Де знайти приміщення, як запросити місцевих, чим зацікавити і як збирати кошти —  розповіла Дар’я Грудкіна, яка провела благодійну вечерю для німців, на підтримку України.

Жінка разом з дітьми евакуювалися з Торецька до невеличкого містечка в Баварії ще в березні. Туди приїхало близько двадцяти українців. Волонтери організували для них мовні курси. Там люди зустрічались та мали можливість комунікувати. Курси вела Альона Бойченко з Одеси, з якою Даша об’єдналась спільною ідеєю зробити якийсь збір або захід на підтримку України:  

«Коли ти сидиш в Німеччині, і розумієш, що в твоїй країні війна, хочеться, якось допомагати. Донатити не у всіх є можливість, бо виплати, які люди отримують за статусом прихистку в Німеччини, вони не мають право відправляти на армію. Тому ми були безсилі, а зробити щось хотілось, що могло б допомогти нашій країні». 

Почали з продажу хенд-мейд виробів

Українська атрибутика на заході. Фото: особистий архів героїні

У Дар’ї з Альоною була ідея познайомити німців з українською культурою. Допомогла дівчатам німкеня Магдалена, яка порадила звернутись до управи міста й поговорити з мером. 

«Альона пішла до нього й він дав зрозуміти, що з цим буде складно. Пройшло трохи часу, й Магдалена, домовилась, що ми можемо взяти участь в різдвяному ярмарку. Там є певні обмеження щодо їжі, тому ми вирішили робити новорічні прикраси, свічки, та патріотичні прикраси з бісеру», — згадує Дар’я. 

На матеріали для прикрас були потрібні гроші. На них збирали по 20 євро в українців, які хотіли долучитись. Гроші пішли на вощину для свічок та гніти, які замовляли з України, а також на фетер та бісер для іграшок. 

«Ми хотіли зробити свято з українською кухнею, борщем і варениками, бо на ярмарку таке неможливе. Ідея з благодійною вечерею подяки українців німецькому народу за їх підтримку й допомогу, почала розвиватись. По трохи почала вимальовуватись стратегія», — розказує організаторка. 

Приміщення для вечері попросили в храмі

Приміщення, в якому відбувався захід. Фото: особистий архів героїні

Дізнались, що пастор зможе надати приміщення, а саме святкову залу, де зустрічаються парафіяни церкви. Готуватися до вечері допомагали місцеві: жінка, яка працює на млині, дала борошно, місцевий бізнес – овочі, пастор і помічники закупили напої для заходу.

Захід відбувся 20 листопада. На святі не було встановлених цін. За прикраси, свічки, пироги, торти, та навіть за воду, німці з задоволенням кидали донати.

«Це була можливість подякувати німцям і зібрати кошти для допомоги України — тому залучали якомога більше українських біженців. Німцям було цікаво й приємно це бачити. Ми казали промову що вдячні всьому народу. Вони були в захваті», — розповідає Даша. 

Як готувались та організували культурну програму

Захід, організований українцями в Німеччині. Фото: особистий архів героїні

Дівчата знайшли дітей, які співали, грали на піаніно та скрипці. Між собою розподілили завдання — хтось шив новорічні ялинкові іграшки, хтось прикраси з бісеру. Щоб ліпити вареники, збирались на кухні гуртожитку церкви по 6-8 людей декілька разів. 

Для запрошення запустили онлайн реєстрацію.

«Ми поширювали рекламу в фейсбуці та місцевих чатах. Наша головна помічниця, організаторка, робила оголошення про можливість зареєструватись на захід до 13 листопада. Всього зареєструвались 120 людей, приблизно стільки й прийшло», — пояснює жінка. 

Це були німці, які допомагали українцям з початку повномасштабного вторгнення, багато місцевих бізнесменів, бурмистри. Було декілька українців, які давно іммігрували. Серед гостей була стоматологиня Ольга Брікс, яка допомагає українцям гуманітарною допомогою, та допомагає евакуюватись в Німеччину. Від неї дізнались про збір на реанімобіль для ЗСУ.  Всього вдалось зібрати 1607 євро, які були передані Ользі Брікс.

 Волонтерка за роботою. Фото: особистий архів героїні

Збір продовжать на різдвяних ярмарках.

«Також, Ольга нам запропонувала брати участь в різдвяному ярмарку, на якому ми можемо виручити ще більше коштів. Тому, 4 грудня ми будемо на ярмарку в нашому місті, а 15 грудня вже в великому місті Пфаффенгофен», — розповіла Дар’я Грудкіна. 

Дар’я поділилась головним секретом організації успішного заходу за кордоном:  

«Треба звертатись до місцевих, бо без них нереально щось організувати. Головне мати бажання, так це складно, але можливо».

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Волонтерка з красивим голосом: як бахмутянка Ганна Голубцова розпочала волонтерську діяльність

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!