У січні 1918 року в Бахмуті, повітовому центрі Катеринославщини, вийшов друком перший і єдиний номер учнівського журналу «Вільні думки». Це був чи не перший на Донеччині зразок україномовної журнальної періодики, започаткований з ініціативи Бахмутського гуртка української учнівської молоді. Цікаво простежити життєвий шлях дописувачів бахмутських «Вільних думок». Більшість з них (крім Володимира Сосюри, який став класиком української літератури ХХ століття) загубилася потім у вирі подій громадянської війни, радянських репресій і голодоморів.

Але принаймні один з них залишив помітний слід у літературному житті еміграції, пройшовши складний і звивистий шлях із революційного Бахмута до Сараєва в тодішній Югославії. Це Гнат Побігайло (1899 – 1960), уродженець Бахмута, випускник Бахмутської чоловічої гімназії, учасник учнівського журналу «Проблески» (1916 – 1917), редактор літературно-просвітнього журналу «Вільні думки» (1918), пізніше – учасник білого руху й російськомовний поет міжвоєнної еміграції, випускник сільськогосподарського факультету університету в Белграді (1926), дослідник і викладач у галузі сільськогосподарських наук. Детально про біографію Гната Побігайло розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Бахмутська чоловіча гімназія, де навчався Г. Побігайло.

Першими  відомостями про Гната Побігайла ми завдячуємо його  сучаснику Федору Максименку (1897 – 1983), засновнику української історичної бібліографії, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Бахмуті. У своєму листі до бахмутського краєзнавця Валентина Замкового він подає опис книжкового раритету, який довго зберігав у своїй особистій бібліотеці, а потім передав до Історичної бібліотеки в Києві: «Вільні думки. Літературно-просвітній журнал. Видає гурток Бахмутської молоді. Редагує Гнат Побігайло. Бахмут, 1918. № 1. Січень».

Сторінка з опису домоволодінь м. Бахмута з адресою помешкання родини Побігайлів.

У своїх листах Ф. Максименко згадував також учнівський журнал «Проблески», що видавався в передреволюційну пору, в 1916 – 1917 роках, при Бахмутському реальному училищі за редакцією вчителя історії Олександра Кобалевського. На сторінках «Проблесков» серед інших спроб учнівської літературної творчості зустрічаємо й публікації за підписом «И. Побегайло, ученик 7 кл. Бахмутской мужской гимназии» та криптонімом «И.П.». Це подорожні нотатки «Екатеринослав – Александровск (Через пороги)» та «По местам «Слово о полку Игореви», прозовий етюд «Зимними сумерками» і стаття «Памяти поэта» до 30-річчя смерті С.Я. Надсона. Це  той самий Гнат Побігайло – невдовзі редактор першого українського журналу в Бахмуті. Вже перші російськомовні прозові й критичні спроби обдарованого гімназиста виявляють спостережливість і майстерність оповідача, його зацікавлення гострими соціально-психологічними проблемами й актуальними на той час літературно-художніми течіями.

Учнівський журнал «Проблески», в якому друкувалися перші літературні спроби Г. Побігайла.

У «Вільних думках» 1918 року перу Г. Побігайла належать вступна стаття «Од редактора» й прозовий етюд «Вечірня мелодія». Редакційна стаття, що мала програмний характер, свідчила про причетність української шкільної молоді Бахмута, до якої належав і Гнат Побігайло, до ідей та настроїв, викликаних Українською революцією 1917 – 1921 років, про пошук молоддю свого національного самовизначення та шляхів творчої самореалізації в річищі української мови й культури.

В журналі зазначена адреса редакції: Бахмут на Катеринославщині, Олександрівська вулиця, № 75. За цією адресою в «Оцінному описі домоволодінь, що підлягають земському обкладанню» міста Бахмута 1919 року значиться домоволодіння Гликерії Іллівни Побігайло, селянки Бахмутської волості Катеринославської губернії. Подальші дослідження з’ясували, що Гнат Ілліч Побігайло (1899 – 1960) народився в Бахмуті 10 жовтня (за старим стилем 27 вересня) в родині Іллі Опанасовича та Гликерії Іллівни Побігайлів. Його батько за походженням належав до селян, після військової служби був запасним феєрверкером російської армії.

Вступна стаття Г. Побігайла в журналі «Вільні думки». Бахмут, 1918

Участь гімназиста Гната Побігайла у видавничій діяльності Бахмутського гуртка української шкільної молоді та його спроби української літературної творчості були пов’язані з національно-культурним відродженням, яке переживало українство на Донеччині в 1917 – 1918 роках. Чимало земляків воювали потім в українському війську. Інакше склалася доля Гната Побігайла, який, очевидно, в 1919 році був мобілізований до денікінської армії, а після поразки білогвардійців евакуювався разом із братом Олександром із Криму через Туреччину, нарешті осів у Югославії.

У Белграді Г. Побігайло закінчив сільськогосподарський факультет університету (1926), але докторську дисертацію захистив лише в 1957 році. Працював спочатку асистентом на своєму факультеті, потім начальником Відділу фітопатології в Інституті сільськогосподарських досліджень у Топчидері (передмістя Белграду). Після Другої світової війни він продовжив науково-дослідницьку роботу в Сараєво, з 1948 року викладав фітопатологію, мікробіологію та бджільництво в Сараєвському університеті. У 1954/55 навчальному році був продеканом сільськогосподарського факультету.

Обкладинка збірки віршів Г. Побігайла «Ну, так что ж!». Белград, 1938.

У 1920-30-х роках Гнат Побігайло брав активну участь у літературному житті російської еміграції, був учасником літературного гуртка Голенищева-Кутузова в Белграді. Його вірші друкувалися в журналі «Воля России» (Прага, 1928), збірнику «Ступени» (Белград, 1927). У 1938 році вийшла друком єдина його авторська поетична збірка «Ну, так что ж?», яка містить 69 віршів, включно з двома перекладами з сербських поетів.

Зразки зрілої поетичної творчості Гната Побігайла, які можна знайти в мережі Інтернет, засвідчують своєрідність його індивідуального творчого стилю (за деякими оцінками – «єдиний справжній футурист серед поетів російської еміграції»). У багатьох віршах бачимо відгуки бахмутського періоду життя, подій революції та громадянської війни («Камень на камень», «Надгробная речь», «Браслеты и шуба»).

Пореволюційна біографія земляка-бахмутянина, редактора першого українського журналу на Донеччині під час Української революції 1917 – 1921 років, являє собою один із численних варіантів соціальної та духовної еволюції місцевої української молоді під впливом революційних подій.

Окупаційна влада так званої “днр” показала умови, в яких мешкають “евакуйовані” люди з Донеччини в Харцизьку. Четвертий рік вони продовжують жити в будівлі місцевого басейну. Попри обіцянки покращити умови проживання, люди продовжують мешкати в непристосованій до проживання будівлі.

Умови, в яких мешкають люди, можна побачити на відео, що опублікував денис шимановський — виконувач обов’язків міністра молодіжної політики “днр”.

Умови для біженців у Харцизьку

Виконувач обов’язків міністра молодіжної політики “днр” відвідав пункти тимчасового розміщення (ПВР) в окупованому Харцизьку. Тут, нібито, мешкають понад сотню людей з Соледара, Покровська та Бахмута.

Метою візиту, нібито, була передача гуманітарної допомоги. За словами окупаційного посадовця, її надали організація “Народна дружина” та адміністрація Харцизького округу. Під час передачі допомоги міністр, нібито, поспілкувався з людьми та обговорив питання оформлення документів, працевлаштування і покращення умов проживання.

Де саме проживають люди, не повідомляють. Однак з кадрів можна зробити припущення, що люди продовжують жити в будівлі місцевого басейну. Тут вони мешкають четвертий рік. Раніше окупаційна адміністрація обіцяла вирішити проблему розміщення і, нібито, відремонтувала для цього будівлю закинутої поліклініки трубного заводу. Ремонт, начебто, провели, а людей так і не заселили, вони продовжують мешкати в басейні.

Теперішні умови проживання людей можна побачити з нечисленних кадрів. Видно, що люди розміщенні у спільних залах, де поряд стоять ліжка. Одна з локацій облаштована у спортивній залі біля рингу, а інша — в роздягальні. Ймовірно разом з людьми мешкають і тварини, які теж потрапили в кадр.

Спільні приміщення теж не відрізняються чистотою та затишком. За диванами для відпочинку стоять пусті коробки та ящики.

Жодних рішень для покращення умов проживання людей окупанти не пропонують. Є лише обіцянки, які не передбачають конкретики.

Читайте також:

• Документи недоступні: чому бахмутяни на ТОТ не можуть оформити житло, спадщину та стаж
• У росії почали приймати документи на майно мешканців окупованих територій
• Виплат немає, а заяви не приймають: що кажуть бахмутяни про компенсації від рф

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2026 році в Україні продовжує діяти розгалужена система державної підтримки для оплати житлово-комунальних послуг. Згідно з чинним законодавством, певні категорії громадян мають право на суттєві знижки або повне звільнення від платежів.

Редакція Бахмут IN.UA підготувала детальний огляд того, на які послуги поширюються пільги та хто саме може ними скористатися.

На які послуги поширюються державні пільги

Відповідно до встановленого Порядку надання пільг, держава забезпечує часткову або повну компенсацію витрат на широкий спектр сервісів. До цього переліку включено:

• користування житлом (оплата за квартиру, утримання будинку та прибудинкової території);
• управління багатоквартирним будинком;
• централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення;
• теплопостачання, електроенергія, постачання та транспортування природного газу;
• централізоване опалення та вивезення побутових відходів;
• закупівля твердого палива або скрапленого газу.

Повний перелік категорій пільговиків у 2026 році

Право на отримання пільг мають громадяни, чий соціальний статус визначений законом. До основних категорій належать:

• захисники та їхні родини: учасники бойових дій, інваліди війни та сім’ї загиблих або померлих військовослужбовців.
• учасники соціальних рухів: особи, які постраждали під час Революції Гідності.
• постраждалі від радіації: ліквідатори аварії на ЧАЕС, їхні сім’ї та діти з інвалідністю, що виникла внаслідок катастрофи.
• ветерани та герої: учасники війни, особи з особливими заслугами, вдови та батьки загиблих героїв.
• силовики та ветерани служби: ветерани військової служби та інших силових структур, а також родини загиблих працівників цих відомств.
• жертви репресій та переслідувань: реабілітовані громадяни, колишні в’язні концтаборів та гетто.
• соціально вразливі групи: багатодітні та прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.
• сільська інтелігенція: пенсіонери, які працювали у сільській місцевості у сферах освіти, медицини чи культури.

Хто може не платити за комунальні послуги

Згідно з чинним законодавством України, учасники бойових дій (УБД) мають право на знижку 75% при оплаті комунальних послуг — газу, електроенергії, опалення та палива. Якщо ж військовий отримав інвалідність, пов’язану зі службою, держава повністю компенсує вартість комунальних послуг — пільга становить 100%.

Окрема категорія пільговиків визначена Законом України №2189. Відповідно до нього, громадяни, які не проживали за місцем реєстрації понад місяць і можуть це документально підтвердити, звільняються від сплати за гарячу воду. Опалення доведеться оплачувати лише у випадку, якщо тепло подається централізовано на весь будинок. Послуги, що надаються за індивідуальними лічильниками, оплачуються згідно з фактичними показниками приладів обліку. Підтвердженням відсутності можуть бути довідка ВПО, документ про перетин державного кордону або військовий квиток.

Також власники житла, зруйнованого внаслідок війни, мають право не сплачувати за газ та електроенергію. У деяких випадках для цього необхідно подати заяву до місцевих комунальних служб, щоб припинити нарахування платежів.

Окрім того, окремі категорії пенсіонерів, які мешкають у сільській місцевості та до виходу на пенсію працювали в освіті, медицині або культурі, можуть бути повністю звільнені від оплати комунальних послуг. Для оформлення пільги необхідно звернутися до Пенсійного фонду й надати довідку з попереднього місця роботи.

Усі відповідні норми були актуальними як для минулого року, так і для теперішнього.

Куди подати документи для призначення пільг

Для призначення пільг необхідно спочатку подати заяву про внесення до Реєстру осіб, які мають право на пільги. Після цього подається заява безпосередньо на призначення виплат за ЖКП.

Варіанти подачі документів:

• особисто: у найближчому сервісному центрі Пенсійного фонду України.
• дистанційно через інтернет: за допомогою порталу електронних послуг ПФУ або мобільного додатка фонду.
• поштою: надіславши заповнені форми на адресу ПФУ.

Зазначається, що попередньо необхідно подати заяву про внесення в Реєстр осіб, які мають право на пільги за спеціальною формою.

Читайте також:

Як зігрітися без світла та опалення: практичні поради на час блекаутів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!