської військової адміністрації не приділяв достатньої уваги військовослужбовцям громади, зокрема не відвідував їх на позиціях і не забезпечував необхідного рівня підтримки. Тимчак також повідомив, що після зустрічі представники Званівської військової адміністрації з ним не зв’язувалися та жодної реакції на висловлення недовіри наразі не надали.

Водночас ветеран наголосив, що питання не вважає закритим. За його словами, його планують порушити на одному з наступних засідань обласної Ради Ветеранів за участю начальника Донецької ОВА Вадима Філашкіна. За словами ветерана, представники ради повідомили учасникам зустрічі, що порушене питання зафіксували протокольно та мають донести до керівництва області. 

Претензії до керівництва Званівської військової адміністрації висловлює й чинний військовослужбовець Андрій Корж, який також є депутатом Званівської сільської ради. У коментарі Бахмут IN.UA Андрій Корж розповів, що його обурює підхід керівництва громади до підтримки військових підрозділів. За словами військовослужбовця, він бачив у соціальних мережах повідомлення про допомогу іншим підрозділам, водночас його власний підрозділ такої підтримки від Званівської громади не отримував.

Корж зазначив, що ще як депутат брав участь у голосуванні щодо формування та матеріальної підтримки батальйону, в якому згодом служили жителі громади. Однак за його словами, належної допомоги від місцевої адміністрації військовослужбовці не відчули. Натомість військовий навів приклад Торецької громади, представники якої, за його словами, привозили необхідні речі до підрозділу під час його перебування на відповідній території.

Окремо Андрій Корж порушив питання комунікації з керівництвом Званівської військової адміністрації. Зустрічей з військовими не проводили і телефоном додзвонитися до керівництва не було можливо, каже військовий.

За словами Коржа, його обурює не сам факт надання допомоги іншим військовим формуванням, а відсутність, на його думку, достатньої уваги до військовослужбовців зі Званівської громади. Військовий вважає, що така ситуація негативно впливає на моральний стан людей, які стали на захист України. Водночас Андрій Корж наголосив, що не всі військовослужбовці громади підтримують особисто Андрія Тимчака, який ініціював обговорення недовіри. За словами Коржа, його власна позиція стосується передусім роботи керівництва військової адміністрації та підтримки захисників, а не особистостей учасників ініціативи.

Редакція звернулася до Званівської військової адміністрації із запитом щодо фінансування допомоги військовим, оплати праці керівництва та механізмів комунікації з громадою.

Чи допомагала Званівська військова адміністрація купувати амуніцію у 2022-2023 роках

Одна з основних претензій військовослужбовців стосувалася допомоги на придбання амуніції та спорядження. У відповіді на інформаційний запит Званівська військова адміністрація підтвердила, що окрема грошова або матеріальна допомога саме на такі потреби не передбачалася. За даними адміністрації, упродовж 2022–2026 років допомогу на придбання амуніції та військового спорядження не виплачували. Натомість, у документах зазначені інші види матеріальної допомоги захисникам і членам їхніх сімей.

Рік	Вид допомоги / отримувачі	Розмір допомоги на особу	Отримувачів	Фактично виплачено
2022	Особи з інвалідністю внаслідок війни з числа учасників АТО та члени сімей загиблих учасників АТО	5 000 грн	2	10 000 грн
2023	Особи з інвалідністю внаслідок війни з числа учасників АТО та члени сімей загиблих учасників АТО	10 000 грн	2	20 000 грн
2024	Члени сімей загиблих учасників АТО	10 000 грн	2	20 000 грн
2024	Захисники та захисниці — мешканці громади, які беруть участь у заходах оборони України	5 000 грн	40	200 000 грн
2024	Призвані під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом на строк не менше трьох років, зареєстровані у громаді	30 000 грн	1	30 000 грн
2024	Захисники та захисниці, які брали участь у заходах оборони України	5 000 грн	9	45 000 грн
2025	Члени сімей загиблих учасників АТО	10 000 грн	5	50 000 грн
2025	Захисники та захисниці — мешканці громади, які беруть участь у заходах оборони України	8 000 грн	50	400 000 грн
2025	Призвані під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом на строк не менше трьох років, зареєстровані у громаді	30 000 грн	6	180 000 грн
2025	Захисники та захисниці, які брали участь у заходах оборони України	8 000 грн	14	112 000 грн
2026	Члени сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць, зокрема евакуйовані за межі громади	5 000 грн	0	0 грн
2026	Захисники та захисниці — мешканці громади, які беруть участь у заходах оборони України	10 000 грн	32	320 000 грн
2026	Сім’ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин	25 000 грн	9	225 000 грн
2026	Діти зниклих безвісти та загиблих (померлих) захисників і захисниць — допомога до Дня захисників і захисниць України	5 000 грн	0	0 грн
2026	Члени сімей загиблих учасників АТО	5 000 грн	1	5 000 грн
2026	Військовослужбовці, які отримали тяжкі поранення під час забезпечення оборони України	50 000 грн	1	50 000 грн
2026	Призвані під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом на строк не менше трьох років, зареєстровані у громаді	33 280 або 50 000 грн	7	283 120 грн
2026	Діти загиблих (померлих), полонених або зниклих безвісти військовослужбовців — щомісячна допомога	3 000 грн/міс.	2	48 000 грн
2026	Захисники та захисниці, які брали участь у заходах оборони України	10 000 грн	13	130 000 грн

Примітка для публікації. Дані наведено за інформацією Званівської сільської військової адміністрації. Виплати фінансувалися з місцевого та обласного бюджетів. Кількість отримувачів указана окремо за кожним видом допомоги: одна людина могла отримати виплати за кількома програмами. Дані за 2026 рік не охоплюють повного календарного року.

Тож, згідно з таблицею, наданою військовою адміністрацією, у 2022 році у Званівській громаді діяла матеріальна допомога для осіб з інвалідністю внаслідок війни з числа учасників АТО та членів сімей загиблих учасників АТО.

Розмір допомоги на той час становив 5 тисяч гривень на людину. Фактично, кошти отримали двоє людей — загалом 10 тисяч гривень.

У 2023 році за відповідним напрямом допомогу отримали також двоє людей. Розмір виплати становив 10 тисяч гривень, загальна використана сума — 20 тисяч гривень.

У 2024 році серед напрямів підтримки з’явилася матеріальна допомога Захисникам і Захисницям України, які брали участь у заходах оборони держави. За одним із напрямів розмір виплати становив 5 тисяч гривень. Кошти отримали 40 людей, загальна сума фактичних видатків — 200 тисяч гривень.

Окремо в таблиці за 2024 рік зазначено допомогу військовозобов’язаним, яких мобілізували або прийняли на контрактну службу. За цим напрямом виплату в розмірі 30 тисяч гривень отримала одна людина.

Ще дев’ятеро Захисників отримали матеріальну допомогу по 5 тисяч гривень — загалом 45 тисяч гривень.

У 2025 році на матеріальну допомогу Захисникам, які брали участь у заходах оборони України, за одним із напрямів фактично використали 400 тисяч гривень. Виплати по 8 тисяч гривень отримали 50 людей. За іншим напрямом у 2025 році 14 Захисників отримали допомогу по 8 тисяч гривень, загальна сума — 112 тисяч гривень.

У 2026 році на один із напрямів допомоги Захисникам фактично використали 320 тисяч гривень — кошти по 10 тисяч гривень отримали 32 людини. Також у таблиці за 2026 рік зазначено допомогу 13 Захисникам по 10 тисяч гривень — загалом 130 тисяч гривень.

Ці виплати не охоплюють усіх напрямів підтримки. Окремо адміністрація обліковувала допомогу сім’ям загиблих, зниклих безвісти, пораненим військовослужбовцям та інші виплати.

Скільки заробляв начальник Званівської військової адміністрації у 2022 році

Ще одне питання, яке порушували учасники зустрічі, — заробітна плата та премії начальника військової адміністрації. Згідно з наданими розрахунковими відомостями, у 2022 році Олександру Білицькому нарахували загалом 580 503,73 гривні.

Ця сума охоплює період із липня до грудня 2022 року.

Зокрема, за даними розрахункової таблиці:

• посадовий оклад за відповідний період становив 68 701,25 гривні;
• премії — 296 078,65 гривні;
• матеріальна допомога — 16 457,49 гривні;
• додаткова виплата за вислугу досягнення — 149 415 гривень;
• інші складові оплати праці включали ранг, вислугу та відповідні надбавки.

Таким чином, премії становили суттєву частину загальних нарахувань керівнику військової адміністрації у 2022 році.

Які премії встановлювали Олександру Білицькому

Редакція також отримала копії розпоряджень про преміювання начальника Званівської військової адміністрації. Зокрема, у липні та серпні 2022 року йому встановлювали премії в розмірі 400% посадового окладу.

У січні 2023 року премія становила 500% посадового окладу.

У січні та лютому 2025 року керівнику встановлювали премії в розмірі 130% посадового окладу. Важливо, що ці відсотки визначають розмір премії відносно посадового окладу, а не від усієї заробітної плати.

У розпорядженнях за 2025 рік зазначено, що преміювання погоджував начальник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін. У відповіді редакції також повідомили, що, починаючи з травня 2025 року, розпорядження про преміювання начальника Званівської військової адміністрації видає Бахмутська районна військова адміністрація. Це важливо для розуміння того, хто саме ухвалює рішення про преміювання керівника громади.

Чи залучали мешканців Званівської громади до обговорення бюджету

Ще одна претензія ветеранів стосувалася відсутності можливості впливати на рішення керівництва громади. У відповідь на запит Званівська військова адміністрація повідомила, що протягом 2022–2026 років окремі громадські обговорення, консультації або зустрічі щодо формування та обговорення бюджету громади не проводилися.

Відповідно, протоколи та звіти за результатами таких заходів не створювалися. Водночас адміністрація зазначила, що протягом цього періоду пропозиції жителів щодо формування або обговорення бюджету не надходили.

Що військова адміністрація відповідає на претензії щодо комунікації

Примітка редакції. Редакція Бахмут IN.UA звернулася до начальника Званівської сільської військової адміністрації Олександра Білицького з проханням надати коментар щодо претензій, висловлених ветеранами та військовослужбовцями громади. Через прес-службу посадовець запропонував провести особисту зустріч у селищі Черкаське Краматорського району. Однак з огляду на безпекову ситуацію та ризики для журналістів редакція не може погодитися на такий формат спілкування. У зв’язку з цим редакція повторно звернулася до представників військової адміністрації з проханням організувати короткий телефонний коментар Олександра Білицького. Редакція залишається відкритою до отримання коментаря Олександра Білицького та готова доповнити матеріал його позицією після надходження відповіді.

У відповідь на запит Званівська військова адміністрація не погоджується з твердженням про відсутність комунікації з військовими. За її інформацією, начальник адміністрації підтримує зв’язок із військовослужбовцями через особисті зустрічі, телефонні розмови та месенджери. Також у відповіді йдеться про виїзди до військовослужбовців, ветеранів і членів їхніх сімей та спілкування з командуванням військових частин. Адміністрація повідомила, що для інформування населення використовує офіційний сайт, Facebook, Viber та Telegram.

Андрій Тимчак ставить під сумнів ефективність такої комунікації. За його словами, він спілкувався з військовослужбовцями Званівської громади, які також висловлювали невдоволення відсутністю регулярного контакту з керівництвом адміністрації. Водночас ветеран розповів, що бачив інформацію про відвідування начальником військової адміністрації жителів громади, серед яких був і військовослужбовець. На думку Тимчака, активніша публічна комунікація з’явилася вже після того, як ветерани порушили питання недовіри.

Зауважимо, що станом на дату надання редакції відповіді спільнота громади у Viber налічувала 674 учасники (редакція пішла за шляхом користувача — ми шукали посилання на групу на сайті Званівської ОТГ, і на Фейсбуці єдина згадка, яку ми знайшли, це пост за 2019 рік, де є лінка на групу: https://invite.viber.com/?g2=AQBtNjEY2ukOsEqthhxWZ6g%2FjZjgJf64Lh5HXEe7yeDhce83d76BEAw7Ba%2FmtO4z&fbclid=IwY2xjawVH8vxleHRuA2FlbQIxMQBwZG9mAXNydGMGYXBwX2lkEDIyMjAzOTE3ODgyMDA4OTIAAR6Mityljck7vX27swN4kM0s2hW21zyFhoUwm7vDsJ6fyRV09ND9Q8scvYv6iQ_aem_e7Ai5XB-r63WuIPGAKfXtw&lang=uk

А інформаційний Telegram-канал — 291 підписник (у швидкому доступі ми не знайшли посилання на групу). Для звернень жителів передбачені електронна пошта, телефон гарячої лінії, форма зворотного зв’язку на сайті та можливість подати пропозиції через Google-форму. Крім того, у громади є сторінка у Фейсбуці, але станом на 23 жовтня коментарі там закриті.

Водночас, наявність каналів зв’язку сама собою не свідчить про те, наскільки ефективно адміністрація реагує на звернення військових і ветеранів. Редакція продовжуватиме стежити за ситуацією з висловленням недовіри голові Олександру Білицькому.

Читайте також:

Всього 12 тисяч гривень на закупівлі: що придбала Званівка у вересні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

22 жовтня 2026 року набрав чинності новий Закон № 4924-IX “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Документ передбачає низку серйозних змін у сфері обліку та підтримки переселенців, проте для повноцінного запуску більшості механізмів Кабінет Міністрів ще має ухвалити відповідні підзаконні акти.

Які правила вже діють, а на які ще потрібно чекати, роз’яснила провідна юристка з питань ВПО та координаторка юридичного чат-бота БФ “Право на захист” Євгенія Холодна.

Головні нововведення закону: що зміниться

Новий закон задає правові рамки для подальшої цифровізації та впорядкування процесів, пов’язаних із переселенцями. Серед ключових змін передбачено:

• створення Єдиної інформаційної бази даних про ВПО та запуск електронного кабінету користувача;
• запровадження витягу з Єдиної інформаційної бази замість паперової довідки ВПО;
• спрощення актуалізації даних при повторному переміщенні (не потрібно буде документально доводити факт первинного переміщення);
• передача повноважень щодо взяття на облік ВПО від органів соцзахисту до районних адміністрацій та виконавчих органів місцевих рад.

Чи потрібно переоформлювати довідку та виплати

Одразу після набрання чинності законом переселенцям не потрібно вчиняти жодних додаткових дій. Раніше видані довідки ВПО залишаються повністю чинними, їх не треба примусово замінювати. За бажанням людина згодом зможе замінити стару довідку на витяг із реєстру, проте порядок його отримання ще має розробити уряд.

Те ж саме стосується фінансової допомоги на проживання. Новий закон самостійно не скасовує і не змінює призначені виплати, а також не зобов’язує переселенців повторно подавати заяви. Порядок нарахування коштів і надалі регулюється постановою Кабміну № 332, до якої наразі не вносили змін.

За яких умов можуть зняти з обліку ВПО

Як вказує юристка, закон чітко розмежовує зняття з обліку за власною ініціативою людини (наприклад, при поверненні додому або остаточному виїзді за кордон) та за рішенням уповноваженого органу.

Без заяви ВПО статус можуть скасувати, якщо людина:

• не повідомила про повернення до покинутого місця проживання;
• виїхала за кордон на постійне проживання;
• перебуває за межами України понад 90 днів поспіль або понад 180 днів сукупно протягом року (винятки з поважних причин — лікування, відрядження тощо — має додатково затвердити Кабмін);
• подала завідомо недостовірні відомості при реєстрації;
• засуджена за визначені законом злочини.

Якщо людина повертається з-за кордону в Україну, закон передбачає можливість повторно подати заяву на отримання статусу ВПО.

Статус дітей, народжених після переміщення

Ще одна важлива зміна стосується новонароджених. Представниця БФ “Право на захист” зазначає, що за новими правилами, дитина, народжена після переміщення одного або обох батьків, не вважається внутрішньо переміщеною особою і не береться на відповідний облік.

Водночас закон гарантує, що факт народження такої дитини обов’язково враховуватиметься під час надання соціальної підтримки родині. Конкретні види цієї допомоги будуть визначені окремими урядовими рішеннями.

Житлові гарантії та електронні послуги

Закон закріплює механізми підтримки переселенців у питаннях житла. Зокрема, планується створення інформаційної системи з інтерактивною мапою, де будуть зібрані дані про доступне державне, комунальне та приватне житло. Через цю ж систему ВПО зможуть подавати заяви на поселення.

Крім того, для певних категорій ВПО, які не мають іншого житла, передбачено право на безоплатне тимчасове проживання без обмежень у строках (на період воєнного стану та пів року після його скасування).

Також закон гарантує створення електронного кабінету ВПО для онлайн-послуг. Однак терміни його запуску, функціонал, а також механізми роботи житлових програм запрацюють лише після ухвалення відповідних підзаконних актів Кабінетом Міністрів. До того часу діють звичні процедури звернень через ЦНАП, соцзахист або “Дію”.

Читайте також:

Програма “Муніципальна няня” у 2026 році: як ВПО та батькам оформити компенсацію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!