Британське видання The Guardian опублікувало статтю журналіста Шона Вокера, де автор розповів про життя декількох ув’язнених українців, які отримали вирок за колабораціоністську діяльність. Історії та враження в’язнів використали росіяни заради маніпуляції свідомістю читачів, що начебто ув’язнені українці стали жертвами тюрем “демократичної” України”.
“У суспільстві їм мало симпатії, але рідкісні тюремні інтерв’ю із засудженими за допомогу росіянам розкривають складну картину війни”, — саме з таким підзаголовком вийшла стаття британського журналіста про колаборантів.
У The Guardian вийшла стаття про колаборантів
Росіяни на своїх ресурсах почали публікувати фотографію сторінки з британського видання The Guardian, у якій продемонстровані фотографії засуджених українців за колабораціоністську діяльність на користь росіян. Журналісти мали можливість відвідати в’язниці України, поспілкуватися зі зрадниками та дізнатись їх історії. Пропагандисти не намагались розкрити детально статтю британських журналістів, а взяли конкретні тези.
Фото, яке поширювали росЗМІ, ми перевірили через додаток Google Об’єктив — тільки проросійські медіа його публікували. Про статтю британського видання, або російську інтерпретацію не писали українські або іноземні ЗМІ. В підзаголовок до повідомлень росіяни винесли тезу, що The Guardian розповідає історії жертв “демократичної” України”, тобто громадян з проросійською позицією, яким наче наліпили ярлик “колаборант”. Це і є маніпуляція — продемонструвати власному читачу, що світові видання розповідають саме про українські злочини.
В Україні існує Реєстр колаборантів та зрадників від Руху ЧЕСНО, куди занесені політики, силовики, судді, медійники, священники та зірки, які, на думку руху, шкодять державному суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України були притягнуті до відповідальності та не були обрані до парламенту чи органів місцевого самоврядування. Станом на 8 лютого 2024 року туди занесено 1396 осіб.
Зрадники України та їх розповіді
Одна з перших частин у статті — фрагмент про чоловіка, засудженого на 12 років з татуюванням “Орк” на лобі. Ім’я зрадника невідомо. Журналісти описували, що арештованому співкамерники набили принизливе слово, яким характеризують солдат російської армії. Без конкретики хто це міг бути, але пропагандисти одразу підкреслили, що це насильницькі дії та тортури в українських тюрмах.
Наступна історія — розповідь Анюти Голомб, яка потрапила до колонії разом зі своїм чоловіком та маленькою дитиною. Пропагандисти ніяк не деталізували, що саме розповіла жінка журналістам та за що потрапила родина за ґрати. А написали тільки те, що її посадили з 2-річним малям і тепер вона “з жахом чекає”, коли дитині виповниться 3 роки, після чого її заберуть.
Видання описує обставини наступним чином: у грудні 2022 року жінку арештували — у її телефоні знайшли карти із позначками позицій українських військ, які відправлялись на російський номер у месенджері Telegram. Її чоловік вже відсидів 5 років за співпрацю з “днр”, однак і він відправляв фотографії “дівчині у Донецьк”, яку українська влада пов’язала з російською агентурою. Чоловік дав свідчення проти всієї родини.
Жінка отримала 15 років вироку та попросила про обмін до росії, щоб російська влада могла видати українських військовополонених. Тут росЗМІ намагались підкреслити, що українській владі байдуже кого саджати: чоловіка чи жінку, батька чи матір з немовлям, здорового чи інваліда – на думку пропагандистів, Україна у тюрми кидають всіх “незручних”.
Наступну історію, яку згадують пропагандисти — історія 34-річного вчителя географії та фізики зі Слов’янська Констянтина Ваніна. Він через лінію фронту намагався потрапити до друзів в окупований Крим, у якому, на думку чоловіка, життя “більш стабільне та спокійне”. Видання зазначає, що чоловік не працював з росіянами й визнав провину під тиском.
Нагадаємо, що під час дії воєнного стану в Україні військовозобов’язані чоловіки віком від 18 до 60 не можуть виїхати за кордон, у тому числі потрапити на окуповану територію. Можуть виїхати за межі державі тільки ті військовозобов’язані, хто не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Останнього, кого згадали росіяни у своїх повідомленнях — 57-річного бахмутянина Юрія Цибульского, який через свою проросійську позицію вирішив співпрацювати з росіянами та отримав 13 років вироку. Загарбникам винести історію про Юрія можна вважати цілком логічно, як ніби показник підтримки серед українців росії. Вони постійно розповідають у своїх медіа, що українське населення насправді завжди підтримувало росію та тільки так званий київський режим та його “авторитаризм” заважав громадянам вільно висловлювати свою думку.
“Мене батьки виховували на боротьбі з фашизмом, а тут фашизм”, — сказав Цибульський журналістам The Guardian.
Були, на наш погляд, історії, які росіянам було невигідно згадати. Що далі описують журналісти — справжнє ставлення до колаборантів з боку окупаційної влади та чому гасло росіян “своих не бросаем” — це лише пропагандистське кліше.
Як, наприклад, історія Оксани Кузьміч з Новоолександрівки Херсонської області, яка розвіює міф про велику підтримку “помічників” росії на окупованих територіях. 47-річна жінка була арештована через тиждень після проведення псевдореферендуму на окупованій частині Херсонської області восени 2022 року. Вона з метою отримати гроші погодилась розносити урну для бюлетенів. Попри це, родичі жінки воюють у лавах ЗСУ.
Коли окупаційне керівництво області втекло з Херсону, колаборантів “нижчого” рангу загарбники вирішили не забирати з собою в інші тимчасово окуповані міста. На це і звернули увагу британські журналісти, натомість росіяни продовжують війну під гаслом: “Своих не бросаем”. Демонструвати зворотній бік росіянам не вигідно, тому і в повідомленнях не згадується історія Кузьміч.
Вищенаведену історію доповнює розповідь жінки з Києва, яка переписувалась з представником федеральної служби безпеки росії (фсб), зі слів журналістів, отримала 8 років через незаконне поширення інформації під час воєнного стану. Росіянин під виглядом представника фсб намагався вмовити жінку фотографувати об’єкти, які потрібні були окупантам, на що та відмовлялась. З тих слів, які наводять журналісти, про ставлення жінки до війни та прихильність до росії, можемо лише припустити.
Ми не маємо співчувати колаборантам
Що сьогодні вважається за колабораціонізм? Колабораціонізм має різний прояв: хтось їде на відкриту співпрацю з ворогом та очолює адміністративні посади в окупаційних органах влади, хтось приєднується до лав бойовиків та воює проти власної держави, а в тилу люди намагаються допомагати ворожим силам інформаційно та здають міста дислокації сил оборони, або націлюють на цивільну інфраструктуру. Об’єднує ці дії те, що вони направлені проти держави, миру та життя людини. Ці люди свідомо їдуть на злочини під час війни.
“Безкарність колаборантів призводить до того, що інші громадяни починають нехтувати законом та не боятись українських силовиків. Потрібно буде навести ракети на Слов’янськ — вони й будуть це робити, бо знають, що покарання не буде. Як би вони знали, що покарання неминуче, наприклад, сісти на 20 років, вони б може і задумувались: “А чи потрібно воно мені?…”, — військовий з Лиману Віталій Овчаренко розповів виданню 62.ua про недоліки системи покарання колаборантів.
Генеральний прокурор України Андрій Костін на щорічній нараді з керівниками обласних прокуратур та підрозділів Офісу Генпрокурора зазначив, що у 2023 році було засуджено 400 зрадників, колаборантів та навідників, 7 з них отримали довічне.
Щодо покарання є стаття про колабораціонізм. Вона прописана у Кримінальному кодексі України (КК). Зазначимо, що згідно з частиною п’ятої статті 49 КК України злочини проти основ національної безпеки України, передбачені статтями 109-114², катування, передбаченого частиною третьою статті 127 та злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та частиною першою статті 442 КК України передбачають кримінальну відповідальність, у тому числі позбавлення волі. У випадку здійснення цих злочинів, правопорушник не звільняється від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності.
У статті The Guardian наводять цитату секретаря Ради безпеки та оборони Олексія Данілова, який зауважив, що кожен випадок має обговорюватись окремо. Він наголосив, що якщо росія буде зацікавлена обміняти цих людей на викрадених українців з окупації, які перебувають у в’язницях на території рф. Однак, як зазначив посадовець, такого інтересу з боку росії немає.
“Своих не бросаем” — гасло, під яким російська армія пішла “звільняти” російськомовне населення від надуманих українських нацистів. Проросійськи налаштовані українці демонструють лояльність до армії рф, однак коли ті потрапляють за ґрати та просять про обмін, росіяни не поспішають їх забирати до себе. Це стосується усіх: як з півдня та сходу України, так і з центральних та західних областей.
Росіяни також зривають обміни полоненими, як, наприклад, в день збиття Іл-76 мав відбутися обмін, але за інформацією Головного управління розвідки ворожа сторона відмовилась і звинуватила в цьому Україну. Не повернулись вчасно не тільки українські, а й російські полонені. Тому пропагандистські кліше на кшталт “захисту та звільнення братнього народу” є фіктивними. Люди, які вчинили злочин проти держави та відбувають покарання, залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами.
Як виживають українські полонені
На жаль, залишається дуже багато наших громадян в російському полоні, здебільшого це військові. Омбудсман Дмитро Лубінець на міжнародній конференції з прав людини “Свобода або страх” наприкінці 2023 року розповів, що лише цивільних у російському полоні перебуває понад 28 тисяч осіб, про їх стан та місце перебування інформації немає. Але відомо, що після повернення додому українці перебувають у важкому психологічному та фізичному стані через неналежне ставлення з боку загарбників.
“Найбільша, офіційно зафіксована втрата ваги людини за 5 місяців російського полону — 77 кілограмів”, — підкреслив омбудсман.
Влада на окупованих територіях під керівництвом кремля намагаються не допускати міжнародні організації до місць перебування полонених українців. Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко у коментарі Суспільному зазначив, що 90% полонених зазнають катувань, рідні не мають з ними контакту та тотальний інфовакуум — постійна антиукраїнська пропаганда та відсутність альтернативних джерел інформації. Катування, відсутність нормального харчування, постійні знущання та ненадання належної медичної допомоги — це порушення Женевських конвенцій, на чому наголошує Яценко.
“Треба розуміти, що негуманне ставлення до військовополонених — це державна російська політика. Про це прямо йшлося у звіті міжнародних організацій, які досліджували цю тему. Росія традиційно як країна недемократична має традиції дуже негуманного ставлення — як до власних кримінальних ув’язнених, так і жодних поблажок не роблять українським військовополоненим”, — підкреслює Петро Яценко.
Пропагандистам невигідно демонструвати зворотний бік, а саме їх власне ставлення до “братнього народу”. Їм байдуже на проблеми українців, як і на проросійськи налаштованих, які потрапили за ґрати за злочин проти своєї держави, а тим більше на тих, кого викрали росіяни та відправили у в’язницю на території рф.
Постановочні відео де українські полонені нібито дзвонять рідним, робляться здебільшого заради пропагандистської картинки, щоб продемонструвати усім наче гуманне ставлення. А насправді у неволі “руській мір” — постійні катування та знущання, які неспівставні з умовами для російських полонених, які отримують все: медицину, харчування, роботу, гроші та цивільне ставлення, коли українці після тортур повертаються у жахливому стані.
Читайте також:
- Зеленський виступав перед бойовиками “лднр”: росіяни поширюють фейк
- Загинули 24 числа, а обміняли 4 січня 2024 року: що не так зі “списком” загиблих військовополонених
- “Вчора — бойові комахи, сьогодні — бойові півні”: про що новий відеофейк росіян
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
