В соціальних мережах все частіше люди шукають своїх близьких, які мали евакуюватись з бахмутського району, а у підсумку просто зникли. Наша редакція вирішила розібратись, чому такі ситуації трапляються та як допомогти рідним зниклих.
У вайбер-чаті Бахмуту з’явилось оголошення, що з села Соледарської громади зникла жінка, 86 років, Надія Орлова. Авторка оголошення повідомляє, що вона зникла ще в середині вересня, й досі ніякої інформації про неї немає.
«Я поїхала ще в березні, чоловік в червні. Він намагався забрати Надію Олександрівну, але вона була категорично проти кидати свій будинок. Ми надсилали гроші сусідам, вони кормили її та доглядали. В вересні, коли ми зв’язались з сусідами, вони повідомили, що її евакуювали. І ось досі ніякої інформації про її місцеперебування немає», – розказує авторка.
Евакуація волонтерами Янголи спасіння. Фото Дмитро Мишенін Фейсбук.
Родичі намагались знайти бабусю в списках евакуаціі, але її ніде не зареєстровано. Вдалось дізнатись тільки що її передали волонтерам в Дніпрі.
«Вона мала якось зв’язатись з нами коли з’явився б з’вязок, в неї був телефон та наші номери», – запевняє дівчина.
Ми вирішили дізнатись у волонтерів, які займаються евакуацією людей, які причини такої ситуації.
Дмитро Мишенін волонтер з організації «Янголи спасіння» запевняє, що найголовніша проблема це те, що люди похилого віку покинуті.
«Проблеми з людьми похилого віку дійсно трапляються. Головною проблемою є те, що вони самотні. Родичі з’являються та починають панікувати, коли людину вже вивезли з-під обстрілів», – запевняє волонтер.
Чоловік поділився, що коли вони вивозять людей в центри переселенців, а потім у Покровськ на поїзд, іноді є бабусі й дідусі без документів.
«Найгірше, це люди з хворобами, а особливо з деменцією, це наша найбільша біль. Вони не пам’ятають ані себе ані рідних. І може ми знаємо бабусю яку шукають, але просто не знаємо, що це вона», – каже Дмитро Мишенін.
Волонтер Євген Ткачов розказав, що таких випадків, коли старенькі забувають документи, гублять їх, не пам’ятають номерів, а потім рідні не можуть їх знайти – дуже багато.
«Буває таке, що вивозять з гарячих точок в найближчі центр переселенців, потім евакуюють кудись далі, й так люди можуть пройти три чотири організації, і вже знайти зв’язки дуже важко, особливо якщо ця бабуся чи дідусь без документів», – ділиться чоловік.
Домашній хоспіс, який створив Євген Ткачов у Часів Ярі переїхав на Хмельниччину.
Він став притулком для десятків одиноких людей похилого віку з Донеччини та Луганщини. Фото Євген Ткачев Фейсбук.
Обидва волонтери запевнили, що великою проблемою є приватні перевізники, які без офіційних списків вивозять людей похилого віку. Вони можуть привести гуманітарку, а вивезти людей, а де їх потім шукати, невідомо.
Дмитро Мишенін розповів, що такі волонтери можуть залишити стареньку на середині шляху, й ніхто про це не дізнається:
«Вони можуть вивезти якусь бабусю з нульової позиції, сказавши, що їдуть кудись на захід України. Потім на пів шляху вона може їм набриднути, бо це стара людина, вони її висадять десь у Дніпрі в центрі переселенців. Бабуся залишається там жити, а рідні навіть не знають про це. Так люди й губляться».
Євген Ткачов заспокоює всіх родичів та близьких стареньких, з якими вони втратили зв’язок:
«Головна порада, це не панікувати. Наберіться терпіння та чекайте поки десь з’явиться інформація. Випишіть собі номери гарячих ліній, моніторте соціальні мережі, та чекайте. Колись або вони вас згадають, або волонтери знайдуть вас».
Нагадаємо, що волонтер вже розказував сайту, про те, по його фотозвітах люди знаходять своїх рідних.
Фото на головній Фейсбук Євген Ткачов.
