Війна росії проти України почалася задовго до 24 лютого 2022 року. Перша фаза фізичної окупації територій нашої держави у сучасній історії відбулася ще 2014 року. З того часу багато населених пунктів та міст відчувають на собі наслідки приходу до них «русского міру». Одним з них є Донецьк. До 2014 року це було розвинене, сучасне місто з багатьма перспективами. Після – це місто, де люди сидять без води, часто без опалення та електроенергії, вони вимушені їздити кудись за речами, продуктами та медичними послугами.
Наша редакція вирішила дослідити скарги мешканців окупованого Донецька на окупаційних ресурсах та запитали у донеччанина, професора Ігора Тодорова, про життя в місті до 2014 року.
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ми спостерігаємо за тим, як росіяни намагаються стирати з лиця землі якомога більше міст. Втім, мають вони й іншу тактику, яка проявляється в окупації територій та поступовій їх деградації.
Одним із яскравих прикладів такої деградації є Донецьк. Раніше це було розвинене місто, в якому відбувалося Євро 2012, а школярі з усієї області хотіли вступити у місцеві навчальні заклади. Зараз це місто, де мешканці радіють, коли воду подають хоча б по графіку, приїжджають туди тільки російські пропагандисти, терористи та афілійовані з ними особи.
З приходом «русского міра» в Донецьк розвиток не просто зупинився, почалися зворотні процеси. Професор Ігор Тодоров, який більшу частину життя жив у Донецьку та мусив виїхати з початку окупації, поділився з нами своїми спогадами про своє місто та життя там до початку війни у 2014 році.
Читайте також: Зрадники з Бахмута: що нового розповідають колаборанти про ЗСУ?
Набір «русского міра»: без води, проте зі сміттям
Хоча пропагандистські та окупаційні інформаційні ресурси намагаються створити картинку руського щастя у Донецьку, в інтернеті зовсім не складно знайти велику кількість повідомлень про проблеми, які мають місцеві мешканці. З тих повідомлень, що стосуються побутового життя, найпопулярнішими є відсутність води та відсутність вивозу сміття з вулиць.
Актуальні проблеми окупованого Донецька
Джерело: окупаційні ресурси
Наша редакція знайшла сайт, де мешканцям окупованих територій пропонують зареєструвати свої скарги та пропозиції щодо поліпшення їх життя. За повідомленнями окупантів, цей сайт працює вже понад рік. Ми знайшли багато скарг про різні аспекти існування міста, щоправда, активність на сайті невелика.
Проєкти «переможці» мають набрати найбільшу кількість голосів серед інших пропозицій, а активність на сайті рідко коли досягає 50 голосів, багато пропозицій мають всього кілька голосів. Серед скарг часто можна зустріти такі, що просять окупаційну владу покращити життя в Донецьку. Проте, виконаних прохань, за понад рік так і не знайшлося.
У 2023 році мешканці окупованого росіянами міста просять забезпечити школи резервуарами із запасом води. Хоча до приходу окупантів потреби в таких проханнях не виникало.
Мешканці просять встановити місткості із запасом води у школах міста
Донецьк був розвинутим містом. Я був свідком позитивної еволюції. Все свідоме життя я прожив Донецьку, до віку 55 років. Звісно, що там 60-70 років були певні обставини щодо води, щодо вивозу сміття. Але мені здається, що вже в 80-ті роки й в роки незалежності ніяких проблем не було. Хоча можу зазначити, що я жив сам у центрі міста і чув, що на околицях були якісь там відключення води, але це не було системним і може пов’язане з якимось форс-мажорними обставинами. Тобто можна сказати, що комунальні служби працювали й поліпшувався зовнішній вигляд міста.
Ігор Тодоров // Донеччанин, був професором у Донецькому національному університеті імені Василя Cтуса
Ігор Тодоров, до початку війни у 2014 році жив та працював у Донецьку, був професором у Донецькому національному університеті імені Василя Cтуса
Джерело: відкриті джерела
Пан Ігор розповідає, що ще в радянські часи, завдяки партійній пропаганді, Донецьк звався містом мільйона троянд. І цього статусу намагалися дотримуватися. В 1973 році місто було визначено ЮНЕСКО як краще таке молоде місто світу.
Ну і в принципі підтримувався відповідний рівень, а напередодні Євро-2012 то взагалі яскраве європейське місто в повному розумінні цього слову. Я пам’ятаю, що на Євро-2012 було багато приїзних з сусідньої Росії й вони просто йшли з такими широко розкритими очима і казали: як у вас красиво, як у вас класно.
Ігор Тодоров // Донеччанин, був професором у Донецькому національному університеті імені Василя Cтуса
Через знайомих своїх знайомих пан Ігор знає, що ще минулого року у Донецьку абсолютно жахлива була ситуація з водою, з електрикою тощо. Це дуже властиво для росії. Адже росіяни ніколи не могли дати ладу своїм величезним територіям. А після «розширення», а по факту, окупації, вони перетворили Донецьк в те саме, що характерно для самої рф.
Читайте також: Рік окупації Світлодарська: що відбувається в місті?
Мешканці з ТОТ приїздили в Бахмут аби набрати продуктів
Самі росіяни ще у 2015 році писали про те, що з вільної території України у так звані республіки везуть гроші та продукти. Хоча подібних статей не багато, бахмутяни можуть згадати, яка кількість людей до повномасштабного вторгнення приїжджала в Бахмут з окупованих територій. Люди набирали величезні пакети продуктів та перевозили їх автобусами чи машинами.
Стаття від 2015 року, самі окупанти пишуть про те, що з вільної території України до окупованого Донецьку люди везуть продукти
Крім того, мешканці захоплених росією населених пунктів отримували в Бахмуті медичну допомогу та інші послуги. Якщо з цим не було проблем в так званих республіках, то навіщо люди так ускладнювали своє життя?
Росіяни на окупованих територіях не тільки позбавляють людей прав та свобод, систематично накачують їх пропагандою, але й забирають у них базові умови для комфортного життя. Донецьк став яскравим прикладом того, що «русскій мір» це не тільки насильство та знелюднення, але й про деградацію на всіх рівнях, зокрема на побутовому. Росія немає стосунку до розвитку.
Звісно, що ми не стверджуємо, що на вільній території України або до окупації росією територій сходу країни все ідеально та жодних проблем не існує. Але різниця полягає в тому, що без окупації українці мають не тільки бажання, але й право працювати та домагатися поліпшення умов життя в місті, області та країні.
Я не хотів би, щоб складалася якась ідеалістична картинка (ред. – про життя в Донецьку до 2014 року). Звісно, в Донецьку теж були свої проблеми. Хоча, в принципі, комунальні служби працювали, комунальний транспорт був доволі вже якісний. Про певний достатній для життя рівень свідчить те, що місцеві керівники міста переобиралися.
Можу лише зазначити такий сумний висновок, що, на жаль, того Донецька, який був, мого Донецька, вже немає і в осяжному майбутньому не буде. Я сподіваюся, що Донецьк буде визволений, він буде відновлений, але це вже буде новий Донецьк, а не той, який був до війни.
Ігор Тодоров // Донеччанин, був професором у Донецькому національному університеті імені Василя Cтуса
Після деокупації всіх територій України, на нас чекають ще роки відновлення, не тільки фізичного будівництва, але й повернення мешканців до українського контексту. Росіяни наробили багато шкоди нашій країні й продовжують це щодня робити. Щось можна виправити, а щось завжди буде мати відголосок того терору, який в черговий раз довелося пережити українцям.
Читайте також: Боротьба донеччан за українську державність
Фото: «Бахмут. IN.UA».
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
