Військовий Дмитро родом з Бахмута, зараз чоловік служить в першій самохідній артилерійській дивізії. До повномасштабної війни в Дмитра не було військового досвіду, він разом з родиною евакуювався, отримав статус ВПО й регулярно проходив до військкомату відмічатися. В січні 2023 року чоловіка мобілізували, зараз Дмитро захищає одні із найзапекліших напрямків: Бахмутський та Авдіївський.

Про те, як воюють вагнерівці, чому дрони важливі на війні та як захисники сприймають російську пропаганду — Дмитро розповів в інтерв’ю редакції «Бахмут IN.UA»

Перед виїздом на фронт Дмитра навчали азам керування дронами

Військовий Дмитро розмовляє з нами по той бік телефону, чоловік має спокійний та виважений голос. Зараз його підрозділ на передислокації, ще лічені дні й його разом з побратимами скерують на фронт, а зараз невеликий перепочинок.

«До війни я не мав військового досвіду. У військкомат прийшов, як ВПО-шник з Бахмута. Ходив, відмічався. В січні мене мобілізували й відправили в навчальний центр, там я пробув півтора місяця. Відучився й потрапив в артилерійський взвод, морська піхота», — розповідає Дмитро.

Підрозділ Дмитра. Фото: особистий архів героя

Чоловіка навчали українські інструктори, які мали військовий досвід з гарячих точок, зокрема й оборонці Бахмута, але оскільки їх інколи бракувало частину військових відправляли на навчання за кордон до іноземних наставників.

«Я оператор-навідник по дрону за фахом здобутим в ЗСУ, але я вже побував й навідником на САУ (ред. самохідна артилерійська установка), й безпосередньо виїжджав на бойові завдання. Так, що досвід в мене вже є», — запевняє військовий.

Деяких мобілізованих навчав вже сам Дмитро, наприклад, якщо людина не вміла користуватися новими установками.

Нагадаємо, в Україні працює спеціалізований центр Крук,Крук, який займається підготовкою пілотів-операторів квадракоптерів, які діють у зоні бойових дій. До слова випускники центру Крук працюють і на Бахмутському напрямку. Для військових — навчання безкоштовне.

Пропагандистські заяви про взяття Бахмута нас забавляють

Дмитро на фронті. Фото: особистий архів героя

Дмитро перебуває в лавах ЗСУ із січня, це останні місяці коли, вагнерівці й російська регулярна армія завзято намагаються окупувати Бахмут. Проте вони не тільки не взяли місто, але й дочекалися до українського контрнаступу. Попри те, російська пропаганда запевняє — в окупантів все йде за планом, а в Міноборони рф роздаються медалі.

Ми запитали у Дмитра, як на фронті військові реагують на пропагандистські залякування, та чи впливає це на їх психологічний стан.

«Всі ці заяви нас тільки смішать, якщо чесно. У мене багато знайомих під Бахмутом боронить. У них адекватне командування, є забезпечення й бачити це все по новинах…Так, вагнерівців значно більше за кількістю, але в цілому вони не можуть нічого зробити. Мене навчали так, що ніколи не потрібно недооцінювати ворога. У росіян є хороша техніка,  люди, у них є все, щоб нам протистояти», — каже Дмитро.

Життя аеророзвідника

Зі своїми рідними чоловік спілкується в міру можливості, але переважно зв’язок тримають часто. Дмитро каже, що він не думає про відпустку, але чоловіки, які вже відслужили рік втомилися й хотіли б трохи перепочити.

Дмитро додає, що зараз працює в аеророзвідці, тому часу на відпочинок у нього небагато. День починається о четвертій ранку й до восьмої години вечора чоловік виконує бойові задачі. Якщо пощастить може поспати.

«Найважче в роботі аеророзвідника — виявити місце з якого ми будемо спостерігати за ворогом. Командир дає визначені координати, а ми вже повинні подивитися місце звідки будемо непомітно запускати дрони. У росіян дрони небезпечніші, ніж в нас. В першу чергу, їхні Орлани (ред. БПЛА). Я особисто бачив їх, нам пощастило, що ми стояли в посадці й дрон нас не помітив, а пролетів повз. Розвідка у них також працює швидко, ворога не можна недооцінювати», — наголошує військовий.

Дрони в сучасній війні дуже важливі, наголошує Дмитро. Позитивно військовий відгукується про роботу квадрокоптера DJI Mavic 3.

«Дрони — це наші очі, без них не буде коректної роботи артилерії», — запевняє оборонець.

У вільний час аеророзвідник читає новини, зокрема бахмутські пабліки, а  під час виконання завдання фокусується тільки на поставленій цілі, щоб не відволікати думки.

Збір на автівку

Дмитру разом з його побратимами зараз  потрібна машина для виконання бойових задач. Оборонці наразі на передислокації, незабаром їх відправлять на новий напрямок, тож машина потрібна терміново.

Необхідна сума — 100 тисяч гривень

Зібрано: 62 705 гривень

Допомогти вигнати окупантів з України можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/zVt4vMYJx

Фото: «Бахмут IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Даниїл Ходикін — бахмутянин, ветеран, працівник Protez Foundation. Чоловік пішов у військо добровольцем у 2021 році, він пройшов бойовий шлях у зенітних бригадах, а після поранення присвятив себе допомозі іншим — військовим і цивільним з ампутаціями.

Даниїл розповідає про реалії життя після війни, бар’єри в міському середовищі, важливість щирості в комунікації з ветеранами та про пам’ять, яка живе разом із ним — про Бахмут, про втрати і про тишу, яка тепер має зовсім інший сенс.

Дивіться повний відеосюжет про Даниїла на каналі “Донеччина в евакуації”

https://youtu.be/pPzf2V2Lfbk?si=qgCYloBfQbzvmRdE

До теми:

• “Це був останній потяг з Покровська”: як проходить евакуація на Донеччині. Відеорепортаж
• Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)
• Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Олена Хатмулліна — підприємиця з міста Костянтинівка Донецької області. Тут вона мала власний бізнес з чотирма напрямками виробництва. Через війну жінка евакуювалась на Тернопільщину, куди перевезла й виробничі потужності. В новій громаді підприємиця започаткувала власну справу — виготовлення сублімованої їжі.

Про свій переїзд, відкриття нової справи і плани на майбутнє Олена Хатмулліна розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Життя до війни і евакуація на Тернопільщину

Олена Хатмулліна родом з Костянтинівки. Тут вона займалася підприємництвом за різними виробничими напрямками: санітарно-гігієнічна продукція, миючі засоби, виготовлення мікрозелені та сублімованих овочів і фруктів.

Початок повномасштабного вторгнення не змусив жінку опустити руки і вона відкрила ще один напрямок роботи — перепелину ферму. Та коли безпекова ситуація почала погіршуватись, вона вирішила евакуюватись і вивезти виробничі потужності.

“Коли почалась повномасштабна війна, ми ще довго продовжували працювати на Донеччині. Я ще й започаткувала там невеличку перепелину ферму, тому що співробітники залишались і треба було якось їх підтримувати. Наприкінці 2022 року я вирішила евакуюватись, виїхала у Тернопільську область, місто Шумськ. З собою я забрала деяке обладнання, але остаточно ми релокувалися в жовтні 2024 року. Таке рішення ухвалила, коли остаточно зрозуміла, що навряд чи ми найближчим часом повернемось, і в Костянтинівці стало досить небезпечно”, — розповідає Олена Хатмулліна.

Більшість робіт з релокації бізнесу підприємиця робила власним коштом.

Початок власної справи у новій громаді

Евакуювавшись на Тернопільщину, підприємиця змінила напрямок роботи, адже змінилась місцевість для роботи. Тому жінка вирішила шукати нові можливості для започаткування власної справи.

“Відновити власну справу і ті напрямки, які були раніше, мені не вдалося, тому що, на жаль, те, що було перспективно в нашому регіоні, нікому не потрібно тут, у західній частині України. В цих регіонів різний виробничий потенціал. Коли я все порахувала, то побачила, що просто немає сенсу відновлювати, краще і простіше започаткувати щось нове. Я почала шукати “родзинку” тут, у Тернопільській області. Шумськ — це маленьке містечко, і поблизу є багато сіл. Тому тут переважає сільське господарство, люди вирощують овочі і фрукти. Тому я подумала, що треба щось на цьому робити, тому що іншої промислової переваги я не бачила. Це було єдине, на що я могла опиратись”, — розповідає підприємиця.

Маючи деяке обладнання для сублімації овочів і фруктів, Олена Хатмулліна вирішила запустити виробництво сублімованої їжі. Але не просто фруктів чи овочів, а вже готових страв. Мотивацію жінці дав її брат-військовий, який розповів про потребу у швидкій гарячій їжі.

“Мій брат — військовий. І він постійно казав: “Придумай щось таке, щоб можна було швидко готувати, і щоб воно було смачне, як вдома, щоб можна було їсти військовим”. Так я почала експериментувати, а побратими з підрозділу мого брата стали моїми дегустаторами. Отак у мене і виник перший напрямок, який започаткувала вже на новому місці — це сублімована їжа швидкого приготування.

Цілий рік я працювала над цим напрямком. Коли я зрозуміла, саму технологію як воно має робитись і як готуватись, коли відточила всі страви, то потім почала робити документи, технічні умови, лабораторні випробування на безпечність харчових продуктів. Щоб мій продукт був безпечний. Потім я залучала грантові кошти, за які я придбала велике обладнання, що дозволило виготовляти цю продукцію в більшому об’ємі”, — розповідає Олена Хатмулліна.

Робота над продуктом тривала майже рік, і в березні 2024 року його випустили в широке виробництво. Велику увагу приділили питанню безпеки продукції і лабораторним дослідженням.

“Робота над цим продуктом тривала майже рік, тому що це харчові продукти і їх потрібно було тестувати. Найважливішим було протестувати термін зберігання, щоб страви не псувалися і залишались якісними. Потім проводили лабораторні дослідження на макро- і мікробіологію, це теж був серйозний процес. І вже на початку 2024 року ми запустили інтернет-магазин і продаж через соцмережі”, — розповідає Олена Хатмулліна.

Допомогу в розвитку бізнесу надала і Шумська громада. У 2023-2024 роках Олена Хатмулліна орендувала кухню у приватному кафе. Та коли виробництво почало розширюватись, на кухні не вистачало місця. До того ж приміщення виставили на продаж і в підприємиці не було гарантій, що вона зможе там лишитись.

Тоді пані Олена звернулась за допомогою в міськраду, де їй допомогли. Жінці надали в оренду кухню в закритому сільському дитсадку. В січні 2025 року підприємство переїхало туди і облаштувало кухню за стандартами.

Тренд на здорову їжу

Наразі в асортименті бренду “Пожива” є 22 страви швидкого приготування. Це перші та другі страви і лінійка веганського меню. Власниця бізнесу розповідає, що її клієнтами є переважно мандрівники та офісні працівники. Також ця продукція популярна серед військових. Їм надають знижку на придбання страв.

“Переважно це люди, які ведуть активний спосіб життя, живуть у великих містах, люди, які багато їздять у відрядження чи подорожують. Тобто ті, в яких немає часу готувати їжу. Також це офісні працівники з великих міст, які витрачають багато часу на дорогу до роботи і не хочуть витрачати багато часу для приготування їжі вдома. Також це одинокі чоловіки або жінки, які не хочуть готувати. І, звісно, військові. Для них у нас діє 20% знижки на всі страви”, — розповідає підприємиця.

Наразі мета Олени Хатмулліної — зруйнувати стереотип про те, що швидка їжа це некорисно. Навпаки, сублімовані страви підтримують тренд на здорове харчування. Їх можна вживати і дітям до року.

“Сублюмована їжа — це напрямок здорового харчування, який я популяризую. Вона не містить ні консервантів, ні хімічних домішок, ні ГМО. Тут повністю природні компоненти, так, як ви готуєте вдома. Просто вона висушена в особливий спосіб за допомогою вакууму. Зі страв випаровується волога, і коли ви додаєте окріп, вона повністю відновлює свою структуру і смакові якості. Сам спосіб приготування і метод сублімації дозволяє залишати 95% корисних речовин у страві. Наразі в суспільстві панує стереотип, що швидка їжа — це некорисна їжа. Тому ми зараз ламаємо думки, які були зацементовані роками, що швидке харчування порівнюють з “мівіною” і що це дуже небезпечно для здоров’я”, — каже Олена Хатмулліна.

Окрім готових страв, пані Олена виготовляє ще й корисні смаколики — пастилу. А в майбутньому також планує запустити лінійку дієтичного харчування на основі перепелиних продуктів.

“З Костянтинівки ми забрали обладнання з перепелиної ферми, а також закупили нове за грантові кошти. Завдяки цьому в лютому 2025 року я запустила невеличку перепелину ферму на півтори тисячі перепілок. Зараз я маю на мети популяризувати перепелині продукти, тому що, як я помітила, в західних регіонах вони не такі популярні, як були у нас на сході”, — поділилась планами підприємиця.

Читайте також:

• “Життя йде, а ми сидимо?”: як троє бахмутянок на Полтавщині будують усе з нуля
• Створила театр моди на Донеччині, а нині підтримує переселенок у Луцьку: історія Аліни Андрєєвої з Часів Яру
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!