Майже в кожному українському місті його видатні мешканці можуть отримати звання почесного громадянина, яке містить в собі ряд пільг для такої особи. В Бахмутській міській територіальній громаді також є Положення про присвоєння звання почесного громадянина міста, але отримати його можуть тільки живі люди й тільки раз на рік. А от, якщо військовий чи військова загинули захищаючи Бахмут, то наразі вшанувати їх так не можуть, бо це не передбачено, й звернень таких до міськради не було.

Редакція дізналася про це з відповіді на наш запит, але ми детально дослідили цю тему та побачили потенційне рішення, яке знайшли у Вільногірській громаді, що на Дніпропетровщині.

Почесний громадянин міста Бахмут

Чинне Положення про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Бахмута” датоване 2017 роком. Тоді ж Фінансовому управлінню Бахмутської міської ради доручили щорічно передбачати в бюджет міста кошти на виплату матеріальної допомоги таким громадянам.

У дійсному Положенні сказано, що звання почесного громадянина присвоюється громадянам України, які є уродженцями міста Бахмут та проживають або проживали у місті Бахмут.

Саме рішення про присвоєння почесний громадянин міста Бахмут ухвалює Бахмутська міська рада лише раз на рік, перед Днем міста.

Але є важливий нюанс: навіть якщо військовий був з Бахмута та загинув захищаючи це місто, він не отримає звання почесного, адже посмертно зазначене звання не присвоюється. Тільки за життя людини і один раз.

У відповіді на запит нам повідомили, що власне родини загиблих бахмутян з питання присвоєння звання “Почесного громадянина міста” не зверталися. Але це не свідчить, про те, що немає такої потреби. 

Примітка. До прикладу, в одному з запитів до міськради ми уточнювали, яку допомогу по забезпеченню житлом надали мешканцям. Нам також повідомили, що до міської ради ніхто не звертався за такою допомогою. Очевидно, що потреба в житлі для мешканців громади дуже актуальна, нам постійно пишуть в коментарях про це наші користувачі. 

Додамо, що матеріальна допомога для бахмутян, чиї рідні загинули на війні — передбачена. Однак, вшанування пам’яті немає. Не всі бахмутяни знатимуть про те, що чимало військових з їх міста віддали своє життя за нього. У Telegram-каналі Бахмут живе тут ми провели опитування серед бахмутян. Участь у ньому взяли 356 людей, 90% з яких вважають, що потрібно надавати звання почесного громадянина міста загиблим військовим.

Більшість питань про вшанування пам’яті загиблих падають на плечі самих рідих цих військових. Наприклад, бахмутянка Тетяна Бірман самостійно збирала підписи, аби її чоловіку Марату надали звання Героя України. Ми запитали пані Тетяну її думку про присвоювання звання почесного громадянина міста її загиблому чоловіку. 

Жінка пояснює, що їй хотілося б, аби така можливість була, адже її рідний віддав життя, захищаючи країну. До міськради з цим питанням вона не зверталася, бо не знає до кого. Тетяна не бачила інформацію про те, хто міг б їй допомогти з цим.

“Для мене важливо це, бо я сама з Бахмута, чоловік брав участь у звільнені міста (ред. у 2014). Він любив наше місто і Донбас взагалі. Куди звертатися з цим не знаю”, – пояснює бахмутянка.

Такі історії — це звична практика для родин, які втратили найближчих людей: батька, маму, дружина, чоловіка, сина та брата, коханого й кохану. Втім місцева влада може допомогти родичам загиблого вшанувати його пам’ять різними способами, один із них це надання звання почесного громадянина міста. Так роблять у Вільногірській громаді, що на Дніпропетровщині.  

Як у Вільногірську  розроблювали положення про присвоєння почесного мешканця міста загиблим військовим?

Тетяна Звягінцева — мешканка Вільногірська. Жінка втратила сина на війні у 2018 році. За кілька місяців після поховання вона вирішила ініціювати присвоєння звання почесного мешканця міста своєму сину. 

“Згідно з  тодішнім положенням звання почесного мешканця міста надавали лікарям, колишнім мерам тощо. А нам дали нагороду “Людина року” у Вільногірську. Тоді було мало  тих, що втратили на війні рідних, тому нас не чули”, — пригадує Тетяна.

Після цього вільногірка якийсь час не підіймала цю тему, аж поки не почалася повномасштабна війна.

Тетяна зібрала разом родини, які втратили рідних, та знову почала просувати цю ідею. Згодом жінка неофіційно стала головою спільноти родин загиблих міста Вільногірська. Вона звернулася до міської ради з пропозицією розробити нове Положення для рідних загиблих військовослужбовців, адже у Вільногірській МТГ також не було можливості надавати звання посмертно. Першим підтримав ідею місцевий депутат Антон Боклаг, а розробляв саме положення депутат Олександр Бобошко. 

“Я запропонував надавати це звання загиблим на війні захисникам з Вільногірська, і зараз це звання присвоюється їм автоматично”, — каже Антон Боклаг.

Автоматичне присвоєння стало можливим завдяки співпраці з місцевим ТЦК (територіальним центром комплектування), який першим дізнається про загибель військового та передає ці дані до міської ради. Положення розробляли протягом 5 місяців та ухвалили під час воєнного стану. Воно вже успішно діє, а родини загиблих отримують фінансову допомогу у розмірі 10 тисяч гривень, пояснює Тетяна.Рідні мають можливість вносити у положення пропозиції та покращувати його. 

Жінка додає, що не завжди люди, які не мають у родині військових або не мають співчуття, розуміють, навіщо давати такі звання. Вона сама стикалася з подібними коментарями. Щодо тих, які не розуміють, навіщо надавати звання почесного громадянина міста загиблим військовим, висловився Антон Боклаг.

“Найголовніша цінність – це життя, а люди його віддали, захищаючи нас, і ставити питання, чому їм присвоюється звання – це нелогічно, мабуть, взагалі”, — розмірковує Антон Боклаг.

Від ідеї про можливість надання почесного звання загиблим військовим до її реалізації минуло 5 місяців, пояснює Олександр Бобошко. Розробляючи Положення для Вільногірської громади він брав за основу старе Положення, затверджене ще з 2000 року, а також орієнтувався на інші громади в Україні, які вшановують військових почесними званнями посмертно.

“Дуже багато в цьому Положенні було саме правок стосовно етики та моральності. Їх пропонували  родичі загиблих. Тетяна Звягінцева постійно на зв’язку зі мною була, пропонувала свої варіанти, я їх туди включав, обговорював з керівниками департаментів”, — пояснює Олександр Бобошко.

Ознайомитися з самим положенням Вільногірської громади, яке дозволяє посмертно нагороджувати військових можна тут.

Також на сайті міської ради розробили окремий розділ, де зібрана інформація про загиблих героїв громади. Звання почесного громадянина вже отримали понад 5 десятків осіб.

Ми звернулися до юристки (за бажанням фахівчині ми не розкриваємо її ім’я) аби дізнатися, чи можливо під час воєнного стану розробити чи доповнити дійсне Положення для Бахмутської громади. 

Змінити положення чи розробити нове?

Фахівчиня на запит редакції дослідила Положення в Україні, які дозволяють надавати звання почесного громадянина загиблим військовим. Юристка пояснює, що різниця у них, в більшості випадків, полягає лише у переліку документів, які подають на кандидатуру та пільгах, яке це звання дає. Положення Бахмутської громади взагалі такої можливості не передбачає. 

На думку юристки,  для Бахмутської громади оптимальним рішенням буде Положення у новій редакції. відповідно до статті 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» це можливо зробити розпорядженням керівника військової адміністрації. Тому, що керівник ВА наділяється такими повноваженнями відповідно до постанови Верховної Ради. Мається на увазі повноваженнями міської ради, виконавчих органів та міського голови. Тому рішення може прийматися одноосібно керівником адміністрації, каже експертка.

Ми також попросили розглянути , чи може ВА відмовити у наданні подібного звання через розголошення кількості загиблих  в громаді. 

“Така заборона діє в межах загальної кількості по Україні, і вона для журналістів. Знову ж, більшість громад на сайтах оприлюднює списки військових, яким ці звання присвоєні. Тому в цьому я проблеми не бачу. В положенні можна прописати, що рішення щодо кожної особи приймається окремо, і тоді як такого списку не буде (хіба що на запит на публічну інформацію). Однак кількість військових, які мають звання почесних громадян — не є тотожним кількості загиблих в цілому. Крім того, можна приховувати звання цих осіб і місце де вони служили”, — пояснює юристка.

Бахмутянка та членкиня команди Бахмут IN.UA Альона Щекодіна, яка зараз проживає у Вільногірську, додає, що в цій громаді отримати звання почесного громадянина можуть й ті військові, які не народилась у Вільногірській громаді, але проживали там і  пішли захищати Україну.

“Я хочу, щоб наших загиблих бахмутян теж вшановували. Щоб  зберегти пам’ять про них та їх подвиг для громади. Це найменше, що ми можемо наразі зробити для наших героїв”, — пояснює Альона Щекодіна.

Бахмутянин Володимир Березін — відомий активіст та волонтер, зараз він перебуває в евакуації на Тернопільщині. З 2014 року Березін порушував питання про присвоєння почесного громадянина загиблим захисникам та захисницям у громаді.

“Тут в Бережанах всі загиблі дівчата та хлопці мають звання почесних. Це така пошана. А яку пошану ми віддаємо? Мені завжди кажуть, що у нас в Положенні немає можливості давати звання почесного. Ну то зробіть розпорядження (ред. мається на увазі Положення, яке дозволятиме надавати звання ПГ посмертно)!” — обурюється активіст.

Примітка. 19 червня 2023 року редакція опублікувала матеріал про комуністів та прихильників «русского міра», яких можна було знайти у списку почесних громадян Бахмуту. Серед цих осіб було чимало тих, хто підтримували агресивну російську політику у різні часи. Ми звернулися до міськради із запитом про позбавлення трьох громадян такого статусу, йдеться про Сергєєва Артема Федоровича; Чапліна Івана Григоровича та Чубанова Василя Сергійовича. Цих осіб позбавили статусу почесних.

Березін додає, що починати надавати звання почесного слід з героїв, які вже віддали своє життя на незалежність України. Це Артем Мірошниченко, Дмитро Чернявський та інші.

Питання етичності присвоювання звання почесного громадянина загиблим військовим

Не тільки юридичні аспекти слід врахувати при присвоєнні звання почесного громадянина, але й питання етичності. Юристка пояснює, що не поодинокими є випадки, коли родичі визнають померлим військового, хоча достовірно ідентифікувати, що це саме він неможливо. Тобто не було ДНК тесту, наприклад, або якщо людину визнано за рішенням суду померлою (що ґрунтується на показах свідків). 

Отже, теоретично може виникнути ситуація, коли з часом особа, якій надали звання почесного громадянина посмертно, може виявитися живою. Тому ці випадки також доречно передбачити в новій редакції Положення. Крім того, каже фахівчиня каже, що слід врахувати й бойові заслуги чи звання військового при наданні йому статусу почесного громадянина, аби уникнути тих випадків, коли статус почесного можуть присвоїти особі, яка мала суперечливі факти у військовій біографії. 

Втім з цим можуть працювати окремі працівники міськради, які будуть досліджувати етичність надання такого статусу людині. У будь-якому випадку цю можливість слід розглянути для Бахмутської громади. Як ми бачимо від опитаних рідних загиблих — запит є, але люди не знають куди з цим звертатися. 

Своєю чергою, редакція Бахмут IN.UA створила відкрите звернення до Бахмутської міської ради, Бахмутської міської цивільної адміністрації, у якому закликає переглянути чинне  Положення громади та надати можливість надати звання почесного громадянина загиблим захисникам та захисницям з Бахмута та громади.

Читайте також:

• Шлях Дмитра Чернявського: як жив та за що боровся Герой України
• “Адвокати ігнорують”: як просувається справа щодо вбивства Артема Мирошниченка
• Перейменування вулиць в Бахмуті: що думають ОМС та активісти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Повномасштабна війна в Україні без чітких термінів демобілізації та провальної кампанії мобілізації посилила проблему самовільного залишення військової частини або місця служби, відоме більше за абревіатурою СЗЧ. 

Детальніше про те, що таке СЗЧ у воєнний час, коли настає відповідальність та як саме карається, дізнавайтесь в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що таке СЗЧ в Україні

СЗЧ — це самовільне залишення військової частини, синонімом якого є слово “дезертирство”. Таке порушення може кваліфікуватися у двох видах правопорушеннях: адміністративному та кримінальному.

Нещодавно колишній нардеп та нинішній командир підрозділу ударних безпілотників Ігор Луценко розповів журналістам видання hromadske, що проблема СЗЧ в Україні досить масштабна. За його словами, залишити частини могли понад 100 тисяч людей, що приблизно дорівнює 20 повноцінним бригадам.

Адміністративна відповідальність за СЗЧ

Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікується може кваліфікуватися як адміністративне правопорушення за статтею 172-11 Кодексу України, якщо воно вчиняється:

• військовослужбовцем терміном до трьох діб;
• військовослужбовцем (мобілізованим, контрактником, а також військовозобов’язаним та резервістом) під час проходження зборів;
• військовослужбовцем, який вчасно не з’явився без поважних причин на військову службу в разі призначення або переведення, не повернувся з відрядження або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Кримінальна відповідальність за СЗЧ

Кримінальна відповідальність за залишення військової частини чи місця служби настає за статтею 407 Кримінального кодексу України. Вона більш актуальна для режиму воєнного стану.

Дія цієї статті настає у наступних випадках:

• за самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю понад три доби;
• за вчасне нез’явлення військовослужбовця строкової служби без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, переведення або призначення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби;
• за самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів;
• за нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення;
• за нез’явлення військовослужбовця з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Покарання за СЗЧ

У мирний час накладається адміністративна відповідальність, яка передбачає штраф 8 500-17 000 гривень або арешт з утриманням на гауптвахті до 10 діб. Якщо порушення відбувається повторно протягом року або в особливий період, то утримувати на гауптвахті можуть до 15 діб, а штраф може становити від 17 000 до 34 000 гривень.

Кримінальна відповідальність за СЗЧ передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Крім того, в кримінальному кодексі є ще стаття “Дезертирство”, яка фактично означає те саме, що і СЗЧ. За дезертирство під час воєнного стану передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.

Сергій Гнезділов у СЗЧ: кейс

Нещодавно відомий військовослужбовець 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергій Гнезділов, який веде Telegram-канал “Війна на вулиці миру”, самовільно залишив частину. Свій вчинок чоловік пояснив бажанням привернути увагу до проблеми відсутності встановлених термінів служби у ЗСУ та до того, що всі громадяни України мають обовʼязок захищати державу, адже це передбачено Конституцією. 

Сам військовий воював ще з 2019 року. Тоді він взяв академічну відпустку та прийшов добровольцем на контракт до ЗСУ. Гнезділов був командиром відділення у 21-му окремому мотопіхотному батальйоні “Сармат”, а згодом став командиром відділення аеророзвідки 56-ї ОМПБр. Брав участь у боях за Піски, Авдіївку, Мар’їнку, Красногорівку, Золоту Ниву, Гуляйполе та Бахмут.

Що хочуть зробити з проблемою СЗЧ в парламенті

Найближчим часом в Україні планують зареєструвати законопроєкт, який декриміналізує СЗЧ. Така норма буде діяти в тому випадку, якщо військовий добровільно повернеться у стрій.
За словами народного депутата України та член парламентського комітету з нацбезпеки, оборони та розвідки Федора Веніславського в коментарі виданню hromadske, кримінальне провадження за СЗЧ в Україні навіть не стануть відкривати. Це повинно дозволити багатьом військовим повернутися на службу, яких обмежує страх перед кримінальною відповідальністю.

Читайте також:

• Що треба знати військовому про виплати за поранення
• Скільки має отримувати військовий, який проходить службу в тилу
• Зарплата військових в Україні: чи варто очікувати підвищення у 2024 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Інтернет без світла — це величезна проблема, яка сильно впливає на життя кожного українця в періоди блекаутів. Вона обмежує можливості громадян, роблячи життя набагато складнішим. Наприклад, забираючи можливість працювати дистанційно або дивитися умовні фільми.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала ситуацію та виділила три простих способи, як українці можуть користуватися інтернетом під час блекаутів.

Як зробити інтернет без світла

Під час масових відключень світла майже одночасно зникає і весь Wi-Fi. Проте є способи, які дозволять залишатися у мережі навіть в таких складних умовах. Мова йде як про, мобільний інтернет, так і про більш незвичну технологію “оптоволокна”.

Редакція Бахмут IN.UA розповідає деталі про кожний з цих способів й ділиться спеціальними лайфхаками, які дозволять спростити життя українцям.

Мобільний інтернет

Найпростіший спосіб використовувати інтернет без світла — це мобільний інтернет. Усі базові станції мобільної мережі мають резервні джерела живлення, які автоматично вмикаються, коли припиняється електропостачання. Такі джерела живлення можуть забезпечувати роботу мобільного зв’язку в середньому протягом 4-5 годин, а далі йде підключення генераторів. 

Й тут виникає проблема: під час відключення світла вимикаються Wi-Fi роутери в будинках, через що зникає домашній інтернет — користувачі масово переходять на мобільний інтернет. Це робить мережу перевантаженою. Як результат, високошвидкісний інтернет 4G інколи може “вилітати”. Якщо вам необхідний стабільний доступ до мережі, то рекомендуємо перевести пріоритет з 4G на 3G. Це можна зробити в налаштуваннях, де потрібно:

• перейти в розділ “Мережа та Інтернет”;
• обрати “Мобільний зв’язок”;
• змінити переважний режим мережі з 4G на 3G.

Вже зі стабільним інтернетом можна роздати зв’язок з мобільного телефону на інші пристрої. Це можна зробити у налаштуваннях розділу “Мережа та Інтернет”, де потрібно знайти “Точку доступу”. 

Зазначимо, що за замовчуванням точка доступу не має захисту паролем. Рекомендуємо поставити його, а вже після підключати власні гаджети до мережі.

Існує й інший спосіб отримати стабільний та швидкий інтернет під час блекауту — спеціальні технічні засоби для посилення сигналу мобільного зв’язку. Для цього потрібно:

• купити Wi-Fi ретранслятор, який підходить до вашої моделі телефону;
• встановити девайс на гаджет;
• скачати CellTower Locator, який дозволить визначити місце розташування найближчої до вас веж стільникового зв’язку.

Технологія GPON

Багато провайдерів мають змогу підключати власних клієнтів за допомогою GPON (Gigabit Passive Optical Network) або просто “оптоволокно”. Така технологія не тільки вважається найшвидшим способом передачі інформації, але й може надавати постійний доступ до мережі навіть під час блекауту. Для цього потрібно лише її під’єднати, напряму звернувшись до провайдера.

Все після проведення оптоволокна до вашого дому, під’єднавши спеціальний кабель та встановивши зв’язок між терміналом та роутером, ви можете використовувати Інтернет без світла. 

Спершу потрібно подбати про технічні засоби. Для роботи Інтернету без світла потрібні павербанк та два кабелі, які будуть відповідати напрузі, вказаній на зворотній стороні термінала та роутера. Зазвичай, для цього потрібні кабелі USB-DC 12V, ціна за штуку на які починається від 150 гривень.

Далі вам треба під’єднати два кабелі до павербанка. Один з них буде давати енергію термінала оптоволокна, а інший — роутер. Після підключення кабелів увімкніть павербанк, потім увімкніть Wi-Fi роутер. Wi-Fi роутер повинен увімкнутися і почати транслювати сигнал Wi-Fi. Ви можете під’єднати свої пристрої до сигналу Wi-Fi та почати роботу в Інтернеті.

Дуже важливо слідкувати за станом павербанка, терміналу та Wi-Fi роутера. Рекомендуємо приділяти увагу заряду павербанка.

Як довго може працювати такий тип підключення? Час, який павербанк зможе живити роутер, залежить від кількох факторів, у тому числі від місткості акумулятора павербанка, його номінальних характеристик, енергоспоживання роутера та кількості пристроїв, які ви одночасно підключаєте до павербанка. Зазвичай саме перший відіграє вирішальну роль:

• павербанк на 10 500 мАг може забезпечити роботу роутера протягом 3-4 годин;
• павербанк на 21 000 мАг забезпечує комфортну роботу роутера від 6 до 10 годин;
• павербанк для роутера на 42 000 мАг може забезпечувати роботу того самого роутера 16 годин;
• павербанк потужністю 70 000 мАг забезпечує безперебійну роботу роутера протягом цілої доби.

Для підключення також можна використовувати спеціальні міні джерела безперебійного живлення. Вони підключаються та працюють аналогічно павербанкам. Їх основна перевага полягає у тому, що вони здатні працювати постійно. Ви не будете постійно перемикати кабелі.

“Пункти незламності” та інші публічні місця

Підключитися до мережі також можна в різних публічних місцях, де є генератори та термінали зв’язку, зокрема Starlink. В першу чергу, це “Пункти незламності” — спеціальний проєкт уряду, де українці можуть зарядити телефон і скористатися інтернетом під час блекаутів. Завантажте карту “Пунктів незламності” в Дії.

Інший спосіб — це публічні місця, наприклад, кафе або ресторани. Вони також надають можливість вийти в мережу, але просять за це кошти.

Читайте також:

• Як вибрати генератор та про які небезпеки потрібно знати: пояснення енергетика
• Не генератором єдиним: бюджетні альтернативи на випадок відключення електроенергії
• Стабілізаційні відключення в Україні: чому це відбувається та як підготуватися до зими

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!