Як живе окупований Маріуполь: інтерв’ю з головною редакторкою сайту міста Марії

Семаковська Тетяна 14:00, 12 Березня 2024
Життя у Маріуполі / ілюстрація Бахмут IN.UA

Анна Мурликіна — головна редакторка міського маріупольського сайту 0629.ua. Завдяки виданню тисячі маріупольців, які зараз евакуювалися можуть дізнаватися новини з окупованого росіянами Маріуполю. Це стало можливо завдяки анонімним джерелам, які допомагають дізнаватися про ситуацію.

Пані Анна поділилася із редакцією Бахмут.IN.UA буднями роботи сайту 0629, місто якого зараз в окупації.

Життя в окупованому Маріуполі

347414424 209730908675875 7683228337748417436 n 1 86b39
Анна Мурликіна / фото з Facebook

Сайт 0629.ua працює не тільки з джерелами на окупованій території, але й охоплює громади маріупольців, які зараз живуть в різних частинах України та закордоном.

В першу чергу це історії людей, які змогли виїхати й зараз мають в собі сили відновлювати своє життя — не важливо де в Україні, чи закордоном. Дехто відбудовує бізнес, дехто починає своє життя спочатку, бо є люди, які не можуть знайти роботу, вони шукають психологічної підтримки,

Анна Мурликіна // редакторка 0629.ua

Інформувати про події в Маріуполі, який сьогодні окуповане російськими військами — це дуже нелегка справа. Анна Мурликіна додає, в місті у них не лишилося журналістів, є тільки анонімні джерела, які допомагають дізнаватися про поточну ситуацію, також джерелом інформації стають канали в Telegram, як проукраїнські, так й окупантів. 

В Маріуполі люди бояться говорити через доноси

19174301 906 e9eeb
Доноси були поширені в радянські часи / ФотоDW

Маріуполь був вщент зруйнований росіянами, проте зараз вони активно намагаються його відбудувати. На пропагандистських каналах публікують дописи із новими будинками на місці тих, де окупанти поховали тисячі людей. Відбудову Маріуполя активно висвітлюють російські ЗМІ. В нові будинки заселяють вихідців з рф, переважно це люди, які раніше працювали в росії за низьку оплату, адже тут вони отримують 200 тисяч рублів, (60 тисяч гривень), розповідає Анна Мурликіна.

Робітники з Узбекистану в Москві поводяться тихо й чемно, просто тому, що поруч з москвічами вони все ж таки безправні люди, які ще й мають нижчу оплату. В Маріуполі вони відчувають себе зовсім по-іншому,

Анна Мурликіна // редакторка 0629.ua

В той час, маріупольці, яких змушують доєднуватися до будівельних робіт, отримують за ту ж роботу максимум 70 тисяч рублів, (ред. близько 43 тисяч гривень), а заважаючи на ціни, які зараз в місті — цих коштів ледь вистачає аби покрити базові потреби.

Ситуація в Маріуполі така, що спілкуватися з журналістами, і не тільки з ними — дуже небезпечно. Останніми місяцями розповідають, що збільшилися доноси. Я не знаю, з чим це пов’язано. Люди бояться спілкуватися зі своїми сусідами, колегами на роботі й розповідати про те, що вони дійсно думають про окупацію,

Анна Мурликіна // редакторка 0629.ua

Ще одним джерелом інформації для редакції стала їхня пошта, туди люди відправляють новини анонімно, а інколи й просто цікавляться конкретними подіями, людьми.

Нам дуже важливо підтримувати цей зворотний зв’язок, хоча я чесно скажу, інколи ми не можемо допомогти цим людям. Це мій біль, бо я розумію, що в тих питаннях виживання, які в першу чергу цікавлять людей в окупації — ми не можемо допомогти. Якщо у людини місяць немає світла — ми не можемо на це вплинути, як це було при українській владі,

Анна Мурликіна // редакторка 0629.ua

Кількість жертв у Маріуполі

6289f61e93688 44fd4
Маріуполь зруйнований російськими окупантами / фото з відкритих джерел

Щодня на каналі голови Донецької ОВА Павла Кириленка з’являється звіт щодо жертв на Донеччині і єдине, що в цьому звіті залишається незмінним рядок: “Наразі неможливо встановити точну кількість жертв у Маріуполі та Волновасі”. 

Ці міста непідконтрольні українській владі, а точні цифри жертв дуже приблизні, пані Анна розповіла, як відбувалася фіксація загиблих у блокаді:

У нас була можливість спілкуватися з представниками патрульної поліції й територіальної оборони. Вони повідомляли, що в перші дні повномасштабного вторгнення, вони ходили по дворах й фіксували просто кількість, наприклад: “Двоє в будинку, по такій то вулиці, троє загиблих у дворі”, писати особисті дані людей не було можливості. Складали ці списки на листах, таким чином зафіксували 22 тисячі загиблих, рахувати перестали на початку березня 2022 року, через обстріли це було неможливо. Я дуже скептично ставлюся зараз до будь-яких цифр щодо кількості загиблих, бо вони навіть приблизно не точні.

Анна Мурликіна // редакторка 0629.ua

В Маріуполі згодом тіла загиблих почали звозити у морги, зокрема й імпровізовані. Один з таких біля ТЦ “Метро”, де роздають гумдопомогу. Там за парканом збирали тіла загиблих з усього міста. Потім морги вже не мали куди вміщувати загиблих,  а люди, які хотіли знайти рідних змушені були ходити між рядами мерців, які просто лежали на підлозі й шукати своїх близьких. 

Саме десь 80-100 тисяч людей не вистачає на обліку, їх не дораховують в Україні, в Європі, й ми точно не знаємо скільки людей поїхало до російської федерації. Але це все приблизні цифри, будемо дізнаватися після деокупації, —

Анна Мурликіна // редакторка 0629.ua

Рух спротиву в Маріуполі

332077391 1354733682045306 4579099244494800047 n cb94e
Маріуполь до війни / фото з Facebook

В мережі опублікували відео, у якому українці відверто висловлюють зневагу до російських окупантів в Маріуполі. Згодом, пропагандистські канали опублікували відео де молодь змусили публічно просити вибачення  за свої слова. Такі випадки в місті непоодинокі На досвіді пані Анни є історія, коли підліток тривалий час займався партизанщиною. Зараз він вже не безпечній території, російська окупаційна влада, тим часом його оголосила в розшук.

Однак, не всі історії закінчуються так, зазначає співрозмовниця. Якось двоє підлітків в Маріуполі створили проукраїнський канал, їх знайшли, залякали, й тепер діти змушені знімати пропагандистські ролики. Протидіяти російській владі в Маріуполі дуже небезпечно, люди ризикують життям, однак спротив все одно є.

Проросійська частина міста

photo 2023 06 27 16 13 05 88779
Проєкт Re:Mariupol представив перші деталі відновлення міста / фото з відкритих джерел

Великою проблемою в Маріуполі стало й те, що в місті справді є чимала частина проросійської молоді, що негативно впливає на загальну тенденцію. Що потім робити з такими людьми — важко відповісти, додає пані Анна. Молодь, яка має прихильність до рф в основному перейняла її від батьків, зараз ці люди малюють російські мапи, співають пісні для рф та підігрують російській пропаганді.

Відбудова Маріуполя

Ми поговорили й про відбудову Маріуполя, на думку Анни Мурликіної ця тема зараз на часі, адже важливо думати про деокупацію міста і його відновлення.

При деокупації міст, як Маріуполь, Бахмут, Волноваха та інші — треба думати, як дати людям, які пережили цю окупацію все найнеобхідніше. Воду, світло, газ, безпеку. Якщо ми прийдемо в ці міста без плану дій, то ми будемо тільки пів року тендери проводити. А є ж міста, які були окуповані ще з 2014 року, що тим людям казати? Які меседжі доносити? Потрібно знати наперед. Якщо у нас не буде розуміння, то хто нам буде давати гроші?,

Анна Мурликіна // редакторка 0629.ua

photo 2023 06 27 16 13 06 873fc
Проєкт Re:Mariupol / фото з відкритих джерел

Пані Анна додає, важливо, щоб всі розуміли, що будуть робити у перший день деокупації міста, перший місяць, а вже потім вибудовувати довгостроковий план. Покрокові й сплановані дії мають мати місце, щоб Україна могла залучати донорів. Умовно, якщо прийде меценат, який захоче щось побудувати у деокупованому Маріуполі чи Бахмуті — який шанс, що він буде чекати на якийсь проєкт, а не візьме вже готовий й почне втілювати?

В підсумку співрозмовниця зауважує, на жаль, росте відсоток людей, які не планують повертатися у місто після деокупації. У кожного різні причини, хтось вже пустив коріння в новій країні, запустив бізнес, знайшов роботу, а хтось Маріуполь асоціюватиме з болем, смертю та могилами, бо втратив там рідних.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Одна камера — одне бажання: як волонтери дарують дітям мрію в обмін на фотокартку

Семаковська Тетяна 16:00, 11 Квітня 2024
Волонтери / фото Бахмут IN.UA

26-річний Артем Скороходько — один із засновників фотопроєкту Behind Blue Eyes (За блакитними очима). У межах цієї ініціативи діти із деокупованих сіл на плівку фотографують свої будні в деокупованих селах. Починалося все із волонтерських доставок гуманітарної допомоги, а потім прийшла ідея допомагати дітям дивитися на світ через об’єктив камери. В обмін на фото малеча отримує бажаний подарунок.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Артемом Скороходько та дізналася в нього, як працює незвичний проєкт зсередини, чи планують долучати до нього Донеччину та, які найнезвичніші бажання загадують українські діти

Допомога дітям на деокупованих територіях

Дмитро Зубков та Артем Скороходько разом допомагають людям з деокупованих сіл. Спочатку чоловіки забезпечували людей продуктами, їздили у села на Чернігівщину. Згодом у Лукашівці — це невелике село було під окупацією трохи менш як місяць, волонтери познайомилися з місцевими дітьми. Декільком з зацікавлених роздали одноразові плівкові камери, щоб вони могли відволіктися та спробувати себе у ролі фотографів, по той бік об’єктива. Власне, так з’явилася ідея проєкту Behind Blue Eyes. 

346250131 1380286406162039 7276185912048899980 n 7a751
Діти в деокупованих селах / фото Behind Blue Eyes

Молода ініціатива вже майже рік допомагає робити дітей на деокупованих територіях щасливішими. 

Ми продовжуємо свою роботу, їздимо в маленькі села й стараємося покрити всі області, які постраждали від війни. Мова йде про прифронтові й про деокуповані території. Зараз ми шукаємо донорів, в планах є деякі цікаві проєкти,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Серед робіт ініціативи буде зйомка документальної стрічки про дитячі мрії під час війни й створення артбуку про творчість та проблематику її виховання у регіонах України. Крім того, як каже Артем, разом з командою планують створити платформу для спілкування з дітьми, яким вони допомагали, щоб підтримувати постійний контакт.

Наймолодшому учаснику акції з фотоплівкою 7 років

346298024 196262369944714 4587439492984799369 n 37cd9
Дівчинка з лялькою / фото Behind Blue Eyes

Артем пояснює як працює проєкт зсередини. Наприклад, перші фотоплівки дітям вони закупляли за власні кошти, потім допомогли донати, а згодом камери надіслали благодійники з інших країн, які дізналися про проєкт. Зазвичай, діти фільмують своє життя протягом одного, або одного з половиною тижня. Потім плівку надсилають до волонтерів поштою разом зі списком бажань.

У нас була багатодітна сім’я, де найменшому було три роки й діти разом фотографували. Але правильніше буде сказати, що наймолодшому учаснику було 7 років. В середньому на громаду ми даємо 10 камер, все залежить від кількості охочих, й ми також розраховуємо на свої сили. Якщо умовно ми роздаємо 10 камер, то ми зобов’язуємося виконати 10 бажань. Тому ми шукаємо золоту середину. Як показує практика, десь 10% дітей йдуть на контакт й зацікавлюються фотокамерою,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

308024864 812628286447419 1030176574702528163 n 5c178
Це фото зробила 11-річна дівчинка Валя з села Лукашівка / фото Behind Blue Eyes

Зараз цей проєкт працює у селах Запорізької, Чернігівської та Київської областей. Як каже Артем вони планують робити це частіше й розширювати географію, на Донеччину волонтери вже приїздили в деокупований Лиман та селах під ним, також будуть відвідувати Харківщину.

Нас позитивно сприймають у громадах, ми привозимо продукти, смаколики для малечі, й разом з ним роздаємо фотоплівки, дітям, які виявляють зацікавленість в цьому,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Дівчинка, яка мала найбільше незвичайне бажання

Артем Скороходько пригадує, що за весь час волонтерства у списку бажань дітей жодного разу не опинився комп’ютер, це приємно дивує каже Артем.

Або нове покоління вже загалом не цікавлять комп’ютери, або в селах це вже не якийсь гіперактуальний девайс. Мене це дивує, що нікому не потрібний комп’ютер. Одна дівчинка у нас попросила шиншилу. Це було бажання, тож ми її придбали, а разом з тваринкою всі потрібні доповнення. Ще одна дитина попросила ляльку й поїхати в Польщу,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Ваня живе в прифронтовому місті / фото Behind Blue Eyes

Співзасновник благодійної ініціативи додає, що з усіма дітьми, з якими він спілкувався склалися теплі взаємини. Допомагає ще й той факт, що волонтери приїздять не з разовою допомогою, а регулярно таким чином зав’язується довірливе спілкування.

Ми зі всіма дітьми товаришуємо, але виділити когось одного виділити важко. Є такий хлопчик Ваня, він живе в прифронтовому селі в Запорізькій області, 5 кілометрів від фронту. Ми один до одного прикипіли він пише до мене, ми спілкуємося,

Артем Скороходько // співзасновник проєкту Behind Blue Eyes

Як підтримати проєкт

Засновники Behind Blue Eyes створили монобанку на підтримку проєкту, також є реквізити PayPal та ПриватБанку. Ознайомитися й задонати кошти можна за посиланням.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Двічі переселенка та вчителька з Бахмута: розповідаємо історію Яни Баришевої

Микола Ситник 14:00, 6 Квітня 2024
Яна Баришева – двічі переселенка
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Яна Баришева — двічі переселенка. Жінка родом із Дебальцевого, після початку війни у 2014 році вона евакуювалась у Бахмут. Тут донеччанка розпочала власну справу та працювала вчителькою історії у 24 школі. У місті жінка відкрила свій б’юті-кабінет, де надавала послуги косметолога. Після початку повномасштабного вторгнення жінка релокувалась у Софіївську громаду.

Більше про те, як облаштувалася бахмутянка, розповідаємо у новому сюжеті журналістів Бахмут IN.UA для YouTube-каналу “Донеччина в евакуації”.

Переселенка з Бахмута в Софіївці

На Дніпропетровщині двічі переселенка Яна Баришева з перших днів почала волонтерську діяльність, допомагала не лише ВПО, а й місцевим. Жінка разом з подругою, яка її прийняла в Софіївці, почали відновлювати покинуті домівки для переселенців.

“Я довго думала, вагалася. Пройшло приблизно 2 тижні, коли все ж таки погодилась на цю пропозицію, тому що ставалося все більш страшніше. Я приїхала в нову громаду сюди, на Дніпропетровщину. Для мене це було великим стресом і напругою, тому що нікого не знала. Взагалі все “чуже”, все “нове”. Немає з ким навіть просто поспілкуватися, щоб поділитися відчуттями, які є всередині. З Бахмута я приїхала в нову громаду тільки з речами, нічого не вивозила. У мене не було приміщення. Згодом власники запропонували мені кімнату на безкоштовній основі для того, щоб себе реалізувати, заробляти гроші та інтегруватися в новій громаді.

Потім почали телефонувати люди, знайомі зі школи, мої клієнти, запитувати чи немає житла для того, щоб допомогти кудись виїхати”, — поділилася жінка.

Сьогодні Яна Баришева є членом молодіжної ради, стала головою ради ВПО у Криворізькому районі. Жінка за допомогою грантової програми змогла відновити свій бізнес в евакуації. У Софіївці вона надає якісні косметологічні послуги, у селищі працює б’юті-кабінет.

Більше про Яну Баришеву та її діяльність у Софіївці дивіться у нашому новому відеосюжеті:

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

IMG 3146 f21ac

Одна камера — одне бажання: як волонтери дарують дітям мрію в обмін на фотокартку

26-річний Артем Скороходько — один із засновників фотопроєкту Behind Blue Eyes (За блакитними очима). У межах цієї ініціативи діти із деокупованих сіл на плівку фотографують […]

Яна Баришева – двічі переселенка

Двічі переселенка та вчителька з Бахмута: розповідаємо історію Яни Баришевої

Яна Баришева — двічі переселенка. Жінка родом із Дебальцевого, після початку війни у 2014 році вона евакуювалась у Бахмут. Тут донеччанка розпочала власну справу та […]

14:00, 06.04.2024 Микола Ситник
Ситуація на ринку праці

Втрата роботи серед переселенців/переселенок: чи є пріоритет на посади для чоловіків або жінок

Через російське вторгнення мільйони людей залишилися без роботи. Серед них — і мешканці та мешканки Бахмутської громади. Скільки людей вже знайшло роботу та чи є […]

13:05, 30.03.2024 Микола Ситник
Бахмутянка, яка знайшла житло

Як бахмутянка отримала дім: життя переселенців у містечку Хансена

“Містечко Хансена” – це нові домівки для переселенців у Тарасівці на Київщині, які збудували благодійники. Оселю здають у безоплатну оренду терміном на 5 років. Бахмутянка […]

Гуманітарна допомога для чоловіків та жінок

Гендерні обмеження доступу до гуманітарної допомоги: чи справді чоловіки мають менший пріоритет

Практично щодня наша редакція повідомляє про видачу гуманітарної допомоги у різних містах України: Київ, Харків, Львів, Суми та багато інших. Однак часто ми бачимо, що […]